Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Педагогіка

Підготовка до семінарських занять (реферат)

Якість проведення семінарських занять залежить від підготовки до них студентів s викладача.

До семінарів готується не лише викладач, а й вся кафедра. Кафедра дбає, щоб студенти були забезпечені навчальними посібниками і відповідною літературою в потрібній кількості. Треба організувати роботу так, щоб на кафедрі було відомо, скільки бібліотека має примірників тієї чи іншої книги.

Дуже важливо забезпечити викладачів і студентів відповідними навчальними посібниками — кінофільмами і діафільмами, картами і схемами, таблицями та ін. Вони потрібні при вивченні кожної науки як на лекціях, так і на семінарських заняттях. Ці матеріали збирають і зберігають на кафедрах чи в кабінетах, систематично оновлюють і модернізують. Тут же добре було б організувати виставку рекомендованої літератури, кращих рефератів, доповідей і конспектів студентів, навчальних посібників, виготовлених студентами.

Важливим є проведення докладного інструктажу студентів щодо підготовки і проведення семінарських занять при вивченні предмета. Необхідно дати поради:

- як семінарські заняття пов'язуватимуться з лекціями і хто їх проводитиме (сам викладач чи асистент);

- де і як можна одержати необхідну літературу;

- як потрібно працювати над літературою (поради щодо читання її і конспектування);

- на що слід звертати більше уваги при підготовці до семінарів (заучування, виписки, зіставлення тощо);

- як спланувати і підготувати реферат чи виступ;

- як виступати на семінарі — читати текст реферату чи вільно висловлювати свої думки тощо.

У Київському політехнічному інституті на ряді факультетів розроблені, надруковані і роздані студентам пам'ятки і методичні вказівки щодо цього. Так, на економічному факультеті в пам'ятці студентам даються довідкові матеріали про інститут і факультет і поради щодо роботи в кабінетах, бібліотеці та ін. Кафедрою педагогіки підготовлено і видано для студентів посібник «Вчись самостійно працювати», в якому вміщено докладні поради щодо самостійної роботи над літературою, у підготовці виступів, доповідей, рефератів та ін.

Якщо семінарські заняття будуть проводитись епізодично,— такий інструктаж слід робити перед кожним заняттям, звертаючи увагу при цьому на особливості опрацювання тієї чи іншої теми.

Якщо лекції з цього курсу читає один викладач, а семінарські заняття проводить інший, керівнику цих занять слід відвідати лекції, якщо не всі, то в обов'язковому порядку останні перед семінаром з тим, щоб можна було здійснити принцип наступності у навчанні студентів і в роботі викладачів.

Найкраще було б, щоб лекції і семінарські заняття проводив один викладач. За цих умов можливий єдиний підхід до вивчення окремих тем чи питань курсу як на лекціях, так і семінарських заняттях, здійснити систематичний контроль за самостійною роботою студентів.

Але в багатьох випадках цього зробити не можна, особливо тоді, коли лекції читаються для потоку, а семінарські заняття проводяться по групах. У цих випадках на викладача, який читає лекції, покладається обов'язок спрямувати семінарські заняття в усіх групах у потрібному напрямі, координувати роботу керівників семінарських занять. Ця координація можлива в формі оперативних нарад керівників семінарських занять, періодичних зустрічей з ними, обміну досвідом, узгодження роботи тощо.

Підготовка викладача до семінарських занять повинна включати також проведення консультацій. У багатьох вузах країни крім консультацій з різних питань навчальної роботи, що організовуються кафедрами, систематично проводяться консультації в процесі підготовки до семінарських занять. Вони присвячені як цілим темам, так і окремим питанням курсу, методиці самостійної роботи над першоджерелами тощо.

Вивчення питання організації консультацій для студентів показало, що різні викладачі і керівники семінарських занять проводять їх по-різному. Деякі не проводять їх зовсім, що не можна вважати нормальним.

