Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Педагогіка

Виготовлення і використання матеріалів для стандартизованого контролю знань студентів (реферат)

Невід'ємною і складовою частиною навчального процесу є контроль знань, умінь і навичок. Практика і досвід роботи середньої і вищої школи свідчать, що контроль є ефективним тільки тоді, коли він дає можливість систематично стежити не лише за змістом, але й за формою навчального процесу, зокрема за самостійною роботою студентів. Контроль за поточною успішністю студентів є дуже трудомістка ділянка педагогічної діяльності. Єдиним виходом із цього становища є впровадження програмованого контролю, який може охопити одночасно велику кількість студентів і провадитись з оптимальною для навчального процесу періодичністю.

Недостатня кількість автоматичних пристроїв для контролю, неоднакова педагогічна цінність цих пристроїв роблять найдоступнішим і найпоширенішим тепер безмашинний програмований, інакше — стандартизований контроль.

Стандартизація засобів та методів контролю є історично неминучим процесом; вона є однією з форм розвитку масового навчання. Зростання потоків і академічних груп приводить до необхідності створення нової «технології» масового контролю, який за своїми засобами і методами відрізняється від індивідуального.

Створення матеріалів для стандартизованого контролю передбачає попередню глибоку і всебічну педагогічну та методичну роботу.

Першим етапом при виготовленні матеріалів для стандартизованого контролю є створення типової моделі студента, знання якого підлягають контролю. Без такої (хоча б попередньої) моделі неможливо скласти завдання, яке б відповідало рівневі підготовки студентів, бо воно може бути надто легким або ж надто важким.

Наступним етапом є вимогливий аналіз і відбір матеріалу, який підлягає контролю. Контролювати слід основну, найважливішу інформацію. Відбираючи матеріал, який підлягає контролю, треба насамперед виходити з мети навчання, встановити, на які питання студент повинен уміти відповісти, якими завданнями, операціями і навичками має оволодіти (і на якому рівні), які загальні зміни та в якій формі будуть внесені у його знання.

Наприклад: 1) студент повинен вміти визначати і розумно використовувати такі фізичні величини та одиниці їх вимірювання: а) сила струму; б) різниця потенціалів; в) опір (провідники, напівпровідники, діелектрики) та ін.; 2) розуміти: а) залежність між різницею потенціалів, струмом і опором (навантаженням); б) співвідношення між цими величинами при зміні будь-якої з них; 3) вміти розрізняти електрорушійну силу і напругу; 4) вміти розв'язувати кількісні і якісні задачі на закон Ома і правила Кірхгофа.

Наступний крок — це розміщення матеріалу в порядку, який відповідає логічній послідовності вивчення предмета.

101

Найпоширенішим засобом стандартизованого контролю в наш час є тести. На кожне запитання студентові пропонується на вибір від 2 до 5 відповідей, в яких правильною або найповнішою є тільки одна. Запитання і запропоновані відповіді повинні активізувати розумову діяльність, тобто по змозі впливати на самий процес мислення. Одночасно тут слід обов'язково передбачати можливе неправильне розуміння матеріалу. Запитання тестів можуть і повинні нести в собі й нову інформацію, тобто поглиблювати і розширювати розуміння матеріалу, подавати вже відоме в іншому світлі і т. ін. Розвитку критичного мислення і активізації уваги сприяють, зокрема, такі ситуації, коли студентові пропонують вибрати неправильну відповідь із серії правильних, що характеризують конкретне явище з різних точок зору або різних сторін.

При виборі відповіді, яка є задовільною на поставлене питання, виявляється певна невизначеність між зробленим студентом вибором і його справжніми значеннями. Наскільки можна довіряти таким відповідям? Ці питання досі є об'єктом докладного дослідження.

Шляхи пошуку відповіді йдуть в основному в трьох напрямах. Один із них полягає у збільшенні числа вибіркових відповідей. При цьому ймовірність вгадування правильних відповідей зменшується. Пропонувати абсурдні відповіді, звичайно, недоцільно, оскільки вони не можуть стати ланкою проблемних ситуацій і не стимулюють пошуків правильних розв'язків.

