Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Мовознавство

Однорівневі та різнорівневі синтаксичні одиниці (реферат)

Зміст

1. Проблема похідності синтаксичних одиниць

2. Семантичні модифікації структурних типів речення

3. Класи модифікованих конструкцій

4. Явища синтаксичної конденсації в дериваційних процесах

5. Дериваційні відношення однорівневих синтаксичних одиниць

6. Дериваційні відношення різнорівневих синтаксичних одиниць

Використана література

1. Проблема похідності синтаксичних одиниць

Однією з найскладніших проблем при кваліфікації дериваційних парадигм є питання похідності синтаксичних одиниць. Це питання постійно постає за наявності синтаксичних одиниць зі спільною семантичною структурою. Яку з двох або більше одиниць слід вважати базовою (вихідною) і похідною (похідними)? Які ознаки має: мати синтаксична одиниця, щоб її зарахувати до похідних одиниць? Відповімо, що нерідко вбачають у більшому обсязі якоїсь одиниці показник її похідності.

Проте спостереження над сукупностями синтаксичних одиниць показують, що типовим явищем у синтаксичних процесах є згортання, конденсація вихідної структури. Звичайно, ідеться про згортання формально-синтаксичної структури. Додатковими показниками похідності речення або інших синтаксичних одиниць є елементи їх семантичного ускладнення чи іншої видозміни, явна похідність мінімальної синтаксичної одиниці-синтаксеми всередині синтаксичної одиниці-конструкції тощо. Наприклад, із двох речень — складнопідрядного речення Коли друзі зустрілися, то надто хвилювалися і Під нас зустрічі друзі хвилювалися — похідним вважаємо просте ускладнене, оскільки детермінантний член речення під час зустрічі у часовій функції виявляє явні ознаки похідності від дієслова (пор.: Зустрілися друзі зустріч друзів; Зустрілися зустріч).

Характерну ознаку похідних простих речень становить їх формально-синтаксичне і семантико-синтаксичне ускладнення порівняно з семантично елементарними простими реченнями, пор.: У разі перемоги динамівці вийдуть у фінал (ускладнене просте речення) і Динамівці вийдуть у фінал (елементарне просте речення). Обставинна семантика умови в детермінантного члена речення у разі перемоги наштовхує на думку, що ускладнене просте речення відтворює семантико-синтаксичні умовні відношення між предикативними частинами складнопідрядного речення Якщо динамівці переможуть, то вийдуть у фінал. Позиція теми (відомого, даного) у висловленні, яку займає компонент у разі перемоги, і наявність віддієслівного іменника перемога також засвідчує похідність простого ускладненого речення від складнопідрядного. У синтаксичній системі сучасної української мови регулярними є співвідношення в дериваційній парадигмі складнопідрядного речення з обставинними семантико-синтаксичними відношеннями між компонентами (вихідної конструкції) і простого ускладненого речення з детермінантним другорядним членом речення в обставинній функції.

Дериваційні відношення між компонентами парадигми речення мають неоднаковий характер. Одні похідні речення в дериваційній парадигмі побудовано за схемою формально-синтаксичного згортання, інші — за схемою формально-синтаксичного розгортання (поширення), пор.: Хлопчики побачили вужа Побачили вужа (похідне речення згорнутої у формально-синтаксичному плані будови) і Хлопчики побачили вужа Хлопчики можуть побачити вужа (похідне речення розгорнутої (поширеної) будови). Характерно, що в поданих реченнях згорнутої і розгорнутої будови наявне семантичне ускладнення: у похідному реченні згорнутої будови нульова суб'єктна синтаксема ускладнена значенням неозначеності, а в похідному реченні розгорнутої будови присудок ускладнений допоміжним дієсловом у значенні можливості, ймовірності.

