Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Педагогіка

Комуністична сутність та основні напрямки естетичного виховання студентської молоді в УРСР (реферат)

В умовах комуністичного будівництва питання всебічного, гармонійного розвитку особи набували, як ніколи раніше, життєво важливого значення. Адже «без високого рівня культури, освіти, суспільної свідомості, внутрішньої зрілості людей комунізм неможливий, як неможливий він і без відповідної матеріально-технічної бази».

Виходячи з цього, радянська вища школа будувала свою роботу так, щоб її випускники були не тільки спеціалістами своєї справи, а й людьми широкого кругозору, збагаченими духовними цінностями, створеними людством в ході його історичного розвитку. Саме такі вимоги ставилися і в Постанові ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 липня 1972 року «Про заходи по дальшому удосконаленню вищої освіти в країні», де накреслено конкретні завдання, на розв'язання яких і повинні спрямовуватися зусилля всіх вузівських колективів.

Підготовка спеціалістів у вузі в числі інших важливих проблем висувало проблему докорінного поліпшення постановки естетичної освіти і виховання студентської молоді, формування естетичних потреб і художніх смаків, відповідних естетичному ідеалу комуністичного суспільства, озброєння студентства знанням законів і об'єктивних критеріїв прекрасного в природі, в суспільному житті і мистецтві. Отже, виключної актуальності набувало формування справді наукових поглядів і переконань у галузі естетичній, галузі, яка становить один із важливих аспектів складної структури світогляду, ідейних переконань особи.

Естетичний аспект світогляду пов'язаний з поняттям і уявленням особи про те, в чому полягає справжня краса і, отже, що є естетично цінним в людині, її вчинках і ділах, у суспільному житті, в природі, в мистецтві. Ми не повинні забувати про те, що суспільне поводження особи, її оцінка та ставлення до тих чи інших соціальних явищ, ідей та принципів істотною мірою залежить від її поглядів і суджень про естетичне, цінне і прекрасне, тобто — від характеру, змісту і спрямованості її естетичних поглядів і понять. Отже, не можна по-справжньому серйозно вести роботу по формуванню марксистсько-ленінського світогляду, комуністичних переконань студентської молоді, не приділяючи належної уваги питанням естетичної культури, утвердженню марксистсько-ленінських естетичних принципів в її свідомості.

Розглядаючи питання естетичного виховання студентів як складову частину комуністичного виховання, не слід ігнорувати і ту обставину, що в сучасному світі в умовах гострої ідеологічної боротьби ідеологи імперіалізму всіляко намагаються використати в своїх антигуманних цілях також і естетику, мистецтво. Вони всіляко намагаються нав'язати народам соціалістичних країн, і в першу чергу молоді, такі естетичні погляди і смаки, таке мистецтво, які не мають нічого спільного з художніми цінностями соціалістичного світу; вони прагнуть посіяти в молодих серцях скептицизм та невір'я в високе творче покликання людини, гуманістичну природу комуністичного ідеалу.

Використовуючи засоби масової інформації, а також продукцію «масової культури» (кінофільми, телепередачі, комікси, в яких цинізм, груба сила, відкрита еротика підносяться на рівень естетичної норми; «поп-живопис» і «поп-музику», в яких по суті нічого не залишається ні від живопису, ні від музики), монополісти та їхні ідеологічні прислужники називають подібні витвори «мистецтва» виразом естетичних потреб «людини взагалі» в епоху науково-технічної революції, «мистецтвом XX століття».

Не ігнорує сфери естетики і сучасний ревізіонізм. Слідом за відкритими ворогами марксизму — буржуазними ідеологами, теоретиками антикомунізму — ревізіоністи перекручують погляди К. Маркса, Ф. Енгельса, В. І. Леніна в галузі естетики, намагаються поставити під сумнів сам факт існування марксистсько-ленінської естетичної теорії.

Шалені атаки на принципи марксистської естетики ведуть також ревізіоністи з маоістського табору — із мистецтва витравляється все справді прекрасне, гуманне, народне, все, що не відповідає сучасному антинародному політичному курсові пекінських правителів.

