Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Мовознавство

Елементарні і неелементарні складні речення (реферат)

Зміст

1. Принципи класифікації складних речень

2. Елементарні і неелементарні складні речення

Використана література

1. Принципи класифікації складних речень

В українському й зарубіжному мовознавстві вивчення складного речення будували на різних засадах. Спочатку в основу студій було покладено ідеї загальної граматики з її орієнтацією на логічні категорії судження. Найповніше вдалося реалізувати логічний підхід на матеріалі складнопідрядних речень. Першою спробою систематизації складнопідрядних речень із логіко-граматичного погляду була класифікація, яка грунтувалася на уподібненні підрядних речень членам простого речення. Пізніше у східнослов'янському мовознавстві вирізнилися два основні підходи до вивчення складного речення. Один з них орієнтований на формальну організацію речення, зокрема на вияв форм зв'язку й засобів їх вираження. Протилежним є підхід, прибічники якого розглядають складне речення з боку структурно-семантичних співвідношень їх частин. Підходи до вивчення складного речення виразно виявлено у класифікаціях його різновидів.

Класифікація складносурядних речень в українському мовознавстві не зазнавала істотних змін. Здебільшого в сукупності складносурядних речень вирізняли за характером смислових відношень між їх компонентами і відповідно до семантичних груп сурядних сполучників єднальні, протиставні і розділові речення; Ці три класи конструкцій як ядро складносурядних речень або доповнювали деякими іншими класами, або диференціювали опис семантичних груп усередині відповідного класу складносурядних речень. Зокрема, до традиційно виділюваних трьох класів складносурядних речень додавали приєднувальні речення, у яких друга частина виступає додатковим повідомленням щодо змісту першої частини, і пояснювальні речення, у яких виражаються смислові відношення пояснення або уточнення. Особливість кваліфікації складносурядних речень виявляється також у залученні до сфери сурядності безсполучникових складних речень або у підкресленні тільки сполучникового вияву складносурядних конструкцій.

За характером синтаксичного зв'язку предикативних частин складносурядне речення протиставляють складнопідрядному реченню. За диференційну ознаку, яку покладено в основу кваліфікації складносурядних речень як різновиду складного речення, править формально-синтаксична однорідність (однофункціональність) його складників, унаслідок поєднання яких за допомогою сурядних сполучників або безсполучниковим зв'язком утворюється складносурядне речення. Частини складносурядного речення звичайно визначаються як рівноправні, не підпорядковані один одному компоненти утворюваної сурядним зв'язком і увиразнюваної відповідними смисловими відношеннями синтаксичної конструкції. Переборення граматичної традиції щодо нерозрізнення окремих формальних характерних відмінностей між класами складносурядних речень маємо у виділенні такої ознаки, як відкритість/закритість структур. Складносурядні речення відкритої і закритої структур стосуються не тільки власне-формальних, а й семантичних характеристик. Ці типи речень із формального боку розрізняються своїм кількісним складом, пор.: Дерева мене чекають, І падає листя на стежку, І падають зорі в долоні, І падає сон, у траву (І. Драч); Знов спроневіра спалює чоло, і дивен див біжить поверхи древа, і тінь біжить — поверхи давніх днів (В. Стус); Відмінностей між ранками немає, Та кожен присмерк іншим блиском грає (Д. Павличко); Він ще вище підняв шаблю, і вона зблиснула в перших променях сонця (Б. Харчук).

Застосовувані у слов'янському мовознавстві принципи класифікації складнопідрядних речень розрізняються залежно від того, що покладено в основу поділу. Можна виділити три основні принципи класифікації складнопідрядних речень.

Упродовж тривалого часу найпоширенішою була логіко-граматична класифікація складнопідрядних речень, що ґрунтувалася на уподібненні складнопідрядного речення простому, а підрядних частин — членам речення. Однією з безумовних переваг цієї класифікації було те, що в ній складнопідрядне речення розглядалося як граматичне утворення, Добудоване на синтаксичних зв'язках і функціях, аналогічних синтаксичним зв'язкам і функціям у простому реченні. Учені акцентували в такий спосіб на ізоморфізмі синтаксичної системи. Слабкість класифікації виявляється в певному нерозрізненні неоднорідних у формально-синтаксичному плані складних конструкцій і наданні переваги в багатьох випадках семантичним критеріям. Наприклад, різні за формально-синтаксичною структурою займенниково-співвідносні складнопідрядні речення і складні речення із взаємозалежними частинами типу Благословен той, хто любить рідну землю і Благословен, хто любить рідну землю відповідно до семантичного критерію в традиційній класифікації зараховано до складнопідрядних речень із підметовими підрядними частинами.