Розпізнавання похідних синтаксичних одиниць можна здійснювати за критерієм належності / неналежності цих одиниць до дериваційних явищ модифікації чи транспозиції. Компонент дериваційної парадигми в ролі похідного речення відбиває процеси модифікаційної або транспозиційної природи. За явищ модифікації переважно ускладнюється з формально-синтаксичного і семантико-синтаксичного боку предикатна і суб'єктна синтаксема, напр.: Ми сумлінно працюємо Ми маємо сумлінно працювати; Ми сумлінно працюємо Ми сумлінно не працюємо; Дівчатка впіймали зайчика -> Хтось упіймав зайчика; Петро любить дітей -> Кожен любить дітей. Бувають випадки, коли за явищ модифікації спрощується формально-синтаксична структура похідного речення (відбувається формальна редукція одного якогось компонента), але ускладнюється семантична якість цього лексично не вираженого компонента, напр.: Дівчатка впіймали зайчика Впіймали зайчика. У вихідному семантично елементарному простому реченні Дівчатка впіймали зайчика Усі компоненти лексично виражені, а в похідному реченні Впіймали зайчика маємо нульовий (лексично не виражений) підмет і нульову суб'єктну синтаксему, ускладнену значенням неозначеності. За явищ транспозиції звичайно Збувається перетворення речення на нереченнєву синтаксичну одиницю (словосполучення й мінімальну синтаксичну одиницю-синтаксему), напр.: Бабуся усміхається усмішка бабусі бабусина усмішка. Перетворення складного речення на просте ускладнене прилягає до явищ транспозиції, оскільки ці різновиди речення є певною мірою розмежованими синтаксичними класами.

2. Семантичні модифікації структурних типів речення

Розглянемо основні семантичні модифікації структурних типів простого речення, вказавши на характер їх семантичних і формальних видозмін.

1. Фазова модифікація полягає в тому, що до структурного типу речення вводять допоміжне дієслово з фазовим значенням у дієвідмінюваній формі (почати, продовжувати, закінчувати, стати та інші), а основне дієслово або дієслово-зв'язка (в аналітичних формах іменного складеного присудка або головного члена односкладних речень) набуває форми інфінітива, напр.: Дівчина читає Дівчина починає читати; Ми були спокійні Ми перестали бути спокійними; Світає ->- Починає світати; Спекотно ->- Продовжує бути спекото; Пора писати оповідання Пора почати писати оповідання.

2. Модальна модифікація виявляється в уведенні до речення допоміжного модального дієслова або прикметника з модальним значенням. Модальні компоненти ускладнюють семантичний зміст речення, виражаючи значення можливості, ймовірності, необхідності тощо. Вони набувають форми, якої вимагає структурний тип речення для присудка або головного члена односкладних речень, а основне дієслово чи дієслово-зв'язка стоїть у формі інфінітива, напр.: Іван працює - Іван може працювати; Ми допоможемо селу Ми повинні допомогти селу; Він працелюбний - Він має бути працелюбним; Дівчину лихоманить Дівчину Може лихоманити.

3. Заперечна модифікація стосується присудка або головного члена односкладних речень. У типових випадках семантику заперечення виражає заперечна частка не, яка здебільшого не змінює формально-синтаксичної структури простого речення, напр.: Дідусь працює Ш' дусь не працює; Хлопець високий ->- Хлопець не високим Світає ->- Не Світає; Нам розповісти про подію Нам розповісти про подію. Іноді використання заперечних часток зумовлює формально-синтаксичну перебудову конструкцій, напр.: На небі хмаринки ->- На небі ні хмаринки; Завтра буде дощ -> Завтра не буде дощу.

4. Неозначено-особова модифікація спрямована на ускладнення суб'єктної синтаксеми додатковим значенням неозначеності. Нерідко вона супроводжується лексичною незаповненістю суб'єктної позиції, напр.: Діти згадували мандрівку Згадували мандрівку; Ми читали газету Читали газету.

5. Узагальнено-особова модифікація стосується суб'єктної синтаксеми, яка поєднується з дієсловами у формі другої особи однини. Суб'єктна синтаксема набуває специфічного значення узагальненості, напр.: Ти не допоможеш лихові журбою -> Журбою лихові не допоможеш; Ти не сховаєш правди Правди не сховаєш.

