Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Педагогіка

Дидактичне значення навчальної, педагогічної та виробничої практики (реферат)

Сучасні вищі навчальні заклади дбають про те, щоб кожен, хто їх закінчує, був озброєний добре як теоретичними знаннями, так і практичними вміннями. До навчальних планів вищих навчальних закладів входять навчальна, педагогічна та виробнича практика.

Педагогічну практику проходять у школах, виробничу і навчальну — в різних установах, організаціях, на промислових підприємствах.

Педагогічна й виробнича практика є органічною складовою частиною навчального процесу. Добре організована і поставлена, вона формує якості майбутнього спеціаліста, озброює студентів навичками та вміннями, необхідними для майбутньої самостійної роботи.

Справедливо було б назвати педагогічну і виробничу практику фаховою, бо вона має своїм завданням удосконалювати професійно-виробничі знання, вміння і навички майбутніх спеціалістів — учителів, журналістів, юристів, економістів та ін. На практиці студенти оволодівають передовим досвідом, перевіряють здобуті теоретичні знання, готуються в реальних виробничих умовах до майбутньої праці з свого фаху.

Педагогічна практика студентів має своїм першочерговим завданням:

- перевірити і закріпити теоретичні знання з фахових дисциплін, а також з педагогіки, психології та методики викладання;

- навчити студентів самостійно проводити навчально-виховну роботу в школі за своїм фахом, знаходити шляхи творчого розв'язання завдань, поставлених перед школою державою;

- виховати у студентів інтерес і любов до школи, до педагогічної професії.

Крім педагогічної практики, в школах та спеціальних середніх навчальних закладах частина студентів V курсу стаціонару і VI курсу вечірнього та заочного відділів економічного, історичного та філософського факультетів університетів проходять асистентську педагогічну практику, якою керує професорсько-викладацький склад кафедр факультетів.

Метою цієї практики є підготовка студентів-випускників до викладацької роботи у вищих навчальних закладах. У процесі асистентської педагогічної практики, яка триває 4—5 тижнів, студенти навчаються самостійно проводити семінарські заняття і читати лекції, оволодівати відповідною методикою, правильно дозувати час, чітко і ясно формулювати питання, стимулювати активне обговорення питань, урізноманітнювати форми перевірки знань студентів, враховувати при опитуванні їхні індивідуальні особливості тощо.

Перед педагогічною практикою необхідно докладно ознайомити студентів з шкільними програмами і підручниками, методичною літературою та розробками, наочними посібниками, з додатковою літературою, зокрема з тим, що практиканти викладатимуть, а також з питаннями виховної роботи з учнями.

Методисти профілюючих кафедр покликані всебічно інструктувати практикантів у процесі підготовки до уроків, ознайомлювати їх з відповідною методичною літературою, з наочними посібниками і методами використання їх, допомагати студентам осмислити досвід навчально-виховної роботи передових учителів школи тощо. Декани забезпечують дійовий, систематичний контроль за здійсненням педагогічної практики.

У курсах методик викладання навчальних предметів в загальноосвітніх школах треба більшу увагу приділяти висвітленню системи навчально-виховної роботи передових учителів, опрацюванню уроків різних типів з певних тем і в різних класах відповідно до психофізичних особливостей учнів та їхньої загальної підготовки, а також використанню на уроках наочних посібників, технічних засобів навчання тощо.

Є кілька видів практики. Педагогічна практика з відривом від занять ставить своїм завданням озброїти студентів необхідними знаннями і навичками. Навчальний процес у школі, як відомо, тісно пов'язаний з вихованням. Тому під час безвідривної практики студентам доводиться здійснювати різноманітну виховну роботу за планом класного керівника, брати участь в організації та керівництві суспільно корисною працею учнів, проводити наукові бесіди, екскурсії, організовувати зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни і Героями Праці тощо. Усі ці види роботи вимагають від студента-практиканта певних навичок і умінь, набути які студентові допомагають учитель і представник кафедри педагогіки.

Перебуваючи у школі, студент повинен навчитися готуватись до всіх видів уроків і проводити їх різними методами, набути необхідного досвіду роботи класного керівника, брати участь в організації і проведенні поза класної та позашкільної роботи, вести педагогічну пропаганду серед батьків і населення тощо. У всіх загальних видах цієї роботи практикант завжди повинен відчувати дружнє плече вчителя, представника кафедри педагогіки та методиста профілюючої кафедри.

