Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Педагогіка

Роль викладача в озброєнні студентів уміннями і навичками самостійного навчання (реферат)

Важливою передумовою ефективності навчального процесу вищої школи є керівна і контролююча роль викладача, а також систематична, наполеглива, творча, самостійна праця студента. Навіть у старій дореволюційній вищій школі приділялася чимала увага різноманітним практичним заняттям студентів під керівництвом викладачів. І не тільки на природничих, а й на гуманітарних факультетах. Практичні заняття складались з усних переказів студентами одного чи двох класичних творів, з розборів і тлумачень певних джерел, з письмових творів на теми, запропоновані викладачами або обрані самими студентами, тощо.

Російський письменник І. А. Гончаров, згадуючи про своє перебування в Московському університеті, підкреслював велике значення самостійної роботи. Він зазначав, що професорські лекції, які б вони не були повні, змістовні, сповнені любові до знання, самого професора, все-таки є не що інше, як тільки програми, систематичні поступові показники, дороговкази, що регулюють порядок знання, що його здобувають. Хто прослухає тільки їх і сам не виробить живого інтересу до читання, у того, все прослухане в університеті буде як споруда з піску... Тільки тому університет принесе користь, хто з читання зробить собі друге життя.

Значно більша увага цьому питанню повинна приділятися у нашій вищій освіті, що ставить своїм завданням озброїти студентів сучасними науковими знаннями, уміннями, практичними навичками і методами наукових досліджень та виховувати студентів у дусі національного патріотизму.

Не можна не враховувати й того, що сучасний розвиток виробництва вимагає від працівників високої загальної культури, вміння оволодівати найновішими технологіями, новими прийомами праці. Уміння систематично поповнювати свої знання — така невідкладна вимога стоїть перед фахівцями всіх галузей господарства.

Хороший спеціаліст сьогодні — це вмілий організатор, здатний на практиці застосувати принципи наукової організації праці. Він уміє працювати з людьми, цінує колективний досвід, прислухається до думки інших фахівців, критично оцінює досягнуте. І, звичайно, сучасний спеціаліст — це людина високої культури, широкої ерудиції, загалом, це справжній інтелігент і патріот незалежної України, який досконало володіє своєю спеціальністю. Треба навчитися весь час вдосконалювати свої знання, виробляти навички дослідника, широкий тематичний кругозір. Без цього важко орієнтуватися в обсязі знань, який дедалі стає більшим, у зростаючому потоці наукової інформації».

У середньому кожен студент вищого навчального закладу за 5 років навчання у вузі прослуховує за навчальним планом десь близько 5100 лекцій, бере участь у семінарських і лабораторних заняттях, складає до 50 іспитів і заліків. Крім того, студент проходить навчальну, виробничу чи педагогічну практику (10—12 тижнів).

Це значне навчальне навантаження. Студент повинен уміти передусім правильно розподіляти і планувати свій час для навчання та відпочинку. Помилковою є думка, нібито студенти всі вміють це робити, мають у цьому належні навички, набуті ще в школі чи вдома. Про це треба піклуватися і у вузі.

Навчальні кафедри та профспілкові організації повинні прийти на допомогу студентам. Особливо відповідальна роль в цьому належить викладачам, участь яких у навчально-виховному процесі ґрунтується на довір'ї студентів до їхніх наукових знань, педагогічної майстерності, а також і життєвому досвіді, високих моральних якостях, знанні психології молодої людини, вимогливості до себе і до тих, кого їм доручено навчати і виховувати.

Для того, щоб успішно оволодівати знаннями, потрібно вміло використовувати свій час, доцільно його розподіляти. Багато важить і вміння студента планувати свою самостійну позалекційну роботу, відпочинок і дозвілля. Одні вважають, що все це приходить «само собою», інші — що це взагалі не проблема.

Та послухаємо, що говорять самі студенти. На запитання: «Чи плануєте ви свою самостійну роботу?» першокурсники історичного та юридичного факультетів Київського національного університету відповіли: «План є, а часу немає», «Планую тільки з основних предметів», «Планую у думці» тощо.

