Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Мовознавство

Складні речення, складнопідрядні та складносурядні речення в українській літературній мові (лекція)

ПИТАННЯ ПРО ПРИРОДУ СКЛАДНОГО РЕЧЕННЯ

ОСНОВНІ РІЗНОВИДИ СКЛАДНОГО РЕЧЕННЯ

СКЛАДНОСУРЯДНЕ РЕЧЕННЯ

СМИСЛОВІ ВІДНОШЕННЯ МІЖ ЧАСТИНАМИ СКЛАДНОСУРЯДНОГО РУЧЕННЯ

ФОРМАЛЬНІ ТИПИ СКЛАДНОСУРЯДНИХ РЕЧЕНЬ ВІДКРИТОЇ І ЗАКРИТОЇ СТРУКТУРИ..

ПОНЯТТЯ ПРО СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ

ОСОБЛИВОСТІ СИНТАКСИЧНОГОЗВ”ЯЗКУ У СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕННЯХ

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ КЛАСИФІКАЦІЇ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ

ПУНКТУАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДНОПІДРЯДНОГО РЕЧЕННЯ

ПОНЯТТЯ ПРО БЕЗСПОЛУЧНИКОВЕ СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ

ОСНОВНІ РІЗНОВИДИ БЕЗСПОЛУЧНИКОВИХ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ

ПУНКТУАЦІЯ У БЕЗСПОЛУЧНИКОВОМУ СКЛАДНОМУ РЕЧЕННІ

ПИТАННЯ ПРО ПРИРОДУ СКЛАДНОГО РЕЧЕННЯ

Складне речення – це синтаксична комунікативна одиниця вищого порівняно з простим реченням порядку. Компоненти складного речення не мають смислової закінченості. Це властиво тільки складному реченню в цілому, що й наближає його за функціональними властивостями до простого речення.

Особливості складного речення

до його структури входить кілька конструктивно завершених одиниць;

співвідношення між складовими частинами складного речення характеризуються своїми закономірностями, які зумовлюють втрату ними повної власної самостійності і витворення цілісного значення складного речення, що не дорівнює сумі складників.

Між простим і складним реченням є ряд ознак, що наближають їх одне до одного. Це – їх однакова інтонаційна оформленість та порядок слів. Специфічним для складних речень є проблема порядку частин, що є складним полі функціональним явищем. Поліпредикативність складного речення є його визначальною ознакою і саме за цією ознакою воно протиставляється простому реченню як моно предикативній одиниці. Поліпредикативність складного речення зумовлює основні принципи його побудови і набір компонентів його структурної схеми. Основний принцип побудови складного речення – компоненти його повинні бути структурно прилаштовані одне до одного і пов'язані один з одним.

Складне речення – синтаксична конструкція, що утворюється поєднанням кількох (як мінімум двох) речень – частин на основі сполучних зв'язків сурядності і підрядності або безсполучниковості.

Традиційно термін "складне речення” орієнтує на формальну не елементарність синтаксичних одиниць. Те ж речення, що функціонує поза формальним зв'язком з іншими, яка б значеннєва складність не була б йому властива, є простим, ознаками якого виступають:

1)цільнооформленість інтонації;

2)поліпредикативність (не поліпредикація);

3)сполучниковий (безсполучниковий зв'язок).

ОСНОВНІ РІЗНОВИДИ СКЛАДНОГО РЕЧЕННЯ

До основних засобів зв'язку предикативних частин складного речення належать інтонація та сполучні засоби:

А) сполучники (і, а, але, проте, хоч, щоб);

Б) сполучні слова (хто, що, який, чий, де, коли).

Протиставленню сурядності і підрядності належить визначальна функція при кваліфікації кожного окремого складного речення.

На основі сурядного зв'язку виникають складні речення, компоненти яких виступають як граматично рівноправні у структурі цілого складного речення.

На основі ж підрядного зв'язку виникають складні речення, в яких складники є нерівноправними у граматичному плані: одна з них є головною і відносно незалежною, а друга підпорядковується їй спеціальними граматичними засобами.

Наявність сполучних засобів зв'язку та інтонації і тільки інтонації зумовлює поділ складних речень на дві великі групи:

складні речення із сполучниковим зв'язком: Коротка та літня нічка була, і сон був короткий.

Складні речення з безсполучниковим зв'язком: Ой, чи ти знаєш, у якому горі не плачуть очі – серце умліває?

Часто чіткого розрізнення у граматичному значенні цих розрядів не спостерігається.

СКЛАДНОСУРЯДНЕ РЕЧЕННЯ

До складносурядних речень належать речення, утворені з двох чи кількох частин, формально тотожних простим реченням, і пов'язаних сурядним сполучником. Вживання сурядного сполучника виступає основним формальним показником синтаксичної єдності складносурядного речення.

Класифікація складносурядних речень ґрунтується на дослідженні смислових відношень між їх компонентами і відповідно до значеннєвих груп сполучників, складносурядні речення поділяються на:

єднальні;

протиставні;

розділові;

пояснювальні;

приєднувальні.

Кількість предикативних частин у структурі складного речення є основою розмежування закритих і відкритих структур.

Складні речення відкритої структури – це речення з незамкненими рядами, що складаються з двох, трьох і більше частин, кількість яких завжди потенційно може бути збільшеною включенням нових: То шумів зелений лист, то в вінку мінився злотом ряст весняний, то золотим дощем лились пісні. Це речення допускає доповнення ще невизначеним числом предикативних частин. Кількість частин у реченнях відкритої структури визначається не вимогами мовної форми, а позамовними чинниками – обсягом інформації, яку вміщує речення.

Складні речення закритої структури – це речення із замкненими рядами, вони складаються лише з двох частин, не допускаючи включення третьої: А Прометей приніс вогонь людині – й багато що змінилося у світі. Приєднання до речень закритої структури третьої та наступних частин не створює розширення єдиного смислового цілого, а зумовлює витворення інших смислових відношень і трансформує складне речення у складне речення ускладненого типу.

