Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Педагогіка

Як готуватись до лекції? (реферат)

Розглянемо тепер питання про підготовку молодого викладача до лекції. Початкуючий викладач інколи вагається — з чого починати, на що слід звернути особливу увагу.

Логічно і практично підготовка до вузівської лекції має два аспекти — визначення змісту лекції, організація матеріалу і вибір форми лекції, мовне та ілюстративне її оформлення. Відома філософська закономірність про єдність форми і змісту цілком стосується і лекції. Не можна приховати наукової пустоти лекції і найвитонченішою формою, а також важко викликати інтерес студентів до найважливіших наукових фактів за допомогою незграбної мови. Ця єдність виключно важлива для молодого викладача на початку його праці: збагачувати свої лекції науковими знаннями, опрацьовувати сучасні досягнення науки і техніки, а на цій основі удосконалювати педагогічну мову. Щоб не викладав початкуючий лектор — деталі машин, історію чи право, — у його лекціях має бути сучасний науковий зміст, мова лекції повинна бути бездоганна.

До чого ж зводиться робота над визначенням змісту лекції?

Навряд чи може бути таке, щоб молодий викладач вузу міг подумати, що підготовка до лекції означає усвідомлення матеріалу лекції самим лектором. Знання предмета, вільна орієнтація в матеріалі передбачається як елементарна передумова для викладача вузу. А досвід показує, що і найбільш кваліфікований викладач кожного разу готується до лекцій. Головне тут у тому, щоб поставити чітко науково-педагогічну мету лекції для конкретної аудиторії, відібрати відповідний матеріал — задачі, факти, досліди, ілюстрації, — визначити напрям лекції з урахуванням профілю факультету (це особливо потрібно для викладачів суспільних і загальнонаукових дисциплін). Визначаючи зміст лекції, доводиться враховувати підготовленість студентів, а також брати до уваги обсяг годин, відведених на тему за робочим планом. Слід до цього додати, що досвідчений лектор, який опрацьовує зміст лекції, вносить у неї елементи, взяті з власного досвіду чи досліджень кафедри, матеріали спостережень із життя. Коротше, робота над змістом лекції зводиться до точного відбору наукового матеріалу для конкретної аудиторії студентів.

Дискусійним є питання про відповідність лекції учбовій програмі. Те, що в навчальній практиці слід керуватись програмою і що готувати фахівця потрібно не нижче рівня, визначеного програмою, не викликає заперечень. А ось що включати в лекцію, а що винести на самостійне опрацювання є проблемою, яку має розв'язувати кафедра. Буває і так, що від викладача вимагають, щоб в лекцію увійшли всі питання програми, навіть такі, які є в підручнику і не потребують доведень. Внаслідок такого насичення лекція перетворюється не в метод викладання і формування світогляду студента, а в засіб переказу матеріалу для запису і заучування. Така лекція фактично не має адреси, вона не передбачає конкретної аудиторії. Справжня, творча лекція завжди розрахована на певних студентів, адже читати лекцію доводиться не в простір, а з метою залучення студентів до спільного процесу творчого розгляду матеріалу.

Ще одне зауваження. Інколи молодий викладач скаржиться, що йому не вдається вкластися у підведений на лекцію час, і просить додати годин. Такі випадки свідчать, що молодий педагог ще не оволодів матеріалом дидактично. Досвідчений викладач легко може побудувати курс у заданому обсязі.

Визначаючи зміст чергової лекції або циклу лекцій за розділом програми, молодий викладач задумується над тим, а які ж унаочнення чи демонстрації дослідів потрібно включити в лекцію. Сама по собі ідея введення в лекцію унаочнень здається зрозумілою, особливо коли це лекції з хімії, фізики або технічних наук. Деколи наочність використовується як засіб розкриття і доведення мети лекції (виконується креслення, демонструється дослід і т. ін.). В інших випадках наочність перетворюється в об'єкт вивчення (наприклад, вивчається дія машини, приладу, установки, новий тип реакцій і т. п.). Коли ж читають лекцію із суспільних чи гуманітарних наук або оглядову, то тоді наочність має характер ілюстрації або виступає методом уточнення. Отже, наочність і демонстрації, уміло підібрані та майстерно використані, передусім збагачують зміст лекції. Було б опрощенням думати, що унаочнення і демонстрації лише виконують методичну функцію і полегшують сприймання словесного матеріалу лекції. Готуючись до лекцій, слід чітко визначити місце унаочнень і дослідів у системі лекції незалежно від методики їх використання, а потім уже думати про методику і техніку їх використання.

