Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Педагогіка

Практика у вищій школі (реферат)

Підготовка фахівця немислима без набуття випускником вузу первинного досвіду виробничої діяльності. Молодий фахівець, діставши диплом інженера або вчителя, лікаря чи агронома, має право займати відповідну посаду, і на нього покладається повна відповідальність за свою виробничу діяльність. Якщо й говорять, що молодий фахівець ще недосвідчений, то мають на увазі не правовий аспект (має право займати посаду чи ні), а діловий, і, можливо, з цих міркувань прощають молодому спеціалістові його перші невдачі. Коротше, приймаючи молодого спеціаліста на роботу, ніхто не задумується над тим, чи підготовлений він практично. Кожному зрозуміло, що випускник вузу готовий до професійної діяльності теоретично і практично. Коли й буває, що критикують вуз за погану підготовку спеціалістів, то мають на увазі конкретний (скоріше винятковий) приклад випускника-невдахи. Але тут ще немає педагогіки.

Молодого викладача, залученого до керівництва, цікавлять педагогічні та методичні питання проведення практики. На допомогу її керівникам і практикантам немало створено різних методичних порадників.

Педагогічна мета практики випливає із загальних завдань підготовки спеціаліста. Вузи готують спеціаліста-діяча, здатного творчо удосконалювати виробництво і забезпечувати найповніше використання всіх можливостей для підвищення продуктивності праці та поліпшення якості продукції. Нам потрібен фахівець, що вміє впроваджувати передовий досвід, фахівець, який здатний керувати людьми, виховувати їх. Як бачимо, практичний аспект формування спеціаліста досить складний. Ідеться не тільки про технічну виучку, а ще й про широкий комплекс інших якостей, потрібних фахівцеві будь-якого профілю. І що особливо важливо, в поняття «практична підготовка» входить передусім набуття інтелектуальних умінь і навиків. Тільки на їх основі формується мобільний технічний досвід. Фахівець вищої кваліфікації лише тоді виправдовує своє призначення і звання, коли він здібний розв'язувати технічні та організаційні проблеми виробництва на науковій основі. Зараз іде багато розмов про те, що всі справи в країні потрібно вести на науковій основі, але справжнє впровадження науки у виробництво починається тоді, коли наукою володіють і бачать шляхи її застосування в житті. Молодий фахівець повинен бути готовим до практичного використання науки на виробництві.

Говорячи про інтелектуальні основи практичної підготовки випускників вузу, ми не повинні недооцінювати його технічної підготовленості. Інженер-механік, що не вміє поводитись з токарним верстатом, або вчитель, який добре знає фізику, але не може здійснити дослід з фізики у класі, справляють неприємне враження на робітників та учнів і втрачають свій авторитет як спеціалісти. А тому цілком природно, що в програмах практик визначено певний мінімум технічних виробничих умінь і навиків, якими повинен оволодіти практикант.

При визначенні завдань практики виникає таке педагогічне питання: до якого ступеня потрібно вдосконалювати практичну підготовку студента за час навчання у вузі? Де границя переходу від учбової практики до виробничої діяльності? Знайти цю границю не так важко. Суперечки з цього питання виникають головним чином тому, що опоненти по-різному розуміють ступінь підготовленості та ставлять різні вимоги до випускника вищої школи.

Спробуємо дослідити ці питання. Якщо говорять про необхідність теоретичної та практичної підготовки спеціаліста, то фактично мають на увазі абстрактну постать фахівця. А коли доходить до складання (або перегляду) учбових планів і програм, то тоді виявляється, що автори говорять різними мовами. Наприклад, часто обговорюється питання про підготовку вчителя в університеті. Ті, хто має на увазі лише професійно-педагогічну підготовку, доводять, що потрібно збільшити термін педагогічної практики і домогтися такої підготовки, щоб випускник був готовий розв'язувати найскладніші питання життя школи. Побажання зрозуміле, але нереальне. Адже вчитель має бути передусім спеціалістом, спеціалістом у галузі науки. Якщо студент слабий як фізик чи біолог, то хоч він відбуде не один, а чотири терміни педагогічної практики, вчителя з нього не буде. Отже, головною педагогічною проблемою є те, щоб знайти оптимальні строки практики з урахуванням усіх сторін формування спеціаліста.

