Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Педагогіка

Методи і форми естетичного виховання в УРСР з комуністичного погляду (реферат)

Метою естетичного виховання є виховання всебічно розвинутої і разом з тим гармонійно цілісної особи шляхом залучення її до світу естетичного. Своєрідність естетичного виховання полягає перш за все в тому, що воно нерозривно зв'язане з усіма іншими видами комуністичного виховання: трудовим, політичним, морально-етичним, фізичним, художнім. Естетичне виховання не можна розглядати як якусь особливу самостійну й самодостатню форму виховання. Воно є лише певною стороною або своєрідним аспектом усіх інших форм виховної діяльності. В цьому розумінні процес естетичного виховання відбувається протягом усього життя людини, в усіх сферах людської життєдіяльності — в праці, побуті, пізнанні, громадській діяльності, спілкуванні, відпочинку. Тут формується естетична свідомість, естетичні почуття людини й розкриваються можливості для здійснення естетичної діяльності. Естетичне виховання, що має епізодичний і нецілеспрямований характер, не дає добрих результатів або призводить до небажаних наслідків, коли зовнішня естетична вихованість не поєднується з комуністичною ідейністю, високими моральними якостями.

Естетичний вплив, що пронизує різні сфери життя людини, має як стихійний, так і цілеспрямований характер. Стихійний естетичний вплив створює все те, що потрапляє в поле зору або слуху людини. Це природа, вигляд і поведінка людей, з якими ми зустрічаємось у повсякденному житті, навколишнє середовище, речі тощо. Ті ж предмети і явища набувають виховного ефекту, коли вони відповідно організовані, а їх можливий естетичний вплив спланований заздалегідь.

Стихійний естетичний вплив у житті кожної людини відіграє значну роль. Однак суспільство не може обмежитися лише стихійним впливом на маси, бо його наслідки можуть бути далеко не такими, до яких слід прагнути. Суспільство зацікавлене в цілеспрямованому, планомірному, систематичному впливі на своїх членів з метою їх естетичного виховання.

Особливість предмета естетичного виховання, що охоплює естетичні цінності різноманітних явищ дійсності, дає підставу стверджувати, що загальна система естетичного виховання, яка поступово складалася в УРСР, має такі складові частини, котрі впливають на різні сторони особи людини протягом усього життя. Надзвичайно важливо, щоб система естетичного виховання відповідала структурі діючих у житті естетичних відносин. Побудова системи естетичного виховання — завдання педагогічне в широкому значенні цього слова. Тому, говорячи про шляхи, форми й методи естетичного виховання, ми будемо також говорити про людей, які виконують цю роботу.

Шляхи здійснення організованого естетичного виховання багатогранні і, мабуть, можуть бути згруповані по-різному. Ми виділяємо кілька великих груп явищ, саме тих, які вже сформувалися тією чи іншою мірою в сучасній практиці і кожна з яких сприяє здійсненню естетичного виховання принципово відмінним способом.

По-перше, це праця, в сфері якої формуються основні, в тому числі естетичні потреби людини. Відповідно організований трудовий процес здатний на виключної сили естетичний вплив.

По-друге, планомірний цілеспрямований естетичний вплив відбувається через предметне середовище. Архітектура, виробничий і житловий інтер'єр, внутрішнє оформлення будівель громадського призначення (театрів, палаців і будинків культури, бібліотек, установ громадського харчування тощо), зовнішній вигляд продуктів промислового виробництва, оформлення вітрин — все це бере участь у формуванні естетичного ставлення людини до світу. Природа, що є одним з найсильніших факторів стихійного естетичного впливу, нерідко включається також в систему естетичного виховання, організовану й керовану людиною (наприклад, при закладенні садів, парків, скверів, при організації внутрішнього обладнання приміщень з допомогою предметів природи тощо).

Третій шлях естетичного виховання, який ми виділяємо, це шлях особистісного естетичного впливу на людину, шлях естетичного виховання в процесі різноманітних суспільних відносин.

Естетичне спілкування, що створюється людьми в самому житті, за умілої організації має чималу виховну силу. Естетика спілкування включає елементарні естетичні навики поведінки, а також естетику взаємовідносин людей у праці, побуті, відпочинку.

