Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Мовознавство

Складнопідрядні речення. Складні речення (реферат)

Зміст

1. Семантичні класи прислівних складнопідрядних речень

2. Складнопідрядні речення займенниково-співвідносного типу

3. Складнопідрядні речення з підрядними супровідними частинами

4. Складнопідрядні речення з кількома підрядними

5. Синкретичні складні речення

6. Складні речення із взаємозалежними частинами

7. Безсполучникові складні речення з недиференційованим синтаксичним зв'язком між частинами

8. Семантичні класи безсполучникових складних речень з недиференційованим синтаксичним зв'язком між частинами

9. Складні речення з різними видами синтаксичного зв'язку

Використана література

1. Семантичні класи прислівних складнопідрядних речень

Класифікація прислівних складнопідрядних речень, або складнопідрядних речень із прислівними підрядними частинами, грунтується на різних принципах. У сучасному українському мовознавстві не опрацьовано аргументованої кваліфікації цих конструкцій. Пропоновану класифікацію прислівних. складнопідрядних речень побудовано з урахуванням їх формально-синтаксичних і семантико-синтаксичних ознак.

Спільна ознака прислівної залежності підрядних частин становить формально-синтаксичну ознаку прислівних складнопідрядних речень. Семантична диференціація цих конструкцій залежить від семантики опорного слова, валентного чи невалентного зв'язку підрядної частини з опорним словом, граматичної природи сполучників чи сполучних слів, а також від співвідносності прислівних складнопідрядних . речень із простими реченнями подібної семантико-синтаксичної організації.

Основна семантична відмінність між прислівними складнопідрядними реченнями виявляється у валентній чи невалентній зумовленості підрядних частин. Відповідно до цього слід розрізняти семантично передбачувану сполучуваність підрядної частини з опорним предикатним словом і її формально передбачувану сполучуваність. Семантично передбачувана сполучуваність зумовлюється лексичною природою предиката і його семантико-синтаксичною валентністю. Формально передбачувану сполучуваність визначають граматичні особливості опорного слова.

Спочатку розглянемо зумовлені лексичним значенням і валентністю предиката семантичні класи прислівних складнопідрядних речень. Оскільки визначальним елементом структури складнопідрядних речень із валентно-зумовленою підрядною частиною є опорне предикатне слово, то класифікація цих речень має будуватися на частиномовній належності опорного слова, його валентному потенціалі і характері семантико-синтаксичних відношень між опорним словом і підрядною частиною. З урахуванням цих характеристик вирізнимо три семантичні класи складнопідрядних речень із прислівними підрядними частинами, зумовленими валентністю предиката.

1. З'ясувально-об'єктні придієслівні складнопідрядні речення являють собою конструкції, підрядні частини яких виражають з'ясувально-об'єктні відношення і звичайно підпорядковуються дієслівним предикатам у головній частині. Центральним елементом-структури придієслівних складнопідрядних речень виступає опорне дієслово з правобічною об'єктною валентністю. До цих дієслів належать дієслова мовлення (говорити, казати, кричати, мовити, оповідати, розповідати, читати, шептати, повідомляти, оголошувати, передавати, зауважувати, зазначати та ін.), дієслова думки, розумової діяльності (думати, гадати, вважати, розуміти, міркувати, збагнути, знати, з'ясовувати, пам'ятати, поясняти, усвідомлювати, передбачати та ін.), дієслова сприймання, відчуття (бачити, помічати, слухати, спостерігати, чути, відчувати та ін.), дієслова волевиявлення, спонукання (вимагати, наказувати; прохати, забороняти, наполягати, радити, бажати, хотіти, прагнути та ін.), дієслова позитивного чи негативного ставлення до когось (чогось), внутрішнього стану і почуття (любити, сподіватися, надіятися, боятися, чекати, вірити, впевнюватися та ін.), дієслова піклування (дбати, клопотатися, піклуватися, турбуватися та ін.) тощо. Найчастіше поєднує підрядну частину з опорним дієсловом асемантичний сполучник що: Я давно вже зрозумів, Що мені не вдасться Обдурить свою біду, Збутися нещастя (Д. Павличко); Я не боюся, що на рінь тверду Чи на колючі гостряки покосу, Немов доспіле яблуко, впаду... (Д. Павличко); А згодом я переконався, що дід казав правду (Григір Тютюнник); Пора, зрештою, усвідомити, що господарем землі і всіх надр є народ (М. Олійник). Нерідко підрядні частини поєднуються з опорними дієсловами також за допомогою сполучників щоб, як, мов, немов, наче, неначе, ніби і сполучних слів хто, що, який, котрий, чий, де, куди, звідки, коли, як, чому, навіщо та ін.: Щоб себе беріг, Він наказав мені (М. Рильський); Я просто хочу, щоб до наступної ери з кожного сьогоднішнього злочину не виросло завтрашніх двісті (Л. Костенко); Ти [Афродіта Мілоська] бачила, як на простенькій лаві, Забувши рани скорбні і криваві, Перед тобою Гейне сльози лив (М. Рильський); Тим часом пан поїхав до міста й пожалівся, ніби Джеря бунтує громаду (І. Нечуй-Левицький); Ніколи не намагайся вгадати, яких слів від тебе хтось чекає... (В. Сухомлинський);

Я люблю, коли є в домі діти І коли вночі вони сміються (М. Рильський); Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй (Л. Костенко); / не важко збагнути, чому зітхається дівчині місячними, вечорами (М. Стельмах).

У позиції опорного дієслова в головній частині з'ясувально-об'єктних складнопідрядних речень можуть стояти предикативні прикметники, та інші предикативні-слова: Певен я, що всім дорогу вповні Дівчина рум'яна перейшла (М. - Рильський ); Жаль, що я не дружив з голубами (А. Малишко). Зважаючи на позиційну відтворюваність у цих предикативних словах дієслівної сполучуваності назвемо всю сукупність з'ясувально-об'єктних складнопідрядних речень придієслівною. Іноді у з'ясувально-об'єктних складнопідрядних реченнях опорними словами виступають віддієслівні та співвідносні з дієсловами іменники, які зберігають об'єктну валентність вихідних дієслів, напр.: Коли оце в Кармелевім сели пройшла чутка, що це їх Кармель отаманує в Чорному лісі (Марко Вовчок).; Він мав не тільки муку, але й гордість, і віру, що краса повинна єднатися тільки з красою (М.-Стельмах). Для цих явищ граматичною моделлю з'ясувально-об'єктної сполучуваності є дієслова як вихідні одиниці.

