Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Мовознавство

Складносурядні речення та їх основні семантичні типи (реферат)

Зміст

1. Сурядність і підрядність у складному реченні

2. Складносурядні речення

3. Елементарні і неелементарні складносурядні речення

4. Сполучникові складносурядні речення

5. Безсполучникові складносурядні речення

6. Складносурядні речення відкритої структури

7. Складносурядні речення закритої структури

8. Основні семантичні типи складносурядних речень

Використана література

1. Сурядність і підрядність у складному реченні

Предикативні частини складного речення поєднуються сурядним, підрядним, недиференційованим і предикативним зв'язками. Сурядний і підрядний зв'язки у структурі складного речення є основними.

Підрядний і сурядний зв'язки мають ряд особливостей, які уможливлюють формально-синтаксичне розрізнення складносурядних і складнопідрядних речень. Сутність сурядного і підрядного зв'язків як формальних характеристик речення особливо виразно виявляється у сполучникових складнопідрядних і складносурядних реченнях.

Формальне розмежування сурядності й підрядності грунтується на відмінностях між сурядними й підрядними сполучниками. Воно полягає в тому, що за сполучникової сурядності сполучник як показник сурядного зв'язку розташований між предикативними частинами або перед кожною з предикативних частин (в останньому випадку за умови використання повторюваних єднальних і розділових сполучників), а за сполучникової підрядності сполучник як засіб вираження підрядного зв'язку являє собою невід'ємний елемент структури підрядної частини, пор.: Ще над Дніпром клубочиться задуха, і пахне степом сизий деревій (Л. Костенко); / знов спадають трафаретні роси Із сінокосів буйних кіс, І знову в небі невідомий біс Підвісив сонце на прозорих тросах (В. Симоненко) і Край починається і в муці твердне, щоб завтра заряхтіти кришталем (В. Стус); Щоб зворушити інших, треба бути самому зворушеним (О. Довженко). Переміщення підрядної частини на початок, середину й кінець складного речення веде до переміщення з нею й підрядного сполучника.

Сурядність і підрядність має незначні вкраплення в безсполучникових складних реченнях, де домінує недиференційований синтаксичний зв'язок. Сурядний зв'язок наявний у безсполучникових складних реченнях відкритої структури, у яких необмежений (відкритий) потенційний ряд предикативних частин є показником сурядного зв'язку на противагу підрядному зв'язкові як зв'язкові між двома предикативними частинами. Сурядний зв'язок у безсполучникових складних реченнях корелює з єднальними відношеннями, напр.: Уже скотилось із неба сонце, Заглянув місяць в моє віконце. Вже засвітились у небі зорі, Усе заснуло, заснуло й горе (Леся Українка). Підрядний зв'язок у безсполучникових складних реченнях протиставляється сурядному в обмеженій сфері: він оформлює лише залежність підрядної частини від опорного слова головної частини, яке вимагає заповнення своєї правобічної валентної позиції реченнєвою структурою або членом речення, пор.: Знаю: в тілі актора-плебея Тліє спокій сліпого раба (Є. Маланюк) і Знаю про тління спокою сліпого раба в тілі актора-плебея.

Тепер визначимо диференційні ознаки сурядного й підрядного зв'язку у складному реченні. Зіставимо також особливості функціонування цих зв'язків у складному і простому реченнях, у словосполученні.

Сурядний зв'язок поєднує рівноправні у синтаксичному плані предикативні частини складного речення за допомогою сурядних сполучників або безсполучниково (у безсполучникових складних реченнях з єднальними відношеннями між предикативними частинами). Він виявляє тотожні диференційні ознаки в інших синтаксичних одиницях-конструкціях: простому ускладненому реченні з однорідними членами та у сурядних словосполученнях. Сурядний зв'язок вирізняється тим, що поєднувані ним компоненти (предикативні частини у складносурядному реченні, однорідні члени у простому ускладненому реченні і форми слів у сурядних словосполученнях) виконують ту саму синтаксичну функцію і займають у відповідних синтаксичних одиницях-конструкціях сурядні взаємонезалежні позиції. Базовою конструкцією для сурядного зв'язку є складносурядне речення, а похідними конструкціями — просте речення з однорідними членами й сурядні словосполучення. Основним засобом вираження сурядного зв'язку є сурядні сполучники.

Підрядний зв'язок поєднує нерівноправні у синтаксичному плані предикативні частини складного речення за допомогою підрядних сполучників або безсполучниково (у безсполучникових реченнях, де підрядна частина зумовлена семантико-синтаксичною валентністю опорного предикатного слова головної частини), виражаючи залежність підрядної частини від головної частини в цілому або від опорного слова головної частини. Він грунтується на диференційних синтаксичних ознаках, які виявляються в нього також у простому реченні і підрядних словосполученнях. Підрядний зв'язок вказує на те, що поєднувані ним компоненти (предикативні частини у складнопідрядному реченні, члени речення у простому реченні і компоненти підрядних словосполучень) є різнофункціональними і займають у синтаксичних одиницях конструкціях неоднакові синтаксичні позиції — позицію опорного компонента і позицію залежного компонента. Основними показниками підрядного зв'язку у складнопідрядних реченнях виступають сполучники та їх еквіваленти — сполучні слова.

