Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Педагогіка

Буржуазна ідеологія в процесі естетичного виховання студентів в УРСР з комуністичного світогляду (реферат)

Основою комуністичного виховання студентів є творче оволодіння ними ідейною спадщиною В. І. Леніна, ідейним багатством Комуністичної партії, глибоке вивчення циклу суспільних наук.

«Звертаючись до ідейної спадщини В. І. Леніна,— зазначено у Звітній доповіді ЦК КПРС XXIV з'їздові партії,— партія вбачає своє найважливіше завдання в тому, щоб на основі ленінських думок, ленінської методології знаходити розв'язання актуальних проблем комуністичного будівництва».

Ленінська теоретична спадщина є методологічною основою для наукової оцінки широкого кола проблем — від найзагальніших проблем художньо-естетичного прогресу XX століття, ролі ленінської теорії відображення в естетичному освоєнні дійсності, сутності закономірностей художньої культури до конкретного аналізу тих або інших явищ сучасного мистецтва.

У курсах філософських та спеціальних дисциплін викладачі Львівської консерваторії не обмежувалися посиланням на важливіші ленінські положення, а прагнули висвітлити ленінською думкою ті процеси, що відбувалися в радянському та світовому художньому мистецтві.

Поєднуючи викладання філософських дисциплін з критикою буржуазної ідеології, викладачі допомагали студентам глибоко розібратися в складних проблемах розвитку сучасної вітчизняної і зарубіжної художньої культур. Адже ці проблеми мають не лише етично-естетичне значення, вони, передусім, були проблемами гострої ідеологічної боротьби. За сучасних умов всебічне теоретичне осмислення суті і функції художньої творчості в суспільному житті, її комуністичної ідейності — одне з найважливіших завдань радянської ідеологічної роботи, художнього, естетичного виховання молоді.

Ідейно-естетичним орієнтиром у складних і гострих проблемах радянської ідеологічної боротьби була і залишається стаття В. І. Леніна «Партійна організація і партійна література». В. І. Ленін, враховуючи всю діалектичну складність проблем ідеологічної боротьби в галузі художньо-естетичної культури, вимагав більшого простору для особистої ініціативи, індивідуальних нахилів митця і одночасно звертав увагу на необхідність планомірного керівництва художньою культурою, називаючи її частиною партійної справи. В. І. Ленін говорив про свободу вираження засобами мистецтва саме комуністичних ідей, рішуче відкидаючи анархічну «свободу» пропаганди, як її розуміли представники буржуазного мистецтва.

Керуючись рішеннями партії з питань художньої культури, для студентів вищих закладів введено спецкурс «Естетика, художня критика і сучасна ідеологічна боротьба». Він вивчався на IV—V курсах. Визначення основних категорій і ідейно-естетичних принципів соціалістичної художньої культури подавався в світлі боротьби двох ідеологій — комуністичної і буржуазної, особлива увага зверталася на зростаючу роль і значення героїчного як категорії естетики і художньої критики, піддавалася критиці так звана теорія дегероїзації мистецтва, а також основні напрямки буржуазної естетики.

Питання, пов'язані з вивченням культурної спадщини минулого, викладали у світлі ленінського вчення про дві культури, які є в кожній національній культурі. Треба принципово і послідовно ставитись до культурної спадщини минулого: відбирати і розвивати все краще, прогресивне, потрібне народу, рішуче відкидаючи все вороже, таке, що послаблює волю народу до боротьби за комунізм.

У процесі художньо-естетичної освіти і виховання студентів враховували те, що становлення їх як майбутніх фахівців відбувалося за умов різкого загострення боротьби між комуністичною та буржуазною ідеологіями. Боротьба двох світів — соціалізму і капіталізму — в сфері ідеології була, є і буде, як зазначав В. І. Ленін, тим фактором, який визначає спрямованість ідеологічної роботи нашої партії.

Сили світового соціалізму, комуністичного і робітничого руху, національного визволення все ширше розгортали наступ на позиції імперіалізму. В радянський час відбувалися складні і суперечливі процеси в сфері соціально-політичній, ідеологічній, культурній. Отже, в важливих питаннях художньо-естетичного навчання та виховання молоді треба вміти орієнтуватися, знаходити правильні критерії ідейно-естетичних оцінок реальної дійсності.