Готуючись до уроку, студент передусім повинен визначити його тему і мету, зміст і обсяг навчального матеріалу. Звичайно, тут йому не обійтись без керівної ролі вчителя-предметника.

Педагогічно правильно пов'язати складові частини уроку, відведені на пояснення матеріалу, встановити дозування часу між окремими елементами уроку, раціонально провести закріплення знань, дати домашнє завдання і злити в єдиний потік процес навчання й виховання на уроці — всього цього студент-практикант сам зробити не може. І тут йому допоможуть дружні поради викладачів вузу, методистів.

За час педагогічної практики студент повинен оволодіти майстерністю опитування учнів, своєчасно і методично правильно визначати домашні завдання, забезпечити належну дисципліну та увагу учнів на уроці, враховувати при перевірці знань індивідуальні особливості своїх підопічних і специфіку класу в цілому. Виробити у студента всі ці навички і уміння — обов'язок групового керівника від спеціальної кафедри та члена кафедри педагогіки.

Видатний вітчизняний педагог К. Д. Ушинський писав: «...Якби людина не мала здатності до навичок, вона не могла б просунутись ні на крок вперед у своєму розвитку, бо затримувалась би безперервно численними труднощами, які можна переборювати тільки завдяки навичкам, звільнивши розум і волю для нової праці і нових перемог. Ось чому виховання, що не брало б до уваги прищеплення вихованцям корисних навичок, а турбувалося лише про розумовий розвиток, позбавило б цей розвиток найсильнішої основи...»

У вихованні умінь і навичок педагогічної майстерності велике значення має оволодіння технікою уроку. Щоразу шліфуючи певні прийоми та виправляючи допущені помилки в дозуванні часу між окремими елементами уроку, студент виробляє певні навички й уміння.

Кожен студент-практикант повинен оволодівати методикою попередньої організації класу. Сюди входять: взаємне привітання учителя і учнів; перевірка відсутніх, перевірка зовнішнього стану класного приміщення, робочих місць, робочої пози і зовнішнього вигляду учнів, організація їхньої уваги і готовності до активного навчання на уроці.

Під час проведення уроків практикант повинен навчатись:

- правильно дозувати час, визначити зміст і обсяг матеріалу в процесі подання нових знань, закріплення й перевірки;

- уміло використовувати перевірку і опитування для закріплення пройденого і пояснення нового навчального матеріалу;

- визначати найдоцільніші методи і методичні прийоми перевірки знань учнів — письмових та усних домашніх завдань;

- чітко, стисло й правильно формулювати запитання; стимулювати активність учнів у процесі вивчення нових знань та закріплення їх, спиратись на знання і досвід учнів, широко використовувати наочність, практичні вправи, завдання, досліди тощо;

- уміти правильно застосовувати норми оцінки успішності учнів, не допускаючи лібералізму і заниження оцінок;

- враховувати при перевірці індивідуальні особливості учнів і особливості класу в цілому.

У процесі навчання учнів на уроці, особливо у викладі нового навчального матеріалу, закріпленні і перевірці знань учнів, перед студентом ставляться певні дидактичні вимоги. Він повинен уміти:

- організувати увагу учнів;

- узагальнити попередній матеріал і пов'язати його з темою нового навчального матеріалу, використати знання учнів, здобуті на попередніх уроках;

- в процесі викладу дотримуватись основних дидактичних принципів: ідейності, науковості, наочності, систематичності, послідовності, доступності, міцності, свідомого і активного засвоєння знань, зв'язку теорії з практикою, з життям та індивідуального підходу до учнів.

