Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Мовознавство

Творення семантичних варіантів суфікса у сучасній українській лексиці (курсова робота)

Зміст

Вступ

Розділ І. Творення семантичних варіантів суфікса – иц(я) внаслідок демодифікації

Розділ ІІ. Творення семантичних варіантів унаслідок втрати

первинної дериваційної функції суфіксів або її підсилення

2.1 Від”ємно-модифікаційні тавтологічні суфікси

2.2 Підсилювально-мутаційні тавтологічні суфікси

Висновки

Література

Вступ

Суфіксальна підсистема сучасної української літературної мови незмінно привертає увагу дослідників. Вона неодноразово ставала об”єктом як теоретичних студій з морфеміки та словотворення, так і предметом опрацювання при укладенні різнотипних морфемних та словотвірних словників. Аналізу окремих ланок суфіксальної підсистеми, проблемам встановлення інвентаря її одиниць, визначення їхніх властивостей, відношень між одиницями (синонімічних, антонімічних, омонімічних), особливостей використання одиниць суфіксальної підсистеми в процесах творення слів різних частин мови присвячено парці І.І.Ковалика, Т.М.Возного, Н.Ф.Клименко, В.В.Грещука, А.П.Грищенка, Л.О.Родніної, Г.В.Чернецької, Ф.О.Нікітіної та інших учених. Спробу описати суфіксальну підсистему як цілісний мовний об”єкт здійснено в колективній монографії „Словотвір сучасної української літературної мови” (К., 1979). У працях Л.Л.Гумецької, В.В.Німчука, С.П.Бевзенка, С.П.Самійленка, Л.М.Полюги та інших дослідників предметом дослідження ставала й історія формування окремих ланок та одиниць суфіксальної підсистеми української мови. Не оминули українські вчені своєю увагою й закономірності функціонування певних суфіксів у різних типах морфемних структур слова (колективні монографії „Морфологічна будова сучасної української мови” (К., 1975),. За останні 15-20 років також вийшли друком морфемні словники української мови: „ Морфемний словник” Л.М.Полюги (к., 1983), „Словник афіксальних морфем української мови” Н.Ф.Клименко, Є.А.Карпіловської, В.С.Карпіловського та Т.І.Недозим (К., 1998) та інші словники.

Однак з накопиченням, в україністиці зокрема, окремих розвідок будови та реалізації суфіксальної підсистеми мови, все гострішою стає потреба в дослідженні окремих семантичних варіантів суфіксів. Саме належна повнота і всебічність вивчення окремих ланок суфіксальної підсистеми сучасної української літературної мови і створюють надійне підґрунтя для виконання такого завдання.

Мета нашого дослідження полягає в вивченні тавтологічних одиниць в суфіксальній системі сучасної української мови.

Новизну цієї мети становить:

1. дослідження творення семантичних варіантів суфікса –иц(я);

2. дослідження творення семантичних варіантів унаслідок втрати первинної дериваційної функції суфіксів або її підсилення.

Розділ І. Творення семантичних варіантів суфікса – иц(я) внаслідок демодифікації

У сучасній українській апелятивній лексиці функціонує ряд слів, у складі яких вичленовується суфікс –иц (я). Це слова визначеного граматичного класу - іменники жіночого (іноді спільного) роду.

Праслов'янський суфікс -/ся, якому відповідає давньосхідно-слов'янський –иц (я) виник шляхом поширення суфіксального елемента -/-, що, на думку Селищева, виходив з ужитку за допомогою структурного форманта -ка. У східних слов'ян суфікс –иц (я) був досить продуктивним засобом вираження назв осіб, істот, предметів з демінутивним, нейтральним чи сингулятивним відтінком. Згодом відбувався занепад апелятивних утворень з суфіксом –иц (н) і заміна його синонімними морфами (зокрема, суфіксом к (а)).

Отож, у процесі розвитку мови колись досить продуктивний суфікс стає непродуктивним. Проте – иц (я) досить чітко вичленовується у складі як апелятивів, так і онімів сучасної української мови. Крім того, він утворює похідні суфікси ниц (я), -чиц(я) і варіанти -овиц(я), -авиц(я), -лиц(я) тощо.

Вживання -иц(я) протягом довгого історичного періоду - від праслов'янської до сучасної української мови - вплинуло не лише на структуру і продуктивність цього суфікса, а й на його функцію. У спільнослов'янський період основною (та й, мабуть, першопочатковою) функцією суфікса -иц(я) була модифікаційна. У сучасній українській мові внаслідок втрати властивої йому первинної дериваційної функції спостерігаємо семантичне варіювання суфікса -иц(я), зокрема при заміні модифікаційної функції мутаційною. Так виникають так звані "тавтологічні суфікси".

Отже, щодо суфікса -иц(я) в українській мові можна оперувати терміном тавтологічний суфікс, як це роблять по відношенню до суфікса -іс(а) польські вчені Я. Пузиніна та Р. Гжегорчикова (Gramatyka... 1984; 319).

Є. А. Карпіловська зазначає, що оскільки представники такого різновиду суфіксів "стають тавтологічними внаслідок втрати модифікаційних значень (демінутивності, аугментивності, сингулятивності або збірності) і завдяки цьому увиразнюють, підсилюють предметне значення або, ширше, значення субстанції твірного безсуфіксного іменника, називаємо їх від'ємно модифікаційними " (Карпіловська 1999; 103).

Всього слів із сегментом –иц (я) за даними Інверсійного словника української мови нараховується 1566. Але частина з них

-иц(я) має у складі похідних суфіксів (бійниця, курильниця). Інші зберігають модифікаційну функцію, оскільки творять кореспондуючі назви жіночого роду від чоловічих назв (самиця, перебіжчиця, любимиця). Деякі іменники з суфіксом –иц (я) утворені від дієслів, атрибутивів, числівників, і їх релятивна семантика стає на перешкоді процесу від'ємної модифікації. Тому предметом нашого розгляду є лише апелятиви з неускладненим елементом -иц (я), утворені від іменників, оскільки "процес втрати модифікаційних значень пов'язаний з увиразненням предметного значення або виникненням омонімічного" (Карпіловська 1999; 104).