6. Кількісна модифікація полягає в семантичному ускладненні суб'єктної, синтаксеми. Суб'єктну синтаксему в модифікованих конструкціях супроводжує значення великої кількості, інтенсивності, напр.: Прибули гості Прибуло гостей!; Були розмови -> Розмов було!

3. Класи модифікованих конструкцій

Виділені вище шість основних різновидів семантичних модифікацій простого речення можна покласти в основу класифікації похідних конструкцій. За узагальнення модифіковані конструкції об'єднуються у два класи:

1) конструкції з модифікованим предикатом;

2) конструкції з модифікованою суб'єктною синтаксемою. Кожен клас розчленовується на три підкласи.

1. Конструкції з модифікованими предикатами охоплюють три семантичні явища:

а) фазову модифікацію предиката;

б) модальну модифікацію предиката;

в) заперечну модифікацію предиката.

а) Конструкції з фазовою модифікацією предиката характеризують ситуацію щодо фаз її перебігу: початку, продовження і закінчення. Допоміжні фазові дієслова разом з основним дієсловом або іншим предикатом утворюють складений присудок і предикатний комплекс. На початок Дії, процесу або стану вказують допоміжні дієслова почати, стати, заходжуватися, братися (взятися): Дівчина хвилюється Дівчина починає хвилюватися; Хлопець придивлявся Хлопець став придивлятися; Надія готує вечерю Надія заходилася готувати вечерю. Допоміжне фазове дієслово продовжувати позначає продовження дії, процесу чи стану: Вони сперечаються -> Вони продовжують сперечатися; Хлопця лихоманить Хлопця продовжує лихоманити. Допоміжні дієслова кінчати, закінчувати, переставати та інші виражають значення закінчення, завершення дії, процесу або стану: Друзі турбували його - Друзі перестали турбувати його.

б) Конструкції з модальною модифікацією предиката вказують на можливість, імовірність, бажаність і необхідність дії, процесу або стану. Здебільшого модальні відтінки значення передають допоміжні дієслова могти, мусити, мати, зуміти, намагатися, з волити, сміти та предикативні модальні прикметники повинен, спроможний, здатний, схильний, ладен, змушений: Ми співаємо Ми можемо співати; Василь заперечував Василь намагався заперечувати; Хлопчик переможе Хлопчик має перемогти; Батько розв'яже це питання Батько спроможний розв'язати це питання.

в) Конструкції із заперечною модифікацією предиката виражають загальне заперечення повідомлюваного в реченні. Граматичними ознаками цих заперечних конструкцій є наявність частки не у складі присудка і головного члена односкладних речень, частки ні в односкладних реченнях, слова нема та інших засобів: Він мовчить Він не мовчить; Холодно Не холодно; Тут квітки -> Тут ні квіточки; Вітер Нема вітру.

2. Конструкції з модифікованою суб'єктною синтаксемою поширюються на три основні семантичні явища: а) неозначено-особову модифікацію суб'єктної синтаксеми; б) узагальнено-особову модифікацію суб'єктної синтаксеми; в) кількісну модифікацію суб'єктної синтаксеми.

а) Конструкції з неозначено-особовою модифікацією суб'єктної синтаксеми позначають дію, процес або стан, суб'єкт яких має неозначену природу. Вони реалізуються у два способи: лексичним заповненням суб'єктної позиції (словами типу хтось, дехто) або лексичним незаповненням цієї позиції:

Хтось. співає. Діти співають

б) Конструкції з узагальнено-особовою модифікацією суб'єктної синтаксеми вказують на дії, процеси або стани, які стосуються усіх осіб. Узагальнено-особову модифікацію виражають займенникові іменники кожен, усякий.

в) Конструкції з кількісною модифікацією суб'єктної синтаксеми вказують на надмірний кількісний вияв суб'єктів дії, процесу або стану. Своєрідність цих конструкцій полягає в заміні форми називного відмінка формою родового та їх інтонаційному оформленні, напр.: Приїхали родичі Приїхало родичів!; У лісі суниці У лісі суниць!

