Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Мовознавство

Із спостереження над ротацизмом в українській мові (реферат)



Ротацизм [1], тобто вживання вібранта р на місці інших приголосних, широко відомий у багатьох мовах, зокрема в латинській [2], санскриті, ряді говорів грецької мови, германських мовах тощо. Наприклад: дінд. vŕkah, авест. v hrka ‘вовк', прсл. *vьlkъ, Yajurveda з Yajus, лат. flos, але floris, нім. Frost ‘мороз', але frieren ‘мерзнути' та ін.

Ротацизм в українській мові досі ще не був предметом дослідження, поки матеріал навіть не зібраний. Лише Є.В.Кротевич та Н.С.Родзевич у своєму "Словнику лінгвістичних термінів”, подаючи словникову статтю "Ротацизм”, зауважили: "Спорадично ротацизм зустрічається в слов'янських мовах (неборе замість небоже в бойківському діалекті української мови, пор. такі ж укр. небіж – неборак)” [3].

У кожній мові явище ротацизму має свою специфіку як у кількісному, так і в якісному (які саме приголосні зазнають заміщення вібрантом р/ відношенні.

Український ротацизм спостерігається частіше y словах іншомовного походження та непрозорої етимології. Матеріали для цієї статті зібрані в діалектних словниках та інших друкованих, а також доступних рукописних джерелах. Представлений фактаж свідчить, що в українській мові зазнають переходу в р приголосні б, в, д, ж, й, л, н та ін.

Метою цієї публікації є передусім якомога докладніше констатування українського ротацизму у супроводі лаконічних відповідних коментарів.

Для зручності користування фактаж подається (звичайно у графіці використаних джерел) за алфавітом у межах кожної букви-звука, що зазнає ротацизму.

І. р < б

Йéдвар ‘шовк' – говірка с. Сильно Ківерцівського р-ну Вл. (АСГ 89). З діал. йедваб іd., що з пол. jedwab іd., яке є взагалі германізмом, що поширився сюди через чеське посередництво. Первісно це композит, складові частини якого відповідають сучасним нім. Gott ‘бог' і Webe ‘тканина' із початковим значенням ‘божа тканина, тканина для церковних, літургічних відправ'.

У формах єдвабъ, єдвабь українськими пам'ятками фіксується з ХУІ ст., а його дериват єдвабный ‘шовковий' - з ХУ ст. (Тимченко 879) [4].

ІІ. р<в

Дзяркате ‘дорікати' – с. Бужанка Іваничівського р-ну Вл. (КСЗВГ І07). З дз'áвкати іd.

ІІІ. р<д

Репутáт поряд із депутáт ‘господар, орендар полонини' окремі говірки Рахівщини Зк. (Грицак).

ІV. р<ж

Неборáк, неборáка ‘людина, становище або вчинки, дії якої викликають співчуття', неборáчка жін. до неборáк (СУМ У, 250; Грін. II, 537; Жел. 50І), діал. неборяк, неборачúще, неборачáско, нéбір ‘небіж', змен. неборéйко, небíрка ‘небога', кл. від. небíрко небого' – звертання до жінки (ВхЗС 41; Жел. 501; Грін. II, 537; Онишкевич П, 482), бойк. небóре і небóже – кл. від. від нéбіг ‘неборак'(Онишкевич II, 481).

Такі ж утворення з ротацизмом (р<ж) мають місце і в інших східнослов'янських та в західнослов'янських мовах; пор. біл. небарáк ч.р., небарáка ч. і ж. р. ‘няшчасны чалавек, які выклікае спачуванне, жаль і спагаду' [5], діал. няборáк [6], небарачка, небарачок [7], рос. діал. неборáк ‘бедняжка, горемыка, сирота', ‘неповоротливый человек'‚ ‘рохля', пол. nieborak ‘o człowieku lub zwierzęciu z wyrazem litości‚ współczucia' письмово фіксується з ХV ст. [9], nieboraka, nieboraczka, nieboraczek, nieboraczysko, nieboraczy, nieboractwo, діал. nieboraczątko, nieburak, nieboras, nieboraś, nieborasek, nieboraska, nieborastwo (SW III 259), borak, boraka, boraczek, boraczka, boractwo, boraczko, boraczysko, borasko (SGPA II, 377-379), словац. neborák ‘chudák úbožiak‚ pol'utovaniahodný človek' (niekedy i o zvierati), neborka‚ neborký (SSJ II‚ 315), діал. neborká‚ neborka ‘neboha' [10], чес. діал. neborák ‘nebohý člověk, ubožák' (PSJČ III, 306).

Територіальне виявлення вказує на глибоку давнину явища.

V. р<j

Вускобýрн'а ‘воскобійня' – говірка с. Нанково Хустського р-ну Зк. З діал < вускобуйн'а id., де у<о у новозакритому складі.

Лишúр ‘лишай' [ВхЗС 35; див. також Жел. 407; Грін. II, 366], л'іш'éр, л'іш'íр id. – займає суцільний компактний ареал у говірках Верхнього Черемоша [11] .

С'н'íтир ‘головня на кукурудзі' – вживається зрідка окремими мовцями поряд зі с'н'íтий id. у говірці с. Зубівка /Фогараш) Мукачівського р-ну Зк. /ДЛАЗ 202 коментар].

VІ. р<л

Аркоголік ‘алкоголік, п'яниця' – говірки сс. Балки, Єлисаветівка Василівського р-ну Зп. [ЧСНН І, 5І]. Дистактна дисиміляція л - л > р - л.

Балагýра ‘гурт, натовп', ‘єврейський візник' [МСП 72]. Зі значенням ‘єврейський візник' балагýра, балаґýра відоме також у говірках Кривоозерського, Савронського та, очевидно, суміжних р-нів Мк. З балагýла, балаґýла id. < ідиш balagole ‘візник'. Можливо, під впливом балагур ‘балакун, жартівник, байкар'/ЕСУМ I, І23]. Пор. з ротацизмом пол. діал. /з Кам'янця- Подільського в Україні на Поділлі) baraguła поряд з bałaguła ‘žydowski woźnica'‚ ‘furman trudniąncy się wynajmowaniе koni' [SGPA 1,325], де – ł >r – ł.

