Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Мовознавство

Синтаксичні зв'язки. Предикативний, підрядний та сурядний зв'язки (реферат)

Зміст

1. Синтаксичні зв'язки

2. Основні типи синтаксичних зв'язків

3. Предикативний зв'язок

4. Підрядний зв'язок

5. Сурядний зв'язок

6. Інші типи синтаксичних зв'язків

Використана література

1. Синтаксичні зв'язки

Синтаксичні одиниці-конструкції звичайно складаються з двох або більше компонентів, які перебувають у відповідному синтаксичному зв'язку. Синтаксичні зв'язки у свою чергу корелюють із семантико-синтаксичними відношеннями між компонентами синтаксичних одиниць, формально їх виявляють. Тому синтаксичний зв'язок, або формальний граматичний стосунок між компонентами синтаксичної одиниці, виражений мовними засобами, становить одне з вихідних і фундаментальних понять синтаксису.

У синтаксичних одиницях-конструкціях певним синтаксичним зв'язком поєднано компоненти різної природи. Можна кваліфікувати ці компоненти як синтаксичні одиниці меншого рангу стосовно відповідної синтаксичної одиниці вищого рангу, в межах якої реалізується синтаксичний зв'язок. У рамках синтаксичних одиниць вищого рангу синтаксичними одиницями меншого рангу:

1) міні-рангу синтаксичний зв'язок може здійснюватися між синтаксичною одиницею + мінімальною синтаксичною одиницею;

2) словосполученням + мінімальною синтаксичною одиницею;

3) простим реченням + простим реченням;

4) мінімальною синтаксичною одиницею + простим реченням;

5) простим реченням + складним реченням;

6) складним реченням + складним реченням.

1. Поєднується мінімальна синтаксична одиниця з іншою мінімальною синтаксичною одиницею в межах як речення, так і словосполучення. Ці поєднання трапляються у чотирьох випадках: а) опорна мінімальна синтаксична одиниця являє собою слово (лексему), яке у зв'язку з цим може входити до складу поєднань «мінімальна синтаксична одиниця + мінімальна синтаксична одиниця» у будь-якій із своїх форм, а залежна мінімальна синтаксична одиниця — форма слова, тобто її закріплено в конструкції тільки в якійсь одній граматичній формі: малювати (малюю, малюєш, малює, малював, малюй, малював би..,) картину; б) опорна мінімальна синтаксична одиниця й залежна мінімальна синтаксична одиниця є словами (лексемами), тобто вживаються в будь-якій формі: вишневий садок, вишневого садка, вишневому садкові...; в) взаємозалежні головні члени речення — підмет і присудок утворюють поєднання двох мінімальних синтаксичних одиниць, у якому присудок є словом (лексемою), а підмет—спеціалізованою формою слова (називним відмінком іменника): Закучерявилися хмари (П. Тичина); Помирають майстри (І. Драч); г) мінімальна синтаксична одиниця (форма слова) поєднується з мінімальною синтаксичною одиницею (формою слова) у сурядних словосполученнях: тиша і грім, з любов'ю й ненавистю.

2. Поєднується опорне елементарне словосполучення з мінімальною синтаксичною одиницею в неелементарних словосполученнях типу мій рідний край, нова сільська школа. У цих неелементарних конструкціях від елементарного словосполучення залежить слово (лексема). Залежність слова (лексеми) від словосполучення має такий вигляд:

3. Просте речення поєднується з одним або декількома простими реченнями тільки у складному реченні: Поволі темнішає поле й до місяця сяє в росі, та очі мої вже ніколи сльозами не блиснуть красі (Т. Осьмачка); Сходяться друзі в саду, запальні садоводи, Дим цигарок у повітрі, як хмарка, повис, В'ються стовпи комарів — знак тепла і погоди, Щебетом повен пташиним зволожений ліс (М. Рильський).

4. Складне речення утворено поєднанням опорної мінімальної синтаксичної одиниці з простим реченням. Тут відбито здебільшого особливості організації прислівних складнопідрядних речень. Назвемо два різновиди таких складнопідрядних речень: а) опорною мінімальною синтаксичною одиницею в головній частині складнопідрядного речення виступає будь-який іменник, а підрядна частина підпорядковується цьому іменникові за допомогою сполучних слів який, котрий, чий, що та ін. Отже, маємо конструкцію «слово (лексема) + просте речення»: Прижмурюючись, молодиця дихала димом і чадом, які були гіркіші, ніж полини, й дивилася на обгорілу вишню (Б. Харчук); б) опорна мінімальна синтаксична одиниця (переважно дієслово, форма вищого ступеня порівняння прикметників і прислівників) валентно пов'язана з підрядною частиною: Навік я взнав, що Ти не Гнів,— Лиш Сонячні Кларнети (П. Тичина) ; Вночі собор ніби ще величавіший, ніж удень (О. Гончар); / важче в спогадах пройти життя, Ніж просто бути молодим і жити (Д. Павличко). Від цих складнопідрядних речень потрібно відрізняти складні речення, де мінімальна синтаксична одиниця (присудок) є опорною лише з семантичного погляду, а з формально-синтаксичного боку вона перебуває у двобічному синтаксичному зв'язку з простим реченням у ролі підмета, напр.: Адже давно відомо вже, що сила страждання вимірюється не так гнітом зовнішніх обставин, як глибиною потрясіння (О. Довженко) .