Частини речення відкритої структури однотипні за своїм відношенням до того смислового і структурного цілого, яким виступає все складне речення, і ці відношення формально виражені: для них властива обов'язкова аналогічна модальність, адекватність характеристики за метою висловлювання. Яскраво виражається однотипність частин складного речення відкритої структури в їх засобах зв'язку особливо у сполучниках, що бувають двох типів:

складені сполучники типу: ні...ні, то...то;

прості або складні сполучники, що бувають одиночними або повторюваними: і, або, а може, бути.

Члени речення закритої структури різнотипні у смисловому відношенні: вони по0різному відносяться одне до одного і по-різному співвідносяться з загально реченнєвим смисловим малюнком. Для них можлива відмінна граматична будова частин (при цьому різною може бути модальність і мета висловлювання), що супроводжується відповідними засобами зв'язку – сполучниками:

нерозчленованими, які вміщуються в одну з частин, створюючи її відповідну ознаку: і, а, але, а то і, що, щоб;

2)розчленовані, що складаються з двох компонентів, один з яких вміщено в одній частині, інший – в другій.

Цей тип сполучників поділяється на два підтипи: а) розчленовані сполучники обрамляю чого типу, обидва компоненти яких характеризуються фіксованістю своєї позиції у реченні: перший знаходиться на самому початку першої частини, а другий – на самому початку другої частини: не тільки ...але й, якщо не ...то, чим ...тим; б) розчленовані сполучники, перший елемент яких позбавлений фіксованості: тому ...що, так...що, якщо...то, коли ...то.

На цій підставі розмежовують формальні класи складносурядних речень:

складносурядні речення відкритої структури;

складносурядні речення закритої структури.

СМИСЛОВІ ВІДНОШЕННЯ МІЖ ЧАСТИНАМИ СКЛАДНОСУРЯДНОГО РУЧЕННЯ

Складносурядні речення з єднальними сполучниками. У таких реченнях виражаються єднальні відношення, з-поміж яких виділяють:

єднально-перелічувальні;

єднально-поширюючі;

єднально-результативні.

Диференційними ознаками цих відношень виступають сполучники, різні співвідношення модально-часових і способових форм дієслова-присудка, типізовані лексичні елементи.

За особливостями будови і граматичного значення складносурядні речення з єднальними сполучниками поділяються на:

1)складносурядні речення однорідного складу;

2)складносурядні речення неоднорідного складу.

У складносурядних реченнях однорідного складу частини з'єднаються сполучниками і, та, ні...ні, і виражають єднально-перелічувальні відношення, тобто перераховуються однорідні події – одночасні чи послідовні: Скоро уся долина і гори блищали вогнями і разом з димом з землі здіймалася вгору і пісня.

Складносурядні речення з розділовими сполучниками охоплюють відношення взаємо виключення і чергування подій. Усі складносурядні речення з розділовими сполучниками належать до складносурядних речень однорідного складу.

Відношення взаємовиключення виражаються за допомогою сполучників або, чи, не то...не то, чи то...чи то. Сполучники або, чи можуть бути одиничними і повторюваними.

Вони вказують, що зміст першої частини виключає зміст другої та наступної частин і навпаки: Чи то кров мені в скроні гупає, чи то серце аж так стукоче?

У реченнях чергування (сполучник то...то) мова йде про події у різних часових планах, тобто такі, які чергуються: То Катря усе хвалить, то Катря усе ганить...

Складносурядні речення з протиставними сполучниками охоплюють зіставні і протиставні відношення. Такі речення незалежно від їх однорідного чи неоднорідного складу завжди є тільки двокомпонентними.

У зіставних реченнях (сполучники а, та) зіставляються різні явища, при цьому вони наче співіснують. Звідси – наявність у предикативних частинах типізованих слів однієї тематичної групи: Далеко ще до світла, а вже батько будить вставати.

Речення з протиставним відношенням (сполучники але, та(в зн. але), проте, однак) виражають різноманітні види протиставних відношень: протиставно-обмежувальні, протиставно-допустові, протиставно-компенсуючі. Ці види відношень ґрунтуються на суперечності подій, про які йде мова у предикативних частинах.

Складносурядні речення з приєднувальними сполучниками. Характеризуються тим, що в них друга частина виникає як щось додаткове до першої, що відбувається ніби в процесі мовлення. Додатковий характер другого речення зумовлює інтонаційну своєрідність приєднувальної конструкції (перед сполучником наявна пауза, що позначається крапкою з комою чи тире). Приєднувальний характер таких частин зумовлює інколи заміну сурядними сполучниками свого основного значення, що часто супроводжується додаванням часток, прислівників, займенників: Вода була теплою, але зовсім чистою, і притому її було багато.

Складносурядні речення з пояснювально-приєднувальними сполучниками утворюють окрему групу в силу функціональної специфіки сполучників а саме, тобто, які приєднують другу предикативну частину: Йому подобалися нові друзі, тобто він вважав їх своїми однодумцями.

ФОРМАЛЬНІ ТИПИ СКЛАДНОСУРЯДНИХ РЕЧЕНЬ ВІДКРИТОЇ І ЗАКРИТОЇ СТРУКТУРИ

Враховуючи граматичну семантику сполучникових засобів, використовуваних з метою поєднання сурядних частин, можна виділити 2 формальних типи складносурядних речень:

речення відкритої структури;

речення закритої структури.

Складносурядні речення відкритої структури

За своїм значенням поділяються на дві групи: єднальні і розділові.

Єднальні сполучники підкреслюють однотипність сурядних частин.

За характером часової співвіднесеності частин розрізняють єднальні речення одночасності і послідовності: Ваші рожі привезла я додому, і вони завмирають на моїм столі.

Розділові сполучники виступають обов'язковим компонентом структури складносурядного речення, вносячи в нього той відтінок потенційності, значення вибору, які й становлять сутність розділових відношень перечислення і відрізняють відношення розділовості від відношень перечислення. Розділові відношення виражаються тільки у складносурядних (інколи складнопідрядних) реченнях. З-поміж речень з розділовими відношеннями розрізняються речення з взаємовиключенням і речення чергування.

У реченнях взаємовиключення перераховується ряд передбачуваних явищ, реальне існування одного з яких робить неможливим існування інших (сполучники чи, або, не то ... не то, чи то... чи то): Не то сплю, не то дрімаю, не то в уяві все проходить.