Барабýрка ‘картопля', Solanum tuberosum L.' [СГГ 146; ГСУМ 360]. З пест.-змен. від діал. барабуля id.; пор. ще діал. бараболя, барабіль, барабій; барабін та ін. [ЕСУМ І, 137]. Дистактна гармонійна асиміляція р – л > р - р.

Бíбр'ашки мн. ‘заячий послід' – говірки сс. Єливаветівка, Петриківка Царичанського р-ну, Лобойківка Дніпропетровського р-ну Днп, Новоданилівка, Новоіванівка Оріхівського р-ну Зп [ЧСНН І, 8І]. З бібляшки id., що пов'язується з біб, р.од. бобу [ЕСУМ І, І89].

Бідорáка < бідолаха – окремі говірки Пл. Може, під впливом неборáка.

Бíрше див. бýрше.

Бретнáр ‘великий цвях' – говірка с. Верховина Верховинського р-ну ІФ [СГГ 238]. З діал. бретнáль ‘тесовий цвях', що є германізмом (нім. Brettnagel з Brett ‘дошка' і Nagel ‘цвях') через посередництво пол. bretnal [ЕСУМ І, 253]. Дистактна асиміляція р- л>р - р.

Бургáри ‘болгари', бургáрин ‘болгарин', бургáрка, бургáрочка ‘болгарка', бургáрський ‘болгарський' – говірки ряду сіл Василівського р-ну Зп. та Солонського р-ну Днп. [ЧСНН І, ІІ4]. Результат гармонійної асиміляції л – р > р - р. Звук у в першому складі, можливо, слід зіставити з с-х. Бугарин, Бугарка, Бугари а, бугарски (у цьому регіоні з 1762 р. існує Нова Сербія, першими (після звільнення краю від турків) осадниками якої були угорські серби).

Бурше, буршеи, бурш присл. ‘більше' – вищий ступінь від богáто ‘багато', бýрший ‘більший', мáйбурший ‘найбільший', мáйбурше, мáйбурш ‘найбільше'. Засвідчується суцільним ареалом у говірках Тячівщини, Хустщини, півд-сх. Рахівщини та півд-зах. Виноградівщини Зк. [ДЛАЗ рукопис]. Звук у<о у новозакритому складі /пор. у сусідніх говірках бýл'ше, бýлше). Ізоглосу продовжують гуцул. бíрше, бéирше 'більше' [12], бúрше id. – говірки сс. Бабин, Яворів Косівського р-ну ІФ, Виженка Вижнецького р-ну Чрв, бíрше-менче 'у якійсь мірі, приблизно, більш-менш' /Гуцульський календар на 1937, 1939 р. [СГГ І83], бíрший 'більший' – с.Тюдів Косівського р-ну ІФ, біршіст 'більшість' – с. Замагорів Верховинського р-ну ІФ, біршíти 'збільшуватися, більшати', біршéнький пестл. до бірший – с. Гринява Верховинського р-ну ІФ [СГГ 197 – 198]. Переважно зах. буковинські б'íрше , бúыршеи id. [13] та півд. буковинське бирше id. [14]. Отже, ротацизм у бірше (бурше) та ін. має досить значний ареал, що займає і закарпатські марамороські, гуцульські та зах. буковинські говірки.

Постання р /<л) у бíрше, бéирше В.Кобилянський допускає можливістю аналогії до гíрше, гéирше, шíрше - шéирше, щíрше - щéирше [15]. У закарпатських пам'ятках ротацизм у бурше, бурший, буршій, майбурше засвідчується з ХVІ ст. Наприклад, у Нягівських повчаннях: Овунъ бурше ище кликавъ; Объмылъ насъ бурше выдъ снhгу и ухомъ нашимъ далъ радусть и веселые; И не грhши у перецh родителюмъ своимъ и каждому, кто естъ буршій; Люди май полюбили потемокъ, чомъ ся смhютъ и глумлятъ ся слову божому, май бурше тоты буршіи, владыци, судеве [16].

Вайбрик 'лейбик, чоловічий чи жіночий верхній одяг' – говірка с. Бехерів на Східній Словаччині [ВхЗн II, 50]. З лайбик id.< нім. Leibchen [ЕСУМ Ш, 214].

Верблюд 'велика жуйна тварина, одно- або двогорба' і його деривати верблюдиця, верблюдиня, верблюдячий, верблюжий, верблюжина, верблюдка [СУМ І, 326]. З велблюд, яке й досі відоме в говорах [Жел 60]; прсл. *velьbodъ *vъlъbodъ ст-сл. що є давнім запозиченням із готської мови [ЕСУМ І, 35І]. Дисиміляція л - л >р - л. З ротацизмом українськими пам'ятками верблюдъ, верблюдица, верблю­жый відзначається з ХУІІ ст., верблюдовый - з ХVIII ст. [Тимченко 2І5], хоч у ХVІІ ст. нерідко вживалися ще й давніші структури велблюдъ, велблудъ, велбудъ [Тимченко 205]. Пор. рос. верблюд (з ХV ст.), біл. вярблюд (ХVІ ст.), пол. діал. і заст. wielbrąd, wielbrunt [SW VП, 565], в останньому l – l >l – r).

Веретюрніца 'веретільниця, Anguis fragilis L'. – говірка с. Липник на Південній Лемківщині [ВхЗн П, 39], веретюрниця id. – с. Криниця на Північній Лемківщині [ВхЛ 79]. Дистактна прогресивна гармонійна асиміляція р – л > р –р.

Выкаркулювати < выкалькулювати [ВхЛ 78]. Асиміляція л - л > р - л; пор. фран. calkuler 'вираховувати, рахувати, розраховувати'.

