Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Педагогіка

Перевірка готовності студентів до лабораторної (практичної) роботи (реферат)

З метою якісного проведення лабораторних (практичних) робіт студентами викладачі організовують перевірку їх готовності.

Ця перевірка проводиться таким шляхом:

а) бесіди з кожним студентом, в процесі яких виявляються знання теоретичного матеріалу з теми роботи, її обладнання і ходу виконання роботи;

б) комп'ютерного або без комп'ютерного стандартизованого контролю з тих же питань.

Кожний з цих способів контролю має як позитивні, так і негативні сторони. Особиста перевірка студентів дає можливість викладачеві з'ясувати всі питання підготовки, які цікавлять його і паралельно з цим подати студенту необхідну конкретну допомогу в підготовці до проведення лабораторної роботи, проконсультувати його з окремих питань. Цю перевірку можна поєднати з консультацією і тим самим добитися більш якісної підготовки і проведення лабораторної чи практичної роботи.

Але цей спосіб перевірки має і недоліки. Головним з них є те, що для такої перевірки викладачеві необхідно витрачати багато часу. Коли в групі є 30 студентів, а на перевірку готовності кожного з них необхідно витратити до 10 хвилин часу, то викладачеві для цього потрібно буде близько 5 годин. І це лише в одній групі і з однієї лабораторної роботи.

Тому в більшості вузів країни введений комп'ютерний або без комп'ютерний стандартизований програмований контроль готовності студентів до тої чи іншої лабораторної роботи. Правда, така перевірка потребує додаткової підготовки від викладача і лаборантів. Необхідно підготувати і виготовити стандартизовані матеріали (запитання, карточки), встановити відповідні комп'ютерні програми і установки, забезпечити оперативне їх використання. Програмований контроль має ряд переваг: він дає можливість організувати перевірку не окремих студентів, а цілої групи, що значно зберігає час, і дозволяє ставити одні і ті ж вимоги до всіх студентів; залучає всіх студентів групи до роботи і виключає пасивність окремих з них.

Але програмований контроль дасть позитивні результати лише при наявності докладно складених програм опиту студентів, відповідних карток та ін. Ці матеріали повинні бути підготовлені так, щоб задовольнити такі вимоги:

1. Відображати той теоретичний і практичний матеріал, який стосується даної роботи.

2. Виявити знання послідовності виконання тої чи іншої роботи, розуміння схем і приладів, необхідних для роботи.

3. Виявити уміння студентів використовувати системи одиниць, які використовуються для виміру і обробки одержаних результатів.

4. Бути простими для розуміння студентів. Як показує досвід, на початку застосування програмованого контролю ці програми були складені на основі вибіркової відповіді. Але в процесі роботи виявилося, що цей спосіб контролю має серйозні недоліки. Одним з них є можливість простого угадування правильної відповіді.

Крім цього труднощі виникають і в програмуванні теоретичних питань того чи іншого курсу. Тому останнім часом докладають багато зусиль для того, щоб для складання контрольних програм використати конструктивний метод.

Позитивною стороною цього методу є незначна можливість простого угадування правильної відповіді. Звичайно, їх важче конструювати, але ця складність себе виправдовує. Можливість вгадування при використанні цього методу є незначною, а контрольні машини, які працюють на його основі, порівнюючи прості.

Проте, завжди необхідно пам'ятати, що ніякі технічні засоби контролю не можуть замінити викладача, його роль в педагогічному процесі є вирішальною тому, що дає можливість забезпечити індивідуальний контакт викладача з кожним студентом. Машина і програмований тест може тільки зафіксувати ступінь знань студентів або їх незнання, але не може в потрібний час задати питання «чому?» і дати на нього вичерпну відповідь. Це може зробити тільки викладач. Тому застосування технічних засобів контролю повинно проводитися тільки в присутності викладача, під його наглядом і повинно вписуватися в загальний єдиний педагогічний процес. Не завжди оцінка, видана машиною або одержана по безмашинній програмі, повинна прийматися викладачем беззастережно. Студент повинен знати, що викладач може з будь-якого пункту даної програми задати йому питання «чому?». І такі вибіркові питання є обов'язковими при програмованому контролі знань студентів. Причому, обов'язково потрібно контролювати вибірково і добрі відповіді студентів, і тих, які одержали погану оцінку. Необхідно обов'язково поговорити і виявити, чи незадовільна оцінка є результатом нерозуміння студентом поставленого перед ним питання, чи для цього є якісь інші причини.