Але нас цікавить ступінь практичної підготовленості. Точно вимірюваних даних про це немає: потрібні спеціальні дослідження. Та в наших руках є багатий матеріал педагогічного аналізу практики. Нам також довелось вести тривалі спостереження за переходом фахівця із стану навчання у вузі на становище самостійного працівника в школі й на виробництві (маються на увазі випускники університетів і педагогічних інститутів). Ці спостереження дали можливість зробити деякі педагогічні висновки.

Перший висновок зводиться до того, що при визначенні завдань практики і програми підготовки студентів не обов'язково добиватися такої досконалості у практичній підготовці, яка властива досвідченому інженерові чи вчителю. Таке намагання було б невигідним економічно — строки навчання значно б здовжились. Недоцільним воно буде і з погляду педагогічного. Надмірні строки практики педагогічно неефективні, навіть і тоді, коли практикант знаходиться на оплачуваному робочому місці. Із бесід з цими практикантами і з відзивів про їх роботу дізнаємося: «До роботи ставився сумлінно...», а практиканти говорять: «Нарешті закінчилася практика...».

Виходить, що й найтриваліша практика сприймається студентами як навчання і лише як підготовка до справжньої праці. Разом з цим ми бачимо, що студенти ІІІ курсу механіко-математичного та факультету іноземних мов, достроково направлені в школу і переведені на заочне навчання, після такого ж строку праці справляли враження дозрілих працівників, а не практикантів.

Було очевидним, що праця за призначенням, яка накладала на студента ідейну і психологічну відповідальність, має дійовіший вплив на професійне оформлення спеціаліста, ніж звичайна практика.

Ми прийшли до висновку, що немає потреби продовжувати строки практики і сподіватись, що саме воно покращить підготовку до практичної діяльності. Це завдання буде досягнуто скоріше і легше після закінчення вузу, коли фахівець почне працювати на робочому місці і буде нести професійну відповідальність за свою роботу. За час навчання у вищій школі практичну підготовленість студента слід довести лише до такого рівня, щоб випускник потім міг почати роботу самостійно і мав би такі практичні навики, дальший розвиток яких дозволив би йому стати цілком дозрілим спеціалістом. І ось цю грань мінімальної практичної підготовленості, але достатньої для молодого фахівця, повинна встановлювати кафедра для свого профілю, а вчена рада має затвердити нормативи кафедри. Ніхто так точно не зможе встановити рівень оптимальної практичної підготовленості своїх студентів, як кафедра, як фахівці факультету. Їм і слід дати на це право.

Практики у вищій школі поділяються на учбову, виробничу, переддипломну. Учбова практика має обмежену мету — набути перший досвід у зв'язку з вивченням окремих наук і ознайомитись із виробництвом чи школою. Виробнича практика має професійний характер, і тут ставиться завдання спеціального порядку. Переддипломна практика теж є професійною, але обмежена питаннями, зв'язаними з темою дипломної роботи. Для педагогічних профілів університетів і в педагогічних вузах передбачена педагогічна практика. Вона поділяється на виховну, учбову, стажувальну, але всі мають лише одну мету —готувати студента до професійної діяльності в школі.