Быкарюшити < выкалюшити 'выпотрошить, вычистить'; выкарюшитися < выкалюшитися 'выпотрошиться, испражниться' – Гуцульщина [ГСУМ 445]. Выкалюшити, выкалюшитися етимоло­гічно пов'язується з кал.

Вискирятися 'вискалюватися (про сонце, місяць, зорі)' (ЧСНН Т, 165 з посиланням на твори 1.1. Манжури).

Віярня 'віялка' – говірки Західної Волині [КСЗВГ 87]. З *війалн'а id. Ґóвр'а 'чорногуз, Сісопіа сісопіа L.' – говірки зах. Хустщини Зк., у с.Березово Хустського р-ну Зк. ґóвр'а побутує поряд із бýз'ок [ДЛАЗ І28]. У рукописному словнику говорів Закарпатської області М.Грицак гóвр'а відзначається як 'висока жінка чи дівчина' (с. Осій Іршавського р-ну Зк.), 'неповоротливий хлопець' (с. Білки Тршавського р-ну Зк.), 'кличка курки' (с. Кошелево Хустського р-ну Зк.). З діал. ґôвл'а id., що вживається в сусідніх селах (з угор. gólyla id. ; в угорських говорах цього слова з ротацизмом не виявлено).

Гôмôр'а 'набита на голові ґуля' – фіксується у ряді, говірок півд.-зах. Перечинщини Зк., зокрема, у сс. Перечин (факультативно з гúр'а id.), Ворочово (паралельно з гомыр'а), Вільшанки (факультативно з бôвдыр'а, гомыр'а) с.Новоселиця Перечинського р-ну Зк. (поряд з гôмôл'а), с. Смерекова Перечинського р-ну Зк. (поряд з бôвдыр'а), с.Сімерки Перечинського р-ну Зк. (паралельно з цíмр'а ж.р., цíмір', цíмір ч.р., гôмбыр'а), с.Тур'ї Ремети Перечинського р-ну Зк. (факультативно з гôмôл'а, гôнд'р'а) [ДЛАЗ ЗЗО]. Очевидно, з уживаного в суміжних говірках гôмôл'а, гôмул'а а id., яке, вірогідно, пов'язується із зметатезованим діал. гомúла 'могила', 'брила', 'глиба' чи діал. гомúла. 'висока незграбна людина', 'висока довготелеса людина' [ЕСУМ І, 558].

Гр'адило 'дзеркало' – становить східну частину (схід. Ужгородщина, півд.-зах. Мукачівщина, схід. Перечинщина Зк.) широкого ареалу гл'адúло id. На окраїнах субареалу гр'адúло ця назва на південному заході виступає факультативно з гл'адúло id., а на південному сході - звеирéдло, дзвеирúдло [ДЛАЗ 28]. З гл'адúло 'дзеркало'.

Грúвый, гривéнький 'глывытй' – у пісні із Закарпаття [ГСУМ 492].

Жорвá, журвá 'вид дятла (зелений дятел), Picus Sprecht.' [ВхНз 19,20], 'вівсянка сіра, Emberiza calandra L.' [Шарлемань Т9]. Укр. жôвна, діал. жонвá, жонá та ін., прсл. ьlna.

Закопíрч'увать, закопíрчить 'закопилювати, закоп'íрчуваться, закопíрчиться 'закопилюватися', закопíрч'еиний 'закопилений': закоп'íрчив губу і сидит' – говірки сс. Балки, Єлисаветівка, Приморське Василівського р-ну, Кушугум Запорізького р-ну Зп. [ЧСНН ТІ, 37-38]. Пов'язується з копилити 'напинати, надувати (губи)' [ЕСУМ П, 567].

Зармутúти 'засмутити, зармýчений 'засмучений', зармýток 'смуток' [ВхЗн ІІ, 40]. Слова зармутитися, зармуток у такому ж значенні з посиланням на Я.Ф.Головацького відзначають у своїх словниках Є.Желехівський (с. 267 та Б.Грінченко [11, 90]. Я.Ф.Головацький у пісні з Угорської Русі (зокрема, Лемківщини) фіксує: Журилася попадонька та своёвъ бhдою, Же достала хлопа Попа съ длуговъ бородою... Зазвали на веселя, бы 'мь ся веселила, Что посмотрю на бороду, та 'мь ся зармутила /Нар. пhсни Галицкой й Угорской Руси, І, 190]; Ци на жалость, на жалость, Ци на вельки зармуток; Шкода, Боже, шкода, Сесь Кошутовъ вербунокъ! [11, 132]. Вважаються словакізмами, а ймовірніше, мабуть, слід було б кваліфікувати словакізмами чи чехізмами. Пов'язуються з давнім композитом * kala-mútiti (чес. kal- 'каламуть, осад'); пор. укр. каламутити, ст.чес.kolo-mútiti). Як в експресивному слові у компоненті kolo друге о занепало, а l>r. Структури з r<l у чеській мові відзначаються з ХУ ст./ЕСУМ II, 238-230]. Пор. словац. zarmutit' 'sposobit' niekomu žial', zarmutený, zarmucovat', zármut, zármutok [SSJ V, 514], rmútit', rmut 'zarmutok, smutok', 'kašovita hmota z rozmlaždeného ovocia al. inych plodin', rmutovу тощо /SSJ III, 745], чес., zarmoutiti, zarmutlivý, zarrmoucený, zarmoucenĕ, zarmoucení, zarmoucenost, zarmucovati, zarármut, zármutček, zármutek, zármutny [PRJC VIII, 9 – 10], rmoutiti, rmoutivati/se, rmut, rmutiti/se), rmutivý, rmutnĕ, rmutno, rmutný, rmutovací, rmutovati, rmutový [PSJC IV/2, 722 – 723].

Звіздýр'а 'кличка кози, що має зірку на лобі' – говірка с. Брід Іршавського р-ну Зк. Із звіздýл'а, що широко відоме в сусідніх селах.

