Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Педагогіка

Ігри-заняття із сюжетними картинками (семінарське заняття)

Мета. Вчити дітей слухати розповідь вихователя, відповідати на запитання реченнями, правильно вимовляю­чи слова українською мовою. Ввести до словника слова: сопілка, писанка, візерунок. Закріпити слова і дії народної гри та народного таночку. Розвивати уявлення, мислення, мовлення. Вихову­вати інтерес до народної творчості.

Хід заняття

Діти з вихователем завітали до ляльки Галі.

— Добрий день, Галю, ми прийшли до тебе в гості.

Запросивши дітей сісти, лялька співає пісеньку:

Українка я маленька,

Українці батько й ненька.

І сестричка й братик милий

На Вкраїні народились.

— Ми з вами живемо в Україні, то й будемо продов­жувати вчитися розмовляти українською мовою. Як зва­ти ляльку, до якої ми прийшли в гості? (Діти повторю­ють).

Галя приготувала для вас цікаві іграшки. Але щоб одер­жати їх, спочатку відгадайте загадку:

Голосок тоненький має,

Всіх маляток звеселяє,

Ви на ній всі граєте

Хто вона — впізнаєте?

Не паличка, не гілочка

Звуть мене... (сопілочка).

— Про що ця загадка?

Так, про сопілочку. (Діти повторюють).

Російською мовою це — дудочка. Що в мене в руці? Так, сопілочка. Давайте скажемо разом — сопілочка. (Ро­здає всім дітям сопілочки і закріплює назву).

— Що в тебе, Оленочко? На чому ти граєш., Андрійку? Вихователь пропонує послухати дітям.

— У лялечки Галі є товариш Іванко. Пішли вони одного разу до річки. Світило сонечко, зеленіла травичка, співали пташ­ки. Зрізав Іванко гілочку верби і вирізав з неї сопілочку. Прикрасив її і почав грати на ній, а Галочка з подружками пішла тан­цювати.

— Давайте і ми пограємо на сопілочці. Треба дмухати в цей отвір, а дірочки звер­ху по черзі закривати пальчиками. (Пока­зує).

— Молодці, малята, гарно граєте, як Іванко.

— Отже, Іванко зробив сопілочку з дере­ва, вона дерев'яна. З чого зроблена сопілка?

— Сопілка не лише гарно грає, вона й сама гарна, прикрашена візерунком. Чим вона прикрашена?

Далі вихователь викликає по одному грати, а всі називають ім'я дитини. Будуть прості речення з введенням імен.

— «На сопілочці грає Саша?».

— Ляльці Галі сподобалось, що ви гарно граєте і правильно нази­ваєте імена своїх друзів. А тепер погляньте на цю іграшку. Вона на­зивається свищик. Давайте всі ска­жемо — свищик.

(Діти розглядають пташку-свищик).

— Це пташка-свищик, російською мовою — свистулька. Вона виготовлена народними май­страми з дерева і теж при­крашена візерунком — лис­точками, квіточками.

— Як називається ця іграшка? — З чого вона зроблена? — Чим прикрашена?

Вихователь демонструє, як звучить свищик. Пропонує малятам пограти в народну гру «Перепілочка». Галя знай­шла гарненьке яєчко, яке знесла пташка. Воно не зви­чайне, а розписане. І називається — писанка. Давайте скажемо всі — писанка. (Закріплює назву з дітьми).

Роздає дітям писанки й індивідуально розпитує, якими кольорами розписані.

— Іринко, якого кольору квіточка? А ягідки?

— Василько, що намальовано синіми фарбами? З чого зроблена писанка?

Вихователь від імені ляльки запрошує дітей завести танок-хоровод «Ми на луг ходили».


Захоплюючі ігри допомагають дитині пізнавати на­вколишній світ, привчають до цілеспрямованої, свідомої діяльності, розвивають допитливість, спостережливість, спонукають до творчості.

Ігри-заняття із сюжетними картинками

Ці ігри розвивають не тільки мовлення та рухи дітей, але й уяву, творчі нахили, здатність до перевтілення.

Дитина розглядає картинки, імітує рухи персонажів, зображених на них (людей, тварин), відтворює їхні голо­си. Малюк описує предмети, виділяючи їхні суттєві озна­ки, знаходячи схожість та відмінності, розширюючи, та­ким чином, свої уявлення про навколишній віт.

