Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Педагогіка

Підготовка до проведення лабораторних і практичних робіт (реферат)

Успіх у проведенні тої чи іншої лабораторної або практичної роботи багато в чому залежить від її підготовки. Ця підготовка включає в себе:

— глибоке вивчення студентами теоретичного матеріалу, на основі якого проводиться робота;

— підготовку необхідної навчально-матеріальної бази і документації;

— підготовку викладачів, обслуговуючого персоналу і студентів до роботи.

Між лабораторною (практичною) роботою, лекціями і самостійним вивченням літератури студентами існує безпосередній зв'язок. Без засвоєння теоретичного матеріалу, який вивчається на лекціях, і подальшого його вивчення за підручниками і посібниками, студент не може успішно справитися з тою чи іншою роботою. Тому кожен студент зобов'язаний глибоко засвоїти той матеріал, який подається викладачем на лекції, осмислити його і знайти в ньому ті елементи, які потім можна буде використати при виконанні лабораторної чи практичної роботи. Але на лекції студент може не все зрозуміти, якісь деталі питання, що вивчається, він не з'ясував. Тому він звертається до підручника чи посібника для з'ясування цих деталей, для осмислення тих теоретичних положень, які необхідні для виконання практичних робіт.

Таким чином, лабораторні і практичні роботи виконуються для успішного вивчення і закріплення теоретичних положень, здобуття нових знань, практичних умінь і навичок. Лабораторні роботи, лекційний курс і самостійна робота студентів взаємопов'язані між собою, вони доповнюють одне одного. Теоретичний курс засвоюється більш міцно, а лабораторні і практичні роботи стають більш зрозумілими.

Мета лабораторної або практичної роботи буде досягнута тільки при відповідній організації підготовки до неї як студентів, так і викладачів. При цьому слід виходити з того, що будь-яка робота може бути умовно розбита на ряд етапів: попередня підготовка, початок роботи (допуск), виконання її, складання звіту і оцінка роботи (залік).

Попередня підготовка до роботи в лабораторії здійснюється за рахунок часу, відведеного для самостійної роботи студента. Готуючись до лабораторної роботи, студент перш за все повинен усвідомити її мету. Чітке формулювання і знання мети роботи в лабораторії має велике значення. Ступінь зацікавленості студента у виконанні тої чи іншої роботи прямо пропорційна ступеню його впевненості, відповідності роботи її меті. Якщо студент сприймає лабораторні роботи як повинність, яку треба відбути при вивченні курсу, ставлення до них буде одне. Але якщо студент відчуває, що дійсно вчиться в лабораторії, якщо робота його творча, його ставлення буде зовсім інше.

Готуючись до занять, студент перш за все повинен засвоїти теоретичний матеріал, домогтися чіткого уявлення про фізичні та інші процеси, які покладені в основу роботи тих чи інших приладів та установок.

Так, наприклад, в курсі загальної фізики студент прослухав лекцію «Поляризація світла», а в фізичній лабораторії йому необхідно виконати лабораторну роботу з даної теми: «Визначення концентрації цукрового розчину цукрометром». Готуючись самостійно до цієї роботи, студент звертається до конспекту лекції, методичних вказівок і рекомендованої літератури. Він повинен вивчити: а) яке світло є поляризованим, б) які існують способи поляризації світла, в) як змінюється проходження світла через систему поляризатор — аналізатор залежно від взаємного розміщення їх, г) які речовини називаються оптично активними, д) від чого залежить кут повороту площини поляризації при проходженні світла через розчин цукру. Важливо навчитись всебічно пояснювати розрахункові співвідношення роботи і уявляти собі застосування поляриметрів.

Напередодні виконання лабораторної роботи студент у відведений для самопідготовки час знайомиться в лабораторії з приладами і обладнанням даної роботи: вивчає складові частини цукрометра та їхнє призначення, з'ясовує роль бікварца Солейля і компенсатора. Для самоперевірки студент відповідає на поставлені в інструкції контрольні запитання до роботи. Тоді ж студент знайомиться із завданнями до лабораторної роботи, порядком її виконання, готує таблиці для експериментальних даних.

