Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Мовознавство

Двоскладні й односкладні прості речення. Нечленовані, повні й неповні речення (реферат)

Зміст

1. Двоскладні й односкладні речення

2. Нечленовані речення

3. Повні й неповні речення

Використана література

1. Двоскладні й односкладні речення

Двоскладними називаються прості речення, які мають два головні члени речення — підмет і присудок, а односкладними — прості речення з одним головним членом. Двоскладні речення є найпоширенішими конструкціями простого речення. При класифікації двоскладних і односкладних речень використаємо такі їх формальні ознаки:

а) формальний вияв предикативного зв'язку;

б) морфологічну форму головних членів речення;

в) синтаксичні властивості головних членів речення, зокрема правила поєднання ознакових слів з іменником;

г) сукупність варіантів відповідного різновиду конструкцій.

Відповідно до формального вияву предикативного зв'язку у двоскладному реченні, типів присудка і його морфологічної форми двоскладні речення можна поділити на декілька основних класів:

1) речення з дієслівним присудком;

2) речення з іменним присудком;

3) речення з інфінітивним присудком;

4) речення з прислівниковим присудком;

5) речення з ускладненим присудком.

Двоскладні речення з дієслівним присудком членуються на підкласи:

а) речення з лексично вираженим дієслівним простим присудком у формах теперішнього минулого й майбутнього часу, а також наказового й умовного способу: А на сході небо пахне (П. Тичина); Алгоритми замінять музику слова? (О. Гончар); Хай наша рідна Україна в добрі і мирі прожива (Д. Павличко); І я купив би квітку (Д. Павличко). Речення з лексично вираженим простим дієслівним присудком — найпоширеніший різновид двоскладного речення;

б) речення з лексично вираженим вигуково-дієслівним простим присудком типу бах, блись, скік, стук, хап, які є експресивним розмовним варіантом речень із власне - дієслівним присудком у формі минулого часу: А змія його [Телесика] хап! із човна та й понесла до своєї хати (П. Тичина);

в) речення з лексично вираженим дієслівним простим присудком у формі інфінітива, який заміщає дієвідмінювану форму дієслова: Скиба бігти (А. Головко);

г) речення з лексично вираженим дієслівним простим присудком у формі першої і другої особи теперішнього та майбутнього часу, а також наказового способу і лексично не вираженим (нульовим) підметом у формі першої та другої особи займенникових іменників (так звані означено-особові речення): Шукаю в очах поета Доброти та довіри (Д. Павличко); Не спокушайте мене гласністю (Л. Костенко) :

ґ) речення з лексично вираженим дієслівним простим присудком у формі третьої особи множини теперішнього й майбутнього часу та у формі минулого часу множини і лексично не вираженим (нульовим) підметом (так звані неозначено-особові речення): Пісенні, мальовничі й чарівні Карпати... ]х у народі ще звуть Верховиною (С. Пушик); У шкільну сторожку носили охлялих диких гусей, приморожених чорногузів, живучих голубів-синяків (В. Земляк);

д) речення з лексично вираженим дієслівним простим присудком у формі другої особи однини (рідше — множини) теперішнього та майбутнього часу й наказового способу і лексично не вираженим (нульовим) підметом (так звані узагальнено-особові речення): Правди не сховаєш (Народна творчість) ; Не бий на сполох в невідлитий дзвін (Л. Костенко); Ох, не повчайте молодих/ (Л. Костенко);

е) речення з лексично не вираженим (нульовим) дієслівним простим присудком: Ось короп уже біля берега (Остап Вишня); тут і Чіпка в хату (Панас Мирний). У цих реченнях нульові дієслівні присудки здебільшого виражають значення буття та руху;

є) речення з лексично вираженим дієслівним складеним присудком, до складу якого входять інфінітив повнозначного дієслова і допоміжне дієслово з фазовим чи модальним значенням (або прикметники як елементи допоміжних дієслів з модальним значенням): 3 усіх вікон школи мусить синіти море (Ю. Яновський); Люди повинні більше дивитися на зорі, на Стожари, на Чумацький шлях... (М. Стельмах).