Анкети, проведені серед студентів-філологів та інших факультетів, теж свідчать, що далеко не всі з них уміють правильно розпоряджатися своїм часом.

Обов'язок викладачів допомогти своїм вихованцям набути ці вміння. Адже це важливий фактор формування морально-вольових якостей студентів, поліпшення всього процесу навчання, звільнення часу для праці в наукових гуртках, занять спортом, художньою самодіяльністю тощо.

Працювати самостійно потрібно з першого дня навчання, з першої лекції у вузі.

Під самостійною роботою студентів слід розуміти планову, систематичну, активну працю, спрямовану на свідоме, творче, міцне, глибоке засвоєння певної науки в процесі слухання лекції, під час семінарських занять, роботи в бібліотеці, кабінеті, лабораторіях, під час виробничої та педагогічної практики, виконання курсових і дипломних робіт, підготовки до здачі курсових та державних екзаменів, у процесі всіх інших форм навчання.

Самостійна робота забезпечує міцне засвоєння науки, виховує ініціативу, організованість, наполегливість, впевненість у своїх силах, самостійність суджень, розвиває увагу та інтерес до науки.

Щоб навчитися успішно працювати самостійно, треба вміти раціонально планувати і розподіляти свій час, оволодівати навичками гігієни та культури розумової праці. Слід обов'язково засвоїти техніку ведення виписок, складання конспектів, тез та ін.

Глибоко шанують студенти того викладача, який надає їм допомогу в набуванні навичок самостійної роботи, якими, на жаль, ще недостатньо озброює загальноосвітня школа своїх випускників.

В методичній літературі з дидактики вищої школи, практиці вузів прийнято такі найтиповіші види самостійної роботи студентів вищої школи:

1. Підготовка студента до слухання курсу лекцій з певної науки.

2. Конспектування лекцій професора, доцента, старшого викладача.

3. Самостійна праця над підручною літературою, підготовка до семінарських занять, практичних робіт, написання курсових і дипломних робіт, проведення виробничої і педагогічної практики, підготовка до екзаменів, заліків та державних екзаменів.

Найголовнішу увагу слід звертати на роботу з студентами перших курсів. З ними корисно провести ряд бесід на такі теми: «Режим праці і відпочинку студента», «Культура поведінки студента», «Як працювати з книгою—підручником та посібником», «Як слухати і записувати лекції», «Як краще готуватись до семінарських занять», «Як потрібно планувати свою роботу і на який час», «Що читати студенту з періодичної преси за своїм фахом», «Як знайти потрібну книжку в бібліотеці» та ін. На закріплення проведених бесід можна організувати виставку літератури з того чи іншого питання, а також час від часу подавати студентам кваліфіковані консультації.

Однак допомога викладачів у самостійній роботі студентів не дасть бажаних наслідків, якщо вміння не стануть їхніми повсякденними звичками.

Оскільки людина пізнає об'єктивну дійсність у процесі праці, практичної діяльності, оскільки практика є критерієм істини і результатом пізнання, то очевидно, що набування студентами знань має спиратися на безпосередню самостійну працю.

Питання про озброєння студентів навичками творчо оволодівати наукою та вмінням самостійно працювати належить не тільки до суто методичних проблем. Воно є важливим методологічним питанням.

Потрібно виховати у студентів потребу багато і осмислено читати, вміння швидко орієнтуватись на географічній карті, робити лаконічні, ясні виписки, складати тези, план доповіді.

Відомо, що лекційні конспекти становлять в житті студента дуже істотне джерело в оволодінні предметом. Щоразу слід підкреслювати, нагадувати студентам, що законспектовану лекцію треба продумати і засвоїти в той же день. Спеціальні дослідження і спостереження протягом багатьох років показують, що коли студент опрацьовує лекцію в день її слухання, то він в основному матеріал засвоює. Якщо студент звернеться до цього матеріалу через день, то він засвоює лише 50 процентів слуханого, а якщо через тиждень-два, то ефективність засвоєння ще нижча.

