Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Педагогіка

Виховання як подолання суперечностей у формуванні особи (реферат)

Процес формування світогляду, вироблення і утвердження ідейно-політичних і моральних переконань та почуттів відбувається у студентів не так легко, як може здатись зовні. Ми звикли до щорічних повторень наших учбових і виховних дій і нам здається, що ніяких суперечностей у формуванні студентів немає. Ми виховуємо, а студенти сприймають все як належне. Якщо й бувають труднощі та конфлікти, то тільки в окремих студентів, яких ми, не задумуючись, оголошуємо погано вихованими і недисциплінованими. А основна маса студентів, здається, вільно й легко сприймає факти та події і без усякого сумніву погоджується з нашими доводами і міркуваннями. А якщо хтось із студентів і висловить свій сумнів, то педагог-вихователь намагається, як і належить, переконати його, а про себе подумає, що це «нестандартний» студент. Все, що виходить із колії звичного виховного процесу, здається нам аномалією.

Проте ніхто не може довести, що в решти студентів, які зовні ніби й погоджуються з нами, процес становлення переконань проходить без боротьби. Знайдіть засіб примусити всіх студентів мислити вголос і відверто висловити своє ставлення до обговорюваних проблем, які для них ще не зрозумілі, і ви знайдете, що практично у всіх студентів відбувається складний і суперечливий процес формування переконань і почуттів. Про це свідчать семінари із суспільних наук, якщо вони проводяться творчо, диспути з хвилюючих проблем, характер питань, які ставлять студенти на вечорах запитань і відповідей, і особливо відверті бесіди із студентами.

Нам багато разів доводилось проводити такі бесіди на ідейно-моральні теми і виступати з відповідями на факультетських і вузівських вечорах відповідей на запитання. Особливо переконливі матеріали дають нам анкетні опитування студентів. Незважаючи на те, що становлення внутрішнього світу в кожного студента зумовлене індивідуальними особливостями, загальний процес такого формування має спільні для всіх осіб закономірності.

Загальною є суперечливість між переконаннями і поглядами, що вже склалися, і новими висновками і міркуваннями, якщо вони не співпадають з набутим раніше. Відбувається боротьба доводів старих і нових, виникають сумніви. Інколи боротьба затримується, суперечка залишається. Наведемо приклад. На історичному факультеті з студентами III курсу відбулося обговорення теми «Моральне обличчя вчителя». Обговорення тривало дві години. Всі учасники диспуту висловилися відверто і сформулювали свій погляд на вчителя. Розходження у поглядах студентів були значні, особливо в питаннях взаємовідносин вчителя і учнів. У кінці семестру, перед екзаменом з педагогіки, ми поставили перед студентами умову, щоб вони давали відповіді відверто, не боялись зниження оцінки. І виявилось, що у питаннях етики вчителя частина студентів дотримувалась помилкової думки, яку вони висловлювали на диспуті. У звичайних умовах, коли студент думав би про оцінку, мабуть, всі відповідали б так, як говорив на диспуті викладач, який зараз їх екзаменував.

З цього прикладу і з інших фактів випливає висновок, що в питаннях ідеологічних і етичних студенти не механічно сприймають думки і погляди інших. У свідомості студентів відбувається осмислення нових фактів і нового досвіду. Осмислення де проходить не прямолінійно — від незнання до знань, а розгалужено — робляться порівняння, оцінки, висуваються заперечення, виникають нові почуття — подиву, задоволення тощо. Це означає, що у свідомості студентів відбувається суперечливий процес поглиблення і оновлення попередніх переконань і почуттів або їх ломка і утвердження нових.

Соціальні суперечності між новим і відмираючим усуваються суспільством у боротьбі за нове й передове в науці і на виробництві, в удосконаленні суспільних відносин і суспільного життя людей. У становленні особи студента, можливо, мало виникає нового, бо відбувається оволодіння знаннями і досвідам, що вже має суспільство. Але процес цей проходить аналітично, вибірково, через подолання внутрішніх вагань, сумнівів і суперечок. Не можна спрощено підходити до цієї закономірності і аналітичне ставлення студента до нових ідей і досвіду розцінювати як прояв нігілізму. Педагога повинно радувати активне ставлення студента до дійсності. Турботу має викликати той студент, що з невідомих нам причин пасивно сприймає наші доводи і міркування.

Загальною суперечністю у сфері мислення є «суперечність між внутрішньо необмеженою людською здатністю пізнання та її справжнім здійсненням тільки в окремих людях» Ця суперечність діє у всіх сферах діяльності — в науковій, учбовій, громадській, виробничій. Добуті знання викликають потребу в нових знаннях, відкриті нові закономірності перебудовують наші погляди і переконання. Також і в питаннях формування мислення людини, в її ідеології відбувається процес подолання суперечностей між новими поняттями і уявленнями й попередніми переконаннями.