Формування естетичних взаємовідносин, що регулюються суспільством, відбувається за допомогою діяльності тих осіб, які за своїм службовим становищем мають зв'язок з людьми. Це представники сфери освіти й виховання (вихователі дитячих садків, учителі, викладачі вищих і середніх навчальних закладів, працівники культурно-освітніх і пропагандистських установ і організацій, члени товариства «Знання»), партійні, профспілкові, комсомольські діячі, лікарі, юристи, керівники державних установ і підприємств, працівники сфери обслуговування. Звичайно, естетичне спілкування виникає також між друзями, родичами, знайомими й незнайомими людьми. Однак це вже стосується сфери неформального спілкування, яке не піддається безпосередньому соціально-педагогічному регулюванню. Педагогічний естетичний вплив з метою розвитку такого спілкування людей відбувається опосередковано.

Четвертий шлях естетичного виховання — це шлях естетичної освіти й навчання, тобто прямий педагогічний вплив на свідомість і почуття людей. Цей шлях включає навчальну роботу різних виховних закладів (дошкільного, шкільного та позашкільного типу), освітню діяльність культурно-масових і громадських організацій, а також засоби масових комунікацій — з метою естетичного виховання народу.

Поняття «естетичне виховання» й «естетична освіта» взаємно пов'язані, але не відповідні одне одному. Естетичне виховання означає формування естетичного ставлення до дійсності, оволодіння естетичними цінностями світу, який оточує людину. Поняття естетичної освіти звичайно розглядають разом з естетичним вихованням і рідко виділяють окремо. Естетична освіта, як і будь-яка інша, може бути визначена як процес і наслідок засвоєння систематичних знань, умінь і навиків, а також засобів певної пізнавальної діяльності. Самі по собі естетичні знання і вміння, навіть коли вони одержані в систематичній послідовності, не можуть справити будь-якого естетичного враження, якщо не стали здобутком життя особи — тобто вони не викликають цілісної реакції людини. Одна з особливостей естетики як науки полягає в тому, що вона не просто встановлює й пояснює факти, а й формулює норми, досягнення яких можливе лише внаслідок єдиної внутрішньої роботи індивіда.

Таким чином, естетична освіта, що містить в собі, як і інші види освіти, власне освітню цінність, здатна впливати естетично лише в тому випадку, коли вона водночас є й естетичним вихованням. Інакше кажучи, естетичну освіту слід розглядати як засіб, точніше, один із засобів естетичного виховання.

Естетичне виховання в закладах шкільного й позашкільного типу здійснюється головним чином засобами естетичної освіти. До шкільних навчальних закладів відносяться державні заклади: загальноосвітня школа, професійна й спеціальна школи, професійно-технічне училище, технікум, вуз. Позашкільні заклади естетичного виховання й освіти включають: громадські школи, гуртки, лекторії, любительські клуби, народні університети культури.

Естетичне виховання в державних загальноосвітніх установах УРСР здійснювалося, по-перше, через мережу спеціальних художніх закладів (художні школи, музичні й художньо-промислові училища, академії мистецтв тощо), по-друге, шляхом введення естетичних курсів, спеціальних семінарів, факультативів з мистецтва й питань марксистсько-ленінської естетики в навчальні програми всіх інших нехудожніх навчальних закладів. По-третє, впровадженням естетичних засад у процес викладання предметів різних (природничонаукових і гуманітарних) циклів. В позашкільних закладах здійснення естетичного виховання також передбачало підготовку кадрів художньо-творчої інтелігенції, створення спеціальних курсів з естетичного виховання й освіти, включення естетичного виховання до процесу навчання в різних галузях знань.

Однак існує істотна різниця в роботі шкільних і позашкільних закладів естетичної освіти населення. Якщо в державних навчальних закладах навчання естетичним дисциплінам було обов'язковим, то заклади позашкільної естетичної освіти працювали на добровільних умовах. Вони не давали своїм випускникам формальних прав на певну посаду або на продовження освіти у вищих і середніх навчальних закладах. Відсутня й вимога обов'язкової відповідальності знань випускників цих закладів будь-якому визначеному державному стандарту. Організація, зміст, форми й методи навчання в даних установах відзначаються великою різноманітністю, бо вони можуть змінюватися залежно від рівня підготовки, інтересів слухачів та місцевих умов праці. Все це надало діяльності закладів позашкільної естетичної освіти своєрідного характеру.

Гуртки, лекторії, народні університети є, з одного боку, вираженням додаткової навчально-виховної роботи середніх шкіл, професійно-технічних училищ, технікумів, вузів, тобто позашкільною формою навчання й виховання. З іншого боку, вони можуть виступати також як заклади післяшкільної освіти, коли організовуються для людей, які закінчили школу, училище, технікум, вуз. В останній своїй якості дані заклади націлені на безперервну освіту дорослого населення.

