Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Педагогіка

Критерії оцінок знань (реферат)

Чи можна сформулювати загальнодидактичні критерії оцінок знань, не рахуючись з особливостями окремих наук? Можна і потрібно. Але в практиці часто бувають суперечки: за що ставити найвищий бал, коли ставити незадовільну оцінку. Особливо важко буває молодому викладачеві. Говорять, що з досвідом приходить почуття оцінки, інтуїція, і педагог тоді легко атестує студентів, що з роками ми оволодіваємо методом оцінки знань і легко ставимо бали в залікову книжку. Але скільки буває випадків, коли екзаменатори, убілені сивиною, сперечаються і не знаходять спільного критерію оцінки.

Читач може сказати, що єдиний критерій неможливий. Як уже було зазначено вище, кожен вчений-педагог має свою неповторну індивідуальність і у кожного з них буває свій критерій. Проте в основі критеріїв оцінок, незалежно від індивідуальних особливостей є спільні для всіх начала, якими визначається рівень підготовленості фахівця. Якщо проаналізувати їх в аспекті різних варіантів індивідуального підходу до оцінки, то ми помітимо, що індивідуальний підхід не обов'язково приводить до зниження вимог до студентів. Частіше сперечаються в дрібницях або про методику підходу, а оцінка знань залишається приблизно у всіх однаковою.

Таким чином, ми можемо говорити про загальний рівень вимог до кожного бала оцінки, або про загальнопедагогічні критерії оцінок. Маючи ці загальні критерії, молодий викладач у кожному конкретному випадку відштовхується від загального критерію і на його основі визначає оціночний бал з урахуванням специфіки свого предмета і характеру матеріалу, що перевіряється на екзамені чи заліку (теорія, уміння, навики).

Чотирьохбальна система оцінок дозволяє точно сформулювати загальні критерії. При більшій роздробленості балів (наприклад, 12) загальні критерії оцінювання звужуються.

Отже, про критерії оцінок. Давайте тільки домовимось, що між критеріями оцінок «відмінно», «добре» і «задовільно» принципової різниці немає. При будь-якій з цих оцінок студент має повні знання, переходить на старший курс або дістає диплом про закінчення вузу. І нема чого соромитись студентові, коли у нього є задовільні оцінки. Неприпустимі також дорікання викладачеві, коли у його студентів багато задовільних оцінок. Педагогічно невиправданими бувають різні заклики — «Оголосимо війну трійці!»; «З трійками фахівець нам непотрібний!» і т. п. Здібний студент з тих чи інших об'єктивних причин може вчитись лише на задовільно. А формальна гонитва за найвищими балами приводить до того, що й викладачі, піддавшись закликам, знижують загальні критерії оцінок, і замість незадовільної оцінки ставлять задовільно, а задовільний бал перетворюють на добре. Такі штучні силування наносять лише шкоду справі навчання і виховання студентів.

За які ж знання слід ставити оцінку «відмінно»? Вищим балом ми атестуємо студента тоді, коли він повністю оволодів програмовим матеріалом або точно і повністю виконав практичну роботу. Разом з цим студент виявив творчу самостійність, вільне оперування науковим апаратом, повне знання літератури і високу культуру оформлення знань, робить природні практичні висновки, а на практикумі виявляє потрібний рівень розвитку умінь і навиків.

Оцінка «добре» ставиться при таких же ознаках — повні знання, точне і повне виконання завдання, творче оперування матеріалом, знання літератури, висока культура оформлення знань, відповідний рівень розвитку умінь і навиків. Різниця тут між першим балом буде тільки та, що «добре» ставимо студентові тоді, коли згадані якості до деякої міри звужені, немає достатньої вільності аргументування і доведень, як у першому випадку. Можливі й помилки, але такі, які в процесі бесіди студент свідомо виправляє.

А за що ставиться бал «задовільно»? І ця оцінка ставиться за повні знання програми і повне виконання завдання. Студент і в цьому випадку виявляє розуміння проблем, певну самостійність, хоч почувається, що дещо він «вивчив», сприйняв у готовому вигляді, але знає і вміє зробити практичні висновки, застосувати знання на практиці, хоч і з деякими ваганнями. Знає, хоч не всю, літературу, але його оцінки джерел обмежені або й відсутні. Має відповідні навики і уміння, достатні для практичної діяльності студента. Культура мови і оформлення знань достатні, хоч і є певні недоліки.

Як же бути у таких випадках, коли, наприклад, за контрольну роботу з математики ставлять задовільно, хоч студент з трьох задач (прикладів) розв'язав дві? Робота ж виконана не повністю? У цьому випадку мова йде про методичний, а не педагогічний критерій. Педагог бачить, що виконані задачі підтверджують наявність повних знань, а нерозв'язана третя задача лише показує, що цей студент вільно не володіє науковим апаратом, і з погляду загальнопедагогічного критерію йому можна ставити задовільну оцінку.

А який же критерій «незадовільної» оцінки? Немає повних знань. Робота виконана неправильно або не подана зовсім. Уміннями і навиками студент не володіє. Літератури зовсім не знає. Отже, поставити цю оцінку можна без помилки. Вагання бувають тільки тоді, коли викладач не бачить принципової різниці між задовільною і незадовільною оцінками і починає «натягувати» задовільну оцінку.

Ми говоримо про бали оцінок (balle — куля) як про фіксовані норми оцінок знань і практичної підготовленості студента. Але в педагогічному арсеналі є ще й інші критерії оцінки. Педагог не автомат, який невблаганно фіксує бал. Діяльність викладача в оцінці знань досить гнучка і впливова. Ця гнучкість досягається головним чином з допомогою оціночних міркувань, адресованих окремому студентові або й всій групі. Оціночні міркування ми не ототожнюємо з моралізуванням, яке негативно сприймається студентами. Коротше, оціночні міркування зводяться до аналізу знань студента чи групи і надання консультативної допомоги їм. Розумно сказане тепле слово викладача, якого поважають і цінують, впливає більш глибше, ніж навіть найвищий бал. Педагогіка цього питання така: не слід бути мовчазним фіксатором балів, потрібно дати студентові зрозуміти стан знань, усунути його ілюзії, якщо він переоцінював себе, і вселити йому впевненість у свої можливості, коли він боязкий і не бачить їх, і, зрозуміло, закріпити позитивне.

Використана література:

І.І. Кобиляцький Методи навчально-виховної роботи у вищій школі (Для аспірантів і молодих викладачів вузів) / Видавництво Львівського університету, 1970, 200с.





Реферат на тему: Критерії оцінок знань (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.