З'ясувально-об'єктні придієслівні складнопідрядні речення вирізняються ще й тим, що їх підрядні частини можуть поєднуватися з опорним предикатним словом безсполучниковим зв'язком. Залежність підрядної частини від опорного дієслова чи його еквівалента зумовлюється семантико-синтаксичною валентністю цього опорного слова, напр.: Знаю: з попелу сходять квіти. Вірю: з каменю б'є джерело (А. Малишко); Очима ти сказав мені: люблю (Л. Костенко); Усі вже звикли: геніїв немає (Л. Костенко) ; Я знаю: час, немов хлоп'я збитошне, Камінчик затиснув у кулаці (Д. Павличко); / Морозиха бачила: зелені береги впиваються річкою, а річка, впиваючись зеленими берегами, блищить і, повновода, повільна, тихо пливе за обрій, у сині степи (Б. Харчук).

2. Порівняльно-об'єктні прикомпаративні складнопідрядні речення описово позначають один з об'єктів порівняння. Вони будуються за моделлю простого речення з двовалентними предикатами-компаративами. Позицію субстанціальної об'єктної синтаксеми заступає у порівняльно-об'єктному прикомпаративному складнопідрядному реченні підрядна частина, яка поєднується з опорним компаративом (формами вищого ступеня порівняння) за допомогою сполучника ніж (аніж), рідше — сполучника як: Нічого нема страшнішого, ніж бачити стару людину в риданні (О. Гончар); Здавалося, іти нагору гірш, Ніж підгору тепер ступати (Є. Маланюк); Іван Захарович знає це краще, ніж будь-хто (Григір Тютюнник); Не було, мабуть, кращої людини на світі, як дідусь (О. Гончар). Опорними словами в цих реченнях виступають форми вищого ступеня порівняння прикметників і прислівників. Крім компаратива, конструкцію прикомпаративного типу формують також деякі слова, у структурі лексичного значення яких наявна вказівка на порівняння (інакше, інший), напр.: У цих розмовах сам на сам з людиною іншого, далекого світу Хаєцький почував себе зовсім інакше, ніж під час розмови з своїми товаришами по зброї (О. Гончар).

3. Локативні придієслівні складнопідрядні речення виражають просторові відношення. Вони структуруються опорними дієсловами просторового значення та дієсловами руху, лексичне значення яких містить вказівку на просторові виміри дії, і сполучними словами де, куди, звідки, що стосуються статичних і динамічних просторових значень. За лексичним значенням опорних дієслів і їх семантико-синтаксичною валентністю виділимо дві групи локативних придієслівних складнопідрядних речень: 1) складнопідрядні речення, підрядні частини яких залежать від опорних дієслів місцезнаходження, перебування {бути, перебувати, стояти, сидіти, лежати та ін.) і виражають значення місця: Трава росте, де захоче (П. Тичина); Хатинка стоїть, де мріє задуманий ліс; 2) складнопідрядні речення, підрядні частини яких підпорядковуються опорним дієсловам руху, переміщення (іти, їхати, мчати, летіти, плисти, вести, везти і под.) і виражають значення напрямку руху: А попереду отаман Веде, куди знає (Т. Шевченко); Заплакали, розійшлися, відкіля взялися (Т. Шевченко); Ми підем, де трави похилі, Де зорі в ясній далині (А. Малишко); Порожній човен загойдався на хвилях і поплив собі, куди хотів (Б. Харчук).

На противагу трьом семантичним класам прислівних складнопідрядних речень, наявність підрядних частин у яких зумовлюється семантико-синтаксичною валентністю предикативного слова, клас атрибутивних приіменникових складнопідрядних речень охоплює складнопідрядні речення з підрядним зв'язком невалентного характеру. Підрядний зв'язок у таких реченнях передбачуваний у формальному плані граматичними особливостями іменника як частини мови, але не обов'язковий. Атрибутивні приіменникові складнопідрядні речення вказують на ознаку предмета і мають у головній частині опорний іменник, з яким поєднується підрядна частини за допомогою сполучних слів і сполучників.

Опорний іменник у головній частині атрибутивних приіменникових складнопідрядних речень може виконувати функцію будь-якого члена речення і відповідно виступати в будь-якій граматичній формі, оскільки його здатність поширюватися атрибутивною підрядною частиною зумовлюється морфологічною природою, а не синтаксичною функцією, напр.: Його [Андрія] збентеженість помітили навіть сусідські хлопчики, які щовечора щебетали на подвір'ї (В. Симоненко); Оберігати історичні пам'ятки, які належали й належать поколінням, — хіба не благородна справа? (Григір Тютюнник); То не любов, яка не вміє бажати іншому добра (Р. Третьяков); В майбутньому плоди зберуть багаті Із дерева, що нині зацвіло (Д. Павличко). У першому реченні опорний іменник хлопчики виступає у функції підмета і формі називного відмінка, у другому реченні іменник пам'ятки — у функції керованого другорядного члена речення і в формі знахідного відмінка, у третьому реченні іменник любов — у функції присудка і в формі називного відмінка, у четвертому реченні іменник із дерева — у функції керованого другорядного члена речення і в формі прийменникового родового відмінка.