Другий напрям пропонує використовувати в тестах додаткову відповідь типу «не знаю». Такі відповіді розширюють відомості про стан знань студентів, зменшують імовірність вгадування, виконують певну виховну роль.

Нарешті, третій напрям пов'язаний з удосконаленням змісту контрольних запитань, формою їх подачі. Теорія і практика показують, що можливі різні принципи побудови запитань: запитання із складними комбінованими відповідями, з відповідями, що вимагають дослідження й аналізу схем, графіків, виведення формул та ін.

Найкращими для контролю знань з фізики та інших предметів фізико-математичного і технічного циклів виявилися тести, які згідно з класифікацією матеріалів для стандартизованого контролю належать до таких форм: а) багатоланкової; б) одноланкової з диференціацією форм контрольного запитання; в) одноланкової з диференціацією суті завдання.

Більшість педагогів і психологів (зокрема, Г. С. Костюк, А. А. Смирнов) визнавали, що конструювання відповідей корисніше для формування знань і умінь, ніж вибір запропонованих відповідей, але в ряді випадків можна застосовувати вибіркові відповіді. Запропоновані відповіді повинні бути правильні. Вони можуть відрізнятися ступенем повноти, точністю, а також різним підходом до розв'язання поставленого запитання.

Застосування альтернативного методу дає можливість уніфікувати варіанти відповідей студентів, зробити процес перевірки цих відповідей експресним. Крім того, врахування вибіркових відповідей дуже легко піддається автоматизації.

Вибіркова форма відповіді у багатьох випадках є просто незамінимим методом активного контролю. Немає сумніву, що альтернативний метод не суперечить основним дидактичним вимогам. К. Д. Ушинський підкреслював, що «...порівняння є основа всякого розуміння і всякого мислення. Все у світі ми пізнаємо не інакше, як через порівняння... в дидактиці порівняння повинно бути основним прийомом». Вибірковий метод, зокрема, доцільний тоді, коли те або інше явище, закон, правило треба охарактеризувати з різних точок зору, коли треба виділити необхідні і достатні умови, звернути увагу на причинно-наслідкові зв'язки тощо. Альтернативний метод дає можливість з успіхом використати проблемні ситуації. Нарешті, вибірковий метод є необхідною і, очевидно, неминучою умовою будь-якої автоматизації.

Зауважимо, що серед прихильників вибіркового методу немає повної одностайності. Одні вважають доцільним серед пропонованих на вибір відповідей давати тільки одну правильну, а решту неправильні, але правдоподібні, інші — давати всі відповіді правильні, але з різним ступенем повноти. Всебічний аналіз змісту й логічної структури предметів фізико-математичного і технічного циклів показує, що тут доцільними будуть обидва випадки залежно від конкретного матеріалу. Справді, тоді, коли явище чи процес залежать від ряду параметрів, характеристик тощо, доцільно пропонувати відповіді, що різняться між собою ступенем повноти. Наприклад, ступенем повноти різнитимуться між собою відповіді на запитання «Від яких параметрів залежить величина анодного струму в тріоді?», оскільки вона залежить від: а) природи речовини катода (числа вільних електронів у одиниці об'єму); б) його температури; в) величини сіткової напруги; г) величини анодної напруги. В тому ж випадку, коли можливими є декілька правдоподібних ситуацій, але задовольняє всі умови тільки одна, доцільно давати на вибір одну правильну відповідь, а інші неправильні, але правдоподібні. Найбільш доцільні тут запитання, відповіді на які вимагають, наприклад, аналізу схем електричних кіл або оптичних установок, дослідження графіків, знання важливих формул тощо.

Альтернативний метод можна використати так, що він буде мати творчий характер, сприяти розвиткові аналітичного мислення. Наприклад, на підставі розгляду й аналізу роботи двох електричних схем вибрати ту, при використанні якої вимірювана величина (опір, сила струму та ін.) буде визначена з найменшою похибкою.