Отож, аналізові піддаються 140 апелятивних одиниць з суфіксом - иц(я) та його інтерфіксованими варіантами —овиц (я), —авиц (я), —лиц (я), що на різних етапах розвитку української мови були утворені від іменників за допомогою модифікаційного суфікса – иц (я).

Специфіка значення від'ємно-модифікаційного суфікса полягає в тотожності його словотвірного значення із значенням, вираженим безсуфіксною словотвірною структурою з тим же коренем. У таких похідних виявляється семантична надлишковість суфікса, функція якого є структурною.

Так суфікс –иц(я) виконує роль виразника значення, прихованого в безсуфіксному твірному слові. Наприклад: коровиця - розм. рідко. Те саме, що корова 1 (СУМ IV; 295); бруковиця - діал. брук, бруківка (СУМ І; 241). Твірними до розглянутих слів є відповідно корова і брук. Іноді ж відбувається конкретизація, уточнення такого значення, якщо суфікс, уже наявний у структурі слова, є омонімічним (пер-ець: пер-ч-иц(я)).

Процес втрати модифікаційного (мається на увазі демінутивного) значення пов'язаний з увиразненням предметного значення суфікса -иц(я). Це іноді призводить до появи нового значення, порівняно з твірним іменником. Зіставимо: травиця - зменш.-пест. до трава (СУМ IX; 220). Тут
зберігається демінутивність суфікса -иц(я): вдовиця - Те саме, що вдова (СУМ 1; 313). У даному випадку демінутивність втрачена, значення —иц(я) тотожне значенню безсуфіксного іменника, тобто, від'ємно-модифікаційне; бараниця - Вичинена овеча шкура (СУМ І; 104). Суфікс -иц(я) виконує мутаційну функцію, оскільки надає твірному слову нового лексичного значення.

Подібні суфікси виявлено лише в складі відіменникових іменників, що можна пояснити номінативним статусом останніх, адже увиразнюється предметна семантика. Тобто, модифікаційний суфікс, втрачаючи властиве йому значення, стає формальним підгрунтям для вираження або формування предметного (мутаційного) значення. Поправку можна зробити хіба що на словотвір від субстантивованих прикметників, адже вони набули предметного значення. Наприклад, стара: стариця - діал. Стара жінка (СУМ IX; 656), права: правиця - Права рука (СУМ VII; 505).

Таким чином, цілий ряд українських слів із суфіксом -иц(я) мають у своєму складі тавтологічний суфікс -иц(я).

Розглядуваний суфікс демонструє реалізацію можливого інтервалу варіювання в повному обсязі - від суто модифікаційних дериватів до словотвірних дублетів з тавтологічним суфіксом - иц(я) з від'ємно-модифікаційним і мутаційним їхнім значенням і далі до слів з демодифікованими суфіксами, що мають інше лексичне значення, а отже виступають до спільноструктурних утворень як омоніми.

Є. А. Карпіловська (Карпіловська 1999; 109) так ілюструє варіювання від'ємно-модифікаційного суфікса -иц(я):

 

 

 

 

Слова з

Суфікс

Модифікаційний варіант

Варіант перехідного типу

Мутаційний варіант

дублет

частково або

 

 

 

дублет

повністю

омонімічними

суфіксами

-иц(я)

верб-иц(я) сестр-иц(я)

кун(а):

кун-иц(я) 1,4

коп(а)1Л //

удов(а); удов-иц(я),

лебідь:

буквицяручиця

 

 

коп-иц(я),

кобил(а)1: кобил-иц(я) 1

вовн(а):

вовн –иц(я),

 

 

 

кобил-иц(я) 1

мерв(а):

 

 

 

 

мер-иц(я)

лебідь:

лебед – иц(я)

 

Точкою відліку для від'емно-модифікаційного суфікса -иц(я) ми вважаємо деривати із суто модифікаційною функцією. Таких серед розглянутих апелятивів виявлено 10. У цих іменниках збережена первинна функція суфікса: це пестливі або зменшувально-пестливі відіменникові утворення. Наприклад, косиця -Зшенш.-пестл. до коса (СУМ IV; 304); травиця - Зменш.-пестл. до трава (СУМ ІХ: 220), сестриця - Пестл. до сестра (СУМ IX; 150), а також кравиця, церковиця, морквиця, водиця, вербиця, землиця.

Між граничними типами дериватів - із суто модифікаційними та із суто мутаційними (дублети) й дериватами-омонімами, що втратили навіть асоціативний зв'язок із безсуфіксними іменниками - перебувають деривати перехідної зони, семантика яких є синкретичною, тобто в ній поєднані модифікаційні й дублетні значення. Серед них капуста: капустиця -1. Пестл. до капуста, -2. Діал. капуста (СУМ IV; 98); копа 1; копиця -1. Невеликий стіжок сіна, соломи тощо, 2. рідко Те саме, що копа 1 (СУМ IV; 281); кобила 1: кобилиця - 1. Те саме, що кобила, лошиця 2. у мн. Те саме, що козла (СУМ IV; 201).

Інколи дериват, не маючи функціональних обмежень, стає уживанішим за свою твірну одиницю й остання тлумачиться через його посередництво. Наприклад, куна - те саме, що куниця 1. Дрібна хижа тварина родини куницевих з цінним пушистим хутром, 4. Грошова одиниця (СУМ IV; 399). Варіантів перехідного типу нараховується 8. Такі лексеми можуть відрізнятись наявністю у дериватів підсилювального чи експресивного значення, як от: душа: душиця - зневажл. Те саме, що душа (СУМ II; 446).