Тому в боротьбі за глибокі й міцні знання студентів особливого значення набуває уміння слухати та конспектувати лекції.

Вузівська лекція за своїм характером може бути трьох видів: нормативна, настановча та оглядова. Проте, про який би вид лекції ми не говорили, конспектування лекції сприяє кращому сприйманню і міцному засвоєнню матеріалу.

Запис лекцій мобілізує увагу студента. К. Д. Ушинський неодноразово підкреслював, що увага — двері до знання.

У процесі конспектування лекції активну участь беруть м'язово-моторні відчуття, зорова пам'ять, а це також позитивно впливає на засвоєння матеріалу. Ведення конспекту дає змогу студентові творчо поставитись до питання, що його висвітлює викладач. Та це буває лише в тому разі, коли студент опанував техніку конспектування.

Як показали наші спостереження, далеко не всі студенти вміють раціонально вести конспекти. Найпоширенішими недоліками студентських конспектів є їх багатослівність. Студент намагається стенографувати лекцію викладача. Вся увага студента переключається на техніку запису, не залишається часу на продумування змісту того матеріалу, що його подає викладач.

Не завжди вміють студенти виділяти головне в лекції, в книжці. Навіть у кращих студентів у конспектах лекцій подекуди бачимо суцільний запис — без заголовків, полів і абзаців, і зрозуміло, що користуватись таким конспектом дуже важко. Ці недоліки пояснюються тим, що кафедри, окремі викладачі не приділяють уваги питанню озброєння студентів навичками правильного конспектування лекцій. Не можна це вважати монополією кафедри педагогіки чи психології. Це справа всіх викладачів. Викладачі, особливо перших курсів, повинні частіше заглядати до конспектів своїх студентів, своєчасно усувати недоліки та озброювати студентів навичками раціонального ведення конспектів лекцій, першоджерел, підручників.

Конспект лекції повинен відображати основне з викладеної теми, записане своїми словами в короткій стислій формі. В зошиті для конспектів повинні бути поля, заголовки, дати тощо.

Значна кількість підручної літератури видається для середньої і вищої школи. Тільки історію в загальноосвітній школі учень вивчає за дев'ятьма підручниками, а у вищій школі з окремих нормативних курсів використовується ряд підручників та посібників. Без допомоги викладача студент може розгубитись у цій кількості літератури. Отже, конче потрібна порада, консультація викладача, яка література є обов'язковою, а яку можна читати додатково.

Виховати з студента хорошого спеціаліста — це означає насамперед виховати у нього любов і повагу до науки, до праці і до людей праці.

Звичайно, певне коло навичок і умінь жити й працювати студент набув ще до вступу у вищу школу. Але в новій обстановці, коли до навчання студентів ставляться нові, підвищені вимоги, це коло значно змінилось, розширилось, обов'язків і необхідних умінь стало значно більше, і вони стали помітно складнішими. Отже, процесові набуття навичок і умінь у вузі слід приділяти належну увагу.

Однією з найактуальніших проблем, яку допоможе розв'язати наукова організація праці, є планування роботи студента, планування всієї суми заходів позанавчального характеру у вузі.

Саме планування допоможе студентам ущільнити свій час, вивільнити години для самостійної роботи, для культурного дозвілля.

Візьмемо кілька прикладів з життя Київського національного університету, що якоюсь мірою допоможуть нам довести це твердження. На запитання: «Скільки годин щодня ви працюєте самостійно?» з 34 студентів II курсу історико-філософського факультету відповіли, що працюють по 7—8 годин і більше,— 3 чол., 6—7 годин — 13 чол., 4—5—10 чол., 3—4 години—5 чол., і лише кілька студентів зазначили, що працюють не щодня.

Як бачимо, більшість заявила, що працює самостійно понад 5 годин. Чи досить цього?

Історія розвитку науки свідчить, що чимало видатних діячів науки успіхом своїм завдячують, насамперед, тому, що багато, наполегливо і систематично творчо працювали.

О. М. Горький в листі до Н. С. Новосьолова у березні 1929 року писав: «...усе створено і створюється працею, таланти і генії — це просто люди, які вміли працювати з великою любов'ю до процесу праці, до мети праці і до людей».