2. Складносурядні речення

Складносурядним називають різновид складного речення, дві або більше частин якого поєднані сурядним зв'язком і синтаксично не залежать одна від одної, Складносурядні речення являють собою клас синтаксичних конструкцій, диференційною ознакою яких є синтаксична рівноправність поєднуваних сурядним зв'язком предикативних частин щодо всього складного речення як цілісної синтаксичної одиниці.

Порівняно із складнопідрядними реченнями складносурядні вирізняються більшою граматичного автономністю предикативних частин і дещо вільнішим структуруванням складного речення. З цього погляду показовими є багатокомпонентні складносурядні конструкції, предикативні частини яких поєднано повторюваними єднальними і розділовими сполучниками.

Складносурядному реченню притаманний ряд формальних і семантичних ознак. Формальні ознаки безпосередньо не пов'язані з семантикою складносурядних речень, а увиразнюють їх формально-синтаксичну організацію. Семантичні ж ознаки безпосередньо стосуються розчленування складносурядних конструкцій на семантичні типи і їх мовного й мовленнєвого потенціалу у виражені семантико-синтаксичних відношень.

Формальними ознаками складносурядних речень є, зокрема, сполучниковий і безсполучниковий зв'язок предикативних частин, кількісний їх склад (лише дві предикативні частини за закритого сурядного зв'язку і необмежена їх кількість за відкритого сурядного зв'язку) та особливості синтаксичної будови предикативних частин. Сполучниковий і безсполучниковий зв'язки утворюють два варіанти складносурядних єднальних речень, де сполучникові і безсполучникові засоби вираження сурядності орієнтовані на формально-синтаксичну, а не семантико-синтаксичну структуру речення, пор.: Десь голос мій шукає моїх друзів, і хтось чужий кричить мені: ау! (Л. Костенко); Вітри гули віолончеллю, писали пальми акварель (Л. Костенко). Кількісний склад предикативних частин у складносурядних реченнях відкритої структури не змінює характеру синтаксичного зв'язку і семантико-синтаксичних відношень (єднальних і розділових), напр.: Його слова і згуки ноти На цілий всесвіт прогримлять, І переливи і розкоти Серця байдужі оживлять (Г. Чупринка); / в закутку гіркі рядки, як ліки, Невольник десь ковтає крадькома, І крила виростають у каліки, І рветься сон непевного владики, І ось — тверда — захитується тьма (Є. Маланюк). Особливості будови предикативних частин виявляються в тому, що вони можуть бути формально однотипними (оформленими як просте двоскладне або односкладне речення) чи різнотипними (одна частина складносурядного речення — вихідне двоскладне речення, інша частина — односкладне речення), напр.: А сад вирує в хуртовині цвіту, Бушує біла буря пелюстків (Є. Маланюк); Було в ній [кімнаті] завжди трохи тіснувато, Та дружбі нашій тісно не було (С. Будний); Метрів на вісімдесят вирвало живу частину греблі, і в прогалині між зубатих бетонних руїн з дикою силою кипить вода (О. Гончар).

Одну з формальних ознак складносурядного речення становить наявність у його структурі асемантичних сполучників. Асемантичні сполучники тільки поєднують предикативні частини, оформлюють сурядний зв'язок, а семантико-синтаксичні відношення виражаються граматичними формами деяких слів і лексичним наповненням предикативних частин. Із сурядних сполучників типовими асемантичними сполучниками виступають єднальні сполучники і (й), та (у значенні і). Наприклад, у реченні Сонце зайшло, і надворі почало вже темніти (І. Нечуй-Левицький) причиново-наслідкові відношення передаються не сполучником і, який тільки поєднує сурядні частини, а структурою предикативних частин і їх лексичним наповненням.

Семантичні ознаки складносурядного речення пов'язані передусім із типами семантико-синтаксичних відношень між предикативними частинами. Тип семантико-синтаксичних відношень оформлюють спеціалізовані семантичні сполучники (протиставні, розділові та інші), які впливають водночас і на формально-синтаксичну організацію складносурядного речення. Змістова структура семантичних сполучників виступає безпосереднім елементом семантики складносурядного речення і визначає його семантико-синтаксичну організацію. Семантичні сполучники взаємодіють із видо-часовими формами дієслів, співвідношеннями модально-часових планів сурядних частин й особливостями їх лексичного наповнення, які також формують семантику складносурядного речення.

У структурі складносурядних речень маємо не довільні об'єднання предикативних частин, а смислові єдності, які відображають зв'язки явищ дійсності і можуть утворювати комунікативну цілість. Для цих речень характерна розгорнута система семантико-синтаксичних відношень, в оформленні якої беруть участь різні елементи структури речення. Засобами сурядного зв'язку передаються різнопланові часові відношення, окреслюються протиставні й розділові відношення, виражаються обставинні логічні відношення тощо. Для окремих семантико-синтаксичних відношень витворюються типізовані засоби з відповідних елементів лексики (часток, прислівників і под.). Деякі граматикалізовані елементи легко приєднуються до сурядних сполучників, утворюючи нестійкі сполучникові поєднання типу / тому, а тому, і через те, і все ж, але тільки. На типові для складносурядних речень семантико-синтаксичні відношення іноді нашаровуються відношення, транспоновані зі структури складнопідрядних речень (причинові, наслідкові, умовні та інші). У цьому виявляються дериваційні зв'язки різновидів складного речення.