У реченнях чергування перераховується ряд подій, що повторюються у певній послідовності. Для таких речень властивим є спільний план минулого, теперішнього чи давноминулого часів, що організується за допомогою сполучника то...то. То вітер свище, то сніг посипе, то захурделить, аж світа божого не видно, то знову вигляне сонечко ясне.

Складносурядні речення закритої структури

Характеризуються сполучниками: 1) широких й узагальнюючих значень: і, а, але; 2) вузьких диференційованих значень: не тільки ...але й, а саме.

Перший різновид сполучників характеризується закономірностями сполучення з різноманітними займенниковими прислівниками, модальними словами, частками, що разом з ними утворюють цілісні одиниці поєднання сурядних одиниць. Водночас їх поєднання із сполучниками сигналізує про особливий той чи той різновид складносурядного речення закритої структури.

Усі сполучники, використовувані у складносурядних реченнях закритої структури, поділяються за своєю семантикою на зіставні і протиставні, що у свою чергу, поділяються на пояснювальні (тобто, а саме) іградаційні (не тільки ... але й, та й).

Різновиди складносурядних речень закритої структури

Існують три рівні розмежування складносурядних речень закритої структури. 

На першому рівні розрізняють речення, що допускають другий сполучниковий елемент і речення, що не допускають другого сполучникового компонента.

На другому рівні диференціюють складносурядні речення, що допускають другий сполучниковий елемент, за наявністю або відсутністю такого елемента поділяються на реченнябез другого сполучникового елемента: Хлопець знак подасть – і всі кидаються до нього, не задумуючись; і на речення з другим сполучниковим елементом: Настають нові часи, і тому так радісно на душі, так весело.

На третьому рівні речення без другого сполучникового елемента поділяються на основі того, яким сполучником вони організуються: максимально узагальнюючим і, чи більш спеціалізованими а, але.

Речення з другим сполучниковим елементом поділяються на під розряди на основі семантики цього елемента. Тому розрізняють:

речення наслідку (висновку (зі сполучниковими елементами тому, а тому, потім)): Все було там нове й цікаве, тому й закарбувалося в пам'яті назавжди.

Протиставно-допустові речення (зі сполучниковими елементами все-таки, між тим, між іншим): Писалось добре й на колесах, і в позахмарній висоті, та все ж таки дніпрові плеса - Мої скрижалі золоті.

Протиставно-компенсуючі (із сполучниковим компонентом зате): Сосни добре ростуть на всяких узвишшях, але зате надто примхливі до вологи.

Обмежувальні речення (зі сполучниковим елементом тільки, лише): Наступив у лісі ранок, і тільки чути, як останні солов”ї доспівують свою пісню.

Ототожнювально-єднальні речення (зі сполучним елементом теж, також): Росла тополенька у дворі, і хлопчик разом з нею також ріс.

Єднально-доповнюючі речення (зі сполучниковими елементами ще, на додаток): Хлопець ледве не помер від страху, та ще й шурхіт у траві додавав лячності.

Речення, що не допускають другого сполучного елемента, за семантикою поділяються на пояснювальні (зі сполучником тобто, а саме): (Марійка була справжньою господинею, тобто з дитинства виробила звичку все швидко робити) і градаційні (зі сполучниками не тільки ... але й, та і ...).

Градаційні речення за специфікою сполучників можна поділити на власне-градаційні і посилюючі.

Власне-градаційні речення оформляються сполучниками членованого типу (не те щоб ... але, не тільки ...але): Не тільки не хотілося Вікторові згадувати той вечір, але й думка про нього була моторошною.

Посилюючі речення оформляються сполучником та й: Тут все давно завмерло, та й голосу людського не стало чути.

ПОНЯТТЯ ПРО СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ

Складнопідрядними називаються складні речення, синтаксичні центри яких разом із залежними від них другорядними членами пов'язуються між собою підрядним синтаксичним зв'язком.

Таким чином, одні прості речення у складнопідрядних виявляються синтаксично ведучими, підпорядковуючими, інші – синтаксично залежними, підпорядкованими. Синтаксично ведуче, підпорядковуюче просте речення в складнопідрядному називається головним реченням, а синтаксично залежне – підрядним.

Засобами оформлення підрядного зв'язку між частинами складнопідрядного речення є підрядні сполучники і підрядні сполучні вирази, а також відносні і підрядно-питальні слова. Ці засоби завжди вводяться до складу підрядного речення і розташовуються, як правило, на його початку. Через це з формального боку підрядне речення може бути визначене як частина складнопідрядного речення, що містить у своєму складі підрядний сполучник або сполучне слово. У деяких конструкціях складнопідрядних речень головне речення може мати в своєму складі вказівне (співвідносне) слово, яке підкреслює або уточнює зв'язок головного речення з підрядним.

Кожне підрядне речення у відношенні до головного речення – підмета, присудка, додатка, означення або будь-якої обставини. При цьому можливості вираження певних значень, зокрема обставинних, за допомогою підрядних речень виявляються набагато більшими, ніж за допомогою простих членів речення. Таким чином, складнопідрядне речення в цілому є фактично лише спеціальним різновидом загальної категорії речення, у якому роль окремого члена виконує підрядне речення.

У ролі сполучників у складнопідрядних реченнях найчастіше виступають: що, як, коли, якщо, так що, щоб, якби, поки що, мов, немов, хоч, для того щоб, незважаючи на те що.

Сполучними словами бувають займенники та прислівники: хто, що, який, чий, котрий, де, коли, звідки, як.

У сучасних дослідженнях переважно застосовуються три принципи класифікації складнопідрядних речень, кожен з яких має своє пояснення в історії розвитку та еволюції структури складнопідрядного речення в українській та інших слов'янських мовах.