Хто що робить?

Мета. Навчання дитини уважно розглядати картинку і називати зображені на ній предмети та їхні якості, вико­нувати дії, які вона бачить на картинці; розвиток ігрових навичок.

Матеріал. Картинки з однією дією, які дитина легко ро­зуміє: хлопчик грає на барабані; дівчинка змітає щіткою крихти зі столу; ведмежа притискає до себе діжечку з ме­дом; хлопчик із лієчки поливає квіти; дівчинка причісує ляльку; малюк грається з м'ячиком. Іграшки і предмети, зображені на картинках: барабан, діжечка, щітка, лійка, лялька, гребінець, м'ячик.

Хід гри. Дитина обирає картинку і розповідає про те, що на ній зображено. Потім вона йде до столика з іграшками і предметами, знаходить потрібне і відтворює дію, зобра­жену на картинці, — наприклад, б'є в барабан.

Підемо разом

Мета. Знайомство з тваринами, розвиток правильної ви­мови звуків.

Матеріал. Картинки із зображеннями козенятка та віслючка.

Хід гри. Дитині показують картинки і задають питан­ня, а дитина відповідає.

— Кого тут намальовано?

— Козенятка і віслючка.

— Яке козенятко? Як воно кричить?

— Козенятко кричить: «Ме-е-е!».

— Який віслючок? Як він кричить?

— Віслючок кричить: «І-а-і-а-і-а!».

Доросий говорить, що козенятко і віслючок дуже люб­лять дітей і хочуть подивитись, як малюки граються. Він пропонує дитині показати, як скаче козенятко, як ходить віслючок, і співає пісеньку:

Доженемо козенятко,

Доженемо віслючка.

Топ-топ-топ!

Картинки кладуть в різних місцях, і дитина разом із до­рослим іде спочатку до козенятка, потім до віслючка, імітуючи їх голоси та ходу.

Йдемо по колу

Мета. Розвиток почуття ритму, тренування у вимові звука «ж».

Матеріал. Паперовий жук або його зображення на кар­тинці.

Хід гри. Дорослий показує дитині жука, вирізаного з кольорового паперу, і кладе його на стільчик. Дитина йде по колу, а дорослий півуче повторює потішну:

Жук-жучок,

Не літай на озерце.

Полетиш високо —

Упадеш глибоко.

Якщо на землю впадеш —

Тебе мишка з'їсть.

Якщо на воду впадеш —

Тебе рибка проковтне.

Дитина під час читання потішки піднімає руки, встає навшпиньки або присідає, зображуючи жука. Коли потішка прочитана, дитина присідає і повторює: «Жу-жу-жу!». Гра повторюється декілька раз за бажанням малюка.

Змійка

Мета. Тренування вимови звука «ш», розширення словни­кового запасу, розвиток спритності.

Матеріал. Картина із зображенням змійки.

Хід гри. Дорослий показує змійку на картинці і питає ди­тину:

— Оленко, це хто?

— Змійка.

— Як змійка шипить?

— Шшш-ш-ш.

— Як вона повзає?

— Звивається, ось так. Дорослий читає віршик. Ой, ти маленька, Змійка голубенька! Об'явись, покажись, Колесом покрутись!

Дитина розглядає змійку, грається з нею, а дорослий допомагає зобразити її. Дитина кладе руки на пояс доро­слому. Дорослий повільно йде вперед, дитина за ним. До­рослий слідкує за тим, щоб дитина йшла маленькими кроками, не човгала ніжками. «Змійка» шипить: «Шшш-ш-ш!». Потім дорослий і дитина починають долати пере­шкоди, розташовані на підлозі (великі кубики, стільці, напнута мотузочка, невеличка колода тощо). Значні пе­решкоди треба обходити, а через мотузочку, колоду — пе­реступати. Треба слідкувати, щоб дитина не опускала ру­ки, чітко вимовляла «Шшш-ш-ш», повторювала віршик.

Хто що їсть

Мета. Уточнення уявлень дитини про їжу, активізація в мовленні дітей дієслів «пити», «їсти», «гризти».

Матеріал. Фігурки персонажів казки «Ріпка» або картин­ки з їх зображеннями.