У простому реченні семантична модифікація стосується передусім предикатних синтаксем. Цей стосунок може бути безпосереднім (фазова, модальна і заперечна модифікації предикатів) або опосередкованим (збагачення субстанціальних суб'єктних синтаксем предикатними значеннями неозначеності, узагальненості й кількості).

4. Явища синтаксичної конденсації в дериваційних процесах

Типову особливість у дериваційних процесах становить не розгортання, а згортання структури похідної синтаксичної одиниці. Це явище назвемо синтаксичною конденсацією похідних одиниць щодо вихідних. Найвиразніші приклади цих процесів спостерігаємо за перетворень складних речень на прості ускладнені.

Регулярні співвідношення вихідності / похідності виявляють складнопідрядні речення з детермінантними підрядними частинами і прості ускладнені речення з детермінантними членами. У вихідному складнопідрядному реченні показником підрядного зв'язку і семантико-синтаксичних відношень між предикативними частинами виступають підрядні сполучники, а у похідному простому ускладненому реченні найчастіше стають відповідником сполучників прийменники. Прийменники згортають підрядну частину вихідного складнопідрядного речення у відпредикатний іменник і оформлюють разом із цим іменником синтаксеми як мінімальні семантико-синтаксичні компоненти речення.

Прийменники часової, причинової, цільової, допустової та інших обставинних функцій поєднують два вихідних елементарних простих речення в семантично складну конструкцію — похідне від складнопідрядних конструкцій просте ускладнене речення. У цих функціях прийменники семантично зближуються зі сполучниками, відрізняючись від останніх формально-граматичними характеристиками. Необхідною умовою вживання прийменників у похідній семантично складній конструкції стає формально-граматична якість поєднуваного з прийменником компонента, який обов'язково є іменником. Одне з елементарних речень такої конструкції має статус речення з формально-граматичного погляду, тоді як друге елементарне речення перетворюється на адвербіалізований іменниковий компонент, тобто має згорнуту форму. Трансформація тут спрямована на предикат елементарного речення, який, наприклад, із присудкової (центральної) позиції переходить у периферійну синтаксичну позицію простого ускладненого речення і при цьому нерідко втрачає свої залежні члени. Семантична спільність сполучників і прийменників виявляється в тому, що як перші, так і другі поєднують вихідні елементарні прості речення в семантично складні конструкції і є показниками семантико-синтаксичних відношень між елементарними простими реченнями. Формально-граматична і семантико-синтаксична відмінність сполучників і прийменників полягає в тому, що перші завжди поєднують прості речення у складне і завжди функціонують у складних як із семантичного, так і з формально-граматичного боку реченнях, а другі з адвербіалізованим відпредикатним іменником становлять єдиний формально-синтаксичний член речення та єдину синтаксему і утворюють разом з іншим вихідним елементарним реченням просте ускладнене речення. Отже, прийменники є показниками синтаксичної конденсації у простих ускладнених реченнях, похідних від складнопідрядних.

За умови поєднання з відпредикатними іменниками прийменники здебільшого виражають часові, причинові, цільові, допустові та умовні відношення. Характерно, що у згорнутих конструкціях на прийменник припадає більша диференціація обставинного значення, ніж на сполчник у вихідних складнопідрядних конструкціях. Зокрема, у сучасній українській літературній мові часові прийменники вказують на ряд різновидів часового значення:

а) неозначену одночасність (прийменники в, на із знахідним відмінком: в, на, при, о (об) з місцевим відмінком; за, серед, посеред, наприкінці, під час з родовим відмінком; з, за з орудним відмінком);

б) означену одночасність (прийменники за, на із знахідним відмінком; протягом, упродовж із родовим відмінком);

в) часову приблизність (приймеиники близько з родовим відмінком, між з орудним відмінком);

г) часову наступність (прийменники після з родовим відмінком; по з місцевим відмінком; за, услід за, слідом за з орудним відмінком; через із знахідним відмінком);

ґ) часову попередність (прийменники до, проти, напередодні з родовим відмінком; перед з орудним відмінком; над, під із знахідним відмінком);

д) початкову часову межу (прийменники від, з із родовим відмінком); е) кінцеву часову межу (прийменники до з родовим відмінком, по із знахідним відмінком).