Вище розглянуті похідні демонструють несумірність своєї семантичної парадигми з парадигмою безсуфіксного твірного іменника, як правило, їхня парадигма ширша за рахунок модифікаційного значення.

Наступною стадією втрати модифікаційного значення є деривати -часткові словотвірні дублети до безсуфіксних твірних іменників. Про різний ступінь втрати суфіксами навіть спільноструктурних похідних модифікаційного значення свідчить різний спосіб тлумачення подібних дериватів у СУМі. На нашу думку, дериватами-частковими словотвірними дублетами є такі: іменник корова має декілька значень, але лише до першого з них "велика парнокопитна свійська молочна тварина" (СУМ IV; 295) виникає дериват-дублет коровиця. Аналогічно: кров: кровиця - поет., образно, Те саме, що кров 1 (СУМ IV; 361); пашня: пашниця - Те саме, що пашня 1,2 (СУМ VI; 104); шпаківня: шпаківниця - Те саме, що шпаківня 1 (СУМ XI; 513). Можливо, до цього перехідного типу відносяться й деривати, що є уживаніші за свою твірну одиницю: гусінь 1. Те саме, що гусениця 1, 2. Рідко Те саме, що гусениця 2 (СУМ II: 197), кита - Те саме, що китиця (СУМ IV: 155), щир - Те саме, що щириця (СУМ XI: 586). Всього таких одиниць 7.

Третя стадія дедемінутивації - це утворення дериватів — повних словотвірних дублетів. При цьому похідні повинні мати те ж лексичне значення, відноситись до того ж об'єкта дійсності або поняття, що й безсуфіксні іменники. Усі словотвірні дублети описані у СУМі за допомогою метамовного еквівалента "Те саме, що безсуфіксний іменник".

 

Наприклад: ожеледиця - Те саме, що ожеледь (СУМ V: 646), броварниця - застар. Те саме, що броварня (СУМ І: 237), завійниця 1 -розм. рідко Те саме, що завійна (СУМ III: 50), вдовиця - Те саме, що вдова (СУМ 1: 313). Такі лексеми повністю втратили модифікаційне значення і перетворились на словотвірні дублети до безсуфіксного іменника. Однак навіть такі дублети, маючи тотожні інтенсіонали, різняться за своїми стилістичними характеристиками або сферами вживання у мові. Серед них є обмежені сферою вживання діалектні утворення на зразок мервиця - діал. Те саме, що мсрва (СУМ IV: 674), лавиця - діал. лава (СУМ: ІУ: 430). Трапляються розмовні рідковживані назви: зозулиця - розм. рідко Те саме, що зозуля (СУМ III: 678), кужелиця - розм. Те саме, що кужіль (СУМ IV: 386). Застарілими лексемами є ситиця - заст. Те саме, що сита, броварниця та інші. Представлена й спеціальна лексика, наприклад, кітвиця - мор. Те саме, що кітва (СУМ IV: 171).

Всього мутаційних варіантів - дублетів знайдено 26.

На шляху до утворення дериватів-омонімів можна виділити ще один проміжний тип. Це багатозначні апелягиви, -які поєднують дублетне значення -иц(я) (що, в принципі, вже свідчить про мутацію значення твірного іменника) та власне мутаційну функцію, де суфікс -иц(я) надає дериватам нового лексичного значення, зберігаючи зв'язок із твірним словом. Наприклад, паровиця - розм. застаріле 1. Парні воли, запряжені разом, 2. Спарований одяг, 3. Те саме, що пара (СУМ VI: 73), моровиця. Те саме, що мор, 2. Епідемія (СУМ IV: 799). Всього 5 одиниць, їх можна об'єднати з асоціативними дериватами, адже їхні основи зберігають різної сили асоціативний зв'язок із семантикою твірних слів, внутрішню форму, а отже, їхнє значення можна представити за допомогою перифраз. Об'єднання таких слів у одній словниковій статті, на думку Є. А. Карпіловської (Там же), суперечить логіці аналізу багатозначної лексеми, всі лексико-семантичні варіанти якої повинні включати стрижневе значення в свої дефініції. З огляду на це Карпіловська вважає омонімами такі слова, об'єднані в СУМі в одній словниковій статті, як от: руч-иц(я) -Зменш.-пестл. до рука 1 і ручиц(я) - Один з чорирьох похило укріплених у насаді воза кілків, що підтримують з обох боків драбин (СУМ: XIII: 899); копиц(я) - висушена кора коричного дерева, що її вживають як прянощі кондитерських виробів, а також у медицині і парфюмерії і кор-иц(я) -Песл. до кора (СУМ IV: 291).

Отож, останнім, заключним етапом демодифікації суфікса -иц(я) є деривати-омоніми, що частково або повністю втратили подільність основи, їх треба відрізняти від тавтологічних суфіксів, що входять до складу лексем-найменувань тих самих об'єктів дійсності та понять. Такі суфікси ми вважаємо від'ємно-модифікаційними у складі асоціативних дериватів-колишніх демінутивів, що перебувають на різних стадіях детемологізації, послаблення семантичних зв'язків з твірною одиницею або ж омонімізації.

 


 

Причиною омонімізації є втрата зв'язку таких одиниць з мотивуючими словами, подільність їх основи ускладнена, по-перше, змінами в їхній семантичній структурі та втратою внутрішньої форми. Так, наприклад, у апелятиві козиця - Те саме, що волинка (СУМ IV: 206) втрачено зв'язок з лексемою коза 1. Але формальна будова таких слів видається прозорою, як у слові руш—иц(я), що походить від ручний (чергування к//ш//ч).

По-друге, подільність основ можна установити тільки на рівні діахронії. Прикладом може служити іменник черепиця - Покрівельний матеріал у вигляді випалених глиняних і цементованих жолобчастих пластинок або плиток (СУМ XI: 307), зв'язок якого зі словом череп виявляється тільки в результаті етимологічного аналізу "черепиця" утворено від слова череп в переносному значенні ''гончарний виріб з глини", "'великий черепок”, "горшок" із суфіксом -иц(я) утворено черепиц-я (Цыганенко 1989: 479). Отож, у слові черепиця - иц(я) є субморфом.