ОСОБЛИВОСТІ СИНТАКСИЧНОГОЗВ”ЯЗКУ У СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕННЯХ

Підрядність частин у межах складного речення слід розглядати як одну із синтаксичних форм складного речення, а сполучники (сполучні слова, співвідносні елементи і под.) – як формальні показники підрядності, тобто ці елементи виступають будівельним матеріалом відповідних синтаксичних значень. Не слід обмежувати поширення підрядності у мові тільки формальними показниками підрядності, та й наявність сполучників підрядності в окремих випадках не є достатнім критерієм їх віднесення до складнопідрядних речень. Підрядні сполучники можуть вживатися у простому ускладненому реченні: Одна Мотря щонеділі, щосвята ходила до церкви та подавала як не шага,то копійку. У нас очі зіркі, хоч і не молоді. Щодо конструкцій з підрядними сполучниками, в яких вони є засобом приєднання окремих предикативних центрів, то такі конструкції слід вважати складними в силу того, що вони характеризуються в кожному випадку власним виміром реалізації: Одного разу я озирнувся,бо чув на плечах слід чужих очей, слизький, холодний. Тут підрядна частина приєднана сполучником причини бо і ця конструкція є неповною, з опущеним підметом.

У структурі простого ускладненого речення широко використовуються службові слова типу як, мов, немов, наче, неначе, ніби, які іноді вважаються підрядними сполучниками, хоча вони можуть виступати в ролі часток або власне підрядних сполучників при порівняльних зворотах. Підрядні порівняльні частини у структурі складнопідрядних речень характеризуються власною синтаксичною будовою, особливостями співвідношення з головною частиною. При цьому підрядні порівняльні можуть бути й неповними: Посередині ярмарку народ тече, як в берегах річка.

Не слід вважати неповними підрядними порівняльними частинами ті конструкції, в яких особливості їх синтаксичної будови не дозволяють їх поповнення відсутніми членами для повного реконструювання підрядної предикативної одиниці: Маруся виткнулась з садка і як скам'яніла, стоїть і не ворухнеться.

У структурі простого речення порівняльні утворення можуть виконувати різноманітні функції:

порівняльного підмета: У голосі цьому Степанові відчулася немов страшна зневага до себе і до всього того, що він робив;

порівняльного простого дієслівного присудка: І весь сум з хлопця як вода змила.

Порівняльного призв”язкового члена іменного складеного присудка: Волошки дивляться в небо. Вони хотіли бути як небо і стали як небо.

Порівняльного додатка: Вижидала того дня, мов сходу сонця.

Порівняльного означення: Капрал з вусиками як у таргана перевірив папери, козирнув і пропустив мандрівників.

Порівняльної прикладки: Каховка поставала перед ним як біле, велике місто-ярмарок у пишній зелені, у каруселях, у весняних барвистих райдугах.

Порівняльної обставини: Вода з дерева лилася, як з ринви.

Порівняльними можуть бути відокремлені дієприкметникові і дієприслівникові звороти: У лісі росла, мов вив”ючена виноградна лоза, ялинка.

Основним засобом зв'язку підрядної частини з головною є підрядні сполучники і сполучні слова.

Підрядні сполучники (що, щоб, як, мов, якщо і т.ін.) перебуваючи у підрядній частині, не виступають її членами, а є засобом тільки їх зв'язку з головною частиною.

Сполучні слова - це відносні займенники і прислівники: який, яка, яке, які, чий, чия, чиє, чиї, котрий, котра, котре, котрі, хто, що, як, де, куди, звідки, чому, від чого та ін. На відміну від сполучників вони, з'єднуючи підрядну частину з головною, виступають одним із членів підрядної частини: Я, що тебе любив, тобі назустріч плив.

Один із підрядних сполучників або сполучних слів виступає носієм тієї чи іншої семантики і навколо нього групуються всі інші засоби поєднання компонентів. Так, сполучник бо – носій причинової семантики; незважаючи на те що – допустової, якщо – умовної.

Носіїв певної підрядності називають семантичними, інші засоби зв'язку є синтаксичними. Відмінність цих сполучних засобів досить істотна в структурі складнопідрядного речення, оскільки речення розчленованої структури пов'язуються за допомогою семантичних сполучників, а речення нерозчленованої структури пов'язуються за допомогою синтаксичних сполучників.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ КЛАСИФІКАЦІЇ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ

А) формально-граматична класифікація

Ця класифікація ґрунтується на визначенні особливостей засобів зв'язку та їх місця у структурі складнопідрядного речення. Вона розроблялася О.М.Пєшковським, П.Ф.Фортунатовим, М.М. Петерсоном, Л.А.Булаховським, О.Б.Шапіро. Її прихильники у складі складнопідрядних речень розрізняли: а) речення зі сполучними словами (відносні речення), б) речення зі сполучниками (сполучникова підрядність). Подальший аналіз ґрунтується на цих вихідних позиціях, в силу чого з-поміж речень із сполучними словами вирізняються ті чи інші смислові підтипи, як і з-поміж речень зі сполучниками.

Б) логіко-граматична класифікація складнопідрядних речень

Ця класифікація в основному сформувалась у середині ХІХ століття і її вихідним принципом є функціональне ототожнення підрядної частини і члена речення, тобто складнопідрядне речення уподібнюється простому, а підрядна частина – членам речення. На цій підставі виділяють підметові, присудкові, додаткові, означальні, обставинні (місця, часу, способу дії, міри і ступеня, причини, мети, умови, допусту) підрядні частини.

Складнопідрядні речення з підрядними підметовими – це утворення, в яких підрядна частина або конкретизує зміст підмета головної частини або компенсує його відсутність.

Залежно від функції підрядної частини складнопідрядні речення з підрядними підметовими поділяються на два підтипи.

Перший підтип утворюють речення, в яких підрядна частина конкретизує зміст підмета головної частини, вираженої займенниками той, та, ті, все, всякий, кожний (підрядна частина приєднується за допомогою слів хто, що, який): Хто звірився тобі, ласкавий і прозорий, Хто сподівається на щедрі й теплі дні, - О, той не знає ще, яке облудне море, Яка в твоїх очах погибель спить на дні.

Значно рідше зустрічаються підметові підрядні частини з особовими займенниками вона, він, воно, ми: Вона, що носила у серці велике горе, яке не могло там вміститися і спливало крізь темні очі, бачила своїх синів, про них говорила.