Формування мистецького таланту, його становлення і розвиток — процес складний. Він відбувається під впливом всієї радянської дійсності — суспільної, політичної, ідеологічної. Новий тип митця, його світогляд, його етичні і художньо-естетичні погляди формуються в гострій боротьбі з буржуазними художніми і естетичними поглядами і концепціями, з реакційним модерністським мистецтвом. Спецкурс «Естетика, художня критика і сучасна ідеологічна боротьба» дала змогу студентам осмислити діалектичний взаємозв'язок естетики і ідеології, проблему відношення людини до суспільства, яка має першорядне значення для естетичного розвитку. Ця проблема має дві тісно пов'язані, але далеко не тотожні сторони, а саме: соціолого-історичну і філософсько-гносеологічну.

У соціологічному аспекті людина, будучи органічною частиною суспільства, залежить від нього, визначається ним і разом з тим здатна активно впливати на суспільство і перетворювати його.

В гносеологічному аспекті об'єктивна дійсність існує поза людиною, незалежно від її волі і свідомості. В цьому плані при всіх соціально-історичних змінах суспільство є для людини об'єктивною реальністю, якій властиві свої внутрішні закономірності розвитку.

Навмисне заплутування і ототожнення цих двох аспектів спостерігалося в буржуазній філософії і соціології. Концепції буржуазних філософів і соціологів, у яких дивовижно переплутуються гносеологія і соціологія, спрямовані на розхитування і руйнування зсередини філософсько-естетичних основ реалізму і ствердження суб'єктивізму в усіх видах духовної діяльності людини.

Для буржуазної естетики характерне прагнення до «деідеологізації», «деполітизації» мистецтва, що по суті означає відмову від об'єктивних критеріїв і зведення самого життя, відображеного мистецтвом, до нескінченної кількості індивідуальних ситуацій. Крайній індивідуалізм, хиткість становища людини буржуазного суспільства механічно проектуються в галузь гносеології. В результаті такої операції об'єктивна реальність як цілісне, діалектичне явище, що існує поза і незалежно від свідомості митця, розщеплюється, перетворюється фактично в ніщо, а це, в свою чергу, відкриває шлях анархічному свавіллю і крайньому суб'єктивізму в художній творчості.

Для успіху в ідейній боротьбі важливо враховувати дві обставини: буржуазні ідеологія і естетика, зберігаючи свої класові ознаки, модернізувались, старі еталони до них не підходять; фальшиве новаторство буржуазної філософсько-естетичної думки і художньої практики не можна змішувати з справжньою революцією XX століття в галузі художньої культури, змістом якої є науковий комунізм, марксистсько-ленінська естетика і мистецтво історичного оптимізму, активної думки і революційної дії, соціалістичного гуманізму, пролетарського інтернаціоналізму і високої художності — мистецтво соціалістичного реалізму.

Головним напрямком радянського ідеалізму в естетиці стало заперечення об'єктивних норм істинного, морального і прекрасного, підкреслювання негативної руйнівної сторони людського духу, особливо у вигляді фатальної ірраціональної волі, що засліплює свідомість своїм диктатом.

Було прагнення до того, щоб у процесі естетичної освіти і виховання студенти набули тієї суми знань, яка дасть можливість їм самостійно зробити висновки про сутність сучасної буржуазної естетики. По-перше, сучасна буржуазна естетика — еклектична, їй притаманні такі характерні риси, як суб'єктивізм, активна підтримка антиреалістичних і антигуманістичних напрямків у мистецтві, відчайдушна боротьба проти всього прогресивного, демократичного і соціалістичного в художній творчості. По-друге, філософськими основами буржуазної естетики є різноманітні форми суб'єктивного ідеалізму, прагматизму, екзистенціалізму, неофрейдизму тощо. По-третє, суб'єктивний ідеалізм, на якому грунтуються буржуазні естетичні теорії, веде до заперечення об'єктивності прекрасного, до свавілля у сфері критеріїв краси.

Необхідно пам'ятати й про те, що мистецтво розглядалося буржуазними естетиками-суб'єктивістами не як відображення дійсності, а як вираження «несвідомого», «таємничого» в духовному світі митця. Суб'єктивісти «ізолюють» мистецтво від животрепетних суспільно-політичних і ідейно-естетичних проблем, позбавляють художню культуру важливої соціально-політичної ролі. Представники прагматичних теорій, перекладаючи загальні ідеї прагматизму на мову естетики і художньої критики, фактично відстоюють натуралізм у мистецтві, заперечують художні узагальнення, прагнуть поставити мистецтво на службу реакційним класам, застосовують для оцінки мистецьких творів тільки один критерій — грубо і меркантильно трактовану «користь», «вигоду».