Деякі педагоги вважають за можливе, а іноді й доцільне серед відповідей пропонувати дві правильні, що доповнюють одна одну, або ж дві відповіді, які тільки разом задовольняють умову тощо. Слід сказати, що такі міркування мають сенс. По-перше, використання в контрольних запитань, на які може бути більше, ніж одна правильна відповідь, урізноманітнює й пожвавлює самий процес контролю. По-друге, студенти значно старанніше й уважніше аналізують питання і запропоновані відповіді. По-третє, такі запитання і відповіді дають змогу охопити більший обсяг матеріалу, перевірити його знання з різних сторін, причому виникає можливість частіше ставити питання «Чому?» тощо.

Контрольні тести, які містять тільки запитання, що потребують вибіркової форми відповіді, доцільно застосовувати, перш за все, при перевірці готовності студентів до виконання лабораторних і практичних занять. Зрозуміло, що такі тести можуть використовуватися і для поточного контролю за вивченням теоретичного матеріалу. Проте застосування тільки цього виду стандартизованого контролю має певні недоліки. Студент може без достатніх знань одержати правильну відповідь шляхом вгадування, логічним порівнянням наведених відповідей тощо. Саме тому однією з найдосконаліших тестів для стандартизованого контролю слід вважати таку, в якій перша половина запитань потребує вибіркової відповіді, а друга — сформулювати (і записати) закон, правило, положення, коротко пояснити явище, величину, побудувати графік, схему, написати важливе рівняння або формулу, відповісти на запитання «Чому?». Щоб більш глибоко перевірити знання студентів, запитання другої половини картки завжди логічно пов'язані із запитаннями, що потребують альтернативної відповіді.

Наприклад, під номером 1 в одному з варіантів контрольних тестах серед запитань, що вимагають вибіркової відповіді, маємо таке міркування:

«Інтерференційна картина від двох когерентних джерел світла залежить від: а) довжини хвилі світла цих джерел; б) відстані від цих джерел до екрана; в) показника заломлення середовища; г) відстані між джерелами».

На вибір пропонується чотири відповіді: 1. а, б, в, г. 2. б, в, г. 3. а, в, г. 4. а, б, г.

Відповідно під номером 1 серед запитань, що потребують доведення, читаємо:

«Які існують методи одержання когерентних світлових променів? У чому їх суть?»

Неправильно побудована відповідь свідчить про те, що студент цього матеріалу, як слід, не засвоїв.

Треба сказати, що на практиці в тих випадках, коли запитанню контрольних карток потребували певного аналізу або обчислення і являли собою логічні задачі, більшість студентів, незважаючи на запропоновані відповіді, проводили обчислення, будували графіки, виводили формули та ін.

Досвід і практика проведення стандартизованого контролю знань студентів показують, що оптимальним є такий обсяг контрольної картки, який містить 10—12 запитань з матеріалу 1—2 суміжних тем, наприклад кінематики і динаміки матеріальної точки або інтерференції і дифракції світла та ін.

Щоб краще організувати контроль, доцільно мати 2—3 варіанти карток. Запитання в кожному варіанті розміщені в такій послідовності, що їх номер стосується завжди одного й того самого явища, процесу, закону тощо. Така послідовність запитань у всіх варіантах дає змогу при перевірці провести певну якісну диференціацію знань. Звичайно, така диференціація дещо умовна, але вона може принести користь як студентові, так і викладачеві. Якщо багато студентів не відповіли на однаковий номер запитання, то це свідчить, що даний матеріал ними не засвоєний.

Щоб усі запитання картки, пропоновані на вибір відповіді, і побудовані відповіді студентів були лаконічними, слід на лекціях, практичних (семінарських) і в лабораторних роботах суворо дотримуватися уніфікованої символіки і графіки.

На контролюючих машинах не можна поставити різноманітні запитання. В цьому маємо одну із переваг стандартизованого методу контролю. Ще однією перевагою цього методу є те, що студент може відповідати на поставлені запитання в будь-якій послідовності і має можливість довше подумати над труднішими для нього запитаннями.

Стандартизованим контролем можна одночасно охопити велику кількість студентів (до потоку включно). При цьому число запитань, на які відповідає студент, зростає і, таким чином, контролюється більший за обсягом матеріал, ніж це можливо при усному опитуванні або письмовій контрольній роботі. Порівняно з усним опитуванням істотно зростає час на обдумування відповіді. До переваг стандартизованого контролю належить і те, що: 1) кожен студент протягом семестру може бути опитаний декілька разів; 2) опитування ведеться з усього курсу і тут не може бути «щасливих» білетів; 3) зменшується психологічне навантаження студента і викладача.