Йáтеир', йáтір' 'дятел' – завжди факультативно з йáтеил', йáтеил, д'áтеил, д'áтеил' відзначається в різних регіонах ареалу першого тому АУМ, зокрема, в сс. Свидовець Бобровицького р-ну Чрг., Великий Острожок Хмільницького р-ну, Люлинці Калинівського р-ну Вн., Мехедівка Драбівського р-ну Чрк., Козельщина Козельщинського р-ну Пл., Софіївка Первомайського р-ну Мк., 'йáтер, йáтер' – Усівка Пирятинського р-ну Пл., йáтир с. Алтинівка Кролевецького р-ну См. (АУМ І, 1ІЗ і коментар), йáтір – сс. Накваша Бродівського р-ну Лв., Кудлаївка Шумського р-ну Тр., Давидківці Хмельницького р-ну, Суслівці Летичівського р-ну, Стара Гута Деражнянського р-ну Хм. (АУМ ІІ, 337, коментар), дятер [Шарлемань 18].

Йóроп лайл. 'дурень, телепень, йолоп' – вживається зрідка в говірці с.Снячів Сторожницького р-ну Чрв [МСБГ III, 85], йоропúца 'дівчина, жінка-дурень ' – там само.

Карвáрія<Калварія 'гора, де відбувалися муки Христа, євр. Голгофа' – говірка с. Воля Нижня Яслинського повіту (тепер Польща) [ВхЛ 78]. З лат. calvaria, що з calva 'череп, черепна коробка'. Дистактна чи гармонійна регресивна асиміляція л - р>р - р.

Карганéц' 'вид рослини'(?) – Поділля. Очевидно, пов'язується з калгáн <сер.лат. або сер. грец. galanga [ЕСУМ II, 349].

Карганка 'вид квасолі' (СБН III з посиланням на Н.Анненкова "Ботанический словарь", СПб., І878). Див. попереднє слово.

Карімарь 'чорнильниця' – говірка с. Липовець на Північній Лемківщині (тепер Польща) [ВхЛ 78]. З каламар, коломар, калімарь id. <пол. kałamarz < лат. calamarius (calamarium) 'шкатулка для приладів до писання' [ЕСУМ II, 346]. Дистактна асиміляція л - р>р - р.

Карарáд 'колорадський картопляний жук, Leptinotarsa decemlinesta Say' – говірки сс. Попівка, Прокопівка Новгород-Сіверського р-ну Чрг. [ДЗЛ 38, 39].З кадарáд, колорáд id., що широко відоме в навколішніх селах. Як недавнє іншомовне переймання у говорах зазнає й інших змін: королáд id. метатеза, караяд id. – [ДЗЛ 38, 44].

Козéрнік 'ситняг, Heleocharis R. Br.' – говірка с. Лучанки Овруцького р-ну Жт. (ЛСПГ). Можливо, з *козелник, козелек, козелек, козелці та ін., що широко знані в ботанічній народній номенклатурі (СБН224).

Кúчиериенок, кúш'иериенок, киш'иерúнок, кычірінок, кúч'иериник, кúч'иерник 'суглоб пальця руки' займає суцільний арел західно- та середньоверховинсьих говірок [ДЛАЗ 309]. Ізоглосу продовжують бойк. кыч'еренок, кыч'еринок, к'úечеринок, мн. кыч'еринкыо 'пальцевий суглоб', кúчиринка [Онишкевич І, 35І]. Постало з кычеилиенок id., що поширено в сусідніх говірках [ДЛАЗ 309]. Останнє, очевидно, є результатом метатези структури чúколонок 'кісточка, щиколотка' і вторинного зближення її з челенок та дальшої деетимологізації [БСУМ ІІ, 440].

Ковáрн'а 'кузня' – говірка с. Тросник (Шашвар) Виноградівського р-ну Зк., ковáрн'а поряд з ковáл'н'а, шмúтн'а id. у говірці с. Тур'ї Ремети Перечинського р-ну Зк [ДЛАЗ 248 коментар]. З ковал'н'а 'кузня'.

Кóрокіл 'дзвінок' – деякі говірки Гуцульщини. З діал. колокіл id.

Кримінáр 'в'язниця' – говірка с. Зеленів Кіцманського р-ну Чрв., кримінáрник 'арештант, в'язень' – говірка с. Снячів Сторожинецького р-ну Чрв. [МСБГ ІV, 97]. З кримінал, кримінальник id. Дистактна прогресивна асиміляція р – л > р – р.

Крóнцáти < клонцати 'кусати, розгризати горіхи та ін.' – деякі говірки Рахівщини (Грицак). Пор. клонцати, кланцати, клацати, кламцати ономапоетичного походження [ЕСУМ ІІ,453, 455-456].

Кропіткúй < клопіткий , кропітка робота 'клопітка робота' (Грицак).

Крóхмáрь 'крохмаль', крохмáрити, крохмáрю 'крохмалити, 'крохмалю' – говірка с. Лохово Мукачівського р-ну Зк. [ВхЗн І, 29], крохмáр 'крохмаль' – говірка с. Чапаєвка Чорнобильського р-ну Кв. [ЛСПГ І08]. З крохмаль, що з нім. Kraftmehl id. через посередництво пол. krochmal id. Результат прогресивної дистактної асиміляції р-л>р-р.

Крумцáнґер 'криві зігнуті кліщі тримати розпечене залізо' с. Малинці Хотинського р-ну Чрв [МСБГ ТУ, 101]. З уживаного в сусідніх говірках крумцáнґель id., що з нім.Krummzange де krumm 'кривий' і Zange 'кліщі' [ЕСУМ, Ш, 109]. Прогресивна дистактна асиміляція р – л >р- р.

