Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Педагогіка

Роль естетичного ідеалу у вихованні студентів в УРСР з комуністичної точки зору (реферат)

У доповіді тов. О. М. Косигіна «Основні напрями розвитку народного господарства СРСР на 1976—1980 роки» на XXV з'їзді КПРС було чітко і повно визначено завдання вищої школи України у підготовці спеціалістів для різних галузей народного господарства: «В усіх категоріях навчальних закладів поліпшуватиметься матеріальна база, вдосконалюватиметься навчальний процес з тим, щоб молоде покоління діставало дедалі глибші і міцніші знання і виховувалось в дусі комуністичної свідомості й моралі».

Радянське студентство завжди розглядалось Комуністичною партією як резерв, з якого формуються кадри соціалістичної інтелігенції. Звідси і постійна турбота партії про розширення мережі вищих навчальних закладів, вдосконалення системи навчання й виховання молоді.

У процесі навчання у вузі юнак чи дівчина здобували не лише спеціальні знання. Вища школа покликана сформувати науковий світогляд молодого спеціаліста, привити йому прагнення до творчості, самостійної діяльності, розвинути почуття громадськості та відповідальності. Розв'язанню цих завдань служила система навчальних і позанавчальних форм праці, серед яких значна роль належала естетичному вихованню. В чому полягала його мета, чи притаманні цьому процесові специфічні особливості? Що являли собою методи і засоби пропаганди естетичного ідеалу серед студентської молоді?

Естетичний ідеал є однією із сторін комуністичного ідеалу: в ньому концентруються уявлення про досконалість особи та суспільства. Це — мета, до якої прагнули люди, але мета специфічна, що втілювала високий рівень досягнення прекрасного. Естетичний ідеал виникає на основі потреб суспільного розвитку і жив в свідомості і почуттях людей як піднесений образ майбутнього, як символ, що вабив до себе, мобілізуючи волю для його втілення.

Головне в естетичному ідеалі — концепція особистості. Якою повинна бути людина комуністичного суспільства, які її риси та ознаки, в чому має виявлятись досконалість особи при комунізмі? Ці питання мали безпосереднє відношення до практики комуністичного виховання молоді, зокрема студентства.

Методологічні основи дослідження проблеми естетичного виховання ми знаходимо в теоретичній спадщині класиків марксизму-ленінізму.

Прекрасне, як у діяльності особи, так і в суспільстві, завжди розглядалося К. Марксом, Ф. Енгельсом як невід'ємну сторону комуністичного ідеалу. Тому, створюючи теорію наукового комунізму, вони обгрунтували комуністичну концепцію особистості в протилежність релігійній та буржуазній концепціям. Карл Маркс розглядав три історичні форми, які характеризуються корінними відмінностями в становищі індивіда. Відношення особистої залежності (спочатку цілком первісні) — такими були перші форми суспільства. Друга форма — це капіталізм, що створив величезні можливості для розвитку людини, але водночас скував ці можливості економічними засобами примусу і нещадною експлуатацією трудящих мас. Третя форма — вільна індивідуальність, заснована на універсальному розвитку індивідів і перетворенні їхньої колективної, суспільної продуктивності в суспільне надбання. Це — комунізм, який створював найбільш сприятливі умови для всебічного й гармонійного розвитку особи. Ідеал людини при комунізмі класики марксизму розуміли в розвитку, а не як щось незмінне, застигле. Визнаючи багатство індивіда, К. Маркс пов'язував його з універсальністю потреб, здібностей, продуктивних сил індивідів, створеною універсальним обміном. Багатство особи, за Марксом, є наслідком повного розвитку влади людини над силами природи, — маються на увазі як сили природи в прямому розумінні, так і сили власної природи людини. Людина тут не відтворює себе в будь-якій одній тільки визначеності, а відтворюється в усій своїй цілісності, вона не прагне залишитись чимось до кінця усталеним, а перебуває в абсолютному русі становлення. Отже, людина комуністичного суспільства — це не сума наперед заданих якостей, а цілісна особа, що перебуває в постійному розвитку. Багатогранність і гармонійність поєднуються в ній з творчим ставленням до дійсності.