5. Поєднання простого речення зі складним реченням буває в складних неелементарних реченнях, у яких просте речення залежить від складного або, навпаки, складне речення залежить від простого: Коли копають картоплю, тихо співають дівчата, Озимина витикає свіжозелені голки, В гості запрошує всіх біла над річкою хата, Діти несуть у школу завиті в хустини книжки (М. Рильський); Вася Багіров з досвіду знав, що коли почався такий наступ, то батальйон, рано чи пізно, піде вперед (О. Гончар). У першому складному неелементарному (багатокомпонентному) реченні підрядний сполучник коли підпорядковує просте речення Копають картоплю безсполучниковому багатокомпонентному складносурядному реченню Тихо співають дівчата, Озимина витикає свіжозелені голки, В гості запрошує всіх біла над річкою хата, Діти несуть у школу завиті в хустини книжки. У другому неелементарному складному реченні від простого речення Вася Багіров з досвіду знав залежить складнопідрядне речення Коли почався такий наступ, то батальйон, рано чи пізно, піде вперед. На залежність складнопідрядного речення від простого речення тут указує асемантичний сполучник що.

6. Поєднання складного речення зі складним реченням маємо в неелементарних складних реченнях розгорнутої будови: Юля вдивлялася в обличчя хлопця, яке здавалось їй у темряві загадковим і незнайомим, а сам Віктор був ніби іншим Віктором, якого вона досі не знала (О. Донченко).

Синтаксичні зв'язки в простому реченні, складному реченні та у словосполученні якоюсь мірою збігаються, але водночас великою мірою розрізняються характером поєднуваних компонентів, домінуванням певного типу синтаксичного зв'язку, а також його відсутністю в деяких синтаксичних одиницях-конструкціях.

Синтаксичним зв'язкам притаманна сукупність засобів їх вираження. Ці засоби розподіляються залежно від природи синтаксичних одиниць. Сучасна українська мова як мова аналітично-флективної будови, але з домінуванням флективних ознак має для вираження синтаксичних зв'язків такі засоби: 1) численні відмінкові закінчення іменників, закінчення відмінків, роду й числа прикметникових слів, закінчення особи, числа й роду дієслів, напр.: Думами, думами — наче море кораблями, переповнилась блакить Ніжнотонними (П. Тичина); Радуйся, дівчино, болем кохання, Смутком цілування до зомління, Голосом матері в серці твоєму — Кільчику ясному в тьмі чорнозему (Д. Павличко); 2) сполуки прийменників із закінченнями непрямих відмінків іменника, напр.: Весна підніме келихи тюльпанів,— за небо вип'ю і за дві сосни! (Л. Костенко); Шлях був довгий — через рідну землю, через рідні води (Б. Харчук); 3) сполучники (та їх функціональні еквіваленти — сполучні слова), що найчастіше використовуються для вираження синтаксичних зв'язків у складному реченні, а просте речення і словосполучення є для сполучників похідними від складного речення конструкціями, напр.: А якщо людськості зла доля присудила Діждатися колись життя свого кінця, То буде на землі остання могила — Останнього співця (Олена Пчілка); Із заходу, з-під хмари, погнало враз курявою, на півнеба закушпелило рудим, і одразу й заводи, і Дніпро, й мости окутало якоюсь тривогою, сутінню вітряною... (О. Гончар); Неначе дзеркало прозоре В обводі ясно-золотім, Азовське відбивало море Хмарки, що линули над ним (М. Рильський); Повітря нічне до рання з неба текло й ряхтіло (Д. Павличко); 4) порядок слів, який, зокрема, «розрізняє» напрямок синтаксичного зв'язку, вказуючи на залежність валентно не пов'язаних членів речення від підметово-присудкової основи речення або від опорного слова, пор.: Три дівчини, студентки-агрономи Йшли взимку по доріжці лісовій (М. Рильський) і Ходіння взимку по доріжці лісовій дуже подобалося студентом. У першому реченні компонент взимку залежить від підметово-присудкової основи з усіма її прислівними зв'язками Три дівчини, студентки-агрономи Йшли по доріжці лісовій, а у другому — від опорного іменника ходіння. Показником прислівної залежності компонента взимку є його постпозиція щодо віддієслівного іменника ходіння; 5) інтонація, що допомагає в мовленні членувати висловлення відповідно до наміру мовця на різні, поєднані певним синтаксичним зв'язком угруповання. Наприклад, у реченні Уже підняв скрипаль страшний смичок вичленовують за допомогою інтонації одне з двох можливих іменникових словосполучень: або словосполучення скрипаль страшний, де прикметник залежить від іменника скрипаль, або словосполучення страшний смичок, у якому прикметник підпорядковується іменникові смичок. Ще один характерний випадок. За відсутності експліцитного (тобто сполучникового) вираження сурядності в безсполучниковому складносурядному реченні та простому ускладненому реченні з однорідними членами на передній план висувається інтонація переліку, напр.: Чисті в любові, засмаглі в труді, Пісню дівчата ведуть молоді, Сонце осіннє по-літньому блиска, Радує матір ласкава колиска (М. Рильський); Тріщали, кололися, ламаючись, крижини (Б. Харчук). У вираженні синтаксичних зв'язків нерідко беруть участь декілька перерахованих вище різнорідних засобів. З-поміж них вирізняється один основний, а інші засоби стають супровідними.