Хід заняття. Дорослий читає казку «Ріпка» (За І. Фран­ком). «Був собі дід Андрушка, а в нього була баба Марушка. А в баби Марушки — онучка Мінка, а в онучки Мінки — со­бачка Фінка. В собачки Фінки — кицька Варварка, а в кицьки Варварки — мишка Шпарка...».

По закінченні читання він питає дитину, що дід і баба зробили з ріпкою (помили, почистили і почали їсти).

— Дід Андрушка, баба Марушка і онучка Мінка, — ка­же дорослий і виставляє на стіл фігурки людей окремо, — їдять солодку ріпку, їдять і приказують: дуже-дуже солод­ка ріпка! Яка вона?

Дитина відповідає. Дорослий продовжує.

— Собачка Мінка, кицька Варварка і мишка Шпарка дивляться на них, але ріпку не їдять. Зараз їм онучка іншу їжу принесе: кішечці молочка і шматочок ковбаски. Пий, киценько, молоко! їж ковбаску. Собачці — кісточ­ку, а мишці — скоринку хліба або шматочок сиру. Гризи, Міночко, кісточку! Гризи, мишко, скориночку!

Дитина повторює.

Потім дорослий пропонує дитині розповісти, хто що їсть.


Мета. Закріплювати знання дітей, набуті на заняттях з математики протягом 1 і 2 кварталів згідно з вимогами про­грами. Розвивати кмітливість, математичне мислення, пам'ять. Виховувати увагу, зосередженість, рішучість, са­мостійність у виконанні завдань.

Обладнання. Кольорові вагончики на кожну дитину (7 штук), картки до ігор «Лото», «Кольорова квітка», «Буди­ночки», «Увага!», математичні ребуси, площинне зображен­ня геометричних фігур.

Підготовка вихователя. Виготовила роздатковий ма­теріал для розвиваючих ігор.

Підготовка дітей. Діти навчились рахувати в межах 10, познайомились з цифрами від 1 до 10, з днями тиж­ня, вміють описувати геометричні фігури. Навчились розв'язувати задачі та приклади за малюнками. Вміють орієнтуватись на папері, знаходити й називати суміжні числа. Діти знайомі з розвиваючими іграми, вико­ристовуючи їх протягом дня.

Хід заняття

Під музику В.Шаїнського «Голубий вагон» діти заходять в групу, вітаються. Загадую загадку.

«Один з дугою тягне всіх за собою».

— Так, це поїзд. У нас у групі теж є поїзд, і він чарівний.

Що позначають вагончики? (Дні тижня).

Подивіться, який він красивий, цей поїзд... Але де ж вагон­чики? Здогадались, вони вирішили сховатись. Ось ми зараз назвемо дні тижня й вагончики з'являться. Треба назвати дні тижня по порядку.

Називає дні тижня 1—2 дитини, а потім по порядку кожна дитина називає один день.

— Назвіть, який сьогодні день?

— Який день буде завтра?

— Який день був вчора?

— Який перший день тижня?

— Молодці. Ви правильно відповідали на запитання. Але де ж вагончики?

Раптом пролунав сигнал (звук сопілки).

— О, діти, мабуть, цей сигнал запрошує нас продовжувати мандрівку в країну математики, але ж вагончиків немає, по­чекаємо їх.

— А вам, діти, мабуть, цікаво дізнатись, що сховано під серветками на ваших столах?

Діти знімають серветки. Перед кожною дитиною в коробці роздатковий матеріал з математичним завданням.

— Так, перед вами лежать вагончики, які позначають дні тижня. У нас є поїзд... Ой, а я здогадалась! Якщо ми з вами будемо правильно виконувати завдання, то й з'являться наші вагончики-дні. Коли ми виконаємо всі завдання, поїзд-тижневик відвезе нас до бабусі-казки.

— Який перший день тижня? (Понеділок).

— Візьміть вагончик-понеділок, подивіться на зворотний бік. Яке завдання ви повинні виконати?

— Так, треба викласти квіточки з пелюсток. Але де ж во­ни? Подивіться, діти, яка за нами зелена галявина, а на ній пелюсточки. Та й до бабусі без квіточок їхати не годиться. Треба скласти квіточку так, щоб пелюсточки-цифри знаходи­лись на своєму місці від 1 до 10.

Діти виконують завдання. Вихователька схвалює дітей.

