Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Педагогіка

Cистема естетичного виховання студентів в радянські часи з комуністичної позиції (реферат)

Системний підхід до вивчення явищ суспільного життя виявився дуже плідним і тому набув поширення у дослідженні особливо складних соціальних процесів. Процес підготовки радянських спеціалістів — майбутніх організаторів, керівників і вихователів колективів, звершувачів великої справи будівництва комунізму — є складним і різностороннім. Тому завдання, що ставило перед радянськими спеціалістами будівництво комунізму, науково-технічний прогрес, викликав необхідність вдосконалення процесу навчання і виховання студентів, пошуків у цій сфері оптимальних варіантів.

Л. І. Брежнєв визначив основні риси радянського спеціаліста, «справжнього інтелігента соціалістичного суспільства», і сформулював цілу програму навчальних і виховних заходів, що мають забезпечити досягнення справді високого рівня професійних, інтелектуальних і культурних якостей майбутніх спеціалістів. Ця програма свідчила, що формування радянського інтелігента становить цілісну систему виховання, яка має забезпечити вироблення різних за змістом і відображувальним рівнем структурних елементів комуністичної свідомості.

Для того щоб побудувати систему виховання, треба насамперед дати визначення поняттю «система», визначити структуру змісту того утворення, яке має бути наслідком виховного процесу. Найбільш поширеною в філософській літературі дефініцією системи є визначення її як певної цілості, що складається з сукупності взаємодіючих елементів, якими виступають об'єкти або утворення і яка здатна вступити в зв'язки і відносини із зовнішніми для неї об'єктами чи утвореннями. Змістом сформованого в процесі комуністичного виховання психо-гносеологічного утворення є комуністична свідомість.

Структура змісту комуністичної свідомості визначена програмою КПРС. Складовими елементами виховного процесу, що мав зумовити вироблення цієї свідомості, є формування наукового світогляду, трудове виховання, утвердження комуністичної моралі, виховання пролетарського інтернаціоналізму і соціалістичного патріотизму, непримиренність до буржуазної ідеології і моралі. У програмі підкреслена необхідність всестороннього, гармонійного розвитку особи, естетичного виховання усіх трудящих, формування в народі високих художніх смаків та культурних навичок.

Аналіз структури змісту комуністичної свідомості свідчить, що ця структура складається з сукупності взаємодіючих між собою елементів, що ці елементи взаємопроникають і обумовлюють один одного. Науковий світогляд як серцевина комуністичної свідомості нерозривно зв'язаний з усіма її складовими елементами. Так, наприклад, збочення в нормах комуністичної моралі, у сфері трудової діяльності позначається відходом від основи наукового світогляду; буржуазний націоналізм несумісний з науковим світоглядом і комуністичною мораллю, науковий світогляд визначає естетичні смаки і ідеали, а останні значною мірою детерміновані і зворотно діють на моральність людини. Як бачимо, комуністична свідомість становить цілісну систему, в якій визначається певна субординація і координація , між складовими її елементами.

Естетичне виховання є складовою частиною процесу формування комуністичної свідомості і спрямоване на розв'язання завдань комуністичного будівництва.

Естетичне виховання будівника комунізму полягає у формуванні в нього комуністичного естетичного ставлення до дійсності, тобто у формуванні цілісної системи взаємодіючих між собою психогносеологічних утворень, що стають спонукальним мотивом у його практичній діяльності, вчинках, у розв'язанні усіх питань життя. Цілком очевидно, що це вимагає певної системи виховних заходів, тому виправдані спроби створити певну систему естетичного виховання взагалі і естетичного виховання студентів зокрема.

З естетичним почуттям, смаками, ідеалами, поглядами, теоріями і оцінками як спонукальними мотивами практичної діяльності людини в радянські часи студенти знайомлилися в курсі «Основи марксистсько-ленінської естетики». Але дуже обмеженими є знання про систему виховних дій, що забезпечують виховання естетичного ставлення людини до дійсності («естетичної діяльності людини»).