Мистецтво, як відомо, відіграє особливу роль у розвитку естетичного ставлення людини до світу, в зв'язку з цим ми виділяємо його як самостійний шлях естетичного виховання.

Численні шляхи естетичного впливу можна згрупувати й за іншим принципом. Дане групування відповідає принципово різноманітній організації естетичного впливу, інакше — формам естетичного виховання. Змістом естетичного виховання служать естетичні цінності всього світу, що сприймається чуттєво. Відповідно до цього під формами естетичного виховання ми розуміємо характер організації предметів і явищ — носіїв естетичної цінності — з метою планомірного, систематичного естетичного впливу на людину.

Таким чином, основними формами естетичного виховання, що розглядається в масштабі загальнодержавної системи, є:

— естетичний вплив праці (через спеціально організований трудовий процес);

— предметний естетичний вплив (через певним чином організований простір);

— особистісний естетичний вплив (через спілкування) ;

— естетичне навчання (через естетичну освіту і пропаганду естетичних знань);

— художнє виховання (через мистецтво).

Наведені основні форми естетичного виховання в УРСР можна було застосувати в будь-якій сфері людської діяльності. Наприклад, у сфері виробництва естетичний вплив праці передбачає формування внутрішнього ставлення людини до своєї праці як до естетично наповненої діяльності. Цьому можуть сприяти правильна постановка цілей і завдань роботи, наукова організація праці, характер і якість продукції тощо. Предметний естетичний вплив відбувається тут завдяки впровадженню технічної естетики виробництва, створенню естетично оформлених інтер'єрів робочих і допоміжних приміщень тощо. Особистісний естетичний вплив здатні здійснювати працівники адміністрації, партійні, комсомольські та профспілкові діячі, якщо вони володіють естетикою управління й керівництва колективом, дотримуються службового етикету. У бесідах, лекціях, на зборах і мітингах, що провадяться адміністрацією, партійними, комсомольськими, профспілковими і громадськими організаціями, а також у місцевій пресі, по місцевому радіо й телебаченню — можлива систематична пропаганда естетичних знань. Можна демонструвати фільми, знайомити робітників і службовців з творами мистецтва, організовувати періодичні виставки творів живопису, графіки, скульптури, прикладного мистецтва, виробів художників-конструкторів.

В сфері обслуговування художньо оформлений інтер'єр, естетична поведінка офіціантів, буфетників, службовців гардеробу, спеціально дібраний репертуар музичних творів, призначених для денного та вечірнього виконання в їдальнях, кафе, ресторанах — можуть служити меті естетичного виховання відвідувачів.

Для самих працівників сфери обслуговування художній інтер'єр служить також предметним естетичним середовищем. Однак особистісний естетичний вплив вони відчувають вже з двох сторін — від спілкування один з одним, з керівництвом, а також від спілкування з клієнтами. Важливим фактором перетворення зазначених громадських закладів в місця культурного обслуговування населення є формування у співробітників сфери обслуговування естетичного ставлення до свого фаху. Цій меті можуть служити естетичне й художнє виховання.

Великі можливості в справі успішної реалізації естетичного виховання мали навчально-виховні заклади. В дитячих садках, школах, технікумах, професійних училищах, вузах, лекторіях, гуртках, любительських клубах, народних університетах — могли бути також використані всі основні форми естетичного виховання. Предметне естетичне оточення тут створювалося шляхом оформлення навчальних приміщень, актових і концертних залів, їдалень, гардеробу, фойє. Особистісний вплив міг виявлятися через стиль поведінки вчителів, викладачів, адміністрації, працівників громадських установ, через характер їхніх взаємостосунків. Освітня діяльність людей у цій сфері є водночас основною трудовою діяльністю їх. Вона реалізовувалася тут особливо різноманітно. Це могли бути, з одного боку, створення спеціальних курсів з питань марксистсько-ленінської естетики, факультативів, спецсемінарів з мистецтва (вивчення історії, теорії, художньої практики різних видів мистецтва), розкриття естетичних проблем у процесі вивчення інших дисциплін. Крім того, в навчальних закладах як шкільного, так і позашкільного типу можлива організація практичної художньої та естетичної діяльності учнів, слухачів — участь у гуртках художньої самодіяльності. Для здійснення художнього виховання в навчальних закладах існувало ще чимало можливостей, наприклад, використання творів мистецтва в процесі навчання (читання художньої літератури, прослуховування музичних творів, перегляд кінофільмів, показ творів графіки, живопису, скульптури, зустрічі з майстрами мистецтв), організація систематичних художніх виставок, культпоходів у театри, кіно, на виставки, в музеї, майстерні художників.