Важливим питанням синтаксичної теорії є визначення типів і форм синтаксичних зв'язків. Це питання вчені розв'язують по-різному. Останнім часом в україністиці накреслилися функціональні підходи до розрізнення типів і форм синтаксичних зв'язків, а також морфологізованих і неморфологізованих способів їх вияву.

2. Основні типи синтаксичних зв'язків

У синтаксичних одиницях-конструкціях виділяють такі основні типи синтаксичних зв'язків: предикативний зв'язок (у простому й почасти у складному реченнях), підрядний зв'язок (у простому і складному реченнях, а також у словосполученні), сурядний зв'язок (у складному і простому реченнях та у словосполученні). За диференційну ознаку, що розмежовує основні типи синтаксичних зв'язків, править напрямок синтаксичної залежності: двобічний напрямок (взаємозв'язок, предикативний зв'язок), однобічний напрямок (підрядний зв'язок) і відсутність залежності (сурядний зв'язок).

Як бачимо, предикативний, підрядний і сурядний зв'язки протиставляються один одному відповідно за ознаками взаємозалежності, односпрямованої залежності й відсутності залежності. За наявності предикативного й підрядного зв'язків роль компонентів у створенні синтаксичних поєднань неоднакова, а отже, ці компоненти різнофункціональні, тоді як за наявності сурядного зв'язку компоненти виконують тотожну синтаксичну функцію, тобто вони є однофункціональні, пор.: Три тополі в орнім полі Посадили школярі (А. Малишко); Город до того переповнявсь рослинами, що десь серед літа вони вже не вміщалися в ньому (О. Довженко); Хитаються патлашки уздовж всієї стежини, і стомлений лелека спускається на хлів (Л. Костенко); Вона спустилася до річки, відв'язала човна, переправилася на правий берег і подалася степом (Б. Харчук).

Три основні типи синтаксичних зв'язків розрізняються також засобами вираження. Предикативний зв'язок звичайно виражається формами слова, напр.: Є вічна загадка Любові (Григір Тютюнник); В моїх повіках напівсонних Застигло сонце молоде (Д. Павличко). У периферійних виявах предикативного зв'язку (тобто у складному реченні з предикативною частиною в ролі підмета) використовуються не типові для нього засоби вираження — сполучники або сполучні слова: Мені завжди здавалося, що у Греції навіть статуї теплі (Л.Костенко); Благословен, хто вигадав маяк (М. Рильський). Засоби вираження підрядного зв'язку неоднакові в різних синтаксичних одиницях-конструкціях: у простому реченні і словосполученні він реалізується формами слова, а у складнопідрядному реченні—переважно сполучниками і сполучними словами, напр.: Любив дід гарну бесіду й добре слово (О. Довженко); Отоді, може, котрийсь козак і зачепився тут за якусь, поклавши початок династії (О. Гончар); Все не те, коли нема любові (Д. Павличко); Хто дивиться нам вслід, той плаче за собою (Л. Костенко). На противагу предикативному й підрядному зв'язкам, сурядний зв'язок не виражають форми слова. Основним засобом його вираження є сурядні сполучники, які поєднують передусім сурядні частини складносурядного речення, а також однорідні члени в простому реченні й компоненти сурядних словосполучень, що функціонують у простому ускладненому реченні як однорідні члени, напр.: Люди існують у часі, а час існує в людях (Б. Харчук); / не шукав я взагалі Ні щастя, ні добра, ні зла, А тільки в тихому селі Собі й поезії — тепла (Т. Осьмачка). У складносурядних реченнях і простих реченнях ускладнених з однорідними членами сурядний зв'язок може передаватися безсполучниково, а саме: принаймні двокомпонентною однофункціональністю сурядного ряду й інтонацією переліку, напр.: Сили війни зчепилися на переправах, Дніпро кипить, береги здригаються від бомбових ударів (О. Гончар); Дніпро, старенький дебаркадер, левино-жовті береги лежать, на кігті похиливши зелену гриву шелюги (Л. Костенко).

У предикативного, підрядного, сурядного та інших типів синтаксичних зв'язків наявні диференційні ознаки, які об'єднують кожен тип навіть у неоднакових умовах функціонування (у простому і складному реченнях, у словосполученні) або звужують його рамки тільки певними синтаксичними одиницями-конструкціями. Перейдемо до конкретнішого аналізу диференційних ознак синтаксичних зв'язків.