Пор.: Одне почуття опановує мене, коли пишу ці рядки Одне почуття опановує мене під час писання цих рядків; Коли друзі розмовляли, Микола сидів задуманий ->- Упродовж розмови друзів Микола сидів задуманий; Коли закінчилася війни, Ганна повернулася до батьків По закінченні війни Ганна повернулася до батьків.

Подібні співвідношення виявляються між іншими обставинними сполучниками і прийменниками (причиновими, цільовими, допустовими, умовними та іншими). Оформлюючи прості ускладнені речення, прийменники поєднуються з адвербіалізованими відпредикатними іменниками-дериватами — віддієслівними і відприкметниковими, напр.: - Ми працюємо, щоб наблизити прийдешнє -> Ми працюємо задля наближення прийдешнього; - Чекатимемо його, хоча чекати буде нелегко -> Чекатимемо його, незважаючи на нелегкість чекання; Син не міг вимовити і слова, бо дуже хвилювався Від хвилювання син не міг вимовити і слова.

Регулярними є також дериваційні співвідношення складносурядних речень і простих ускладнених речень з однорідними членами. Похідні прості речення з однорідними членами утворюються шляхом згортання одного з вихідних елементарних простих речень, пор.: Дівчата співають, і хлопці співають Дівчата і хлопці співають; Письменник написав роман, і письменник написав повість -> Письменник написав роман і повість. В ускладнених простих реченнях з однорідними членами, як і в реченнях із детермінантними членами, рельєфно виступають явища синтаксичної конденсації.

5. Дериваційні відношення однорівневих синтаксичних одиниць

Дериваційну парадигму речення називаємо однорівневою, якщо вона формується компонентами реченнєвої природи, тобто складається тільки з речень.

Розглянемо базові (вихідні) елементарні прості речення та їх дериваційний реченнєвий потенціал. Тут виявляється така закономірність: що елементарніша за будовою реченнєва одиниця, то вужчою виявляється дериваційна реченнєва парадигма. Тому парадигма простого речення з базовим елементарним простим реченням здебільшого буває небагатокомпонентною.

Найпоказовішою у плані розгалуженості дериваційною парадигмою простого речення слід вважати парадигму модифікаційного типу, у якій базовою (вихідною) одиницею виступає елементарне просте речення, а речення-деривати вказують на семантичні модифікації суб'єктної синтаксеми. Залежно від характеру кількісної модифікації суб'єктної синтаксеми похідні прості речення поділяють на кілька різновидів: неозначено-особові речення, узагальнено-особові речення і речення з нейтралізованою суб'єктною позицією. Вони становлять особливий тип дериватів і відповідно компонентів дериваційної парадигми простого речення, напр.: Василько посадив деревце (базове (вихідне) елементарне просте речення) Посадили деревце (похідне просте речення з неозначено-особовою модифікацією суб'єктної синтаксеми); Кожен посадив деревце (похідне просте речення з узагальнено-особовою модифікацією суб'єктної синтаксеми); Деревце посаджено (похідне просте речення з нейтралізованою позицією суб'єктної синтаксеми). Ця парадигма речення складається з чотирьох компонентів. Речення-дериват як компонент дериваційної парадигми може мати різні формально-граматичні варіанти своєї репрезентації, пор. варіанти неозначено-особової модифікації суб'єктної синтаксеми: Посадили деревце і Хтось посадив деревце.