Відповідно до диференціації засобів зв'язку між опорним іменником і підрядною означальною частиною варто розрізняти: а) конструкції зі спеціалізованими сполучними словами — відносними займенниковими прикметниками (який, котрий, чий), які є показниками атрибутивної функції: Все важче знаходити квіти, мед яких обіцяє бути цілющим (Л. Костенко); А я від тебе рушити не можу, Непоказна і непривітна в літі Блакитна квітко — диво між снігами, Яку у а вдовичкою зовуть (Н. Кащук); А я стою у білому плащі під чорним деревом, на котрім птиці сниться весна (І. Жиленко); Двоє старих, чий син десять літ тому загинув в авіаційній катастрофі, колишуть немовля (В. Стус); б) конструкції з неспеціалізованими сполучними словами — займенниковими іменниками (хто, що) і займенниковими прислівниками (де, куди, звідки, коли)у вторинна приіменникова позиція яких спричиняє набуття підрядною частиною атрибутивної функції: Він жив між нас, найкращий серед нас, Серед людей, у кого зброя — слово (М. Рильський); Ми в світ прийшли успадкувати справу, діла, і думи й чесні мозолі, батьків велику полум'яну справу, що захистили правду на землі (В. Симоненко); Приставайте до партії, де на людину дивляться як на скарб світовий і де всі як один проти кари на смерть (П. Тичина); Стали спускатися в темний яр, звідки повіяло холодом і проваллям (Г. Тютюнник); В дощові осінні вечори, Коли в гості до мене приходила нудьга і не хотілось ні робити нічого, ні думати, я мимоволі діставав цей школярський збірник і брався його читати... (С. Васильченко); в) конструкції зі сполучниками (що, щоб, мов, немов, немовби, наче, неначе, начебто, ніби, нібито), які вживаються у приіменниковій позиції як вторинні засоби: / бачив. — пішли дорогою, що по ній стовпи телефонні в далину побігли (А. Головко); Ні! Сили на землі нема І сили на землі не буде, Щоб потягти нас до ярма, Щоб потоптати наші груди... (М. Рильський); Нимидорі знов приснився сон, ніби вона блукає з Миколою (І. Нечуй-Левицький). Атрибутивні приіменникові складнопідрядні речення із сполучником що вирізняються тим, що в них до структури підрядної частини уводиться додатковий елемент — анафоричний займенниковий іменник він (вона, воно, вони) в одній із відмінкових форм, який увиразнює зв'язок між опорним іменником і підрядною частиною, напр.: На троянду, що її Чубенко тримав у руці, падали відблиски заграви (Ю. Яновський); Ці п'єси були написані Котляревським для Полтавського театру, що ним він керував від 1817 до 1821 року (О. Гончар).

2. Складнопідрядні речення займенниково-співвідносного типу

Займенниково-співвідносними складнопідрядними реченнями називають такі складнопідрядні речення, в яких підрядна частина залежить від співвідносного займенникового слова головної частини, наповнюючи його відповідним семантичним змістом. У цих реченнях маємо специфічний різновид прислівного підрядного зв'язку — прислівно-кореляційний. Специфіка займенниково-співвідносних складнопідрядних речень виявляється в тому, що семантика опорного співвідносного займенникового слова в головній частині збігається з семантикою підрядної частини.

Одну з основних ознак займенниково-співвідносних складнопідрядних речень становить наявність співвідносних слів у головній частині, які виконують у ній функцію члена речення і, крім того, накреслюють функціонально-семантичний, тип підрядної частини. Підрядна частина заповнює своєрідну лексичну неповнозначність співвідносного займенникового слова. Граматична природа співвідносного слова зумовлює вибір засобів вираження підрядного зв'язку, за допомогою яких поєднуються воно (співвідносне слово) і підрядна частина. Цими засобами зв'язку є відносні займенникові слова й окремі сполучники. У структурі займенниково-співвідносних складнопідрядних речень відбувається взаємодія співвідносного слова і засобів зв'язку (відносних займенникових слів і сполучників): співвідносне слово уможливлює поєднання з обмеженою сукупністю відносних займенникових слів і сполучників, а певні відносні займенникові слова і сполучники передбачають відповідні співвідносні слова. Граматичне поєднання співвідносного слова і засобів зв'язку формує формально-синтаксичну і семантико-синтаксичну структуру займенниково-співвідносних складнопідрядних речень.

У загальному плані займенниково-співвідносні складнопідрядні речення являють собою специфічний різновид прислівних складнопідрядних речень. Займенниково-співвідносні складнопідрядні речення і власне-прислівні складнопідрядні речення розрізняються відповідно лексичною не наповненістю співвідносного слова і лексичною повнозначністю опорного слова (іменника, дієслова, прикметника і прислівника). Тому співвідносне займенникове слово функціонує як певною мірою службове слово щодо підрядної і головної частин речення: а) воно об'єднує зміст підрядної головної частин в одне ціле; б) воно виступає показником формальної і смислової незавершеності головної частини, її семантико-граматичної визначеності як частини складнопідрядного речення.

Найтиповішими співвідносними словами є вказівні займенникові слова: той, та, те, такий, така; таке, там, туди, звідти, стільки, так, тоді, доти. У цій функції можуть використовуватися інші семантичні розряди займенникових слів: а) означальні займенникові слова: все, всякий, кожний, будь-який; б) заперечні займенникові слова: ніхто, ніщо, ніде; в) неозначені займенникові слова: дехто, дещо, хтось, щось, десь та ін. Порівняно з вказівними невказівні займенникові слова мають дещо конкретніший лексичний зміст. Іноді вживаються як співвідносні слова такі займенникові слова, як тут, сюди, звідси, всюди, скрізь.

Підрядні частини займенниково-співвідносних складнопідрядних речень поєднуються із співвідносними словами у головній частині здебільшого за допомогою сполучних слів хто, що, який, котрий, чий, як, де, куди, звідки, коли, скільки і сполучників що, щоб, наче, ніби та ін. Ці сполучні слова та сполучники разом із співвідносними словами утворюють граматичні комплекси, які визначають формально-синтаксичний і семантико-синтаксичний клас займенниково-співвідносних складнопідрядних речень.

За специфікою поєднання співвідносних слів і засобів зв'язку (сполучних слів і сполучників) займенниково-співвідносні складнопідрядні речення утворюють три класи. Цим класам притаманна своя формально-синтаксична і семантико-синтаксична організація.