Визначаючи естетичні почуття, смаки, ідеали, оцінки, погляди, теорії як систему естетичного ставлення людини до дійсності, ми підкреслюємо універсальність дії цих психогносеологічних утворень та певну особливість виконуваної ними функції в практичній діяльності людей.

Естетична діяльність людини безпосередньо вплітається в її практику перетворення дійсності, розчиняється в ній і поза нею не існує. Навіть естетичне ставлення митця до дійсності, яке він виявляє у своїй художній творчості, не існує поза створюваними ним художніми образами; його естетичні уподобання і оцінки розчинені в творі мистецтва, реалізовані у відтворюваних ним явищах дійсності. Естетичний смак людини реалізується в предметах і речах утилітарного призначення, естетична оцінка і естетичний ідеал є орієнтиром тоді, коли людина приймає рішення до практичної дії.

Аналіз функцій, виконуваних кожним з цих психогносеологічних утворень, свідчить, що в сукупності вони виступають як одна з систем регулювання взаємовідносин між людиною та її природним і соціальним оточенням. У цій системі кожне утворення органічно зв'язане з іншим, взаємопроникає одне в одне. Так, естетичний смак генетично зв'язаний з естетичними почуттями, а задоволення його викликає естетичне почуття; естетична оцінка органічно зв'язана з естетичним смаком, ідеалом і почуттям; естетичний смак і ідеал взаємодіють з естетичними поглядами і теоріями. Естетичне ставлення до дійсності як утворення відображувальної діяльності має два рівні — психологічний та ідеологічний, які взаємодіють між собою.

Щоб визначити і виробити систему естетичного виховання студентів, треба виявити особливості вихователя — вузу, а також специфіку об'єкта виховання — студента, бо інакше немає сенсу і можливості виробляти якусь специфічну систему виховання.

Вуз покликаний не тільки навчати, а й виховувати, правильніше, навчаючи виховувати, а виховуючи навчати. Але є такі сторони життя, соціальні явища і проблеми, які не є спеціальними навчальними предметами в кожному інституті. Тому вуз потребує такої системи виховання, яка забезпечує виконання усіх завдань, покладених на нього нашою партією.

Студентство має свої специфічні особливості, які відбиваються і на виховному процесі, особливо на естетичному вихованні.

Дуже гостра проблема — профорієнтація, що значною мірою детермінує місце в житті юнака та дівчини, на довгі роки визначає не тільки їхній професійний інтерес, а й моральне обличчя та психологічний стан.

Вступом до вузу для студента повністю не розв'язується проблема профорієнтації, яку студенти іноді уявляють собі не зовсім чітко. Тому у вузі доводиться не тільки розкривати красу майбутньої праці, виховувати естетичне ставлення до неї, а й розвіювати деякі ілюзії про критерії естетичної оцінки праці. Профорієнтація студентів у вузі має здійснюватися як безпосередньо в процесі навчання, так і засобами ідейно-політичного виховання.

У справі профорієнтації у деяких вузах є недоліки, і головний з них — нехтування її естетичним аспектом. Дехто з студентів поділяє професії на «красиві» і «некрасиві», і це лежить нерідко в основі поділу їх на «престижні» і «непрестижні».

Немає сумніву в тому, що це відбивається на самому навчанні, бо студенти починають поділяти й дисципліни на важливі і неважливі, на необхідні і «зайві» відповідно належності їх до профілюючої науки. Як бачимо, недооцінка виховання у студентів комуністичного естетичного ставлення до праці стає серйозним гальмом у справі профорієнтації, на шляху трудового виховання взагалі.