3. Предикативний зв'язок

Предикативний зв'язок, що виникає між підметом і присудком, формує структурну основу простого речення. Специфіка предикативного зв'язку полягає в тому, що він поєднує такі два компоненти, які однаковою мірою передбачають один одного. Він виступає фундаментом визначального різновиду простих речень — двоскладних конструкцій як такий, що здатний, незалежно від наявності інших синтаксичних зв'язків, утворювати просте з формально-синтаксичного погляду речення, напр.: Настала неділя (Олена Пчілка); Природа мудра (Л. Костенко). Предикативний зв'язок відіграє неоднакову роль у формуванні простого і складного речень. Наявність тільки однієї пари поєднаних предикативним зв'язком головних членів речення (формально-синтаксична монопредикативність простого речення) протиставляється формально-синтаксичній поліпредикативності складного речення. Ця, на перший погляд, кількісна ознака спричинює якісну відмінність конструкцій. Різна роль предикативного зв'язку в організації простого і складного речень виявляється в тому, що для простого двоскладного речення він є визначальним показником його формально-синтаксичної структури, а для складного речення предикативний зв'язок може (звичайно, за наявності у складному реченні предикативних частин як двоскладних простих речень) стати необхідною внутрішньою синтаксичною якістю його предикативних частин, яка робить їх, саме цим типовим (основним) різновидом простого речення. Предикативний зв'язок у типових виявах складного речення не поширюється на стосунки між його предикативними частинами. У межах складного речення він можливий лише тоді, коли якась із предикативних частин заміщає позицію підмета, тобто дублює структуру простого речення, пор.: Не раз мені здається, що я прожив тисячу років (Д. Павличко).

Виділимо п'ять диференційних ознак предикативного зв'язку, які характеризують його у протиставленні іншим, типам синтаксичних зв'язків: 1) взаємозалежність поєднуваних предикативним зв'язком компонентів, їх взаємозв'язок, двобічний зв'язок; 2) передбачуваність зв'язку; 3) обов'язковість зв'язку; 4) закритість зв'язку; 5) координація як форма зв'язку.

1. Взаємозалежність підмета і присудка, їх взаємозв'язок, двобічний зв'язок є вершинною диференційною ознакою предикативного зв'язку. З цією ознакою тісно пов'язані чотири інші диференційні ознаки.

2. Передбачуваність предикативного зв'язку зумовлюється властивостями двох головних членів речення та їх неоднаковою роллю в оформленні зв'язку. З боку присудка передбачуваність зв'язку з підметом є семантично мотивованою, оскільки семантико-синтаксична валентність присудка (особових форм дієслова) відкриває лівобічну позицію суб'єкта, яка у формально-синтаксичному плані є позицією підмета й у типових випадках виражається формою називного відмінка іменників (займенникових іменників), напр.: Гринь мовчить (В. Винниченко); Маєш ти палкі бажання В незруйнованій душі? (Г. Чупринка). З боку ж підмета передбачуваність поєднання з присудком є більш формальною і залежно від конкретної співвідносності іменникових морфологічних категорій і дієслівних форм виступає змінною величиною. Отже, присудок, підпорядковуючи підмет, підпорядковується також іменникові-підметові, набуваючи відповідно до своїх морфологічних можливостей певного ступеня узгодження з ним, напр.: Дівчинка плаче, Дівчинка плакала, Дівчинка плакала б, Дівчатка плачуть.

3. Специфічну диференційну ознаку становить обов'язковість предикативного зв'язку, яка супроводжує ознаку передбачуваності. Особові форми присудка вимагають підмета у формі називного відмінка, що у свою чергу визначає граматичну форму присудка.

4. До диференційних ознак предикативного зв'язку належить його закритість. Це означає, що предикативним зв'язком можна за одноразового його застосування поєднати тільки два компоненти, напр.: Наливалися жита (П. Тичина); Розспівався мій сад молодими колоратурами (А. Малишко).

5. Предикативний зв'язок відрізняє від інших типів синтаксичних зв'язків така його диференційна ознака, як форма зв'язку — координація (про форму координації та інші форми синтаксичних зв'язків див. у цьому параграфі далі).

4. Підрядний зв'язок

Підрядний зв'язок — це зв'язок залежного й опорного компонентів у реченні чи словосполученні. Він має два різновиди: прислівний і детермінантний. Перший різновид поширюється на речення і словосполучення (в одній частині речення реалізує власні (валентні) можливості підрядного зв'язку, у другій частині набуває їх через словосполучення), другий різновид характерний тільки для речення.