Перші труднощі дидактичної обробки лекції, яка містить у собі наочність і демонстрації, швидко проходять, якщо молодий викладач привчить себе бачити в лекції органічну єдність теоретичних знань і їх практичного застосування. Не можна погодитись з тим, що нехтування наочністю пояснюється лише небажанням викладача брати на себе додаткові турботи. Це тільки зовнішня ознака. Якщо вивчити питання глибше, то можна побачити, що небажання використовувати наочні посібники пояснюється відірваністю від практики мислення викладача, для якого вони ще не стали стимулом наукового мислення.

Молодому викладачеві мабуть більше, ніж досвідченому, доводиться працювати над тим, як забезпечити зв'язок лекцій із життям. (Встановлення цих зв'язків аж ніяк не зводиться до чистої методики. Це проблема змісту лекції. Не можна показати зв'язок теорії з життям тільки за допомогою ілюстративних прикладів.

Незважаючи на те, що в кожній науці є своя методика зв'язку з практикою, в будь-якій лекції чи системі лекцій зв'язок із життям досягається завдяки загальній спрямованості на практику і досвід всього матеріалу. З досвіду відомо, що в одному випадку лекції читаються в загальноакадемічному плані, а в іншому вони подаються як відбиток життя. Ось чому можна сказати, що зв'язок викладання із життям зумовлюється характером мислення лектора, який добре володіє наукою як сферою діяльності людини і бачить запити практики.

Зміст лекції визначено. Обсяг матеріалу окреслено. Тепер виникає питання про те, як сформулювати навчально-виховну мету лекції. Спочатку вона була визначена лише як ідея, щоб можна було опрацювати зміст лекції, — тепер уже є можливість визначити мету остаточно.

Справді, дидактично досконала лекція має чітку учбову і виховну мету. В аудиторії цій меті буде підпорядковано все: і розгляд матеріалу, і позиція викладача, і висновки. Протягом усієї лекції викладач дотримується накресленої серцевини, - учбово-виховної ідеї, яка й приводить до кінцевого висновку.

Практика показує, що інколи мета лекції ставиться штучно; тоді мета і фактичний зміст лекції не мають між собою ніякого зв'язку. Навіть висновок формулюється незалежно від змісту лекції. Особливо вражає те, що виховні аспекти такої лекції звучать штучно, декларативно, не випливають із матеріалу лекції. Це буває тоді, коли викладач ще не володіє матеріалом дидактично, він тільки переказує його, не розкриває теоретичних ідей, і тому формуючого впливу така лекція не має.

Для викладачів суспільних і загальнонаукових дисциплін при визначенні змісту лекції доводиться ще рахуватись із профілем факультету, де буде читатись лекція. Фахова лекція не може бути не зв'язаною з майбутньою спеціальністю студентів, із загальнонаукових дисциплін лекції легко перетворити в загальноосвітні та читати їх без будь-якої орієнтації на фах слухачів. Призначення ж суспільних наук (особливо філософії та політекономії) і загальнонаукових дисциплін полягає в тому, щоб, формуючи студента, поглиблювати методологічну та ідейно-наукову основу підготовки спеціаліста конкретного профілю. Щоб досягти цього, треба добре усвідомити особливості даного профілю і вміло зв'язувати курс лекцій із запитами фахової підготовки. Слід вітати закріплення викладачів цих наук за факультетами на тривалий час, що дає їм можливість «увійти» у фах факультету, пізнати його запити і відповідно до цього удосконалювати свої лекційні курси.

Нарешті, досвідчений викладач, що вже знає психологію студентів, рахується з тим, у якому стані перебуває його аудиторія. Враховується обізнаність з попереднім матеріалом, що була виявлена на семінарі, практичних заняттях чи консультації, загальна підготовленість групи або курсу. Різні бувають обставини, що вплинули на поточну учбову роботу студентів, їх треба брати до уваги.

Використана література:

І.І. Кобиляцький Методи навчально-виховної роботи у вищій школі (Для аспірантів і молодих викладачів вузів) / Видавництво Львівського університету, 1970, 200с.





Реферат на тему: Як готуватись до лекції? (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.