Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Мовознавство

Прислівник в сучасній українській літературній мові (лекція)

ПРИСЛІВНИК

ПРИСЛІВНИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ

ЗНАЧЕННЄВІ РОЗРЯДИ ПРИСЛІВНИКІВ

ОЗНАЧАЛЬНІ ПРИСЛІВНИКИ

ОБСТАВИННІ ПРИСЛІВНИКИ

ПРЕДИКАТИВНІ І МОДАЛЬНІ ПРИСЛІВНИКИ

СТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ ПРИСЛІВНИКІВ

СПОСОБИ ТВОРЕННЯ ПРИСЛІВНИКІВ

ПРАВОПИС ПРИСЛІВНИКІВ

ПРИСЛІВНИК ПРИСЛІВНИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ

Прислівник – лексико-граматичний клас незмінних (невідмінюваних і недієвідмінюваних) повнозначних слів, співввідносних за походженням з іменами і дієсловами. Від інших повнозначних частин мови відрізняються відсутністю морфологічної парадигми (крім ступенів порівняння, безвідносної міри якості і суб'єктивної оцінки у частини слів цього класу і неможливістю бути підвеленими під будь-який тип відмінювання чи дієвідмінювання), від інших незмінних – наявністю, поряд з граматичними, самостійного лексичного значення (швидко писати, голосно розмовляти, надзвичайно цікаве оповідання, читання вголос, місто вночі, повернення додому, надмірно ускладнене завдання).

У реченні прислівник пов”язується з дієсловом, виконуюючи роль обставини дії (Синіла навкруги далечінь. Дорога все глибше врізалась в ущелини, зверху, зі скель, покапувало).

Прислівник може також пов”язуватись із прикметником або іншим прислівником, служачи для вираження ознаки якості у ролі обставини міри, ступеня (Коли моя білява донька виросте, я буду надто старий).

Рідше прислівник входить у зв”язок з іменником, виконуючи роль неузгодженого означення (Карлос вибирав шлях направо, Гвідо вибирав шлях наліво).

Менш типовою для частини прислівників є роль присудка в односкладному реченні (Тихо, пустельно, мов на карю світу).

Поєднуючись з іншими частинами мови у складі речення, прислівники вступають з ними в синтаксичний зв”язок прилягання.

ЗНАЧЕННЄВІ РОЗРЯДИ ПРИСЛІВНИКІВ

Значення прислівника як виразника непроцесуальної ознаки конкретизується в часткових розрядах слів, що належать до цієї частини мови. Прислівники поділяються на:

Займенникові – вказують на ту чи іншу ознаку, не називаючи її. Вони бувають:

питально-відносні (де, куди, коли, звідки, чому, як, поки, доки);

вказівні (там, тут, сюди, туди, тоді, так (отак));

означальні (завжди, всюди, інколи, по-всякому, по-іншому);

заперечні (ніде, ніколи, нікуди, ніяк, нізвідки, нізащо);

неозначені (десь, де-небудь, колись, коли-небудь, кудись, куди-небудь, чомусь, казна-звідки, казна-куди, хтозна-куди, хтозна-де);

особові (по-моєму, по-творєму, по-нашому);

зворотний (по-своєму).

За допомогою займенникових прислівників установлюється зв”язок між змістом окремих речень в усному і писемному мовленні; тому дані слова є важливим засобом текстотворення. Ця функція обумовлена здатністю співвідноситись із повнозначними прислівниками, прийменниково-іменниковими сполуками з обставинним значенням, окремими різновидами підрядних речень, кількома самостійними реченнями і виступати їх своєрідним замінником у тексті (Сповнений надії, Ти йдеш узліссям. Кожен кущ там криє Глибокі таємниці).

За своїм лексичним значенням займенникові і назайменникові прислівники поділяються на 2 основних лексико-граматичних розряди:

Означальні, або власне характеризуючі, тобто такі, що позначають властивості, якості, спосіб дії, інтенсивність вияву процесуальної дії або непроцесуальної ознаки;

Обставинні (обставинно-характеризуючі), функція яких полягає у вираженні зовнішніх щодо носія ознак місця, часу, причини, мети.