Може здатися, що таке тлумачення естетичного ідеалу тотожне розумінню етичного ідеалу комунізму. Хіба завдання виховання людини не є серцевиною морального ідеалу? Чи не втрачає естетичний ідеал свою специфічну значущість у вихованні нашої молоді, якщо його змістом виступає концепція особистості?

Слід підкреслити, що естетичний і етичний ідеали з цього боку багато в чому збігаються. Більш того, вони взаємопроникають. Прекрасною людиною не може бути аморальна особа, так само, як високоморальна людина завжди викличе позитивну естетичну оцінку. Не випадково М. Горький називав естетику етикою майбутнього, розуміючи при цьому глибоке проникнення краси в сферу моралі.

Естетичний ідеал як мета виховання був не тотожний іншим сторонам комуністичного ідеалу, зокрема ідеалу етичному. Перша відмінність полягала в специфіці погляду на людину. В етичному ідеалі втілені уявлення про одну з найважливіших сторін особи: її моральну чистоту. Естетичний же ідеал — це цілісний образ майбутнього суспільства та особи. Але справа не тільки в цьому. Моральний ідеал виступав як критерій вчинків людини з точки зору характеру ставлення особи до суспільства, інших людей, рідних і близьких, до самої себе. Усякий вчинок людини є тою чи іншою мірою усвідомлений, хоча ступінь усвідомлення і відповідні мотиви поведінки можуть бути досить різними. Відповідно до характеру дій людини формувалася моральна оцінка як доброго чи злого, морального чи аморального.

З позиції естетичного ідеалу увесь різноманітний світ людських відносин та діяльності виступав як вияв різного ступеня свободи. Чим вільніші суспільство і людина, тим вони прекрасніші. Всяка залежність від незнання, хибних ідей, застарілих традицій, помилок тощо обертається несвободою і уявляється некрасивим,а інколи — потворним і низьким. Класики марксизму безпосередньо пов'язували досконалість особи та суспільства з свободою їх життєдіяльності. Ще в «Німецькій ідеології», викриваючи антинаукові мудрощі М. Штирнера, К. Маркс і Ф. Енгельс підкреслили, що тільки в комуністичному суспільстві самобутній та вільний розвиток індивідів перестає бути фразою. А в «Маніфесті Комуністичної партії» К. Маркс і Ф. Енгельс проголосили: «На місце старого буржуазного суспільства з його класами і класовими протилежностями приходить асоціація, в якій вільний розвиток кожного є умовою вільного розвитку всіх».

Отже, краса особи та суспільства — це свобода, що розгортається в різноманітних формах їхньої діяльності на основі пізнаних закономірностей суспільства та природи.

Якщо звернути увагу на форму вияву естетичного ідеалу, то можна ще ясніше відчути його специфіку і нетотожність іншим складовим компонентам етичного ідеалу. Естетичний обрис людини виникав в єдності змісту і форми. Це не просто внутрішнє, а внутрішнє, що виявляло себе в зовнішньому, не лише форма, а форма, сповнена змісту, і якщо в естетичних явищах дійсності зміст — це ступінь вияву свободи, то формою їх є гармонія чи дисгармонія, людська міра чи відступи від неї, ритмічність діяльності, пропорціональність сторін розвитку тощо. Чим вищий рівень прояву свободи життєдіяльності в формах гармонійності та упорядкованості, тим прекрасніша людина та її вчинки. Невипадково в Програмі КПРС майбутнє комуністичне суспільство характеризувалося такими рисами: «Утвердяться гармонійні відносини між особою і суспільством на основі єдності суспільних і особистих інтересів». А про розвиток особи сказано: «В період переходу до комунізму зростають можливості виховання нової людини, яка гармонійно поєднувала б у собі духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість».

Таким чином, гармонія як форма вияву творчої діяльності й розвитку суспільного життя визнана однією з основ прекрасного в людині та суспільстві.

