Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Педагогіка

Радянська художня самодіяльність у вузах м.Львова як фактор комуністичного естетичного виховання (реферат)

При соціалізмі всі сфери суспільного життя — матеріальне і духовне виробництво, суспільне управління, побут — стають і сферами, де здійснюється гармонійний і всебічний розвиток людей. З наближенням до комунізму ця тенденція соціалістичного способу життя одержуватиме більш повне вираження. К. Маркс ще у «Капіталі» наголошував, що в соціалістичному суспільстві науковий і технічний прогрес приведе до того, що праця здійснюватиметься за умов «найбільш гідних ...людської природи і адекватних їй», тобто становлення комуністичної праці означає «перетворення її для маси індивідів у творчу діяльність». Саме через цю діяльність і тільки в ній найбільш інтенсивно розвивається людська особистість. Поняття «творча діяльність» правомірно застосовувати не лише до людей, зайнятих у сфері духовного виробництва, — вчених, письменників, музикантів, яких прийнято називати людьми «творчих професій». Ми говоримо про наукову, художню, технічну творчість. І кожен з цих видів, будучи своєрідним і специфічним, справляє величезний вплив на формування гармонійно і всебічно розвинених людей — людей, «які вміють все робити». Це означає, що людина розвиває свої здібності не лише в сфері праці, вона одночасно може бути трудівником і творцем, активним громадським діячем і займатись мистецтвом, бути вченим і займатися живописом, спортом, музикою. Доказом цього є те, що хімік Бородін на писав одну з кращих музичних драм, Ковалевська займалась літературою і політикою, творець телеграфу Морзе був талановитим художником, Чехов — лікарем письменником, Ейнштейн давав для друзів скрипкові концерти, видатний фізіолог Павлов любив живопис і музику, Курчатов все життя захоплювався класичною музикою. «Я не уявляю собі повноцінного творчого життя в галузі науки або техніки без найжвавішого інтересу до питань літератури і мистецтва. Мені здається: технічна і наукова творчість настійно вимагає від спеціаліста всебічного культурного розвитку, а музика, література, живопис запліднюють творчий процес техніки», — писав у книзі «Мета життя» відомий радянський авіаконструктор О. С. Яковлев. У цьому ж плані цікаве висловлювання великого вченого Ч. Дарвіна, який говорив: «...якщо б мені довелось другий раз пережити своє життя, я б поставив собі за правило читати поетичні твори і слухати музику хоч раз на тиждень, таким чином частини мого мозку, які тепер атрофувались, зберегли б свою живучість. Втрата цих смаків є втратою певної частини щастя і, може статися, шкідливо відбивається на розумових здібностях, а ще вірогідніше — на моральному характері, бо ослаблює емоційну сторону нашої природи». Таким же було і переконання А. В. Луначарського. «Нехай ви будете шевцем чи професором хімії, якщо у вас закрита душа для будь-якого мистецтва, — писав він, — то це означає, що ви виродок, такий, ніби у вас нема одного ока, або ви глухі».

Естетичне сприйняття світу допомагає пізнати красу праці, творити за законами краси, насолоджуватись процесом праці та її результатом. Всяка праця за покликанням може приносити людині естетичне задоволення, насолоду, почуття радості. Академік О. М. Несмеянов, виступаючи перед абітурієнтами Московського університету, говорив, що хімія дуже нагадує йому поезію. Так само як поет створює нові образи, зближаючи далекі за своїм початковим змістом слова, так і хіміки, з'єднуючи різноманітні, неподібні за своїми властивостями елементи, створюють нову речовину, нові матеріали.

Подібні погляди поділяють багато представників сучасної науки і техніки, вони підкреслюють, що значущі відкриття можуть «прийти в голову» лише гармонійно розвиненій людині, що сьогоднішній фізик, хімік чи математик немислимий без знання поезії, музики, живопису. Це накладає певні обов'язки на вищі навчальні заклади негуманітарного профілю. Радянський вуз повинен був виховувати інтелігентність в людині. Знання мистецтва, літератури, уміння розуміти прекрасне свідчить про культуру людини, ступінь її інтелігентності. Загальна культура людини може багато в чому характеризувати його і як майбутнього спеціаліста.

Отже, в період комуністичного будівництва ставилося питання «про створення умов, які б сприяли всебічному розвиткові здібностей і творчої активності радянських людей, усіх трудящих, тобто про розвиток головної продуктивної сили суспільства».