По-третє, мотивуюче слово вийшло з ужитку. Наприклад, палиця Відділена від дерева й очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки (СУМ VI: 28) є з точки зору сучасного мовця словом непохідним, оскільки твірне до нього пала не збереглося. Або ж іменник птиця - хребетна тварина, яка має тіло, вкрите пір'ям, дзьоб і замість передніх кінцівок крила (СУМ VIII: 378) "Утворено з допомогою зменш.-пестл. суфікса —иц(я) (як водиця) від пъта "птиця", котре походить від праслов. *ръtа "птиця" (Цыганенко 1989: 340). Звідси випливає, що в іменнику водиця суфікс -иц(я) модифікаційний, але у лексемі птиця, що свого часу була утворена абсолютно аналогічно, суфікс — иц(я) модифікаційний, а подільність основи збереглася тільки завдяки функціонуванню спільнокореневого іменника птах.

Велика кількість подібних демодифікованих утворень, що мають відмінне віл вихідного іменника лексичне значення (всього 84, свідчить про активність цього способу номінування понять та об'єктів дійсності в українській мові. Деякі з таких слів ще зберігають асоціативний семантичний зв'язок з безсуфіксними іменниками і завдяки цьому -подільність основи (47), інші повністю його втратили (37 одиниць).

Диференціацію значень суфікса -иц(я) цікаво розглянути на прикладі іменника матиця. У словнику за редакцією Б. Грінченка (Словарь... II: 113) подаються такі тлумачення: 1)матка; 2) дикая свинья; 3) пчела-матка. У СУМі знаходимо: мат-иц(я) - самиця стосовно своїх малят і матиц(я) -Громадське культурно-освітнє товариство в південних і західнослов'янських країнах XIX – поч. XX ст. (СУМ IV: 650).

Колишні демінутиви тепер становлять ботанічну і зоологічну номенклатуру української мови, наприклад, ялиця, рутвиця, буквиця, мітлиця, стрілиця; плотиця, горлиця, жалиця, нориця (відповідно 17 і 14 назв). Трапляються численні назви реалій побуту (35): криниця, вулиця, планиця; образні позначення наукових понять на зразок зіниця, ріпиця, ручиця і под. (всього 9), інші предметні назви (9).

Отож, унаслідок втрати суфіксом -иц(я) первинної дериваційної функції він з продуктивного перетворився на непродуктивний. Разом з тим, втрата ним модифікаційних значень, виконання мутаційної функції призвело до розширення предметних значень суфікса -иц(я). Завдяки цьому зросло навантаження -иц(я) на семантико-словотвірне поле "конкретний предмет”. Перехідна зона в шкалі семантичного варіювання унаочнює його динаміку, дозволяє встановити особливості механізму, способів такого варіювання змісту суфікса -иц(я).

Розділ II. Творення семантичних варіантів унаслідок втрати

первинної дериваційної функції суфіксів або її підсилення (на прикладі тавтологічних суфіксів: від`ємно-модифікаційних та підсилювально-мутаційних)

Семантичне варіювання суфіксів спостерігаємо також унаслідок втрати властивої їм первинної дериваційної функції, зокрема при заміні модифікаційної функції мутаційною. Внаслідок втрати модифікаційного значення постають так звані тавтологічні суфікси. Матеріал нашого дослідження переконує в тому, що до тавтологічних можна віднести не тільки суфікси, що втратили властиве їм модифікаційне значення, а й ті суфікси, які служать лише для унаочнення, підкреслення певного предметного значення, успадкованого від безсуфіксного слова, а отже, виступають як формальний показник його категоріальної належності.

Оскільки представники першого різновиду суфіксів стають тавтологічними внаслідок втрати модифікаційних значень (демінутивності, аугментативності, сингулятивності або збірності) і завдяки цьому увиразнюють, підсилюють предметне значення або, ширше, значення субстанції твірного безсуфіксного іменника, називаємо їх від'ємно-модифікаційними. Суфікси - представники другого різновиду тавтологічних формантів визначаємо як підсилювально-мутаційні.

Специфіка функціонального навантаження в слові обох цих типів суфіксів полягає в тотожності їхнього словотворчого значення зі значенням, вираженим безсуфіксною словотвірною структурою з тим же коренем, їхня семантична надлишковість. Отже, вони виконують у слові структурну функцію, роль виразника значення, прихованого в безсуфіксному твірному

слові або й конкретизації, уточнення такого значення, якщо суфікс, уже "наявний в структурі слова є омонімічним. Це спостерігаємо, наприклад, у значеннях суфіксів таких дериватів, як нім-ч-ай, нім-ч-ин, нім-ч-ик (пор. з нім-ець) або волос-інь, жар-інь, цвіт-інь (пор., відповідно, з волос, цвіт, жар, жар(а). До підсилювально-мутаційних відносимо ті суфікси, які або

взагалі не мають модифікаційного значення, наприклад, -ак, -ук-/-юк, -ник, -няк, -г(а), або суфікси, які не мають такого значення саме з основами певного класу, а отже, виступають як підсилювально-мутаційні у контекстно-інваріантному значенні. Таким є, зокрема, суфікс -ець у сполученні з прикметниковими або дієслівними основами та суфікс -ок у сполученні з основами дієслів на відміну від іменникових основ .