Другий різновид складнопідрядних речень з підрядними підметовими утворюють конструкції компенсуючого типу, в яких підрядна частина компенсує відсутність підмета у головній частині. Виділяють кілька різновидів компенсуючих підрядних підметових:

підрядна підметова компенсує підмет при виразно особовому дієслові – предикаті головної частини: Хто грає так, ненавидить не може;

підрядна частина компенсує відсутність підмета при іменному складеному присудку головної частини: Не поет, у кого думки не літають вільно в світі, а заплутались навіки В золотії тонкі сіті;

підрядна підметова частина сполучається з присудком головної частини, вираженим дієсловом з постфіксом –ся(-сь): Мені здається, що пейзажі в нас на Україні якоїсь приголомшливої краси й величі.

Підрядна підметова частина поєднується з дієсловом-присудком головної частини у морфологічній формі середнього роду минулого часу: Їй і в голову не приходило, що найбільше Тимко мучиться саме через неї, через їхню баламутну, засуджену всім селом любов.

Підрядна підметова частина сполучається з предикатом, вираженим словом категорії стану: Тож безперечно, що кожному тут своя доля диктує напрямок руху – і потім на тіло той рух переходить.

Складнопідрядні речення з підрядними частинами присудковими – це такі утворення, в яких підрядна частина або конкретизує зміст іменного складеного присудка головної частини або компенсує його відсутність. На цій підставі розмежовують два різновиди складнопідрядних речень з підрядними присудковими.

Перший різновид утворюють складнопідрядні речення, в яких підрядна частина конкретизує зміст іменного складеного присудка головної частини, вираженого вказівними займенниками такий, той: Та часи тепер зовсім не ті, щоб однією пихою жити.

До другого різновиду належать утворення, в яких присудкова частина компенсує опущений компонент предиката головної частини: Зима, як того бажали всі.

Складнопідрядні речення з підрядними додатковими – це такі утворення, в яких підрядна частина виступає у функції об'єктного визначника при дієслові, прикметнику, віддієслівному іменнику, прислівнику, або ж конкретизує додаток головної частини, виражений займенником: Не винна ти, що я не маю долі, не винна ти, що я така нещасна.

Синтаксична сполучуваність підрядних додаткових частин обмежена певними семантичними групами дієслів-предикатів, які вимагають об'єкта. До таких дієслів належать:

1)лексеми зі значенням повідомлення, передачі інформації: говорити, розповідати, інформувати, наголошувати, запитати, відповідати, нагадувати, аргументувати, питати, пояснювати, зачитувати, вимовляти, оповідати, підкреслювати, відзначати.

2)лексеми на позначення психічного стану і процесів розумової діяльності: встановлювати, обмірковувати, запам'ятовувати, допускати, боятись, дізнаватись, прикидати, обґрунтовувати, вирішувати, вигадувати, почувати, заучувати, розгадувати.

3) лексеми на позначення процесів сприйняття: дивитися, бачити, розглядати, додивлятися, спостерігати.

4) лексеми зі значенням воле вияву щодо певного адресата: запрошувати, зобов'язувати, наполягати, бажати, радити, наказувати, застерігати, вимагати, дозволяти, відраджувати, заохочувати, загадувати, припрошувати.

Підрядні частини додаткові приєднуються до головної за допомогою сполучників що, щоб, ніби, нібито, як, чи, мов, немов, немовби, наче, начебто, неначе, неначебто, буцім, буцімто; сполучних слів хто, що, який, чий, котрий, як, де , куди, звідки, коли, доки, скільки, наскільки: І не важко збагнути, чому зітхається дівчині місячними вечорами.

Складнопідрядні речення з підрядними означальними – це такі конструкції, в яких підрядна частина підпорядковується певному слову або словосполученню головної частини, виступаючи його атрибутивною характеристикою. Переважно підрядна частина означальна відноситься до іменника, займенника, прикметника, словосполучення, що має загальну субстантивну семантику, головної частини. Підрядні означальні поділяються на два різновиди:

складнопідрядні речення з підрядними означальними сполучникового підпорядкування;

складнопідрядні речення з підрядними означальними відносного підпорядкування. Тут показником відношень між головною і підрядною частинами виступають відносні займенники і займенникові прислівники, що виступають у ролі головних або другорядних членів речення. Функцію сполучних слів виконують лексеми який, чий, котрий, хто, що, де , куди, звідки, коли.

У складнопідрядних реченнях з підрядними означальними сполучникового типу широко вживаються сполучники що, щоб, як, ніби, нібито, мов, немов, немовби, немовбито, наче, неначе, неначебто: Іноді він поринав у такий глибокий роздум, що його будили, як сонного, і тоді він прокидався.

Складнопідрядні речення з підрядними обставинними – це такі конструкції, в яких підрядна частина виконує функцію обставини. Більшість підрядних обставинних частин стосується змісту всієї головної частини. Критерієм класифікації складнопідрядних речень х підрядними обставинними є функція підрядної частини як розгорнутого члена речення – обставини.

Складнопідрядні речення з підрядними обставинними місця – це такі конструкції, в яких підрядна частина показує просторову характеристику дії або стану головної частини з погляду місця або напрямку, в якому відбувається їх перебіг.

Формальними показниками зв'язку головної частини з підрядною частиною місця виступають відносні слова прислівникового типу де, куди, звідки. Де не повернешся – всюди за ним золоте гілля росте.

Складнопідрядні речення з підрядними частинами часу – це такі конструкції, в яких підрядна частина вказує на час перебігу дії, або тривання стану головної частини.

Показники підрядних часу:

спеціальні сполучники, відносні і сполучні слова, використовувані для оформлення зв'язку між головним і підрядним реченням;

закономірності сполучуваності видо-часових форм предикатів головної і підрядної частин.

Розрізняють такі типи складнопідрядних речень з підрядними часу:

А) підрядна частина вказує на час дії або стану, про які мова йде у головній частині (коли);

Б) підрядна частина вказує на часові межі або тривання дії чи стану головної частини (Як довго? Протягом якого часу? До яких пір? До якого часу?)

В) підрядна частина виступає спеціалізованою вказівкою на швидко змінювану послідовність дій або станів.

