Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Педагогіка

Роль викладача як консультанта у підготовці студентів до екзаменів, заліків, написання курсових та дипломних робіт (реферат)

У царській Росії як у вищій, так і середній школі, контроль знань перетворювався на грубу розправу з інакомислячими. Після Жовтневої революції вузівська громадськість надзвичайно негативно поставилась до всякого роду іспитів, і вони були ліквідовані. Проте з часом ставало все очевиднішим, що потреба в перевірці знань студентів не відпала і не може відпасти. Крім того, облік успішності знань вимагався і для вирішення справи з стипендіальним забезпеченням студентів. Тому було введено заліки, а згодом іспити, курсові та дипломні роботи.

У системі сучасної освіти, починаючи від початкової до вищої школи включно, облік знань, умінь і навичок тих, хто навчається, переслідує одне, важливе дидактичне завдання — піднесення успішності, стимулювання до поліпшення навчання.

Облік знань є по суті державний контроль за роботою тих, хто навчається, його слід здійснювати вимогливо і об'єктивно. Виставляючи оцінку успішності, викладач повинен керуватися своїм педагогічним сумлінням, нормами оцінок успішності і наслідками, виявленими в процесі опитування відповідаючого.

Говорячи про роль викладача у підготовці студентів до складання заліків та іспитів, потрібно перед цим нагадати про необхідність організації поточного обліку успішності, особливо необхідного на І і II курсах. Адже інколи вчорашній учень, потрапивши до вузу, де немає систематичного контролю і обліку знань, перестає регулярно, день у день працювати, сподіваючись, що в передсесійні дні він надолужить прогаяне. Та, на жаль, у багатьох випадках ця «надія» зазнає краху і подекуди справа закінчується виключенням з вузу.

Отже, запровадження поточного обліку знань на І і II курсах має винятково важливе значення. Це підтверджує досвід роботи у всіх навчальних закладах. Тут систематично ведеться поточна перевірка та облік успішності в усній та письмовій формі. Ця форма контролю необхідна доти, поки студент не набуде умінь і навичок систематичної праці над книгою. Єдине, чим слід доповнити такий досвід, — це виробити певний єдиний критерій оцінки знань найголовніших курсів, щоб не було різнобою, який подекуди спостерігається і, звичайно, не може не призводити до прикрих непорозумінь.

Адже на творчу роботу студентів шкідливо впливає як лібералізм, так і надмірна, педантична нічим не обґрунтована прискіпливість. Взагалі проблема критеріїв норми оцінки успішності студентів на заліках та іспитах ще чекає свого розв'язання.

Під час опитування деякі викладачі прагнуть з'ясувати, чи обізнаний студент з основною рекомендованою літературою, чи читав він додаткові матеріали, як засвоїв певні теоретичні положення, чи вміє пов'язати їх з сьогоднішнім днем. Інші на це не зважають, задовольняючись лише відповіддю на запитання білета. Для багатьох викладачів у визначенні оцінки успішності велику роль відіграють логіка, структура та стиль відповіді, культура мови студента, а деякі до цього зовсім байдужі. Різнобій, що спостерігається в цьому питанні, не сприяє поліпшенню успішності студентської молоді.

Психологи підкреслюють, що заучування в процесі навчання необхідне, але воно не є достатньою і необхідною умовою для відновлення знань, для цього потрібні ще й інші умови. «...Однією з таких умов,— як зазначав П. Блонський,— є стан працездатності вищих відділів нервової системи. Все, що свідчить про зниження нервового рівня, тим самим свідчить, при інших рівних умовах, і про погіршання запам'ятовування. Так, наприклад, емоційний розлад, розумова перевтома, пасивність, навіювання, марення. Зніяковілий чи розстроєний учень, втомлений учень, учень-фантазер і учень, якого легко можна збити за допомогою незначного навіювання, можуть погано відповідати добре вивчений урок.

При оцінці відповіді учня потрібно брати до уваги, чи не хвилювався він і чи не був стомлений, а під час відповіді слід уникати навіювань, які можуть збити його. З пасивного учня доводиться «витягувати» відповідь, а учня-фантаста треба привчити контролювати свою відповідь...»