— Які красиві квіти і так багато й пелюсточки-цифр на своїх місцях. Гарний букет ми зберемо для нашої бабусі.

Вихователь виставляє на дошці вагончик-день.

— Ось і з'явився наш перший вагончик-день.

— Яке завдання надає вівторок?

Діти повертають на другий бік, знайомляться із завданнями.

— Щоб нам не було сумно в дорозі, ми з вами пограємось в лото. Виграє той, хто першим закриє названі віконечка і підніме руку.

Коли діти виконають завдання, вихователь схвалює дітей і виставляє на дошці вагончик-день.

— Ось вже два вагончики. І нам не буде тісно мандрувати.

— А зараз який день нас чекає? (Середа).

— Що вона нам пропонує зробити?

— Так, вам потрібно розв'язати приклади, щоб дізнатися, скільки кілометрів нам ще залишилось їхати до бабусі-казки.

Діти розв'язують приклади за малюнками, вихователь, пе­ревіривши, схвалює дітей і виставляє вагончик-день.

— Вже половину шляху ми проїхали, залишилось ще стільки ж.

— Настав день тижня. Який? (Четвер).

— В цей день ми завжди зустрічаємось з Лідією Іванівною. Що вона з вами проводить? (Фізкультуру).

— Взяли вагончики, подивились на завдання.

— Так, зараз ми з вами трішки розімнемося. Уявіть, що це річка, а це камінці. Треба по них пройти, надивляючи гео­метричні фігури. Розділимося на дві команди. Яка команда швидше дійде до куба й візьме фломастер, який нам потім знадобиться.

Діти виконують завдання-фізкультхвилинку.

— От ми з вами й розім'ялись. Всі перемогли. У нас вже чотири вагоника. Весело з вами мандруємо.

Вихователь виставляє на дошці вагончик-день.

— На нас чекає наступний день. Який? (П'ятниця).

— Якого кольору вагончик? (Жовтий).

— Давайте згадаємо, що нагадує жовтий колір в дорожному русі? (Увага! Приготувались!).

— Ось вам і наступне завдання. Візьміть чисту картку. Уважно подивились на мою картку, запам'ятали, а зараз так само викладіть на своїх картках.

Діти виконують завдання. Вихователь перевіряє помилки, схвалює. Потім виставляє на дошці вагончик-день.

— Діти наші уважні, бо знають кольори дорожного руху.

— Який шостий день? (Субота).

— Що ви бачите на зворотньому боці вагончика? (Буди­нок).

Вихователь звертає увагу дітей на макет будинків.

— Діти, уявіть, що це селище, де живе наша бабуся-казка. Але як же ми зможемо знайти де вона живе, якщо не на всіх дверях позначена нумерація. Давайте позначимо двері відповідними цифрами.

Діти виконують завдання, визначаючи суміжні числа.

— Яка нумерація твого будиночка?

Вихователь запитує декількох дітей. Після перевірки, вис­тавляє на дошці вагончик-день.

— Скоро вже наша зупинка. Який останній день в тижні? (Неділя).

— Що ми робимо в цей день? (Відпочиваємо).

— Так, скоро ми приїдемо до бабусі-казки на відпочинок. Але якось незручно без подарунків. Що нам підказує вагон­чик-день? (Намалювати).

— От і добре, приготуємо малюнки для бабусі. Треба з'єднати лінією цифри-крапки від 1 до 10 й одержите цікаві малюнки.

Діти виконують завдання. Вихователь виставляє останній вагончик.

— Які ви молодці. Пора нам прощатися із сусідами-паса­жирами, подаруйте їм свої малюнки.

— А ось і зупинка, виходить пора. Скоріше, скоріше виходь, дітвора! Нас вже бабуся-казка зустрічає.

— Доброго дня, мої онуки! Як я вам рада, дуже вас чекала. Підемо до мене, я вас пригощу пирогами та казками.


Вихователь. Діти, подивіться яка гарна ця книга казок. А ви хочете довідатись, що в середині цієї книжки, які казочки там живуть?

Вихователь хоче відкрити книгу, але вона не відкривається, бо закрита на три різні замки.

— Діти, щоб відчинити цю чарівну книгу, нам треба підібрати відповідний ключ до кожного замка.

