Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Педагогіка

Пошуки шляхів розвитку пізнавальної активності студентів у навчанні (реферат)

Перед вищою школою поставлені завдання щодо підготовки висококваліфікованих фахівців для всіх галузей народного господарства й культури в умовах бурхливого розвитку науково-технічного прогресу. Підготовка висококваліфікованого фахівця вимагає від вузів наполегливих пошуків нових прогресивних форм і методів навчання, широкого впровадження технічних засобів, інтенсифікації навчального процесу (автоматизовані класи, контролюючі машини, кінопроекційна апаратура, комп'ютери тощо). Використання цих засобів не тільки заощаджує час, а насамперед сприяє розвиткові пізнавальної активності студента. Удосконалення методів навчання розвиває самостійність, пізнавальну активність та ініціативу студентів.

Оскільки ми розглядаємо питання розвитку пізнавальної активності студентів, то спочатку зупинимось на самому визначенні поняття і розкритті його суті, зазначимо ступінь розробки цієї проблеми вченими нашої країни.

Активність як риса характеру відображає прагнення і здібності людини до посиленої, енергійної, ініціативної діяльності. Пізнавальні сили людини розвиваються в процесі діяльності, куди входить і навчання. Дидактика розглядає активність у навчанні як принцип, який вимагає від викладача спрямовувати процес навчання так, щоб він виховував в учнів ініціативу і самостійність, міцне засвоєння знань, формував необхідні уміння й навички, розвивав спостережливість, мислення, мову, пам'ять, творче відображення.

Вияв ініціативи в пізнанні можливий у пошуковій продуктивній діяльності. Щоб дати простір фізичній і мислительній активності студентів як особистості, педагог заохочує їхню різноманітну цілеспрямовану самостійну діяльність. Він прагне організувати навчання так, щоб ті, хто навчається, міркували, шукали, робили висновки, діяли. Принцип активності у навчанні знайшов своє вираження в різних методах викладання: лабораторно-практичні заняття, семінари, екскурсії, самостійна робота студентів, залучення їх до наукової роботи.

Питання виховання в учнів пізнавальної активності перебували ще в центрі уваги радянської педагогіки. Відомі вчені країни багато уваги приділили вивченню й розробці цього питання (А. Д. Бондар, М. М. Грищенко, М. О. Данилов, Б. П. Єсипов, П. І. Зінченко, Г. С. Костюк, О. І. Кочетов, М. І. Махмутов, Д. Ф. Ніколенко, І. Т. Огородников, П. І. Підкасистий, М. М. Скаткін). Окремі статті з цього приводу написали А. О. Борщов, В. Ф. Шморгун.

Пізнавальна активність — якість людини не природжена, вона розвивається і виховується. Як флегматик, так і сангвінік однаково здатні активно пізнавати. Наполегливий, осмислений пошук може протікати дуже швидко і, навпаки, уповільнено, але в обох випадках процес пізнання буде активним, якщо уповільнення не переросте в млявість. Мляве мислення свідчить про зниження активності пізнання.

Окремі дослідники розрізняють чотири рівні пізнавальної активності:

1) репродуктивна, яка характеризується готовністю успішно оволодіти так званими готовими знаннями до енергійної відтворюючої діяльності;

2) аплікативна, для якої характерна активність до енергійної вибірково-відтворюючої діяльності;

3) інтерпретуюча активність, яку відрізняє активність до енергійного тлумачення, пояснення, розкриття сутності будь-чого;

4) продуктивна активність, для якої типова готовність до енергійного творчого створення нового.

До продуктивної діяльності належить розв'язання проблем, виконання завдань типу реферат-рецензія, урок-рецензія, виховний захід — психологічний аналіз, доповідь, сценарій літературно-художнього монтажу та ін.

Творчі здібності особистості неможливо розвинути поза творчою діяльністю. Тому сучасна система навчання студента повинна включати творчу діяльність студентів, з тим щоб він засвоїв матеріал кожної теми.

Зрозуміло, що лекційний метод викладання в вузі залишається одним з основних. Викладач висвітлює студентам найбільш важливі проблеми і питання науки, розкриває основні факти і закономірності. На основі лекції розгортається різноманітна діяльність студентів по вивченню даного предмета: самостійна робота з книгою, виконання домашніх завдань, лабораторні заняття, участь у семінарах, лабораторно-практичних заняттях.

Викладачі педагогіки і психології педвузів знаходять і застосовують різні прийоми розвитку пізнавальної активності студентів у процесі вивчення ними курсів теорії і історії педагогіки, загальної, вікової та педагогічної психології. Так поступово створюється сукупність прийомів, різних форм активізації пізнавальної діяльності.

Активізація навчального процесу не обмежується лише тим, щоб навчити студентів активно працювати, самостійно мислити і діяти. Треба організувати пізнавальну діяльність так, щоб вона проходила найбільш раціонально і була продуктивною, щоб навчальний матеріал засвоювався глибоко, міцно і швидко.

Вивчення матеріалу, насиченого новими поняттями, визначеннями, вимагає таких методів навчання, які сприяли б виникненню у студентів на основі конкретних образів, утворених за допомогою слова викладача, наочності, досвіду і сформованих знань, правильних понять про явища і предмети. Особливо слід настроїти студентів на необхідність виявлення пізнавальної активності при вивченні нового предмета, тим більше фахового.

На першому курсі педагогічного інституту студент починає вивчати психолого-педагогічні предмети, зокрема «Вступ до педагогіки», який ознайомлює з теоретичними основами педагогіки: сутність виховання і освіти, навчання, мета і завдання виховання, методологічні основи педагогічної науки, виховання і розвиток дитини, система народної освіти, вчитель сучасної школи.

