Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Педагогіка

Основні форми самостійної роботи студентів (реферат)

Не спиняючись докладно на з'ясуванні ролі самостійної й самоосвітньої роботи студентів, зауважимо лише, що набуття загальних і спеціальних знань, формування на цій основі твердих переконань у спеціалістів з вищою освітою значною мірою залежить від уміння самостійно засвоювати матеріал, розуміти суть явищ, процесів, що відбуваються у житті. Не випадково за останні роки ця проблема стала предметом дослідження значної групи вузівських працівників.

Ознайомлення з літературою показує, що у деяких дослідників немає чіткої педагогічної позиції у розумінні суті самостійної і самоосвітньої роботи студентів. Так, В. А. Параіл і А. М. Грабовський пишуть: «При плануванні навчального процесу розглядається тільки час аудиторних занять і взагалі не враховується... час самостійної роботи студентів, який, можливо, становить не менше 40% загального бюджету часу підготовки спеціалістів».

Очевидно, автори вважають, що навчальний час студента складається з аудиторних обов'язкових занять без самостійної роботи, а також самостійної роботи, що є добровільною додатковою діяльністю студентів.

Таке диференціювання навчальної діяльності студентів може спричинити неправильне ставлення їх до самостійної роботи як до додаткового навантаження, яке не обов'язково систематично й планомірно виконувати.

Ще конкретніше думку про поділ навчального процесу на обов'язкові і необов'язкові заняття висловили Г. Н. Серебреников і І. Г. Фурман: «У відповідності з обов'язковими (розрядка наша. — М. Ф.) навчальними заняттями планується самостійна робота студентів над кожною темою»

Значний внесок у розробку цієї проблеми зробив російський методист Н. А. Рубакін. Великий інтерес становлять його посібники «Серед книг», «Листи до читачів про самоосвіту», «Проблеми самоосвіти», його думки актуальні і в наш час. Він писав: «Ніколи не припиняйте вашої самоосвітньої роботи і не забувайте, що скільки б ви не вчилися, скільки б не знали, знанням і освіті немає меж, немає границь».

Результати досліджень, проведених у Харківському та Київському університетах, показують, яке насправді становище із самостійною і самоосвітньою роботою студентів. Так, за допомогою анкетування встановлено, що з 1020 опитаних студентів на самостійну роботу щодня витрачають: 1— 2 год — 231 чол.; 3—4 год — 507 чол.; 56 год — 218 чол.; понад 6 год — 64 чол.

Таким чином, усі опитані щодня працюють самостійно, і це закономірне явище, бо навчання у вузі неможливе без систематичної самостійної роботи. Без цього студенти не можуть свідомо сприймати матеріал наступних лекцій, виконувати завдання, передбачені навчальними планами і програмами.

Однак у цих даних не враховано час, який студенти витрачають на самоосвіту і на навчальні самостійні роботи в аудиторіях.

Щоб встановити час, який студенти витрачають на всі три форми самостійної і самоосвітньої роботи, ми розробили і подали студентам спеціальні облікові картки.

Аналіз відповідей показав, що на самостійні роботи аудиторного характеру студенти в середньому витрачають щодня від 2 до 4 годин. Більше часу витрачають на аудиторні самостійні роботи студенти на природничих факультетах.

Встановлено також, що самоосвітою у вузах займаються близько 30-35% студентів. Характерно, що самоосвіта студентів спрямовується на дальше поглиблення знань не тільки з навчальних предметів, а й з мистецтва, спорту, літератури. Студенти прагнуть удосконалити лекторську майстерність і придбати навички організаторів. Отже, багато студентів серйозно працюють над своїм розвитком, намагаються ліквідувати певні прогалини в своїй освіті.

Таким чином, проаналізувавши літературу, вивчивши практичний досвід і результати соціологічних та педагогічних досліджень з питань самостійної і самоосвітньої роботи студентів, ми дійшли висновку, що у вузі студенти повинні виконувати роботи, які належать до трьох різних форм: аудиторні за твердим розкладом, позааудиторні за спеціальним графіком самостійних робіт, яким визначається строк закінченню їх. Вони відносяться до самостійних робіт, зв'язаних з програмою, і є обов'язковими компонентами навчального процесу. Крім того, студенти вузу займаються і самоосвітньою роботою, зумовленою їх інтересом, розвинутими здібностями і наявністю умов.

Розглянемо окремо особливості цих форм та досвід їх виконання.

Методично правильно організовані аудиторні самостійні роботи своєю суттю наближаються до безмашинного програмування в тому розумінні, що вони дають можливість здійснити індивідуалізацію і систематичний зворотний зв'язок у процесі навчання.