Консультації, як про це сказано в рекомендаціях міжвузівської науково-методичної конференції з суспільних наук, мають дуже важливе значення в навчально-виховній роботі з студентами. Як показує досвід, час, що відводиться на них, нерідко використовується для розгляду окремих питань, яких не встигли розібрати на семінарі, або для перевірки знань відстаючих студентів, а не для подання допомоги в самостійній роботі студентів, підготовці ними доповідей і рефератів, зв'язуванні найбільш складних питань теми.

Основною метою консультацій має бути: подання студентам конкретної допомоги в самостійній роботі над навчальним матеріалом;

додаткове інформування студентів з питань, що виносяться на заняття;

допомога студентам у правильному розумінні тих чи інших положень, які треба засвоїти в процесі вивчення теми.

Виходячи з цього, консультацію можна присвятити більш поглибленому вивченню того чи іншого матеріалу і з'ясуванню незрозумілих питань, які студенти не змогли засвоїти в процесі самостійної роботи над літературними джерелами. В процесі проведення консультацій можна практикувати також перевірку знань і розуміння окремих положень студентами для подання їм необхідної допомоги.

Консультації дають змогу викладачеві виявити недоліки лекційного курсу і тим самим ліквідувати їх у процесі семінарських занять.

Консультації повинні стати невід'ємною складовою частиною навчального процесу і проводитись у такому плані:

Колективні—для цілої групи або курсу, на яких слід висвітлювати основні питання організації і методики роботи студентів над навчальним матеріалом. Вони повинні проводитись на початку вивчення певного курсу чи особливо важливої і своєрідної теми.

Групові — коли на консультацію приходять студенти певної групи (не обов'язково лише однієї академічної групи). На таких консультаціях висвітлюються більш конкретні питання, пов'язані з вивченням тієї чи іншої теми, її розділу, роботи над конкретними творами, розв'язання певних практичних завдань і вправ.

Індивідуальні — коли на консультацію приходять окремі студенти.

Організація і проведення консультацій кожним викладачем планується окремим графіком, який, як правило, вивішують на кафедрі і доводять до відома студентів. В одному випадку викладач запрошує студентів на консультацію, в іншому — вони самі стають ініціаторами її або просто приходять до викладача у визначений день.

Методика підготовки і проведення консультацій своєрідна і потребує спеціального висвітлення.

Консультації слід планувати і проводити всім викладачам, виходячи з особливостей навчального матеріалу, курсу і групи. Вони мають сприяти більш ефективній організації самостійної роботи студентів і піднесенню рівня їхньої успішності.

Викладач, ідучи на консультацію, повинен бути добре підготовлений з усіх питань курсу і спроможний дати відповідь на будь-яке питання студентів. Якщо викладач не може дати вичерпну відповідь на якесь питання, слід сказати студентам прямо: «Я на це питання сьогодні не можу дати вичерпної відповіді. З'ясую його сам і дам відповідь завтра (наступного разу)». Це краще, ніж неточно або й зовсім неправильно відповісти.

Перед консультацією слід записати всі питання, які цікавлять студентів. Краще це зробити на дошці — один студент записує, інші формулюють питання.

Висвітлювати питання можна не в тому порядку, в якому вони поставлені, а в певній логічній послідовності. При цьому можна користуватись таким прийомом. Викладач зачитує питання і звертається до студентів: «А, може, хтось із вас дасть відповідь на це питання?» І якщо хтось з студентів бажає його висвітлити, це слід лише вітати. Звичайно, відповідь студента може бути неповною або й неточною, тоді викладач доповнює її.

В такому випадку консультація перетвориться в дружню співбесіду і дасть більше користі.