Оскільки студенти — це були майбутні керівники виробництва, «віддані справі соціалізму, компетентні і здібні люди, хороші організатори, які наділені почуттям нового» то цілком ясно, що їм також довелося розв'язувати питання так званої «виробничої естетики», отже, навчання і виховання студентів у вузі не могло обминути всіх цих проблем. Необхідно було дати студентам певні знання про естетику праці, практичні навики розв'язування завдань «виробничої естетики». Звичайно, вуз не мав достатніх умов для того, щоб студенти набували практичний досвід естетизації праці в різних сферах виробничого і культурного життя, тому виробнича практика студентів передбачала ознайомлення їх із справою впровадження «виробничої естетики» на фабриках, заводах, у науково-дослідних інститутах, установах, з естетизацією навчального процесу в школах тощо.

Оскільки для студентів навчання було їх безпосередньою трудовою діяльністю, вуз не міг нехтувати потребою створення сприятливих естетичних умов для навчання — відповідного естетичного оформлення аудиторій, лабораторій, бібліотек, читальних залів і кабінетів. Вузи досліджували вплив естетичних чинників на ефективність засвоєння студентами навчального матеріалу, на збагачення їхнього духовного світу, на стан здоров'я.

Більшість студентів живе в гуртожитках, і це відбивається на формуванні рис їхньої особистості. Гуртожиток, як дім студента, в якому він живе п'ять років, може сприяти формуванню доброго або поганого естетичного смаку, що залежить від наявних у гуртожитках елементів естетизації побуту, а також від того «естетичного багажу», який кожний студент приніс з батьківського дому.

Партія і Радянський уряд, піклуючись про студентів, створили для них сприятливі умови для задоволення добрих естетичних смаків у галузі побуту, і треба тільки, щоб кожний вуз використав ці сприятливі умови для формування у студентів належного естетичного ставлення до явищ побуту і підкріплював ці об'єктивні чинники цілеспрямованим естетичним вихованням, яке допомагало знешкодити можливі, успадковані студентами в їх довузівському житті, негативні естетичні смаки і уподобання.

Факти свідчать, що естетичні смаки і уподобання в сфері побуту нерідко формувалися за принципом сліпого наслідування, а це, в свою чергу, призводило до того, що поведінка людини спрямовувалася чужою волею, випадком, намаганням не відставати від «загалу», і це сприяло формуванню обивательської психології.

Студенти більшою мірою, ніж будь-хто інший, зазнають впливу мод і фасонів через сліпе наслідування. Цьому сприяють умови соціальної комунікації, їхні побутові умови і вік.

Аналіз трансформації естетичних смаків і уподобань першокурсників показує, що вона відбувається під впливом студентів старших курсів, що молодші сліпо наслідують моди і фасони, які найбільш поширені серед старших товаришів. Студенти перших курсів, як правило, не можуть пояснити, чому вони так рішуче відкинули свої естетичні уподобання в галузі свого зовнішнього вигляду, які були сформовані в сім'ї і школі. Дехто з них намагається виправдати зміну свого естетичного смаку тим, що вони, мовляв, вже стали дорослими і переросли свої дитячі уподобання; дехто пояснює, що не хоче «випадати» з загального фону, виглядати гірше за інших тощо.

Не викликає сумніву, що однією з причин є процес «самоутвердження особи» у студентів. Їм здається, що, ставши студентами, вони зобов'язані відчути рішучу зміну в усіх проявах життя, бо вони позбавилися опіки сім'ї і певної регламентації свого способу життя, що вони набули самостійності і вона реалізується в освоєнні ними найновішої моди. Але підкреслюємо, що безпосереднім спонукальним мотивом у виробленні нових естетичних уподобань першокурсників є сліпе наслідування. Таке наслідування мод і фасонів не залишається ізольованим актом у ланцюзі формування рис особистості, воно є явищем небезпечним у моральному і психологічному планах: привчає людину до бездумного життя, не вимагає розумового напруження, прояву своєї індивідуальності, робить людину жертвою чужої волі, чужих впливів.