Аудиторна самостійна робота являє собою діалектичну єдність внутрішніх мислительних і зовнішніх матеріалізованих навчальних дій, які цілеспрямовано виконуються студентами під керівництвом викладача відповідно до програми навчального закладу. Самостійна робота в аудиторіях за розкладом і за завданням викладача виконується з метою: 1) одержання нової інформації і 2) формування у студентів раціональних, економних і науково обгрунтованих прийомів роботи. З цього випливає, що аудиторна самостійна робота — це двосторонній процес, де виділяють діяльність викладача і студента.

На прикладі роботи хімічного факультету покажемо, як здійснюється керівництво самостійними аудиторнимн заняттями. Для цього ми взяли інтерв'ю у викладачів, які сказали: перш ніж дати студентам лабораторну або практичну аудиторну роботу, викладач ознайомлюється з методичними вказівками і відбирає з них ті роботи, які відповідають рівню і завданням підготовки сучасного спеціаліста. Після цього він пише інструкцію і вказівки до проведення даної роботи. Потім перевіряє, що дає студентові розв'язання цього завдання і скільки часу треба на виконання роботи. Бували випадки, коли намічена робота не виконувалась через те, що потребувала надто багато часу.

Виконання деяких завдань вимагає спеціального обладнання. До налагодження його залучають студентів, на що також витрачається чимало часу. Дефіцитні і дорогі установки, а також неперервність перебігу деяких хімічних процесів — реакцій зумовлюють організацію занять студентів у три зміни.

Якщо студенти виконують всі завдання за інструкцією, то робота йде швидше, сприяючи виробленню навичок, умінь, внаслідок чого студенти стають добрими виконавцями. Однак такі роботи не сприяють розвиткові творчості, винахідливості. Ось чому в систему навчання включають лабораторні і практичні роботи без заздалегідь розроблених інструкцій. Викладач, здійснюючи керівництво такими роботами, ставить перед студентами завдання, розв'язання яких вимагає кмітливості, винахідливості, творчості. Роботи такі набувають проблемного характеру. Вони за останні роки все частіше й частіше впроваджують в навчальну практику при вивченні хімії.

Лабораторно-практичні роботи студенти можуть виконувати на різних рівнях: як практичні дії без теоретичної підготовки і на основі глибокого вивчення теоретичних знань. Перевірка показала, що тільки лабораторно-практичні роботи другого рівня забезпечують успішне засвоєння навчального матеріалу, а отже, і складання іспитів.

Щоб забезпечити виконання всіх лабораторних і практичних робіт на основі засвоєних теоретичних знань, на кафедрі фізичної хімії дотримуються правила: студентів допускають до виконання чергової практичної роботи тільки після попередньої поточної перевірки і позитивної оцінки їх теоретичних знань з певного розділу. Впровадження цього принципу забезпечує систематичну самостійну роботу, спрямовану на засвоєння знань і формування різних навичок.

Проведене опитування показало, що така система керівництва самостійними роботами діє не на всіх факультетах.

Таким чином, вивчення передового досвіду проведення аудиторних самостійних робіт на факультетах дає підставу стверджувати, що проводяться вони переважно під керівництвом викладачів і при обгрунтованій організації діяльності студентів.

Аудиторну самостійну роботу студентів треба організовувати так:

Відібрати навчальний матеріал для самостійної роботи, визначити провідні ідеї, теорії, закони, поняття, факти.

1. Підготувати необхідне для проведення занять обладнання, матеріали і посібники.

2. Розробити вказівки щодо встановлення послідовності і темпів роботи, затрат часу.

3. Поставити завдання для самостійного пошуку.

4. Своєчасно допомагати студентам, якщо виникне потреба.

5. Одержувати інформацію про хід і результати виконаної роботи. Оцінювати їх з аналізом і узагальненням.

Діяльність студентів у ході виконання самостійних робіт залежить від цілей, завдань і змісту навчального матеріалу, виділеного для самостійного засвоєння. В цілому її можна звести до таких етапів: а) усвідомлення цілей і завдань роботи; б) вивчення теоретичного матеріалу; в) складання плану; г) практичної роботи; д) оформлення результатів її, самоконтроль виконаної роботи і складання заліку.

Позааудиторні самостійні навчальні роботи — логічне продовження аудиторних. Вони виконуються за вказівками викладача, який встановлює строки виконання завдань, консультує студентів, а потім аналізує і оцінює виконані роботи. Проте тут затрати часу не регламентуються розкладом, режим і тривалість робіт обирає той, хто навчається, залежно від своєї підготовки, здібностей і конкретних умов.

Отже, у позааудиторній самостійній навчальній роботі роль керівника значно зменшується, а самостійність студентів підвищується.

Викладачам слід особливу увагу приділяти виробленню у студентів уміння користуватися першоджерелами. Щоб знайти потрібну книгу, треба навчитись користуватися бібліографічними покажчиками книги, реферативною літературою, анотованими виданнями, бібліографічними довідниками, а також картотекою газетно-журнальних статей, критико-бібліографічними оглядами нових книг і спеціальними виданнями.

