Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Мовознавство

Непоширені (елементарні) і поширені (неелементарні) прості речення (реферат)

Зміст

1. Два розуміння формально-синтаксичного мінімуму простого речення

2. Непоширені (елементарні) і поширені (неелементарні) прості речення

3. Елементарні прості речення як опосередковані валентністю предиката конструкції

4. Ускладнені речення

Використана література

1. Два розуміння формально-синтаксичного мінімуму простого речення

Як уже було зазначено вище, одним із найважливіших теоретичних принципів внутрішнього розмежування різновидів простого речення є виділення його елементарних і неелементарних формально-синтаксичних структур. Розуміння формально-синтаксичного мінімуму простого речення може будуватися на декількох засадах, тобто поняття синтаксичної елементарності в застосуванні до простого речення є неодновимірним. Варто виділити два різновиди елементарних простих речень.

Перший різновид являє собою власне-формально-синтаксичний різновид елементарних простих речень. У Цьому разі формально-синтаксична структура простого Речення формується лише необхідними з формального погляду членами речення, або предикативним мінімумом.

Розуміння власне-формально-синтаксичного мінімуму простого речення орієнтоване на формальну організацію речення як предикативної одиниці. Цей мінімум створює необхідні умови для того, щоб речення стало граматично оформленою синтаксичною одиницею. Власне-формально-синтаксична структура елементарних простих речень становить найабстрактнішу реченнєву величину. До неї входять тільки головні члени речення.

Вирізнення власне-формально-синтаксичної структури елементарних простих речень передбачає абстрагування від усіх неістотних для неї компонентів. Зокрема, неістотним вважають те, що кваліфікований у такий спосіб реченнєвий формальний мінімум не завжди спроектовано на реальне просте речення, здатне бути комунікативною одиницею. Наприклад, два речення Він схожий на батька і Він високий мають тотожну власне-формально-синтаксичну структуру (структурну схему «підмет у формі називного відмінка 4- прикметниковий присудок»), проте наявність тільки позицій підмета і присудка в першому реченні не утворює реального речення, мінімального повідомлення, незалежного від контексту (Він схожий).

Власне-формально-синтаксична структура елементарного простого речення співвідноситься з його двоскладністю або односкладністю. У двоскладному елементарному реченні наявні тільки головні члени — підмет і присудок: Ліхтарі миготять (Г. Чупринка); Дзвенить вода (Є. Маланюк); Люди — прекрасні (В. Симоненко); Ілюзія — це рай (Д. Павличко). Односкладні речення мають у власне-формально-синтаксичному вияві тільки один головний член, співвідносний або з присудком, або з підметом двоскладного речення: Відлюбилося. Відвірилося. Відпраглося (В. Стус); Ставало тихо (Є. Маланюк); Туман... Шлагбаум... Тиша... Переїзд... (Л-. Костенко).

Другий різновид елементарного простого речення грунтується на семантико-синтаксичній структурі речення, опосередковується нею. Назвемо цю формально-синтаксичну структуру опосередкованою структурою. До складу речення опосередкованої структури входять усі іменникові компоненти, зумовлені семантико-синтаксичною валентністю предиката. Проте зумовлені семантико-синтаксичною валентністю предиката компоненти потрібно інтерпретувати не в семантико-синтаксичному, а формально-синтаксичному плані. Семантико-синтаксична валентність предиката вказує лише на кількість необхідних для речення компонентів, а формально-синтаксична кваліфікація цих компонентів здійснюється на основі предикативного і підрядного зв'язків. Наприклад, предикат приснитися вимагає двох іменникових компонентів — підмета і прислівного керованого другорядного члена речення: Йому приснилася мати. Численну групу двоскладних елементарних речень становлять трикомпонентні речення: Ми думаєм про вас (В. Симоненко); Я юності не знав (В. Симоненко); А він любив мости (Б. Олійник); Я стою на кручі! (П. Тичина). У подібний спосіб предикат односкладного речення керує іменниковими компонентами: Поету важко (Л. Костенко); Тобі досадно? (Л. Костенко). Порівняно з мінімальною (власне-формально-синтаксичною) структурою елементарного простого речення опосередкована семантико-синтаксичною валентністю предиката структура являє собою розширену структуру. Вона доповнюється керованими предикатом іменниковими другорядними членами речення.