1. Складнопідрядні речення симетричної структури вирізняються поєднанням співвідносних слів і семантично однорідних із ними сполучних слів у підрядній частині: той — хто, той — що, такий — який, так — як, там — де, туди — куди, звідти — звідки, туди де, тоді — коли, доти — доки і под. За характером семантико-синтаксичних відношень складнопідрядні речення симетричної структури можна поділити на такі основні групи: а) складнопідрядні речення субстанціальні (із значенням предметності). Хто моря переплив і спалив кораблі за собою, той не вмре, не здобувши нового добра! (Леся Українка); Серед тих, хто пішки ходять, теж люди різні є: і безкрилі і крилаті! (О. Гончар); Спасибі ж тим, хто дарує нам щастя добрих спогадів (Григір Тютюнник) ; Ті, що народжуються раз на століття, умерти можуть кожен день (Л. Костенко); Старе те, що давно було новим (О. Довженко); Часом можна висловить пейзажем Те, для чого слів нема людських (М. Рильський); б) складнопідрядні речення атрибутивні (означальні); Які діла, така й нагорода (Леся Українка); Він такий, що в неозорім полі уночі обійде хуртовину (Леся Українка); Місто здавалося Єльці чимось єдиним, нерозгаданим, живим, таким, що має душу... (О. Гончар); При згадці про хліб Чайчиха мимоволі зітхає, дивиться на ту діжу, в якій місила тісто для себе й молодого Чайченка, а потім для дітей та внуків (М. Стельмах); Дужі крила нового села піднімалися в легке небо, вирізнялися рельєфно, і так близько, як тільки буває в прозору осінню годину (М. Стельмах); Власним щастям можна вбити душу так, як не вб'є її спільне горе (Л. Первомайський), в) складнопідрядні речення адвербіальні (місця і часу): Думки дідові в степу там, де парує весняна земля і де от-от покотяться сівалки у безкрає (М. Хвильовий); Де в бронзі треба деспота одлить, там генії зникають, як етруски (Л. Костенко); Україно! Доки жити буду, Доти відкриватиму тебе (В. Симоненко); Так було доти, доки мене якось не послали оглянути квартиру-музей всесвітньовідомого вченого (Григір Тютюнник); Я житиму доти, Допоки горіти буде Долоні твоєї дотик (Д. Павличко).

2. Складнопідрядні речення несиметричної структури формуються співвідносними словами з означальною семантикою і асемантичними сполучниками що, щоб та порівняльними сполучниками типу немов, наче, неначе, ніби: А внизу сяє Дніпро, так сяє, що аж очі ріже... (О. Гончар); Не так серце любить, щоб з ким поділитись (Т. Шевченко); Люблю я таких людей, завзятих і проклятих, щоб душа в них не з лопуцька, щоб оглядали життя з високої конструкції... (Ю. Яновський); Матрос оглянув нас усіх такими радими очима, ніби ми давали йому гетьманські клейноди при світлі рампи (Ю. Яновський); Вишні цвіли так рясно, неначе вкрив їх пухнастий сніг (Ю. Яновський).

3. Складнопідрядні речення несиметричної структури містять співвідносне слово те як найбільш нівельоване в семантичному плані співвідносне слово. У цих реченнях можуть вживатися майже всі сполучні слова, а також асемантичні сполучники що, щоб, напр.: Ніщо не промовляло про те, що в знищеному за непокірність селі живуть люди (Ю. Яновський); Я вірю в те, що вернеться тепло (Д; Павличко); Я не на те, слова, ховала вас і напоїла кров'ю свого серця, щоб ви лилися/мов отрута млява, і посідали душі, мов іржа (Леся Українка); Його вистачило на те, щоб і тепер не забути свою скрипку, не закинути її в темний куток (Є. Гуцало).

3. Складнопідрядні речення з підрядними супровідними частинами

У системі складнопідрядного речення наявні конструкції, що мають специфічну формально-синтаксичну і семантико-синтаксичну організацію. До таких конструкцій належать складнопідрядні речення з супровідними підрядними частинами. Вони вирізняються модифікацією підрядного зв'язку, засобами зв'язку і семантико-синтаксичними відношеннями між головною і підрядною частинами.

У складнопідрядних реченнях із підрядними супровідними частинами підрядний зв'язок зближується із власне-детермінантним підрядним зв'язком стосунком підрядної частини до головної частини в цілому. Проте він набуває у структурі цих конструкцій деяких видозмін, що полягають насамперед у наявності в підрядній частині сполучного слова — анафоричного елемента, який семантично співвідноситься з усім змістом головної частини, переносячи цей зміст до підрядної частини. Подібність до детермінантного зв'язку і кореляційна модифікація цього зв'язку дозволяють назвати його детермінантно-кореляційним зв'язком. Найтиповішим засобом зв'язку підрядної частини з головною є сполучне слово що в різних відмінкових формах (як без прийменників, так і з прийменниками), напр,: А Меріме, в свою чергу, один із перших у Європі (включаючи сюди й тогочасну Росію) визнав Пушкіна найбільшим поетом епохи, що й сказав у вічі «самому» Гюго (М. Рильський); Леся Українка, як відомо, добре володіла й російським віршем, про що свідчать і оригінальні її поезії (М. Рильський); Вони стояли обнявшись, чого раніше не дозволили б собі на людях (О. Гончар).

Супровідні підрядні частини містять додаткові повідомлення з приводу висловленого у головній частині. Головна частина складнопідрядних речень із підрядними супровідними позбавлена якихось семантико-граматичних ознак (наприклад, семантико-синтаксичної валентності опорних предикатних слів, співвідносних займенникових слів, формально передбачуваної підрядної сполучуваності), які б засвідчували необхідність підрядної частини. Вона завершена з семантичного і формального боку. Тому підрядний зв'язок у цих конструкціях не передбачуваний елементами структурної організації головної частини. Зате підрядна частина потребує головної через наявність у ній формального показника підпорядкованості — сполучного слова, зміст якого витлумачується на тлі головної частини.

4. Складнопідрядні речення з кількома підрядними

Складнопідрядні речення можуть являти собою або елементарні конструкції, що складаються тільки з двох предикативних частин (головної і підрядної), або неелементарні (багатокомпонентні), які складаються з трьох і більше предикативних частин. Елементарні (двокомпонентні) конструкції складають основу синтаксичної структури складнопідрядного речення. З них у мовленні формуються різні неелементарні складнопідрядні речення, у яких маємо не тільки формально-синтаксичне, але й семантичне ускладнення вихідних елементарних конструкцій. Саме складнопідрядні речення найчастіше бувають неелементарними синтаксичними одиницями. Кожне з неелементарних складнопідрядних речень членується на синтаксичні блоки, які можуть охоплювати як одну предикативну частину, так і декілька. З численних мовленнєвих реалізацій багатокомпонентності в системі мови закріпилися типові поєднання предикативних частин неелементарних складнопідрядних речень.

З-поміж неелементарних складнопідрядних речень виділяють такі класи: 1) конструкції з супідрядністю; 2) конструкції з послідовною підрядністю; 3) конструкції з супідрядністю і послідовною підрядністю.