ОЗНАЧАЛЬНІ ПРИСЛІВНИКИ

Означальні прислівники об”єднують кілька підрозрядів, видялюваних на основі позначення якісних ознак дії чи стану (швидко бігти, міцно спати) та спосіб вияву їх, міру або ступінь (піклуватися по-бітьківськи, утричі більша вага).

Розрізняють такі підрозряди означальних прислівників:

якісно-означальні (відповідають на питання як?) голосно, дбайливо, ніжно, привітно, рішуче, тихо, правильно, вірно, прекрасно, авторитетно, бездоганно, безпомилково тощо.

міри або ступеня (відповідають на питання якою мірою? Скільки? У скільки разів?) виражають ступінь інтенсивності дії або міру чи ступінь вияву якісної ознаки (дуже, ледве, надзвичайно, виключно, абсолютно, трохи, мало, недостатньо, дотла, вволю, вщерть, вщент, досхочу, стократ, надвоє, учотирьох, двічі, вп”яте);

способу дії (образу дії) вказують на спосбі дії і відповідають на питання як? Яким способом? Яким чином? (похапцем, жартома, верхи, сліпма, навшпиньки, раптом, бігцем, неквапом, жужмом, повагом, босоніж);

порівняльно-уподібнювальні (як?) соколом, ластівкою, зозулею, стрілою, по-батьківському, по-осінньому, по-новому;

ОБСТАВИННІ ПРИСЛІВНИКИ

На відміну від означальних прислівників, що виражають ознаки інших ознак (дієслів, прикметників і прислівників) з погляду їх внутрішньої суті, загальне значення обставинних прислівників у тому, що вони позначають різні зовнішні обставини перебігу дій, станів, вияву інших ознак. Тому вони вказують на додаткові обстаивни здійснення предикації загалом.

Залежно від конкретного характеру позначуваних обставин у межах обставинних прислівників виділяють такі підрозряди:

прислівники місця (відповідають на питання де? Куди? Звідки?). Їхнє призначення – у вираженні просторової локалізації дії або стану за орієнтирами: тут. Там, туди, звідти. Відповідно до орієнтирів виділяють:

а) прислівники, що вказують на своєрідну фіксовану локалізацію дії або стану у просторі (близько, поблизу, вгорі, внизу, далеко, навколо, довкола, поруч, де, тут, там);

б) прислівники, що позначають напрям дії або руху (вгору, вправо, вбік, додому, здалеку, звідки, звідси, звідусіль, сюди, туди);

прислівники часу функціонують як морфологізована група лексичних одиниць на позначення різних часткових темпоральних значень прояву процесуальних і непроцесуальних ознак. Розрізняють прислівники зі значенням:

а) часу, в який відбувається дія або стан (тепер, тоді, вночі, вранці, влятку, взимку, вдень, восени, навесні);

б) періодичності дії або стану (щоденно, щодня, щодень, щороку, щоліта, щохвилини, щосереди);

в) початкової часової межі дії або стану (здавна, здавен, змолоду, зранку, зроду, споконвіку, спочатку);

г) кінцевої часової межі дії або стану (доти, поки, досі, донині, дотепер, довіку, повік, назавжди).

прислівники причини становлять кількісно обмежену групу, вказуючи на причину виконання (невиконання) реалізації (нереалізації) відповідної дії або стану (згарячу, спересердя, спросоння, здуру, знічев”я, зопалу, ненароком).

Прислівники мети також є кількісно обмеженою групою лексичних одиниць, до складу якої входять: навмисно(е), напоказ, навіщо, нащо, наперекір.

ПРЕДИКАТИВНІ І МОДАЛЬНІ ПРИСЛІВНИКИ

У сучасній українській літературній мові існує ряд лексичних одиниць, що за відповідних умов синтаксичного функціонування набувають таких категоріальних значень:

стану навколишнього середовища (тепло, холодно, вітряно, сиро, зоряно, сонячно, похмуро); (Ставало вогко й холодно);

фізичного стану живих істот (боляче, жалко, досадно, приємно, гірко, соромно); (Так мені зробилось жалко і досадно);

модальної оцінки дії з погляду її необхідності (треба, потрібно, необхідно, неможливо, обов”язково) або зв”язку з реальністю (очевидно, мабуть, можливо, звичайно, безумовно, певно, звісно, по-перше, по-друге);

оцінки якого-небудь стану з морально-етичного погляду або доцільності (недоцільності): гріх, жаль, біда, диво, сором, лінь, страх, охота, час, пора.