Питання про те, як відбивається той чи інший спосіб програмованого контролю на заняттях, було виявлено шляхом порівнювання оцінок знань студентів, які одержували їх як на колоквіумах, так і на сесії.

При цьому порівняння оцінок знань студентів між групами з різними способами контролю проводилися диференційовано — студенти-відмінники порівнювалися з відмінниками, середні по успішності з такими ж студентами кожної групи.

Як і слід було чекати, кращих результатів на сесії добилися ті студенти, в групах яких програмований контроль лабораторних занять проводився комбінованим способом.

Це пояснюється тим, що в результаті економії часу, що витрачався на контроль і захист лабораторних робіт, викладач більше уваги міг приділити студентам на їх навчання в процесі виконання робіт.

В результаті проведеного експерименту були розроблені слідуючі рекомендації з проведення лабораторних занять:

1. Перед початком лабораторного заняття повинна бути перевірена ступінь підготовки кожного студента до виконання лабораторної роботи. Це рекомендується проводити в формі машинного контролю з п'яти питань програми, якщо для групи може бути виділений клас із 25 комп'ютерів, або в формі безмашинного, програмованого контролю за заздалегідь заготовленими програмами — тестами.

2. Викладач в цей час приділяє більше уваги студентам, які не можуть справитися з запропонованою програмою з тим, щоб виявити, які виникли труднощі. Після цього викладач проглядає протоколи і допускає студентів до виконання лабораторних робіт.

3. Виконана студентами лабораторна робота повинна бути захищена ним не пізніше, ніж на наступному занятті. Захист може проводитися в формі машинного чи безмашинного програмованого і викладацького опитування. Враховуючи стислість заняття (протягом двох годин повинні бути проведені: захист роботи, допуск до наступної роботи і її виконання), захист лабораторних робіт слід проводити за програмами, що складаються з п'яти питань. Для добре підготовлених студентів можна рекомендувати і програми з десяти питань.

4. Для проведення колоквіумів бажано відводити окреме заняття, що дозволить не тільки контролювати знання студентів з даного розділу програми, а й розібрати питання, що найбільш складні для розуміння. На цьому занятті викладач має можливість більше уваги приділити прийому захисту лабораторних робіт з теми колоквіуму у студентів, які не здали своєчасно роботи.

Питання методики проведення лабораторних і практичних робіт кожна кафедра і вуз розв'язують по-своєму. Це залежить від профілю вузу, наявності відповідно обладнаних лабораторій, спрямування наукової роботи кафедри і т. д. Більшість, кафедр і вузів правильно розв'язують загальні, важливі для всіх питання методичного характеру постановки і проведення занять в лабораторіях — питання підвищення навчальної цінності лабораторних і практичних робіт, активізації діяльності студентів у навчальній лабораторії, розвиток їх самостійності при виконанні робіт та ін.

Безпосередня робота студентів у лабораторії повинна бути направлена не стільки на підтвердження експериментальним шляхом уже вивчених законів, скільки на вироблення в них певних експериментальних умінь і навичок. Це може бути досягнуто не збільшенням числа лабораторних робіт, а зміною самої системи і методики проведення цих робіт. Як показує досвід роботи вищої школи, експериментальна підготовка студентів поліпшується тоді, коли в лабораторії будуть використовуватись методичні прийоми, які забезпечують самостійну і активну участь студентів у виконанні тої чи іншої практичної чи лабораторної роботи.

При виконанні стандартних робіт, забезпечених докладними описами, налагодженими схемами, підібраними викладачем і лаборантом приладами, студент виконує роботу механічно, не шукає розв'язку даного експериментального завдання, не зустрічається з необхідністю наладки і ремонту приладів, не здобуває тих якостей, які потрібні будуть йому в майбутній практичній діяльності.

В процесі практичної роботи спеціалісту доводиться регулювати свою діяльність у відповідності з об'єктивними умовами, які можуть бути враховані лише в самому процесі практики і які, як правило, безперервно змінюються. Навчити студента орієнтуватися в складній обстановці, думати і приймати правильне рішення в конкретній ситуації, коли результат дослідного явища наперед невідомий,— завдання вузівських лабораторій.

Якщо характер лабораторної або практичної роботи передбачає тільки підтвердження вивчених законів, якщо студенту дається розв'язування експериментального завдання, а результат вимірювання завчасно відомий, як і та апаратура, яку необхідно використати, то робота, як правило, виконується формально — в студента буде відсутнє почуття поставленої мети, важливості проведення дослідів, не буде стимулу для роздумів.