1. Конструкції з супідрядністю — це такі неелементарні складнопідрядні речення, у яких дві або більше підрядних частин залежать від опорного чи співвідносного слова головної частини або від головної частини в цілому. Залежно від характеру вираження в цих реченнях підпорядкованості підрядних частин розрізняють два види супідрядності: а) супідрядність однорідну; б) супідрядність неоднорідну.

Складнопідрядні речення з однорідною супідрядністю являють собою неелементарні конструкції, підрядні частини яких залежать від того самого опорного чи співвідносного слова головної частини або від головної частини в цілому і перебувають в однакових семантико-синтаксичних відношеннях із ними. Підрядні частини у складнопідрядних реченнях з однорідною супідрядністю звичайно приєднуються до опорного чи співвідносного слова головної частини або до головної частини в цілому за допомогою однакових сполучників або сполучних слів, напр.: Коли б знати, що мислять руки, Що замислюють руки (Б. Олійник); Я бачив, як зірниця впала, Як на снігу вона палала, Як сніг, біліший від лілеї, Вночі іскрився біля неї (Д. Павличко); Як ідеш ти білою тропою, І зимове сонце блисне враз, Як над широчінню сніговою За алмазом спалахне алмаз, Як зненацька у людській розмові Дружній голос душу стрепене, Як заблисне в посмішці раптовій Юне личко,— спогадай мене! (М. Рильський); Там, де Лючка круто в'ється, Де хати в садках; Де мене носила мати В поле на руках, Там я знаю кожну стежку, Кожен камінець/ Там узяв я пісню в серце Із людських сердець (Д. Павличко). Іноді однорідні підрядні частини поєднуються з опорним чи співвідносним словом головної частини або з головною частиною в цілому за допомогою різних сполучників або сполучних слів, але самі сполучники і сполучні слова належать до одного семантико-функціонального ряду, оформлюючи однотипні підрядні частини, напр.: Почали радитися, як їм вибратися з плавнів, куди йти (М. Коцюбинський}; Я писав про Францію, яку ніжно любив Генріх Гейне, чиїй пам'яті я й присвячую цю книжку (М. Рильський).

Іноді у складнопідрядних реченнях із однорідною супідрядністю опускають однакові сполучники у другій і наступній підрядних частинах, а зв'язок мін( підрядними однорідними частинами оформлюють за допомогою сурядних сполучників або безсполучниково, напр.: Як тільки смеркне і чорне небо щільно укриє землю, далекий обрій враз розцвітає червоним сяйвом (М. Коцюбинський); Не звертав ніхто уваги й на Олександра Гайсина, хоча з-під насуплених брів виглядали колючі очі, сухе обличчя заросло чорною щетиною, шинеля була без хлястика (П. Панч). У таких випадках увиразнюється внутрішній сурядний зв'язок між однорідними підрядними частинами.

Складнопідрядні речення з неоднорідною супідрядністю — це неелементарні конструкції, підрядні частини яких підпорядковуються різним опорним чи співвідносним словам головної частини, а також опорному чи співвідносному слову і головній частині в цілому або, залежачи від тієї самої головної частини в цілому, перебувають із нею в неоднакових семантико-синтаксичних відношеннях, напр.: Земле моя, всеплодющая мати, Сили, що в твоїй живе глибині, Краплю, щоб в бою сильніше стояти, Дай і мені! (І. Франко); В моїй душі та зграя [журавлів] розбудила Рій споминів болючих і солодких — Про друзів, що у безвість відійшли, Про стиски рук і про розмови тихі, Про весни, що навіки віддзвеніли, Про дні осінні, теж без вороття (М. Рильський); Донеччино моя... Ти з піснею мене, коли гули гармати, послала, щоб тебе прославив я в піснях (В. Сосюра). У першому реченні підрядна частина що в твоїй живе глибині підпорядкована опорному іменникові сили, а друга підрядна частина щоб в бою сильніше стояти — головній частині в цілому. У другому неелементарному складнопідрядному реченні перша і друга приіменниково-означальні підрядні частини залежать від різних опорних слів — про друзів про весни. У третьому складнопідрядному реченні дві підрядні детермінантні частини залежать від тієї самої головної частини в цілому, але виражають різні семантико: синтаксичні відношення: перша підрядна частина вказує на часові відношення, друга — на цільові відношення. Неелементарні складнопідрядні речення бувають конструкціями змішаного типу/коли в одному складнопідрядному реченні маємо обидва види супідрядності — однорідну й неоднорідну, напр.: Того, душе, на світляних розгонах, свої прозорі вікна розтворяй і випускай слова на землю чорну, де клекотять, мов казани, моря,щоб голосно садами зворушили на дальніх берегах твої слова і сонце галасом живим зустріли удосвіта на тисячі човнах,— щоб роси бризнули, та тільки не камінні, на ниву радощів, і праці, і терпіння! (Т. Осьмачка). У першому складнопідрядному реченні перша підрядна частина залежить від іменника на землю, супідрядні друга і третя частини стосуються головної частини в цілому. Друге складнопідрядне речення має у своєму складі підрядну детермінантну частину часу, залежну від головної частини в цілому, і другу та третю супідрядні з'ясувально-об'єктні частини, які залежать від опорного дієслова дивитися.

2. Конструкції з послідовною підрядністю мають таку особливість: одна підрядна частина підпорядковується головній частині (підрядна частина першого ступеня), а кожна наступна підрядна частина — попередній щодо неї підрядній частині (підрядні частини другого, третього і т. д. ступенів). У цих неелементарних складнопідрядних реченнях залежність підрядних частин від головної та інших підрядних частин будується ланцюжком, абсолютно незалежною у синтаксичному плані виступає тільки головна частина, напр.: Взагалі треба сказати, що і в Парижі, і скрізь у Франції впадала в око та дбайливість, із якою ставляться французи до пам'ятників старовини (М. Рильський); Пішов цей поетичний звичай, либонь, від Альфонса Доде, що надумав собі колись пожити в старому вітряку і написав там свої задушевні «Листи з мого млина», як ми звичайно перекладаємо (М. Рильський); Все це я міг би сказати Івану Захаровичу, якби не був переконаний, що набагато щасливіший за нього. Мені навіть шкода його, по-людському жаль, бо ж він не знає, як легко дається людині щастя, якщо вона не вигадує його сама собі, не пнеться до нього з останніх сил, а ласує ним вільно, як повітрям і водою (Григір Тютюнник). Найуживанішими є конструкції з двоступеневою і триступеневою послідовною підрядністю. ,

