Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Педагогіка

Питання про записи лекції (реферат)

Є багато різних думок про студентські конспекти лекцій. Дехто вважає, що записи лекцій не обов'язкові, навіть непотрібні, коли є підручник. Інші дотримуються й такої думки, що квапливі записи поширюють неграмотність студентів тощо.

Наш досвід і спостереження за педагогічною діяльністю інших викладачів показують, що до оцінки запису лекцій студентами слід підходити з інших позицій. Є підручник чи немає — це скоріше питання організаційне, а на записи лекцій слід дивитись як на невід'ємний елемент навчального процесу. Студент слухає, вдивляється, задумується, записує — все це канали і засоби сприймання та осмислення матеріалу. До того ж всі ці елементи між собою органічно пов'язані. Те, що студент чує і бачить, аналізується і фіксується на папері.

Але є ще більш важливий аспект цього питання. Якщо студент сидить в аудиторії без наміру записувати лекцію, то в нього швидко послаблюється увага, а сприймання стає поверховим і загальним. Чому? Та тому, що в такого слухача без внутрішньої установки на вибірковий запис увага ковзає по поверхні, особливо, коли лекція декларативна, і студент не може включитись у процес міркувань лектора. Коли ж студент слухає з установкою на запис, його сприймання неминуче стає аналітичним, вибірковим. Виробляється вміння схоплювати основну думку викладача, проникати в лабораторію його мислення. Щоб зробити короткий запис, потрібно з мовного матеріалу лектора вилучити необхідне для запису. Ось чому слухання, спрямоване на відбір потрібних думок лектора, стає ефективним і має очевидну перевагу над слуханням без орієнтації на запис. Фізіолого-психологічною основою такої уваги, як відомо, є утворення стійкого вогнища збудження (домінанти) і гальмування решти нервових центрів.

Нам довелось вивчати систему навчальної діяльності кількох студентів з виключно розвиненою слуховою пам'яттю. Конспектів лекцій вони не вели, на семінарах і екзаменах виступали без будь-яких записів, фактичні знання в них були. Особливо відзначались вони повнотою знань конкретного матеріалу. Але проходив час, почалась пора написання дипломних робіт, підготовки до державних екзаменів. Виявилось, що загальний розвиток і вміння аналізу в наших «феноменів» досить невисокі. Фактичні знання є, а вільності доведень і переконливої аргументації немає. Отже, в цьому випадку слухова пам'ять наших студентів «підвела». Впевненість у легкому запам'ятовуванні привела до поверхового слухання, замість уміння міркувати і заглиблюватись у зміст лекції в них розвивалась формальна пам'ять.

Висновок можна зробити такий: студентам будь-якого типу пам'яті потрібно розвивати всі сторони пам'яті, і на лекції установка на запис є одним з ефективних засобів активізації слухання і сприймання матеріалу.

Наступна робота студентів над лекційним матеріалом, що був активно сприйнятий і стисло записаний у зошит, не вимагає «заучування». Думка студента працює в іншому плані — пошук і опрацювання матеріалу для поглиблення і доповнення знань, добутих на лекції. А коли так студент працює систематично, то знання у нього будуть повноцінні. Теорія і логіка науки засвоєні, фактами студент оперує вільно і перед екзаменом не буде метушні та невпевненості. Досить переглянути матеріали, систематизувати факти для опосередкованого осмислення і можна впевнено йти на екзамен.

Ми зробили порівняльний аналіз конспектів лекцій студентів університету різних курсів з окремих дисциплін. Конспекти було поділено на гри групи: з докладними, короткими і уривчастими записами. На 100 конспектів по курсах було:

Конспекти із суспільних наук:

Курс

І

II

III

IV

V

Докладні конспекти

75

25

12

10

5

Короткі записи

20

63

66

67

67

Уривчасті записи

5

10

20

20

25

Не було конспекту

-

2

2

3

3

Конспекти із фахових дисциплін:

Курс

І

II

III

IV

V

Докладні конспекти

90

75

50

35

30

Короткі записи

10

25

45

55

60

Уривчасті записи

5

10

10

Не було конспекту

Наведені дані свідчать про те, що удосконалення навиків слухати лекцію і вмінь записувати її відбувається разом із розширенням кругозору студентів і входженням їх у ритм вузівського навчання. Разом з цим виявляється пряма залежність повноти запису від характеру предмета. Математичні та інші точні науки навіть при наявності підручника мимоволі ставлять студента перед необхідністю записувати в зошит всі перетворення і розрахунки, що робляться на дошці лектором. Інакше утворився б розрив у наочному сприйманні того, що поступово викладач стирає з дошки. Цим частково й пояснюється докладність записів з математичних наук. Викладачі суспільних і гуманітарних наук у більшості випадків оперують образами, що часто вже відомі студентам, і вони лише поглиблюють тему. Одночасно поняття і образи тут зручні для короткого запису, аби тільки студент усвідомив суть того, що слухає, щоб «схопив» думку лектора. Навіть значний процент уривчастих записів лекції з російської літератури пояснюється не ставленням студентів до лекцій, а тим, що їх цілком задовольняє такий метод конспектування окремих положень (головним чином ще не відомих студентові). В уривчастих записах значне місце займають оригінальні висловлювання лектора, незвичні приклади або дотепні твердження, те, що найбільше прикувало їхню увагу.

Нам вдалося порівняти конспекти з історії студентів двох різних потоків других курсів університету. Теми лекцій однакові, викладачі різні, і конспекти студенти пишуть різні. Один викладач читає свої лекції декларативно, за складеним текстом, а його колега виступає творчо, вільно викладає свої думки.

На першій лекції студентові набагато важче схоплювати основну ідею викладача і неможливо вилучити для себе опосередковану думку для запису, а тому більшість їх пише докладні конспекти, інколи із розривами, пропусками. Є різниця і в характері уривчастих записів. На лекціях у першого викладача уривчасті записи становили переважно випадкові замітки і не відбивали суті матеріалу, що розглядався. У другому випадку уривчасті записи складалися з цікавих думок і оригінальних міркувань лектора.

Ці факти підтверджують думки студентів, висловлені в анкетах, що творчого лектора слухати більш цікаво й легше. Це дійсно так, у цьому переконує характер конспектів. Як уже відзначалось, ми повинні негативно поставитися до тверджень деяких викладачів, що лектор читає лекцію так, як йому зручно. Розуміють його чи ні, це, мовляв, викладача не стосується: студент повинен вчитись, з нього слід вимагати на екзамені. Такі погляди педагогічно неправильні. Викладач не просто «читає» лекцію, а і формує студентів. Кожна його лекція і є кроком у такому формуванні. А яке ж буде формування, коли студент не розуміє лектора?

Неприйнятною для нас буде й протилежна тенденція — намагання диктувати матеріал. Інколи виправдовують диктовку: легше нібито буде студентам готуватись до екзаменів, ще краще тим, у яких немає підручника. Такі міркування наївні. Не легкість потрібна нам, а раціонально організована інтелектуальна праця, студента. Лекція і має дати початок такої праці.

Використана література:

І.І. Кобиляцький Методи навчально-виховної роботи у вищій школі (Для аспірантів і молодих викладачів вузів) / Видавництво Львівського університету, 1970, 200с.





Реферат на тему: Питання про записи лекції (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.