Визначальну формально-синтаксичну і семантико-синтаксичну характеристику складносурядних речень становить елементарність / неелементарність їх структури. У мовленні функціонують як складносурядні речення з мінімальною для них кількістю предикативних частин (елементарні складносурядні речення), так і складносурядні речення ускладненого типу (неелементарні складносурядні речення).

3. Елементарні і неелементарні складносурядні речення

Сукупність складносурядних речень складають елементарні і неелементарні речення. Елементарні складносурядні речення є вихідними конструкціями, різні об'єднання яких утворюють похідні неелементарні (ускладнені) складносурядні речення. Елементарні і неелементарні конструкції бувають двох різновидів: формально елементарні й неелементарні складносурядні речення і семантично елементарні й неелементарні складносурядні речення.

Формально елементарні складносурядні речення є конструкціями, у яких дві предикативні частини речення є конструкціями, у яких дві предикативні частини поєднано сурядним зв'язком. Цей зв'язок може бути сполучниковим і безсполучниковим, напр.: Земля без тебе [бабусі] ні стебла не вродить, і молоді ума не добіжать (Л. Костенко); / не береженого Бог береже, а здужана мука жертовна (В. Стус); Читали листа й перечитували, потім про почуття людські і про Єльку заговорили (0. Гончар).

Формально неелементарні складносурядні речення складаються з трьох і більше предикативних частин. Специфічним різновидом неелементарних складних речень виступають неелементарні складносурядні речення відкритої структури, сурядні частини яких поєднано повторюваними єднальними і розділовими сполучниками: Свій білий плащ накинув я на плечі І сонячне кашне, І дихав мудрістю і сподіванням вечір, І поїзд мчав мене (І. Драч); То іволга у пісні їх [шпаків] дзвенить, То хлопчик, друзів кличучи, свистить, То соловейко розсипає трелі, То колесо немазане скрипить (М. Рильський). Неелементарні складносурядні речення відкритої структури бувають безсполучниковими, якщо виражають відношення єднального переліку: Чотири вітри полощуть душу, у синій вазі стеблина яра, у вирві шалу, в світ-завірюсі чорніє безум хитай-води (В. Стус). У реченнях відкритої структури можливе об'єднання сполучникового і безсполучникового зв'язків: Стала плоттю висока ідея, Стала ділом велика любов, І творець несмертельний «Мойсея» Із народами в далеч пішов (М. Рильський).

У формально неелементарних складносурядних реченнях предикативні частини можуть поєднуватися за допомогою різних сурядних сполучників — єднальних, зіставних, протиставних, розділових тощо: Прилинув вітер, і в тісній хатині Він про весняну волю заспівав, А з ним прилинули пісні пташині, І любий гай свій відгук з ним прислав (Леся Українка); То хмарка набіжить і бризне дощ краплистий, ясною вільгістю оббризкавши цвітінь, то сонце вигляне ласкаво-променисте і знов сховається, і знову дощ і тінь (М. Рильський).

Семантично елементарне складносурядне речення формують тільки два семантично елементарні прості речення та одне семантико-синтаксичне відношення (часове, протиставне, розділове та інші): Все спить, однак вже я не сплю (М. Рильський); Уже світає, а ще імла... (П. Тичина); Лише борись, а щастя не втече (Л. Костенко); Світ кавальцювали королі, Та його возз'єднують народи (Д. Павличко). У семантично неелементарних складносурядних реченнях об'єднано три й більше елементарних простих речень, іноді трансформованих у словосполучення або синтаксему. Показником семантичної неелементарності виступають принаймні два семантико-синтаксичні відношення, типові для складного речення. Формально неелементарне складносурядне речення звичайно е і семантично неелементарним: Та тільки серце не кричало, Та тільки кроку не стачало, Та тільки сили не було (А. Малишко); Це як ніби на зорі вийшов у поле плугар, який-небудь слов'янський ратай, а гони далекі і йти йому через ці гони впродовж цілого життя (О. Гончар).

4. Сполучникові складносурядні речення

Сполучникові складносурядні речення є основним виявом складносурядних речень. У їх структурі сурядні сполучники виконують дві загальні функції: формально-синтаксичну (вираження сурядного зв'язку) і семантико-синтаксичну (вираження семантико-синтаксичних відношень). Семантико-синтаксичні функції конкретизуються відповідно до семантичної групи сурядних сполучників.

З-поміж сполучникових складносурядних речень вирізняються: а) складносурядні речення з асемантичними сполучниками; б) складносурядні речення з семантичними сполучниками. До речень першого угруповання належать складносурядні речення із сполучниками і (й), та (у функції і). До другого угруповання належать складносурядні речення, де семантико-синтаксичні відношення між предикативними частинами виражаються семантичними (зіставними, протиставними, розділовими, приєднувальними і градаційними) сполучниками.