Те, що процес втрати модифікаційного значення пов'язаний з увиразненням предметного значення (а в багатьох випадках, і з формуванням нового порівняно з твірним іменником), підтверджує виникнення подібних дериватів на основі саме предметних, вихідних значень твірних безсуфіксних слів, пор. : зубок - 2. Те саме, що зуб 2. (Гострий виступ на чому-небудь (знарядді, машині і т. ін. ); зубець; 3. Окрема часточка головки часнику і пор. із зуб 3, етн. - Назва народної пісні і танцю. Подібні суфікси виявлено лише в складі відіменникових іменників, що можна пояснити номінативним статусом останніх, адже увиразнюється предметна, ширше, субстанціональна семантика твірної основи, тобто, модифікаційний суфікс, втрачаючи властиве йому значення, стає формальним підгрунтям для вираження або формування мутаційного (предметного) значення. Свого часу Н. О. Янко-Триницька, аналізуючи подібні утворення з російській мові, висловила думку про те, що вони свідчать про формування зразків, "частково омоструктурних до зразків для творення розмірно-оцінних іменників, за якими створюються назви предметів зі значенням подібності або призначеності" (Янко-Триницкая, 1975, с. 184-185).

На підтвердження думки, що такі іменники не становлять наслідок метафоризації прямих значень розмірно-оцінних слів, а є самостійними дериватами з омонімічними суфіксами, дослідниця подала цілий ряд аргументів, серед яких:

1) відсутність у деяких таких іменників вказівки на подібність до предмета, названого прямим значенням цього слова, а лише на його призначення, пор. рос. ручка в значенні "частина предмета, призначена для захоплення рукою";

2) такі деривати можуть позначати предмети та об'єкти дійсності, не менші, а значно більші за своїми розмірами від розмірно-оцінних твірних іменників, пор. рос. бровка (бігової доріжки) або носик (чайника) (Янко-Триницкая, 1975, с. 178-180).

Проте, як ми спробуємо довести нижче при аналізі конкретних похідних, уявність активної моделі творення іменників з демінутивним значенням від цих же основ з цими ж суфіксами свідчить саме про зміну функції суфікса і варіювання його значення від модифікаційного до мутаційного при збереженні (це не заперечувала і навіть підкреслювала й Н.О.Янко-Триницька) асоціативного зв'язку із семантикою твірного розмірно-оцінного іменника. Цю точку зору "підтверджують історичні дані (міркування про динаміку розвитку значення слова зірка в українській мові), а також наявність численної групи подібних утворень, що в семантиці поєднують тавтологічні від`ємно-модифікаційні) та модифікаційні значення. Релятивна (ознакова, тобто пов'язана із субстанцією) семантика дієслів, атрибутивів та прислівників стає на перешкоді цьому процесу.

Від тавтологічних суфіксів, що входять до складу лексем-найменувань

тих самих об'єктів дійсності та понять, відрізняємо від'ємно-модифікаційні суфікси у складі асоціативних дериватів - колишніх демінутивів, що перебувають на різних стадіях деетимологізації, послаблення семантичних зв'язків з твірною одиницею, або ж омонімізації. Пор. численні приклади лексем - колишніх демінутивів з ботанічної та зоологічної номенклатури української мови (загальномовної та діалектної), що їх подає в своїй праці В. В. Німчук: губка, кобилка, коник, метелик, щурик, щурок тощо (Німчук, 1992), а також бичок, буквиця, квасок, квасець, ковалик, льонок, рибець та ін. Крім того, серед дедемінутивів, зокрема, натрапляємо також на численні назви реалій побуту, образні (народні) позначення наукових понять на зразок басок, валок, гостець, древко, лобок, мішок, порошок, райок, разок, ручиця, хребець, хрестець та ін. Л. О. Родніна пропонує називати такі утворення „десемантизованими демінутивами" і твердить, що характерним для сучасного стану української мови є більш-менш тривале паралельне вживання таких десемантизованих демінутивів і слів, що їх мотивують, у тому самому значенні (Родніна, 1979, с. 102). Проте аналіз тлумачень поданих нею прикладів у СУМі переконав нас у тому, що ці утворення перебувають на різних стадіях десемантизації, або ж втрати модифікаційного значення суфікса, а отже, й на різних стадіях віддалення від твірних одиниць, пор.:

ватаг-ватажок, гурт-гурток, колос-колосок, сад-садок, став-ставок і пор. з нашими прикладами.

Велика кількість подібних демодифікованих утворень, що мають відмінне від вихідного іменника лексичне значення, свідчить про активність цього способу номінування понять та об'єктів дійсності в українській мові. Деякі з таких слів ще зберігають асоціативний семантичний зв'язок з безсуфіксними іменниками і завдяки цьому - подільність основи, а деякі вже повністю його втратили. Причому, щодо цього спостерігаємо різну схильність суфіксів дериватів до збереження семантичного зв'язку з твірним словом. Наприклад, суфікс -ець засвідчує реалізацію полярних ланок шкали варіювання: з ним, як показав аналіз нашого матеріалу, можливі або демінутиви із суто модифікаційною функцією суфікса на зразок кабан-ець - Зменш, до кабан; кум-ець - Пестл. до кум; мороз­-ець - Зменш, -пестл. до мороз, або деривати-омоніми на зразок дубець -Відламана (перев. тонка, гнучка) гілка без листя чи хрестець, рідко. -Половина полукіпка; квасець, діал. - Щавель. Здатність до творення словотвірних дублетів цей суфікс виявляє лише на основі переносного значення безсуфіксних іменників, напр. : зуб-ок - 2. Те саме, що зуб 2; зубець і зуб - 2. Гострий виступ на чому-небудь (знарядді, машині і т. ін. ; зубець (у 1 знач.). У деяких дериватів про асоціативний зв'язок із твірною одиницею свідчать спеціальні відсилання в тлумаченнях СУМу, пор. : ріж-

 