При вивченні основ напівпровідникової техніки студенту, наприклад, пропонують виконати лабораторну роботу «Дослідження напівпровідникового діода», мета якої вивчення властивостей площинних напівпровідникових діодів шляхом практичного знімання і дослідження їхніх вольтамперних характеристик.

Вивчивши теорію досліджуваного питання за рекомендованою літературою, студент перевіряє свої знання, відповідаючи на контрольні запитання: а) яка конструкція, маркірування та умовні позначення напівпровідникових діодів, б) яка вентильна дія р—n-переходу, в) якими параметрами характеризуються випрямляючі напівпровідникові діоди, г) що таке ємність р—n-переходу і як вона залежить від величини прикладеної напруги тощо.

Студент заздалегідь одержує назву типу діода, з яким йому треба буде працювати, і за типом досліджуваного діода підбирає необхідні елементи схеми та значення е.р.с. джерела. Студент зобов'язаний,самостійно розробити методику вимірювань, обдумати при цьому очікувані результати, розібратись, наскільки це можливо до експерименту, як вимірювані величини зв'язані з елементами схеми, чи не можна за виглядом схеми передбачити точне значення вимірюваних величин. При підготовці до такої роботи студенту слід зобразити гадану форму характеристик, які знімаються.

Перед початком роботи і при підготовці до неї необхідно обміркувати компоновку елементів схеми дослідження на робочому місці з метою правильної організації роботи: простоти з'єднань, наочності, доступності та ін.

Враховуючи використання в лабораторній роботі складної вимірювальної апаратури, студенту слід заздалегідь познайомитися з правилами роботи з нею, уяснити собі будову вимірювальної апаратури і основні технічні характеристики.

Важливим фактором успішного проведення лабораторних (практичних) робіт є підготовка необхідної документації до них: інструкцій, методичних розробок і т. д. До цього часу у вузах не існує єдиної методики організації і проведення лабораторних і практичних робіт, і тому кожен вуз рекомендує свої варіанти інструкцій, які з багатьох питань відрізняються один від одного. Але основні положення організації і методики проведення лабораторних і практичних робіт в інструкціях додержуються. Інструкція, як правило, включає: 1. Номер роботи та її назву. 2. Мету роботи. 3. Короткі теоретичні відомості. 4. Опис установки і методику експерименту. 5. Робоче завдання (план виконання роботи, математична обробка одержаних даних). 6. Контрольні запитання. 7. Список рекомендованої літератури.

Таким чином, інструкції включають в себе більш-менш докладні теоретичні відомості, певне число завдань, рекомендації щодо послідовності і засобів виконання роботи.

Мета роботи формулюється лаконічно, коротко, але достатньо повно відображає основний її смисл. Передбачається, що мета роботи буде досягнута тоді, коли студент вивчить теорію питання, методику експерименту, будову і призначення приладів, навчиться спостерігати явища, проведе вимірювання і зробить правильну обробку їх результатів, зробить необхідні висновки.

Короткий теоретичний вступ повинен давати відомості, необхідні для виконання даної роботи. При цьому можна посилатись і на курс лекцій. Вивчивши теоретичний вступ, студент повинен одержати достатній об'єм інформації для виконання лабораторної чи практичної роботи, навіть коли в лекційному курсі ці питання не висвітлювались. В теоретичному вступі студенти знайомляться з робочою формулою даної роботи, яка встановлює зв'язок шуканої величини з вимірювальними величинами.

При описанні установки і методики експерименту необхідно обґрунтувати застосування даного лабораторного обладнання, коротко описати схему лабораторного експерименту і вказати ті відомості про прилади, які необхідні для виконання роботи. Якщо пропонована методика експерименту не єдина, слід вказати на можливі її варіанти, звернувши увагу на перевага і недоліки кожної з них. У робочому завданні описується послідовність виконання роботи, вказується, які таблиці необхідно заповнити і які графіки побудувати. Завершальний етап робочого завдання — інтерпретація одержаного результату. Запитання в кінці інструкції використовуються студентом для самоконтролю і підготовки до заліку.