Інші дериваційні парадигми елементарного простого речення не утворюють ряду похідних речень, а грунтуються на одному дериваті. До таких конструкцій належать активні і пасивні конструкції, де активна конструкція є вихідним компонентом парадигми простого речення. Дериваційна парадигма простого речення, в яку об'єднано активні й пасивні конструкції, вирізняється формально-синтаксичною двоскладністю (наявністю підмета і присудка) базової і похідної одиниці, але семантичною їх неодноплановістю, напр.: Дідусь посадив деревце Дерева це посаджене дідусем; Поет написав поему Поема написана поетом. У позиції підмета активної (базової» вихідної) конструкції виступає називний відмінок із семантико-синтаксичною функцією суб'єкта дії, а в позиції присудка — предикат дії. У пасивній же конструкції у позиції підмета і суб'єктної синтаксеми перемістилася вихідна об'єктна синтаксема, набувши в не типовій для неї позиції об'єктно-суб'єктної функції, і предикат дії перетворено на предикат результативного стану. Отже, співвідносні активні і пасивні конструкції являють собою окремий тип двокомпонентних дериваційних парадигм простого речення.

Двокомпонентну дериваційну парадигму простого речення формують також двоскладні речення з предикатом дії або стану (вихідне просте речення) й односкладне речення з предикатами стану (похідне просте речення). Характерну групу співвідносних реченнєвих одиниць становлять вихідне двоскладне елементарне просте речення з предикатом стану, вираженим прикметниками з дієсловом-зв'язкою, і похідне односкладне просте речення з предикатом стану, вираженим прислівниками, напр.: Мати була весела - Матері було весело; Дівчина сумна Дівчині сумно. До своєрідних парадигм простого речення належать парадигми, вихідною одиницею яких стає модифіковане заперечною часткою не двоскладне просте речення з предикатом дії або стану, а похідною — односкладне речення з предикатом стану, напр.: Дівчина не співає Дівчині не співається; Дитина не спить Дитині не спиться. У подібних конструкціях спостерігаємо поглиблення модифікації у бік витворення спеціалізованих на вираженні семантики стану простих односкладних речень. Таке ж поглиблення модифікації виявляється у двокомпонентній дериваційній парадигмі речення, де вихідне двоскладне просте речення містить модифіковані у модальному плані предикати дії або стану, а похідне односкладне просте речення увиразнює вторинною модальною модифікацією предикатне значення стану, напр.: Я маю написати статтю Мені потрібно написати статтю; Хлопчик міг зачекати Хлопчикові можна зачекати.

Просте речення може виконувати роль не тільки вихідного компонента парадигми речення, а й входити до парадигми в ролі похідної синтаксичної одиниці. У цих парадигмах функціонує як вихідна синтаксична одиниця складне речення, тоді як похідною одиницею стає просте ускладнене речення. Похідне просте речення зберігає тип семантико-синтаксичних відношень між елементарними простими вихідними реченнями, виражених у вихідному складному реченні за допомогою сполучників. У сучасній українській літературній мові наявні регулярні співвідношення складнопідрядних речень із детермінантними часовими, причиновими, цільовими, допустовими та іншими обставинними підрядними частинами і простих ускладнених речень із відповідними детермінантними обставинними членами, пор.: Коли настає літо, онуки відпочивають у бабусі Улітку онуки відпочивають у бабусі; Завмирало серце матері, бо думала вона про сина Завмирало серце матері від дум про сина; Батько покликав синів, щоб порадитися Батько покликав синів на пораду; Хоча були несприятливі обставини життя, батьки здужали дати дітям освіту Незважаючи на несприятливі обставини життя, батьки здужали дати дітям освіту. Численну групу становлять дериваційні співвідношення складносурядних речень і похідних від них простих ускладнених речень з однорідними членами, напр.: Батьки вчили дітей мислити, і батьки вчили дітей дивуватися -> Батьки вчили дітей мислити і дивуватися; Мати сумувала, але вона намагалася цього не виявляти Мати сумувала, але намагалася цього не виявляти.

6. Дериваційні відношення різнорівневих синтаксичних одиниць

Дериваційну парадигму речення називаємо різнорівневою, якщо вона формується різними синтаксичними одиницями — реченнями, словосполученнями або синтаксемами, тобто до такої парадигми входять не тільки речення, а і словосполучення і синтаксеми. Дериваційні відношення різнорівневих синтаксичних одиниць мають складніший вияв, ніж дериваційні відношення однорівневих одиниць. Об'єднувальною ознакою дериваційної парадигми є їх спільна семантико-синтаксична структура, що орієнтована на відображення однотипних ситуацій.