Навчання студентів у вузі припадає на такий вік, коли стає дуже актуальною проблема шлюбно-сімейних відносин. Ця проблема ускладнюється рядом побутових, моральних і естетичних обставин, які нерідко призводять до сумних наслідків як в особистому, так і в громадському планах. Перша трудність у сімейному житті студента — це відсутність житла. Народження дитини одразу ж викликає додаткові труднощі, які позначаються не тільки на матеріальному становищі сім'ї, а й перш за все негативно впливають на виконання студентами свого основного завдання — добре вчитися. Як правило, створення студентської сім'ї позначається зниженням успішності, пропусками лекцій і семінарських занять, а в багатьох випадках один із членів сім'ї залишає вуз або переходить на заочне навчання. Усі ці недоладності у житті студентської сім'ї не могли не хвилювати радянське суспільство, але найбільшу турботу становили морально-психологічна сторона цієї проблеми. Невміння або небажання студента подумати про наслідки створення сім'ї для його рідних і близьких, святе переконання в тому, що батьки зобов'язані прийняти на себе тягар турбот, які виникли в зв'язку з його одруженням, свідчить про недоліки у справі виховання соціальної відповідальності у молоді. Юнак чи дівчина повинні розуміти, що його соціальний статус, який визначає його матеріальні ресурси та побутові умови, не відповідає потребам, які виникають із складанням сім'ї, і що вони створюють ситуацію, яка відіб'ється несприятливо на долі інших людей.

Деякі студентські сім'ї складаються випадково, необдумано, і не любов буває головним спонукальним мотивом цього вирішального кроку в житті двох осіб.

Доводиться констатувати, що іноді в шлюб вступають під домінуючим впливом прагнення до «самоутвердження особи». Нерідко такі шлюби обертаються гострими життєвими конфліктами, морально-психологічними колізіями. Цілком ясно, що вуз не може залишитися байдужим до цієї проблеми і тому в системі виховних заходів була передбачена належна увага до виховання у студентів комуністичного ставлення до шлюбно-сімейних відносин.

Велику роль у здійсненні цього завдання відігравало естетичне виховання. Розкриття краси кохання стане перешкодою для абсолютизації фізіологічної сторони сімейних відносин, знешкодить і грубо утилітарні уявлення про сімейне життя як налагодження впорядкованого побуту тощо. Програмною вимогою радянської партії було таке виховання молоді, що б забезпечило абсолютне панування почуття любові і дружби у розв'язанні ними проблеми сім'ї.

Велика роль у вихованні студентства належить мистецтву і літературі, які є могутнім засобом впливу на розум і почуття людини. Виховання має метою прищепити людині певну норму спілкування з навколишнім природним і соціальним середовищем, і в цьому процесі почесне місце має посісти формування світу почуттів особи. Духовне багатство людини виявляється у її здатності в процесі соціальної комунікації реагувати не тільки за допомогою розуму, а й за допомогою почуттів. Але саме формування світу почуттів людини є вузьким місцем у системі виховання взагалі, а студентів зокрема.

Для студентів ця справа ускладнюється ще тим, що науково-технічна революція диктує свої вимоги до розвитку духовних потенцій людини, а вуз у своїй діяльності не може ігнорувати потреби часу. Переважна більшість сучасних наук вимагає посилення здібностей до теоретичного мислення, яке оперує абстракціями. Експериментальною психологією доведено, що абстракції безпосередньо не породжують почуттів і переживань. Отже, навчання у вузі для студентів більшості спеціальностей спонукає до розвитку вміння теоретично мислити, тобто стимулює розвиток інтелекту, і не створює належних умов для розвитку емоціональної сфери молодої людини. Незаперечний факт посиленої інтелектуалізації нашого сучасника і зниження його емоціональних потенцій вже привернув пильну увагу вчених, вихователів і широкої громадськості, бо в цьому справедливо вбачають загрозу для всестороннього, гармонійного розвитку особи, збіднення духовного світу людини.