Двоскладні речення з іменним складеним присудком можна поділити на підкласи:

а) речення з лексично вираженим присудковим прикметником (займенниковим прикметником, дієприкметником тощо) у формах називного й орудного відмінків у поєднанні з дієсловами-зв'язками: Кожна людина неповторна (Григір Тютюнник); А дитина печальна була (Д. Павличко); Став частішим серця стук (Г. Чупринка);

б) речення з лексично вираженим іменним складеним присудком у формі називного, орудного, знахідного і знахідного з прийменником за відмінків іменників як спеціалізованих відмінкових форм іменникового складеного присудка у поєднанні з дієсловами-зв'язками: Мудрий скарбничий пам'ять людська (Григір Тютюнник); Ніч здавалась днем (Л. Костенко); Колишній партизан являв собою цибатого чоловіка, дуже похмурого (Ю. Яновський); Ясько за пастушка був саме того літа... (М. Рильський);

в) речення з лексично вираженим іменним складеним присудком у формі не спеціалізованих на вираженні присудкової функції непрямих відмінків іменників із прийменниками й без прийменників у поєднанні з дієсловами-зв'язками: В'ючні сідла на конях були системи Брянського (О. Гончар); Тоня стала для нього понад усе (О. Гончар).

Двоскладні речення з лексично вираженим інфінітивним складеним присудком являють собою конструкції; які у функціональному плані зближуються з двоскладними реченнями з іменним складеним присудком. Інфінітивно повнозначного дієслова в таких реченнях заміщують дієслові-зв'язці позицію називного відмінка іменника: Кохати — нові землі відкривати (І. Драч) Кохання нових земель відкривання.

Двоскладні речення з лексично вираженим прислівниковим складеним присудкам формуються предикативними прислівниками (словами категорії стану) у поєднанні з дієсловами-зв'язками: Йти стало важче (Григір Тютюнник). Ці речення, як і конструкції з інфінітивним складеним присудком, прилягають до двоскладних речень з іменним складеним присудком.

Двоскладні речення з лексично вираженим ускладненим присудком можна поділити на підкласи:

а) речення з ускладненим присудком, у якому модифіковано іменно складений присудок допоміжними модальними дієсловами, що вживаються в дієслівному складеному присудкові. Дієслово-зв'язка іменного складеного присудка в таких ускладнених присудках стоїть у формі інфінітива: Що може бути прекраснішим за усміх дитини? (О. Гончар); Кожна нова книга повинна бути як сповідь... (О. Гончар); Справа починала бути поганою (М. Коцюбинський) ;

б) речення з подвійним присудком, тобто об'єднанням дієслівного простого присудка з усіченим іменним складеним присудком прикметникового (дієприкметникового) різновиду: ось тепер вертаюся додому Розбитий, наче глек, на черепки (Д. Павличко); Чи приїхали ж ми некликані? (Л. Костенко).

Відповідно до типів підмета та його морфологічної форми двоскладні речення також можна поділити на декілька основних класів:

1) речення з простим іменниковим підметом;

2) речення з простим інфінітивним підметом;

3) речення, зі складеним підметом.

Двоскладні речення з простим іменниковим підметом членуються на підкласи:

а) речення з лексично вираженим простим підметом у формі називного відмінка іменників, займенникових іменників і субстантивованих слів: Бринить-співає наша мова, Чарує, тішить і п'янить (О. Олесь); Ми повертаємося знов До грунту, до джерел, до корня Збудити плодоносну кров, Зрости у високості горні (Є. Маланюк); О земле рідная! Не жатиме неситий Пшениці на твоїх ланах! (М. Рильський);

б) речення з лексично вираженим простим іменниковим підметом у формі кличного відмінка: Танцюй, танцюй, дитино! (Л. Костенко); Огрій, сонце, дитячу долю! (К. Гордієнко);

в) речення з нульовими займенниково-іменниковими простими підметами і лексично вираженими присудками (так звані означено-особові, неозначено-особові та узагальнено-особові речення): Та не стомлюсь довіку пам'ятати Блакитний день волинської землі (Є. Маланюк); Тут говорять з Богом (П. Тичина); Ту морквиночку, тую ж квітоньку не прополеш із того світоньку... (Л. Костенко).