В час бурхливого науково-технічного прогресу буржуазні ідеологи висувають теорії про ворожість науки і мистецтва, культурної і науково-технічної революції. Насправді існує тісна залежність між пошуками істини і емоціональним багатством людини. Мистецтво з великою силою діє на розум і почуття людини, збагачує її інтелектуальну і емоційну природу. Як доказують численні факти, естетична розвиненість сприяє дослідницькій діяльності людини і навпаки — заняття наукою збагачує наші естетичні можливості і запити. Про взаємозалежність цих сторін людської душі говорив В. І. Ленін: «...без «людських емоцій» ніколи не бувало, нема і бути не може людського шукання істини».

Процес всебічного і гармонійного розвитку особи як неодмінну частину включає в себе естетичне виховання, яке є, в свою чергу, органічною складовою частиною виховання комуністичного. У процесі естетичного виховання розвиваються естетичні почуття людей, їхні смаки та ідеали. Перебуваючи у тісному зв'язку з іншими сторонами виховного процесу (формування наукового світогляду, трудових навичок, моральних переконань), естетичне виховання служить справі всебічного гармонійного розвитку особистості, виробленню в ній потреби в творчій діяльності.

Естетичне виховання — це комплексне завдання, яке включає в себе ряд взаємозв'язаних компонентів; розвиток естетичного почуття, виховання естетичного смаку, вміння розуміти справжнє мистецтво, прагнення творити прекрасне в різних сферах людської діяльності. Важливою складовою частиною естетичного виховання є розвиток творчих здібностей людини, її таланту.

У розв'язанні цього завдання виключну роль відіграє художня самодіяльність, яка стала в нашій країні масовим рухом, органічною складовою частиною культурного життя, проявом вільної праці людини при соціалізмі, наслідком подолання колишньої прірви між мистецтвом та народом, засобом залучення широких мас трудящих до активної участі в створенні художніх цінностей.

На XXIV з'їзді КПРС наводились переконливі дані не тільки про зростання кількості учасників художньої самодіяльності, а й про піднесення її ідейно-естетичного рівня, наближення до професійного радянського мистецтва.

Художня самодіяльність у соціалістичному суспільстві є однією з форм соціалістичної активності людини, виявом творчого потенціалу, духовного багатства трудящих, вона перетворилась на «другу професію» трудівників міста і села, тому що творча діяльність в усіх галузях культури «в умовах переходу до комунізму... стає особливо плодотворною і доступною для всіх членів суспільства». Заняття цією «другою професією» допомагає виконувати свої основні професійні обов'язки, є істотним фактором «виявлення особистих здібностей кожної людини».

XXIV з'їзд КПРС назвав серед найважливіших завдань ідеологічної роботи завдання розвитку творчої активності трудящих. Справжньою школою громадської діяльності, фактором виховання і підвищення їхньої соціальної активності є колективи художньої самодіяльності. Отже, соціальна функція художньої самодіяльності в нашому суспільстві є дуже істотною і багатогранною: вона активно допомагає всебічному гармонійному розвиткові особи, пропагує духовні цінності, є однією з важливих форм комуністичного виховання трудящих.

Комуністична партія створювала належну базу для широкого розвитку художньої самодіяльності. Лише на Україні в 1974 році працювало 25,9 тисячі клубів, 29 тисяч кіноустановок, 28 тисяч бібліотек, 151 музей, тисячі державних і народних театрів. Понад 3 мільйони трудящих України — учасники художньої самодіяльності.

Вже в перші роки після встановлення Радянської влади художня самодіяльність відіграла винятково важливу роль в ліквідації «естетичної неграмотності» широких народних мас. В радянські дні вона зазнала бурхливого розвитку. Поруч з традиційними хоровими, танцювальними та драматичними колективами самодіяльне мистецтво стало важливим компонентом телебачення, балету, кіно, симфонічної музики, що вимагає високої виконавської культури та спільної праці великого колективу учасників.

Вищими формами розвитку самодіяльного мистецтва стають народні театри, народні хорові капели, ансамблі пісні й танцю, оркестри народних інструментів, народні студії образотворчого мистецтва, народні художні навчальні заклади — народні консерваторії, музичні, театральні училища, художні школи тощо.