В уомуністичних умовах, коли радянський народ втілює в життя історичні накреслення партії, коли розвиток науково-технічного прогресу ставить підвищені вимоги до особи будівника соціалізму, рівня його творчих здібностей і загальної культури, прогалини і недоліки в галузі естетичного виховання стають певною перешкодою в успішному розв'язанні багатьох важливих питань культурного і господарчого розвитку. Недоліки в своїй естетичній освіті дедалі все більше відчуває не тільки педагог, а й інженер, конструктор, який створює нові моделі машин. Недоліки в естетичній культурі позначаються негативно і на взаємовідносинах керівника колективу і його підлеглих, на поведінці як у побуті, так і в місцях громадського користування. Відсутність розвиненого естетичного смаку сковує творчий зліт думки вченого, дослідника. Духовна убогість, відсутність розвинених естетичних потреб, невміння сприймати красу негативно впливає на характер використання вільного часу. Адже для нас не може бути байдужим те, чому присвячує своє дозвілля молода людина: читанню змістовної книги, відвіданню лекторію, художньої виставки — чи ресторану або дружкам, з якими скоротає вечір за грою в карти.

Отже, необхідність серйозної роботи з виховання естетичної культури студентської молоді не може викликати сумніву. А тим часом слід зі всією відвертістю заявити, що у виховній роботі у вузі чи не найслабкішою ділянкою все ще залишається естетичне виховання. В чому ж справа? Чому рівень художніх потреб студентської молоді (про що свідчать дані конкретних соціологічних досліджень в ряді вузів радянської України) все ще не відповідає тій моделі спеціаліста, якого повинен готувати сучасний вуз? І це не дивлячись на те, що в останні роки увага до питань естетичного виховання студентів з боку громадських організацій вузів, Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти республіки помітно зросла і в цьому відношенні є певні позитивні зрушення, а в цілому ряді вузів (в тому числі і у вузах Дніпропетровщини) нагромаджено позитивний досвід.

Таке становище можна пояснити рядом обставин, які створюють певні труднощі і негативно впливають на результативність роботи, яка велася у вузах.

По-перше. Не можна ігнорувати ту обставину, що середня школа в радянські часи приділяла недостатню увагу розвитку естетичних потреб, почуттів та смаків учнів. Випускники шкіл, які вступали до вузу, здебільшого не відзначалися розвиненими естетичними потребами, слабо орієнтувалися в складних явищах сучасної художньої культури, в розумінні природи і суспільних функцій мистецтва, прекрасного тощо. Тому й студенти, які не вивчали у вузі марксистсько-ленінської естетики і не одержали відповідних знань у середній школі (як свідчать дані конкретних досліджень, проведених кафедрою філософії Дніпропетровського університету), мають розпливчасті уявлення про такі поняття, як «реалізм», «натуралізм», «художній образ», у галузі мистецтва визнають передусім розважальні жанри, не цікавляться живописом, театром, архітектурою. В бюджеті вільного часу деякої частини студентів мистецтво посідає вкрай незначне місце. Нерідко естрада домінує над всіма іншими видами і жанрами. А симфонічна музика з її колосальними можливостями у відображенні світу душі людини, слухання якої потребує певної підготовки, залишається поза естетичними потребами значної частини студентів. Не слід недооцінювати тієї обставини, що все, чого не встигла в цьому відношенні дати середня школа (пробудження інтересу до справжнього мистецтва в підлітковому віці), значно складніше надолужувати потім. Не випадково такі видатні радянські педагоги, як Н. К. Крупська, А. В. Луначарський ще в перші роки Радянської влади, визначаючи головні завдання нової школи, підкреслювали важливе значення, поряд з науковим і трудовим вихованням, також і виховання естетичного. В «Основних принципах єдиної трудової школи», розроблених Державною комісією при наркоматі освіти в 1918 році, зокрема підкреслювалося, що «під естетичною освітою слід розуміти не викладання якогось спрощеного дитячого мистецтва, а систематичний розвиток органів чуття і творчих здібностей, що розширює можливості насолоджуватися красою й творити її».

Педагогічний досвід А. Макаренка та В. Сухомлинського також свідчить про те, що саме в школі слід приділяти серйозну увагу формуванню естетичних емоцій і переживань учнів, пробудженню їхніх творчих здібностей, зацікавленості мистецтвом.