До головної частини підрядні частини часу приєднуються за допомогою сполучників і сполучних слів: відколи, доки, поки, коли, ледве, скоро, як, як тільки, тільки що. Сполучному слову може відповідати у головній частині прислівник, що виконує функції обставини часу: Доти ягнята скачуть, поки матір бачать; інколи таке співвідносне слово відсутнє: Я читав у дитинстві і юності книжки запоєм, я радів, коли знаходив якесь нове слово.

Підрядні частини часу можуть виражати різні відтінки щодо визначення часу:

дії головної і підрядної частин відбуваються одночасно: Коли я погляд на небо зводжу, нових зірок на ньому не шукаю;

дія головної частини відбувається раніше від дії підрядної: Коли на широкій долині між гір зібралась велика рада, Роберт тоді вийшов до люду;

дія головної частини відбувається раніше від дії підрядної: Доки сонце зійде, роса очі виїсть;

підрядна частина вказує на межу тривання дії головної частини: Говорять багряні вечори, аж доки місяць встане.

Складнопідрядні речення з підрядними умовними – це такі конструкції, в яких підрядна частина є виразником реальної чи ірреальної умови, за якої відбувається чи могла б відбуватися дія, позначувана головною частиною. Підрядні умови приєднуються підрядними сполучниками якщо, якщо б, коли, коли б, як, якже, аби, раз, то...тоді; вставними словами значить, виходить.

За семантикою розрізняють:

складнопідрядні речення з підрядними умовними без супровідних значень. Це речення з реальним виявом умови: Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим.

Складнопідрядні речення з підрядними умовними із супровідними часовими значеннями. Це речення, в яких умова поєднана з часовим відтінком кваліфікації перебігу дії головної частини: Сумно і смутно людині, коли висихає і сліпне уява;

Складнопідрядні речення з підрядними умовними із супровідним причиновим значенням. Це такі речення, які виражають реальну умову і пояснюють дію головного речення як прямий наслідок певних причин, констатуючи факт. Ці речення можна перетворити на підрядні причинові: Не злякає нас ніяка втома, якщо не злякали дніпровські плавні – Не злякає нас ніяка втома, бо не злякали дніпровські плавні.

Складнопідрядні речення з підрядними умовними із супровідними допустовими значеннями. Це конструкції з показником допустовості хоч би: Хоч би з мене дерево стало, то я б усіма вітами над морем махала й листям би шуміла.

Складнопідрядні речення з підрядними мети – це конструкції, в яких підрядна частина вказує на цілеспрямованість, призначення відображеної в ньому дії чи стану: Весела процесія зупиняється раптом, щоб подивитись на славного свого земляка, героя великих воєн. У реченнях цього типу, якщо певний факт стосується дієслова-предиката, то він стосується всього речення в цілому. Це безпосередній тип підрядних обставинних мети

Другий тип підрядних обставинних мети становлять такі структури, що взаємодіють з головними членами основного речення через той чи інший другорядний член. При відсутності такого компонента в головній частині відчувається неповнота стосунків: Почала навмисне плакати, щоб вони ні про що не здогадалися.

Показниками синтаксичних відношень підрядності у складнопідрядних реченнях з підрядними обставинними мети є підрядні сполучники щоб, щоби, аби (підсилені частками щоб тільки, аби тільки), вирази для (задля) того, щоб; затим (з тим), щоб; з тією метою, щоб; в ім”я того, щоб; Він викосив би всю земну кулю, щоб тільки була добра трава та хліб.

Складнопідрядні речення з підрядними допустовими – це речення, в яких підрядна частина виражає думку, протилежну тому, чого можна було б сподіватися або очікувати, виходячи зі змісту головної частини. Підрядні допустову частини відповідають на питання незважаючи на що? і поєднуються з головною за допомогою сполучних слів і сполучників хоч, хоча, хай, на те, що; займенникові та прислівникові елементи з часткою не (хто не, що не, який не, як не, скільки не): Кажуть, у степу є криниці, скільки не пий – дна не дістанеш.

З-поміж допустових підрядних розрізняють:

узагальнено-допустові;

реально-допустові;

ймовірно-допустові;

ірреально-допустові.

У підрядній частині узагальнено-допустової семантики суперечлива умова доведена до крайнього вияву, що не впливає на висловлене в головній частині: Сама скрипка, скільки б не водити смичком, звуків ніяких не даватиме. Як правило, такі частини поєднуються з головною сполучними словами із заперечною часткою не: скільки не, скільки б не, хто б не, що б не та ін.

У підрядній частині реально-допустових конструкцій умова, про яку говориться, є реальним фактом: Стефан, хоч був на слово досить гострий, змовчав.

У підрядній частині ймовірно-допустових конструкцій мова йде про факт, що здійснюється або здійснюватиметься у майбутньому, або про факти не реалізовані: Хоч як ми не поспішали, але догнати Івана Онисимовича не змогли.

У складнопідрядних реченнях з підрядними ірреально-допустовими мова йде про факти уявні, внаслідок чого зміст речення в цілому стає гіпотетичним: Хоч би з мене дерево стало, то я б усіми вітами над морем махала й листям би шуміла.

Складнопідрядні речення з підрядними причиновими – це такі конструкції, в яких підрядна частина вказує на причину дії головної частини і відповідає на питання чому? З якої причини? Підрядні причини поєднуються з головною за допомогою сполучників бо, бо ж, тому що, тим що, що, в що, через те що. Він чаклун, бо бачить крізь землю усі підземні ріки, озера й ставки.

Складнопідрядні речення з підрядними наслідковими – це такі речення, в яких підрядна частина і вказує на наслідок дії або стану головної і поєднується з нею нерозчленованим сполучником так що. Підрядні частини наслідку не відповідають ні на які питання і відносяться до всього змісту головної частини: Листя горобини з зеленого стало жовтим, а подекуди й червоним, так що його важко було відрізнити від ягід.

Складнопідрядні речення з підрядними способу дії – це такі речення, в яких підрядна частина вказує на ступінь або спосіб дії або ознаки в головній частині і відповідають на питання як? Яким способом? В якій мірі? На скільки? Умій жити так, щоб у тебе з другом була єдність духу, ідеалів.