Складносурядні речення з асемантичними сполучниками мають відмінну від складносурядних речень із семантичними сполучниками синтаксичну організацію. Асемантичні сполучники і (й), та (у функції і) лише поєднують сурядні частини, вираження ж семантико-синтаксичних відношень припадає на інші елементи складносурядного речення. Складносурядні речення з асемантичними сполучниками і (й), та виражають такі семантико-синтаксичні відношення: а) одночасність кількох дій, процесів або станів, яку звичайно передають видо-часові дієслівні форми: Може, квіти зійдуть, і настане Ще й для мене весела весна (Леся Українка); / помста сичала, і ятрилась зрада, І ядом руїни труїлася кров (Є. Маланюк); / летять гуси, і летять журавлики, І літа мої листом осипаються (Б. Олійник); б) послідовність перебігу кількох дій, процесів або станів, на яку здебільшого вказують різні комбінації видо-часових форм і лексичне наповнення сурядних частин: Червонобоким яблуком округлим Скотився день, доспілий і тяжкий, І ніч повільним помахом руки Широкі тіні чорним пише вуглем (М. Рильський); Скитський степ Обудиться, зітхне, і буйна тирса Зеленим морем знову проросте, І побіжать зелені хвилі (Є. Маланюк); Та й під'їхав загін до журавля, і позлазили з коней повстанці (М. Хвильовий); в) причиново-наслідкові відношення, створювані лексичним наповненням сурядних частин: Повітря зробилось прозорим та ясним, і буки зазеленіли у ньому, як рута (М. Коцюбинський); Одеса була захоплена червоними, і з Роздільної ми повернули на Тирасполь (В. Сосюра); г) умовно-наслідкові відношення, передавані структурою складносурядного речення й лексичним наповненням сурядних частин: Діти плачуть, і плачуть дерева (І. Драч) та ін. Отже, асемантичні сполучники спеціалізовані на вираженні формально-синтаксичної категорії сурядності й уможливлюють в умовах сурядності реалізацію семантичного потенціалу інших граматичних і лексичних елементів складносурядного речення.

З асемантичними сполучниками і (й), та зближуються єднальні повторювані сполучники ні — ні, ані — ані, які, спричинюють функціонування проміжних між складносурядними реченнями з асемантичними сполучниками і складносурядними реченнями з семантичними сполучниками конструкцій. Ці сполучники передусім поєднують сурядні частини, а також посилюють заперечення у заперечних складносурядних реченнях, напр.: Ні струна не задзвенить, ні пісні;не звучать... (Ю. Федькович).

Складносурядні речення з семантичними сполучниками являють собою конструкції, у яких сполучники виконують як формально-синтаксичну функцію (вираження сурядного зв'язку), так і семантико-синтаксичну функцію (вираження семантико-синтаксичних відношень між сурядними частинами). Ці сполучники окреслюють семантико-синтаксичну структуру складносурядних речень. Виділимо складносурядні речення з зіставними, протиставними, розділовими, приєднувальними і градаційними сполучниками.

Складносурядні речення з зіставним сполучником а вказують на зв'язок неконтрастних явищ, напр.: Твоя душа — блискуча ліра, А серце — огнище у млі (Г. Чупринка); Василь крутить Маню навколо себе, віє полами шинелі, а брови стовпчиками вгору — дивуються чи плачуть на радощах... (Григір Тютюнник). У сфері зіставних відношень простежуються функціональні зближення зіставного сполучника а із сполучником! у зіставно-єднальному значенні, пор.: В озерах купаються хмари, а ріки пливуть в берегах, мов потоки музики (Л. Первомайський); На білі дуги сніжаних, високих гір схиляються вечірні зорі, і бір гуде, неначе туркіт давніх лір, похованих в снігах історій (Т. Осьмачка).

Складносурядні речення із сполучниками а, але, та (у значенні і), проте, однак, зате виражають протиставні відношення. У цих конструкціях поєднуються сурядні частини контрастного плану, позначаючи невідповідність між діями, процесами або станами, напр.: Без гучних прожив він декламацій,А в душі поезія цвіла! (Ж. Рильський) , Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки (Л. Костенко); Може, це — архаїка, дурниці, Атавізм, дикунство, примітив, Та сьогодні голосок синиці Душу всю у мене оновив! (М. Рильський); Все, здавалось, було готове в мене в дорогу, проте днів на три ще вистачило біганини... (С. Васильченко); Все спить, однак вже я не сплю (М. Рильський); Прохожі стрічались рідко, зате під ворітьми, на лавах, сиділи рядами, як горобці на плоті, веселі й гомінкі румуни (М. Коцюбинський). Протиставні сполучники зумовлюють морфолого-синтаксичне й семантичне варіювання протиставних складносурядних речень.

Складносурядні речення із сполучниками або, чи, або — або, чи — чи, то — то, не то — не то, чи то — чи то передають розділові відношення. Семантичну основу цих речень становлять повідомлення про несумісність або чергування явищ, напр.: Часом на цій вересневій сині вилитими дзвіночками колихалися грона жолудів або виділявся обрис пташини (М. Стельмах); Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила (Леся Українка); Чи така вже вас родила мати, Чи до серця вам вкотився грім (А. Малишко); То вони [крижини] наздоганяли човни, то човни наздоганяли їх (Б. Харчук); Чи то праця задавила молодую силу, Чи то нудьга невсипуща його з ніг звалила (Т. Шевченко).

Сполучникові складносурядні речення виражають приєднувальні відношення. У таких реченнях друга сурядна частина доповнює, уточнює повідомлення чи думку, висловлені у першій сурядній частині. Приєднувальне значення найчастіше виражається спеціалізованим сполучником та й: Добриня був добрий воєвода, сміливо стояв на стіні, умів вести за собою людей, та й люди вірили йому (С. Скляренко); Іншим стало слово, обпалене вогнем, загартоване в горнилі людських страждань, та й люди ніби стали іншими... (А. Малишко). Із складносурядними реченнями з приєднувальними сполучниками іноді перетинаються конструкції із сполучниками і, а та іншими, які набувають приєднувального значення в контексті, напр.: Людина мучиться не для страждання, І не призначена вона зарання Для смерті (Д. Павличко); Не встигнеш надивитися на сонце, а вже вечірня зоря темніє тобі в постарілих очах... (М. Стельмах).