ок - 4. Мн. ріжки. Назва різних, схожих за_формою на ріг 1 знач. ) виробів для зберігання тютюну, пороху та інших, перев. сипких речовин; // розм. Магазин ручного кулемета або автомата у формі рога для патронів; 6. мн. ріжки. Частина предмета або весь предмет, схожий формоюна ріг (у 1 знач. ); використовується як пристосування для чого-небудь; 7. мн. ріжки. Солодка булочка або інші які-небудь ласощі, подібні формою до рога (у 1 знач. ). Навіть ті самі тавтологічні суфікси виявляють різний ступінь нейтралізації модифікаційного значення, різні стадії послаблення семантичного зв'язку з твірним іменником, про що свідчать тлумачення відповідних дериватів у СУМі. Одні демонструють реалізацію можливого інтервалу семантичного варіювання в повному обсязі - від суто модифікаційних дериватів до словотвірних дублетів з тавтологічними суфіксами (з від'ємно-модифікаційним або суто мутаційним їхнім значенням) і далі до слів з демодифікованими суфіксами, що мають інше лексичне значення, а отже, виступають до спільноструктурних утворень як омоніми. Інші суфікси реалізують лише окремі ланки такого інтервалу (перші дві або полярні - першу й останні, без зони словотвірних дублетів з тавтологічними суфіксами). Найвиразніше різні спроможності модифікаційних суфіксів щодо варіювання виявляються в сполученні з тією ж твірною основою. Наприклад, демінутивні суфікси -ець, -ик та -ок так поводять себе в сполученні з основою зуб-. Суфікс -ик реалізує лише модифікаційне значення (зуб-ик- Зменш, -пестл. до зуб 1); суфікс -ок дає омоніми з модифікаційним (зуб-ок - 1. Зменш, -пестл. до зуб 1) та мутаційним значенням (відмінним від значення безсуфіксного іменника, пор. : зуб-ок - 2. Те саме, що зуб 2; зубець і 3. Окрема часточка головки часнику); суфікс же -ець виступає в сполученні з цією основою як демодифікований складник словотвірного дублета, як тавтологічний суфікс (пор,: зуб-ець - 1. спец. Гострий виступ на чому-небудь; частина знаряддя, інструмента, деталі механізму і т. ін. у формі гострого виступу; зуб (у 2 знач); 2. перев. мн. Надбудовані на фортечній стіні, башті і т. ін. стовпчики з рівним віддаленням один від одного; // Гострі верхи гір, вершини дерев у лісі і т. ін. , що виділяються ламаною лінією).

За характером семантичних співвідношень з твірним (безсуфіксним) словом іменники з тавтологічними суфіксами можна поділити на ширші за обсягом семантики від твірного слова, або ж такі, що разом з мутаційними зберігають і модифікаційне значення, та сумірні з ним за складом своїх семантичних парадигм, або ж ті, що повністю втратили модифікаційне значення і перетворилися на словотвірні дублети до безсуфіксного іменника. Однак навіть такі дублети, маючи тотожні семантичні парадигми (інтенсіонали), різняться за своїми стилістичними характеристиками, активністю або сферами вживання в мові, тобто за своїми екстенсіоналами.

1. Від”ємно-модифікаційні тавтологічні суфікси

Отже, точкою відліку в інтервалі семантичного варіювання цього типу вважаємо спільноструктурні деривати із суто модифікаційною (для від'ємно-модифікаційних) або суто мутаційною (для підсилювальних) функцією суфіксів, межею - спільноструктурні деривати-омоніми з такими демодифікованими суфіксами. Загалом до цього типу варіювання змісту залучено 25 суфіксів, з них 4 складені.

Усі словотвірні дублети описані в СУМі за допомогою метамовного еквівалента "Те саме, що + безсуфіксний спільнокореневий іменник". Інколи тавтологічними можуть ставати суфікси в складі похідних не лише 1-го, а й 2-го ступеня похідності, зокрема, вторинні демінутиви, напр. : кіст-к(а) - 4. рідко. Те саме, що кісточка 6 (Насіння з твердою оболонкою в плодах деяких рослин), а також кість - 2. тільки мн. Те саме, що кісточка 3 (збірн. ікла, бивні деяких тварин (слона, моржа), які використовують для різних виробів).

Щодо_дериватів-словотвірних дублетів з суфіксами та без суфіксів від основ прикметників або дієприкметників, то їх розглядаємо як незалежні утворення від спільної основи, скільки обидва різновиди таких похідних набувають предметного "значення з його можливими модифікаціями (збірність або сингулятивність) внаслідок деривації, а отже, говорити про підсилення або втрату їй похідних значень, властивих твірній одиниці, немає жодних підстав, пор. : зелень - 1. збірн. Зелені дерева, кущі, трави і т. ін. ; // Зелене листя дерев, кущів і т. ін; 2. збірн. Деякі, перев. зелені овочі і трави, що вживаються як їжа або приправа до страв; 3. Зелений колір чого-небудь; 4. розм. Зелений наліт, цвіль на чому-небудь; 5. спец. Зелена фарба і зелен-ин(а) - збірн. , діал. Зелень (у 2 знач. ), зеленн(я), збірн., діал. - Зелень (у 1 знач.) або прі-ль -1. Запах прілого; 2. збірн. Те саме, що прілина 1 і прі-л-ин(а), розм. - 1. збірн. Те, що попріло, згнило, розклалося під дією тепла й вологи; 2. Сире, вкрите пліснявою місце.

Проте, на нашу думку, власне дериваційне значення суфіксів у складі подібних дериватів приглушене, що й спричинює можливість їхньої синонімізації з безсуфіксними іменниками. Таке явище поширене саме в сфері відатрибутивних утворень, пор. , крім поданих прикладів, також: глад-інь і гладь - Те саме, що гладінь; глиб - Те саме, що глибина 2,3; дал-еч - Те саме, що далечінь; глуш, рідко. - Те саме, що глушина. На двоїстий статус суфіксів у таких похідних вказують натомість тлумачення з відсиланням до твірних прикметників або дієприкметників, пор. вище: зелень, пріль 1, а також синь-к(а) - 1. Мінеральна синя фарба, що застосовується для підсинювання тканин, паперу, розчину при біленні хати, білизни при пранні і т. ін.; 2. спец. Синій світлокопіювальний папір для розмноження креслень; креслення на такому папері; 3. розм. Те саме, - що синь 3; 4. розм. , рідко. Те саме, що синява 1, 2. Запропонований В.І. Максимовим для подібних спільнокореневих, але різноструктурних іменників з однаковими розрядними значеннями суфіксів спосіб встановлення напрямку похідності залежно від часу їхньої фіксації в писемних джерелах не видається нам достатньо надійним для опису їхньої семантики та взаємовідношень на синхронному зрізі мови (Максимов, 1975, с. 147-149). Істотнішим є порівняння обсягу їхньої семантики, характеру семантичного зв'язку з твірною одиницею та ролі, яку в побудові семантичної структури деривата відіграють способи йогс творення (безафіксний та суфіксальний).