За особливостями співвідношення змісту головної та підрядної частин способу дії виділяють кілька різновидів останніх, в яких семантика способу дії синтезується з іншими типами обставинної семантики:

1) складнопідрядні речення з підрядними способу дії з відтінком наслідку: Хто як постеля, так і виспиться;

2)складнопідрядні речення з підрядними способу дії з відтінком порівняння: Летять, мов сила незрима їх підганяє, птахи із вирію.

Складнопідрядні речення з підрядними способу дії із семантикою міри і ступеня дії, вияву рівня ознаки: Математику знав Марко в значно більшому обсязі, ніж вимагає того середня школа.

Підрядні частини способу дії приєднуються до головної частини за допомогою сполучників і сполучних слів як, мов, немов, наче, неначе, ніби, ніж, аніж, чим.

Складнопідрядні речення з підрядними супровідними – це такі конструкції, в яких підрядна частина містить у собі додаткове повідомлення з приводу висловленого в головній частині. До такої частини не можна поставити питання: Весною не було довго дощів, що турбувало всіх.

У супровідних підрядних частинах сполучне слово що співвідноситься зі змістом усієї головної частини. У складнопідрядних реченнях з підрядними супровідними неможливий зв'язок між сполучним словом і відповідним займенником у складі головної частини.

ПУНКТУАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДНОПІДРЯДНОГО РЕЧЕННЯ

Підрядні частини речення завжди відділяються від головних комами: Щоб знову шуміли міста і оселі в красі переможній своїй, вони познімали військові шинелі і вийшли на труд, як на бій.

Примітки. 1) Комами відокремлюються і неповні підрядні частини речення, які приєднуються порівняльними сполучниками: Між горами старий Дніпро, неначе в молоці дитина, красується, любується на всю Україну. 2) У суцільних словосполученнях зі словами більш ніж, менш ніж, не раніше ніж, не пізніше ніж кома не ставиться. Це буде не раніше ніж через рік. 3) Кома не ставиться у суцільних виразах, близьких за значенням до іменної частини складеного присудка або обставини способу дії, а також у порівняннях фразеологічного типу: руки стали як лід, упав як підкошений, білий як сніг, полетів як стріла, все йде як по маслу, свіжий як огірок, зробити як слід, робіть як хочете, невідомо скільки, невідомо для чого, зробив скільки зміг, поклади де прийдеться, зробили хто скільки зміг, їли що було, сиділи де попало, все одно який, байдуже хто, невідомо звідки і под. 4) якщо підрядна частина, що стоїть після головної, складається тільки з одного відносного слова або словосполучення, то вона комою не відокремлюється: Тяжко, важко нудить світом, не знаючи за що.

2. Якщо підрядна частина речення стоїть після головної і з'єднується з нею складеним сполучником підрядності типу тому що, через те що, завдяки тому що, незважаючи на те що, внаслідок того що, в міру того що, з тих пір як, подібно до того як, так що, то кома ставиться або перед усім сполучником, або в середині його, але тільки один раз.

Місце коми визначається змістом речення

Довго гуляли дівчата, довго гуляли хлопці, незважаючи на те що другого дня треба було рано вставати.

Довго співали дівчата, довго гуляли хлопці, незважаючи на те, що другого дня треба було рано вставати.

 

 

Примітки: 1) Якщо підрядна частина складнопідрядного речення стоїть у препозиції і приєднується до головної складеним сполучником, то він звичайно комою не розділяється: Перед тим як починати писати велику роботу, треба її спланувати. 2) У зворотах не хто інший, як; не що інше, як частина із сполучником як виділяється комами: Це було не що інше, як словник. 3)якщо підрядні частини речення приєднуються до головних за допомогою складених сполучників у той час як, перш ніж, лише коли, тоді як, тимчасом як, навіть якщо, то кома ставиться лише перед складеним сполучником: Здавши документи в штаб, Черниш, перш ніж іти в батальйон, з'явився, за офіцерським звичаєм, відрекомендуватись командирові полку.

4. Між однорідними реченнями, не з'єднаними сурядними сполучниками, ставиться кома: Ми збирали з сином на землі каштани, Ми дивились довго, як хмаринка тане, Як хмаринка тане, як синіє даль, Як колише вітер струни павутинь.

5.Між однорідними підрядними частинами, з'єднаними повторювальними сполучниками сурядності, ставиться кома, але перша підрядна частина від головної комою не відділяється: Було цим потиском сказано Богданові все: і яка рада Таня за нього, і як ним гордиться, і як ждатиме його ...

6.Між однорідними підрядними частинами, що з'єднані неповторюваними єднальними і розділовими сполучниками, кома не ставиться: Тимко приїхав до артільного двору, коли вже зовсім звечоріло і чередник гнав з поля овець.

7. Якщо у кількакомпонентному складнопідрядному реченні одна з підрядних частин приєднується за допомогою сполучника сурядності, то кома перед ним не ставиться: Це була ділова розмова про те, як її далі повести.

8. Між поширеними підрядними сполучниками сурядності, може ставитись крапка з комою: Коли згадаємо, на якому маленькому клаптику землі розташувався "Верхній Город” Ярослава Мудрого дев'ятсот років тому; коли згадаємо, що сто п'ятдесят років тому на Хрещатику були тільки шинки і винокурні; коли згадаємо, що дев'ятнадцяте століття Київ зустрів, маючи лише кулька десятків кам'яних будинків і являючи собою, як зазначив один мандрівник, "Тільки спогади та надії великого міста”, - то тільки тоді побачимо, до яких фантастичних розмірів розрослося наше місто нині.

Примітки: 1) У реченнях такого типу після підрядних частин перед головною ставиться кома і тире. 2) кома і тире між підрядною і головною частинами складнопідрядного речення ставиться і тоді, коли підрядна частина виноситься перед головну для сильнішого інтонаційного та смислового її виділення : Хто спить, хто не спить, - покорись темній силі. 3)якщо підрядна з'ясувальна частина відноситься до слова в головному реченні, яке вимагає роз'яснення, перед нею ставиться двокрапка: Ідуть дівчата в поле жати Та, знай, співають ідучи: Як проводжала сина мати, Як бився татарин уночі.