3. Конструкції з супідрядністю і послідовною підрядністю — це неелементарні складнопідрядні речення, що поєднують у собі супідрядність і послідовну підрядність. У деяких конструкціях домінує супідрядність, в інших — послідовна підрядність, напр.: Живу я правдою тією, Що птах не може стать змією, Що маску будь-який лакей Бере, бо все йому О'кей! (Д. Павличко) Ми нап'яли на березі намет — Округлий, гостроверхий, жовто-білий, Такий, як хижі половці в степах За давнини глухої напинали, Як напинали і чубаті наші Завзяті предки, що про них писав Тарас Григорович, додаючи, Що синє море вельми їх любило, Сприяючи в походах їх на Крим, На Цареград — походах, що не знає Подібних їм історія людська... (М. Рильський). Якщо в першому з наведених складнопідрядних речень, яке складається з трьох підрядних частин, переважає однорідна супідрядність (дві супідрядні частини й одна поєднана послідовною підрядністю частина), то у другому реченні, що складається з п'яти підрядних частин,— послідовна підрядність (чотири підрядні частини поєднано послідовною підрядністю, лише дві — однорідною супідрядністю).

5. Синкретичні складні речення

Особливий різновид становлять складні речення, в яких друга предикативна частина поєднується з першою за допомогою сполучників тобто, цебто, себто. Друга предикативна частина конкретизує зміст першої або передає цей зміст іншими словами. Складну конструкцію утворюють дві предикативні частини: пояснювальна, яка стоїть у постпозиції, і пояснювана, що стоїть у препозиції. Пояснювана й пояснювальна предикативні частини вступають у цих конструкціях у пояснювальні відношення; Для вираження пояснювальних відношень найчастіше вживається сполучник тобто: Задуми оповідань виникали, як правило, під час поїздок, під час зустрічей з людьми, тобто джерелом цих задумів було саме життя (І. Семенчук); Серце має власний автоматизм, тобто воно може скорочуватися без діяння зовнішнього фактора (журн.).

Закріплений порядок розташування частин, наявність спеціалізованого на вираженні пояснювальних відношень сполучника і його тяжіння до другої предикативної частини, подібність першої предикативної частини до головної і значеннєва зумовленість другої частини зближують пояснювальні складні речення з складнопідрядними конструкціями, а пояснювальну частину — з підрядною частиною. Проте характерний для пояснювальних складних речень значеннєвий паралелізм і формально-синтаксична та семантико-синтаксична однотипність предикативних частин ведуть до того, що ці складні речення зараховують до складносурядних. Тому пояснювальні складні речення не є ні складнопідрядними, ні складносурядними, а утворюють перехідний тип між складнопідрядними і складносурядними реченнями. Вони являють собою різновид синкретичних складних речень.

6. Складні речення із взаємозалежними частинами

До своєрідного різновиду складних речень належать також конструкції, одна з предикативних частин яких стоїть у позиції підмета. Предикативні одиниці в підметовій позиції не становлять підрядних частин, оскільки вони поєднуються з присудком не підрядним, а предикативним зв'язком і його формою — взаємозалежною координацією. Це непоширений різновид складних речень, що грунтується на структурі простого двоскладного речення, є його аналогом.

Позиція підмета зумовлюється в подібних складних реченнях предикатом-присудком із суб'єктною семантико-синтаксичною валентністю. Варто розрізняти: а) звичайні конструкції, підметова предикативна частина яких може поєднуватися з необмеженим рядом присудків; б) специфічні складні речення із з'ясувально-суб'єктною підметовою частиною.

Підметова частина звичайних конструкцій включає до свого складу сполучні слова хто або що. Вона сполучається з особовими формами дієслова-присудка, іменниковими і прикметниковими формами іменного складеного присудка тощо, напр.: Хто грає так, ненавидіть не може (Леся Українка); Лиш хто народу рідного не любить, Піде по світу тихим жебраком І, просячи, до щастя шлях загубить (Д. Павличко); Так що відійдіть, будь ласка, хто боїться бути збитим, наче в кеглі (Л. Костенко); Щасливий, хто сни має милі! (Леся Українка); Що для безсмертя народилось, Від зброї смертних не умре (М. Рильський).

Порівняно з першими (звичайними) конструкціями специфічні складні речення із з'ясувально-суб'єктною підметовою частиною становлять групу, тісно пов'язану дериваційними відношеннями зі складнопідрядними реченнями із з'ясувально-об'єктною підрядною частиною. Підметові частини в них звичайно поєднуються з присудком за допомогою сполучника що та його еквівалентів, а присудками виступають дієслова третьої особи однини типу здається (здавалося, здаватиметься), відчувається (відчувалося, відчуватиметься), сниться (снилося, снитиметься), мариться (марилося, жаритиметься), дивує (дивувало, дивуватиме), лякає (лякало, лякатиме), вражає (вражало, вражатиме), напр.: Мені здається, що пейзажі в нас на Україні якоїсь приголомшливої краси й величі (Ю. Яновський); Відчувається, що його довгі худі ноги без напруження, без нудної муки носять по світу легке тіло — роблять це залюбки і просто (Є. Гуцало).

Із дієслівними з'ясувально-суб'єктними конструкціями споріднені з'ясувально-суб'єктні складні речення, де функцію присудка виконують предикативні слова типу дивно (було дивно, буде дивно), відомо (було відомо, буде відомо), зрозуміло (було зрозумілу, буде зрозуміло), необхідно (було необхідно, буде необхідно), напр.: Тепер мені було навіть дивно, як я міг тоді не звернути уваги на все те?! (Олена Пчілка); Тільки дивно, що не принци, Таємницею укриті, Не вродливі королівни Розум мій очарували '(Леся Українка).

Іноді з'ясувально-суб'єктна підметова частина поєднується з присудком безсполучниково: досі сниться: під горою, Меж вербами та над. водою, Біленька хаточка (Т. Шевченко); Мені снилося: червоні рожі променіли в промені злотистім (Леся Українка).