За роки Радянської влади нечувано розквітла художня самодіяльність Львівщини. Далеко за межами республіки відомі вокально-хореографічний ансамбль «Галичина» — лауреат Міжнародного фольклорного фестивалю у Франції, народний ансамбль танцю «Юність» — лауреат Міжнародного фестивалю «Квітучий мигдаль» в Італії та X Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Берліні. Високою художньою культурою та самобутнім творчим обличчям відзначаються народна хорова капела Львівського будинку культури працівників зв'язку, народний симфонічний оркестр села Бібрка Львівської області, ансамбль народного танцю Львівського палацу піонерів та багато інших.

Художня самодіяльність покликана відігравати особливу роль у студентському середовищі, де вона служить ефективним засобом вироблення естетичних смаків у юнаків та дівчат, сприяє їхньому вихованню, пробуджує творчу ініціативу. На XXII з'їзді комсомолу України Перший секретар ЦК КП України тов. В. В. Щербицький говорив: «Справжньою комсомольською справою є художня самодіяльність, яка відіграє значну роль у формуванні всебічно розвиненої людини». Участь у колективах художньої самодіяльності вузу прилучає студентів до кращих творів мистецтва, вчить сприймати світ прекрасного, кваліфіковано висловлювати свої судження з приводу того чи іншого твору, відчувати глибоку насолоду від виконуваного твору.

Специфіка самодіяльного мистецтва, на відміну від професіонального, полягає в тому, що в ньому зовсім виключена споглядальність. Замість неї — активність, безпосередність естетичного сприйняття. Саме ця активність в індивідуальному та колективному створенні естетичних цінностей — головна передумова існування і розвитку самодіяльного мистецтва.

Особливої гостроти питання естетичного виховання студентської молоді набирає сьогодні, коли ідеологічні вороги прагнуть всілякими засобами насаджувати в її середовищі аполітизм, споживацтво, нігілізм. У двобої ідеологій теоретики та практики антикомунізму не останнє місце відводять мистецтву. Так, буржуазний авангардизм проповідує відчуження людини від суспільства, зводить людські почуття до тваринних інстинктів з метою відвернути молодь від актуальних проблем життя та боротьби. Тому так важливо формувати у юнаків та дівчат художні смаки, розкривати їхні здібності і обдаровання, залучати їх до кращих досягнень соціалістичної та світової культури, виховувати їх на основних принципах марксистсько- ленінської естетики.

Естетичне виховання молоді — складний багатогранний процес, який треба розглядати лише в загальній системі ідейно-політичного гарту студентської молоді. Вироблення естетичних смаків не може бути самоціллю, а повинне виконувати певну соціальну функцію, тобто бути засобом, з допомогою якого людина набуває здатності до успішної громадської діяльності.

Саме такий підхід до проблеми естетичного виховання студентів обумовив у вузах Львівщини зростання громадсько-політичної активності юнаків та дівчат. Великою мірою сприяли цьому також відповідні дії Львівського обкому ЛКСМУ, який, накреслюючи заходи на виконання постанови бюро ЦК ЛКСМУ про поліпшення естетичного виховання студентської молоді у вищих навчальних закладах області, рекомендував кожному вузові визначити конкретні справи, які сприяли б поліпшенню естетичного виховання студентів. З метою вдосконалення форм та поглиблення змісту естетичного виховання студентства у всіх вузах області було створено художні ради, на які покладалось завдання здійснювати ці заходи. Новостворена консультаційно-методична комісія повинна була добирати репертуар та аналізувати майстерність студентських колективів художньої самодіяльності.

При Львівському обкомі ЛКСМУ створено постійно діючий координуючий центр — Ленінський університет естетичного виховання та Клуб творчої молоді Львівщини. Головним завданням цього центру є систематичне та поглиблене марксистсько-ленінське навчання, формування ідейно загартованої та професійно підготовленої людини.

У 1973 році при Львівському міськкомі ЛКСМУ створено Раду творчої молоді, одним із аспектів діяльності якої є допомога художній самодіяльності вищих та середніх спеціальних закладів міста Львова, зокрема допомога самодіяльним колективам у формуванні репертуару. На базі Львівської державної консерваторії міський комітет комсомолу відкрив міський університет музичної культури, серед слухачів якого більшість комсомольського активу, учасників художньої самодіяльності вузів міста.

Художня самодіяльність збагатилась новими елементами. З'явились молодіжні клуби, образотворчі студії, студії кінолюбителів, лекторські групи, факультети громадських професій в університеті, в Українському поліграфічному інституті, в медичному, політехнічному інститутах, у консерваторії та інших вузах Львова.