Курáстра 'молозиво' говірки сс. Іршава Іршавського р-ну, Виноградово (Севлюш) Виноградівського р-ну Зк. [ВхЗн І, 29], ряду Лемківщини [ВхЛ 60, 78; ВхЗн II, 39], Бойківщини курáстра, курáйстра id. [Онишкевич І, 369; див. також Жел 390], курáства id. [ВхД 54; ВхЗн, 49, 54]. З рум. colastrǎ, діал. corastrá, curastrá, corastá, curastá та ін. id. лат. colostra (colostrum) [ЕСУМ II, 508]. Хвилею колонізації на волоському праві у названі українські говори могло бути занесене уже з ротацизмом. Без ротацизму колястра, кулястра, кувастра id. широко відоме у говорах південно-західного наріччя [Грін ІІ, 274; МСП84].

Маримóнська, мармóнська мукá < малімонська мука – говірка с. Ласки Народицького р-ну Жт. [ЛСПГ 122, 123].

Мармазíя 'мальвезія', 'мускатне вино' (ЧСНН ІІ, 273 з посиланням на: І.Бассараба "Материалы для этнографии Херсонской губернии”). Мальвазія 'сорт раннього винограду', 'солодке вино з винограду цього сорту' < італ. malwasia 'сорт червоного винограду та вина з нього' [ЕСУМ ІІІ, 374].

Нúч'ірниц'і 'пристрій у ткацькому верстаті, за допомогою якого піднімається частина основи' – говірка с. Липча Хустського р-ну Зк. (вживається окремими мовцями поряд з основною формою нич'ілниц'і); нúчирниці і факультативно ничилниц'і id. – говірка с. Красне (Красні Шори) Тячівського р-ну Зк. [ДЛАЗ 109 коментар].

Пáскрін' 'плішка, за допомогою якої кріпиться коса на кіссі ' – с.Жденієво Воловецького р-ну Зк. факультативно з пáсклин' [ДЛАЗ 373 коментар], з якого й утворилося. Пáскрин < пасклин – говірка с. Яблуневе Лубенського р-ну Пл. /ВЛГ 189].

Пірýра, мн. > пірýри 'пілюля, пігулька' – ряд говірок Пл. З пілюля, котре з фран. pilule < лат. pilule.

Переперúця – факультативно з перепелиця 'перепелиця, Coturnich coturnich L' – говірка с. Білки Іршавського р-ну Зк. [ЗхЗн І, ЗІ; див. також Шарлемань І7]. Асиміляція р - л>р - р.

Понúбр'а 'піднебіння'. Виявляються двома невеликими ареалами у говірках півд-сх. Виноградівщини та півд. Берегівщини (ДЛАЗ ЗОЗ). З понúбл'а id., що вживаються в сусідніх селах.

Рапорúця. І.Верхратський зауважує: "місто рапониця сf. рапоньіти. З рапониця повстало перше: раполиця, а відтак через уподобненє рапориця. Качька-рапориця” – говірка с. Дунковиця Іршавського р-ну Зк. [ВхЗн І, 29].

Рибáрити 'рибалити, рибачити' [ВхЗС 59; Жел 80І], рúбáрити id. [Онишкевич II, І72], рибáрня 'Fischerhütte' рибáрський 'рибальський' [Жел. 80І], рыборівка, рыбарівка < рыболівка – ряд говірок Лемківщини [ВхЛ 60, 78; ВхЗн ІІ, 39]. Можливо, під впливом рыбáр 'рибалка, рибак' [ВхЗн ТІ, 39], або ж результат прогресивної дистактної асиміляції р – л р – р.

Роскотáти 'лоскотати' – утворює суцільний ареал у говірках Західної Мукачівщини, який є частиною ширшого ареалу лоскотáти, що охоплює ужанські та західну частину верховинських говорів на Закарпатті [ДЛАЗ 434]. Можливо, сюди ж належить і рôскôчовати 'лоскотати', що засвідчується в говірці с. Коритняни Ужгородського р-ну Зк (ДЛАЗ 435 коментар); див. також [ВхЗн І, 29].

Рулí 'ліра' (музичний інструмент) – говірка м. Остер Козелецького р-ну Чрг. Очевидно, дистактна метатеза л - р>р - л.

Рунá 'луна, відзвук - відбиття звукових коливань'. Відзначається у говірках Лохвицького та Лубенського повітів [Грін. ІV, 88]. У творах Т.Шевченка 10 разів засвідчується слово луна, з них 6 випадків з ротацизмом: Защебетав соловейко - пішла руна гаєм [18] . Очевидно, у говірках Середньої Наддніпрянщини рунá< лунá досить поширене явище.

Свáр'ба 'весілля' – говірка с. Меджилабірці Гуменської округи на Південній Лемківщині [ЗАL мапа 255; ВхЗн II, 39]. З діал. свáл'ба id., що поширено в сусідніх селах; пор. сварьбяны співанкы 'весільні пісні' [ВхЗн ІІ, 39].

Себíр 'риба верховодка, Alburnus charusini Hezzenstein / Alburnus аlburnus L.' – говірка с. Зноб-Новгородське Середньобудського р-ну См. [ДЗЛ 8І]. З себéль, сéбель, шо фіксується в інших селах цієї місцевості. Як назва риби Alburnus lucidus себéль, сéбель, сибúль відоме і в російській мові. М. Фасмер [III, 587] допускає прсл. *вьсебhль від весь і белый.

Сорможáк 'солом'яний матрац' /< угор. szalmazsák id. Утворює невеликий ареал, який локалізується на півд.-сх. Іршавщині та півд.-зх. Хустщині Зк. Завжди факультативно з солможáк id., подекуди зі стружáк id. [ДЛАЗ 348].

Тенґер 'залізна вісь воза ' – говірки сс. Верхнє Водяне (паралельно з вуст'á ж.р.), (Великий Бичків) поряд з вус' ж.р., дрик, Косівська Поляна (факультативно з оса), Рахівського р-ну Зк. [ДЛАЗ 413].З тéнґил', тúнґил' id., що відоме в сусідніх селах < угор. tengely id.

Фіярка 'фіялка, Viola' – говірка с. Нове Давидково Мукачівського р-ну Зк. [ВхЗн І, 29], фярка id. говірка с. Меджилабірці Гуменської округи на Східній Словаччині [ВхЗн ІІ, 39].