Схильність буржуазної естетики до містики, ірраціоналізму, антигуманізму знаходить яскраве вираження в екзистенціалістських і фрейдистських естетичних теоріях. Однією з різновидів ідеалістичної естетики була феноменологічна естетика, представники якої тлумачили творчий процес у мистецтві як таємничий і непізнаванний, а художню творчість — як таку, що не піддається раціональному науковому поясненню. Найбільш поширеними течіями в буржуазному мистецтві були формалізм (з його крайнім проявом — абстракціонізмом) — грубий, антигуманістичний натуралізм. Буржуазні філософи, естетики, художні критики культивували естетизацію потворного, виступали проти гуманізму, краси і ствердження в мистецтві високих соціальних ідеалів, підтримували песимізм, розпач і зневіру в людині, активно заперечували або спотворювали категорію героїчного.

З доповіді тов. О. М. Косигіна на XXV з'їзді КПРС «Основні напрями розвитку народного господарства СРСР на 1976—1980 роки» випливають завдання, що стояли перед діячами радянської літератури і мистецтва в десятій п'ятирічці: забезпечити дальше підвищення ролі соціалістичної культури і мистецтва в ідейно-політичному, моральному і естетичному вихованні радянських людей, формуванні їх духовних запитів.

Слід звернути увагу на те, що, незважаючи на різні зовнішні ознаки суб'єктивізму, прагматизму, екзистенціалізму, фрейдизму, формалізму і феноменологізму — всі ці течії поєднувало прагнення до перетворення мистецтва і естетики на засіб роз'єднання людей, до перетворення філософії і естетики на зброю найреакційніших сил імперіалізму; прагнення до заперечення властивості мистецтва відображати об'єктивну дійсність, до ствердження ірраціоналізму і безідейності в естетиці і мистецтві; силкування спотворити нормальну людську сутність, викликати на поверхню і розборкати тваринні інстинкти людини, затьмарити її розум.

У спецкурсі «Естетика, художня критика і сучасна ідеологічна боротьба» розкривалася антикомуністична сутність ревізіонізму в естетиці. Ревізіонізмові властиві були такі риси: заперечення ролі марксистсько-ленінської теорії відображення як філософської основи наукової естетики; заперечення принципу партійності і партійного керівництва мистецтвом; заперечення естетичного ідеалу в реалістичному мистецтві і особливо в мистецтві соціалістичного реалізму; заперечення соціалістичного реалізму як методу художньої творчості; активна проповідь буржуазного модерністського мистецтва.

У мистецтві соціалістичного реалізму існувало чимало цікавих проблем, які поставали, зокрема, у зв'язку з науково-технічною революцією. Це питання про співвідношення наукового і художнього методів пізнання світу, взаємодії науки і художньої творчості. Важливі відкриття в галузі природничих наук змушували замислитися над інтерпретацією таких філософсько-естетичних категорій, як характер і художній образ. Гострими були проблеми реалізм — натуралізм, талант і досвід, закономірності розвитку художніх культур соціалістичних націй та національна специфіка мистецтва.

У навчальному процесі не можна обійти той факт, що і в художньо-естетичній культурі мали місце різні негативні факти (зокрема, догматизм, вульгаризація в розумінні концептуальних начал марксистсько-ленінської естетики). З'являлися іноді твори, позбавлені глибоких думок та ідей, новаторських пошуків у галузі форми, незрілих або хибних ідейно, антиісторичних.

Мали місце випадки, коли реалізм (глибинне, всебічне проникнення у суть зображуваного та показ причинних зв'язків його з кардинальними проблемами людського життя) підмінялися натуралізмом і примітивною імітацією творчості.

Марксистсько-ленінська естетика і літературно-художня критика протягом всього розвитку радянського мистецтва активно висвітлювали такі чотири найважливіші ідейно-естетичні проблеми: взаємовідносини між митцем і народом; поєднання художніх традицій і революційного новаторства; взаємодія національної своєрідності і соціалістичного інтернаціоналізму; боротьба за комуністичну ідейність і суспільна відповідальність митця.

Марксистсько-ленінська естетика вчила, що складна проблема взаємовідносин між новим мистецтвом і публікою не може бути зведена до ідеальної рівноваги між сміливою творчою ініціативою митця і сучасним естетично-художнім сприйманням (тобто естетично-художньою освітою і вихованням) широких мас. Справжній митець- першовідкривач покликаний бути, за висловом В. І. Леніна, трохи попереду споживача мистецтва, владно вести його за собою, долаючи інерцію застарілих звичок. Лише за таких умов можливий справжній художній прогрес.