Звідси зрозуміло, що виховання в світлі естетичного ідеалу передбачало досягнення як внутрішньої духовної зрілості, так і високої зовнішньої культури. Естетичний ідеал у єдності з іншими сторонами комуністичного ідеалу розкривало перед молодим поколінням піднесений характер мети побудови комунізму. Він породжував в молоді історичний оптимізм, підвищуваав почуття відповідальності за долю країни і народу, сприяв формуванню впевненості в собі самому, мобілізував енергію для втілення ідеалу в життя. Однак ця межа буде досягнена лише в тому випадку, якщо духовне становлення особи органічно поєднується з формуванням у неї зовнішньої культури. Адже естетичне в людині — це культура не тільки думок, а й почуттів, це вміння судити про прекрасне, розвинений смак — тобто здатність емоційно відчувати красу.

Як бачимо, естетичний ідеал, будучи метою виховання молоді, мав своєрідні риси і не повинен ототожнюватись з іншими сторонами комуністичного ідеалу. Якщо ж він є метою, то яким чином співвідноситься з іншими цілями і сторонами комуністичного будівництва?

Перш за все слід пам'ятати, що прекрасне в житті суспільства виявлялося протягом всієї його історії. Однак у досоціалістичних формаціях воно пробивало собі шлях стихійно. Умови панування одних класів над іншими сковували вільний прояв життєдіяльності широких мас. Тільки одиниці досягали всебічного гармонійного розвитку. Докорінно змінюється становище в умовах соціалізму, коли люди оволодівають законами суспільного розвитку. Будівництво комуністичного суспільства є свідомий процес впровадження прекрасного в усі сфери суспільного життя, коли прекрасне виявлялося як грань об'єктивного розвитку, що втілювало в собі рівень досконалості суспільства і особи. Естетичний ідеал у процесі будівництва комунізму являв собою піднесену мету, яка надихала людей, особливо молодь, і служила могутнім стимулом у їхній діяльності.

Та було б помилкою вважати, що естетичний ідеал зможе виконати цю роль сам по собі, відірвано від інших сторін суспільного розвитку. Закони краси не обумовлюють розвитку суспільства, який зазнає змін на основі економічних, соціальних законів. Разом з тим прекрасне в процесі будівництва комунізму стало невід'ємною ознакою розвитку, втілюючись у реальних справах і вчинках людей. Становлення прекрасної людської особистості і вдосконалення суспільних відносин досягалося на основі матеріальних та соціальних успіхів соціалізму, який переростає в комунізм. Впровадження художнього начала в працю і побут стало можливим у процесі створення матеріально-технічної бази комунізму. Отже, втілення естетичного ідеалу в дійсність — це не ізольований процес прикрашання життя, а одна із сторін розвитку соціалістичного суспільства, яка виражала потреби вдосконалення людини та форм суспільного життя. Естетичне виховання виступало як складова частина комуністичного виховання, знаменуючи собою прагнення суспільства до прекрасного, героїчного та піднесеного.

Визначення місця і ролі ідеалу в естетичному вихованні — найважливіша передумова успішного виконання завдання.

Однак необхідно вказати конкретні напрями і особливості реалізації естетичного ідеалу в процесі виховання студента.

Першою обставиною, яка враховувалася в практиці естетичного виховання, слід назвати оволодіння професією. Молодь прагнула до знань, щоб, засвоївши їх, утвердити себе як особистість у тій чи іншій формі діяльності. В якому співвідношенні перебувають професійне навчання і естетичне виховання? Чи можна вважати, що одні професії вимагають певної естетичної освіченості, а інші можуть обійтись без неї? К. Маркс у «Роздумах юнака при виборі професії» сформулював важливу думку з приводу цього: те, що визначає і спрямовує вибір професії, — це багатство людства, наше власне вдосконалення. Ми можемо обрати професію, що відкриває найбільш широке поле діяльності в ім'я людства і для наближення до тієї спільної мети, по відношенню до якої усяка професія є тільки засобом.

Оскільки втіленням естетичного ідеалу має бути особа в єдності її духовного змісту і зовнішньої культури, остільки всяка професія може і повинна стати лише полем діяльності, на якому здійснюється вдосконалення людини. Для інженера і агронома, лікаря і економіста, вчителя і юриста — для всіх необхідні не лише професійні знання, а й високий рівень розумової та емоційної культури. Оволодіння професією в усякому випадку повинно органічно поєднуватись і доповнюватись всебічним розвитком студента.