Двоскладні речення з лексично вираженим простим інфінітивним підметом прилягають до двоскладних речень з іменниковим простим присудком, оскільки інфінітив тут заміщає позицію підметового називного відмінка іменників. У цих реченнях роль взаємопов'язаного з інфінітивним підметом присудка виконують або інфінітив, або відпредикатний іменник: Гомоніти з високим начальством було для Хоми втіхою (О. Гончар); Найвище уміння — почати спочатку життя, розуміння, дорогу, себе (Л. Корейко) ; У нас кохати — полюбить сповна (А. Малишко).

Двоскладні речення зі складеним підметом розподіляються на підкласи:

а) речення з лексично вираженим складеним підметом у формі називного відмінка кількісного слова та називного або родового відмінка іменників: Два сиві орли носили воду з морів, поливали квітчасті поля України (Т. Осьмачка); В руці горять, як свічі, Три золоті лілеї (Д. Павличко); А скільки в нас поезій випадкових з нічого й ні для чого виника (Л. Костенко;

б) речення з лексично вираженим складеним підметом у формі називного відмінка з орудним відмінком із прийменником: Підійшли ми з бабусею до вагона (Остап Вишня); Які ми з тобою ще будемо багаті... (А. Малишко);

в) речення з лексично вираженим складеним підметом у формі називного відмінка іменника (займенникового іменника) і родового відмінка іменника (займенникового іменника) з прийменником: Ніхто з них не хитнувся, не відступив (М. Бажан);

г) речення з лексично вираженою сполукою «дієслово-зв'язка у формі інфінітива + орудний відмінок іменника або прикметника», транспонованою в позицію підмета з присудкової позиції: Бути прапороносцем ідеалу, нести на своєму прапорі вогонь ідеального — ось у чому секрети педагогічного авторитету (В. Сухомлинський);

д) речення з лексично вираженим складеним підметом у формі знахідного або родового відмінка кількісного слова з прийменниками понад, близько, до та іменника у знахідному або родовому відмінку: Понад тисячу студентів працювало в селі; До десяти осіб прямували до будинку та ін.

Специфіку формально-синтаксичної структури односкладних речень становить наявність тільки одного головного члена речення. Цією ознакою вони відрізняються від двоскладних речень. На відміну від нечленованих речень односкладні речення можуть поширюватися другорядними членами. У своїх внутрішніх межах односкладні речення розрізняються способом вираження головного члена, кількістю та якістю другорядних членів тощо.

Відповідно до типів головного члена речення і його морфологічної форми односкладні речення можна поділити на декілька основних класів:

1) дієслівні речення;

2) інфінітивні речення;

3) іменникові речення;

4) прислівникові речення.

1. Односкладні дієслівні речення членуються на під класи:

а) безособові (одноособові) речення, головний член яких виражений безособовими (одноособовимин дієсловами (або дієсловами, вжитими в безособовому значенні). Це найуживаніший різновид безособових конструкцій. Безособові дієслова виступають у формі третьої особи однини теперішнього або майбутнього часу і в формі середнього роду минулого часу й умовного способу, напр.: Однак мене морозить (М. Коцюбинський); Та й Михасеві не з медом жилося (В. Винниченко); Надворі посвітлішало (М. Стельмах); Сержанта затрясло (О. Гончар); Через місяць після початку війни мене вже поранило (О. Гончар); Якби на ці перелоги та води вдосталь... Зацвіло (О. Гончар);

б) безособові (одноособові) речення, головний член яких являє собою складений компонент — сполуку інфінітива безособових (одноособових) дієслів та допоміжних фазових (рідше модальних) дієслів: Гримкотіти тут почало частіше (П. Тичина); Хоча б скоріше почало світати! (Ірина Відьде); Незабаром мав штати (М. Трублаїні);

в) безособові (одноособові) речення зі складеним головним членом, вираженим предикативними віддієприкметниковими формами на -ио, -то з дієсловом-зв'язкою бути: її не прохано на сватання (Коцюбинський); Враз було вбито всі хлоп'ячі мрії (О. Донченко); Довкруг — обрізано жалі, обтято голосіння (В. Стус).