Характерно, що базовою (вихідною) синтаксичною одиницею дериваційних парадигм різнорівневих синтаксичних одиниць виступає речення. Словосполучення і синтаксеми бувають у парадигматичному ряду лише похідними одиницями. Це засвідчує центральну роль речення і в дериваційних процесах. Дериваційний потенціал речення залежить від його елементарної чи неелементарної структури.

Найпродуктивнішими похідними від речення синтаксичними одиницями є іменникові словосполучення. У синтаксичній структурі сучасної української мови витворилися системні відношення вихідного елементарного простого речення та іменникового словосполучення. У дериваційній парадигмі різнорівневих синтаксичних одиниць поширене перетворення елементарних двоскладних речень із-підметом, вираженим іменниками конкретного значення в називному відмінку, і прикметниковим присудком на іменникові словосполучення з опорним іменником конкретного значення і залежним прикметником, пор.: Хлопець високий високий хлопець; Дівчина була сумна -> сумна дівчина; Будинок новий новий будинок. Регулярно утворюються від двоскладних елементарних простих речень також іменникові словосполучення іншого типу. Опорним словом у таких словосполученнях виступають іменники абстрактного значення (назви дій, процесів, станів тощо). Залежний компонент при опорних іменниках абстрактного значення звичайно стоїть у формі родового відмінка іменників, який можна вважати передступенем прикметникового оформлення залежного компонента в іменникових словосполученнях. Опорні іменники цих словосполучень утворюються від дієслівних або прикметникових присудків, напр.: Хлопчик біжить -> біг хлопчика; Дитина спить сон дитини; Небо було синє синь неба. Необхідність перетворення дієслівних і прикметникових присудків на віддієслівні і відприкметникові іменники зумовлюється їх переміщенням в іменникові позиції речення.

Нерідко вихідна структура елементарного простого речення зазнає в похідному іменниковому словосполученні складних трансформацій. Зокрема, трикомпонентні елементарні прості речення перетворюються на двокомпонентне іменникове словосполучення. У подібних словосполученнях відбувається редукція (згортання) предикатної синтаксеми вихідного простого речення, пор.: Сестра має будинок будинок сестри; Будиночок стоїть над озером -> будиночок над озером.

Дериваційні парадигми, до складу яких входять базові елементарні прості речення і системно утворювані похідні іменникові словосполучення, переважно є двокомпонентними. Двокомпонентні дериваційні парадигми ми розглянули вище. Рідше трапляються трикомпонентні дериваційні парадигми різнорівневих синтаксичних одиниць, у яких базовою одиницею виступає елементарне просте речення, а похідними дві одиниці — словосполучення і синтаксема. Трикомпонентна дериваційна парадигма являє собою ланцюжок послідовних перетворень, напр.: Ми сіяли буряки сіяння буряків бурякосіяння; Жінки чесали льон чесання льону льоночесання.

Ще складніша будова притаманна дериваційним парадигмам, вихідна одиниця яких є складним реченням, а просте речення виступає одним із компонентів-дериватів, пор.: Коли закінчився довгий літній день, батько з сином повернулися додому -> Після довгого літнього дня батько з сином повернулися додому повернення батька з сином додому після довгого літнього дня. Велике різноманіття-виявляють дериваційні парадигми з вихідними складнопідрядними реченнями детермінантного типу.

Використана література:

1. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник.— К., Либідь, 1993.— 368 с.

2. Белошапкова Б. А., Шмелева Т. В. Деривационная парадигма предложения // Весник МГУ. 1981. № 2.

3. Городенська К. Г. Деривація синтаксичних одиниць. К., 1990.

4. Слинько У. У. Парадигматика простого речення української мови (двоскладне речення) // Мовознавство. 1978. № 3.

Слинько У. У. Парадигматика простого речення української мови (односкладне речення) // Мовознавство. 1980. № 3.

Слинько У. У. Парадигматика складного речення // Мовознавство. 1987. Я 3.





Реферат на тему: Однорівневі та різнорівневі синтаксичні одиниці (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.