Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Мовознавство

Взаємодія стилів у сучасній українській мові (реферат)



Основна частина

Для початку дамо стислу характеристику публіцистичного, розмовного, стилів.

Основними засобами розмовного стилю є: емоційно-експресивна лексика (метафори, синоніми, порівняння), суфікси суб'єктивної оцінки (зменшено-пестливого забарвлення, зниженості); часте використовування різних займенників, дієслів із двома префіксами (пона-, поза.); фразеологізми, фольклоризми, діалектизми, просторічна лексика, скорочені слова); заміна термінів розмовними словами (електропоїзд – електричка, бетонна дорога – бетонка, дворовий собака – дворняга, ясна погода – яснина, жінка голови – головиха, гнідий кінь – гнідко, особа за доглядом хворого – сиділка), заміна літературних слів трансформованими, спрощеними (взуття – обувачка, гілка – гілляка, хизуватися – форсити, хуртовина – хурделиця, маленька пляма – цятка, розуміти – кумекати, далеко – ген-ген, жваво бігати – гасати, гнівно бурчати – гарикати, трохи – дещиця, соняшник – сонях, напівсонний – осовілий, украй розгубитися – оторопіти, впасти – гепнутися, ходити – вештатися, нісенітниця – тарабарщина, старе взуття – шкарбани, здоровий – дебелий, хлопець – хлопчина, одна риба – рибина, короткий лист – цидулка, самка журавля – журавка, малувато – обмаль, оповідання – оповідка, присвячення – посвята).

Ознаками наукового стилю є: ясність (понятійність) і предметність тлумачень; логічна послідовність і доказовість викладу; узагальненість понять і явищ; об'єктивний аналіз; точність і лаконічність висловлювань; аргументація і переконливість тверджень; докладні висновки, вживання спеціальної наукової термінології (терміни і термінологічні словосполучення) та абстрактних слів; чітка композиційна структура тексту; відсутність авторської індивідуальної манери та емоційно-експресивної лексики; переважне вживання іменників та відносних прикметників, а також безособових дієслівних форм та дієслівних і дієприкметникових зворотів; монологічний характер тексту; переважання кліше і різнотипних складних речень.

Ознаки публіцистичного стилю: доступність мови і формулювань; поєднання логічності доказів і полемічності викладу; сплав точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників і фактів з емоційно-експресивною образністю; наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення здебільшого тенденційного характеру; широке використання художніх засобів; синтез елементів наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів; насиченість лексики суспільно-політичними та соціально-економічними термінами, закликами, гаслами (електорат, багатопартійність, приватизація); використання образної піднесеної лексики (епохальний вибір, політична еліта), експресивних словосполучень (інтелектуальний потенціал, одностайний вибір, рекордний рубіж), перифраз (чорне золото, голубі магістралі, легені планети); вживання у переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів (орбіта співробітництва, президентський старт, парламентський хор, правофлангові змагання); використання іншомовних суфіксів –іст, -атор, -ація (фашист, провокатор, полеміст), префіксів псевдо-, нео-, супер-, інтер-; інтригуючі заголовки; питальні речення ускладненого типу.

Художній стиль української мови можна розглядати як узагальнення і поєднання усіх стилів, оскільки письменники органічно вплітають ті чи інші стилі до своїх творів для надання їм більшої переконливості та достовірності у зображанні подій. Художньому стилю властиві свої засоби та особливості. Так, дієслово у ній зустрічається частіше, ніж в наукових книжках, а іменник, навпаки, рідше.

У художньому стилі функція повідомлення сполучається з функцією естетичного впливу на читача, тому в ньому сполучаються елементи всіх стилів, використовуються самі різні мовні засоби.