Односкладні інфінітивні речення можна поділити на підкласи:

а) речення з простим інфінітивним головним членом без частки би (б): Де сховатися од вітру? (П. Тичина); Як же мені не любить руки твої золоті! (В. Сосюра); Учитися! Вдихати шум віків, Рости і розумнішати! (М. Рильський); не сховатися, не вкрасти Тонке тепло твоїх долонь І лагоду м'якого рясту (Є. Маланюк); Не розкрити спалені уста (Є. Маланюк) ;

б) речення з простим інфінітивним головним членом із часткою би (б): Хлопавкою для мух убивати б такі посмішки! (Л. Костенко);

в) речення зі складеним інфінітивним головним членом, вираженим інфінітивами повнозначного дієслова й допоміжними модальними словами типу варто, можна, потрібно, треба зі зв'язкою бути у відповідній формі: Можна смерть лише смертю здолати (Є. Маланюк); Може таки треба було плигати за борт і кинутись вплав за човном уздогін (О. Гончар); Можна буде поки що тихенько собі любитися (А. Головко).

Односкладні іменникові речення охоплюють три підкласи:

а) речення з простим головним членом, вираженим формою називного відмінка іменника: Ранком він ще спав (П. Тинина); Ой, зима! (В. Симоненко); Пустеля. Спогади (В. Стус);

б) речення зі складеним головним членом, вираженим кількісно-іменниковою сполукою — кількісним словом у називному відмінку та іменником у називному або родовому відмінку: Три дні і сто вражень (В. Симоненко);

в) вокативні речення з простим головним членом, вираженим формою кличного відмінка іменника: Потім, непритомніючи, він знов полинув додому, але вже не міг наблизитись.— Гей, гей! Уляно!..— гукнув він до своїх рідних (О. Довженко); Збоку, з гущавини садка, її зупиняє сторожкий, стримано-владний голос: — Лукіе! (О. Гончар).

Односкладні прислівникові речення являють собою конструкції зі складеним головним членом, вираженим предикативними прислівниками (словами категорії стану) у поєднанні з дієсловами-зв'язками: / так весело було (П. Тичина); Нічого Миколі про те не відомо (О. Гончар); Було нам тоді не до сміху (Л. Костенко).

2. Нечленовані речення

Двоскладні і нечленовані прості речення становлять полюси системи простого речення: першим притаманне чітке формально-синтаксичне членування і можливість мати у своєму складі всю багатоманітність другорядних членів речення, другим — абсолютна нерозкладність на члени речення. Нечленовані речення можуть складатися з одного слова або з нерозкладеної єдності службових елементів (еквівалента слова). Через те їх часто називають словами-реченнями.

Нечленованими реченнями (словами-реченнями) називають речення, виражені частками, модальними словами і вигуками. Те, що висловлюють нечленованими реченнями, можна передати звичайними реченнями. Наприклад, у діалогічному мовленні на запитання типу Ти поїдеш до Луцька сьогодні? відповідають переважно словами-реченнями Так або Ні, хоча можливі повні відповіді: Я поїду до Луцька сьогодні і Я поїду до Луцька не сьогодні (завтра, післязавтра, через тиждень...). У не-членованих реченнях маємо реакції, відгуки мовця на висловлення співрозмовника, найчастіше — на його запитання. Без зв'язку з відповідним контекстом вони втрачають комунікативний сенс. Нечленовані речення часто містять у собі експресію.

Як і в кожному реченні, у нечленованих реченнях висловлюється думка про щось. Проте думка тут не має чіткого формально-синтаксичного і семантико-синтаксичного членування, тобто не втілюється у формально-синтаксичних і семантико-синтаксичних компонентах. Такий спосіб висловлення думки зумовлює структуру нечленованих речень.

Специфіка нечленованих речень виявляється в тому, що в них у формально-синтаксичному плані не виділяються члени речення: ні головні, ні другорядні. Цією найголовнішою структурною ознакою вони вирізняються з-поміж усіх інших типів простого речення. Неможливість внутрішнього синтаксичного членування слів-речень грунтується на їх відмінному від членованих речень лексико-граматичному наповненні — частках, модальних словах і вигуках, з якими в синтаксичній структурі мови, як правило, не пов'язується синтаксична роль членів речення.