У процесі різноманітної виховної роботи в школі студенти-практиканти повинні набути такі уміння й навички:

- уміти організувати самообслуговування в класі, в школі, провести чергування по школі, в класі;

- організувати й керувати суспільно корисною працею учнів класу;

- керувати роботою редколегії в класі, школі, вміти оформити стінгазету, монтаж, підготувати й випустити радіогазету;

- доступно і емоційно роз'яснювати учням політичні події, використовуючи для цього газети, журнали, книги, кіно, факти з життя людей і країн;

- організувати підготовку і керувати дитячим ранком або вечором, виконувати обов'язки організатора або масовика;

- організувати і провести екскурсію, культпохід, читацьку конференцію;

- навчитись користуватись проекційною апаратурою та кіноапаратом як на уроках, так і в позакласній роботі з дітьми;

- організувати виставку — огляд дитячої творчості, конкурс на краще виконання пісні, читання вірша, кращий навчальний посібник, іграшку, модель, дослід;

- уміти планувати індивідуальну роботу з учнями і знаходити правильне розв'язання педагогічних завдань щодо окремих учнів на грунті вивчення індивідуальних особливостей дітей;

- працювати з активом класу, з вожатим;

- організувати класні збори, готувати й проводити на виховних годинах бесіди на різні теми за планом класного керівника;

- підготувати і провести заняття предметного гуртка; перевіряти учнівські щоденники, письмові роботи; проводити роботу з невстигаючими учнями (якщо вони є);

- використовувати позакласну роботу для кращого згуртування класного колективу з метою формування рис моралі і піднесення успішності та дисципліни серед учнів.

Активна і стажувальна педагогічна практика висуває перед студентами такі завдання:

- самостійно підготуватись та провести урок (уміти скласти план, конспект уроку);

- опанувати методикою опитування учнів; практично застосовувати різноманітні методи навчання (шкільна лекція, розповідь, бесіда, робота з підручниками та навчальною книгою, лабораторно-практичні роботи учнів, навчальні екскурсії, демонстрації та ілюстрації тощо);

- набути навичок самокритично аналізувати проведений урок та уроки практикантів і вчителів, оцінювати позитивні і негативні моменти проведеного уроку, виховної роботи;

- оволодіти навичками використовування різноманітних видів обліку знань для активізації навчальної роботи і правильної оцінки успішності учнів;

- оволодіти особливостями методів і форм організації громадської роботи в школі;

- навчитись виявляти інтереси учнів і на цьому грунті залучати їх до позакласної та суспільно корисної роботи, щоб виховувати любов до навчання і праці та розвивати професійний інтерес;

- уміти аналізувати передовий досвід навчально-виховної роботи вчителів, класних керівників і творчо використовувати його у своїй роботі;

- підготувати і зробити доповідь на предметній комісії, педагогічній раді з окремих питань навчальної та виховної роботи;

- працювати з батьками, спиратися на батьківську громадськість у розв'язанні завдань виховної та навчальної роботи з дітьми;

- виступати перед населенням з читанням лекцій, проведенням бесід на політичні, наукові, педагогічні та інші теми;

- допомагати у створенні навчально-матеріальної бази школи. Обладнувати та організовувати роботу фахового кабінету, кутка живої природи, уміти сплановувати й організовувати з учнями роботу на навчально-дослідній ділянці, організовувати і проводити досліди з рослинами і тваринами, фенологічні і метеорологічні спостереження за програмою і планом роботи гуртка, виготовляти наочні навчальні посібники, організовувати заходи (насадження дерев, догляд за ними, Свято зустрічі птахів, Свято урожаю тощо);

- спланувати й організувати навчальну роботу з учнями на географічному майданчику, навчити дітей читати карти, визначати відстань по карті, користуватись умовними знаками, вміти орієнтуватись на місцевості, вести окомірне знімання, спостерігати за погодою, користуватись метеорологічними приладами тощо;

- брати участь у здійсненні виробничого навчання учнів; відвідувати заняття учнів у майстернях, на пришкільних ділянках, в учнівських виробничих бригадах, на заводах і фабриках;

- навчитися складати психолого-педагогічну характеристику класу на основі вивчення індивідуальних особливостей учнів;

- організувати роботу з невстигаючими учнями; самостійно скласти план на чверть, піврічні та річні плани з навчальної та позакласної роботи за фахом; проводити факультативні заняття із свого предмету. Практика студентів закінчується обговоренням роботи практикантів у школі та на факультеті.

Істотними дійовими факторами у піднесенні педагогічної практики є добра теоретична підготовка студентів з нормативних курсів — психології, педагогіки, методики окремих наук, добір висококваліфікованих методистів для керівництва педагогічною практикою, забезпечення студентів програмами, підручниками та методиками викладання окремих предметів. Велике значення в організації цієї справи має робота вузівських методичних кабінетів з мови і літератури, історії і суспільствознавства, фізики, географії, хімії, біології, іноземних мов та ін. Відсутність добре обладнаних кабінетів у вузах утруднює проведення педагогічної практики.