Отже, проблеми естетичного виховання у вузі певним своїм аспектом пов'язані, як бачимо, із проблемами виховання естетичної культури в радянській середній школі. Тому, працівникам вузів слід було об'єднати свої зусилля з працівниками середньої школи з метою розробки єдиної науково обгрунтованої системи естетичного виховання. Це дало б свої позитивні наслідки, сприяло б ефективнішому і успішному розв'язанню завдань з виховання високої естетичної культури молодої людини.

По-друге. На рівень естетичного виховання студентства негативно впливає те, що в середовищі викладачів все ще побутують помилкові уявлення про зміст і мету естетичного виховання. Це позначається на практичній роботі, на ставленні окремих кафедр та факультетів до питань виховання естетичної культури студентів. Трапляється, що всю сутність та мету естетичного виховання зводять лише до художньої самодіяльності, підготовки до чергового її огляду. І якщо цей огляд пройшов успішно, вважають, що з естетичним вихованням на факультеті чи в інституті все гаразд. Деякі вихователі під естетикою розуміють сукупність вимог лише до зовнішнього вигляду студентів і, турбуючись про це, інколи вдаються до таких «виховних засобів», які ставлять під сумнів їхню особисту вихованість. Щодо моральної атмосфери в колективі, взаємостосунків у викладацькому середовищі, почуття поваги до особи викладача і студента, то все це нерідко залишається поза увагою як таке, що немов би не має відношення до естетичного виховання. Практика ж показує, що ніяка система естетичного виховання не дасть позитивних наслідків, якщо в колективі відсутній належний «моральний клімат», заснований на почутті глибокої поваги до особи викладача і студента, такту і доброзичливості, поєднанні доброти й вимогливості. Не випадково відомий радянський педагог В. Сухомлинський, який глибоко розумів значення краси в формуванні молодої душі, підкреслював, що естетичні цінності виявляються безсилими в обстановці, де панують грубість, байдужість, непорядність у «дрібницях» повсякденних взаємостосунків.

Особистий, глибоко теоретично осмислений досвід виховної роботи дав змогу В. Сухомлинському зробити висновок: «Естетичне виховання починається з багатого емоційного підтексту відносин між членами колективу, чуйності, сердечності, задушевності. У гармонійному поєднанні краси, що оточує людину, і краси самої людини провідна роль належить красі людських взаємовідносин».

У своїй практичній роботі з естетичного виховання ми нерідко віддаємо перевагу естетичному оформленню інтер'єру приміщення (про це, безумовно, теж треба дбати), тимчасом як естетиці взаємних стосунків не приділяємо належної уваги. Зрозуміло, що все це негативно позначається на рівні естетичної культури студентів.

По-третє. Відсутність належної уваги до виховання естетичної культури студентів, що має місце в окремих вузівських колективах, пов'язана, з певною недооцінкою в педагогічній практиці ролі емоцій, почуттів у формуванні культури мислення, творчих здібностей, ідейних переконань і моральних якостей молоді. Деякі вихователі гадають, що їхня справа — подати студентам відповідну інформацію, що ж до виховання культури почуттів, переживань, то це, нібито, не заслуговує на увагу серйозного викладача. Яке ж емоційне ставлення молодої людини до цієї інформації, до цих ідей і знань, — то, мовляв, не так уже й важливо і не має відношення до результативності виховної роботи.

Тим часом дані сучасної психології, педагогіки, евристики свідчать про те, що емоції, почуття мають саме безпосереднє відношення до формування світогляду, виховання ідейних переконань особи, розвитку її творчих здібностей.

Г. Шингаров у своєму дослідженні, присвяченому з'ясуванню ролі емоцій і почуттів як форм відображення дійсності, підкреслює, що в почуттях людини відбивається глибока внутрішня діалектика особи й суспільства і що потреби людини, в тому числі і її духовні потреби, виступають на екрані свідомості саме в формі емоцій. «За допомогою почуттів, — відзначає Г. Шингаров, — відбувається регуляція вчинків, дій та бажань особи відповідно до встановлених моральних, виробничих, естетичних, наукових та інших вимог і норм суспільства».