Та поки що це зовнішній аспект питання про співвідношення професійного та естетичного виховання. Більш глибинні процеси формування спеціаліста підводять нас до питання про зміст одержуваних ним знань та про методи праці. Вище вказувалося, що естетичний ідеал «схоплює» в структурі особи лише те, що виражає свободу її діяльності. Стосовно студента ця мета буде розумітися як свобода мислення. Адже знання та інтелектуальна свобода — це явища хоча й пов'язані, але не тотожні. Мало оволодіти знаннями, треба ще навчитися мислити. З естетичної точки зору прекрасною вважається та людина, яка досягла високої розумової культури, а остання, як відомо, виражається не лише кількістю знань, а й умінням оперувати ними. Головне в розвиненому мисленні — це здатність проникнути в суть суперечностей, творчо осмислити їх, сформувати власну думку, перейти до практичного втілення набутих знань. Справді вільне тільки те мислення, яке базується на пізнаних закономірностях, відповідає логіці розвитку подій і речей, творчо переосмислює досягнуте і вносить нове в скарбницю людського пізнання. Завдання вищої школи полягало в тому, щоб на основі оволодіння професійними знаннями розвинути у студента високу культуру думки, навчити його творчо підходити до суперечностей дійсності. А це і був шлях реалізації ідеалу краси.

У зв'язку із сказаним особливо слід підкреслити світоглядний, філософський аспект духовної свободи. В умовах величезного впливу науково-технічної революції вимоги до світоглядної підготовки студентів зростали. Глибоке засвоєння марксистсько-ленінської теорії виступало як головний момент формування наукового світогляду, досягнення справжньої духовної свободи. Естетичний аспект тут виявлявся не лише в тому, що науковий світогляд визначає свободу думки й діяльності майбутнього спеціаліста, а й у тому, що він включав пізнання закономірностей естетичної діяльності людини як одну з своїх граней. Вивчення марксистсько-ленінської естетики стало невід'ємним компонентом виховання світогляду студента, зокрема пізнання естетичного ідеалу.

Проблема співвідношення професійного та естетичного мала ще один аспект. Йдеться про універсалізм у розвитку людини, що безпосередньо стосується завдань виховання вузівської молоді. Якщо особа повинна бути гармонійно розвиненою, то як це узгоджується з процесом поділу праці та вузькою спеціалізацією? Чи вважати універсалізм у розвитку людини лише надбанням історії, чи слід орієнтувати на нього нашу молодь? Відомо, що, захоплюючись гармонійністю розвитку діячів епохи Відродження, класики марксизму недвозначно вказували на зв'язок цієї проблеми з проблемою поділу праці. «Герої того часу, — пише Ф. Енгельс, — не стали ще рабами поділу праці, вплив якого, обмежуючий, однобічно діючий, ми так часто спостерігаємо в їхніх наступників... Звідси та повнота й сила характеру, які роблять їх цільними людьми».

Розв'язуючи це питання, необхідно виходити з об'єктивних тенденцій розвитку соціалістичного суспільства. Справді, розширення виробництва в умовах науково-технічної революції приводить до дальшого поділу праці, виникнення нових і відмирання застарілих професій, до все більш вузької спеціалізації. Однак це лише одна сторона процесу. Друга полягає в тому, що високий рівень розвитку виробництва і суспільного життя розривають межі вузьких спеціальностей, вимагаючи всебічних знань та здібностей. Це особливо стосувалося робітників таких нових професій, як апаратчики, наладчики, машиністи автоматів, програмісти тощо. Тим більш це важливо для представників інженерно-технічних спеціальностей, тому що в сучасному виробництві широко впроваджувалися фізика і хімія, електроніка й енергетика, математика й кібернетика, економіка й психологія тощо. Як правило, для розв'язання спеціального завдання були потрібні різносторонні знання. Подібне мало місце і в суспільному житті. Активна участь у діяльності органів народної влади, громадських організацій, клубів та художніх колективів настійно вимагало поглиблення знань: політичних, економічних, юридичних, філософських, естетичних. Дальший розвиток соціалістичної демократії і культури був неможливий без всебічного вдосконалення всіх громадян нашої країни. Колективні форми творчої діяльності (в науці, техніці, мистецтві, педагогіці тощо), що поширювалися дедалі більше, також не нівелювали ролі учасників, а, навпаки, передбачали високий рівень розвитку кожного, що дало змогу зрозуміти спільне завдання й узяти участь у його розв'язанні.