Хряки 'свинячі або телячі тельбухи, порізані на шматочки і зварені в пшоняній каші' – окремі говірки Пл., См. З хляки, фляки id.< пол. Flaki 'тель- бухи, кендюхи', нім. Fleck.

Шаравúло 'людина, яка робить якусь справу швидко, але абияк, при цьому розкидає та губить інструменти' – говірка с. Сильно Ківерцівського р-ну Вл [АСГ І54]. З шалавúло id. Дистактна регресивна асиміляція: л – л > р - л.

Шереснáтый і поряд шелеснáтый; листя шерестúть і шелестúть – говірка с.Пузняківці Мукачівського р-ну Зк. [ВхЗн І, 29].

Ятер 'дятел' – говірка с. Пустотине Носівського р-ну Чрг. [ДЗЛ 110]. Див. йáтеир'.

VІІ. р<н

Волочéрник 'подарунок хрещеникам на Великодні свята' – говірка с. Ворокомле Камінь-Каширського р-ну Вл. [19]. Може, з волочéнник чи волочúлник id., шо вживаються в суміжних селах; пор. засвідчені в цьому регіоні з таким же значенням волочéбник, волочéдне тощо [20] .

Глýхмар 'глушман, глуха людина' – говірка с. Музиківка Білозерського р-ну Хрк. [ЧСНН І, 235]. З глýхман id., проте не виключено впливу утворень із суфіксом -ар.

Ірвалíд, ірмалíд, ирмалíда 'інвалід' – говірка с. Ясіня Рахівського р-ну Зк. Інвалід - запозичення із західноєвропейських мов.

Йафúры 'чорниці, Vaccinium myrtillus L.' – говірка с. Брустури Тячівського р-ну Зк. [ДЛАЗ 238]. Ізоглосу продовжують бойк. йáфора, мн. йáфорыо, йáфурыо, ч.р. йáфер id. [Онишкевич II, 406], лемк. яфора id. [ВхНз 60], яфиры id. [ВхЛ 488], яфири id. [ВхПч II, 37], іafыrы, іafуrы, іafоrы, іafыrкы, іafіеrкы id. [SAŁ 188], пол. діал. (півд. гуцульські говірки) lafery і з метатезою fajery id. [MAGP ІУ, 188], словац. діал. jafira, afira, hafira, hafura, jafura id. [SSN 533]. Зі значенням 'кущик, – зарослі чорниці' відомі: укр. діал. яфірнúк, яфирнúк [ВхПч ІІ,37; Мельник 320], лемк. (с. Явірки) jawыrnik [AJPP 292], пол. діал. jafernńik, xaferńik, lafer id. [AJPP 292], слов. діал. hafirník, hafirnіаk, jafirńík, hafirńák [SSN533].

Йафира < йафина, що з рум. áfina id.; йафирнúк < йафиннúк. Лемк. Jawыrnik, можливо, езультат зближення із явір.

Карас'íр 'керосин' – деякі говірки Лубенщини Пл. [ВЛГ 189]. Дистактна асиміляція р – н> р – р.

Комарúчина 'конюшина, Trifolium' – говірки р-ну Рави-Руської [ВхНз59]. З діал. команúчина id.

Лушпеирá 'шкаралупа яйця', 'лушпиння цибулі' – говірка с. Лопухово Тячівського р-ну Зк., лушпеирúна 'шкаралупа яйця' – говірки сс. Колочава, Синевир Міжгірського р-ну, Кушниця Іршавського р-ну Зк.[21] З лушпинá 'шкаралупа'.

Плоск'ір < плоскін 'чоловічі стебла конопель' – говірки Полісся [22].

VІІІ. р < т

Достарчáти, достáрчити 'доставляти, постачати' [сум II, 387; Жел. 201; Грін. І, 431; ВхБ 27], достарчання 'постачання'. Як і біл. дастарчáць id., вважається полонізмом, з пол. dostarczać, що є дериватом від starczać, де r постало внаслідок дисиміляції t – t > t – r: statczyć > starczyć id. [ЕСУМ II, ІІ4]. В українських писемних пам'ятках достарчити 'достачати, доставати, доставити, дати' – з ХVІІІ ст. [Тимченко 802]. Пор. також діал. вистáрчати, вúстарчити 'вистачити' [СУМ І, 500], яке відоме з ХУІ ст. [Тимченко 455], выстарчатися, выстарчитися - з ХVІІ, а выстарченье - з ХVІІІ ст. (там само). Настáрчите 'постачати, задовольняючи чиї-небудь потреби' – говірка с. Млинище Іваничівського р-ну Вл. [КСЗВГ І70].

Як видно з приведеного вище аналізу, ротацизм засвідчується в усіх говорах української мови. У кількісному відношенні він найчастіше виявляється в говорах району Карпат, нерідко на Волині, Чернігівщині, Полтавщині, Дніпропетровщині, Сумщині; лише по одному випадку зафіксовано на Тернопільщині, Київщині, Харківщині, Кіровоградщині, Миколаївщині; жодного разу не відзначено на Рівненщині, Донеччині, Луганщині. Однак це, вірогідно, швидше зумовлено все ще надто бідними відомостями про діалектну лексику значних масивів наших говорів. Що стосується говорів району Українських Карпат, де супроти інших регіонів України ротацизм найбільш поширений (на Закарпатті, наприклад, близько 30 слів), то тут слід мати на увазі, по-перше, те, що діалектна лексика цих говорів непогано (хоч у цьому плані тут ще багато роботи) вивчена, а по-друге, те, що це район давніх інтенсивних контактів з сусідніми, зокрема, й неслов'янськими мовами.

Український ротацизм взагалі не відноситься до фонетичних закономірностей типу першої чи другої палаталізації задньоязикових або в галузі вокалізму чергування давніх о, е з і, е з о у відомих позиціях тощо, проте все ж це не якесь зовсім довільне явище.