Формуючи світ почуттів, світ емоцій, у яких відбивається особисте ставлення людини до речей і явищ середовища, відкриваючи світ справжньої краси, навчаючи її, як у свій час влучно сказав Арістотель, «правильно радіти», ми тим самим формуємо духовне обличчя особи в цілому, добиваючись гармонії справді наукових знань і відповідних їм відчувань, «гармонії освіченості й емоційної культури» (В. Сухомлинський). Без такої гармонії не може бути справжньої громадянської переконаності, твердої світоглядної позиції. Ось чому В. Сухомлинський так багато уваги приділяв емоційно-естетичному вихованню і не уявляв собі стрункої, науково обгрунтованої системи виховання без естетики, без краси. Він був глибоко переконаний в тому, що емоційно-естетична оцінка ідей, принципів складає «важливий елемент ідейного виховання». У своїй роботі «Народження громадянина» він стверджував, що виховати гармонійно розвинену особу нового комуністичного суспільства, — це значить пробудити в ній любов до прекрасного, яке невіддільне від поваги до людини-творця, невіддільне від справжніх гуманістичних ідеалів, вищим втіленням яких і є комунізм.

Отже, для того щоб у вузівському колективі були знайдені ефективні форми і методи естетичного виховання, щоб воно не мало характеру чисто епізодичної роботи, а також тих вад, про які йшлося, керівництву, громадським організаціям слід насамперед спрямувати зусилля на створення відповідної атмосфери в викладацькому середовищі з метою домагатися того, щоб у колективах усіх кафедр і факультетів (а не тільки серед викладачів гуманітарного профілю) сформувалося глибоке розуміння естетичного виховання як невід'ємної частини комуністичного виховання, розуміння того, що воно має найбезпосередніше відношення до ідеології, а естетика є однією із найвідповідальніших ділянок ідеологічної боротьби.

Пробудження в людині творця прекрасного — ось що головне в естетичному вихованні. Оскільки ж прекрасним у житті є комунізм, то, виховуючи творця прекрасного, ми тим самим виховуємо будівника комунізму. Звідси ж випливає, що основні напрямки, а також форми і методи естетичного виховання студентської молоді слід визначати, виходячи з головного його завдання — виховувати особу, яка глибоко розуміє і відчуває красу, якій притаманна глибока потреба в ствердженні краси в праці, в науці, в людських взаємовідносинах.

Правильне розуміння сутності і місця естетичного виховання в системі комуністичного виховання, є необхідною передумовою у визначенні основних напрямків в організації цієї роботи. Визначаючи основні напрямки в естетичному вихованні студентства, ми враховували позитивний досвід деяких вузів нашої республіки (плодотворний обмін думками з цих питань відбувся на міжвузівській науковій конференції викладачів естетики в Одесі восени 1973 p.), зокрема кафедри етики і естетики в Київському університеті, кафедри марксизму-ленінізму в Київській консерваторії та ін.

Які ж напрямки в естетичному вихованні можна розглядати як головні, без яких не може бути досягнута мета — виховання високої естетичної культури особи студента?

1. Як відомо, характер естетичних потреб і смаків в істотній мірі залежить від характеру тих понять і уявлень про естетичну цінність предметів і явищ дійсності та мистецтва, що склались у даної особи під впливом різного роду факторів та обставин її розвитку. Тому слід озброїти студента науковим розумінням природи естетичних цінностей, знанням законів краси, сутності та суспільного призначення мистецтва. Отже, естетичне виховання студентства повинно органічно включати в себе естетичну освіту.

Мав рацію радянський естетик Г. Апресян, наголошуючи на нерозривному зв'язку естетичного виховання з естетичною освітою і підкреслюючи необхідність вивчення основ марксистсько-ленінської естетики, яка озброює знанням законів розвитку мистецтва, сутності краси. Саме нерозумінням важливого світоглядного значення курсу естетики, недооцінкою естетичної освіти у вихованні творчих здібностей і культури сучасного спеціаліста можна пояснити те, що керівники окремих факультетів відмовляються включати в навчальні плани марксистсько-ленінську естетику, посилаючись на перевантаженість розкладу занять. Такі «аргументи» не можна вважати серйозними. На тих факультетах, де керівники і громадськість по-справжньому турбуються про підготовку спеціалістів відповідно до сучасних вимог, там знаходять можливість для того, щоб включити до розкладу курс основ естетики. Адже ж за п'ять років навчання студента у вузі не так важко відвести 32 години для цього курсу, об'єм якого, до речі, менший тижневого академічного навантаження студента.