Таким чином, вища школа, готуючи майбутнього спеціаліста, орієнтувалася не лише на вузький аспект його професії, а й передбачала багатогранність, складність задач, які йому довелося розв'язувати. Звідси виникла потреба універсальної підготовки студента для майбутньої праці за своєю професією та за її межами. Універсалізм особи слід розуміти не як універсальну здатність займатися багатьма видами діяльності, а як всебічну підготовку для творчої роботи за своєю спеціальністю. Чим глибше й ширше пізнає особа цілісну людську культуру (природознавство, гуманітарні науки, філософію, мистецтво), тим більш підготовленим спеціалістом вона буде в обраній сфері діяльності. Таким універсалізм був і в минулому. Були люди, що ввібрали в себе величезні досягнення багатьох областей людської культури і використали їх для творчого переосмислення дійсності. Найкращий приклад: Карл Маркс — філософ і юрист, соціолог і історик, публіцист і лінгвіст, літературознавець і журналіст; крім того, він займався математикою, історією техніки, цікавився досягненнями фізики, хімії, біології, еволюційної теорії. Та всі нагромаджені енциклопедичні знання він сконцентрував на створенні теорії наукового комунізму. Завдяки йому людство збагатилось великими відкриттями: матеріалистичним розумінням історії та пізнанням закону додаткової вартості. Звичайно, Маркс був не тільки вченим. Революційна діяльність також була його покликанням і допомагала йому ще глибше проникати в закономірності розвитку суспільства. Життя К. Маркса — яскравий приклад універсального, гармонійного розвитку особи, який служить молоді прекрасним взірцем для наслідування.

Другою, не менш важливою, обставиною, яку не можна обминути в естетичному вихованні студентства, є врахування вікових особливостей молоді.

В. І. Ленін відмічав такі риси студентства, як безкорисливість, чистота, прагнення до ідеалів, але при цьому вважав, що для революційного виховання студентства недостатньо лише революційного почуття, для цього потрібен соціалістичний ідеал.

Загальновідомі завдання, висунуті В. І. Леніним перед молоддю в період будівництва соціалізму. Ленінський заповіт «вчитись, вчитись і вчитись» був для радянської молоді прапором в її прагненні до пізнання і перетворення життя. У вітанні П'ятому з'їздові РКСМ В. І. Ленін висловив упевненість, що молодь зуміє розвиватись так успішно, щоб до часу назрівання наступного моменту світової революції бути цілком на висоті завдань.

Великий вождь не помилився. В усіх випробуваннях: чи був це господарський фронт перших п'ятирічок, чи вогненний фронт Великої Вітчизняної війни, чи мирний фронт освоєння цілини — всюди радянська молодь справді була на висоті завдань, показуючи небачені приклади мужності, героїзму й самовідданості.

В. І. Ленін визначав ряд особливостей у роботі з молоддю. Ось одна з них. «Нерідко буває, що представники покоління літніх і старих не вміють підійти, як слід, до молоді, яка з необхідності змушена наближатись до соціалізму інакше, не тим шляхом, не в тій формі, не в тій обстановці, як її батьки. Тому... за організаційну самостійність союзу молоді ми повинні стояти безумовно... Бо без повної самостійності молодь не зможе ні виробити з себе хороших спеціалістів ні підготуватися до того, щоб вести соціалізм вперед».

Важливим принципом ідейного виховання кадрів В. І. Ленін вважав істинність, правдивість, уміння не лише бачити суперечності, а й розкривати їх справжню сутність з метою якнайшвидшого подолання.

Ці ленінські думки не втратили своєї актуальності й нині, про них слід пам'ятати, пропагуючи комуністичні ідеали, тим більше — естетичний ідеал, пов'язаний з усіма сторонами життя і діяльності людини.

