Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Педагогіка

Про контакт викладача із студентами на лекції (реферат)

Кожен, хто об'єктивно спостерігає за поведінкою студентів на лекції, прийде до висновку, що там, де студенти не слухають викладача, немає лекції. Такі лекції не дають знань студентам.

При всіх незаперечних якостях лекції буває так, що викладача не слухають, і пояснюють тим, що з цього предмета екзамен буде тільки в наступному семестрі, а зараз, мовляв, ми працюємо над іншими науками. Це свідчить не тільки, можливо, про недосконалість навчального графіка, але й про те, що студентів привчили працювати на екзамен. Лише б добре скласти, а чи залишаться знання і якими вони будуть — на це не звертається увага.

Є ще інші причини. Сам викладач інколи створює штучну перегородку між лекцією і студентами. Нам довелось спостерігати, що викладач будує дидактично досконалі та привабливі за формою лекції, але його не слухають. Ми прийшли до висновку, що коли викладач бачить у студентах тільки об'єкт впливу, не довіряє їм, розмовляє з ними тільки повчальним тоном, що нерідко переходить в знущання, то такого викладача не тільки не поважають, але й не слухають. Від'ємні емоції студентів перетворюються в непереборний бар'єр між студентами і викладачем. Особливо небезпечним є те, що неприязнь до викладача переходить у байдужість до науки, яку він викладає.

Отже, напрошується важливий педагогічний висновок. Викладач захоплює студентів і підтримує їхню стійку увагу не тільки високою науково-педагогічною якістю лекції, але й своїм людяним ставленням до студентів, повагою і справедливою вимогливістю до них. У такому випадку студенти довіряють викладачеві, бачать у ньому старшого товариша й порадника. Інколи говорять про тон лектора, про його педагогічний такт, але ці риси бувають тільки зовнішнім виявом загального ставлення викладача до студентів.

Педагогічна суть справи визначається не намірами і бажаннями викладача, а тим, чи володіє він такою складною методикою, як виховання студентів. Отже, мова йде не про мораль викладача, а про його педагогічну вправність і володіння ним майстерністю навчання і виховання. Ці якості проявляються передусім на лекції і в значній мірі обумовлюють її учбово-виховну ефективність.

Є ще одна важлива технічна сторона контакту викладача з студентами на лекції. Мається на увазі зовнішній контакт. Чи потрібен він? Зустрічаються викладачі, що на лекції не дивляться на студентів, а кудись у вікно чи на підлогу. Здається, що вони говорять самі з собою. Інколи з різних причин викладач читає лекцію, сидячи на стільці, і також втрачає зоровий контакт із студентами.

Щоб правильно відповісти на поставлене питання, потрібно звернутись до психології сприймання лекції. Добре відомо, що коли викладач і студенти бачать один одного, то тоді виникає, крім однобічного слухового, ще й двобічний зоровий контакт. Студент чує й бачить викладача, до слухових подразників приєднуються зорові — жести, міміка, показ унаочнень тощо. Сприймання стає більш повним і точним. При зоровому контакті зростає переконливість аргументації, посилюється емоційний вплив викладача на студентів.

Крім того, досвідчений викладач, що добре знає психологію своїх студентів, при зоровому контакті з ними дістає додатковий засіб впливу на них, має змогу слідкувати за сприйманням лекції. Легко можна помітити реакцію згоди і розуміння чи вагання і заперечення або зацікавленості та байдужості. У залежності від реакції викладач непомітно для студентів перебудовується, вводить у лекцію додаткові елементи для роз'яснення, обминає очевидне, а то й змінює напрямок, щоб домогтися взаєморозуміння зі студентами. Це виключно важливий елемент педагогічної майстерності викладача; ці якості особливо потрібні для тих, хто читає лекції на першому курсі або проводить заняття зі студентами заочної форми навчання.