(Вихователь пояснює, як потрібно підбирати ключі за відповідністю геометричних фігур на ключі і зам­ку).

Діти виконують завдання. Чарівна книга відкри­вається. Вихователь дістає з книги зелений конверт.

— Якого кольору конверт?

— Великий він чи маленький? Вихователь зачитує загадку про ріпку. На городі виростала, сили набиралась, А потім достигла, великою стала. Став дід тоді всіх гукати:

— Час нашу красуню рвати.

(Ріпка)

Бесіда за змістом казки.

— Що посадив дід?

— Яка виросла ріпка?

— Коли ріпка достигла, кого покликав дід тягну­ти ріпку? (Вихователь викладає на фланелеграфі героїв казки).

— Як вони тягнули ріпку?

— Скільки героїв допомагало тягнути ріпку? (Ба­гато).

— Скільки ріпок виросло? (Одна).

— Порівняємо по висоті діда і внучку. (Дід висо­кий, а внучка низька).

Вихователь виймає з книги наступний конверт, жовтий.

Діти визначають колір, величину конверта.

Загадка.

Хто тікав від діда й баби,

Не сидів він на вікні,

А зустрівся з зайченятком

Й ну співать йому пісні?

(Колобок).

— Хто спік колобка?

— З чого спечений колобок?

— Що трапилося з колобком?

— Кого зустрів колобок?

— Чому лисиця з'їла колобка?

(Вихователь в ході бесіди викладає героїв казки).

— На яку геометричну фігуру схожий колобок?

(Круг).

— Порівняйте по довжині стежинки, по яким котився колобок.

Засиділись в царстві казки. Щось не хочеться сидіти, треба трохи відпочити.

Сьогодні я вас познайомлю з новою фізкультхвилинкою «Зайчатка». Будьте уважні, повторюйте за мною тільки рухи та слова.

Руки-лапки розвели,

Догори їх підняли,

Кулачками покрутили,

Разом руки опустили,

Опустились на коліна,

Хай рівненькі будуть спини.

Головою покрутили,

Вправо, вліво подивились.

Щоб іще набратись сили,

На підлогу дружно сіли,

Лапки-ніжки підтягли,

І руками обняли.

Піднялися, рівно стали,

Нахилилися помалу,

Нижче, нижче, як один,

Щоб дістатись до морквин.

Вихователь виймає з книги третій конверт, синій. Діти визначають колір, величину — порівнюють кон­верти.

Загадка.

Що за хатка є у лісі,

Вся ворушиться, дрижить,

Де не взявсь, кабан біжить,

Тут і вовк іде й ведмідь,

Й кожен в хатці хоче жить.

Так вже тісно їм усім —

Ось-ось-ось порветься дім.

Що за дім такий лежить,

І ворушиться й дрижить?

(Рукавичка).

— Хто загубив рукавичку?

— Де він її загубив?

— Хто перший побачив рукавичку?

— Хто ще прийшов жити в рукавичку?

— Як кабан просився до рукавички?

— Хто останній прийшов до рукавички?

— Що сталося з рукавичкою?

— Скільки звіряток жило в рукавичці? (Багато).

— Хто із звіряток самий маленький? (Мишка).

— А хто найбільший? (Ведмідь).

— Діти, а що любить їсти зайчик? (Моркву).

— Подивіться у мене в корзинці є морквини.

— Скільки їх? (Багато).

Візьміть кожний по одній морквинці.

Діти беруть з корзини по одній моркві.

Запитання. Скільки в них морквинок?

— Кожен з дітей має по одній моркві?

— Так, кожен з дітей має моркву.

Отже, скільки морквин?

Стільки ж, скільки дітей, тобто порівну.

Вихователь забирає у 2—3 дітей моркву.

— Чого більше і чого менше?

Дітей більше, а морквин менше.

— Що треба зробити, щоб морквин у дітей було порівну?

— Дітки, а в якій казочці зайчика образили, він сидів на пеньку і плакав? (Коза-дереза).

— Хто його образив? Як?

— Яку пісеньку співала ко­за?

— Хто допоміг зайчику? (Рак).

— Що він зробив з козою?

А зараз ми ці морквини по­кладемо в книгу казок, і за допомогою цієї чарівної кни­ги морквини потраплять до зайчика, він ними пригос­титься і буде дуже вдячний, що ви його пожаліли.