Озброюючи студентів науковими критеріями оцінки естетичного в дійсності і мистецтві, марксистсько-ленінська естетична теорія закладає той фундамент, на основі якого формується вся система естетичних оцінок, смаків, потреб і переживань. Знання естетичної теорії служить надійним орієнтиром оцінки складних явищ і процесів у художній культурі XX століття, допомагає побачити справді прогресивне в сучасному мистецтві, розпізнати те, що вороже красі і людяності.

Із сказаного вище випливає, що найважливішим напрямком у формуванні естетичної культури студентства є естетична освіта.

2. Саме по собі вивчення естетичної теорії, законів мистецтва не вичерпує всього змісту естетичної освіти і виховання. Теоретичні знання про сутність і закони естетичного ставлення, про сутність мистецтва слід гармонійно поєднувати з конкретною роботою, в ході якої вихователі (а цей напрямок роботи торкається всіх викладачів, а не лише спеціалістів-естетиків) повинні допомагати студентам побачити і емоційно відчути, сприйняти красу в природі, в труді, в людських стосунках, відчути красу творчого пошуку, високу радість сприйняття творів великого мистецтва. Ця робота в першу чергу має бути підпорядкована виробленню у студентів не тільки навиків, а й звички безпосереднього і постійного, безперервно відновлюваного спілкування з істотно прекрасним.

Отже, для того щоб естетичні знання перетворилися на особистий досвід, на переконання, щоб сформувались розвинені естетичні потреби і почуття, необхідно створити такі умови, щоб постійне і систематичне сприйняття і переживання конкретного світу естетичних цінностей для студентства стало настійною духовною потребою, нормою і звичкою.

Якщо рівень вивчення естетичної теорії студентами в першу чергу залежить від якості викладання цього курсу, тобто від рівня роботи викладачів естетики, то це безпосереднє спілкування з світом естетичних цінностей істотною мірою залежить від якості естетично-виховної роботи всього колективу вузу: професорів і доцентів, які ведуть навчальну роботу, керівників студентських академічних груп, а також відповідної роботи комсомольської і профсоюзної організацій.

Практика показує, що саме цей важливий напрям у роботі все ще в багатьох відношеннях не відповідає тим вимогам і можливостям, які об'єктивно в наш час мають вузи. І справа в тому, що самі викладачі не завжди в достатній мірі підготовлені для того, щоб бути взірцем для студента і в цьому відношенні.

Аналіз роботи кураторів студентських академічних груп у Дніпропетровському університеті свідчить про те, що необхідну увагу естетичному вихованню приділяють у першу чергу ті викладачі, які самі відзначаються розвиненими смаками. Серед них значна роль належить викладачам, які вивчали курс марксистсько-ленінської естетики в студентські роки, для яких світ естетичних цінностей став органічною духовною потребою. Вони разом із студентськими групами охоче відвідують театри, художні виставки, в студентських групах проводять диспути і обговорення творів літератури і мистецтва і подібне. Такі викладачі в своїх лекціях з спеціальних дисциплін переконливо розкривають перед студентами красу обраної ними професії, естетичну значущість творчості, натхненної високими ідеалами служіння Батьківщині.

В залученні студентів до світу естетичних та художніх цінностей допомогу викладачам може надати координуючий центр, наприклад художня рада.

Практика роботи художньої ради, створеної в Дніпропетровському університеті, показує, що вона виправдовує свою роль організуючого та координуючого центру в естетичному вихованні студентства (питання художнього оформлення інтер'єрів, робота університетів культури, організація клубів любителів мистецтва та багато іншого).

У Дніпропетровську значну роботу по вихованню естетичної культури студентів проводить Університет мистецтв, який створено на громадських засадах при Палаці культури студентів. Студенти вузів міста мають можливість систематично зустрічатися з митцями, слухати цікаві лекції з історії мистецтва, бесіди, присвячені творчості видатних майстрів. Університет мистецтв користується значною популярністю серед студентів Дніпропетровська.

Отже, створення таких умов роботи, які дають можливість поступово, крок за кроком формувати у студента потребу і звичку до систематичного спілкування з світом прекрасного, потребу насолоджуватися прекрасним у мистецтві, становить важливий напрям у формуванні високої естетичної культури студентів.