Для поліпшення ефективності лабораторних і практичних робіт необхідно змінити традиційну методику їх проведення таким чином, щоб експеримент студента передбачав визначення мети і формулювання завдання, вибір методів розв'язування поставлених задач, вивід розрахункових формул, визначення величин, які необхідно виміряти, вибір вимірювальної апаратури, монтажу установки, математичної обробки результатів досліду.

З кожної роботи студент повинен зробити аналіз одержаних результатів, висловити свої міркування з приводу методики експерименту.

Питання активізації пізнавальної діяльності студентів при виконанні лабораторних і практичних робіт і піднесення їх ефективності може вирішуватись різними шляхами: включення в ці роботи елементів дослідницького характеру, проведення додаткових залікових робіт, в яких студенти повинні проявити самостійність при розв'язуванні експериментальних завдань, бо вони є контролем засвоєння, і т. п. Так, наприклад, в лабораторії фізики Київського політехнічного інституту при вивченні механічних коливань в лабораторну роботу вводять елементи дослідження. Звичайно студенти, перевіряючи формули періодів коливання маятників, не задумуються над тим, починаючи з яких кутів відхилення ці формули перестають бути справедливими. Студент одержує завдання: визначити на досліді, починаючи з якого кута період коливання маятника помітно залежить від кута відхилення або амплітуди коливання.

В лабораторіях електротехніки і радіотехніки Харківського інституту інженерів залізничного транспорту студенти самостійно визначають вид струму і величину напруги для проведення робіт, самостійно підбирають елементи схеми для дослідження і вимірюючі прилади, встановлюють діагноз несправності схем і установок.

Велику користь можуть принести залікові роботи або контрольні вимірні задачі, які проводяться після декількох навчальних робіт. В хімічних лабораторіях після засвоєння методів кількісного і якісного аналізу на основі одержаних знань, умінь і навичок студенти розв'язують експериментальні задачі з аналізу, які ставлять їх в умови майбутньої практичної діяльності.

На кафедрі фізики Московського електротехнічного інституту зв'язку на кожну навчальну роботу складається декілька залікових. Студенти виконують залікову роботу на тих установках, на яких вони уже працювали, але при цьому самі вибирають метод вимірювання, виводять розрахункову формулу і т. д.

У цій лабораторії, наприклад, після експериментальної перевірки другого закону Ньютона студентам пропонують:

1. Визначити натяг нитки, на якій висить тягар додатково з вантажем і функції маси додаткового вантажу.

2. Визначити, на скільки сила натягу нитки з додатковим вантажем більша сили натягу нитки без нього в функції числа додаткових вантажів, маси яких однакові.

3. Побудувати графік залежності сили тиску на вісь блока в функції маси додаткових вантажів.

4. Побудувати графік залежності сили тиску додаткових вантажів на тягар у функції числа додаткових вантажів.

Досвід показує, що при виконанні лабораторних і практичних робіт з елементами дослідження у студентів з'являється підвищена зацікавленість до знань, потреба в них.

Використання знань на практиці підвищує ефективність навчального процесу, позитивно впливає на формування особистості спеціаліста. При творчому підході до виконання практичних і лабораторних робіт перевіряється глибина знань, умінь і навичок, і в той же час відбувається дальше удосконалення і закріплення їх.

В процесі творчої практичної роботи активізуються всі можливості і здібності студентів. Зміст роботи, її форма стимулює їх активність і самостійність, робить набуття знань цілеспрямованим, підвищує вольові якості тих, хто навчається.

Користь проведення таких робіт важко переоцінити навіть з тих міркувань, що у студентів виробляється впевненість у своїх силах не тільки на основі успіхів, а й на основі помилок, аналізу їх і самостійного виправлення.

Умови занять в лабораторії повинні організаційно діяти на студентів, викликаючи в них бажання працювати творчо. Велике значення при цьому відіграє якість вимірювальної апаратури і установок, в тому числі їхнє естетичне оформлення. Про цю важливу деталь не повинні забувати організатори лабораторних і практичних занять.

Чітка організація підготовки студентів до лабораторних і практичних занять і контролю цієї підготовки (допуск до роботи) дає можливість викладачеві під час занять не затрачати часу на перевірку теоретичної підготовки студентів, а слідкувати за тим, як студенти виконують роботу, як вони поводяться з приладами, реактивами, як монтують окремі вузли схеми, тобто як здійснюють сам експеримент. В ході виконання роботи викладач дає пояснення, слідкує за побудовою графіків, перевіряє розрахунки і т. п.