(Діти складають морквини в книгу казок).

— Скільки морквин отри­має зайчик? (Багато).


Тема: "Сім'я”.

Мета: Продовжувати формувати знання про сім'ю, родину, рідню. Знайомитися з ремеслами, якими займалися прародичі, вишивання, плетіння, ліплення з глини, обробка дерева. Виховувати почуття гордості за людські умілі руки.

Матеріал до заняття: Вишивані серветки, рушники, дерев'яні шкатулки, глиняні вироби.

Хід заняття.

Організація дітей до заняття.

Читання вірші Т.Г. Шевченка "Садок вишневий коло хати”.

- Діти в цьому вірші є слово "Сім'я вечеря коло хати...”

Хто з вас скаже, що значить слова сім'я? Хто входить до складу сім'ї?

- Так. До складу сім'ї входять мама, тато, братики, сестрички, дідусі, бабусі.

Все це рід, родина, сім'я.

В сиву давнину кожна дитина повинна була знати чим займаються її тато, мама, дідусь, бабуся, а якщо хтось не знав, то це був великий сором. От ми з вами сьогодні поговоримо про те, де працюють ваші тати, мами.

Хто розповість? Підходьте до столу. Беріть картинку, яка допоможе вам розказати.

Правильно, сьогодні ми з великою любов'ю і сердечною теплотою будемо пригадувати своїх родичів, свою родину, сім'ю.

З давніх-давен в українців про сім'ю, родину складено пісні ,вірші, прислів'я та приказки як про найбільший скарб, який повинна мати кожна людина.

Ось послухайте. "Нащо клад, коли в сім'ї лад”, "Скрізь добре але вдома краще”, "Удома і стіни допомагають”, "Хоч і по коліно в воду, або до свого роду”, "Нема в світі дорожчого як родина”.

Виконання пісні "Коли я помию ложки і миски”.

Старші люди люблять згадувати свої молоді літа: як вони розважалися, в які ігри гралися, яких пісень співали.

Я могла вам багато розповісти про наших дідусів і бабусь, але я хочу, щоб ви самі від них про це дізналися від них самих або від ваших батьків, щоб ви краще знали історію своєї сім'ї, родини.

А зараз я вам, діти розповім про старовинний звичай "Збирати росу”.

Це родинний звичай. На початку травня селяни виходили "збирати росу”. Як правило одягали святковий одяг, брали їжу і вдосвіта сходилися до одного. Як прокидалося сонячне проміння, вирушали в поле. Ішли лише попарно: чоловік і дружина, хлопчик і дівчинка. Дорогою за звичаєм не розмовляли, а як траплялися стрічні, то віталися лише поклонялися.

Біля ниви розстеляли скатертину і виставляли сніданок. Господар з хлібом на вишитому рушнику запрошував усіх тричі обійти житні сходи. Потім скраплювали один одного росою, бажаючи міцного здоров'я та щастя.

Дітям окремо приказували: "З роси та води вам”. Тоді збирали у долоні росу і зливали у пляшечки, щоб вигоювати нею рани.

- Діти а ось у мене на столі лежать різні вишивки рушники, серветки.

Діти може з вашої дружньої сім'ї хтось може вишиває?

- А ось які гарні вироби з дерева.

А ну подумайте і скажіть, хто з вашої родини вміє виготовляти такі вироби.

- Ось ми поговорили про ваші сім'ї. Почули як працюють люди.

Які гарні вироби вміють робити, які дружні сім'ї.

Протягом багатьох років люди навчилися спостерігати, запам'ятовувати і буде дуже прикро, коли ми не продовжимо цієї традиції, коли дідусі і бабусі навічно заберуть з собою багато тих скарбів і тієї мудрості, які жили в народі з давніх-давен.

Це буде гарна пам'ятка не тільки про свій родовід, але й повага до нашої історії. Адже раніше в Україні було за честь і обов'язок знати свій родову аж до сьомого коліна. Як писав Іван Франко у передньому слові до своєї казки "Фарбований лис” "... тисячі речей забудете, а тих хвиль, коли вам люба бабуся оповідала байки, не забудете до смерті”.

А може це, діти до нас звернені ці мудрі слова





Реферат на тему: Ігри-заняття із сюжетними картинками (семінарське заняття)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2017. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.