3. Як уже підкреслювалось, метою естетичного виховання є пробудження творчих здібностей і прагнення у юнаків та дівчат вносити в життя красу, творити прекрасне для людей. А звідси — естетичне виховання у вузі повинно включати такі форми та методи, які не перетворювали б студента на пасивного споживача краси, а пробуджували в ньому інтерес і потребу активно виявляти свої творчі здібності, нести людям красу творчої праці, стверджувати в житті красу людських взаємостосунків.

Саме сукупність таких форм і засобів слід розглядати як той важливий напрямок, або аспект естетичного виховання, без якого воно було б неповним, незавершеним. Сюди слід віднести участь студентської молоді в різних гуртках художньої самодіяльності, роботу в студіях образотворчого мистецтва, кінофотостудіях тощо.

У зв'язку з цим важливо своєчасно помітити і допомогти юнакові, дівчині виявити притаманні їм творчі здібності. У вузах Дніпропетровська, як і в інших вузах нашої країни, багато таких самодіяльних колективів, виступи яких свідчать про високий ідейно-художній рівень творчості, які є джерелом естетичної насолоди самого найвимогливішого глядача. До числа таких колективів належать ансамблі «Дніпряни» та «Юність» при Дніпропетровському університеті.

Поряд з участю в роботі самодіяльних художніх колективів важливою активною формою виховання естетичної культури студентів є їхня участь у пропагуванні естетичних знань серед робітничої та студентської молоді, виступи з лекціями і бесідами з проблем марксистсько-ленінської естетики і мистецтва. Таку роботу в Дніпропетровському університеті проводять в першу чергу студенти філологічного факультету. Знання, одержані ними при вивченні курсу основ марксистсько-ленінської естетики, вони використовують під час педагогічної практики в школі (проводять бесіди, тематичні вечори, завданням яких є розвиток естетичних смаків учнів). Велику роботу в цьому напрямку проводять члени гуртка естетики і слухачі університету громадських професій (факультет естетики). Студенти, які беруть участь в огляді-конкурсі робіт з суспільних наук, виконують їх і на теми з питань естетики. Доцільно таку роботу проводити також під час суспільно-політичної практики. Так, студенти IV курсу біологічного ф-ту, які вивчають марксистсько-ленінську естетичну теорію, при проходженні суспільно-політичної практики виступають з доповідями з питань естетики та мистецтва перед молоддю міста.

Активні форми роботи дають можливість студентам не тільки практично застосувати свої знання в цій галузі, розширити свої культурні обрії, а й відчути радість від усвідомлення своєї власної причетності до благородної справи пропаганди і ствердження краси в житті людини.

Слід зауважити, що зазначені основні напрямки естетичного виховання слід розглядати лише в системі і сукупності, а не ізольовано, як функціонуючі незалежно один від одного. Насправді це лише головні аспекти єдиного складного процесу естетичного виховання як складової частини комуністичного виховання.

Слід підкреслити, що естетичне виховання як складова частина комуністичного виховання вимагає постійної уваги з боку ректорату, керівників факультетів, з боку профспілкової і комсомольської організацій. Ці питання ніколи не повинні випадати з поля зору партійної організації вузу. Враховуючи це, партійний комітет Дніпропетровського університету, його ідеологічний сектор, спрямовуючи зусилля колективу викладачів на удосконалення всіх форм і методів ідеологічної роботи, вживають заходів до поліпшення постановки естетичного виховання студентів. Партійний комітет на своєму засіданні обговорив питання «Про стан і міри поліпшення естетичної освіти і виховання студентів університету» і прийняв відповідне рішення. Виконання накреслених у цьому рішенні заходів дасть змогу значно поліпшити роботу по естетичному вихованню студентів університету, підняти її на рівень тих вимог, які поставлено перед вузами в галузі підготовки спеціалістів, справжніх патріотів нашої соціалістичної Батьківщини.

Використана література:

Естетичне виховання у вищих навчальних закладах / Авт. кол.: І.А.Зязюн та ін.; Редкол.: В.Ф.Передерій (відп. ред.), В.О.Кудін … І.А.Зязюн та ін. – К.: Вища шк., 1976. – 207 с.





Реферат на тему: Комуністична сутність та основні напрямки естетичного виховання студентської молоді в УРСР (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.