2. Непоширені (елементарні) і поширені (неелементарні) прості речення

Ступінь абстракції, прийнятий відповідно до цього розуміння мінімальної формально-синтаксичної структури елементарного простого речення, збігається з тим, який знаходимо у традиційному вченні про головні члени речення. Тому опис типів мінімальних структурних схем простого речення може грунтуватися на цьому вченні, хоча витлумачення функціональної сутності членів речення у традиційному вченні істотно відрізняється від нових теоретичних підходів до членів речення. Продуктивним у традиційному вченні про члени речення є визначення мінімального кількісного складу компонентів у простому реченні. Відповідно термін «елементарне просте речення» позначає ті самі синтаксичні одиниці, що й термін «непоширене просте речення». На тлі непоширених (елементарних) простих речень вирізняються поширені (неелементарні) прості речення. Поділ речень на непоширені (елементарні) і поширені (неелементарні) пов'язаний із поділом членів речення на головні і другорядні. Непоширені (елементарні) речення стосуються власне-граматичного мінімуму простого речення, а поширені (неелементарні) мають у своєму складі» крім головних членів, також другорядні члени речення, напр.: Вмирав актор (Л. Костенко); Свічадо спить (В- Стус); Земля — мов казка (В. Симоненко); Грюкіт. Дзвони. Скрипи (Г. Чупринка); У легкості вітрила У попелі згорань ти знаєш слово-брилу і слово-філігрань (Л.Костенко); Під копитами полковницького коня зачавкало болото (Б. Харчук).

Специфіка простого речення з формально-синтаксичного погляду полягає в тому, що воно виражає категорію предикативності, тобто модально-часовий план речення, значення реальності / ірреальності і стосунок до моменту мовлення. Відповідно до цього мінімальна граматична схема речення містить поєднання форм слів або одну форму слова, які спроможні виразити обов'язкове реченнєве значення, вказуючи на стосунок до дійсності у категоріях модальності (реальності / ірреальності) і часу!

До мінімальних схем речення входять форми слів трьох класів:

1) показники предикативності, якими в сучасній українській мові є дієвідмінювані форми дієслова, дієслова-зв'язки, допоміжні фазові й модальні дієслова, що виражають граматичні значення реальності / ірреальності й часу, а також узгоджувальні категорії особи, числа й роду. Форми дієслова-зв'язки і допоміжних дієслів не є самостійними компонентами мінімальної формально-синтаксичної схеми простого речення. Вони утворюють комплексний компонент схеми, поєднуючись із повнозначними словами;

2) спеціалізовані на вираженні предикативної функції форми називного, орудного і знахідного відмінків іменника (а також знахідного відмінка з прийменником за), неспеціалізовані безприйменникові і прийменникові форми будь-якого непрямого відмінка іменників, форми називного й орудного відмінків прикметників (займенникових прикметників, дієприкметників), інфінітиви і прислівники, які поєднуються з дієсловами-зв'язками;

3) форма називного відмінка іменників або його еквівалентів, з якими узгоджуються дієвідмінювані форми повнозначного дієслова, дієслова-зв'язки або допоміжного дієслова. .

Мінімальні схеми простих речень являють собою найабстрактніші реченнєві синтаксичні моделі. Вони охоплюють тільки ті члени речення, які поєднуються найголовнішим у структурі простого речення предикативним зв'язком або становлять абсолютну вершину речення, а отже, відбивають найтиповіші особливості формально-синтаксичної організації простого речення. Мінімальні схеми речень бувають двокомпонентними й однокомпонентними.

Мінімальні двокомпонентні схеми простого речення відповідно до способу вираження головних членів поділяються на:

а) речення з лексично вираженими дієслівним простим та дієслівним складеним присудками і підметовим називним відмінком іменників або його субститутів: Хлопчик біжить; Дитина усміхалася; Дівчинка почали плакати;

б) речення з лексично вираженими прикметниковим складеним присудком (прикметником у називному й орудному відмінку в поєднанні з дієсловом-зв'язкою) і підметовим називним відмінком іменників: Мати щаслива; Дідусь був мудрим;

в) речення з лексично вираженими іменниковим складеним присудком, вираженим безприйменниковими і прийменниковими відмінками в поєднанні з дієсловами-зв'язками, та підметовим називним відмінком іменників: Василь був коваль; Поезія — диво; Він був за батька; Чоловік був без шапки;

г) речення з лексично вираженими дієслівним простим присудком у формі наказового способу дієслова й іменниковим підметом у формі кличного відмінка: Усміхнися, дівчино; Зупиніться, люди!;

д) речення з лексично вираженим дієслівним простим присудком і нульовим іменниковим підметом: Сумуємо; Співають; Читай!;

е) речення з нульовим дієслівним простим присудком і лексично вираженим підметовим називним відмінком іменника: Ми біля яблуні; Хлопчик — до батька;

е) речення з лексично вираженими інфінітивним складеним присудком та інфінітивним підметом: Жити — страждати;

ж) речення з лексично вираженими іменниковим складеним присудком та інфінітивним підметом: Сподіватися було втіхою;

з) речення з лексично вираженими прислівниковим складеним присудком та інфінітивним підметом: Заздрити було некрасиво та ін.