Конче потрібно вирішити питання і про озброєння майбутніх педагогів, незалежно від фаху, навичками і вміннями активно використовувати різноманітні технічні засоби у навчальному процесі, самим виготовляти наочні посібники. Слід ввести до навчальних планів спеціальну дисципліну «Технічні та наочні засоби навчання», запровадити обов'язковий іспит з цієї дисципліни. За таких умов можна було б поліпшити якість педагогічної практики і підготовку педагогічних працівників.

Не менш відповідальні завдання стоять і перед керівниками виробничої практики в установах, організаціях та на промислових підприємствах. Вона, як правило, проводиться на передових підприємствах (установах, організаціях). Обсяг, зміст і строки виробничої практики визначаються навчальними планами і програмами відповідних факультетів вузу.

Проходячи виробничу практику, студенти зобов'язані самостійно працювати на робочих місцях, повністю дотримуватись правил внутрішнього розпорядку, що діють на підприємствах.

Студенти можуть направлятись на виробничу практику як групами, так і в індивідуальному порядку відповідно до плану практики, узгодженого вузом з підприємством, де студенти відбуватимуть практику.

В університетах на факультетах, що займаються підготовкою вчителів, введено навчальну і виробничу практику за навчальним планом факультетів тривалістю від 10 до 12 робочих тижнів на весь курс навчання у вузі.

Студенти-практиканти під час виробничої практики зобов'язані до того як зайняти робоче місце, пройти інструктаж, з обов'язковим вивченням правил техніки безпеки, правил експлуатації техніки, а тоді вже самостійно працювати на робочому місці. Цей вид практики сприяє закріпленню теоретичних і практичних знань, розширює коло виробничих навичок і вмінь, сприяє нагромадженню, студентами даних, необхідних для дальшого успішного засвоєння наукових курсів у вузі, виховує любов до майбутньої професії, допомагає набути організаційного досвіду.

Персональна відповідальність за організацію, контроль і належне керівництво виробничою практикою покладається на головних інженерів або їхніх заступників, директорів або керівників чи їхніх заступників усіх інших установ.

На працівників вузів, які керують педагогічною та виробничою практикою, покладається:

- забезпечення студентів програмами та індивідуальними завданнями;

- розподіл студентів на робочих місцях;

- допомога студентам в оволодінні відповідними навичками та контроль за їхньою роботою;

- залучення студентів до громадсько-політичного життя підприємства (установи, організації) та раціоналізаторської роботи;

- участь в оцінці роботи кожного студента за час перебування на педагогічній і виробничій практиці.

Після закінчення виробничої практики кожен студент подає індивідуальний звіт відповідній кафедрі чи факультетській комісії, яка розглядає його і призначає публічний захист звіту. Студенти, які не подали звіту або одержали незадовільну оцінку, проходять виробничу практику повторно.

У системі підготовки студентів до всіх видів практики велике значення має набуття організаторських навичок, які необхідні їм для майбутньої діяльності в різних галузях народного господарства. Доброю школою тут може бути участь у наукових гуртках, виконання різних доручень під час виробничої та педагогічної практики, участь у роботі спортивних організацій, добровільних товариств, художній самодіяльності, лекторській роботі та ін. Треба подбати й про те, щоб за час навчання у вузі студент хоча б кілька разів головував на професійних або інших зборах, засіданнях, умів виступити перед аудиторією, підготувати до зборів розгляд певного питання. Всі ці уміння дуже потрібні майбутнім спеціалістам.

Використана література:

1. М.М. Грищенко Дидактичні поради молодому викладачеві / Видавництво "Вища школа", Київ, 1973р.с.68

2. Макаренко А. С. Методика організації виховного процесу. К., «Радянська школа», 1951.

3. Сучасність, вуз, студент. К, «Вища школа», 1972. Галушко Т. Є. Лекція у вищій школі. К., «Вища школа», 1971.





Реферат на тему: Дидактичне значення навчальної, педагогічної та виробничої практики (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.