Юнакам і дівчатам, що приходять до вузів, притаманні мрії про майбутнє, підвищена емоційність і захопленість, інколи надмірна гарячність і категоричність суджень. Водночас вузівська молодь відрізняється невтримною жадобою знань, цілеспрямованістю і наполегливістю, величезною працездатністю. Пропаганда естетичного ідеалу може бути успішною лише в тому випадку, якщо проникне в свідомість кожного студента. Та засвоєння естетичного ідеалу розумом — це лише півсправи. Треба, щоб ідеал став «особистою» метою кожного, щоб знання перетворились на переконання.

Ідеал майбутнього може формулюватись для всієї маси студентів в одній і тій же формі, а рівень і глибина засвоєння ідеалу залежить від самої особи, рівня підготовки, активності та допитливості тощо. Перетворення знань на переконання неможливе без практичної перевірки, а ідеал, з цієї точки зору, може здатись молодій людині нездійсненною мрією. Адже соціалізм, поряд із величезними успіхами, переживав і певні труднощі. Ось тут і необхідна юнакам і дівчатам допомога старших, перш за все педагогів, покликаних з'ясувати причини труднощів, суперечностей з точки зору боротьби нового з старим, пов'язати життєві факти з ідеалами комунізму. Бачити в малому велике, вміти пов'язати практичні завдання з метою перетворення особи і суспільства — це те, чому люди старшого покоління повинні навчити молодь, зокрема студентів.

Матеріали соціологічних досліджень в той час свідчили, що цілеспрямованість є визначною рисою нашої молоді. На запитання: «Чи є особисто у Вас мета в житті?» — позитивно відповіли 95,6% опитаних, а 10576 осіб (понад 60%) пов'язали здійснення своїх ідеалів з підвищенням загальної та спеціальної освіти.

Однак це не означає, що всі, хто прийшов до вузу, стають спеціалістами. Досі ще багато студентів, провчившись кілька років, розчаровуються в обраній професії, багато хто залишає інститут. Значить, виховна робота по профорієнтації не повинна закінчуватись з вступом до вузу, а повинна продовжуватись. Допомогти юнакові чи дівчині знайти професію, яка б найбільшою мірою відповідала його нахилам — надзвичайно важлива соціальна задача. Від її правильного розв'язання залежить доля та успіхи певної частини нашої молоді.

Студентській молоді властиве глибоке усвідомлення сенсу життя, важливості власного місця в ньому, відчуття повноти й радості свого існування. Ці риси безпосередньо виражають процес становлення наших юнаків та дівчат, формування їхньої особистості в дусі комуністичного, естетичного ідеалу. Але таке сприйняття дійсності повинно поєднуватися з пізнанням реальних суперечностей і труднощів розвитку. Інженер, що прийшов на виробництво і побачив, що існує ще значна частка ручної праці, розчарується в засвоєних ідеалах, якщо в процесі навчання і виховання він не стикався з реальними труднощами. Вчитель не зможе по-справжньому здійснювати виховання дітей, якщо засвоєні ним ідеали не сприйняті як програма подолання реально існуючих суперечностей.

Для художника чи композитора засвоєння естетичного ідеалу як вищого прояву творчої свободи може обернутися анархістським розумінням свободи, якщо в процесі виховання він не буде тісно зв'язаний з пізнанням глибинних процесів життя.