Немає потреби доводити, що все, про що йшлося вище, потрібно знати і зважати на це кожному викладачеві вузу, який здійснює облік знань.

Величезне значення для всіх, хто навчається, має оцінка успішності, що її виставляє викладач. Давно встановлено, що оцінка, яку виставляють учневі чи студентові, повинна бути об'єктивною. Така оцінка заохочує, стимулює, підносить і активізує до навчання, і навпаки, несправедлива і необ'єктивно виставлена оцінка травмує, відбиває інтерес і охоту до навчання. А. С. Макаренко писав: «...Погані оцінки знижують настрій і життєвий тонус вихованця, хоч зовні це може мати форму бравади, удаваної байдужості, замкненості або зубоскальства...».

Настав час, щоб з усіх профілюючих дисциплін опрацювати критерії оцінок, озброїти ними молодих викладачів, контролювати правильне втілення їх у життя, і це безперечно матиме свої позитивні наслідки.

Проте в практиці є чимало випадків, коли нетактовне слово викладача, поспішність у прийманні іспитів чи заліків або, навпаки, надмірне затягування їх створює нездорову обстановку, студент розгублюється, ніяковіє, одержує негативну оцінку, хоч вона і не є об'єктивною в оцінюванні його знань.

Дуже важливо уточнити, чи забезпечений курс необхідними програмами, достатньою кількістю підручників і посібників. Іноді студент потребує індивідуальної консультації, рекомендації викладача щодо послідовності у вивченні джерел тощо. Для перевірки і заохочення можна викликати студента на бесіду і з'ясувати, як він готується до іспитів, чи правильно розподіляє свій час, наскільки раціонально планує його.

Яку послідовність у підготовці до сесії можна рекомендувати студентові? Передусім, треба порадити, щоб він уважно ознайомився з програмою курсу і з'ясував для себе всі запитання, на які потрібно буде відповідати. Після цього можна вже безпосередньо починати підготовку до іспиту: прочитати власні конспекти лекцій, відновлюючи в пам'яті прослухане в аудиторії, проглянути конспекти першоджерел, обов'язкову посібну літературу, рекомендовану програмою і викладачем. Все це найкраще читати послідовно, опрацьовуючи тему за темою, а потім уже братися до літератури додаткової. Працюючи над нею, особливу увагу слід звертати на нові праці останніх років, на визначні статті, що друкуються в періодичній пресі, тематичних збірниках, вісниках.

Викладач повинен порекомендувати студентам, як найраціональніше побудувати розпорядок дня в час підготовки до сесії. Адже правильний режим праці і відпочинку має тут особливо велике значення. Звичайно, ніхто не може настоювати на тому, щоб для всіх студентів було встановлено стандартний регламент робочого дня. Він залежить від індивідуальних особливостей студента, від умов, у яких той живе, навіть від характеру предмета, який складатиме студент, а також і від навичок, набутих ним у процесі навчання, від його досвіду. Тому можна рекомендувати тільки орієнтовну схему розпорядку дня. Вона могла би бути такою: вставати о 8 годині ранку, перед тим, як взятися за книжки, зробити фіззарядку і неодмінно поснідати. Лише за таких умов можна буде продуктивно працювати до 13 години. Потім — перерва на 2—3 години, під час якої пообідати та відпочити на свіжому повітрі. О 16 годині слід поновити роботу. Через дві години — вечеря і короткий відпочинок, а потім знову праця з підручником і конспектом до 22—23 години. Перед сном варто зробити 30 — 40-хвилинну прогулянку. Після кожної години праці корисно відпочивати 10 хвилин. Кілька разів на день можна робити невеличку фізкультурну розминку. Все це помітно підвищує працездатність.