Поданий опис свідчить, що український ротацизм зумовлений різними обставинами: комбінаторними звуковими змінами, народною етимологією, аналогією. У ряді випадків українські слова з ротацизмом є перейманнями з чужих мов. Проте в усіх випадках це не виходить за межі властивих українській мові норм сполучення фонем.

На цей час засвідчено (не беручи до уваги дериватів) 77 слів ротацизмом. Переважну більшість випадків заміни вібрантом р зазнає звук л (61 випадок) і значно рідше н (7 слів) та j (3 слова ), і лише по одному випадку звуки б, в, д, ж та т. Отже, ротацизм переважно зазнають сонанти л, н, j (71 випадок із 76 засвідчених), тобто приголосні з найбільшою звучністю. Іноді дзвінкі приголосні б, в, д, ж. Глухим приголосним це явище зовсім не властиве. Поодинокий випадок з т>р у полонізмі достарчати до уваги можна не брати, бо ротацизм тут постав не на українському ґрунті.

Щодо місця в слові та фонетичного оточення досліджуване явище відзначаеться: а) в інтервокальній позиції - 23 випадки: балагýра, бідорáка, выкарюшити, выскарáтися, гôмôр'а, звіздýр'а, йóроп, карімар', карарáд, кúчиринки, комарúчина, кóрокіл, курáстра, лушперá, маримóнська, неборáк, пірýра, переперúця, рапорúця, рибáрити, шаравúло, шереснáтий, яфири; б) у кінці слова – 14: бретнáр, глухмар, йáтер, йедвар, карасір, кримінáр, крохмáрь, крумцáнґер, плóскір, снíтер, себір, лишир, снíтир, тéнґер; в) на початку слова - 4: репутáт, роскотáти, рулї, рунá; г) між голосним (вокалом v) та н – 8: веретюрніца, віярня, волочéрник, вускобурн'а, ковáрн'а, козéрнік, ничірнúці; ґ) між v і к – 5: аркогóлік, барабýрка, выкаркулювати, дзяркате, фіярка; д) між v і б - 2: верблюд, свáрба; е) між v і м – 3: зармутúти, мармазíя, сорможáк; є) між v і г - 3: бургáри, калганéц', каргáнка; ж) між v і ч: достарчáти, закопíрчувати; з) між v і ш: - І: бýрше; и) між приголосним б і v - 2: бíбрашки, понúбр'а; і) між к і v – 3: крóнцати, кропіткúй, пáскрин'; ї) між в і v - І: гôвр'а; й) між х і v - 1: хр'áки.

Наголос: у ненаголошених складах 48, а в наголошених 28 випадків. Проте в деяких діалектизмах наголос не відзначено, а в деяких має місце подвійний наголос.

Із погляду територіального виявлення більшість засвідчених слів з ротацизмом є локальними чи навіть вузьколокальними діалектизмами, які властиві лише окремим говіркам, причому нерідко факультативними варіантами загальновживаних слів або слів з ширшим чи вужчим поширенням, частина ж діалек­тизмів з ротацизмом мають більші чи менші невеликі ареали, причому деякі з них досить компактні, а самі форми є єдиними засобами вираження означуваних понять (кúчиериенок... 'суглоб пальця руки', гр'адúло 'дзеркало', роскотáти 'лоскотати' тощо). Деякі слова з ротацизмом стали нормою української літературної мови (верблюд, неборáк, достарчáти).

Оскільки українські слова з ротацизмом у переважній своїй більшості є вузьколокальними діалектизмами, то писаними пам'ятками вони звичайно не фіксуються. Однак це явище в українській мові не нове: верблюд відзначається з ХVІІ ст., вистарчáти, бýрше - ХVІ ст., а неборáк, можливо, сягає ще й доісторичних часів.

Додаток

Думаємо, що з ротацизмом якось пов'язується поява вставного приголосного р, що порівняно часто засвідчується в українській мові. К.Михальчук у своїй діалектологічній програмі у підрозділі "Зникнення і з'явлення шелестівок” поряд з питаннями про інші неетимологічні приголосні окремо виділяє питання і про вставний р у словах бристрий, дорщ, пошерсть, жерсть та жорстокий [23]. Відображено це явище і в АУМ [І, 336; II, 132].

Слова жерсть і жорстокий уже в 20-их роках уведені в українську літературну мову [24].

Розглянемо засвідчений матеріал.

Áршів, áршу(в), áршÿ(в), р. áршова – боржавські та східноужанські говірки, аршíв, аршý(в), р.од. аршóва – східномарамороські, східноужанські та частина західноверховинських говірок, гаршíв, гаршý(в), гаршÿ(в), р. од. гаршóва, áршôв – ряд східноужанських говірок, иершýв, р. од. иершóва – західноужанські говірки, áршин, гáршин – середньоверховинські говірки 'заступ, лопата для копання' [ДЛАЗ, 185]. Деривати: аршóвик – зменш. від áршíв, аршовúшче – згруб. від áршíв, аршовáти, аршувáти 'копати заступом', áршован'а 'копання заступом', аршíвка, аршýвка 'вид мотики', 'дрібні поліна', 'колотвиці'(Грицак). З угор. asó id. Форми з р, очевидно, постали уже на українському ґрунті; в усякому разі, в угорських говорах вони не фіксуються.

Брúстрий 'швидкий'; див. Жел 44.

Вáйбрик; див. лáйбрик.

Гат'иернúк 'робітник, який відає лісосплавною греблею', 'майстер, що споруджує греблю для лісосплаву' – говірка с. Богдан Рахівського р-ну Зк. (факультативно з гат'иенúк, гат'иер) [25]. З гат'иенúк під впливом гатúер', що окреслює суцільний ареал у говірках Гуцульщини та Буковини. Пор. деривати: гат'úерити 'працювати гат'úерником', гат'úерин'ие, гат'áрин'а 'праця гат'иерника'.

Дóршка < дошка говірки – сс. Патюти, Моровське Козелецького р-ну Чрг. [ВЛГ 2Т5].