В області щороку проводилися фестивалі художньої самодіяльності «Студентська весна», у яких постійно брало участь понад 3 тисячі чоловік. Міський комітет комсомолу спільно з міським відділом культури та обласним Будинком художньої самодіяльності проводили конкурси молодих читців, співаків, естрадних колективів.

У багатьох вузах області систематично проводилися внутрівузівські конкурси колективів художньої самодіяльності. Добру славу здобули серед слухачів традиційні конкурси «Весна медика» та «Свято весни політехніків», конкурси, присвячені ювілейним датам, що їх відзначає радянський народ.

У Дрогобицькому педагогічному, Українському поліграфічному, Львівському політехнічному інститутах та в університеті працювали літературні студії та об'єднання, в яких брали участь сотні студентів. Заняттям в них віддають свій вільний час початкуючі поети, прозаїки, критики, журналісти, всі, хто захоплюється літературною творчістю, любить радянську та класичну літературу. Літстудійці часто виступають в студентських аудиторіях, перед учнівською та робітничою молоддю з розповідями про твори літератури та мистецтва, виносять на «суд» свої перші твори. Показово, що такі літературні студії успішно працюють не лише в гуманітарних, а й у багатьох технічних вузах Львівщини. Це — яскраве свідчення того, що сьогоднішня молода людина не замикається в колі професійних інтересів, вона прагне ширшого діапазону, інтелектуального збагачення, гармонійного розвитку.

Роки напруженої праці, творчих пошуків дали можливість багатьом студентським колективам області здобути загальне визнання не лише на Львівщині, а й далеко за її межами.

З 1951 року у Львівському політехнічному інституті існує симфонічний оркестр. Цей колектив був лауреатом багатьох обласних, республіканських та всесоюзних фестивалів та конкурсів художньої самодіяльності, виступав на сцені Кремлівського Палацу з'їздів.

У репертуарі оркестру понад 500 творів. Композитор А. Кос-Анатольський спеціально для оркестру написав увертюру на тему старовинної студентської пісні «Гаудеамус» («Радіймо»). В складі оркестру, який нараховує понад 100 чоловік, не лише студенти. Протягом багатьох років його учасником є професор М. І. Драга, доценти Н. І. Гладкий та В. С. Рокач, викладач Б. М. Брилинський та ін.

У колективі з перших років його заснування панує висока творча дисципліна, почуття відповідальності кожного виконавця за рівень виконавської майстерності. Цьому великою мірою сприяє робота художньої ради оркестру, яка дбає про підбір репертуару, влаштовує громадське обговорення виконуваних творів. Протягом довгого часу керівником симфонічного оркестру був заслужений артист УРСР Семен Арбіт. У різні часи колективом керували заслужений артист Мордовської АРСР Л. Мандрикін, заслужений артист УРСР І. Лацанич, дипломант Всесоюзного конкурсу диригентів І. Симович. З 1972 року оркестр очолив Ю. Наумов. За час існування оркестр виступав у Москві, Києві, Ленінграді, Ризі, Єревані, Баку, Тбілісі, Одесі, Ульяновську, Харкові. В 1970 році цей колектив побував у Польській Народній Республіці.

Доброю славою користувався фольклорно-етнографічний ансамбль пісні і танцю «Черемош» у Львівському університеті. З часу його створення минуло понад 10 років. Вони були для колективу роками становлення, зростання та змужніння. У Всесоюзному музичному турнірі міст 1968—1969 років він здобув звання лауреата та диплом II ступеня. В Ленінграді, Києві, Харкові, Дніпропетровську, Ужгороді, Мукачеві, в інших містах країни — скрізь, де виступав «Черемош», — він здобував собі прихильність глядачів. Тепло писали польські газети про перебування юнаків та дівчат «Черемоша» в Польській Народній Республіці. Найнезабутнішими подіями для учасників ансамблю були його дві поїздки до міста нашої революційної слави — Ленінграду. Настрій молодих ленінградців після одного з концертів висловила студентка механіко-математичного технікуму Юлія Смислова, яка сказала: «Черемош» ще більше познайомив мене з багатим і самобутнім мистецтвом України. Ваші пісні і танці — це цікаве і хвилююче побачення з українським мальовничим краєм, з талановитим і працелюбним українським народом, його чарівним мистецтвом».