При роботі з першоджерелами спочатку варто ознайомитись з бібліографічними даними книжки (ім'я автора, час і місце видання, назва видавництва), а потім швидко прочитати передмову, проаналізувати розміщення матеріалу.

Поглиблене вивчення певного курсу пов'язане з творчим опрацьовуванням першоджерел.

Результати роботи залежать і від того, наскільки уважно й вдумливо, а не механічно сприймає студент прочитане.

При вдумливій роботі студент виділяє в матеріалі головне і другорядне. Найважливіше при засвоєнні змісту книги — уміння виділити опорні, основні положення, зуміти відокремити їх від доказів та іншого матеріалу. Після цього варто звернутися до наведених автором фактів — ілюстрацій, прикладів, відібрати серед них найтиповіші, зробити необхідні висновки та узагальнення.

Уважно вивчити наявні у книжці малюнки, схеми, таблиці та ін. Це сприяє кращому розумінню тексту. Навичка швидкого розуміння прочитаного виробляється за допомогою вправ.

З прийомів, які повинні рекомендувати викладачі для кращого розуміння прочитаного, можна назвати такі: швидке читання, якщо воно стало звичним (читання вслух речення, яке не зовсім зрозуміле при читанні мовчки, допомагає краще зрозуміти його); складання письмових відповідей з прочитаного; складання схем і таблиць на основі прочитанного; відшукування в тексті відповідей на поставлені питання; схематична зарисовка об'єкта, описаного в тексті книги.

Щоб краще зрозуміти першоджерело, рекомендується робити виписки, складати конспекти, тези прочитаного або складний план.

Складання плану, як і конспектування і складання тез, допомагає осмислити взаємовідношення між частинами матеріалу, який вивчається, проаналізувати текст за змістом і структурою, розчленувати його на частини з виділенням головного і другорядного.

Роботу з першоджерелами треба поєднувати з виконанням практичних вправ, з використанням таблиць, довідників, обчислювальних приладів та ін.

Навички й уміння, набуті в процесі виконання аудиторних і позааудиторних форм самостійної роботи, дають можливість студентам успішно займатися самоосвітою. Вважаємо, що самоосвіта — третя обов'язкова форма роботи студента, яка має свою специфіку.

Самоосвітня робота значно відрізняється від попередніх форм тим, що заснована на особистому інтересі людини, який не потребує завдання, вона проходить в іншому режимі (час, темп, місце роботи) і виходить за межі програмних вимог навчального закладу, який регламентує роботу студента.

В зв'язку з розвитком і роллю експерименту особливого значення набувають дослідні лабораторно-практичні самонавчальні заняття студентів. Вони виробляють у студентів ініціативу, спостережливість, самостійність, творчість.

Наукова робота завжди є творчістю. Творчість — це відкриття і винаходи, встановлення у науці невідомих фактів; створення або перевірка уже існуючих у науці гіпотез, пояснення явищ, подій, які ще не з'ясовані, знаходження нових внутрішніх зв'язків у них, що досягається в процесі досліджень.

В основі дослідницької роботи лежить оригінальне творче мислення, яке передбачає вміння проникати в сутність явища, що вивчається, вміння узагальнювати і поширювати поняття, мислити аналогіями, моделювати та ін. Власну нову думку треба чітко формулювати і викладати письмово. Найдоцільніше це робити до ознайомлення з думками інших людей, дані — підтвердити фактами, доказами, одержаними внаслідок досліджень. Факти, одержані в результаті наукового дослідження, треба аналізувати з діалектико-матеріалістичних позицій.

Творче виконання курсових і дипломних робіт може бути пов'язано із самонавчанням студентів, коли вони включаються в госп. договірні теми. Особливістю самоосвітньої роботи є те, що вона заснована на навичках, сформованих у процесі виконання навчальних самостійних робіт. І, нарешті, самоосвітня робота має яскравіше виражену творчу спрямованість і виконується не тільки для оволодіння знаннями з різних джерел, а й для створення і відкриття нового в науці, техніці, побуті.

Безумовно, цей вид роботи тісно пов'язаний з навчальною самостійною роботою. Ось чому в процесі викладання вчений-педагог повинен не тільки передавати знання, але й привчити студентів до самоосвіти.

Самоосвітня робота відбувається як одностороння дія студентів.

Завдання полягає в тому, щоб не тільки самостійну, а й самоосвітню роботу перетворити на органічну потребу кожного студента. Це забезпечить потрібний рівень знань, умінь і навичок у майбутнього фахівця з вищою освітою.

Використана література:

1. Питання дидактики вищої школи Збірник статей / Видавниче об'єднання "Вища школа", Київ, 1976р., 116 с.

2. Параил В. А., Грабовский А. М. Основные вопросы организации и контроля самостоятельной работы студентов. Одесса, 1966, с. 4.

3. Автомонов П.П. Дидактика вищої школи: підручник / ВПЦ "Київський університет", Київ, 2008, 368 с.





Реферат на тему: Основні форми самостійної роботи студентів (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.