В більшості інструкцій до лабораторних і практичних робіт, які складаються і використовуються кафедрами вузів, вміщено занадто багато інформації, дано вичерпні вказівки щодо їх виконання, вказано докладну послідовність операцій та ін. Все це спрощує завдання студентам. Ми вважаємо, що зайві табличні дані, які вказані в інструкціях, готові параметри приладів та інші дані не сприяють підвищенню активізації роботи студентів в лабораторії, творчому пошуку рішень розв'язуваних завдань, знижують навчальну цінність лабораторних і практичних робіт.

Розглянемо приклад виконання лабораторної роботи: «Підбір режиму роботи електронної лампи і виявлення несправності в схемі живлення». Мета роботи: вивчити вплив напруги на електродах лампи на режим її роботи і навчитись здійснювати пошук простіших несправностей в колах живлення. Кожній бригаді студентів, яка складається з 2—3 чоловік, видається індивідуальне завдання — одній бригаді для виконання лабораторної роботи пропонується лампа типу 6Н1П, другій — 6С5С і т. д. Завдання, видане в такій формі, зразу ж ставить перед студентами декілька проблем: для вибору режиму роботи необхідно мати характеристики лампи (на теоретичних заняттях обмежувалися тільки якісним поясненням режиму роботи тріода, повідомлялось, що напруга на сітці і на аноді впливає на величину анодного струму, записувався математичний вираз анодно-сіткової і анодної характеристики, але графіки характеристик не зображались). Для зняття характеристик лампи студенту необхідно розробити схему, підібрати і розрахувати вимірювальні прилади, потенціометри, джерела живлення.

Як видно з наведеного прикладу, вихідні дані для виконання роботи повідомлялись у загальній формі, але враховувалась посильність завдання. За вказаним типом лампи студент має можливість по довіднику визначити гранично допустимі напруги на електродах лампи і за цими даними підібрати вимірювальну апаратуру, джерела живлення, потенціометри. Одержані при вимірюванні характеристики лампи дозволяють студенту глибше відчути фізичні процеси, які проходять в ній. Елемент новизни — одержання характеристики в результаті самостійно виконаних вимірювань, а не підтвердження результатами своїх вимірювань характеристик, зображених викладачем на дошці, обумовлює велику зацікавленість до роботи, а тому і високу ефективність лабораторної роботи.

В чому полягає роль викладача при проведенні такої лабораторної роботи? По ходу роботи він повідомляє додаткові умови, необхідні для виконання роботи: при яких напругах анода необхідно знімати сім'ю анодно-сіткових характеристик, скільки знімати характеристик тощо. Викладач допомагає розв'язати утруднення, які виникли при виконанні роботи, направляє шляхом постановки зустрічних запитань розумову діяльність по необхідному руслу. Отже в проведенні лабораторної роботи активну участь бере не тільки студент, а й викладач. Його функції не зводяться лише до перевірки правильності зібраних схем і загального контролю ходу лабораторної роботи.

Студент, який виявив достатній рівень знань при контролі його готовності до лабораторної роботи і повністю виконав програму вимірювань, одержує по даній роботі залік.

В багатьох вузах країни на допомогу студентам розробляють і розмножують методичні посібники (поради, інструкції) з кожної лабораторної і практичної роботи.

У цих посібниках, складених на основі програм відповідних курсів, передбачено самостійні спостереження і постановку відповідного експерименту студентами. В них дані рекомендації з організації і методики проведення практичних занять, вказані шляхи здійснення поставлених завдань при проведенні тої чи іншої роботи.