Прислівний підрядний зв'язок охоплює всі синтаксичні одиниці-конструкції: просте речення, словосполучення і складне речення. Оскільки словосполучення є складником речення як основної синтаксичної одиниці, то і притаманні словосполученню прислівний підрядний зв'язок та його форми відображаються у структурі речення. Основна сфера функціонування прислівного підрядного зв'язку — просте речення і словосполучення, а у складному реченні він повторює схему прислівних поєднань у простому реченні, пор.: Щебетала дзвінко пташка Про південний теплий край (Г. Чупринка); Я слухаю нечутні голоси серед німої музики мозаїк (Л. Костенко); Ти приходиш до мене не раз і не двічі Повідати про муки глухі і заковані, Як шаблі твої сяяли у клекоті січі, Як росло твоє серце в Шекспірі й Бетховені (А. Малишко); Пахне хлібом маля, Що любов його народила (Д. Павличко).

Детермінантний підрядний зв'язок поєднує або детермінантні підрядні частини з головною частиною складнопідрядного речення, або детермінантні члени речення (детермінанти) з предикативним ядром (у двоскладному реченні — підметово-при судковою основою) простого речення, напр.: Так під сонцем на погребні, коло яблуні, він і помер, коли прийшов його час (О. Довженко) ; А вже при соненьку, при жайворіненьку Рівняли брівоньку та й під шнурівоньку (І. Драч). Він, як і прислівний підрядний зв'язок, являє собою односпрямований зв'язок на відміну від предикативного зв'язку — зв'язку взаємоспрямованого. Підрядний зв'язок між детермінантним й опорним компонентами має слабкий характер порівняно до підрядного прислівного зв'язку у сфері речення і словосполучення, який звичайно виявляє тісніший характер у зв'язку з семантичними чи формально-граматичними особливостями опорного члена речення або словосполучення.

У структурі підрядного зв'язку варто вирізнити ще такий його різновид, як опосередкований підрядний зв'язок. Він характеризується синтаксичною нерівноправністю поєднаних ним членів речення, один з яких (залежний) підпорядкований опорному, з одного боку, і через посередництво опорного співвідноситься з третім членом або предикативним ядром, щодо якого координуються семантико-синтаксичні функції опорного й залежного компонентів, поєднаних опосередкованим підрядним зв'язком, з другого боку. Типовими для цього різновиду підрядного зв'язку засобами вираження є сполучники тобто й або, закріплений порядок компонентів тощо, напр.: Живуть на зачіплянці здебільшого праведні люди, або, як Микола-студент сказав би, правильні (О. Гончар); По довгій неволі хотів тут віку дожити, на Княжій горі, над коханим своїм Дніпром (Л. Костенко). У першому реченні опосередкований підрядний зв'язок поєднує компоненти праведні і правильні за допомогою сполучника або. У другому реченні на цей зв'язок вказує постпозиція залежних компонентів на Княжій горі, над коханим своїм Дніпром щодо опорного компонента тут, а також однорідні для опорного й залежного компонентів семантико-синтаксичні відношення місця, що регулюються зовнішнім щодо них компонентом дожити. Як власне-під-рядність і сурядність, так і опосередкований підрядний зв'язок не бере участі у структуруванні формально-синтаксичної основи простого речення.

Підрядному зв'язкові притаманні сім диференційних ознак, які стосуються його виявів у простому і складному реченнях та у словосполученні: 1) односпрямованість зв'язку, однобічна залежність одного компонента від іншого; 2) прислівний / детермінантний характер зв'язку; 3) передбачуваність / непередбачуваність зв'язку; 4) обов'язковість / необов'язковість зв'язку; 5) сила зв'язку; 6) закритість зв'язку; 7) узгодження, керування прилягання як типові форми зв'язку.

1. Односпрямованість, однобічна залежність є визначальною диференційною ознакою підрядного зв'язку, яка доповнюється шістьма іншими його диференційними ознаками.

2. Прислівний / детермінантний характер підрядного зв'язку визначається семантичною або формально-граматичною природою опорного й залежного компонента. Прислівний підрядний зв'язок у простому реченні зумовлюють: а) семантико-синтаксична валентність опорного дієслова чи його еквівалента; б) граматична форма опорного іменника щодо залежного прикметникового слова; в) переважна контактна препозиція чи постпозиція не зумовленого семантико-синтаксичною валентністю й поєднаного з опорним словом формою прилягання лише за змістом залежного слова, напр.: а) Вітер розчинив вікно (П. Тичина); Про що думала мати? (О. Гончар); б) Він схилився над материнськими долонями і відчув дух спопелілого вогню (Б. Харчук); в) Меланя ледь помітно повела плечем (Григір Тютюнник) ; Я пригадав собі один стіжок у горах (Д. Павличко). Просте речення з прислівним підрядним зв'язком є базовою структурою для складнопідрядних прислівних речень: саме за їх моделлю утворюються складнопідрядні прийменникові означальні, придієслівні з'ясувальні та при-компаративні об'єктні речення, напр.: Благословенне світло дня і ночі, Мисль, у якій засвічуєшся ти! (Д. Павличко); Спинюся і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй (Л. Костенко); Небо над собором сьогодні було наче блакитніше, ніж завжди, сповнене було якоїсь майже нестерпної ніжності (О. Гончар). Детермінантний підрядний зв'язок найтиповіші свої риси виявляє у складнопідрядних реченнях, де підрядна частина обставинного значення залежить від головної частини в цілому, напр.: Бандурист підтримував Морозиху, щоб не впала (Б. Харчук); Не треба все валити на Прокруста, коли не маєш дару Златоуста (Л. Костенко). Детермінантний підрядний зв'язок між другорядним членом речення й предикативним ядром простого речення формується внаслідок згортання підрядної частини складнопідрядного речення, переміщуючи детермінант-дериват у типову для нього початкову реченнєву позицію, пор.: З кохання плакав я, ридав (П. Тичина) Плакав я, ридав, бо кохав; Після зруйнування Січі, в потьомкінські часи, повержені запорожці заснували монастир у цих місцях, у плавнях (О. Гончар)Коли зруйнували Січ й настали потьомкінські часи, повержені запорожці заснували монастир у цих місцях, у плавнях.