Стилістичне забарвлення слова вказує на можливість використання його в тім чи іншому функціональному стилі (у сполученні із загальновживаною, нейтральною лексикою). Однак це не означає, що функціональна закріпленість слів за певним стилем виключає їх вживання в інших стилях. Для сучасного розвитку української мови характерні взаємовплив і взаємопроникнення стилів, а це сприяє переміщенню лексичних засобів (одночасно з іншими мовними елементами) з одного стилю в іншій. Так, у наукових творах нерідко з термінологічною сусідить публіцистична лексика. Це можна спостерігати на прикладі літературознавчих робіт:

"Коли начитаєшся всіляких поем та романів про звитяжні наші змагання в ім'я волі, мимоволі кривишся од патетичної безгрішності авторських підходів до поняття "Україна” й "українець” (Штонь Г. "Кобзар” і Святе письмо // Біблія і культура: Збірник наукових статей, вип. 1. - Чернівці, 2000, с.19).

Ще більш відкритий для проникнення іностилевої лексики публіцистичний стиль. У газетній статті нерідко можна зустріти терміни поруч з розмовною і навіть просторічною лексикою:

"Хто уважно стежить за роботою Верховної Ради України, напевне, помітив, що наш законодавчий орган більшість документів приймає нашвидкуруч, без належної підготовки… Чи не тому ламають шиї ті, кому Богом велено стояти на сторожі закону? Чи не тому тиняються у безвісті народні обранці і з астрономічною періодичністю їх поправляє то Президент, то Конституційний суд, то саме життя?” (Мірза Б. А гімн – не кличе // Свое мнение, 2002, 09.04, с.11). В одному публіцистичному тексті вжито розмовні звороти (ламають шиї), слова наукового стилю (астрономічна періодичність) та слова зниженої лексики (тиняються).

Часто публіцистичний стиль сусідить з професійним, або науковим, якщо йдеться про наукову проблему.

Професійна лексика – це спеціальна лексика, тобто термінологія, що складається із слів з точно визначеним значенням (наприклад, у граматиці – префікс, суфікс; у математиці – логарифм, косинус, інтеграл; в біології – протоплазма, клітина; у філософії – матеріалізм, сенсуалізм, ідеологія; у хімії – валентність, розчин, органічні кислоти, тощо. Особливістю професійної лексики є те, що вона повністю позбавлена емоційного тла. Її роль – інформативність, точне визначення думки. Професійна лексика вживається переважно в наукових роботах, іноді її часткове застосування обумовлено в художньому тексті його тематикою. Професійна лексика у свою чергу буває вузькоспеціальною і загальнозрозумілою. Наприклад, терміни "границя”, "ноти”, "диригентський пульт” – загальнозрозумілі. Терміни ж "септакорд” (муз.), "коваріація” (мат.) – вузькоспеціальні.

В професійній лексиці є також професіоналізми – це слова, які притаманні певній професійній групі, тобто це неофіційні слова, на відміну від термінів, що властиві даній групі. Наприклад, "вікно” і "пара” у викладачів. Професіоналізми, як правило, образні, метафоричні. Виникають на основі метафоризації.

Є і такий різновид професійної лексики, як професійний жаргон. Наприклад, дембель (солдат, що демобілізується з армії), дракон (боцман у мореплавстві), каструля (синхрофазотрон у фізиків), чайник (користувач комп'ютера, мало обізнаний з ним). Можна вважати професійний жаргон за соціальний діалект.

Професійна лексика у публіцистиці часто вживається у переносному значенні як метафора або з іронічним звучанням: "У протоплазмі Верховної Ради розчиняються всі думки”. "Квартет із чотирьох партійних блоків, схоже, починає співуватися”.

Або такий цікавий приклад змішання різних стилів:

"Українська історіософська рефлексія, кілька десятиліть поспіль перебуваючи на голодній дієті звульгаризовано-марксистського економічного детермінізму і примітивної апологетики ототожнення боротьби суспільних класів-антагоністів з прогресом, поступом, зараз намагається одним махом вгамувати спрагу: розтягти скалки власної історії по концепціях, теоріях та ідеях” (Структуралізм // Вісник наукового Товариства імені В'ячеслава Липинського: Додаток до "Смолоскипа”. – 1996. - №2(2). – С.4).