Під час виконання експерименту в лабораторії студенти проводять вимірювання і визначають основні параметри і характеристики досліджуваних пристроїв, проводять досліди з хімічними реактивами, встановлюють залежність між вимірювальними величинами і т. п.

Одержані при вимірюванні дані студенти заносять в таблицю спостережень, на основі яких будують графіки і проводять аналіз одержаних результатів. Навички правильної побудови графіків мають велике значення при роботі студентів в лабораторіях (особливо електро- і радіотехнічного циклу), вони важливі і для майбутньої практичної діяльності на виробництві. Правильно побудований графік показує результат експерименту в цілому, характеризує точність його проведення. Графіки виконуються на міліметровому папері, масштаб на вісях позначається у відповідності з ГОСТом.

Завдання викладача — навчити студентів не тільки точно проводити вимірювання, а й правильно та акуратно вести в ході роботи в чернетці записи цих вимірювань, на основі яких буде складатися звіт про роботу. Не можна допускати, щоб записи вимірювань велися студентами на клаптиках паперу, як-небудь, наспіх.

Звичайно практикують такий метод завершення лабораторного заняття: викладач підписує чернетку студента (якщо в бригаді студенти не мають індивідуального завдання — чернетка загальна), підтверджуючи цим самим проведення вимірювання, і послідуючий залік з роботи приймає тільки при наявності цієї чернетки. В кінці заняття студенти повинні прибрати свої робочі місця, розібрати, коли це необхідно, схеми, всі прилади, здати лабораторну в справному стані.

Після виконання роботи студенти складають звіт у відповідності з завданням. У звіті, в заключній його частині, повинні бути зроблені короткі висновки, в яких дається пояснення одержаних результатів. Звіт повинен бути підписаний студентом.

Контроль знань, умінь і навичок студентів, набутих ними при виконанні лабораторних і практичних робіт, є важливою складовою частиною навчального процесу, його організації та управління.

В результаті перевірки і оцінки знань студентів визначається співвідношення між запланованим і дійсним станом навчання, що дає можливість своєчасно реагувати на невстигаючих студентів, спрямовувати їхню роботу у відповідності з поставленими вимогами.

Перевірка і оцінка знань, умінь і навичок студентів одночасно є і фактором навчання. Навчальний контроль вимагає від студентів організаційної і психологічної мобілізації своїх сил: відповідальності за організацію розумової праці, тренування пам'яті, виховання волі і характеру, розвитку навичок кваліфікованого викладу своїх знань, в тому числі і на мові відповідної науки.

При перевірці якості виконання лабораторної або практичної роботи, яка проводиться, звичайно, в позанавчальний час, необхідно перш за все звернути увагу на відповідність оформлення звіту вимогам, які ставляться до нього з даного виду робіт. У звіті необхідно подати слідуючі відомості: дата виконання роботи, номер роботи та її назва, мета роботи, основні розрахункові формули, схема установки або рисунок досліду, таблиці спостережень і графіки процесів, математична обробка вимірювань, запис кінцевого результату, висновки.

Таким чином, звіт повинен достатньо повно відображати проведену студентом роботу як при підготовці до практичної (лабораторної) роботи, так і при її виконанні. Не відповідаючий вимогам або неохайно виконаний звіт повинен бути перероблений студентом, якщо роботи виконуються циклами, то загальний залік з лабораторних або практичних робіт повинен складатися з 3—4 проміжних заліків. Це полегшує роботу студентів і викладача в передекзаменаційний період. Недопустима здача студентами звітів з усіх робіт одночасно. Це знижує якість роботи і перетворює залік у формальну перевірку знання студентами відповідних формул.

Викладач повинен оцінювати роботу студентів в лабораторії диференційовано. Активна і сумлінна робота студента протягом семестру повинна заохочуватися. Форми заохочення можуть бути різними: звільнення від обов'язкового виконання окремих робіт, звільнення від заліків з окремих робіт; акуратні записи в чернетці, правильно накреслені графіки можуть зараховуватися як готовий звіт про роботу.

Завершуючим етапом роботи в лабораторії повинна бути бесіда викладача з студентом про проведений експеримент. Під час бесіди студент повинен показати глибоке засвоєння теоретичного матеріалу, розуміння методики вимірювань, вміння користуватися приладами і робити необхідні розрахунки, вміння викладати свої думки і знання на достатньо високому науковому рівні.