На противагу логіко-граматичній класифікації складнопідрядних речень формальну їх класифікацію побудовано на засобах зв'язку головної і підрядної частин. Згідно з цим класифікаційним принципом розрізняють складнопідрядні речення зі сполучниками і складнопідрядні речення зі сполучними словами. Подальший поділ речень у межах двох виділених типів здійснюють за семантичною диференціацією сполучників і сполучних слів. Вадою формальної класифікації варто визнати те, що в ній аналіз складнопідрядних речень зводиться до аналізу сполучників і сполучних слів. А структуру складнопідрядного речення організовують не тільки сполучники і сполучні слова, а й інші формальні елементи та семантико-граматичні ознаки.

Третю класифікацію складнопідрядних речень називають структурно-семантичною. Прибічники цієї класифікації обґрунтовують широке розуміння форми складнопідрядного речення і застосовують як формальні, так і семантичні критерії.

У системі складного речення наявні явища, у багатьох моментах ще не пізнані наукою. До таких явищ належать безсполучникові складні речення. До другої половини нашого сторіччя панував погляд, згідно з яким безсполучникові складні речення кваліфіковано не як окремі синтаксичні конструкції, а як складні речення з лексично не вираженими («пропущеними») сполучниками. Тому безсполучникові складні речення зараховували до відповідного типу сполучникових. У другій половині нашого сторіччя набуло поширення трактування безсполучникових складних речень як окремого структурно-семантичного класу складного речення. Цю ідею вирізняють відмова від традиційного уподібнення безсполучникових складних речень сполучниковим й опрацювання класифікації з урахуванням специфіки їх формальної структури та семантики. У такій класифікації ігнорується очевидна подібність деяких різновидів безсполучникових складних речень до сполучникових.

Варто вказати ще на деякі інтерпретації складного речення в зарубіжному мовознавстві; які відрізняються від поширених інтерпретацій у східнослов'янських граматиках. Зокрема, у трансформаційних і породжуючих граматиках, де просте і складне речення нерідко розглядаються як кореляти тієї самої структури змісту, перевагу надають не формальним, а семантичним ознакам. Відповідно до ознаки семантичної складності до складних конструкцій зараховують і прості з формально-синтаксичного боку речення, що спричинює перегляд звичного нам поняття «складне речення».

У сучасному українському мовознавстві закріпилася структурно-семантична класифікація складних речень. За формально-синтаксичною структурою й семантикою складні речення розподіляють на три основні типи: складносурядні, складнопідрядні і безсполучникові. Впадає у вічі, що поділ на три типи здійснено не на одній логічній площині. Зокрема, безсполучникові складні речення мають протиставлятися не складносурядним і складнопідрядним, а сполучниковим складним реченням у всій їх сукупності. Як бачимо, структурно-семантична класифікація також не позбавлена суперечностей.

Останнім часом в українському мовознавстві утверджується функціональна класифікація складного речення, яка враховує формально-синтаксичні, семантико-синтаксичні й комунікативні його виміри. Наприклад, за формально-синтаксичними ознаками (на основі синтаксичних зв'язків) складні речення поділяють на складносурядні, складнопідрядні, складні речення з недиференційованим синтаксичним зв'язком, складні речення із взаємозалежними частинами тощо.

2. Елементарні і неелементарні складні речення

У системі складного речення, як і простого, слід розрізняти елементарні і неелементарні конструкції. В елементарних складних реченнях наявні тільки дві предикативні частини, поєднані сурядним, підрядним або недиференційованим синтаксичним зв'язком і відповідними семантико-синтаксичними відношеннями. У неелементарних складних реченнях маємо понад дві предикативні частини. Необхідно також вирізняти формально елементарні складні речення і семантично елементарні складні речення, формально неелементарні складні речення і семантично неелементарні складні речення.

Спочатку розглянемо формально елементарні складні речення. Основними класами формально елементарних складних речень виступають елементарні складносурядні речення, елементарні складнопідрядні речення та елементарні складні речення з недиференційованим синтаксичним зв'язком. Елементарні складносурядні речення являють собою конструкції, дві предикативних частини яких синтаксично рівноправні і поєднані сурядним зв'язком за допомогою сурядних сполучників або безсполучниково: Діти сусідські вдягали в свята білу одежу, А сирота — із вітрів осінніх синю мережу (А. Малишко); Лампадка тьмяно блимала в кіоті, стояла в церкві дивна тишина (Л. Костенко). Елементарні складнопідрядні речення, вкладаються з двох предикативних частин — головної і підрядної. Синтаксично нерівноправні частини поєднуються підрядним зв'язком за допомогою сполучників (сполучних слів) або безсполучниково: Я ніколи не покохаю жінку, котрій бракує слуху (П. Тичина); / напишуть: слава непомре їм У прийдешнім брязкоті мечів (Є. Маланюк). Елементарні складні речення з недиференційованим синтаксичним зв'язком є складними реченнями, у яких дві предикативні частини поєднуються безсполучниково: Висохлі маслини — Побив мороз... (М. Рильський); Стук оброслих товщею серць ніжний, бризки сонця між чагарів жаль ні (В. Стус).