ПОНЯТТЯ ПРО БЕЗСПОЛУЧНИКОВЕ СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ

Безсполучникове складне речення відрізняється від складносурядних і складнопідрядних речень тим, що в об'єднанні його частин використовуються як спільні для безсполучникового типу зв'язку засоби, так і суто специфічні. У семантико-синтаксичному аспекті частини безсполучникового складного речення характеризуються такими типами зв'язку:

у них може бути спільний граматичний член: У селі розпочалися весняні роботи, люди працювали день і ніч на своїх городах.

В одній з поєднуваних частин може бути наявним вказівний займенник: Все село там таке: всяк тобі допоможе.

В одній з частин можуть бути незайняті (незаповнені) синтаксичні позиції (конструктивна неповнота): З оповідання цих хлопців відразу стало ясно: добра вночі не чекай.

Взаємодія і взаємозалежність модально-часових форм дієслів-присудків, що в цілому засвідчує взаємо зумовлюючий нерозривний зв'язок поєднуваних частин.

Безсполучникові речення – це тип складних речень, частини яких об'єднуються в одне синтаксичне ціле за допомогою певних лексико-граматичних і ритмомелодійних засобів, але без сполучників і сполучних слів. За структурно-семантичними ознаками предикативних частин та за характером синтаксичних і смислових взаємозв'язків у цих частин безсполучникові складні речення поділяються на речення:

З однотипними частинами;

З різнотипними частинами.

Також розрізняють речення:

Відкритої структури;

Закритої структури.

Всі речення відкритої структури сполучникового і безсполучникового типу подібні за будовою.

Для складних речень закритої структури протиставлення безсполучникового і сполучникового зв'язків надзвичайно суттєве. Безсполучникові речення закритої структури становлять окремий різновид – у них знято протиставлення підрядного і сурядного зв'язку, оскільки закритість структури можлива як при сурядному, так і при підрядному зв'язку, а специфічні засоби вираження того чи іншого зв'язку в цих реченнях відсутні.

Спроби зробити інтонацію основою розмежування цих безсполучникових речень на сурядні і підрядні не є досить переконливими, тому що між інтонаційними площинами і класами безсполучникових складних речень немає прямого й обов'язкового співвіднесення, те саме за формою і лексичним наповненням безсполучникове речення в різних умовах може мати різне інтонаційне оформлення. У безсполучникових реченнях закритої структури, таки чином, знаходить специфічне вираження властивий тільки складному реченню вид зв'язку – недиференційований.

З-поміж безсполучникових складних речень з недиференційованим синтаксичним зв'язком протистоять одне одному два формальних класи:

речення типізованої структури, в яких складові характеризуються певною специфічною організацією;

речення не типізованої структури, тобто речення, частини яких позбавлені специфічної формальної організації.

ОСНОВНІ РІЗНОВИДИ БЕЗСПОЛУЧНИКОВИХ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ

Смислові відношення між складовими частинами безсполучникових складних речень виступають основою розмежування безсполучникових складних речень з однорідними частинами (співвідносні з сурядними частинами складносурядного речення) і безсполучникових складних речень з неоднорідними частинами (їх частини співвідносні з частинами складнопідрядного речення)

Безсполучникові складні речення з однотипними частинами у своєму обсязі смислових відношень між частинами охоплюють:

1)єднальні;

2)зіставні;

3)зіставно-протиставні зв'язки;

Безсполучникові речення з неоднорідниим частинами виявляють більший діапазон синтаксичних зв'язків, що зумовлено неодновимірністю їх семантики.

Врахування різноманітних спектрів смислових відношень між частинами безсполучникового складного речення дозволяє розрізняти:

безсполучникові складні речення із значенням зіставлення;

з поширювально-приєднувальним значенням;

зі значенням пояснення;

з умовно-наслідковими значеннями;

з причиново-наслідковими і наслідково-прричиновими значеннями;

з часовими відношеннями;

із з”ясувально-об”єктним значенням.

Безсполучникові складні речення з поширювально-приєднувальним значенням охоплюють речення, в яких друга частина або поширює один із членів першої, або поширює всю першу частину. Через це для них властиве вживання в другій частині займенників він, той, там, туди, звідти, це: Не повернуть минулого ніколи, воно пройшло і вже здається миттю.

Безсполучникові складні речення зі значенням зіставлення охоплюють такі речення, в яких зміст першої частини зіставляється зі змістом другої частини: Він гість – я господар.

Безсполучникові складні речення зі значенням пояснення охоплюють речення, в яких один із членів першої частини розкривається однією або кількома постпозитивними частинами: Такий наш Йосип: нема й не просить. Іноді перша частина може мати слова типу: тільки одне, такі, такий (за наявністю слів такі, такий , так, пояснююче означення поєднується з якісно-означальними або якісно-обставинними): Все трапилося так: Ванько побіг на свій город дивитися у степ і батьки розхвилювались, не знайшовши його. Ці речення наближаються до поширювально-приєднувальних.

Безсполучникові складні речення з умовно-наслідковими відношеннями – це речення, перша частина яких вміщує умову, а друга – її наслідок. При цьому ядром смислових відношень виступають модально-часові форми дієслів: Весною сій – восени збережи. Здебільшого присудок у першій частині виражається формою майбутнього часу дійсного способу зі значенням реальної можливості або формою умовного способу або наказового способу зі значенням ірреальної можливості (бажаності).

Безсполучникові складні речення з часовими відношеннями – це речення, в яких виражаються ті чи інші значення послідовності або однозначності зображуваних подій: Уже скотилося із неба сонце, заглянув місяць у моє віконце. Вже засвітились у небі зорі, Усе заснуло, заснуло й горе.

Безсполучникові складні речення з причиново-наслідковими відношеннями – це речення, з-поміж яких розрізняються безсполучникові складні речення з причиновими відношеннями і речення з відношеннями наслідку.





Реферат на тему: Складні речення, складнопідрядні та складносурядні речення в українській літературній мові (лекція)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.