Під час бесіди викладач виявляє «слабкі місця» в розумінні тих чи інших питань теоретичного та експериментального характеру і вказує на них студенту. Слід також виявити труднощі, які виникли при підготовці або виконанні роботи, коли вони типові — необхідно врахувати їх у роботі лабораторії. В кінці бесіди на основі звіту і всієї сукупності даних про виконання роботи вирішується питання про її оцінку («зараховано» або «незараховано»), яка виставляється у відповідному лабораторному журналі.

В журналі необхідно зафіксувати:

1. Прізвище викладача, який проводить заняття в групі.

2. Прізвище кожного студента групи.

3. Дата виконання лабораторної чи практичної роботи.

4. Тема (або номер) роботи.

5. Відмітка про здачу заліку з даної роботи.

6. Відмітка про здачу загального заліку з усіх лабораторних чи практичних робіт.

Завдання одночасного і порівняно швидкого контролю знань, умінь і навичок студентів під час заліку лабораторних робіт може бути розв'язано шляхом застосування технічних засобів: комп'ютерів, контролюючих машин, перфокарт, шаблонів та ін. Застосування технічних засобів збільшує об'єм контролю, який припадає на одного студента, дозволяє поліпшити його оперативність, створює однакові умови для всіх студентів.

При складанні програмованого матеріалу для контролю лабораторних і практичних робіт необхідно включити основні питання певної теми, виявити розуміння, а не просто знання тих чи інших явищ і законів; формулювати питання таким чином, щоб вони примушували студента мислити, активізували б його розумову діяльність.

Звичайний програмований контроль готовності студентів до лабораторної роботи передбачає вибірковий метод правильних відповідей і відповідної кількості їх на запитання, що вміщені в карточці. Але такий метод контролю деякі кафедри вузів вважають методично неправильним. В карточках, які одержують студенти, всі відповіді правильні. Завдання студента полягає в тому, щоб сконструювати відповідь з ряду елементів. Студент повинен розподілити приведені правильні відповіді між поставленими в карточці питаннями.

Правильно складені програмовані завдання можуть бути використані на різних стадіях навчального процесу — лабораторних і практичних заняттях, колоквіумах, заліках та екзаменах, в процесі підготовки до занять. Складання запитань і відповідей до лабораторних і практичних робіт, аналіз одержаних відповідей дозволяє глибше вивчити слабкі сторони підготовки студентів і методики викладання, своєчасно коректувати навчальні плани, тобто активізувати навчальний процес.

Систематична перевірка готовності студентів до лабораторних і практичних робіт і оцінка результатів цих робіт служить важливою мірою попередження неуспішності студентів.

Причиною неуспішності можуть бути як організаційні промахи, так і методично неправильна постановка лабораторних і практичних робіт. Ці недоліки можна виявити в розмові з студентами, визначаючи труднощі з якими вони зустрілися при підготовці і виконанні робіт. На них указують також часто, зустрічаючи неточності і помилки у відповідях студентів. Підвищення успішності студентів в цьому випадку полягає в перегляді якості методичних порад до лабораторних і практичних робіт, в перегляді методики вимірювань і т. п. Причиною неуспішності можуть бути й індивідуальні якості викладача (наприклад, низький рівень вимог), а також ставлення до цього виду робіт студентів (пропуски занять, несвоєчасна здача звітів і т. д.). В цьому випадку поряд з підвищеними вимогами до студентів корисні, наприклад, наступні вимоги до здачі робіт, які застосовуються в Київському політехнічному інституті:

1. Студенти, які не здали залік і не одержали атестації з двох виконаних ними робіт, до виконання третьої не допускаються.

2. Роботи, що не атестовані протягом місяця з часу їх виконання, повинні бути виконані студентами повторно.

Ці вимоги сприяють більш чіткому і плановому виконанню графіка лабораторних робіт, підвищують відповідальність студентів за підготовку до занять. При цьому слід відзначити, що характер перевірки і оцінки знань, умінь і навичок студентів після проведення лабораторних робіт повинен поєднувати в собі вимогливість педагога з доброзичливістю до студента, робота якого перевіряється.

Використана література:

А.Д. Бондар, Л.А. Ранська Лабораторні і практичні роботи у вищій школі / Головне видавництво виробничого об'єднання "Вища школа", Київ, 1977, 80с.

2. Падалка Ю. С., Бородайкевич Д. Т. Фізика. Програмовані завдання до лабораторних робіт. К, «Вища школа», 1975.





Реферат на тему: Перевірка готовності студентів до лабораторної (практичної) роботи (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.