Хвилюючими були для «Черемоша» зустрічі з робітниками об'єднання «Красный треугольник», Кіровського (колишнього Путилівського) заводу, де після концерту «Черемошу» було вручено посвідчення про присудження колективу ансамблю почесного звання «Лауреат фестивалю народної творчості Кіровського заводу».

За час свого існування ансамбль дав багато цікавих концертів, які відвідало понад мільйон чоловік. У складі ансамблю — хор, оркестр народних інструментів та танцювальна група.

Якщо авторитет «Черемоша» базується на багаторічних традиціях (ансамблю понад 10 років), то інший колектив Львівського університету — хор комсомольсько-молодіжної пісні — зовсім молодий. В основі його репертуару — твори композиторів братніх республік, пісні, які оспівують героїчні сторінки історії радянського народу, зокрема комсомолу. У цього колективу склались плідні творчі зв'язки з університетами Ростова-на-Дону, Кишиніва, Ужгороду. В 1973 році кишинівці тепло приймали у себе львівських студентів, а в 1974 році танцювальний ансамбль «Стругураш» Кишинівського університету та ансамбль класичного танцю «Молодість» Київського університету були гостями львів'ян.

Популярністю та широким визнанням користуються серед студентів вокальний ансамбль та вокальна студія Львівського політехнічного інституту. Ці колективи неодноразово відзначались як кращі на республіканських та обласних фестивалях — оглядах самодіяльного мистецтва. На рахунку іншого творчого колективу цього ж вузу — студентського театру «Гаудеамус» — золоті медалі та дипломи переможців багатьох фестивалів художньої самодіяльності та студентських театрів. У 1970 році на Всесоюзному фестивалі студентських самодіяльних театрів «Гаудеамус» був визнаний кращим.

Цікавий творчий шлях народного естрадно-джазового ансамблю «Медикус» Львівського медінституту. У 1967 році на республіканському огляді самодіяльних колективів, присвяченому 50-річчю Великого Жовтня, оркестр був удостоєний диплому І ступеня, а ще через три роки — звання народного. У 1973 році ансамбль «Медикус» брав участь у міжнародному фестивалі «Джаз над Одером» у Польській Народній Республіці. Багато концертів цей колектив дав у містах Тарту, Талліні, Києві. Він — частий гість на львівському телебаченні та радіо, брав участь у двох телефільмах.

У вузах Львова навчаються представники багатьох націй і народностей нашої країни, посланці з соціалістичних країн, громадяни з країн Азії, Африки, Латинської Америки. Члени однієї великої студентської сім'ї, вони беруть активну участь у житті свого вузу, також і в художній самодіяльності. Таке спілкування студентської молоді, розв'язання спільних творчих завдань, безумовно, сприяє взаєморозумінню юнаків та дівчат різних національностей, формуванню у них інтернаціоналістичних переконань і настроїв.

Так, учасники вокально-інструментального ансамблю «Вокс», студенти Львівського медичного інституту різних національностей, з однаковим успіхом виконують російські, українські та африканські пісні. Цей ансамбль по праву посів перше місце в конкурсі міського інтерклубу. Добре відомий ансамбль узбецьких студентів «Бахор» з Українського поліграфічного інституту ім. Ів. Федорова.

Великою популярністю користувався дует сестер із Білорусії Галини і Марини Корнієвець — студенток III курсу технологічного факультету того ж інституту. Дівчата з великим успіхом виконують білоруські народні пісні та танці, гумористичні сценки, а також російські та українські пісні. У політехнічному інституті виникли і стали популярними вокальний квартет студентів з Куби, ансамбль пісні польських студентів, вокально-інструментальний ансамбль студентів з Угорщини, два інструментальні ансамблі студентів з НДР.

У колективах художньої самодіяльності Львівського університету брали участь студенти 27 національностей, Українського поліграфічного інституту — 2-3, зооветінституту — 18 національностей.

Доброю школою інтернаціонального та патріотичного виховання студентства є традиційні вузівські інтернаціональні вечори. На таких вечорах студенти різних національностей слухають розповіді про ту чи іншу країну, знайомляться з її історією та культурою. Як правило, такі вечори закінчуються виступами колективів художньої самодіяльності. У Львівському політехнічному інституті в театралізованій виставі «Інтернаціональна дружба» виконувались твори німецькою, французькою, італійською, англійською та іншими мовами. У вечорі взяли участь студенти-іноземці з 23 зарубіжних країн, що навчаються у вузах Львова.