Подивимось тепер на педагогічний аспект розглянутої закономірності. Якщо внутрішній процес подолання суперечностей є закономірністю, а не випадковим відхиленням або рисою окремих допитливих осіб, то це означає, що вся наша система виховних дій (форми, методи, окрема методика) повинна спиратись на цю закономірність. Читаємо ми студентам лекцію про нові досягнення в науці і цим самим викликаємо у їх свідомості активний процес співставлення і переоцінки. Щоб зміни поглядів і переконань у студентів відбулися в бажаному напрямку, важливо не тільки фотографічно точно змалювати нове, а й переконливо обґрунтувати зміни. Для цього слід відштовхнутись від того, що відомо студентам, в чому вони були переконані раніше, а вже потім будувати аргументацію. Щоб дати «їжу для розуму» студентів, потрібно рішуче відходити від догматики і формальних повчань. Тільки «в суперечці про себе» або в процесі активних обговорень можливі зміни переконань і поглядів студента. Лише пасивна особа, дійсно «нестандартний» студент, якому з тих чи інших причин зараз до всього байдуже, сприймає все мимоволі й піддається навіюванню.

Візьмемо семінар із філософії. Якщо на нього студенти прийшли без підготовки і тільки повторюють назбирані звідусюди приклади, то ніякого активного процесу формування переконань тут не відбудеться. Такий семінар не відповідає природі мислення студентів.

У вузівській практиці доводиться мати справу з різними ускладненнями в подоланні суперечностей у розвиткові студента. Причини бувають різноманітні. В одному випадку вони ідуть від студента. Попередній досвід, вплив батьків або інші впливи інколи приводять до такого стану, що вузівські засоби виховання виявляються недостатніми, аби змінити внутрішній світ студента. В інших випадках, коли перед нами виступає своєрідна особа студента з «нестандартними» вимогами і запитами, ми, не зрозумівши його, користуємось тільки авторитарними методами і гадаємо, що так легше «повернути студента до нашої віри». Ось приклад. Студент філологічного факультету Ч. виявився досить допитливим у науці й відвертим у висловлюваннях про лекції та практичні заняття. Він виступив з самостійною доповіддю і не без підстав критично поставився до деяких праць викладачів. Здавалось, що тільки вітати потрібно творчі пориви Ч. і дати йому можливість розорити свої здібності. Але вийшло зовсім інакше. Викладачі сприйняли виступи студента як образу, оголосили його верхоглядом, а у його приємній борідці знайшли посягання на етичні устої факультету. Та студент Ч. не здався. Виник конфлікт. Студент потерпів, його виключили з університету. В іншому вузі він успішно закінчив навчання, вступив до аспірантури, захистив дисертацію і став перспективним ученим.

Якщо в умовах, коли ми маємо справу із звичайним студентом, потрібне знання руху його внутрішнього світу, то у ставленні до «неспокійного» студента особливо важливо знайти правильний підхід до внутрішніх процесів розвитку його свідомості, враховувати їх і терпляче працювати з ним. У «конфліктних» ситуаціях потрібна особлива проникливість вихователя. Методи можуть бути різними, не виключені й авторитарні, але з однією метою — допомогти студентові, а не тиснути на нього своїм службовим становищем.

А чи приходить зупинка у дії розглянутої закономірності? В принципі, ні. Як тільки «суперечність припиняється, припиняється і життя, настає смерть» — говорив Ф. Енгельс, маючи на увазі загальний процес розвитку. І в розвиткові людини життя як творчість, як діяльний процес пізнання триває, поки зберігається суперечливий процес мислення.

Боротьба мотивів і міркувань проходить у будь-якій сфері — методології та політиці, моралі чи естетиці, в теорії й практиці. Ми говоримо про суперечливий процес пізнання у студентів, що відбувається в учбовій та виховній діяльності. А яке значення має добутий досвід подолання суперечностей? Чи переноситься він на іншу діяльність? Безумовно, так. Суперечність діє об'єктивно, як закономірність. Оволодіти нею — це означає навчитися умінню розв'язувати суперечності у своїй професійній та громадській діяльності. Навчитися подоланню суперечностей у своїй свідомості і діях, вміти розв'язувати їх у інших. Отже, і цей аспект виховання студента — підготовка до практичної діяльності як до подолання суперечностей в житті й на виробництві — має професійну мету: навчити молодого спеціаліста умінню аналітичного творчого мислення, потрібного в професійній діяльності.

Використана література:

1. І.І. Кобиляцький Методи навчально-виховної роботи у вищій школі (Для аспірантів і молодих викладачів вузів) / Видавництво Львівського університету, 1970, 200с.

2. Ф. Енгельс, Анти-Дюрінг, К., 1949, стор. 109.





Реферат на тему: Виховання як подолання суперечностей у формуванні особи (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.