Важливим у педагогіці вищої школи є питання, пов'язані з організацією розумової праці студента, особливо в період сесій, підготовки до екзаменів і заліків, до написання дипломних робіт як завершального етапу всього навчання у вищій школі.

Уміння вчитися і самостійно працювати — якість, необхідна людям протягом цілого життя. Тому завдання навчити студентів творчого підходу до оволодіння науками, відповідального ставлення до навчання, самостійності у роботі, поєднання навчання з підвищенням загальної культури, прагнення вчитись протягом усього життя — почесний і відповідальний обов'язок всього професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів.

Питання озброєння студентів навичками і уміннями самостійно працювати — важлива педагогічна вимога до всіх без винятку викладачів і кафедр вузів. Ставити її треба вже на перших курсах, де викладачам слід провести бесіди, лекції про самостійну працю студентів, а працівникам бібліотеки ознайомити їх з умовами роботи бібліотеки, дати відповідні бібліографічні консультації (4—6 годин). На закріплення проведених бесід корисно організувати виставку літератури з цього питання, а також час від часу подавати студентам необхідну допомогу у доборі літератури, опрацюванні першоджерел.

Напружена навчальна діяльність студента зумовлює велике навантаження його зорового апарату — очей. Перевтома очей може призвести до загальної перевтоми організму, зниження працездатності. Тому ніколи не слід забувати про гігієну розумової праці.

Треба довести до свідомості студента, що не можна читати в лежачому стані, у темних приміщеннях, у трамваях, тролейбусах, автобусах. Треба навчити молоду людину уміло користуватись своїми нервово-психологічними ресурсами, пам'ятати, що надмірне перевантаження розумовою працею призводить до перевтоми і породжує байдужість, великі труднощі у засвоєнні матеріалу.

Раціональна праця саме й полягає в тому, щоб уміти правильно регулювати роботу і відпочинок, заняття і культурне дозвілля.

Істотне значення в активізації самостійної роботи молоді має систематична підготовка її до слухання лекцій. До свідомості слухачів слід донести програму курсу, її структуру, взаємозалежність окремих розділів.

Студент повинен знати, як викладач розподілив час на окремі розділи курсу, яка рекомендується основна і додаткова література, крім підручників та посібників, які розділи курсу віднесені для самостійного опрацювання тощо.

Програма дисциплінує студента, допомагає організувати роботу, глибоко і в певній науковій системі опанувати предмет, є важливим джерелом самоконтролю в процесі слухання лекцій, а особливо в підготовці до іспитів і заліків, написання курсових робіт, проведення практики.

Завдання професорсько-викладацького складу будь-якого вузу — дбати про формування у студента акуратності, точності, організованості, наполегливості у здобуванні знань, уміння працювати над книгою, самокритично і вимогливо ставитись до своєї роботи, уникати поспішності і поверховості в опрацюванні окремих питань, навчитися цінувати свій час, пам'ятати, що тільки праця, помножена на прагнення до знань, забезпечить успіх в опануванні спеціальності.

Наприклад, основним педагогічним принципом видатного вченого академіка О. М. Крилова було «навчити студента вчитися».

«Ніяка школа не може дати готового інженера, керівника цеху чи самостійного конструктора,— говорив він у доповіді «Про підготовку спеціалістів»,— але вона повинна дати основні відомості, основні принципи, деякі основні навички, і, крім знання, ще й уміння застосувати його на практиці». А для цього академік Крилов вважав необхідним організувати самостійну роботу того, хто навчається.

Питання про методи вузівського викладання дискутується давно. Одні віддають перевагу лекційному методу і засвоєнню студентами в основному того, що їм читають професори вищої школи. Інші, навпаки, вважають, що головне — це самостійна робота студентів над книгою, і вимагають від професорів не стільки досконалих лекцій, скільки добрих підручних посібників, які б звільняли студентів від необхідності відвідувати лекції. Останній погляд знайшов свого часу виявлення у пропаганді лабораторно-бригадного і проектного методів, як таких, що нібито здатні повністю замінити лекційне викладання.