Мінімальні однокомпонентні схеми простого речення можна поділити на такі основні різновиди:

а) речення з простим дієслівним головним членом: Вечоріло; Весніє; Смеркало б;

б) речення зі складеним дієслівним головним членом: Почало вечоріти; Починає світати;

в) речення зі складеним прислівниковим головним членом: Було тихо; Спекотно; Сумно;

г) речення з простим інфінітивним головним членом: Не метушитися!; Заспівати б;

д) речення зі складеним головним членом, вираженим інфінітивом у поєднанні з модальними словами типу варто, треба, потрібно, можна: Варто поїхати; Потрібно працювати;

е) речення з простим іменниковим головним членом у формі називного відмінка: Школа. Ясени; Буря;

є) речення зі складеним кількісно-іменниковим головним членом: Три тополі; Декілька хат;

ж) речення з простим іменниковим головним членом у формі кличного відмінка: Тату!; Юначе!

3. Елементарні прості речення як опосередковані валентністю предиката конструкції

У попередньому параграфі ми розглянули власне-формально-синтаксичний різновид елементарних простих речень. Формально-синтаксична структура таких речень формується тільки головними членами. Тому елементарні прості речення власне-формально-синтаксичного різновиду названо мінімальними елементарними конструкціями. На противагу мінімальним елементарним простим реченням вирізняються розширені елементарні прості речення, у яких, крім головних членів, функціонують другорядні члени речення, зумовлені семантико-синтаксичною валентністю предиката. Отже, формально-синтаксична структура розширених елементарних простих речень опосередковується елементарною семантико-синтаксичною структурою відповідних типів речення.

До складу елементарних простих речень розширеного (опосередкованого) різновиду входять усі іменникові компоненти, зумовлені семантико-синтаксичною валентністю предиката. Семантико-синтаксична валентність предиката окреслює кількість підпорядкованих йому іменникових членів речення, а формально-синтаксична кваліфікація цих членів речення здійснюється на основі предикативного і підрядного зв'язків. Залежно від валентного класу предиката виділяємо однокомпонентні, двокомпонентні, трикомпонентні, чотирикомпонентні, п'яти компонентні, шестикомпонентні і семикомпонентні елементарні прості речення. Деяка частина цих конструкцій збігається в кількісному вияві з конструкціями, вирізненими за ознаками власне-формально-синтаксичними. Наприклад, предикати типу світає, вечоріє з нульовою валентністю формують однокомпонентні елементарні речення як за власне-формально-синтаксичними, так і за опосередкованими валентністю предиката параметрами. Це ж стосується одновалентних предикатів спати, в'янути, зеленіти і подібних, що утворюють двокомпонентні підметово-присудкові конструкції за власне-формально-синтаксичними та валентними критеріями. Кількість другорядних членів речення, зумовлених семантико-синтаксичною валентністю предиката, буває різною у двоскладних та односкладних реченнях. Розширена формально-синтаксична структура більшою мірою притаманна двоскладним реченням.

У мовній системі закріпилося лівобічне або правобічне щодо предиката розташування зумовлених валентнісно по другорядних членів речення. Лівобічне розташування пов'язується з членами речення, співвідносних із суб'єктними синтаксемами, а правобічне — з членами речення, співвідносними з синтаксемами об'єктними, адресатними, інструментальними й локативними.

Розглянемо розширені схеми двоскладних і односкладних елементарних речень. Розгляд розпочнемо з речень, у яких наявні предикати з максимальною валентністю.

Двоскладні елементарні прості речення розширеної структури охоплюють такі групи конструкцій:

а) семи-компонентні підметово-присудкові речення з п'ятьма правобічними керованими предикатом другорядними іменниковими членами, напр.: Андрій привіз вантаж сестрі машиною з міста у село. До дієслів із п'ятьма залежними іменниками належать дієслова везти, відвезти, завезти, возити, відвозити і под.;

б) шестикомпонентні підметово-присудкові речення з чотирма правобічними керованими другорядними іменниковими членами, напр.: Галинка принесла із саду квіти бабусі в кімнату. Зумовлені валентністю другорядні члени речення підпорядковуються дієсловам нести, віднести, занести, носити, відносити та ін.;