7. Безсполучникові складні речення з недиференційованим синтаксичним зв'язком між частинами

У сучасному українському мовознавстві поширений поділ складних речень на складносурядні, складнопідрядні і безсполучникові здійснюють не на одній логічній площині. У формально-синтаксичному плані безсполучникові речення мають протиставлятися не складносурядним і складнопідрядним реченням, а сполучниковим у всій їх сукупності, тоді як із погляду диференціації синтаксичних зв'язків і семантико-синтаксичних відношень безсполучникові і сполучникові складні речення можуть перетинатися, охоплюючи тотожні-синтаксичні зв'язки і семантико-синтаксичні відношення.

Виразна семантико-синтаксична своєрідність притаманна не всім класам безсполучникових складних речень. Хоч основні формально-синтаксичні вияви цих конструкцій становлять окремий граматичний різновид складного речення, не маючи аналогів ні у словосполученні, ні у простому реченні, ні у складносурядних та складнопідрядних реченнях. Це формально-синтаксичний клас безсполучникових складних речень, між предикативними частинами яких наявний недиференційований синтаксичний зв'язок. Від указаного основного формально-синтаксичного класу безсполучникових конструкцій виразно відмежовується незначна частина безсполучникових складних речень, що входить до складносурядних і складнопідрядних конструкцій. Належність деякої частини безсполучникових конструкцій до складносурядних і складнопідрядних речень визначається типом синтаксичного зв'язку — сурядним і підрядним, які виявляють тотожні синтаксичні властивості як у сполучникових, так і безсполучникових складних реченнях.

Об'єднує сферу сполучниковості і безсполучниковості така ознака, як відкритість / закритість структури складного речення. Як сполучникові, так і безсполучникові складні речення відкритої структури мають тотожну формально-синтаксичну і семантико-синтаксичну організацію: синтаксичну однотипність і незалежність предикативних частин, поєднання їх за допомогою сурядного зв'язку, семантико-синтаксичні відношення переліку і симетричних часових відношень. Складносурядні речення відкритої структури вирізняються внутрішньою подібністю, водночас розрізняючись тільки наявністю двох варіантів сурядності — сполучникового і безсполучникового. Тому нерідко функціонують складносурядні конструкції, де сурядні предикативні частини поєднано сполучниково і безсполучниково. Основна і типова частина безсполучникових складних речень — це конструкції закритої структури, предикативні частини яких поєднано недиференційованим синтаксичним зв'язком. Від конструкції закритої структури потрібно відокремити конструкції, у яких опорне предикатне слово своєю семантико-синтаксичною валентністю відкриває об'єктну і суб'єктну позиції, оформлювані реченнєвою одиницею. Із формально-синтаксичного боку (на основі підрядного і предикативного зв'язку) деякі безсполучникові складні речення належать до складнопідрядних речень і до складних речень із взаємозалежними частинами. Формально-синтаксичну організацію цих безсполучникових складних речень закритої структури потрібно розглядати на тлі семантико-синтаксичної валентності. Проте безсполучникові складнопідрядні, речення і безсполучникові складні речення із взаємозалежними частинами становлять периферію безсполучникових складних речень. Синтаксичне ядро безсполучникових складних речень утворюють конструкції з недиференційованим синтаксичним зв'язком між предикативними частинами.

Безсполучникові складні речення закритої структури з недиференційованим синтаксичним зв'язком являють собою окремий формально-синтаксичний тип у системі як безсполучникового речення, так і в загальній системі складного речення. У цих реченнях сурядний зв'язок не протиставляється підрядному, оскільки закритість структури може охоплювати конструкції з сурядним і підрядним зв'язками. Безсполучникові конструкції закритої структури позбавлені в переважній більшості їх реалізацій будь-яких засобів вираження сурядного або підрядного зв'язку. Тому безсполучникові складні речення закритої структури без валентного поєднання предикативних частин є окремим формально-синтаксичним класом - конструкцій, яким притаманна визначальна синтаксична ознака — недиференційований синтаксичний зв'язок. Лише безсполучникові складні речення з недиференційованим синтаксичним зв'язком входять до найбільших граматичних угруповань складного речення, утворюючи замкнену систему, що складається (за ознакою типу синтаксичного зв'язку) з чотирьох типів одиниць: складносурядних речень, складнопідрядних речень, складних речень із взаємозалежними частинами (предикативний зв'язок) і безсполучникових складних речень з недиференційованим синтаксичним зв'язком.

Відмінність безсполучникових складних речень з недиференційованим синтаксичним зв'язком від інших типів складного речення виявляється і в сукупності передаваних ними семантико-синтаксичних відношень. Ці відношення уможливлюють вирізнення семантичних класів безсполучникових складних конструкцій.

8. Семантичні класи безсполучникових складних речень з недиференційованим синтаксичним зв'язком між частинами

Предикативні частини безсполучникових складних речень з недиференційованим синтаксичним зв'язком поєднуються в одне ціле, семантико-синтаксичним відношенням, використанням типізованих лексичних елементів, порядком розташування предикативних частин, співвідношенням видо-часових і способових форм дієслів тощо. Відповідно до семантико-синтаксичних відношень між предикативними частинами виділимо основні семантичні класи цих безсполучникових конструкцій.

1. Зіставні безсполучникові складні речення — це конструкції, де друга предикативна частина містить повідомлення, яке відрізняється від повідомлюваного в першій частині, але не перебуває в значеннєвому контрасті з ним. Характерну ознаку зіставних безсполучникових складних речень становить структурний паралелізм предикативних частин як складників безсполучникової конструкції, напр.: Маляр дає нам враження кольорів, поет викликає тільки спомини кольорів (І. Франко); Небо було синіше од моря, море було синіше од неба (М. Коцюбинський); На мокрі очі налягає тепла вага, голос Саньки обгортається чимсь м'яким (В. Винниченко); На зеленій траві білі чайки сидять, Білі свічі горять на тарелях латать (Д. Павличко).

2. Протиставні безсполучникові складні речення об'єднують недиференційованим синтаксичним зв'язком і протиставними відношеннями дві предикативні частини контрастного змісту. Порівняно з зіставними безсполучниковими конструкціями у протиставних акцентовано протилежність семантики предикативних частин, нерідко посилювану наявністю у предикативних частинах слів протилежного значення, напр.: Пробували налагодити якусь розмову, не в'язалася (С. Васильченко); Сліпці із нею [піснею] зрячими були, Без неї зрячі — темнота остання (Д. Павличко); В просторах неба сяє знамено, В чохлі воно — вже тільки полотно (Д/ Павличко); Зрубали яблуню стару в саду, її дочку я бачу молоду (Д. Павличко).