Проблема організації самостійної роботи студентів і керівництва нею викладачів — це не тільки проблема першокурсника, як декому здається, а проблема, яка вимагає до себе уваги постійно, систематично, протягом усього часу навчання студента у вузі.

Звичайно, на старших курсах вузу це питання має інші, складніші форми і інший зміст. Проте і на цьому етапі викладач не звільняється від обов'язку вчити, спрямовувати студента, консультувати його, як раціонально підготуватись і написати курсову, а особливо дипломну роботу, з тим щоб вона була не компіляцією, а результатом самостійного творчого наукового пошуку, що міг би бути виконаний і на замовлення установ, підприємств і організацій або стати з часом монографічною роботою чи кандидатською дисертацією, як це спостерігається вже у практиці окремих факультетів і кафедр Київського національного університету.

Перед кафедрами, деканатами, окремими викладачами в налагодженні роботи, спрямованої на опанування студентами знань та озброєння їх навичками самостійної роботи, стоять такі завдання:

- глибоко усвідомити відповідальність за стан навчально-виховної роботи у вузах й докласти зусиль для оперативної ліквідації окремих недоліків, які ще мають місце;

- систематично вибірково контролювати конспектування студентами лекцій, підручної літератури, першоджерел, складання студентами тез доповідей, анотацій, рецензій;

- активна участь професорсько-викладацького складу в нарадах, зборах, де розглядаються питання самостійної роботи студентів;

- перевірка навичок добору рекомендованої літератури за бібліографічними каталогами, довідниками і покажчиками;

- організація обміну досвідом про самостійну роботу студентів, влаштування виставок кращих конспектів, тез, анотацій;

- преміювання кращих робіт, виконаних студентами самостійно.

Навчальній частині, деканатам, кафедрам слід організувати читання лекцій з питань самостійної роботи студентів. Крім цього, треба і в письмових, і в усних виступах на будь-які теми і в усіх випадках дбати про те, щоб студенти тренувались у майстерності володіння літературною мовою. Кожну відповідь студента, будь-який виступ на практичних заняттях, семінарі, під час пробних уроків, бесід з учнями старших класів, письмову роботу слід оцінювати не тільки по суті матеріалу, а й за формою викладу, за культурою мови. Атмосфера вимогливості до культури мови повинна бути обов'язковою і постійною.

Треба всебічно продумати методику проведення заліків та іспитів у вузах, а також опрацювати критерії норм оцінок знань студентів. Правильно організована робота па кафедрі, факультеті з керівництва самостійною роботою передбачає докорінне поліпшення якості викладання дисциплін навчального плану всіма працівниками вузу.

Прогресивні педагоги і мислителі минулого вважали, що якість університетської освіти вирішується передусім залученням студентів з перших курсів до наукової праці. Справді, озброїти студента методом наукової праці, наукових пошуків — це істотне і найголовніше в роботі кожного викладача вузів.

Навички і уміння раціонально, самостійно працювати це великий скарб людини, який збагачує й потроює її сили, енергію, робить працю радісною, творчою.

Почесна і відповідальна роль викладача вищої школи у формуванні фахівців високої кваліфікації для потреб народного господарства і культури нашої країни. Цю роботу не можна вести шаблонно, сухо, відірвано від бурхливого життя. Успіхів можуть досягти лише ті викладачі, діяльність яких пройнята високою ідейністю, науковою глибиною і творчою пристрастю, що захоплює студентську молодь.

Використана література:

1. М.М. Грищенко Дидактичні поради молодому викладачеві / Видавництво "Вища школа", Київ, 1973р.с.68

2. Пирогов Н. И. Избранные педагогические сочинения. М., 1952, с. 596.

3. Учені вузів Української РСР. К., Вид-во КДУ, 1968. Хрестоматія з історії вітчизняної педагогіки. К., «Радянська школа», 1961.





Реферат на тему: Роль викладача в озброєнні студентів уміннями і навичками самостійного навчання (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.