В одній фразі вжито: професійна і вузькопрофесійна лексика з різних сфер науки (дієта, класи-антагоністи, рефлексія, економічний детермінізм, апологетика; розмовний стиль з фразеологізмами (розтягти скалки власної історії, одним махом вгамувати спрагу), поєднання стилів різних сфер науки (голодна дієта… економічного детермінізму).

Все це зроблено навмисно, для надання гостроти висловленню. У зміні акцентів вживання наукового стилю у публіцистиці з серйозного на пародійний, іронічний полягає основна відмінність цього сполучення стилів у сьогоденні. Знаходяться нові кліше, різноманітяться засоби.

З книжкових стилів лише офіційно-діловий є непроникним для розмовної лексики, для емоційно-експресивних слів. Хоча в особливих жанрах цього стилю можливе використання публіцистичних елементів, а отже, і оцінної лексики (але з групи книжкових слів). Наприклад, у дипломатичних документах (заявах, нотах уряду) така лексика може виражати відношення до обговорюваних фактів міжнародного життя: знайти вихід з безвиході, дивитися з оптимізмом, гігантська еволюція у відносинах.

Прикметою часу стало вживання за межами наукового стилю термінологічної лексики в переносному значенні: черговий раунд переговорів, вірус байдужості, нові витки нескінченних суперечок, коефіцієнт щирості, ейфорія минула (стало ясно, що легких рішень не буде) і т.д. У цьому випадку спостерігається не тільки метафоричне перенесення значення, у результаті чого відбувається детермінологізація, але і перенесення стилістичне: слово виходить за межі його терміносистеми, яка його породила, і стає загальновживаним.

Однак не завжди залучення іностилевої лексики укладається в стилістичну норму. Значний збиток культурі мови наносить недоречне використання: 1) високої книжкової лексики ("Журавльов виступив як поборник економії будматеріалів"); 2) надуманих, штучних термінів, що створюють псевдонауковість мови ("Одна голова великої рогатої худоби жіночого роду [тобто корова!] повинна бути використана, насамперед для наступного відтворення потомства"); 3) публіцистичної лексики в нейтральному тексті, що додає помилковий пафос висловленню ("Колектив магазина № 3, як і все прогресивне людство, заступив на трудову вахту на честь Першотравня").

Порушенням стилістичної норми стає:

1) необґрунтоване змішання різностильної лексики, у результаті якого виникає недоречний комізм ("Щоб одержати вагомі докази зловживання владою, прихопили із собою і фотокореспондента"; "Керівництво підприємства вчепилося за раціоналізаторську пропозицію");

2) уведення розмовних елементів у книжкову мову ("Недільники поклали початок благоустрою райцентру, однак у цій справі в нас ще роботи непочатий край"; "Збирання зернових в області завалили, посилаючись на погані погодні умови").

Або такий приклад: "Ранніх зернових зібрали значно менше, ніж планували – кожен гектар дав лише по 26,5 центнера. Звичайно, свою негативну роль відіграли погода. Суховії зробили свою чорну справу…” (О. Кравченко. Розмова була серйозною // Свое мнение, 2002, 18.12, с.6).

Комічний ефект від змішання мовних засобів різних стилів використовують гумористи, свідомо вживаючи контрастні за стилістичним забарвленням слова: "Через кілька днів молодий медик гуляв з дівчиною по сильно пересіченій місцевості на узбережжі моря; У позабутій стороні вона сподобалась мені цілком і повністю. Як прийшло - не знаю сам - це захоплення, ми гуляли по лісах місцевого значення”.

"Живе Вкраїна. Веселиться.

То феєрверки, то парад.