Подібно до інших структурних типів простого речення нечленовані речення бувають:

а) розповідні, питальні і спонукальні;

б) стверджувальні і заперечні;

в) емоційно забарвлені (окличні) і емоційно нейтральні (неокличні) тощо.

Розрізнення зазначених різновидів нечленованих речень здійснюється в основному за допомогою спеціалізованих лексико-граматичних засобів — часток, модальних слів і вигуків. Тому відповідно до природи лексико-граматичних засобів як найвиразніших структурних показників нечленовані речення поділяють на такі групи:

1) нечленовані речення, виражені частками;

2) нечленовані модальні речення;

3) нечленовані вигукові речення.

Нечленовані речення, виражені частками, можна поділити на стверджувальні (Так; Еге; Еге ж; Та еге ж; Атож; Авжеж; Аякже та ін.) і заперечні (Ні), розповідні (ті, що стверджувальні і заперечні, але вимовлені з розповідною інтонацією) і питальні (Невже? Хіба? Та ну?), а також стверджувальні і заперечні, вимовлені з питальною інтонацією {Так? Еге? Ні? та ін.), питально-спонукальні (Ну?). Напр.: — Чи ви не з села? Еге... (Остап Вишня); — У Києві живеш? — Такі (Остап Вишня); — Дмитре, ти нічого не чув? — озивається невидюща темінь.Ні (М. Стельмах); — На дівчат він дуже ласий.Невже? А з вигляду такий непоказний... (Г. Тютюнник) ; — А курей на буряки вивозила? — Ні.— Ні? (Остап Вишня); — Оксене...— Ну? — У Сергійка чобітки зовсім порвалися (Г. Тютюнник).

Нечленовані модальні речення синонімічні реченням, вираженим частками. Вони відрізняються від першої групи більшою семантичною чіткістю й додатковими смисловими відтінками. Граматичну основу цих речень складають модальні слова із значенням ствердження (добре, гаразд, правильно, звичайно та ін.) і заперечення (навпаки, ніскільки, аніскільки, неправильно, неправда і под.), напр.: — Товаришу! Я ще вам приніс. Ось... і ось...< і ось...Добре (Остап Вишня); — Отож і там зажинки? — Напевне (В. Земляк); Доря почув холодок в тілі.—* Неправда... ти все жартуєш... (М. Коцюбинський)£ — Будьте ласка, вперед! Дуже прошу! — Ні, нізащо.;. (Остап Вишня).

Нечленовані вигукові речення найбільш неоднорідні за семантикою. Вони здебільшого виражають: а) емоційно-оцінну реакцію мовця на ситуацію, повідомлення (А! Ох! Ех/ Ой! Е! Ого! Овва! Хм/ Тьху! Пхе! та ін.); б) спонукання до дії (Геть! Годі! Гей! Ура! Гайда! Шаі Тсс! та ін.). Напр.: — Даєш змія? А це твій змій? — Одніму та й буде мій.— Овва Задавака! (В. Винниченко);— Я льотчиком буду... Як Петро ваш...—Ага! — хихикає Корній (О. Гончар); — Хмі Куди загнув! — сердито і насмішкувато чмихнув Свирид Яковлевич (М. Стельмах); — Геть/ Геть! Не давайте йому слова (О. Довженко).

3. Повні й неповні речення

Кожне речення з погляду синтаксичного членування становить одиницю з безперервними синтаксичними зв'язками. Це означає, що підпорядковані члени речення передбачають наявність підпорядковуючих і навпаки. Наприклад, за наявності словоформи з функцією підмета необхідна словоформа з функцією присудка, за наявності перехідного дієслова-присудка — словоформа з функцією керованого другорядного іменникового члена речення. У неповних реченнях одна або декілька словоформ можуть опускатися, але такі пропуски, добре «вмонтовані» в ситуацію або контекст, не утруднюють спілкування, напр.: — Що любиш ти найбільшою любов'ю? Сонце, небо, далі і тополі (В. Сосюра). Друге речення-відповідь є типовим неповним реченням. Пропущені в ньому члени речення посилюють комунікативну значущість лексично виражених, до того ж логічно наголошених слів сонце, небо, далі, тополі, що виступають у позиції реми. Функціонування неповних речень у мовленні показує, що вони є одним із головних синтаксичних засобів виділення, підкреслення комунікативного центру висловлення.