Дані слова характеризуються як особлива категорія стану.

Найвиразнішу групу предикативних прислівників становлять слова на –о, -е, співвідносні за структурою і значенням з якісними прислівниками. Здебільшого вони мотивовані якісними прикметниками, мають форми вищого і найвищого ступенів порівняння. Але на відміну від якісних, предикативні прислівники займають у реченні синтаксично незалежну позицію. Модальні прислівники мають значення повинності, необхідності, неможливості або ж виражають оцінку змісту повідомлення з погляду достовірності, припущення, аргументації послідовності тих або інших тверджень.

СТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ ПРИСЛІВНИКІВ

Прислівники на –о, -е, співвідносні з якісними прикметниками, мають форми вищого і найвищого ступенів порівняння.

Вищий ступінь утворюється за допомогою суфіксів –ше, -іше (довго – довше, тепло - тепліше) а також суплетивно (гарно – краще, погано - гірше), або аналітичним способом (вдало – менш вдало, ясно – більш ясно).

Найвищий ступінь твориться за допомогою частки най-, що додається до форми вищого ступеня (весело- веселіше, найвеселіше)

До неморфологізованих належать словотвірні засоби вираження міри і суб”єктивної оцінки ознак, позначуваних якісними прислівниками (важко – важкувато, заважко, далеко – далекувато, далеченько, точно - точнісінько).

Подібно до якісних прикметників міра і суб”єктивна оцінка ознаки виражається за допомогою повтору прислівників (рано-рано, рано-ранесенько, рано-пораненьку, швидко-швидко).

СПОСОБИ ТВОРЕННЯ ПРИСЛІВНИКІВ

Прислівники сформувалися і формуються в наш час на основі інших частин мови. Основним способом творення є адвербіалізація, використовуються також афіксальні способи словотвору.

Адвербіалізація (лат. Adverbum - прислівник) є різновидом морфологічно-синтаксичного словотвору, який полягає у переході в прислівники слів і словосполучень з інших частин мови: іменників, прикметників, числівників, займенників, рідше – дієслів.

Найдавнішими в українській мові є прислівники займенникового походження, що утворилися поєднанням двох давніх займенників: тут (ту-тъ), там (та - мъ), займенника з часткою, що перейшла до розряду суфіксів: коли (къ-ли). Пізніше на їх основі утворилися похідні прислівники способом приєднання часток: куди – нікуди, абикуди, будь-куди, куди-небудь, коли-небудь, коли-ніколи, абияк, як-небудь, хтозна-як.

Прислівники, похідні від іменників зберегли такі основні типи:

а) від орудного відмінка однини: бігом, гуртом, кругом, живцем, миттю, узбіччям;

б) від орудного відмінка множини: годинами, днями, місяцями;

в)від родового відмінку однини з прийменником або часткою: здому, згори, додому, доволі, догори, знизу;

г) від знахідного відмінка однини з прийменником: угору, вниз, вплав;

д) від місцевого відмінка одини і множини з прийменником: угорі, вночі, нарівні.

Прислівники прикметникового походження утворилися на основі форм називного відмінка нечленованих прикметників. Їх суфікси –о, -е історично є флексіями називного відмінка однини якісних прикметників середнього роду: високо, якісно, байдуже. За зразком цього словотірного типу творяться суфіксальним способом якісно-означальні прислівники на –о, -е. Інші типи відприкметникових утворень такі:

а) від родового відмінка давного нечленованого прикметника з прийменником: звисока, зблизька, знову, віддавна;

б) від знахідного відмінка нечленованого прикметника з прийменником: востаннє, вручну, нашвидку;

в) від місцевого (давального) відмінка відносних та якісних прикметників з прийменником по: по-міському, по-розумному;

Кількісно обмежені прислівники числівникового походження. Адвербіалізації підпали:

а) форми збірних числівників знахідного відмінка однини з прийменниками в, на: вдвоє, надвоє, вчетверо, натроє;

б) форми знахідного відмінка порядкових числівників з прийменником в: вперше (уперше), вдруге (удруге), вдесяте (удесяте).