Передати людині суму знань значно легше, ніж сформувати самосвідомість, яка проявляється у ставленні до професії, до своїх колег, в почутті необхідності брати активну участь в громадському житті тощо. Ось чому «Вступ до педагогіки» викладачі намагаються максимально використати для виховання любові до своєї професії, викликати інтерес, підтримувати його, що сприятиме розвиткові пізнавальної активності. На заняттях намагаються якнайповніше розкрити значимість, педагогічної професії, її велич, показати роль учителя в суспільному житті і тим самим активізувати пізнавальну діяльність студента.

Відомо, що семінарські заняття уже самі по собі спрямовані на розвиток пізнавальної активності. Сама методика проведення семінару може по-різному розв'язувати це завдання. Можна обмежитись переказом підручника, можна активізувати пізнавальну діяльність студента завданням порівняти, зробити певні висновки.

Одним з шляхів розвитку пізнавальної активності студентів є використання на лекціях і практичних заняттях матеріалів спостережень, знань, набутих студентами під час відвідування школи, проведення педагогічної практики. Цей матеріал служить для конкретизації, підкріплення, а то й «відкриття» теоретичних положень. Так, опрацьовуючи тему «Характеристика особи учня», викладач звертається до студентів з запитаннями: «Що ви знаєте про учнів вашого класу?», «Яким шляхом ви одержали ці дані?» та ін. Потім пропонує дати характеристику одного з учнів. Бесіда дає можливість студентові побачити, що він засвоїв продуктивно, де і які прогалини є в його знаннях.

Для розвитку пізнавальної активності студентів викладачі доручають студентам виконати тривале в часі завдання — зібрати в школі під час практично-лабораторних робіт, педагогічної практики приклади, які підтверджують теоретичні положення педагогіки. Після проведеної роботи викладач з'ясовує, наприклад: «Як вчитель і ви, його помічник, користуєтесь порадою А. С. Макаренка — якомога більше вимогливості до людини і якомога більше поваги до неї? Що ви знаєте про педагогічний такт, як ним користуються, на вашу думку, ваші колеги, працюючи в школі з учнями?»

Студентові, щоб зробити певні висновки, дати відповіді на поставлені запитання, треба виявити знання матеріалу з педагогіки, вміння враховувати досвід учителів, помилки власні і своїх однокурсників, тобто вміти аналізувати, педагогічно мислити. Значною мірою підвищенню рівня пізнавальної активності сприяють зустрічі з працівниками школи, органів освіти.

Можна вважати, що на четвертому рівні пізнавальної активності проходять спецсемінари з теорії та історії педагогіки, психології. На цих заняттях у студентів формується вміння вести дослідження з проблем навчання і виховання підростаючого покоління, узагальнювати досвід роботи шкіл і окремих вчителів, виробляються навички самостійної роботи, поглиблюється інтерес до вивчення, психолого-педагогічних дисциплін. Спецсемінари проходять при високій активності студентів, часто викликають дискусії з окремих питань, суперечки різних точок зору. Пізнавальна активність посилюється в зв'язку з тим, що студенти випускних курсів починають розуміти значення психолого-педагогічних предметів для їх майбутньої діяльності; при написанні рефератів вони використовують методичні матеріали шкіл, інститутів удосконалення кваліфікації вчителів, вчаться аналізувати, узагальнювати педагогічні явища і факти.

Удосконалення методів і організаційних форм навчальної роботи, спрямовані на забезпечення активної, самостійної діяльності студентів на всіх ланках навчального процесу, — це резерв підвищення продуктивності праці як студента, так і викладача. Пізнавальна активність розвивається при розв'язуванні навчальних завдань, в першу чергу проблемних. Тут студентові доводиться самому будувати гіпотезу, доведення її, визначати шляхи і прийоми перевірки. Викладач допомагає в ході міркувань запобігти труднощам, а коли вони трапляються, подолати їх. Навчання студента можна зробити дослідницьким, підпорядкувавши цьому лекцію, практично-лабораторні заняття, семінари, спецсемінари і практику в школі.

У кожного викладача є великі можливості для розвитку пізнавальної активності студентів, їх треба наполегливо й творчо використовувати і розвивати. Можна з упевненістю сказати, що творче застосування уже відомих шляхів формування і розвитку пізнавальної активності дасть бажані наслідки. Такими шляхами є: тривале виконання певного доручення педагогічного характеру, коли студентові треба буде проявляти самостійність суджень і дій, розуміння обставин, уміння планувати певну роботу, шукати раціональні шляхи досягнення мети, виявляти готовність і рішучість у доведенні справи до кінця. Робота має бути систематичною, цілеспрямованою, а виконавець повинен повністю віддаватись роботі як усвідомленій необхідності.

При вивченні психолого-педагогічних предметів у розвитку пізнавальної активності велике значення має вирішення проблемних питань.

Такі риси особистості людини, як пізнавальна активність, творчість, винахідливість, ініціатива, уміння бути організатором, не набуваються шляхом наслідування готових взірців, а лише в процесі активної діяльності під час навчання.

Використана література:

1. Питання дидактики вищої школи Збірник статей / Видавниче об'єднання "Вища школа", Київ, 1976р., 116 с.

2. Малафіїк І. В. Дидактика Навчальний посібник / К.: Кондор, 2009.- 406 c.

3. Автомонов П.П. Дидактика вищої школи: підручник / ВПЦ "Київський університет", Київ, 2008, 368 с.





Реферат на тему: Пошуки шляхів розвитку пізнавальної активності студентів у навчанні (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.