І хоч молися, хоч вдавися

Не буде вороття назад” (Щегельський П. Гра в дурня // Київ, 2001, №9-10, с.83).

Аналогічне змішання стилів використовують і публіцисти, аби додати статті колориту і більш прилучити увагу протиставленням. Приміром: "Відомо, що економічний розвиток будь-якої держави залежить, у першу чергу, від стабільності національної валюти. Якщо ж грошову одиницю починає лихоманити, її курс знецінюється і падає відносно інших "центрових" іноземних валют, то це вже є неодмінною ознакою того, що у даній державі з'явилися небезпечні хворобливі явища” (Соскін О. "Ми гривню девальвуємо і в рабство подамось" // Національна фортеця" №1(8) 1998). В самій назві закладено іронію шляхом сполучення двох стилів – науково-економічного і розмовного.

Виник навіть окремий жанр публіцистики – художньо-публіцистичний, різновидами якого є ескіз з натури, есей, нарис, фейлетон, памфлет, пародія, легенда, епітафія, анекдот тощо. Тут, у різному ступені, використовуються різні стилі. Інформаційність (передана за допомогою документальної або наукової лексики) поєднується з образністю (переданою художніми засобами), яка передає враження автора від події.

Висновки

Отже, специфіка кожного стилю випливає із особливості функцій мови у даній сфері спілкування. Так, публіцистичний стиль спрямований на волю, свідомість і почуття слухача, а стиль науковий – на передачу інтелектуального змісту. Однак, межі між стилями не можуть бути дуже жорсткими. Ораторський стиль може мати багато спільного з публіцистичним, а до літературного дуже близький стиль гуманітарних текстів. Публіцистичний же стиль іноді зближається з розмовним.

У межах кожного функціонального стилю сформувалися свої різновиди – підстилі, для точнішого і доцільнішого відображення певних видів спілкування та вирішення конкретних завдань.

У сучасній українській мові на даному етапі найбільше спостерігається проникнення у різні пласти лексики (у публіцистику, літературознавство, художню літературу) розмовного стилю, діалектів, жаргонів. Причини цього, на нашу думку, коріняться у потребі повернутись до витоків нації, відродити її культурне надбання, яке зберігалось саме серед народу, у "хуторянській культурі”. Деякою мірою сприяють цьому процесу явища так званої "контркультури”, яка знижує літературність мови, вводить у неї сленгові слова і висловлення. Її явища – сленг, стьоб, жаргон, зниженого лексичного забарвлення лексика.

Водночас з цим активно йде процес певної офіціозності, насичення публіцистичних текстів економічними та політичними категоріями і термінами, забруднення мови іноземними словами. Якщо зустрічається взаємовплив з науковою лексикою, то зазвичай у переносному значення, для надання тексту ознак сатири або гумору.

Використана література

1. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. – М., 1973.

2. Береснев С.Д. О взаимоотношении подъязыков и функциональных стилей // Межвузовский сборник. – Пермь, 1994.

3. Зубков М.Г. Мова ділових паперів. – Харків: Фоліо, Майдан, 2001.

Аналізовані тексти

4. Кравченко О. Розмова була серйозною // Свое мнение. – 2002. - 18.12. – С.6.

5. Патриляк Б. Антидержава Forever? // Смолоскип України. – 2001. - №4(69), с.1.

6. Структуралізм // Вісник наукового Товариства імені В'ячеслава Липинського: Додаток до "Смолоскипа”. – 1996. - №2(2). – С.4.

7. Штонь Г. "Кобзар” і Святе письмо // Біблія і культура: Збірник наукових статей, вип. 1. - Чернівці, 2000.

8. Щегельський П. Гра в дурня // Київ. – 2001. - №9-10.



--------------- Повну версію реферата можна скачати на початку (у верхній частині) сторінки ---------------



Реферат на тему: Взаємодія стилів у сучасній українській мові (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2014. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.  Створити сайт безкоштовно