У «Керівництві до практичних занять з біології» поради до практичних занять дані у відповідній послідовності, з урахуванням логічного зв'язку між окремими заняттями. Студенти починають цикл практичних робіт з розділу цитології — самостійно виготовляють відповідні препарати, спостерігають особливості побудови клітин. Про наявність складних взаємовідносин між організмами і середовищем, в якому вони живуть, та еволюцією їх студенти переконуються на практичних заняттях з теми «Організм і середовище». Після вивчення розділу генетики проводиться підсумкове заняття із застосуванням елементів програмування. Як приклад, можна розглянути опис практичного заняття з розділу «Рослинні організми».

Перед роботою студент одержує таку установку: ознайомитися з побудовою грибів, які викликають захворювання у людини, вивчити лишайники як характерний приклад симбіозу гриба і водорості. В цьому описі до роботи дано коротку теорію питання, вивчення якої необхідно для дальшої самостійної роботи студентів,— описано побудову грибів, способи їх розмноження, дано класифікацію їх, указано на значення грибів у житті людини. Теоретична частина роботи ілюстрована рисунками і схемами. В пункті опису обладнання занять указано, що для виконання роботи потрібно мати: мікроскоп, предметні і покривальні скельця, препарувальні голки, пінцети, піпетки, молочну кислоту, різні культури грибів, мікро- і макропрепарати, муляжі, таблиці.

При описанні ходу виконання роботи дані методичні вказівки до самостійного виконання експериментальної частини:

1. Приготувати препарат головчастої плісені. Для цього взяти пінцетом трохи плісені і покласти її на предметне скло в краплю води, не накриваючи покривним склом. Розглянути і замалювати під малим збільшенням. Звернути увагу на особливості будови міцелія, спороносця і споранші.

2. Приготувати тимчасовий препарат кистевика. Препарувальною голкою виділити шматочок субстрату зеленого кольору величиною з булавочну голівку, помістити його на препарувальне скло, внести 2—3 краплі молочної кислоти, накрити покривальним склом і залишити на 10 хвилин для просвітління. Розглянути і замалювати під збільшуваним склом. Відмітити членистий міцелій, копідієносці, стерігми, безкольорові або зелені конідії (спори).

3. Замалювати склероцій спориньї.

4. На мікропрепараті розглянути і замалювати під великим збільшенням волосок людини, заражений паршою. Відмітити гіфи грибка.

5. Розглянути на макропрепаратах і шулятах різні види грибків і лишайників.

Після виконання експериментальної частини роботи студенти повинні відповісти на ряд контрольних запитань (в даній роботі їх сім). Контрольні запитання використовуються викладачем для оцінки знань і експериментальних умінь і навичок студента при заліку його роботи.

Дуже важливим фактором, який визначає успіх тої чи іншої лабораторної (практичної) роботи, є забезпечення її необхідними установками, машинами, приладами і матеріалами. Без цього нічого і говорити про якісне проведення лабораторних або практичних робіт.

За останні роки працівники вищої школи зробили дуже багато для обладнання необхідних навчальних кабінетів і лабораторій, для забезпечення їх навчальною експериментальною апаратурою. Для цього були використані бюджетні асигнування і місцеві ресурси, закуплене обладнання промислового виробництва найновіших зразків, багато виготовлено своїми силами.

До кожної лабораторної чи практичної роботи повинен готуватися і викладач. До його підготовки ми відносимо:

- Перегляд програми, підручника, посібників, інструкцій і методичних розробок з теми лабораторної (практичної) роботи з метою раціональної організації і проведення її з студентами. Такий перегляд дає можливість викладачеві самому ознайомитися із змістом роботи, внести в неї елементи нового (коли вони диктуються покращенням її), уточнити зміст звіту і контрольних запитань.

- Перевірку готовності приладів, установок і матеріалів, необхідних для лабораторної (практичної) роботи.