В ряді вузів організовано наукову розробку проблеми семінарських занять, написання й публікацію методичних розробок і посібників як для студентів, так і викладачів, у яких висвітлено важливі питання самостійної роботи студентів і методики проведення занять. У методичних вказівках подано поради про те, як знайти потрібну книгу, як попередньо ознайомитись з нею, як вивчати її зміст, як конспектувати. Такі поради допомагають не лише студентам, а й молодим викладачам у самостійній роботі над книгою, привчають до певної системи, сприяють виробленню необхідних умінь і навичок самоосвіти.

Сумлінно до семінарських занять повинен готуватись і студент. Кожен студент повинен чітко знати тему занять і питання, які необхідно підготувати, а також відповідну обов'язкову і додаткову літературу. Все це дає студентам керівник семінару заздалегідь.

Підготовка студента до семінарського заняття включає:

- докладне ознайомлення з планом занять; забезпечення рекомендованою літературою в бібліотеці вузу, в читальному залі чи бібліотеках міста;

- попереднє читання обов'язкової літератури з питань семінару і осмислення прочитаного;

- повторне читання цієї літератури і конспектування її, виписування цитат;

- читання додаткової літератури і з'ясування окремих деталей виучуваного питання;

- відвідування виробництва, школи, музею, виставки чи інших об'єктів для поглибленого вивчення цього питання;

- перегляд діапозитивів, діафільмів і кінофільмів з даного питання;

- складання плану і тексту свого виступу на семінарському занятті.

Ми спинимось тут лише на окремих питаннях такої підготовки.

Успіх самостійної роботи студента великою мірою залежить від наявності в нього необхідної літератури. Але для цього мало мати список рекомендованої літератури, потрібно своєчасно і кваліфіковано знайти ту чи іншу книгу, журнал, статтю. Для того щоб знайти потрібну книгу, студент повинен уміти користуватися довідково-бібліографічним апаратом бібліотеки: каталогами, картотеками, друкованими покажчиками книг і статей тощо.

Досвід роботи вищої школи і наукові дослідження показують, що, готуючись до семінарських занять, студенти не досить серйозно працюють над літературними джерелами. Часто вони обмежуються окремими книгами, при цьому читають їх поверхово, виписуючи окремі місця, що, на їхню думку, заслуговують на увагу. Одні переказують прочитане в довільній формі, інші виписують лише цитати. Насправді, працюючи над літературними джерелами, треба вміло поєднувати конспектування і цитування, використання першоджерел і матеріалів, що коментують їх.

Досвід показує, що успішне засвоєння певних знань у процесі самостійної роботи над літературними джерелами можливе лише при неодноразовому читанні цих джерел, повільному і вдумливому осмисленні певних положень, нотуванні не лише фактичного матеріалу, а й свого ставлення до нього.

На жаль, студент іноді не має змоги дістати всю ту літературу, яку йому рекомендує викладач, з цілком зрозумілої причини — в бібліотеках не вистачає літератури, щоб забезпечити нею кожного студента. В такому випадку треба організувати колективне користування окремими друкованими матеріалами.

Студентам слід не лише рекомендувати відповідну літературу, а й зазначити, де її можна дістати, в якій кількості примірників вона є в бібліотеці, читальні чи кабінеті. Це допоможе студенту швидше одержати відповідну літературу і розпочати працювати над нею.

Особливо студенти потребують допомоги у самостійній роботі над підручником, посібником чи іншою книгою на перших курсах. Це пояснюється тим, що:

1. У вищій школі навантаження розумовою працею студентів набагато більше, ніж воно було в середній школі.

2. Студенти перших курсів потрапляють в інші умови розумової праці, ніж у середній школі.

3. Вони не звикли достатньою мірою до систематичної самостійної роботи над літературними джерелами.

Внаслідок цього у вищій школі існує проблема адаптації першокурсників, яка включає в себе і питання навчання студентів самостійної роботи над книгою.

Знайшовши потрібну книгу, студент повинен з'ясувати, чи є в ній той матеріал, який потрібно йому для засвоєння того чи іншого питання. Якщо потрібний матеріал є, слід приступити до його вивчення. Це вивчення повинно включати в себе попереднє ознайомлення із змістом роботи, власне вивчення (засвоєння) та конспектування її.