3. Передбачуваність / непередбачуваність зв'язку спричинюють властивості опорного компонента. За передбачуваного підрядного зв'язку головний компонент (слово) визначає форму залежного. Передбачуваний підрядний зв'язок маємо, наприклад, у валентних поєднаннях опорного дієслівного слова (лексеми) з відповідними залежними відмінковими (прийменниково-відмінковими) формами іменника або у словосполученнях, де іменникове слово (лексема) поєднується із залежним прикметниковим словом (лексемою), напр.: Я зірву для тебе квітку (Г. Чупринка); Сум серце тисне (П. Тичина); Під вербою на білому камені сиділа не молода і не стара жінка, латаючи якесь рубище (Б. Харчук). Підрядний зв'язок буває також передбачуваний і у складнопідрядних прислівних реченнях, де опорне дієслово своєю валентністю відкриває об'єктну позицію, яку може заповнювати підрядна частина, а також у складнопідрядних приіменникових реченнях, у яких опорний іменник уможливлює появу підрядної означальної частини, напр.: Не можу пригадать, кого я ждав на вулиці старого міста (Т. Осьмачка); За мить упасти може світ, Який творився сотні літ (Д. Павличко). Непередбачуваний підрядний зв'язок звичайно реалізується у складнопідрядних реченнях із підрядними детермінантними частинами й у простих ускладнених реченнях із детермінантами, наявність яких (детермінантних компонентів) значеннєво чи формально не передбачається головною частиною складнопідрядного речення і предикативним центром простого речення, а зумовлюється лише наміром мовця увести в конструкцію зміст, що його виражають детермінантні компоненти, напр.: Хіба ж це самотність, коли об стіну Світ хвилями плеще, неначе об греблю? (І. Драч); В темну ніч я пропливу Над минулим, над сучасним, Час далекий ізживу Сном прекрасним (Г. Чупринка).

4. Обов'язковість / необов'язковість зв'язку збігається деякими параметрами з ознакою передбачуваності / непередбачуваності, але й суттєво відрізняються від останньої. Обов'язковість підрядного зв'язку — це його необхідність, регулярність, а необов'язковість — імовірність, можливість, нерегулярність появи залежного компонента. Якщо порівняти диференційну ознаку обов'язковості з ознакою передбачуваності, то друга корелює з ознаками обов'язковості й необов'язковості, а отже, передбачуваність підрядного зв'язку нерідко супроводжується ознакою обов'язковості зв'язку, але й виходить поза її межі. Річ у тому, що обов'язковість підрядного зв'язку у простому реченні обмежується тільки рамками правобічної валентності ознакового-слова, а також непідметовою позицією суб'єктної лівобічної валентності, напр.: Дівчинка захоплюється музикою; Син вищий за батька; Поет присвятив поему матері; Дідусеві сумно. Ознака обов'язковості підрядного зв'язку властива також складнопідрядним реченням із підрядними частинами, зумовленими об'єктною валентністю предиката, напр.: малий вівчар уздрів, Що той олень плаче (Д. Павличко). Підрядний зв'язок буває передбачуваним, але необов'язковим, наприклад у словосполученнях з опорним іменником і залежним прикметником, де форма іменника передбачає форму залежного від нього компонента, проте наявність цього залежного компонента не є обов'язковою. Подібне спостерігається і в присубстантивних складнопідрядних реченнях, у яких опорний іменник головної частини передбачає наявність означальної підрядної, але реалізація при субстантивного підрядного зв'язку тут не обов'язкова; напр.: Над плесом озера я юність пригадав, Вечірні небеса і посвист крил качиних, Туман, Що молоком біліє по долинах, В лататті й комишах прозороводий став (М. Рильський). Ознака непередбачуваності підрядного зв'язку регулярно супроводжується ознакою необов'язковості у складнопідрядних реченнях із підрядними детермінантними частинами і простих ускладнених реченнях із детермінантами, напр.: Сірі журавлі й білі лебеді, червонодзьобі бусли й рябопері качки збиралися табунами, щоб летіти за море (Б. Харчук); Від сорому того стало легше (Григір Тютюнник).