Належне місце в репертуарі студентської самодіяльності посідає ленінська тематика. Перше місце тут належить хоровим колективам як найбільш масовим і демократичним.

Ленінська тематика в мистецтві, в музиці зокрема, має велике виховне значення. Образ Ілліча, його життя та діяльність завжди будуть взірцем для виховання молодих поколінь Радянської країни.

Естетичний розвиток, який одержує студентська молодь у колективах художньої самодіяльності, незаперечний. Проте в цьому напрямку ще існує ряд нерозв'язаних проблем.

Система естетичного виховання позначається нерівномірністю розвитку різних видів самодіяльності: при досить широкому розвиткові музичного мистецтва слабо розвинуті драматичні гуртки, літературні об'єднання, кіногуртки та студії образотворчого мистецтва, що призводить до однобічності естетичного виховання.

Мистецькі вузи в художній самодіяльності нерідко залишаються в полоні своєї профорієнтації, мало знайомлять студентів з іншими видами мистецтва. Це збіднює роботу з естетичного розвитку студентів, спричинюється до однобічності та вузькості їхніх естетичних смаків, виховує байдуже ставлення до окремих видів мистецтва.

Не може не турбувати і недостатньо високий процент зайнятості студентської молоді активними формами естетичного виховання. В окремих колективах робота хоч і проводиться, проте частково або зовсім буває відсутнє організаційне начало, панує безсистемність.

Привертає до себе увагу те, що в художній самодіяльності трапляється сліпе наслідування художньо неповноцінних зразків буржуазного мистецтва. Стосується це переважно естрадних колективів, які з цієї причини втрачають самостійне творче обличчя, миряться з штампами, низьким виконавським рівнем, скочуються до задоволення примітивних смаків окремої частини молоді. Такі колективи подекуди задовольняються виконанням «модних шлягерів», не дбають про культуру одягу, про створення справжніх ансамблів, здатних звертатись до кращих зразків радянського та класичного мистецтва.

Академічні та народні колективи — хори, оркестри, вокально-етнографічні ансамблі — ще не стали пропагандистами пісень на комсомольську тематику. Тому слід вітати почин комітету комсомолу Львівського університету, з ініціативи якого у вузі організовано хор комсомольської пісні.

Питання про місце самодіяльного мистецтва у вищому навчальному закладі заслуговує далеко більшої уваги, ніж це ми відчуваємо сьогодні. Вся робота з естетичного виховання студентства повинна наповнюватись новим змістом, який відповідав би сучасному рівню розвитку всього радянського самодіяльного мистецтва.

Актуальним є також питання підготовки висококваліфікованих, політично грамотних керівників вузівських самодіяльних колективів. Як правило, це люди із спеціальною вузівською підготовкою. Однак цього буває недостатньо. Для глибшого проникнення в специфіку роботи корисними були б семінари, які періодично могло б проводити обласне управління культури спільно з Будинком художньої творчості та обласним комітетом комсомолу. Активізації та більшій ефективності роботи сприяли б творчі відрядження керівників художньої самодіяльності до інших вузів республіки та країн з метою запозичення нових, ефективних форм роботи та для обміну досвідом.

Міністерству вищої та середньої спеціальної освіти УРСР, координаційному центру з питань естетичного виховання студентства важливо було систематично узагальнювати та пропагувати досвід зразкових вузівських самодіяльних колективів. Великої результативності можна досягти в цьому шляхом регулярного проведення науково-методичних та науково-практичних конференцій, через організацію виступів кращих, показових самодіяльних колективів по радіо, телебаченню, а також через висвітлення їхнього позитивного досвіду на сторінках обласних, республіканських та союзних газет.

Художня самодіяльність вузів — могутній засіб комуністичного виховання студентів, опробована школа формування марксистсько-ленінських переконань у молодих спеціалістів. Тому необхідно, щоб керівництво цим важливим виховним засобом відповідало рівню наших сьогоднішніх завдань.

Використана література:

Естетичне виховання у вищих навчальних закладах / Авт. кол.: І.А.Зязюн та ін.; Редкол.: В.Ф.Передерій (відп. ред.), В.О.Кудін … І.А.Зязюн та ін. – К.: Вища шк., 1976. – 207 с.





Реферат на тему: Радянська художня самодіяльність у вузах м.Львова як фактор комуністичного естетичного виховання (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.