До всіх практик — учбової, виробничої та переддипломної — слід пред'явити певні вимоги. Нам доводилось багато спостерігати за діяльністю студентів на практиці, керувати нею, і щоразу можна було помітите дві основні категорії практикантів. Одна частина — творча, працює з інтересом (таких більшість). Наприклад, студенти-фізики, що проходили практику в інституті фізики, включились помічниками у дослідну роботу, дещо зробили для себе, а потім продовжили ці дослідження і захистили цікаві дипломні роботи. Студенти-біологи за час практики на фермі здійснили досліди по вирощуванню картоплі за їх методикою, а потім зв'язок з господарством продовжувався до закінчення навчання. Багато таких студентів усіх факультетів університету, що були на педагогічній практиці в школі, внесли значне пожвавлення у методичну і виховну роботу шкіл, підтягуючи і вчителів. Студенти-хіміки Чернівецького університету провели в школі дослід: виявлення впливу на успішність з хімії виконуваних учнями експериментальних домашніх завдань. В Одеському університеті з ініціативи історичного факультету введено для практикантів науково-методичні завдання, над якими студент працює під час педагогічної практики, а потім на науково-методичній конференції виступає з доповіддю. Це надає практиці дослідного характеру і підносить теоретичний зміст її.

Але є і друга частина студентів-практикантів; вона менша (близько 25%) і тільки «відбуває» практику Дехто з них знаходить мотиви ухилитись від поїздки в далекий район, або намагається поїхати у «своє село». На практиці такі студенти пасивні, їх діяльність не вносить нічого суттєвого у виробничий процес або в учбово-виховну роботу в школі.

Ми змалювали дві категорії практикантів не для того, щоб сказати, що успіх практики фатально обумовлений ставленням до неї. Досвід показує, що коли студенти теоретично підготовлені до практики, а програма практики містить у собі чіткі творчі завдання, якщо для практики підібрані сприятливі бази, де є можливість для творчої діяльності, і цього вимагають від практикантів, то тоді процент пасивних практикантів різко зменшується. І правильно роблять кафедри і факультети, коли орієнтують практикантів на творчу діяльність під час практики, заохочують самостійність практикантів і ставлять перед ними науково-методичні завдання.

Кілька зауважень про керівника практики, його роль не така велика, як це вважалося. Вся попередня учбова робота на факультеті зумовлює успіх практики. База для практики також має значення. Керівники практики в багатьох випадках бувають організаторами практики, влаштовують побут практикантів. Крім того, керівники практики дають студентам консультації (самі чи з допомогою інших викладачів).

Все ж ми повинні звернути увагу молодих викладачів на те, що керівник практики робить «ведмежу послугу» практикантам, коли намагається опікати їх у всьому і обмежувати їхню творчість. Особливо недоречними бувають настанови керівника студентові в школі, коли практикант виявив свій творчий задум, має вже позитивні наслідки, а керівник його стримує, бо те, що робить практикант, виходить за рамки застарілої методики. А в школі, як відомо, відбувається динамічний процес навчання і виховання учнів, який вимагає гнучкої методики і вдумливого ставлення до них. Живий, учбовий процес не можна вкласти в прокрустове ложе методичних розробок. І про діяльність практиканта маємо судити на підставі добутих ним учбово-виховних наслідків, а не потому, як він витримав інструкцію. Досвідчений керівник аналізує діяльність практиканта глибше. Він визначає напрям його думок, підтримує творчі задуми й починання, об'єктивно аналізує основні наслідки практики чи окремих її елементів (урок, виховний захід).

На керівника практики варто покласти й такий обов'язок, як організація науково-практичних (якщо практика проводилась на виробництві чи в науковій установі) і науково-методичних конференцій (коли студенти були у школі). Науковий результат практики, добутий студентами, є найпереконливішою оцінкою творчої праці студентів на виробництві та в школі.

Загальні підсумки практики не повинні залишатись у папках керівників. Практика, коли вона пройшла цікаво, розширює професійний кругозір студентів, прояснює завдання їх дальшої підготовки, визначає, що потрібно здійснити ще до кінця навчання. Ось чому кафедри і самі студенти повинні науково осмислити наслідки практики, визначити, що вона їм дала.

Використана література:

І.І. Кобиляцький Методи навчально-виховної роботи у вищій школі (Для аспірантів і молодих викладачів вузів) / Видавництво Львівського університету, 1970, 200с.





Реферат на тему: Практика у вищій школі (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.