5. Диференційна ознака сили підрядного зв'язку перетинається з його ознаками передбачуваності / непередбачуваності, обов'язковості / необов'язковості. Безперечно, що в конструкціях, де позиція залежного компонента з валентного погляду передбачувана й обов'язкова, сила зв'язку більша, ніж у конструкціях із формально передбачуваним, але не обов'язковим залежним компонентом, а особливо — у конструкціях із передбачуваними й необов'язковими детермінантними компонентами. Це, так би мовити, три зовнішні градації сили підрядного зв'язку, тобто певною мірою зовнішнє розмежування відмінних синтаксичних поєднань. Силу підрядного зв'язку можна диференціювати й у внутрішніх межах конструкцій, поєднаних, наприклад, підрядним зв'язком передбачуваним й обов'язковим. Тут маємо внутрішню диференціацію сили підрядного зв'язку.

6. Ознака закритості підрядного зв'язку, як і предикативного зв'язку, вказує на те, що можна за одноразового застосування зв'язку поєднати тільки два компоненти, напр.: Хлопець читає книжку; Дитині весело; Настали сонячні дні; Мати журно хитала головою; Ми переконалися, що діяти потрібно обачно.

7. Підрядному зв'язкові притаманна така диференційна ознака, як сукупність форм зв'язку — узгодження, керування, прилягання.

5. Сурядний зв'язок

Крім предикативного і підрядного зв'язків, у структурі речення може функціонувати специфічний тип зв'язку — сурядний, що поєднує сурядні частини у складносурядному реченні й однорідні члени простого речення. На противагу зв'язкам перших двох типів, на грунті яких у простому реченні виділяються головні і другорядні члени речення, сурядний зв'язок тільки поширює просте речення через уведення до його складу членів, однорідних У формально-синтаксичному плані з уже наявними головними чи другорядними членами речення. Функція кожного наступного з поєднуваних сурядним зв'язком компонентів, що нерідко творять відносно незамкнений, відкритий ряд однорідних членів, визначається типом синтаксичного зв'язку, наявного між першим із них та іншим членом, (або членами) речення, щодо якого (яких) він виступає як підмет, присудок або другорядний член речення, напр.: Росте з землі душа, пшениця і спориш, Залізо й дерево, Стопчатів і Париж (Д. Павличко); Століття перетліли І сипали цей попіл з рукава (І. Драч); Душа належить людству і епохам (Л. Костенко). Базовою структурою щодо простого речення з однорідними членами виступає складносурядне речення. Сурядний зв'язок між частинами складносурядного речення не виявляє структурних обмежень, незалежність сурядних частин тут виражено найповніше. Цей зв'язок у складносурядному реченні виступає безпосередньо, не через посередництво якогось третього компонента, як у простому реченні з однорідними членами, пор.: Танцюють звуки на дзвіниці, І плаче дзвін (П. Тичина); А літо йде полями і гаями, І вітер віє, і цвіте блакить (А. Малишко); Я сорочку знайду вишиванку І надіну, як хлопчик, радий (А. Малишко); Я пригорнусь до тебе Срібними віями хвої, Невмирущими голосами України нової (Д. Павличко).

Диференційними ознаками сурядного зв'язку, що вирізняють його в усіх синтаксичних одиницях-конструкціях є: 1) відсутність залежності, рівноправність поєднуваних компонентів; 2) відкритість / закритість зв'язку; 3) незалежна координація як форма зв'язку.

1. Відсутність залежності, рівноправність поєднуваних компонентів є головною диференційною ознакою сурядного зв'язку. У сурядних поєднаннях не виділяються ні опорний, ні залежний компоненти. Поєднувані сурядним зв'язком компоненти виступають як рівноправні, незалежні один від одного. Ознака незалежності, рівноправності сурядних компонентів найвиразніше виявляється у складносурядному реченні. Основним засобом вираження рівноправності компонентів є сурядні сполучники, напр.: Слова одні нам тішать слух і зір, А інші нас відштовхують раптово (М. Рильський); В корчах і в кручах умирають міфи (Л. Костенко); Я пригорнусь до тебе Піснею і яворами, Золотими крильми пшениці, Тінявими ярами (Д. Павличко).