Кожна лабораторна робота повинна бути своєчасно забезпечена навчально-матеріальною базою — справними приладами і установками, апаратурою і матеріалами. Тому перед заняттями викладач повинен переглянути всі роботи, а при необхідності перевірити особисто їхню готовність, бо на практиці бувають випадки, коли в процесі роботи виявляється якась несправність тих чи інших приладів або установок, що приводить до втрати часу, відведеного на роботу, а іноді і до зриву її. Щоб уникнути таких випадків, готовність і справність навчально-матеріальної бази лабораторних і практичних робіт необхідно перевіряти систематично.

— Перевірку готовності лаборантів та іншого обслуговуючого персоналу. Успіх тої чи іншої лабораторної чи практичної роботи великою мірою залежить від кваліфікації лаборантів, їхнього уміння забезпечити роботу необхідним обладнанням і кваліфікованим керівництвом.

На посадах лаборантів у вузах працює багато молодих спеціалістів, які самі потребують допомоги і керівництва. Через те викладачі повинні систематично працювати з лаборантами в плані підвищення їхньої кваліфікації взагалі і готовності до тої чи іншої роботи зокрема.

Говорячи про підготовку викладача до лабораторних (практичних) робіт, необхідно сказати про систематичне підвищення його наукового і методичного рівня. В наш час бурхливого розвитку науки і техніки, в період інтенсивного удосконалення навчального процесу у вищій школі кожен викладач повинен систематично вчитися і удосконалювати свою педагогічну майстерність. Викладач, який керує лабораторними (практичними) роботами, особливу увагу повинен звернути на вивчення методики і техніки експерименту.

Лабораторний експеримент у вузах з кожним роком удосконалюється, в нього вносяться елементи нового, прогресивного. Завдання викладача — знати про це і керуватися ним у своїй роботі. При підготовці до проведення лабораторних робіт слід передбачити і запланувати проведення консультацій (групових та індивідуальних), подання допомоги студентам у підготовці до цих робіт. Від чіткої організації роботи викладачів і обслуговуючого персоналу залежить багато, а головне якісна підготовка студентів до лабораторних робіт і як наслідок її — успішне виконання цих робіт.

Успіх консультацій перед проведенням лабораторних чи практичних робіт значною мірою залежить від попередньої підготовки студентів до цих робіт.

Студент повинен: вивчити основні положення теорії, необхідні для розуміння суті лабораторного дослідження; вивчити порядок виконання роботи; ознайомитися з приладами, установками і матеріалами, необхідними для даної роботи.

Теорію питання студент вивчає за підручником, конспектом (якщо матеріал вже вивчався на лекціях), інструкцією до лабораторної роботи (теоретична частина). Далі студенту необхідно ознайомитись з матеріальною частиною роботи — конструкцією лабораторного обладнання і схем, апаратурою і приладами. Кожна лабораторна робота проводиться з використанням різних приладів і установок, окремі з них вже відомі студентам — вони використовувалися у попередніх роботах (частіше всього вимірювальна апаратура), інші будуть використовуватися вперше. Вивчення характеристик цих приладів і установок та правил користування ними повинно бути складовою частиною підготовки студента до лабораторної роботи. Крім цього, для скорочення витрат часу на оформлення звітів під час занять, студенти повинні при підготовці до лабораторної роботи внести в свої звіти назву роботи, мету роботи, прилади і устаткування з відміткою класу точності, схему установки, перелік завдань, основні формули, накреслити таблиці вимірювання і вписати в них найменування і розмірність тих величин, які будуть вимірюватися або розраховуватися у процесі виконання лабораторної роботи.

Кожний студент повинен готуватися до лабораторних робіт так, щоб активно і самостійно проводити експеримент, а завдання кафедри—допомогти йому в цьому. В лабораторіях необхідно встановити чергування лаборантів і викладачів, які могли б дати вичерпну консультацію студентам при підготовці до наступних робіт.

Під час консультацій черговий викладач пояснює студентам суть теоретичних положень, вивчення яких викликало в них ускладнення, уточнює завдання інструкцій, які необхідно виконати, на що звернути особливу увагу, скільки разів проводити той чи інший дослід, які будувати графіки, обговорює точність майбутніх вимірів.