Студентська аудиторія — вдячна сфера пропаганди ідеалів. Як ніхто, молодь сприйнятлива до думок про майбутнє, оскільки майбутнє належить їй. Естетичне виховання здійснюється в двох площинах: засвоєнні естетичних знань і розвитку художнього смаку. Важливим засобом для вирішення цього двоєдиного завдання є вивчення курсу марксистсько-ленінської естетики. Тут студент повинен пізнати закономірності естетичної діяльності людей і теоретично осмислити естетичний ідеал. Це має супроводжуватись постійною роботою по залученню студента до скарбниці мистецтва. Якщо курс марксистсько-ленінської естетики звернений, перш за все, до розуму молоді, то мистецтво є не замінимим засобом емоційно-чуттєвого виховання особистості. Воно адресоване до почуттів, а через них до волі й розуму людини і здатне глибоко впливати на її духовний світ. З точки зору пізнання естетичного ідеалу мистецтво дає не менш, ніж вивчення естетики. Адже мистецтво — це матеріалізований ідеал, в ньому художньо втілено те, чого досягло суспільство на шляху вдосконалення людини і форм суспільного життя. Соціалістичне мистецтво, наприклад, — це художній літопис героїчних звершень народу в ім'я великої мети — побудови комунізму. Природно тому, що сприйняття кращих творів радянської художньої літератури та живопису, музики та кінематографії допоможе студентові емоційно-чуттєво сприйняти естетичний ідеал, розбудить в ньому жадобу наслідування і прагнення розвинути в собі кращі риси особистості.

Формами залучення студентської молоді до мистецтва стали університети культури, художні самодіяльні колективи з різних видів мистецтва, кіно- і фотостудії і т. д. Однак при цьому слід підкреслити, що вирішальною ланкою в засвоєнні естетичного ідеалу, як і естетичної освіти особи, є активна діяльність самого студента. Акцент виховної роботи повинен бути сконцентрований на пробудженні допитливості, зацікавленні юнаків та дівчат питаннями вдосконалення особи та суспільства. Всі форми повинні бути спрямовані на розвиток активності молоді. Тоді знання перетворюються в переконання, без яких неможливо існувати, тоді мистецтво стає бажаною метою, досягненню якої віддаються кращі години і величезна енергія. І все це веде до збагачення і розквіту людини.

Творчій активності студентів належить визначна роль не тільки в засвоєнні ідеалів, але і в перетворенні їх у власні переконання. Участь в художній самодіяльності і шефська робота з культурного обслуговування робітників, колгоспників, воїнів Радянської Армії і Флоту; виробнича практика, що відкриває можливість наблизитись до завдань майбутньої професійної діяльності; походи по місцях бойової, революційної та трудової слави; участь у пропагандистській роботі — виступи з лекціями перед трудящими; третій трудовий семестр, який дозволяв студентам вносити свій вклад в економічні звершення народу — всі ці форми активної участі студентства в житті суспільства мали величезне значення для його комуністичного виховання. В зіткненні з реальними умовами праці й побуту радянських людей студент глибше пізнавав своє місце і роль, проймався почуттям відповідальності перед народом, загартовувався в подоланні можливих труднощів і суперечностей. Тим самим молодь утверджувалася на позиціях комуністичного, в тому числі естетичного, ідеалу, який мав безпосереднє відношення до всіх граней всебічно розвиненої особи.

У пропаганді естетичного ідеалу серед вузівської молоді дуже важливо спиратися на революційні традиції.

Життя і діяльність В. І. Леніна і його соратників по революційній боротьбі служили яскравим прикладом прояву кращих людських якостей, беззавітної відданості революційним ідеалам, служіння інтересам народу. Досвід героїчної боротьби російського пролетаріату були невичерпною скарбницею, джерелом виховання радянської молоді.

Нарешті, не можна не вказати на роль власного прикладу в естетичному вихованні молоді. В Програмі КПРС було записано: «Величезного виховного значення набувала сила хорошого прикладу в громадському й особистому житті, у виконанні громадського обов'язку» На XXV з'їзді КПРС підкреслювалась актуальність цього питання. У формуванні цілісної особистості студента важко переоцінити значення особистого прикладу старших товаришів — педагогів, керівників громадських організацій. У них студент повинен знаходити такі риси, як прагнення до постійного вдосконалення, відданість ідеалам, чесність і принциповість та багато інших, без яких була немислима прекрасна особистість комуністичного суспільства.

Використана література:

Естетичне виховання у вищих навчальних закладах / Авт. кол.: І.А.Зязюн та ін.; Редкол.: В.Ф. Передерій (відп. ред.), В.О.Кудін, І.А.Зязюн та ін. – К.: Вища шк., 1976. – 207 с.





Реферат на тему: Роль естетичного ідеалу у вихованні студентів в УРСР з комуністичної точки зору (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.