3. Часові безсполучникові складні речення являють собою поєднання двох предикативних частин, перша з яких вказує на час дії, процесу або стану, повідомлюваних у другій частині, напр.: Зайде сонце — Катерина по садочку ходить (Т. Шевченко); Гаї шумлять — Я слухаю. Хмарки біжать — Милуюся (П. Тичина); Йшла гойдливими, грузькими плавнями — сила пташви випурхувало з-під ніг і лопотіло над головою (Б. Харчук).

4. Причинові безсполучникові складні речення — це конструкції, друга частина яких виражає причину дії, процесу або стану, про які йдеться в першій частині, напр.: В такі ночі довго хвилюється серце косаря: йому згадується літо (М. Стельмах); Митцю не треба нагород, його судьба нагородила (Л. Костенко); Не треба заздрити Шекспіру, він жив у дуже темний час (Л. Костенко); Морозенковим обличчям пробігли тіні: він начеб чогось вагався (Б. Харчук).

5. Наслідкові безсполучникові складні речення є конструкціями, в яких друга предикативна частина вказує на наслідок дії, процесу чи стану, повідомлюваних у першій частині, напр.: Защебетав соловейко — пішла луна гаєм (Т. Шевченко); Стріляють серце, стріляють душу — нічого їм не жаль (77. Тичина); Стигнуть зорі, як пшениця: Буду я журиться (П. Тичина); Годинник не тенькає дзвінко, в кімнаті моїй тишина (В. Сосюра); У голосі його звучала якась струна — дівчина хлипнула (А. Головко).

6. Умовні безсполучникові складні речення являють собою поєднання двох предикативних частин, перша з яких вказує на умовні відношення, напр.: Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне. Вселюдське замовчиш — обчухраним зростеш (П. Тичина); Не почуєш вітру — серце мре (А. Малишко); Трапиться слово зрадливе — Геть його, сину, гони! (Б. Олійник). В умовних безсполучникових складних реченнях факультативно вживається частка то, яка розташовується перед другою предикативною частиною. Ця частка посилює значення умови, передаване першою предикативною частиною, напр.: Трохи не доспиш, трохи не доїси — то й вірші гарні пишуться (П. Тичина).

7. Пояснювальні безсполучникові складні речення — це конструкції, у яких друга предикативна частина або конкретизує дещо загальніше повідомлення першої частини, або уточнює висловлене в ній, або коментує повідомлюване. У першій частині нерідко бувають слова, яким властива постійна або контекстуально набута інформативна недостатність (вказівні займенникові слова, сполуки неозначеного займенникового слова з прикметником, деякі абстрактні іменники тощо): Мова була вже далі якась ніби не та: весь час неначе думка стороння якась плуталась і не давала правно говорити (А. Головко); Душа річ тонка: до неї ключів особливих треба (О. Гончар) ; Через годину того ж дня я дістав телеграму: Григорій помер... (Григір Тютюнник); А ще й таку я вирізьблю картину: зі всіх дворів збігається рідня (Л. Костенко).

9. Складні речення з різними видами синтаксичного зв'язку

У мовленні ми не завжди натрапляємо на елементарні різновиди складного речення: елементарні складносурядні речення, елементарні складнопідрядні речення, елементарні складні речення із взаємозалежними предикативними частинами, елементарні складні речення з недиференційованим синтаксичним зв'язком. Нерідко мовці об'єднують елементарні складні речення в неелементарні складні конструкції, до складу яких входять три і більше предикативних частин. У неелементарних складних реченнях закріпилися типові моделі поєднання елементарних складних речень, їх найпоширеніші комбінації. Найбільше розмаїття виявляють конструкції з різними видами зв'язку.

В одному багатокомпонентному складному реченні, яке складається з кількох предикативних частин, можуть поєднуватися різні типи синтаксичного зв'язку. Одні предикативні частини в багатокомпонентних складних реченнях поєднуються сурядним зв'язком, інші — підрядним, предикативним або недиференційованим синтаксичним зв'язком. Ускладнені складні речення досить різноманітні з погляду синтаксичних можливостей поєднання предикативних частин в одне розгорнуте реченнєве утворення і гнучкості цих структур. За характером використання синтаксичних зв'язків можна виділити кілька типів багатокомпонентних складних речень: 1) конструкції з сурядним і підрядним зв'язками; 2) конструкції з сурядним і предикативним зв'язками; 3) конструкції з підрядним і предикативним зв'язками; 4) конструкції з сурядним і недиференційованим синтаксичним зв'язками; 5) конструкції з підрядним і недиференційованим синтаксичним зв'язками; 6) конструкції з сурядним, підрядним, предикативним і недиференційованим синтаксичним зв'язками.

Найпоширенішими з названих неелементарних (багатокомпонентних, ускладнених) конструкцій є сурядно-підрядні складні речення, в яких одні предикативні частими поєднано сурядним зв'язком, інші — підрядним зв'язком. Сурядно-підрядні конструкції мають різні варіації поєднань предикативних частин: а) дві чи більше сурядних частин мають одну спільну для них підрядну частину: У хаті вже було повно людей і тютюновий дим ходив над головою хвилями, коли Юхим переступив через поріг (А. Головко); б) одна з сурядних частин поширюється підрядною частиною, інші сурядні частини вживаються без підрядної частини: Юля схилилась над зошитом, і в цю мить її ліктя легенько торкнулась Марійка Поліщук, яка сиділа поруч (О. Донченко); в) кожну з сурядних частин супроводжують підрядні частини: Коли мені кажуть «Київ», я бачу Дніпро, стоячи на Володимирській гірці, я схиляюсь над неосяжним простором, що відкривається.

Використана література:

1. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник.— К., Либідь, 1993.— 368 с.

2. Городенська К. Г. Деривація синтаксичних одиниць. К., 1990.

3. Слинько У. У. Парадигматика простого речення української мови (двоскладне речення) // Мовознавство. 1978. № 3.

4. Слинько У. У. Парадигматика простого речення української мови (односкладне речення) // Мовознавство. 1980. № 3.

5. Слинько У. У. Парадигматика складного речення // Мовознавство. 1987. Я° 3.





Реферат на тему: Складнопідрядні речення. Складні речення (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.