Під час консультацій в розмові з студентами викладач направляє їхню розумову діяльність по правильному руслу, ставить перед ними ряд нових питань, які вони повинні розв'язати самостійно в процесі підготовки до лабораторної або практичної роботи.

Викладачам, які проводять консультації в лабораторії, слід пам'ятати, що ця форма навчальної роботи принесе користь тільки тоді, коли вона не буде зводитися до натаскування, до повідомлення готових відповідей і рецептів з успішного виконання тої чи іншої роботи. Консультація не повинна підміняти самостійну роботу студента, а лише стимулювати свідоме і активне виконання поставлених експериментальних завдань.

Не менш важливим є вивчення правил техніки безпеки при роботі в лабораторіях. Розвиток науки і техніки, обладнання лабораторій найновішими електричними приладами, установками і робота з хімічними речовинами ставлять підвищені вимоги до техніки безпеки роботи у вузівських лабораторіях.

Неуважне ставлення до цих питань викладачів, лаборантів і студентів призводить до серйозних аварій, виходу з ладу окремих приладів і цілих-установок, а іноді й людських жертв. Це особливо потрібно мати на увазі при організації роботи з електричним струмом високої напруги і великої потужності, з хімічними речовинами і з вибуховими сумішами, при проведенні лабораторних і практичних робіт поза лабораторією (наприклад, у польових геологорозвідувальних роботах).

Тому при складанні інструкцій і методики проведення тих чи інших дослідів, лабораторних чи практичних робіт, при проведенні вступних інструктивних занять питанням техніки безпеки слід приділяти особливу увагу. Попередженням для всіх, хто нехтує основними правилами перестороги при виконанні лабораторних і практичних робіт, можуть бути аварійні випадки, описані в літературі. Так в одній з хімічних лабораторій для досліду помилково було взято замість 67,5 мл тетранітромена і 7,5 мл толуола 67,5 г тетранітромена і 7,5 г толуола. В результаті цього з'єднання стався такий вибух, що десять студентів було вбито і більше двадцяти поранено.

Техніка безпеки повинна передбачати цілу систему технічних і організаційних засобів, які забезпечують правильну експлуатацію приладів і установок, а також повну гарантію безпеки людей, які працюють в тій чи іншій лабораторії. Вона передбачає:

відповідне розміщення в лабораторії меблів і обладнання, приладів і устаткування;

заховану проводку електричного струму, газу, а там, де це необхідно, води;

установку з відповідними запобіжниками рубильників, вимикачів і розеток для вимкнення електричних приладів;

побудова загородок від рухомих частин машин і цілих механізмів, від електричних систем і проводок з небезпечною напругою, зон високих температур тощо;

створення необхідного освітлення і вентиляції повітря, особливо в хімічних лабораторіях;

забезпечення студентів запобіжними засобами: спецодягом, гумовими рукавичками для роботи з електричним струмом і шкідливими хімічними речовинами, спеціальними окулярами та ін.;

установку сигналізації (там, де це необхідно), яка передбачає подачу світлових і звукових сигналів «справно» і «несправно» при роботі різних установок і приладів.

Додержання цих вимог буде сприяти безпеці проведення лабораторних і практичних робіт, попередження травматизму та інших нещасних випадків, правильної експлуатації приладів і установок.

В літературі, на практиці досить докладно розроблені засоби безпеки роботи з електричним устаткуванням, з хімічними речовинами, з балонами, в яких знаходяться стиснені і зріджені гази.

Зупинимося коротко на них.

У теперішніх умовах жодна лабораторія немислима без електричної енергії, яку використовують для освітлення і нагрівання, для приведення в рух різних приладів, машин і механізмів, для роботи генераторів високої частоти, для спектрального аналізу та ін. Через те у будь-якій лабораторії—фізичній чи хімічній, радіотехнічній чи електротехнічній — повинні бути дотримані засоби безпеки. В залежності від профілю лабораторії і її призначення в неї підводиться постійний і змінний струм, струми низької і високої напруги.