До прислівників дієслівного походження належать слова з суфіксами –ки (мовчки, пошепки), -ма, -ома (сидьма, жартома) та деякі дієприслівникового походження (неперестаючи, жартуючи).

Складні прислівникові утворення завдяки зрощенню словоформ (віч-на-віч).

У сучасній українській літературній мові продуктивні такі типи афіксального словотвору:

суфіксальні:

а) від основ якісних прикметників за допомогою суфіксів –о, -е (близько, далеко, жадібно, зверхньо, ретельно, уважно, хапливо, чесно, явно, вороже, разюче);

б) від прислівникових основ за допомогою суфіксів –еньк,-есеньк, -ісіньк, -юсіньк (гладенько, уважненько, милісінько);

2) суфіксально-префіксальні: від іменних основ за допомогою одночасного приєднання префікса по- та суфікса –ому, -ськи (-зьки, -цьки), -и: по-материному, по-материнському, по-материнськи, по-боягузьки, по-юнацькому.

ПРАВОПИС ПРИСЛІВНИКІВ

РАЗОМ пишуться:

а) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: віднині, відтепер, донині, дотепер, забагато, задовго, занадто, набагато, навічно, надалі, надовго, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, невтямки, негаразд, отак, отут, підтюпцем, повсюди, подекуди, позавчора, позаторік, потроху, утричі, якнайкраще.

Примітка. Від подібних прислівників слід відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, вживаними в значенні іменників. Такі сполучення пишуться окремо: від сьогодні, до завтра, на завтра, на потім (не відкладайте цього до завтра, на завтра, на потім), за багато, на багато (пор.: забагато гуляєш і за багато років уперше приїхав, стало набагато легше й зал на багато місць), на добраніч, на ура.

б) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником: безвісти, безперестанку, вбік, ввечері, ввіч, вволю, вголос, вгорі, вгору, вдень, взимку, взнаки, відразу, вкрай, вкупі, влад, влітку, внизу, вночі, восени, впам”ятку, впень, вперед, впереміж, впереміш, вплав, вплач, впоперек, впору, враз, вранці, врешті, врівень, врівні, врозкид, врозілт, врозсип, врозтіч, вряд, всередині, вслід, всмак, вщерть, доверху, довіку, довкола, доволі, догори, додолу, додому, докупи, донизу, дотла, дощенту, заміж, замужем, заочі, запанібрата, запівніч, зараз, заразом, зарані, зарання, засвітла, збоку, зверху, звіку, згори, здуру, ззаду, зісподу, знизу, зозла, зокола, зразу, зранку, зрання, зрештою, зроду, зсередини, набік, набір, наверх, наверху, навесні, навиворіт, навиліт, навідліг, навідріз, навік, накіки, навіч, нагору (але на-гора), надвечір, надворі, надголодь, надзелень, надмір, надміру, назад, назахват, наздогад, назустріч, наїздом, наниз, нанизу, наостанок, наостанку, напам”ять, наперебій, напереваги, наперед, наперекір, напереріз, напівдорозі, напідпитку, напоказ, наполовину, напохваті, напочатку, наприклад, напровесні, напролом, напропале, нараз, нарешті, нарівні, нарозхват, насилу, наскоком, наспід, наспіх, насподі, насторожі, наяву, обік, обіч, одвіку, опівдні, опівночі, опліч, підряд, побіч, поблизу, поверх, повік, поволі, позаду, поночі, попліч, поруч, поряд, посередині, почасти, скраю, спереду, спочатку, убік, убрід, увечері, увіч, уголос, угорі, угору, удень, узимку, узнаки, украй, укупі, улад, улітку, униз, унизу, уночі, упень, уперед, уплав, уплач, упоперек, упору, уранці, урешті, урівень, урівні, урозкид, урозліт, урозсип, урозтіч, уряд, усередині, услід, усмак, ушир.

в) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (нечленним) прикметником: віддавна, востаннє, вручну, догола, допізна, завидна, замолоду, заново, звисока, згарячу, злегка, зліва, знову, зрідка, напевне, нарівні, нарізно, нашвидку, помалу, помаленьку, потихеньку, сповна, спроста, сп”яну.

г) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником: вдвоє, втроє, вчетверо й под.; вперше, вдруге, втретє й под.; надвоє, натроє, начетверо й под.; удвох, утрьох, учотирьох і т.д.; водно, заодно, поодинці, спершу.

д) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з займенником: внічию, втім, навіщо, нащо, передусім, почім, посому; але: до чого, за віщо, за що та ін. в ролі додатків.

е)складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови: вдосвіта, завбільшки, завглибшки, завдовжки, завтовшки, завчасу, завширшки, знадвору, наздогін, навзнак, навкидьки, навколо, навкруги, навкулачки, навмисне, навпаки, навперейми, навприсядки, навпростець, навряд, навскач, навскіс, навскоси, навсправжки, навстіж, навтікача, навздогін, наосліп, напоготові, позавчора, позаторік, попідтинню, спідлоба.

є) складні прислівники, утворені із кількох основ (із прийменником чи без нього): босоніж, водносталь, ліворуч, мимоволі, мимоїздом, мимохідь, мимохіть, насамперед, натщесерце, нашвидкуруч, обабіч, обіруч, очевидно, повсякчас, праворуч, привселюдно, самохіть, стрімголов, тимчасово, чимдуж, чимраз.

ж) складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- яз будь-якою частиною мови: абикуди, абияк, аніскільки, анітелень, анітрохи, анічичирк, аніяк, деделі, щодалі, щоденно, щодня, щодуху, щомісяця, щомога, щонайбільше, щонайдовше, щонайширше й т.д., щоночі, щоправда, щораз, щоразу, щороку, щосили, щохвилини (але: дарма що, поки що, тільки що, хіба що, чи що); якомога, я/кось і яко/сь (з різними значеннями) якраз, якнайбільше, якнайдужче, якнайдовше.

Увага. Слід відрізняти прислівники, складені з прийменників і різних частин мови, від прийменників або часток та іменникіфв, прикметників тощо, коли останні зберігають у реченні свої функц3ії як окремі частини мови, отже, і пишуться окремо. Порівняйте:

Він повернув убік. – Ударив у бік.

Прочитай вірш напам”ять – На пам”ять він подарував мені книжку.

Ми чуємо це вперше - Зайдемо в перше село.

ОКРЕМО ПИШУТЬСЯ:

а) Прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і керованим ним іменником можливе означення до цього іменника (прикметник, займенник, числівник): без відома, без жалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без угаву, без упину, без черги, в затишку, в міру, в нагороду, в ногу, в обмін, в обріз, в позику, в цілості, до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до ноги, до обіду, до останку, до пари, до пня, до побачення, до пори, до пуття, до речі, до решти, до сих пір, до смаку, до смерті, до снаги, досьогодні, за години, за дня, за кордон, за кордоном, за рахунок, за світло, з болю, з-за кордону, з краю в край, з переляку, з радості, з розгону, на бігу, на біс, на вагу, на весну (але навесні), на вибір, на видноті, на відчай, на відмінно, на віку, на гамуз, на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на ніщо, на око, на поруки, на прощання, на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на слово, на сміх, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на шастя, над силу, не з руки, ні на гріш, під боком, під гору, під силу, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по щирості, у вигляді, уві сні, у поміч, у стократ, через силу, як слід, як треба.

б) сполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка - числівників) та одного або двох прийменників: від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один в один, раз у раз, час від часу.

в) словосполуки, які в реченні виконують функції прислівника та складаються з узгоджуваного прийменника (числівника, займенника) й дальшого іменника: другого дня, таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом.

г)прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього роду): в основному, в цілому.

д) прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо.

ЧЕРЕЗ ДЕФІС ПИШУТЬСЯ:

а) складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та закінчення –ому, -ки: по-батьківському, по-бойцовому, по-сусідському, також по-латині.

Примітка: У прислівниках цього типу, утворених від складних прикметників, що пишуться через дефіс, дефіс ставиться тільки після по-: по-соціалдемократичному.

б) складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-перше, по-друге.

в) неозначені прислівники з частками будь-, -будь, небудь-, казна, -то, хтозна-: аби-то, будь-де, будь-коли, коли-небудь, так-то.

г) складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так.

д) складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів або зі службовими словами між ними: будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, далеко-далеко, де-не-де, коли-не-коли, ледве-ледве, ось-ось, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.





Реферат на тему: Прислівник в сучасній українській літературній мові (лекція)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.