Складносурядні речення із сполучниками не тільки — а й, не тільки — але й, не лише — а й, не лише — але й виражають градаційні відношення. Ці сполучники виділяють або посилюють смислову вагу однієї з сурядних частин, напр.: Не тільки тужна пісня лилася із змученої душі матері, а й пропікали сльози гарячі сліди на її обличчі (Г. Тютюнник); Робота в художніх ательє Берліна не пройшла марно. Не тільки в малярській роботі О. Довженка міцно позначилися пильні й уперті студії його в німецьких митців, але й в кіно він приніс із собою сталу художню культуру (М. Бажан).

За сукупністю і функціональними типами сурядних сполучників складносурядні речення виявляють граматичну подібність до простих ускладнених речень з однорідними членами. Ці різновиди речень поєднані дериваційними зв'язками. Сурядні частини у складносурядному реченні мають більшу синтаксичну незалежність, ніж однорідні члени у простому ускладненому реченні. Вони безпосередньо вступають у сурядний зв'язок, без посередництва інших компонентів. З цього погляду складносурядні речення варто кваліфікувати як основні (первинні) конструкції. Сурядний зв'язок між однорідними членами у простому реченні не виражається безпосередньо, а за наявності інших компонентів, стосовно яких однорідні члени речення виступають як однорідні підмети, присудки, другорядні члени речення. Через такі структурні обмеження речення з однорідними членами є вторинними конструкціями, похідними від складносурядних речень.

5. Безсполучникові складносурядні речення

У системі типів складносурядного речення безсполучникові складносурядні речення посідають незначне місце. Вони не мають такої розгалуженості семантико-синтаксичних відношень, яка властива сполучниковим складносурядним конструкціям. Безсполучникові складносурядні речення функціонують у вузькій сфері, у сфері однієї з груп складносурядних речень відкритої структури. Цю групу утворюють єднальні складносурядні речення з часовими відношенням и між сурядними частинами.

Безсполучникові і сполучникові складносурядні речення є формально-синтаксичними варіантами єднальних складносурядних речень із часовими відношеннями. Єднальні сполучники не є необхідним граматичним елементом цих речень. Формально-синтаксичну і семантико-синтаксичну специфіку аналізованої групи складносурядних речень відкритої структури створюють не сполучники, а потенційна необмеженість сурядного ряду й однотипність предикативних частин, що становить визначальну диференційну ознаку складносурядних речень із значенням переліку. Тому значення переліку можуть виражатися за допомогою сполучників і безсполучниково. Сурядні сполучники у складносурядних реченнях відкритої структури лише увиразнюють семантичну однотипність сурядних частин і синтаксичну завершеність конструкції.

У семантичному плані для безсполучникових складно-сурядних речень характерна також вузька сфера функціонування. Вони виражають лише часові відношення. Найвищий ступінь семантичної однотипності виявляють безсполучникові складносурядні речення, що вказують на відношення одночасності дій, процесів або станів. У цих реченнях вживаються тотожні форми присудків сурядних частин, напр.: Застигла динамітом буйна кров, Застигли думи сиві, як зигзиці... (І. Драч); Смертельні рани душу мені гнули, Пекельні біди зашморг затягнули, Тьма страхом дихала, о лютий люде! (І. Драч); Потім на велосипед — / гайда Широкою додому. Нагнувшись аж до керма, натискуєш на педалі, чешеш по бруківці, авоська з хлібиною теліпається, десь на передмісті котиться в пилюку сонця червоний гарбуз (О. Гончар). Іншу підгрупу безсполучникових складносурядних речень складають конструкції із значенням часової послідовності. За типову ознаку цих конструкцій правлять різні форми присудків, а також лексичні показники часової послідовності та загальний зміст складносурядного речення, напр.: Я поклала папір на коліно, я стривожені вірші пишу (Л. Костенко); У пропилений стишений став Сплинув денний просмалений грюкіт, Сплять вітри на блакитних постах, Спить Поділля — земля Кармелюків (І. Драч); Небо раптом нахмурилось, місяць ліг за хмару, засіяв тихий сніг (Г. Тютюнник); Спочатку примовкали коники, тоді шелеснуло листя, потім знову запала тиша (Ю. Смолич).

Складносурядні речення відкритої структури — як безсполучникові, так і сполучникові — вирізняються тотожною для них внутрішньою однорідністю. Тому нерідко безсполучникові і сполучникові сурядні частини об'єднуються в одну безсполучниково-сполучникову конструкцію, напр.: Обмолочений день спочива, Мліє кріп в запахущім, окропі, І на хмарі пливе на жнива Моя дума з тавром на лобі (І. Драч).

6. Складносурядні речення відкритої структури

Складносурядним реченням відкритої структури притаманні: а) потенційна необмеженість (відкритість) сурядного ряду (формально-синтаксична ознака); б) вираження єднальних і розділових відношень (семантико-синтаксична ознака); в) сполучниковий і безсполучниковий зв'язок (формально-синтаксична ознака). Ці конструкції поділяють на дві групи: єднальні і розділові.