Інколи говорять, що зоровий контакт викладача із студентами дисциплінує останніх. Зовні воно ніби й так, але студенти — не учні початкової школи, де дійсно можна й очима керувати увагою дітей. Ми не радимо молодому викладачеві перетворювати своє лице в інструмент нагляду за студентами. Справжня дисципліна на лекції, точніше природне включення студентів у робочий процес сприймання і осмислення матеріалу лекції забезпечуються головним чином якістю лекції і належними відносинами між викладачем і студентами.

Методика демонстрацій і використання унаочнень технічно складна і будується на засадах дидактики. Візьмемо, наприклад, аудиторну дошку. Це зручне і загальнодоступне пристосування для унаочнень на лекції. Уже виробились певні педагогічні правила користування дошкою.

Придивіться до лектора, і ви побачите, що при користуванні дошкою легко зробити розрив у логіці та зруйнувати встановлений процес сприймання. Особливо така небезпека виникає у викладачів математичних і технічних дисциплін. Тут потрібна не тільки педагогічна лекторська майстерність, але й віртуозна вправність користування дошкою. Це означає вести лекцію так, щоб виконання креслення чи малюнка на дошці, або розв'язання задач не припиняло лекції, як усного викладу, а було її органічним елементом.

Візьмемо приклад. Лекція із суднобудування. Викладач — досвідчений суднобудівник, кваліфікований інженер, але початківець у вузівській аудиторії. Майже півгодини він мовчки креслив на великій дошці корму судна. Креслення вийшло чудове, майстерно були зображені всі елементи цієї частини судна. Потім йшло пояснення, опісля цього знову креслення і знову пояснення. Фактично лекції як такої не було; тут була демонстрація чітких креслень. Глибоких знань студенти не дістали, та й працювати їм не довелося.

Початкуючий викладач — хімік або біолог, готуючи лекції, опрацьовує цікаві досліди. Студенти з інтересом ідуть на такі лекції. Спочатку важко буває оволодіти технікою демонстрації: техніка експерименту є, а ось як його подати студентам, включити в логіку лекції — це вимагає методичного хисту. Бо буває й так, що викладач припиняє розмову, починає мовчки маніпулювати з пробірками та колбами, а слухачі чекають, що ж буде далі, не розуміючи методики досліду. Отже, порушується принцип єдності показу і розповіді: дослід втрачає педагогічну ефективність.

Все більше в лекціях застосовуються технічні засоби навчання. У багатьох лекціях тепер є можливість використати кіно і телезасоби, але й тут діють дидактичні закономірності та правила. Якщо лекція супроводжується демонстрацією фільму, то тут усе повинно бути підпорядковане ідеї лекції. Потрібно прагнути не до простого перегляду фільму (це вже буде не лекція, а наступне поглиблення знань), а до використання його як джерела або ілюстрації. Логіка лекції невблаганна, відхід від неї приводить до втрати ознак методу викладання. Тому й технічні засоби не можуть підмінити лекцію як метод, а тільки повинні збагатити її, зробити більш яскравою і впливовою.

Поширеним є використання на лекціях таблиць, картин, географічних та історичних карт. Це традиційні унаочнення. Простою здається і методика їх включення в лекцію, але й тут є свої труднощі. Унаочнення лише тоді допомагають поглибленому сприйманню лекції, коли вони тематично відповідають змістові та меті лекції і не відвертають уваги студентів від лекції. Крім того, молодому викладачеві інколи не вдається органічно включити в контекст лекцій потрібне унаочнення. Припиняється розповідь за планом лекції і починається коментар до таблиці або картини. Загальний вплив лекції на студентів від цього послаблюється.

Викладачеві слід мати на увазі, що унаочнення і демонстрації на лекції є лише засобом піднесення ефективності лекції, а не її метою.

Використана література:

І.І. Кобиляцький Методи навчально-виховної роботи у вищій школі (Для аспірантів і молодих викладачів вузів) / Видавництво Львівського університету, 1970, 200с.





Реферат на тему: Про контакт викладача із студентами на лекції (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.