Формально неелементарні (ускладнені) складні речення являють собою конструкції, у структурі яких функціонують понад дві предикативні частини. В неелементарних складних реченнях маємо структурне ускладнення синтаксичних зв'язків між предикативними частинами. З-поміж неелементарних складних речень виділимо основні різновиди: неелементарні складносурядні речення,- неелементарні складнопідрядні речення, неелементарні складні речення з сурядністю і підрядністю, неелементарні складні речення зі сполучниковим і безсполучниковим зв'язком. Неелементарні складносурядні речення — це поєднання трьох і більше предикативних частин за допомогою сурядних сполучників і безсполучникового зв'язку: Тіні од квітів над Іваном Івановичем падають аж за оградку, й чорнобривці і гайстри тільки красуються, а нагідки гіркувато, сумно пахнуть (Григір Тютюнник); Київ втопився в садах, Медяно яблуні дишуть, Дзвонить Дніпрова вода В ранішню росяну тишу (Є. Маланюк). У типових виявах неелементарні складнопідрядні речення являють собою конструкції, у яких поєднано понад дві предикативні частини за допомогою підрядних сполучників або сполучних слів: / хоч Меланя плакала, я відчував, що вона радітиме, коли я піду (Григір Тютюнник); Коли ридали сосни янтарем і динозаври ніжились в щириці, коли ще жив у пралісі пралев, коли у небі глибали праптиці, коли льоди зсувалися із гір і ще була не ящірка, а ящір,— який він був, мій особистий пращур, неандерталець, вертикальний звір? (Л. Костенко). Неелементарні складні речення можуть поєднувати в собі понад дві предикативні частини сурядним і підрядним зв'язком: Ти чув, що над товаришем гримить, Був коло нього в найскрутнішу мить, Та грім не вдарив (Д. Павличко); Вона обхопила руками його голову, відчуваючи, як їй у долоні б'ються і пульсують жилки у його скронях, а він, припавши до материнських грудей, наслухав, як то завмирає, то оживає, постукуючи, її серце (Б. Харчук). До неелементарних складних речень належать також різноманітні побудови зі сполучниковим і безсполучниковим зв'язком, де об'єднано три або більше предикативних частин: Ще вруняться горді Славутові кручі, ще синіє річки замріяна гладь, та вже проминув тебе птахом летючим твій час, твій останній (В. Стус); Але правди в брехні не розмішуй, Не ганьби все підряд без пуття, Бо на світі той наймудріший, Хто найдужче любить життя (В. Симоненко).

Порівняно з елементарною й неелементарною формально-синтаксичною структурою семантико-синтаксична структура складного речення має багатовимірну організацію. Семантично складним реченням можна визнати тільки таку синтаксичну конструкцію, у якій наявні принаймні два предикати з притаманною їм валентністю, тобто хоча б два елементарних простих речення, між якими встановлюються відповідні семантико-синтаксичні відношення. Семантично елементарне складне речення формується тільки двома семантично елементарними простими реченнями й одним семантико-синтаксичним відношенням між цими елементарними простими реченнями, напр.: А жінці хто потрібен, якщо вона — поет? (Л. Костенко); Пастушок задеревів — Говорили звірі! (Д. Павличко). У семантично неелементарних складних реченнях об'єднано понад два елементарних простих речення: Не знаю, хто ти, де живеш, кого милуєш і голубиш (Л". Костенко); Не побороть Ту силу, що тебе світами тягне, Немов кита морями — вбивча лодь (Д. Павличко).

Із погляду семантичної елементарності / неелементарності може втрачатися відмінність між складними і простими у формально-синтаксичному плані реченнями. Нерідко одне з вихідних семантично елементарних простих речень набуває у структурі складного речення форми словосполучення (звороту) або синтаксеми. Визначальним у семантико-синтаксичній кваліфікації речення виступає тип семантико-синтаксичних відношень, притаманний складному реченню. Наприклад, в елементарному з формально-синтаксичного боку складному реченні / тільки при людях, мабуть, дерева тремтять від жаху, бо кращих із них поведуть ні за що ні про що на плаху (Л. Костенко) наявні модальна синтаксема мабуть, причинова синтаксема від жаху та інші синтаксеми, які вказують на формування цього семантично складного речення з багатьох семантично елементарних простих речень. Проте ядром складного речення є складні як із формально-синтаксичного, так і семантико-синтаксичного погляду конструкції.

Використана література:

1. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник.— К., Либідь, 1993.— 368 с.

2. Городенська К. Г. Деривація синтаксичних одиниць. К., 1990.

3. Слинько У. У. Парадигматика простого речення української мови (двоскладне речення) // Мовознавство. 1978. № 3.

4. Слинько У. У. Парадигматика простого речення української мови (односкладне речення) // Мовознавство. 1980. № 3.

5. Слинько У. У. Парадигматика складного речення // Мовознавство. 1987. Я 3.





Реферат на тему: Елементарні і неелементарні складні речення (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.