1. Єднальні складносурядні речення відкритої структури охоплюють такі три формально-синтаксичні варіанти: сполучниковий, безсполучниковий і сполучниково-безсполучниковий. Єднальні сполучники і (й), та (у функції і) найвиразніше передають у цих реченнях семантико-синтаксичну однотипність сурядних частин та їх тісніше порівняно з безсполучниковим зв'язком об'єднання в одну складну синтаксичну одиницю: Танцюють звуки на дзвіниці, І плаче дзвін (П. Тичина); / між руїн Добро беззахисне зникає, І мати гине, й гине син (Є. Маланюк). У безсполучниковому варіанті єднальних складносурядних речень велику роль відіграє морфолого-синтаксичне оформлення однотипності предикативних частин: Шляхи мої [України] неміряні, гори мої неважені, звірі мої не їджені, води мої не ношені, риба у їх не ціджена, птахи мої не злякані, діти мої не лічені, щастя моє не влежане... (Т. Осьмачка); 3 золота зіткане сяйво ллється. Ліс в нім купається, листя сміється (М. Рильський). Сполучниково-безсполучниковий варіант єднальних складносурядних речень засвідчує синтаксичну однопорядковість двох форм сурядного зв'язку: Вставлено у вікна другі рами, Вата і калина поміж рам, Знову стали діти школярами, І синиця дзвонить школярам (М. Рильський).

Єднальні складносурядні речення сполучникові і безсполучникові виражають два різновиди часових відношень: відношення одночасності і відношення часової послідовності: Дівчина троянди поливала, і кудись котилась хмар навала, і сміялась осінь за вікном (В. Сосюра); Поїзд зупиняється на маленькій станції, друзі з етюдниками, папером, теками й чемоданами злазять на перон (Ю. Яновський). Речення, що передають відношення одночасності перелічуваних явищ, об'єднано спільним часовим значенням, а речення, які виражають часову послідовність, вказують на перебіг декількох явищ, що відбуваються не одночасно.

2. Розділові складносурядні речення бувають тільки сполучниковими. Тут розділові сполучники є необхідним елементом формально-синтаксичної і семантико-синтаксичної структур речення. Саме ці сполучники оформлюють розділові відношення між сурядними частинами. З-поміж розділових складносурядних речень вирізняють два різновиди: 1) речення із значенням взаємовиключення; 2) речення із значенням чергування.

Розділові складносурядні речення із значенням/ взаємовиключення вказують на ряд явищ, з яких можливе за даних умов тільки одне, тобто існування одного з явищ виключає інші. Речення із значенням взаємовиключення утворюються за допомогою сполучників або, чи, або — або, чи — чи, не то не то, чи то чи то, напр.: Часом у блакитній вишині пропливала біла хмара або пролітала пташина (А., Шиян); Чи то в житті не бачили її, Чи то забули наші менестрелі (А. Малишко). Речення із значенням чергування повідомляють про ряд явищ, які чергуються, послідовно змінюються тощо. На вираженні цього значення спеціалізований повторюваний сполучник то — то: То заблищить у небі яскраво одинока зірка, то засвітяться контури сизуватої хмари (А. Шиян).

7. Складносурядні речення закритої структури

На відміну від складносурядних речень відкритої структури складносурядні закритої структури поєднують тільки дві предикативні частини і, крім того, виражають інші семантико-синтаксичні відношення. Їх особливість полягає і в тому, що всі різновиди конструкцій не вживаються без сполучників. У типових виявах складносурядні речення закритої структури мають відмінний від конструкцій відкритої структури склад сполучників. Залежно від граматичної природи сполучників ці складносурядні речення поділимо на зіставні, протиставні, приєднувальні і градаційні.

1. Зіставні складносурядні речення являють собою перехідні конструкції між складносурядними реченнями закритої структури і складносурядними відкритої структури. Через те одна частина конструкцій перебуває в зоні власне-зіставних відношень, а інша — в зоні зіставно-єднальних відношень. У першому випадку типовий для зіставних складносурядних речень сполучник а поєднує дві сурядні частини і вказує на стосунок між двома ситуаціями, які співіснують і зіставляються за відповідною неконтрастною ознакою. Для цих конструкцій характерне зіставлення в одному часово-модальному плані, напр.: Катерину чорнобриву В полі поховали, А славнії запорожці В степу побратались (Т. Шевченко); Об підмурки все літо хлюпочеться вода, а на стінах будиночків, як ватер?, лінії на корпусах суден, смугами тягнуться сліди весняної повені (О. Гончар). Контекстуальне набування єднальної-функції веде до розширення складу сурядних частин і вживання повторюваного сполучника а — а, напр.: А вікно виходило на море, А над морем — чуєте, над ним! — Зграя крижнів крізь туман прозорий Пролітала колесом живим (М. Рильський). Іноді семантичні трансформації зіставного сполучника а уможливлюють уведення до того самого складносурядного речення сурядних частин з єднальними і модифікованими (зближеними з єднальними) зіставними відношеннями, напр.: Купається в сонці трава, Купається сонце в траві, А на твоїх на бровах Ходить вітер на голові (І. Драч).