Звичайно, питома вага і ступінь ефективності окремих форм естетичного виховання в різних сферах людської життєдіяльності різні. Однак для досягнення найбільших успіхів, мабуть, необхідний комплексний вплив усіх форм естетичного виховання.

Якщо формами ми називаємо найбільш значущі з позицій естетичного виховання способи вираження, прояв його змісту, то під методами розуміємо способи впливу на особу з метою здійснення естетичного виховання. Метод фактично означає спосіб досягнення мети естетичного виховання. Якщо мета естетичного виховання — це розвиток естетичної свідомості, естетичних почуттів у їх нерозривній єдності, спонука до естетичної діяльності, то відповідно методи естетичного виховання — це такі способи планомірного, цілеспрямованого й систематичного впливу, які найкраще розвивають і естетичну свідомість, і почуття, а також потребу і здатність людей до естетичної діяльності. Однак слід зауважити, що методи виховання повинні цілісно впливати на особу, бо людина виховується не частково, а в цілому. Тому виділяти окремо методи виховання свідомості, поведінки або почуттів, на наш погляд, неможливо.

Відповідно до традиційної педагогіки й психології метод визначається змістом виховання (в якому опосередковується мета) і особливостями тих людей, на яких воно спрямоване. Внаслідок перетину цих факторів і створюється велике поле різноманітних методів.

Теорія виховання, спираючись на практику, частіше за все виділяє такі методи: метод переконання, метод вправ, метод заохочення й покарання, метод організації виховуючої ситуації.

Ці методи виділені на звичайному загальному рівні, в тому числі естетичному.

Враховуючи специфіку змісту естетичного виховання, що здійснюється не завжди стихійно, а й педагогічно спрямовано в різних сферах життя (залежно від особливості тих, кого виховують, і сюди ми відносимо не лише підростаюче покоління, а й дорослих людей), ми хотіли б згрупувати методи дещо інакше, не виходячи за рамки традиційної класифікації.

Отже, це будуть методи:

— переконання,

— залучення до естетичної діяльності,

— організації виховної естетичної ситуації,

— стимулювання.

Метод переконання являє собою найбільш розвинутий і ефективний метод виховання. Він реалізується різними засобами (переказ, пояснення, переконання, приклад, диспут), кожним з яких вихователь користується, виходячи з конкретної ситуації і власних індивідуальних якостей. Головним засобом переконання є особистий приклад і слово, живе й друковане.

Під методом залучення до естетичної діяльності ми розуміємо процес залучення й навчання людей створювати в міру своїх сил і здібностей естетичні цінності в різних галузях життя.

Метод залучення до естетичної діяльності дозволяє прищепити людині стійкі естетичні навички, звички, формує й розвиває естетичні, в тому числі художні, потреби, здібності. Цей метод дозволяє набути досвід естетичної поведінки. Взаємозв'язок цього методу з методом переконання забезпечує єдність формування свідомості й поведінки людини. При цьому необхідно враховувати, що прищеплення практичних умінь, навичок і звичок може відбуватися лише за умови цілісного впливу на особу. Найбільш характерними засобами методу залучення до естетичної діяльності є тренування, вправи, показ, доручення, інструктивні вказівки.

Метод створення виховної естетичної ситуації передбачає штучне створення умов, обставин, які б максимально сприяли естетичному розвиткові людини. Окремим випадком створення виховної естетичної ситуації може бути метод використання природної ситуації в необхідних виховних цілях.

Метод використання природної естетичної ситуації, створення виховної естетичної ситуації як наочної об'єктивності є важливим методом формування особи. Такі ситуації можуть бути створені як для колективу, так і для окремої людини. Включення особи в певну проблемну ситуацію вимагає від неї емоційної віддачі, вміння використовувати раніше одержані знання, приймати рішення, вибирати лінію поведінки. Основними методичними засобами тут можуть бути самостійне завдання, постановка естетичних проблем (в колективі або перед окремою особою) та ін.