в) п'ятикомпонентні підметово-присудкові речення з трьома правобічними керованими другорядними членами, напр.: Ми приїхали з Луцька до Києва автобусом. Другорядні члени в цих конструкціях залежать від дієслів типу їхати, прибувати, летіти;

г) чотирикомпонентні підметово-присудкові речення з двома правобічними керованими другорядними членами, напр.: Дочка накрила стіл скатертиною. Другорядні члени підпорядковуються дієсловам брати, перев'язувати, накривати, колоти, пиляти, різати, різьбити тощо;

д) трикомпонентні підметово-присудкові речення з одним правобічним керованим другорядним членом, напр.: Хлопці стояли над озером; Син схожий на батька. Вирізнимо з-поміж численних предикатів у таких реченнях дієслова бути, опинятися, сидіти, стояти, любити, подобатися, боятися, будувати.

Порівняно з двоскладними реченнями односкладним елементарним реченням розширеної структури притаманна набагато вужча сполучуваність із другорядними членами речення. Тут можна виділити такі найтиповіші схеми речень:

а) односкладні речення з двома керованими іменниковими другорядними членами — правобічним і лівобічним, напр.: Нам видно гори;

б) односкладні речення з одним лівобічним керованим іменниковим другорядним членом, напр.: Хлопчикові було весело.

4. Ускладнені речення

Реальне просте речення часто містить у собі компоненти, не зумовлені валентністю предиката. Воно стає тоді простим ускладненим реченням. У. сучасній українській літературній мові маємо різні види синтаксичного ускладнення. Ускладнені прості речення являють собою окремий клас простих речень, виразно протиставлюваний класові неускладнених, тобто елементарних, речень. У клас ускладнених простих речень варто об'єднати різноманітні реченнєві побудови, яким у формально-синтаксичному плані притаманна головна ознака простого речення — монопредикативність. Найпоказовіше в ускладнених простих реченнях виявляється їх семантико-синтаксична специфіка, яка виражається, звичайно, елементами формально-синтаксичної організацій

До класу ускладнених простих речень належать речення:

1) із прислівними другорядними членами, не зумовленими валентністю предиката: Сльози затуманили старі очі (Б. Харчук); Стоїть у переході Із квітами бабуся (Д. Павличко); Довбанка легко відпливла від берега (Б. Харчук);

2) із детермінантними членами, що стосуються підметово-присудкової основи двоскладного речення в цілому або граматичного центру односкладних речень: Трава пожовкла від посухи (Є. Маланюк); Над вишнями літає хрущ (В. Стус);

3) з відокремленими членами речення (або напівпредикативними конструкціями): Сади, омиті музикою згадок, ковтають пил міжселищних доріг (Л. Костенко); В Хайяма взяв я форму рубаї, Вподобавши за лаконізм її (Д. Павличко);

4) з однорідними членами речення: Радуйся, дівчино, разом зі мною Сонцем і ясною голубизною, Ласкою леготу, листям на кленах, Білою стежкою в травах зелених (Д. Павличко); Танцюють чи не всі там і чардаш, і мазурку, і танці всіх племен (Л. Костенко); Між світом і душею виріс мур (В. Стус); Нашорошилось небо буряно І погрозами загуло (В. Симоненко);

5) з компонентами, що перебувають у подвійному синтаксичному зв'язку: Стоять жоржини мокрі-мокрі (Л. Костенко); Ніч над полями стояла Смугла, аж золота (Д. Павличко); Наталка прибігла сердита, задихана (О. Гончар);

6) із звертанням, що не перебуває в позиції підмета: Учителю, стою перед тобою (Д. Павличко); Щодня, щогодини бомбардую думками образ твій, Сфінксе (В. Стус);

7) із вставними словами або конструкціями; і Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось... (Л. Костенко); Не тим, напевне, брались шляхом / марне марим вороттям на первопуть свою (В. Стус);

8) з опосередкованими другорядними членами речення: Там, за безкраєм, там, за горою ти на синім морозі гориш (В. Стус).

Використана література:

1. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник.— К., Либідь, 1993.— 368 с.

2. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К., 1992. С. 35—36.

3. Іваницька Н. Л. Двоскладне речення в українській мові. К-, 1986. С. 16—27.

4. Кадонцева Л. О. Українська мова: Синтаксис простого речення. К.. 1985. С. 5—92.

5. Мельничук О. С. Розвиток структури слов'янського речення. 1966. С. 116—190.





Реферат на тему: Непоширені (елементарні) і поширені (неелементарні) прості речення (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.