2. Протиставні складносурядні речення належать до речень закритої структури, у яких сполучники а, але, та (у значенні але), проте, однак, зате значеннєво диференціюють протиставні відношення між предикативними частинами, утворюючи формально-синтаксичні і семантико-синтаксичні реченнєві варіанти протиставності. Протиставним конструкціям притаманний контрастний зміст сурядних частин, орієнтований на відображення невідповідностей між діями, процесами або станами, напр.: Над Вавелем — вітри і дим, А він горить і не згоряє (Є. Маланюк); Старий вояка ніби добрішав на схилі літ, позбавлявся категоричності в судженнях, шукав якихось виправдань і пояснень навіть страшним вчинкам, а син не хотів знати ніяких компромісів (О. Гончар); Війна скінчилася, але в душі вона вирувала (О. Гончар); Ми славим в одах вогнище святе, Та всіх пускать до нього ще нам рано (Д. Павличко).

3. Приєднувальні складносурядні речення є специфічним різновидом речень закритої структури. Вони, як і зіставні складносурядні речення, деякими ознаками зближуються з єднальними складносурядними реченнями. Приєднувальний сполучник та й відбиває семантико-граматичну своєрідність цих конструкцій. У приєднувальних складносурядних реченнях закріплено взаєморозташування сурядних частин. Приєднувана сурядна частина стоїть у постпозиції, доповнюючи висловлене у першій сурядній частині, напр.: Вона настирливо з тобою говорила, та й їй далась нелегко та розмова (Леся Українка).

4. Градаційні складносурядні речення виявляють відмінність від інших різновидів конструкцій закритої структури у формально-синтаксичній, семантико-синтаксичній і комунікативній організації. По-перше, елементи парних сполучників не тільки — ай, не тільки — але й, не лише — а й, не лише — але й розташовуються у двох сурядних частинах. По-друге, структура градаційного складносурядного речення пов'язана з актуальним членуванням, що виявляється у смисловому вирізненні сурядної частини у постпозиції, напр.: Не тільки математику любив Петро, / а й мистецтво заполонювало його.

5. Складносурядні речення закритої структури із сполучником і являють собою вторинні конструкції, утворені внаслідок дериваційної взаємодії з іншими типами речень. Первинними конструкціями для сполучника і є складносурядні речення відкритої структури. Сполучник і як асемантичний сполучник лише поєднує сурядні частини, тобто стосується загальної ідеї сукупності (співіснування, поєднання). Семантико-синтаксичні відношення, характерні для складносурядних речень закритої структури, виражає не сполучник іу а лексичний склад сурядних частин і структурні особливості складного речення. Залежно від того чи того лексичного наповнення складносурядні речення закритої структури із сполучником / можуть передавати такі семантико-синтаксичні відношення: а) причиново-наслідкові: Сонце, мабуть, упливло за обрій, і в лісі ходив уже важкий присмерк (М. Хвильовий); б) умовно-наслідкові: Неси до людей всі думки, почуття і слова, І серце твоє не згорить, не змовкне, не згасне (М. Рильський); в) зіставні: Поволі звіває тумани вечірня зоря з висоти, і в полі високі майдани гучнішають від самоти (Т. Осьмачка); г) протиставні: Щось приходжу я в невідповідність, і чомусь, злочинниця, не каюсь (Л. Костенко); ґ) відношення доповнення (поширення): Вовки перевелись, і навіть саме слово «вовк» вважалося вже наче дідовою лайкою — «га, вовк би тебе з'їв» (О. Довженко) та інші. Одну з особливостей складносурядних речень закритої структури із сполучником і становить можливе використання в них граматикалізованих елементів типу тому, все Ж, тільки, навіть, які приєднуються до сполучника і (можливо, формують потенційні складені сполучники) та окреслюють характер семантико-синтаксичних відношень між сурядними частинами, напр.: А втім, додому Іван Іванович дійде тільки за якісь півгодини, і тому дозвольте забігти вперед і од рекомендувати його сім'ю... (М. Хвильовий); В хаті стояв присмерк, і тільки жовті смужки світла пробивались крізь шпари зачинених віконниць та розтяглись в повітрі каламутними течійками (М. Коцюбинський); Той давній світ зостарівся в гріхах, закостенів у звичках нечестивих, і навіть дух живої віри не може воскресити того трупа (Леся Українка). У таких формованих єдностях сполучникового типу відбувся функціональний розподіл складників: елементи типу тому, все ж, тільки вказують на семантико-синтаксичні відношення між сурядними частинами, а сполучник / позначає сурядний зв'язок.

8. Основні семантичні типи складносурядних речень

Семантичний тип складносурядних речень визначають семантико-синтаксичні відношення між сурядними частинами. У сукупності семантико-синтаксичних відношень своєрідне місце посідають єднальні відношення. З ними пов'язується надто узагальнений семантичний зміст, який дотичний до формально-граматичного змісту. Тому для визначення семантичних типів складносурядних речень єднальні відношення варто диференціювати у власне-семантичних величинах типу часових і причиново-наслідкових відношень.

Відповідно до семантико-синтаксичних відношень між сурядними частинами виділимо основні семантичні типи складносурядних речень. Вирізнимо семантично елементарні складносурядні конструкції, у яких дві сурядні частини також є семантично елементарними вихідними простими реченнями. Деякі семантичні типи складносурядних речень співвідносні з семантичними типами складнопідрядних речень.

Отже, виділимо дев'ять основних семантичних типів складносурядних речень.