Про різний ступінь втрати суфіксами навіть спільноструктурних похідних модифікаційного значення, внаслідок чого вони перебувають на різних ділянках шкали зміни характеру своєї дериваційної функції, свідчить різний спосіб тлумачення подібних дериватів у СУМІ. Наприклад, іменники з суфіксом -к(о) - назви осіб за родинними зв'язками можуть описуватися як дублети з тавтологічними суфіксами: брат-к(о), фам. - Те саме, що брат 1.

Інколи дериват, не маючи функціональних обмежень, стає уживанішим за свою твірну одиницю й остання тлумачиться за його посередництвом, пор.: вуй, діал. - Те саме, що вуйко 1,2. Дериват вуйко до того ж розвиває нове мутаційне значення, завдяки якому здатне виконувати в мовленні роль евфемізму, - "ведмідь" (у словнику Б. Грінченка це значення описане докладніше, ніж у СУМі, пор.: 2) Название медведя у гуцулов", до речі, у цьому словнику перше значення слова вуйко представлене як зменшувальне до вуй).

Як демінутиви з пестливим відтінком значенням суфікса описані в СУМі іменники дівєр-к(о) – Зменш. -пестл. до дівер; стрий-к(о), діал. - Пестл. до стрий.

Шлях втрати дериватом модифікаційного значення й перетворення його на частковий або повний дублет до твірного безсуфіксного іменника демонструють слова зірка та зірниця. "Оскільки в українській мові, - зауважує В.В. Німчук, - співіснують прадавнє значення лексеми зоря -"яскраве освітлення горизонту після заходу сонця або перед його сходом" - та нове - "невелике, дрібне нічне небесне світило" виникала (й виникає) небажана омонімія, її було усунуто таким чином, що для другого значення використане здрібніле утворення зірка, яке з плином часу втратило демінутивність. Зорею називають українці й Венеру, уточнюючи ЇЇ атрибутами ранкова (ранішня), світова або вечірня" (Німчук, 1992, с. 22). Пор. слово зоря в такому значенні також з гуцульським дериватом зор-івк(а) "рання зоря" (Гуцульські.., 1997, с. 60), а також із загальномовним дериватом зір-ниц(я). СУМ тавтологічність лексеми зір-ниц(я) до лексеми зоря подає через посередництво іншого деривата зірка, завдяки чому ще раз підкреслює дедемінутивний характер семантики останнього: зір-ниц(я), поет. 1. Те саме, що зірка 1; 4. Те саме, що зірка 3. Прикметник зірний "зоряний" СУМ тлумачить як діалектний, вказуючи тим на безпосередню мотивацію в системі сучасної української мови без суфіксального іменника зірниця безсуфіксним іменником зоря, а не прикметником, як можна було б припустити, виходячи з формальної структури похідного. Доцільність саме такого трактування похідності іменника зірниця, тлумачення її як частково словотвірного дублета до слова зоря підтверджує її праслов`янський етимон zorьnica. Так називали в давнину Венеру. „Паралельно, - твердить В.В. Німчук, - йшов процес набуття назвою зірниця значень „зірка”, „яскраве освітлення горизонту перед сходом або після заходу сонця” (СУМ ІІІ 577), тобто відбувався процес перенесення назви найяскравішого після місяця, але невеликого світила на вечірньому й ранковому небосхилі на всяке мале світило, а також на саме освітлення, на фоні якого воно з`явилось” (Німчук, 1992, с. 22). Отже, зближення із семантикою слів зоря, зірка, зірний – вторинне, наслідок процесу переосмислення первісного значення „назва Венери”.

Шкала варіювання значень від`ємно-модифікаційних суфіксів

п/

н

Су­фікс

Модифікаційний варіант

Варіант перехідного типу поєднує модифікаційне і мутаційне значення

Мутаційний варіант-дублет

Слова з

частково або повністю омонімічним суфіксом

1.

аг(а)яг(а)

бід-ол-аг(а), здорові-аг(а) , паруб)-аг(а)

чолов-ік 1,3:чолов]-аг(а) 2, молод-ець 2,3:молод-ч-аг(а)

скуп-ерд(я):скуп-ерд-яг(а)

корчаг(а)

2.

-ець/-єць

кум-ець, мороз-ець, роj-ець, ручаj-ець

зуб 2: зуб-ець 1, сап'ян: сап'ян-ець2, о-край: о-краj-ець 2

 

хрестець, дубець, хребець

3.

-ик

рот-ик, коз-л-ик

ґудз 1, ґудзь 1: ґудз-ик 1, кіш 1:кош-ик 1, ряб-ець-ряб: ч-ик 1

хлоп-ець: хлоп-ч-ик, чиж: чиж-ик

вулик, тубик, тюбик; орлик(и), грицик(и)

4.

-ин(а)

дом-ин(а), дров-ин(а), город-ин(а)

хмиз: хмиз-ин(а) 2, осик(а): осич-ин(а) 1, паруб-ок 1: паруб-ч-ин(а)

скатерть: скат

ерт-ин(а), день: дн-ин(а)

особин(а), родин(а)

5.