Відповіді студенти дають на стандартних аркушах. Це дає можливість при перевірці першої частини запитань застосувати відповідні шаблони, що значно прискорює процес перевірки результатів контролю в цілому (приблизно в 3—4 рази порівняно з усним опитуванням однакового за обсягом матеріалу).

Стандартизований контроль дає змогу уніфікувати вимоги до студентів з боку різних викладачів, усунути суб'єктивний вплив викладача на студента і навпаки. При перевірці результатів контролю зовсім усувається елемент суб'єктивності у виставленні оцінки.

Аналіз помилок, що їх допустили студенти у відповідях, підвищує роль зворотного зв'язку протягом семестру і тим самим сприяє оперативному керівництву самостійною роботою студентів з боку викладачів. При цьому істотно зростає роль поточних консультацій. Якщо перші консультації після запровадження систематичного контролю стосуються переважно запитань карток, то з часом тематика консультацій розширюється: запитання студентів стосуються вже проблеми в цілому, глибини розуміння матеріалу, його викладу або інтерпретації у різних підручниках тощо. Одночасно зменшується навантаження консультацій перед екзаменами.

Систематичний стандартизований контроль привчає студентів регулярно самостійно працювати, в результаті чого підвищується їх успішність. Студенти показують кращі знання як при поточному контролі, так і на заліках та екзаменах. При систематичному контролі стає кращою увага і активність студентів на лекціях, зменшуються пропуски занять, підвищується роль конспектування, але у самостійній роботі на перше місце стає підручник.

Основні рекомендації з методики проведення стандартизованого контролю такі:

1) Оптимальна періодичність контролю з предметів фізико-математичного і технічного циклів — кожен третій тиждень.

2) Тривалість проведення контролю слід лімітувати і повідомляти про це студентів, виходячи з таких норм: альтернативна відповідь 2—4 хв, побудована 3—5 хв. Затримка з відповіддю понад верхню межу цих норм свідчить про непідготовленість.

3) Результати контролю доводити до відома студентів через 1—2 дні. Тоді ж провести аналіз допущених помилок.

4) Повторний контроль для тих, які отримали незадовільні оцінки, проводити через 3—4 дні, щоб студенти за цей час встигли ліквідувати прогалини у своїх знаннях.

Слід зауважити, що для кращої організації самостійної роботи студентів і, зокрема, їх успішної підготовки до контролю важливу роль відіграють запитання для самоперевірки. Перелік таких запитань викладач дає студентам після вивчення кожного розділу. Ці запитання стануть основою для самонавчання і самоперевірки, вимагатимуть вміння аналізувати і синтезувати, зіставляти і узагальнювати.

Стандартизований контроль має і недоліки: 1) не має можливості перевірити знання і вміння студентів робити математичні доведення, розрахунки тощо (хоч хід, логіка і побудова доведення піддаються дискретному контролю); 2) виявити в достатній мірі глибину розуміння матеріалу; 3) встановити рівень уміння застосовувати свої знання на практиці. У зв'язку з цим стандартизований контроль потрібно поєднувати з такими традиційними формами, як письмова контрольна робота або колоквіум. Зокрема, при систематичному стандартизованому контролі доцільно 1—2 рази на семестр проводити підсумковий контроль (з розділу) у формі письмової контрольної роботи.

На теперішньому етапі розвитку вищої школи поєднання традиційних форм навчання із стандартизованим контролем є одним із найефективніших заходів поліпшення всього навчального процесу у вузі.

Використана література:

1. Питання дидактики вищої школи Збірник статей / Видавниче об'єднання "Вища школа", Київ, 1976р., 116 с.

2. Малафіїк І. В. Дидактика Навчальний посібник / К.: Кондор, 2009.- 406 c.

3. Автомонов П.П. Дидактика вищої школи: підручник / ВПЦ "Київський університет", Київ, 2008, 368 с.





Реферат на тему: Виготовлення і використання матеріалів для стандартизованого контролю знань студентів (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.