1. Часові складносурядні речення є семантичним різновидом єднальних складносурядних речень. Часові відношення між елементарними сурядними частинами, на противагу однобічним часовим відношенням у складнопідрядному реченні, мають двобічний вияв і вирізняються семантичною симетрією. Семантична часова симетрія може виявлятися повно чи частково у функціях елементарних сурядних частин, які об'єднуються загальним значенням темпоральності. Повну часову симетрію маємо у випадках, коли сурядні частини виражають значення одночасності: Квіти пахнуть, і бджоли літають; Край казковий, ліси зелені. Часткова часова симетрія властива складносурядним конструкціям, що виражають значення часової послідовності: Заспівав соловейко, і я слухаю; Хмарки з'явилися, накрапає. Часові складносурядні речення бувають сполучниковими (вживаються єднальні сполучники і (й), та (у функції і) і безсполучниковими.

2. Зіставні складносурядні речення прилягають до часових складносурядних речень. Вони виражають зіставні відношення між сурядними частинами: Цвітуть яблуні, а хатки біліють. Сурядні частини поєднуються за допомогою сполучника а у зіставній функції та сполучника і у вторинних єднально-зіставних складносурядних реченнях.

3. Протиставні складносурядні речення (із сполучниками а, але, та (у значенні але), проте, однак, зате), на відміну від зіставних складносурядних речень неконтрастного плану, характеризуються контрастним змістом сурядних частин. Сполучники виразно диференціюють протиставне значення, утворюючи парадигматичний ряд протиставних складносурядних речень, пор.: Надворі сонячно, але холодно — Надворі сонячно, а холодно; Надворі сонячно, та холодно; Надворі сонячно, проте холодно; Надворі сонячно, однак холодно. У значеннєвому плані найвіддаленішим членом парадигматичного ряду є складносурядне речення із сполучником зате, який виражає протиставно-компенсуюче значення: Діти втомилися, зате вони оглянули фортецю. У мовленні конкурують із власне-протиставними складносурядними реченнями невласне-протиставні складносурядні речення із сполучником і, пор.: Було важко, але він переміг Було важко, і він переміг; Було важко, і все ж він переміг.

4. Розділові складносурядні речення (із сполучниками або, чи, або — або, чи — чи, то — то, не то — не то, чи то чи то) грунтуються на двох суміжних значеннях: значенні взаємовиключення і значенні чергування. Розділові елементарні конструкції із значенням взаємовиключення вказують на реальний вияв тільки одного з двох явищ: Співали дівчата або витьохкував соловейко; Чи то пил не спадає, чи то стоїть туман. Розділові складносурядні речення із значенням чергування виражають послідовну зміну явищ: То хмарка сонце заступить, то сонце вигляне.

5. Приєднувальні складносурядні речення виражають відношення доповнення. У таких конструкціях найчастіше вживаються спеціалізовані сполучники та й, а також: Він любив людей, та й люди любили його; Завершу повість, а також побуду на селі.

6. Градаційні складносурядні речення (із сполучниками не тільки — а й, не тільки — але й, не лише — а й, не лише — але й) побудовано на розрізненні сурядних частин у комунікативних позиціях теми і реми. Парні сполучники розчленовують складносурядну конструкцію на дві частини і виділяють комунікативне ядро повідомлення (сурядну частину, яка стоїть у постпозиції): Не тільки філологію студіювали юнаки, але й живопис був їм до вподоби.

7. Причиново-наслідкові складносурядні речення (із сполучником і) споріднені з відповідними складнопідрядними реченнями. У складнопідрядних реченнях причиново-наслідкові відношення є однобічними, оскільки у складнопідрядних реченнях із підрядними причини акцентовано на функції причини, а у складнопідрядних реченнях із підрядними наслідку — на функції наслідку. У складносурядних же реченнях причиново-наслідкові відношення мають повний вияв, тобто вони є двобічними: одна сурядна частина вказує на причину, інша — на наслідок: Хлопчик запізнився, і йому було соромно. Нерідко у структурі причиново-наслідкових складносурядних речень використовується займенниковий прислівник тому, який виступає важливим засобом увиразнення причиново-наслідкових відношень, напр.: Усі поспішали додому, і тому дівчина засумувала. Причиново-наслідкові складносурядні речення перебувають у дериваційних стосунках із причиновими і наслідковими складнопідрядними реченнями.

8. Умовно-наслідкові складносурядні речення являють собою трансформацію складнопідрядних речень із підрядними умови, пор.: Якщо будеш тренуватися, то станеш дужим Тренуйся і станеш дужим. За трансформації змінюється формально-синтаксична структура складного речення, але зберігається його лексичне наповнення й характер семантико-синтаксичних відношень між предикативними частинами.

9. Обмежувальні складносурядні речення (із сполучниковими елементами тільки, лише) вказують на обмеження вияву якогось явища. Сполучникові елементи тільки, Лише тут приєднуються до сполучника і: Тихо, і тільки дятел стукає дзьобом.

Використана література:

1. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. — К., Либідь, 1993.— 368 с.

2. Городенська К. Г. Деривація синтаксичних одиниць. К., 1990.

3. Слинько У. У. Парадигматика простого речення української мови (двоскладне речення) // Мовознавство. 1978. № 3.

4. Слинько У. У. Парадигматика простого речення української мови (односкладне речення) // Мовознавство. 1980. № 3.

5. Слинько У. У. Парадигматика складного речення // Мовознавство. 1987. Я° 3.





Реферат на тему: Складносурядні речення та їх основні семантичні типи (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.