Постає також питання, як краще працювати, готуючись до сесії, індивідуально чи колективно. Тут не можна рекомендувати щось єдине. Треба вміло поєднувати обидві форми. Більшість часу все ж таки слід працювати самостійно. Та буває корисним і колективне вивчення найскладніших питань курсу. На групові заняття краще витрачати 2—3 години після обіду і відпочинку.

Студенти іноді запитують, чи можна під час підготовки до сесії відвідувати театр, кіно, концерти. Звичайно, тим, хто в семестрі багато байдикував, доведеться на час сесії забути про розваги. Але тим, хто сумлінно учився протягом усього семестру, навіть корисно зробити невеликий перепочинок і для відпочинку увечері піти в театр чи подивитися новий фільм. І ще одна порада. У той день, коли іспит складено, не слід починати підготовку до наступного, треба перепочити, щоб набратися нових сил.

Можна почути багато міркувань з приводу екзаменаційних білетів. Одні гадають, що їх не слід засекречувати, а потрібно видавати заздалегідь, щоб студенти мали змогу за цими білетами підготуватись до іспитів. Інші, навпаки, вважають, що студент повинен готуватись за програмою курсу, бо екзаменаційні білети не завжди охоплюють всі питання програми. Ми вважаємо, що засекречувати їх, справді, не треба, але не варто й наполягати, щоб студенти обов'язково орієнтувались на них у підготовці.

Важливе місце посідають у фаховій підготовці студентів курсові та дипломні роботи. Завдання їх — максимально поглибити наукову підготовку майбутніх спеціалістів, удосконалити їхні навики самостійної роботи, допомогти молоді в оволодінні всіма існуючими прийомами оформлення наукових статей, повідомлень, монографічних робіт тощо.

Курсова робота студента як один з найпоширеніших видів його самостійної творчої діяльності, що сприяє закріпленню здобутих знань, розвитку творчих здібностей та оволодінню методами наукових досліджень, обов'язково має бути прорецензована й обговорена кафедрою. Оцінку заносять до залікової книжки.

Ще одна вимога. Які б не були джерела дипломної чи курсової роботи, вона має засвідчити певну ідейну й академічну зрілість автора, яскраво ілюструвати його знання, уміння й навички, висловлювати літературною мовою власні судження, думки, бути першим кроком до наукового дослідження.

Тему курсової чи дипломної роботи, як правило, обирає сам студент. Це його право. Проте і тут викладач не повинен стояти осторонь, займати нейтральну позицію. Буває, що студент береться за складну тему, яка йому не під силу. Своєчасна порада викладача тут необхідна. Адже важливо не лише вибрати тему, осмислити її, а й уміти раціонально організувати роботу над нею, своєчасно дібрати літературу, факти, скласти проспект теми.

Своєчасний розподіл тем курсових робіт між студентами, чітко продумана тематика їх, добір кваліфікованих і сумлінних керівників і рівномірний розподіл навантаження між ними — запорука успішного виконання майбутніми спеціалістами курсових і дипломних робіт.

Щоб кожний майбутній спеціаліст успішно написав курсову роботу, він передусім повинен скласти план. Тут без допомоги викладача не обійтись. Саме викладач має визначити окремі розділи, параграфи, їх формування, поставити перед студентом мету дослідження.

Студент потребує допомоги й щодо послідовності викладу матеріалу роботи, використання літературних джерел, архівних даних, мемуарної літератури, а також іншого ілюстративного матеріалу. Треба також розповісти йому про культуру оформлення роботи, навчити, як скласти список використаної літератури, який ілюстративний матеріал краще використати для повноти висвітлення теми.

Курсова робота — перша самостійна праця студента. Тому потрібно після того, як він напише один-два параграфи першого розділу, прочитати їх і висловити свою думку щодо форми викладу матеріалу. Робити це треба в коректній формі, не ображаючи студента. Тактовно зроблені зауваження студент враховує і надалі не повторюватиме вказаних помилок.