Доршч <дощ. Займає досить компактний ареал у східнополіських та півд.-схід. частині середньополіських говірок [АУМ І, І32], невеличкий ареал на території Надсяння, ряді говірок Перемищини, окремих говірках Західного Полісся [АУМ II, III]; див. також Жел. 199; Грін. І,427; ВхВ 27; ЛСПГ 68; ВЛГ 2І5 [26].

Каржáн (діал. кáржан, куржáн, куржєн) – ряд поліських, слобожанських, середньонаддніпрянських, волинських, подільських та ін. говірок [АУМ 1,132; ІІ,336; ВхПр І,16; Жел. 391; Грін. ІІ,329; ДЗЛ 40]. З кожан, що пов'язується з кожа.

Куршч ‘кущ' – говірки сс. Кучинівка Щорського р-ну, Патюти Козелецького р-ну Чрг [ЛСПГ ІІІ; ВЛГ 215].

Кучиергýра < кучугýра – говірка с. Нижній Іржавець Лубенського р-ну Пл [ВЛГ 215].

Лáйбрик (вáйбрик) < лáйбик (нім. Leibchen) [ВхЗн ІІ, 50].

Маршúна, мáршина < машина – говірка с. Пітелич (ВхБ 27) [27].

Мýштрук 'мундштук люльки' [АСГ ІІ5]. З діал. муштук<мундштук; пор. пол. musztuk 'мундштук' < нім. Mundstück [СУМ III, 534].

Одéржа 'одяг, одежа' – говірки сс. Дубіївка Смілянського р-ну Чрк., Червоні Пологи Лубенського р-ну Пл. [ВЛГ 2І5].

Пóшерсть<пóшесть [Грін ІІІ, 395 з посиланням на Номиса].

Пурхель <пу-р-хель 'Engerling, Lаrve des Maiкäfers', з пухель, пу-р-хель, "за то ся называт, бо пукастый; бывают пурхльі в земняках” – говірка с. Бонарівка (тепер Польща) [29].

Спýрза 'гарячий попіл з жаром, жар, присок', 'попіл з сажею', 'попіл з вогнем', 'угл'а, йак огн'у нема', 'виснажене поле', 'попіл'; спýрдз'анка 'виснажене поле' [Онишкевич ІІ, 246]. З діал. спýдза, спýза 'гарячий попіл', 'жар' та ін. < рум. spuză.

Треньк 'штукатурка, тиньк' – говірка с. Шахтарське (Дорогиничі) Іваничівського р-ну Вл. [КСЗЗГ240]. Пор. пол. діал. trynk id. [SW VII, 137, І89]. Тринковáти 'штукатурити, тинькувати' [30]. Пор. пол. діал. trynkovać, trenkovać id. [SW УІІ, 108, 137, 189]. Зважаючи на територію виявлення, укр. діал. трин'к, трин'кувáти засвоєно з польської мови, очевидно, уже зі вставним р.

Харщ 'хащ' (р.мн. від хаща) – говірка с. Дев'ятер Жовківськівського р-ну Льв. [ВхБ 27].

Христорыя 'історія' – говірка с. Бонарівка-Замішанці (тепер Польща) [31]. З діал. хистория id., можливо, під впливом хрест.

Шмырґнутися 'смикнутися' – говірка с. Фльоринка на Північній Лемківщині [ВхЛ 80]. На Західному Поліссі [32] занотовано: йерж діал. йеж 'їжак' – с. Велика Осниця Маневицького р-ну Вл., йіржак<їжак – с. Велике Селище Березнівсько-го р-ну Рв., кошмáрний < кошманий 'пожмаканий, помервлений' – сКупичів Турійського р-ну Вл., пошерст' 'пошесть, хвороба' – с. Буяни Луцького р-ну Вл., прóс'л'а 'після' – с. Сильно Ківерцівського р-ну Вл, прýс'л'а id. – с. Підріччя Камінь-Каширського р-ну Вл., прохм'íл':є 'похмілля' – с. Положево Шацького р-ну Вл., спромагáти< спомагати 'давати гроші, коли молодий вирушає до молодої' – с. Сильно Ківерцівського р-ну Вл.

Список прийнятих скорочень

АСГ - Аркушин Г.Л. Силенська говірка. Топоніміка, люди, мова. – Мельбурн (Австалія), 1994.

АУМ - Атлас української мови. Т. І.: Полісся, Середня Наддніпрянщина і суміжні землі.- К., 1984; Т.ІІ.: Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі.- К., 1988.

ВЛГ - Варченко Т.О. Лубенські говірки і діалектна суміжність.- К., 1953.

ВхВ - Верхратський І. Говір батюків.-Львів, 1912.

ВхД - Верхратський І. Про говір долівський // – Львів, 1900.

ВхЛ - Верхратський І. Про говір галицьких лемків.-Львів, 1902.

ВхЗн - Верхратський І. Знадоби для пізнання угорсько-руських говорів. – Частини І, ІІ. – Львів, І899-І90І.

ВхЗС - Верхратський І. Знадоби до словаря южноруського.-Львів, 1877.

ВхНз -Верхратський І. Нові знадоби до номенклатури і термінології природописної, народної // Збірник математично-природописно-лікарської секції НТШ. – Т. XII.-Львів, 1908.

ВхПч - Верхратський І. Початки до уложення номенклатури термінології природописної, народної. – Част. I-V.-Львів, 1864-1872.

Грицак - Грицак М.А. Словник українських говорів Закарпатської області (рукопис А-Д).

Грін - Грінченко Б.Д. Словарь української мови. Т.– І-ІУ. – К., І907-І909.

ГСУМ - Дзендзелівський Й.О., Ганудель 3., Головацький Я.Ф. Словник української мови // Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. – Т. 10. –


--------------- Повну версію реферата можна скачати на початку (у верхній частині) сторінки ---------------



Реферат на тему: Із спостереження над ротацизмом в українській мові (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2014. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.  Створити сайт безкоштовно