З одного боку, естетика і художня критика прагнуть встановити таку рівновагу, піклуючись про освіту і виховання споживача мистецтва, а з другого, закликаючи митців до революційного новаторства і допомагаючи їм здійснювати його, об'єктивно вони «порушують» цю рівновагу. В цьому суть діалектичного, суперечливого процесу розвитку мистецтва. Проблема взаємовідносин між митцями і народом органічно пов'язана з проблемою поєднання художніх традицій і революційного новаторства. Марксистсько-ленінська естетика вчить зберігати прогресивну спадщину. Проте зберігати спадщину — не означає обмежуватись нею. Природа мистецького новаторства є творчою, а не руйнівною. І загальновизнані досягнення радянського мистецтва є результатом двох взаємопов'язаних процесів — творчого освоєння традицій і сміливих відкриттів. Однак ряд принципових помилок і зривів у різні періоди історії мистецтва (наприклад, музики) були зумовлені порушенням цієї діалектичної єдності. З одного боку, мала місце надмірна канонізація окремих явищ класичного мистецтва, гіпертрофія традиціоналізму і хибне розуміння «простоти». Прихильники цієї точки зору, по суті, заперечували революційне новаторство, побоюючись порушити догматично інтерпретовані масовість і дохідливість.

Прояви такої тенденції спостерігались, наприклад, на рубежі 20-х і 30-х років, коли раппівська естетика проголосила пролетарську масову пісню головним і майже єдиним засобом спілкування музикантів з народом.

В іншому плані ця тенденція виявилась на рубежі 40-х і 50-х років, коли розглагольствування про вірність традиціям класики і народної творчості приховували за собою побоювання новаторства, звуження і вульгаризацію принципів соціалістичного реалізму. Водночас мистецтву загрожувала небезпека псевдореволюційного нігілізму, зовні формального експериментаторства без належної опори на класичні традиції. Подібні тенденції в особливо відвертій формі побутували у 20-ті роки серед деяких діячів Пролеткульту. Вони були піддані принциповій критиці радянською партією в процесі становлення і розвитку соціалістичної культури.

Обидві лінії — і ультратрадиціоналістська, і ультранігілістська — при усій відмінності свідчили про фактичний відрив митців від живих запитів народу, про недооцінку можливостей його прогресивного росту і ідейно-естетичного вдосконалення в умовах соціалізму.

Особливого значення у розвитку радянського мистецтва набирало питання національного і інтернаціонального, взаємодія національної самобутності і соціалістичного інтернаціоналізму.

Зіткнення двох ідеологій, двох естетичних систем загострювало, робило якнайактуальнішою проблему боротьби за комуністичну ідейність мистецтва, проблему суспільної відповідальності митця. Цинічні ідеологи «авангардизму» на Заході заперечували вимоги суспільної відповідальності композитора перед суспільством. Західнонімецький критик Гейнц-Клаус Мецгер заявляв, що справжня музична творчість вільна від будь-яких соціальних обов'язків. Нести відповідальність за свою працю повинні будівники мостів, лікарі, водії машин, бо їх помилки можуть спричинитися до загибелі людей. А помилка композитора, навпаки, заслуговує всілякого схвалення, бо в ній — особлива краса оригінальності, порушення звичайного.

Уся практика радянської музики, творчість С. Прокоф'єва, Д. Шостаковича, Ю. Шапоріна, Дм. Кабалевського, Б. Лятошинського, С. Людкевича, Р. Щедріна та багатьох інших митців спростовує цю філософію снобізму і духовного дезертирства.

Сила радянської естетики і літературно-художньої критики полягала в тому, що вони базувалися на принципах ленінської теорії відображення, визнаючи існування об'єктивних законів мистецтва, специфіку художньої творчості, вивчаючи взаємодію їх з іншими законами соціалістичного життя.

Закономірним результатом розвитку радянського мистецтва було художнє відкриття нової людини, народження нової ідейно-естетичної концепції людини, людської особистості. Художнє розкриття нових соціально-політичних і ідейно-естетичних ідеалів радянського народу було дорогоцінним надбанням радянської художньої культури.

Висвітлення актуальних проблем боротьби проти буржуазної ідеології в процесі естетичної освіти і виховання студентів сприяло тому, що радянські фахівці глибше вникали в суть найважливіших теоретичних проблем марксистсько-ленінської естетики і практики художньої творчості. Це допомагало їм зрозуміти роль і місце естетики і мистецтва в ідеологічній боротьбі, відчути велику творчу силу радянської естетики в дії, у боротьбі з модерністською буржуазною естетикою і художньою критикою.

Використана література:

Естетичне виховання у вищих навчальних закладах / Авт. кол.: І.А.Зязюн та ін.; Редкол.: В.Ф.Передерій (відп. ред.), В.О.Кудін … І.А.Зязюн та ін. – К.: Вища шк., 1976. – 207 с.





Реферат на тему: Буржуазна ідеологія в процесі естетичного виховання студентів в УРСР з комуністичного світогляду (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.