Дипломна робота — це свідчення того, як студент засвоїв теоретичний аспект дисциплін, передбачених навчальним планом, і наскільки готовий він після закінчення вузу застосовувати здобуті знання у своїй практичній діяльності. Дипломна робота — це наукова робота студента. Студент будь-якого вищого навчального закладу виконує дипломну роботу під керівництвом наукового керівника — члена кафедри, кандидата наук чи доцента, професора. Вибір теми дипломної роботи добровільний, тема повинна бути чіткою, ясною, актуальною, пов'язаною з практикою. Тему дипломної роботи затверджує кафедра вузу.

Вимоги до дипломних робіт студентів вищих навчальних закладів такі:

- дипломну роботу студент виконує самостійно під керівництвом наукового керівника, в строки, визначені деканатом, захищає її перед Державною екзаменаційною комісією;

- студент зобов'язаний виявити своє уміння правильно підходити до розкриття теми з методологічних позицій і вирішувати її на рівні сучасного стану відповідної науки;

- студент повинен виявити, як глибоко орієнтується він у літературі з теми, чи вміє науково добирати й аналізувати факти і явища, робити узагальнення і визначати рекомендації;

- робота має бути належним чином стилістично і зовнішньо оформлена.

Дипломну роботу студент виконує поетапно, а саме: обрання теми, її обгрунтування, затвердження наукового керівника і теми на кафедрі; складання попереднього плану дипломної роботи і погодження його з керівником; вивчення літературних джерел, організація експерименту, узагальнення наслідків його, остаточне уточнення плану і написання окремих розділів; завершення написання всіх розділів дипломної роботи і оформлення їх, читання роботи керівником, стороннє рецензування і захист перед Державною екзаменаційною комісією.

Робота над дипломною роботою вимагає творчого підходу до розв'язання теми. Тут потрібен певний елемент науково-дослідницького пошуку, студент мусить сказати своє, нове, бодай невелике, слово щодо висвітлених в роботі проблем.

До дипломної роботи ставляться більш високі вимоги, ніж до курсової. Дуже корисно, коли дипломанти виступають з публікаціями в пресі своїх досліджень. Такі публікації є значним стимулом і в дальшій науковій роботі молодих спеціалістів. Праця над дипломною роботою змушує студента певним чином систематизувати свої знання, оволодіти сучасними методами наукового дослідження, опрацювати чималу кількість літератури, висловити власну думку з певних питань, вчитися логічно, послідовно і стилістично грамотно оформити її. Все це, безумовно, стане в пригоді молодому спеціалістові, де б він не працював — у школі чи на заводі, в науковій установі чи в органах влади.

Багаторічний досвід керівництва дипломними роботами показує, що якість і рівень виконання їх залежать, з одного боку, від добору теми, старанності і наполегливості студента, але ще більшою мірою — від вдумливого, систематичного, кваліфікованого керівництва роботою викладачем-наставником.

Немалу роль відіграє і складання й затвердження керівником чіткого графіка праці студента над дипломною роботою. Графік організовує студента, привчає його до систематичності в роботі. Все це зрештою допомагає студентові написати змістовну дипломну чи курсову роботи у визначений строк і дістати високу оцінку.

Робота викладачів вищих навчальних закладів це — насамперед творчий процес, невпинне вдосконалення й поліпшення всіх ланок навчально-виховної роботи вузу.

Викладач своїм особистим прикладом при зустрічах з студентами — на лекціях, семінарських і лабораторних заняттях, при прийомі заліків та іспитів, покликаний постійно формувати молодих спеціалістів, активних будівників незалежної України.

Використана література:

1. М.М. Грищенко Дидактичні поради молодому викладачеві / Видавництво "Вища школа", Київ, 1973р.с.68

2. Макаренко А. С. Педагогические сочинения. М„ 1948, с. 197—198.

3. Сучасність, вуз, студент. К, «Вища школа», 1972. Галушко Т. Є. Лекція у вищій школі. К., «Вища школа», 1971.

4. Кобиляцький І. І. Методи навчально-виховної роботи у вищій школі. Львів, Вид-во Львівського університету, 1970.





Реферат на тему: Роль викладача як консультанта у підготовці студентів до екзаменів, заліків, написання курсових та дипломних робіт (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.