Студенту і майбутньому фахівцю, інтелігенту доведеться працювати в колективах, спілкуватися з людьми різних характерів і різних індивідуальностей, і успіх на цій ниві завжди залежатиме від емоціональної культури керівника. Вміння чи невміння стримувати гнів, байдужість чи глибока зацікавленість долею людей, сухий раціоналізм чи емоціональна наснаженість керівника — все це по-різному впливає на хід справ у будь-якому колективі. Отже, завдання виховання емоціональної культури студента стоїть у тому ж ряду, що й формування з нього спеціаліста. Аналіз навчальних дисциплін не дає підстав твердити, що вихованню почуттів у студентів приділяється належна увага. Щоб компенсувати цей недолік, є єдиний шлях,— широке залучення студентства до багатств мистецтва і літератури.

Треба зазначити, що в радянські часи вузи намагалися розв'язувати цю проблему. Широкого розвитку набула студентська художня самодіяльність, багато зусиль прикладають вузівські комсомольські і профспілкові організації: організовують культпоходи до музеїв, театрів, кіно, зустрічі з художниками, акторами, письменниками. Та іноді це не дає очікуваного ефекту в справі розвитку емоціональної культури студента, бо перешкодою є те, що студенти часто сприймають твори мистецтва раціоналістично, з чисто інформаційного боку, бо так спрямоване вже їхнє мислення, до цього вони привчилися в ході навчання. Звичайно, така «установка» на сприймання мистецтва не є тільки наслідком студентського «професіоналізму», але викликана і тим, що студентів не навчають здатності сприймати мистецтво, бо широко розповсюджена думка, що сприйманню мистецтва навчати не треба, що це може кожна людина, яка не позбавлена органів зору і слуху.

Проте не підлягає сумніву, що розуміти, правильно сприймати твори мистецтва — це надзвичайно складна справа, якої треба людину навчати, бо твір мистецтва являє собою такий об'єкт пізнання, який вимагає дуже складної емоціональної та інтелектуальної діяльності реципієнта. Частина студентів не розуміє «мови» мистецтва і тому не відчуває його емоційного впливу. Це обумовлено низьким рівнем процесу «освоєння» цього об'єкта пізнання, його зображальних засобів. У такому разі кольорова гама, просторова перспектива в живопису, ритм, мелодія, тембр у музиці, метафори, алітерації, рима в літературі, символіка твору не збудять голову реципієнта до складної інтелектуальної, розумової роботи для розкриття прихованого смислу твору, і, отже, він не буде сприйнятим, а тільки пасивно, механічно відбитий в органах чуттів.

В тих невеликих курсах естетики, що викладалися навіть не в усіх вузах, питанню сприймання творів мистецтва не приділено належної уваги, і тому його розв'язання булор перенесено на позанавчальний час. Форми роботи могли бути різні: художньо-критичні семінари, спеціальні гуртки по вивченню тих чи інших видів мистецтва, літературні критичні огляди певних творів, обговорення спектаклів, кінокартин, виставок, літературних творів тощо. Але єдиною була мета — навчити студентів повноцінно сприймати твори мистецтва, виховати в них уміння емоційно переживати та інтелектуально освоювати їх ідейний зміст.