Розпочинаючи вивчення тієї чи іншої праці, студентам слід ознайомитись з історичною обстановкою, до якої належать проблеми, що вивчаються. В цьому може допомогти довідкова й історична література.

Корисно спочатку розглянути план (зміст) праці, яка вивчається. При цьому у студента складається уявлення про порядок, в якому розглядаються досліджувані проблеми.

Необхідно також уважно ознайомитись з передмовою до праці, якщо вона є. Це важливо тому, що в передмові часто даються основні положення всього твору. Іноді в передмові автор дає важливі зауваження, пояснення, доповнення, які полегшують вивчення твору, спрямовують увагу на окремі сторони дослідження.

Працю, рекомендовану до семінарського заняття, слід прочитати, продумати та засвоїти повністю. Читання уривків не дає можливості засвоїти все багатство ідей твору.

Студент повинен не тільки вміти переказати зміст прочитаного твору, а й пояснити його. Якщо в процесі читання виявиться, що окремі положення засвоєні недостатньо, слід повертатись до прочитаного. Важливо визначити та глибоко засвоїти основну ідею твору, розібратись, у висновках автора праці, що вивчається.

Але попереднє читання літературного джерела і виписки з нього ще не дають повного уявлення про те чи інше питання. Часто виникає потреба щось поглибити, уточнити, перевірити. Тому слід повторно прочитати це джерело і звернутися до інших джерел, рекомендованих викладачем.

Опрацьовуючи окремі питання, за порадою викладача чи самостійно, треба звертатися ще й до таких матеріалів, як довідники, словники, енциклопедії тощо для уточнення тлумачення певних слів, термінів, подій.

До конспекту слід виписувати не лише окремі думки, а й цифрові дані: дати, числові показники, проценти, на основі яких можна складати діаграми, схеми, різного роду таблиці тощо.

Конспект слід писати розбірливо і акуратно, з тим, щоб у будь-який час ними можна було користуватись. При цьому не треба забувати, що конспектом, складеним у вузі, доведеться користуватись ще не раз.

Завершальним етапом у підготовці студента до семінарського заняття є складання тексту виступу у формі доповіді, реферату, тез, поширеного плану.

Виступ повинен бути розрахованим на 10—15 хв. з основного питання і 7—10 хв. — з доповнення.

Але деякі студенти ще не досить сумлінно готуються до семінарських занять. А причинами цього є:

- відсутність належної вимогливості до студентів з боку керівників семінарських занять;

- відсутність потрібної кількості літератури в бібліотеках і відповідних умов для самостійної роботи в читальних залах вузів і гуртожитках;

- перевантаження студентів навчальними завданнями і різною позанавчальною роботою, що не дає їм змоги виділити потрібну кількість часу на сумлінну підготовку до всіх семінарських занять;

- низький рівень організації підготовки і проведення семінарських занять та ін.

Все це слід мати на увазі викладачам вузів при підготовці і проведенні семінарських занять.

Звичайно, кожен виступ студента на семінарському занятті залежить від предмета, який вивчається, і обговорюваного питання.

Фіксовані виступи і особливо реферати, присвячені окремим питанням, що розглядаються на семінарських заняттях, слід старанно готувати і відповідно оформляти, бо частина з них при відповідній роботі може перерости у статтю до студентського наукового збірника, до газети чи журналу, у курсову, а то й дипломну роботу.

Використана література:

1. А.Д. Бондар Семінарські заняття у вищій школі / Видавниче об'єднання "Вища школа", Київ, 1974, 80 ст.

2. Галушко Т. Є. Лекція у вищій школі. К, «Вища школа», 1971

3. Грищенко М. М. Дидактичні поради молодому викладачеві. К, «Вища школа», 1973.





Реферат на тему: Підготовка до семінарських занять (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.