Перелічені методи, що формують особу в цілому і окремі її якості, можна розглядати як основні, ведучі. На відміну від них метод стимулювання безпосередньо не формує особу, але активно сприяє цьому процесу, прискорює чи уповільнює його. Говорячи про стимулювання, звичайно розрізняють його моральну й матеріальну сторони. Нам здається, що в естетичному вихованні слід використовувати головним чином моральні стимули (подяка, похвала, схвалення, довір'я, диплом тощо). Однак і матеріальне стимулювання може мати місце (наприклад, премії, призи, пам'ятні подарунки); матеріальне стимулювання в галузі естетичного виховання виступає, як правило, разом з моральним: премія, приз, пам'ятний подарунок — це не просто матеріальна винагорода, а й своєрідне вираження пошани.

На закінчення хотілося б назвати ще один метод. Деякі вчені, які займаються проблемами виховання, включають його в систему виховних методів Це метод керівництва естетичним самовихованням і самовдосконаленням, де провідними засобами є порада, рекомендація, побажання. Втручання вихователя в даному разі має бути особливо делікатним і тактовним.

Особливістю системи методів є тісний взаємозв'язок їх і наявність перехідних форм.

Шляхи й методи естетичного виховання в усіх сферах життя мають бути такими, щоб задовольняти й розвивати естетичні потреби людини, особливо потребу в певній діяльності. Задоволення й розвиток духовних, у тому числі естетичних, потреб людини у процесі створення матеріальних благ, громадсько-політичної й науково-практичної діяльності збагачує і особу, і суспільство.

Вибір засобів для розвитку й задоволення естетичних потреб обумовлюється рівнем матеріальної й духовної культури суспільства, соціальними, психологічними й фізіологічними особливостями самої людини. «Наші потреби і втіхи породжуються суспільством; через те ми прикладаємо до них суспільну мірку, а не вимірюємо їх предметами, які служать для їх задоволення. Оскільки наші потреби і втіхи мають суспільний характер, вони відносні».

Потреби суспільства і окремих людей змінюються залежно від розвитку суспільства й індивідуального розвитку особи протягом її життя. Отже, відповідно до суспільного розвитку, статево-вікових особливостей людини, зміни її загальноосвітнього рівня, нагромадження життєвого досвіду необхідно змінювати й шляхи та методи естетичного виховання.

У питаннях, пов'язаних із вибором шляхів і методів естетичного виховання, неабияку роль відіграють конкретні соціальні дослідження, зокрема дослідження розвитку естетичних інтересів, запитів людей, естетичних суджень і оцінок залежно від статі, віку, освіти, професійної приналежності

Характер і різноманітність шляхів, форм і методів здійснення естетичного виховання підводять до деяких практичних висновків. Перш за все слід зазначити, що в справі естетичного виховання повинні брати участь найширші кола суспільства.

Збільшення кількості людей, які свідомо і вміло беруть участь у процесі естетичного виховання, мабуть, можливе на двох рівнях — державному й громадському. Якщо на державному рівні бажане розширення мережі художніх навчальних закладів, то в громадському плані дасть свої наслідки розвиток художньої самодіяльності, повсюдне відкриття народних університетів культури, шкіл та факультетів громадських професій, клубів любителів мистецтв тощо. Цілком виправданим є збереження естетичних дисциплін у навчальних програмах професійних шкіл, професійно-технічних училищ, вузів, середніх навчальних закладів.

Крім завдання щодо забезпечення всебічного і цілеспрямованого естетичного впливу, необхідно постійно вдосконалювати систему стимулювання й реалізації діяльності населення. В цій справі можуть допомогти преса, радіо, телебачення, які створюють громадську думку навколо естетичної діяльності людей в сфері праці, пізнання, спілкування.

Зовнішні умови праці, процесу навчання, побуту, відпочинку, обслуговування людей відіграватимуть дійову роль в естетичному вихованні, якщо будуть породжувати потребу дальшого естетичного розвитку. Ця потреба щодалі розвиватиметься, якщо людина не зможе без певної естетичної культури успішно здійснювати свої соціальні функції.

Коли краса праці, побуту, зовнішнього оточення будуть розцінюватися суспільством і кожним членом суспільства не як приємне доповнення, а як обов'язкові норми для кожного, ми зможемо сказати, що зробили важливий крок у піднесенні культури народу.

Використана література:

Естетичне виховання у вищих навчальних закладах / Авт. кол.: І.А.Зязюн та ін.; Редкол.: В.Ф.Передерій (відп. ред.), В.О.Кудін … І.А.Зязюн та ін. – К.: Вища шк., 1976. – 207 с.





Реферат на тему: Методи і форми естетичного виховання в УРСР з комуністичного погляду (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.