Естетичне виховання студентів у вузі не може звестися до суми окремих завдань, скажімо, прищепити їм добрий смак до того чи іншого предмета, явища або зацікавити їх тим чи іншим видом мистецтва. Вуз повинен сформувати розуміння значення естетичного ставлення до дійсності в житті кожного індивіда і суспільства в цілому. Визначаючи коло об'єктів, до яких треба виробити комуністичне ставлення, ми не мали наміру обмежитися ними, вважати їх єдино можливими об'єктами, до яких людина ставиться естетично. Вони, звичайно, є тільки часткою того, на що суб'єкт поширює свої естетичні оцінки і уподобання, бо, як справедливо зазначили М. Г. Чернишевський та І. Я. Франко, у сферу естетичного ставлення та освоєння людини входить усе те, що становить для неї життєвий інтерес, тобто уся дійсність. Звичайно, як у викладанні естетики, так і в заходах по естетичному вихованню студентів у позанавчальний час немає можливості дати конкретний перелік усіх об'єктів, які вимагатимуть у студента протягом усього його життя естетичного ставлення, естетичної оцінки і породжуватимуть: естетичні почуття і уподобання. Але у вузі можна і необхідно добитися того, щоб усі структурні елементи естетичної свідомості, усі її рівні стали неодмінною складовою частиною марксистсько-ленінського світогляду. Вуз повинен виховувати у студента потребу, яка стала б звичкою — включення у свій «повсякденний вжиток» усіх психогносеологічних утворень, що у сукупності становлять комуністичне естетичне ставлення до дійсності як звичний засіб регулювання своїх відносин з усіма феноменами і проявами свого соціального і природного оточення. Тільки в цьому разі естетичне виховання стане дійовим фактором формування комуністичних рис особистості студента — інтелігента нового, соціалістичного суспільства.

Естетичне виховання, формуючи структурний елемент системи комуністичної свідомості, одночасно виробляє відносно самостійну і дуже ефективну систему активно діючих психогносеологічних утворень, за допомогою яких людина естетично освоює світ, тобто визначає ними свою практичну діяльність, обумовлює оцінку і своє ставлення до світу. Ці психогносеологічні утворення, з яких складається естетична свідомість, становлять цілісну систему, формування якої вимагає певних виховних дій. Не викликає сумніву, що система естетичного виховання залежить від багатьох чинників: від об'єкта виховання, від спрямованості виховного процесу на розв'язання життєвих потреб, а головним чином — від структури виховних дій, тобто від організаційної структури естетичного виховання.

Це питання вже привернуло пильну увагу теоретиків і практиків сфери естетичного виховання, але ще не скрізь вироблена науково обгрунтована система естетичного виховання. Матеріали ряду досліджень, знайомство з практикою естетичного виховання студентів у ряді вузів країни показують, що найбільш вузьким місцем у галузі формування духовного світу студентської молоді є проблема системності виховних заходів. Адже в різних вузах по-різному витлумачується завдання естетичного виховання, дуже строкатим є його зміст. Найбільший різнобій спостерігається в організаційній структурі процесу естетичного виховання: одні і ті ж завдання розв'язуються різними громадськими організаціями, різні заходи здійснюються одними і тими ж методами і формами і організаційними утвореннями, нерідко заходи і форми їх проведення дублюються — одне і те ж і в тій же формі здійснюється у навчальний час і в час дозвілля студентів, різні заходи по художньому і естетичному вихованню не стикуються — кожний з них становить замкнену сферу, що заважає встановленню координації і певної субординації сформованих рівнів і самого змісту естетичної свідомості, а головне — не інтегрується в загальній системі комуністичної свідомості. Так, наприклад, естетичне виховання засобами мистецтва нерідко не включено в формування наукового світогляду, не зв'язане з політичним вихованням, з виробленням класового підходу до явищ соціального життя, з трудовим вихованням.

Створенню системи естетичного виховання в УРСР значною мірою заважала відсутність вичерпної інформації про практику естетичного виховання у вузах республіки. Наявність такої інформації мала стати основою для наукового осмислення та узагальнення кращого досвіду в галузі ідейно-естетичної підготовки студентської молоді до великої справи будівництва комунізму.

Використана література:

Естетичне виховання у вищих навчальних закладах / Авт. кол.: І.А.Зязюн та ін.; Редкол.: В.Ф.Передерій (відп. ред.), В.О.Кудін … І.А.Зязюн та ін. – К.: Вища шк., 1976. – 207 с.





Реферат на тему: Cистема естетичного виховання студентів в радянські часи з комуністичної позиції (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.