Студенти повинні не тільки знати призначення цих видів електричної енергії, а й вміти ними користуватися. Робота з несправними електричними приладами та обладнанням, доторкання до неізольованого провідника, вмикання приладів в мережу іншої напруги призводить до виходу їх із ладу, до нещасних випадків. Тому студенти повинні знати недозволені дії. При роботі з електричним струмом забороняється:

розбирати і ремонтувати електричні прилади, розетки, вимикачі та інше обладнання з підключеним електричним струмом;

вмикати електроспоживачі в мережу за допомогою провідників з пошкодженою ізоляцією;

залишати ввімкнені в мережу нагрівні та інші прилади без догляду за ними;

працювати з незаземленим електрообладнанням і з електронагрівними приладами без підставлених під них термоізоляційних підкладок.

Розширення забороняючих дій буде залежати від устаткування лабораторії електричними приладами і установками і може змінюватися від зміни умов.

Особливо слід зупинитися на правилах безпеки роботи з нагрівними електричними приладами в хімічних лабораторіях: електричними плитками, сушильними шафами, термостатами, електричними печами, які дають нагрів до 1000—3000 градусів.

Основні правила безпеки застосування електричних нагрівних приладів можна сформулювати так:

1. В лабораторіях всіх типів слід користуватися електронагрівними приладами заводського виготовлення, керуючись при використанні їх паспортом та інструкцією заводу, що його виготував.

2. Електронагрівні прилади, які знаходяться в експлуатації, треба кожний день переглядати обслуговуючому персоналу й витирати від пороху і бруду.

3. В кожній лабораторії повинні бути вивішені на видному місці правила користування основними нагрівними приладами і вивчені тими, хто ними користується.

4. Всі нагрівні прилади, незалежно від їхньої потужності, повинні мати постійне місце з достатньою тепловою ізоляцією як знизу, так і збоку стіни.

5. Забороняється встановлювати нагрівні прилади в лабораторіях, де за умовами роботи можуть утворюватися вибухонебезпечні суміші.

6. На електричних плитках забороняється нагрівати закриті герметично апарати або хімічні посудини, крім спеціально призначених для такого нагрівання.

7. Нагрівання і перегонку етилового ефіру, спирту, бензолу, ацетону, уксусноетилового ефіру, сірковуглецю та інших пальних і легко займистих рідин дозволяється проводити лише на водяній або повітряній бані з електрообігрівником або на спеціальних плитках з захованим нагрівником

Дотримання цих правил студентами, викладачами і обслуговуючим персоналом гарантує безпеку підготовки і проведення лабораторних і практичних робіт, попередить нещасні випадки. Подібних правил безпеки необхідно дотримуватися при роботі з склом і приладами із скла, з вогненебезпечними, вибуховими речовинами, з балонами, які вміщують стиснені, зріджені і розчинені гази, із застосуванням високого тиску і вакууму, з радіоактивними речовинами та іонізуючим випромінюванням та ін. Тому з метою забезпечення нормальної роботи в тій чи іншій лабораторії з студентами і співробітниками, що недавно стали на роботу, спочатку проводять інструктивні заняття, на яких вивчають устаткування лабораторії і правила безпеки роботи в ній. Під час таких занять важливо добитися засвоєння студентами всіх правил поведінки в лабораторії, користування її устаткуванням і суворо додержуватися їх у своїй практичній роботі. Ці знання і уміння користуватись устаткуванням лабораторії необхідно перевіряти у кожного студента, бо незнання і невміння одного може привести до сумних наслідків для інших.

Використана література:

1. А.Д. Бондар, Л.А. Ранська Лабораторні і практичні роботи у вищій школі / Головне видавництво виробничого об'єднання "Вища школа", Київ, 1977, 80с.

2. Костин Н. В. Техника безопасности работы в химических лабораториях. Изд-во МГУ, 1966, с. 6.





Реферат на тему: Підготовка до проведення лабораторних і практичних робіт (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.