-иськ (о)

кот-иськ(о), сніж-иськ(о)

паруб-ок 1: паруб-ч-иськ(о), хлоп-ець 1: хлоп-ч-иськ(о) 1, на-зв(а) 1: на-зв-иськ(о) 1 //

 

 

6.

-иц(я)

верб-иц(я), сестр-иц(я)

кун(а): кун-иц(я) 1,4, коп(а) 1,1//: коп-иц(я),

кобил(а) 1:

кобил-иц(я) 1

удов(а): удов-иц(я), лебідь:

лебед-иц(я) вовн(а):

вовн-иц(я), мерв(а):

мерв-иц(я)

буквиця, ручиця,

кужелиця

 

 

 

 

 

 

7.

-ищ(е)

стовбур-ищ(е), вузл-ищ(е),

дід-ищ(е)

полотн(о)н 3,4,6,7: полотнищ(е) 4-7, хлоп-ець 1 : хлоп-ч-ищ(е) 2,вуд-ил(о): вуд-ил-ищ(е) 1,

вуд-л-ищ(е);

вуд-ил(а):вуд-ил-ищ(е) 2

бог: божищ(е), ліг-в(о): лігв-ищ(е)

 

8.

-інь

гус-інь

волос 3: волос-інь 2.цвіт 1: цвіт-інь

 

 

9.

-jаі

пір-j(а), жерд(я), галузз(я)

пуп-овин(а):пуп-овинн(я),сух-ар-ин(а):сух-ар-инн(я), хмиз:хмизз(я)

чорт:чорт-овинн(я)

 

10.

-к(а)

доріж-к(а)

кість 1:кіст-к(а) 1,2, кліть :кліт-к(а) 1,2

рік(а):річ-к(а), нить:нит-к(а), дон(я):донь-к(а)

губка, кобилка

11.

(о)

вуш-к(о), сват-к(о)

бат(я):6ать-к-(о) 1,4, брат 1:брат-к(о), вуй: вуй-к(о) 1,2

дівер;дівєр-к(о), стрий:стрий-к(о)

очк(о), дружк(о), бойк(о), лемк(о)

12.

(я)

двір-н(я), мізер-н(я)

пород(а) 4:порід-н(я), порох:порох-н(я) 3

козуб-козуб-н(я)

 

13.

-няк

молод-няк, дуб-няк

лоз(а) 2: лоз-няк, лопух 1: лопуш-няк 1

хмиз: хмиз-няк

 

14.

-ок

міст-ок, син-ок

ватаг 1:ватаж-ок, жереб 1:жереб-ок, лист 1: лист­ок лист: лист-ок 1

буз:6уз-ок, дзбан:дзбан-ок

бичок, зубок, разок, валок, город-ок, (город-к(и)), верш-ок (верш-к(и))

15.

-от

(а)

жін-от(а), спек-от(а)

вільг(а):вільг-от(а) 2, жаг(а) 2:жаг-от(а), смак 1:смак-от(а) 1

журб(а):журб-от(а), сум:сум-от(а), спраг(а):спраг -от(а)

вагот(а)

16.

(е)

слів-ц(е),

дерев-ц(е)

 

 

кільц(е),блюдц(е)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Підсилювально-мутаційні тавтологічні суфікси

Між граничними типами дериватів – із суто модифікаційним значенням та із суто мутаційним (дублети) й дериватами-омонімами, що втратили навіть асоціативний зв`язок з безсуфіксним іменником – перебувають деривати перехідної зони, семантика яких є синкретичною, тобто в ній поєднані модифікаційні й мутаційні значення (спільні з твірним іменником).

Перехідна зона в шкалі семантичного варіювання цього типу, як і будь-якого іншого, унаочнює його динаміку, дозволяє встановити особливості механізму, способів такого варіювання змісту суфіксів (шкала семантичного варіювання модифікаційних суфіксів та приклади реалізації її ланок конкретними суфіксами). Такі деривати демонструють несумірність своєї семантичної парадигми з парадигмою безсуфіксного твірного іменника, як правило, їхня парадигма ширша за рахунок суто модифікаційного значення, напр. : осич-ин(а) - 1. Те що осика; 2. збірн. Осиковий ліс або гай; осичняк або черемш-ин(а) - 1-Те саме, що черемха; 2. Одне дерево або кущ черемхи. Отже, такі деривати виступають лише як часткові (в певних своїх лексико-семантичних варіантах) дублети до твірних іменників, а їхні суфікси – лише як частково тавтологічні (від`ємно-модифікаційні). Такі лексеми можуть відрізнятися, приміром, за наявністю в дериваті підсилювального експресивного значення. В. І. Максимов, який спеціально досліджував семантику іменників із суфіксом -ин(а) в російській мові (український відповідник - -ин(а)), вважав, що це значення виявляється тоді, коли суфікс -ин(а), не змінюючи лексичного значення твірних іменників, або надає їм виразності (судьба-судьбина, старик-старичина), або підсилює властиве їм оцінне, експресивно забарвлене значення (зверь 'про людину' - зверина). На його думку, в похідних цього типу таке значення суфікса –ин(а) є провідним (Максимов, 1975, с. 145). Зіставляючи слова на зразок дупло-дуплина, звєрь-зверина, решето-рєшетина, В. І. Максимов зазначає, що "порівнювані назви відносяться до тих самих предметів або осіб, незалежно від розміру останніх або інших їхніх властивостей. Використання тут суфікса -ин(а) не має на меті надати оцінних якостей похідним словам. Оцінка, якщо вона є, міститься в самому твірному слові (зверь 'про людину'), суфікс же -ин(а) лише підсилює її. Оцінка може супроводжувати все висловлювання в цілому, реалізуючись у контексті та інтонації, незалежно від лексичного значення таких утворень" (Максимов, 1975, с. 141).





Реферат на тему: Творення семантичних варіантів суфікса у сучасній українській лексиці (курсова робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.