2. Ознака відкритості / закритості сурядного зв'язку стосується кількості компонентів, об'єднуваних в один сурядний ряд. Відкритий сурядний зв'язок поєднує водночас необмежену (неозначену) кількість компонентів: А садки блищатимуть мускулясто гіллям, вітер ганятиме їх, і сонце неповним блиском, наче пригашене, блищатиме у вировищі заюшеного неба (О. Гончар); Я пригорнусь до тебе Мислею і землею, Темнотами чорнозему І туманами глею (Д. Павличко). Кількість компонентів за відкритого сурядного зв'язку зумовлюється лише позамовними чинниками. Закритий сурядний зв'язок поєднує за одноразового його застосування тільки два компоненти, напр.: Не живемо, а вибачаємось (Л. Костенко); Податись можна, а подітись — ні (Л. Костенко); Не блиск очей, а тільки мислі гра Принаджують тебе, душе стара (Д. Павличко). Відкритий і закритий різновиди сурядного зв'язку корелюють із різними семантико-синтаксичними відношеннями: єднальними й розділовими (відкритий зв'язок), зіставними, протиставними і градаційними (закритий зв'язок). Відкритий сурядний зв'язок із найтиповішими для нього єднальними відношеннями виражається за допомогою єднальних сполучників (і (й), та) і безсполучниково, напр.: Я пливу за водою, і світ пливе наді мною, пливуть хмари весняні — весело змагаються в небі, попід хмарами лине перелітне птаство — качки, чайки, журавлі (О. Довженко); Радуйся, дівчино, разом зі мною Сонцем і ясною голубизною, Ласкою леготу, листям на кленах, Білою стежкою в травах зелених (Д. Павличко). Відкритий сурядний зв'язок у поєднанні з розділовими семантико-синтаксичними відношеннями виражають сполучники або, чи, або — або, чи — чи, то — то, не то — не то, чи то чи то, напр.: Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець (О. Гончар); По-діловому анчоусів ловили Чайки, черкаючи то синь, то чорноту... (М. Рильський). Закритий сурядний зв'язок передають тільки сполучники: зіставний (а), протиставні (а, але, та (у значенні але), проте, однак, зате) і градаційні як — так і, не тільки — ай, не тільки — але й, не лише — ай, не лише — але й, якщо не — то, не стільки—скільки), напр.: Місяць, як повноголосся Твоєї душі золотої, Сяяв, а чорне волосся Цвіло ароматами хвої (Д. Павличко); Самій не трудно збитися в путі, Та трудно з неї збитись у гурті (Леся Українка); Іван Франко цікавився не тільки французькими класиками і романтиками, але й символістами (М. Рильський). За відкритого сурядного зв'язку можливе (а в деяких значеннєвих виявах розділових відношень обов'язкове!) використання сполучника перед кожним із поєднуваних компонентів, напр.; стеляться обрії милі, І вечір в ясній далині, І карії очі, і рученьки білі Ночами насняться мені (А. Малишко); / подвиги, й сум, і утрата У місцях вічність, новім (М. Рильський) ; То серце співало, то з серця лились Вабливі, хоч змучені, згуки!.. (Г. Чупринка); Вона латала чи то кирею, чи то гуньку — щось із каптуром (Б. Харчук).

3. Із сурядним зв'язком пов'язана форма незалежної координації як різновиду координації.

6. Інші типи синтаксичних зв'язків

Периферію системи синтаксичних зв'язків становлять два типи: недиференційований синтаксичний зв'язок і подвійний синтаксичний зв'язок.

Недиференційований синтаксичний зв'язок поширюється на переважну більшість різновидів безсполучникового складного речення. У подібних конструкціях нейтралізується протиставлення сурядного й підрядного зв'язків (за винятком безсполучникових складносурядних речень відкритої структури, де потенційно необмежений із структурного погляду склад однотипних компонентів утворює сурядний ряд, і нечисленних безсполучникових складнопідрядних речень із валентно залежними підрядними з'ясувальними частинами): Гаї шумлять—Я слухаю (П. Тичина); Він тріпнув своїм кучерявим чубом — козацька голова зависла у пісню (Б. Харчук); Митцю не треба нагород, його судьба нагородила (Л. Костенко).

Подвійний синтаксичний зв'язок відображає наслідки об'єднання двох або більше елементарних простих речень в одне речення просте ускладнене. Він наявний у складних присудкових структурах, де підмет перебуває з двома присудковими компонентами у подвійному синтаксичному зв'язку. Перший компонент складного (подвійного) присудка виражений особовими формами повнозначного дієслова, другий — найчастіше власне-прикметниками і дієприкметниками, напр.: Розгніваний ішов Омелько додому (Олена Пчілка); Боєць стояв ошелешений (О. Гончар); Якось надвечір прийшли вони до куреня обмундировані, вимиті, пострижені (Г. Тютюнник). Специфічну групу подвійного синтаксичного зв'язку утворюють випадки вживання знахідного придієслівного відмінка іменників, поєднаного водночас із напівпредикативним прикметником. Знахідний придієслівний об'єкта перебуває в подвійному зв'язку: з одного боку, він поєднаний підрядним зв'язком з опорним дієсловом, з другого — перебуває в двобічному зв'язку з напівпредикативним прикметником, виконуючи роль вторинного (залежного) підмета щодо вторинного (взаємозалежного) прикметникового присудка, напр.: Хоче все в ній бачити гарним (М. Стельмах).

Використана література:

1. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. — К., Либідь, 1993.— 368 с.

2. Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Семантико-синтаксична структура речення. К., 1983. С. 9—17.

3. Плиско К- М. Синтаксис української мови із системою орієнтирів для самостійного вивчення. X., 1992. С. 7—22.

4. Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / За заг. ред. К. Білодіда 1972. С. 5—9.





Реферат на тему: Синтаксичні зв'язки. Предикативний, підрядний та сурядний зв'язки (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.