Показниками повних і неповних речень є відповідно-наявність / відсутність тих чи тих членів речення. Повними й неповними можуть бути лише двоскладні й односкладні речення, які в синтаксичному плані являють собою членовані конструкції. З цього боку не можна розглядати нечленовані речення, оскільки в них не виділяються ні головні, ні другорядні члени.

Пропущеними слід вважати тільки такі члени речення, яких вимагають семантико-синтаксична валентність або синтаксичні зв'язки опорних чи взаємозалежних слів. Отже, неповні речення — це речення з частковою реалізацією їх структурних схем, тобто речення з пропущеними членами, необхідність яких зумовлюється семантико-синтаксичною валентністю окремих членів і зв'язком із наявними в реченні членами.

Специфіка неповних речень виявляється при зіставленні їх із повними. У повних реченнях чітко виражаються синтаксичні зв'язки і семантико-синтаксичні відношення між словами. Проте важко уявити собі великий текст, що складається тільки з повних речень. Надуживання повними реченнями створювало б багатослів'я, а отже, утруднювало б нормальне спілкування. Неповні ж речення надають мовленню невимушеності, гнучкості та природного звучання, сприяють виділенню комунікативного центру висловлення.

Відповідно до різного співвідношення формальних і семантичних ознак можна виділити такі різновиди неповних речень:

1) речення формально і семантично неповні;

2) речення формально неповні, але семантично повні (еліптичні речення).

Формально і семантично неповні речення складають основну групу неповних конструкцій. Їх поділяють на ситуативні (усне мовлення) і контекстуальні (писемне мовлення). Відсутні члени в ситуативних реченнях допомагає відтворити ситуація, а в контекстуальних — контекст, напр.: — Скоро? — Недалеко вже...— Женіть же! Женіть! Не шкодуйте! (І. Микитенко); До Аристархова приїхав генерал Федорненко з Зарудним. Оглянули греблю, електростанцію, місто (О. Довженко). У першому Уривку (діалогічній єдності) йдеться про поспіх людей, які везуть на санях у призначене місце ящики зі зброєю. У другому уривку неповне речення будується з урахуванням структури попереднього речення. Такі речення без врахування відповідної ситуації або контексту незрозумілі, у них пропущені компоненти мають чітко визначену ситуацією або контекстом формальну структуру й семантику.

До семантично і формально неповних речень належать так звані приєднувальні конструкції, що функціонують як додаткові повідомлення після основного висловлення, напр.: / телеграфістку охопив жах. І ще когось (О. Довженко); / слухає мій сум природа. Люба. Щира. Крізь плач. Крізь сміх (П. Тичина); Упала на піл Марія й ридала, як ще ніколи. До самого вечора (А. Головко).

Формально неповні, але семантично повні конструкції кваліфікують як еліптичні речення. Специфіку цих речень становлять семантична повнота, з одного боку, і нульова форма присудка або підмета — з другого. На відміну від формально й семантично неповних речень еліптичні речення семантично повні поза ситуацією та поза контекстом. У зв'язку з відсутністю лексично вираженого присудка або підмета синтаксичну їх наявність засвідчують пов'язані з ними обов'язкові компоненти: один із головних членів речення, поєднаний формою координації з лексично не вираженим (нульовим) головним членом, і другорядні члени речення, якими керує нульовий присудок. Отже, еліптичними є такі неповні речення, у яких уявлення про неназваний головний член двоскладного речення встановлюється з їх власного змісту й будови (не з ситуації або контексту!), передусім із форми підмета, семантики суб'єктної синтаксеми в позиції підмета та зумовлених семантико-синтаксичною валентністю нульового предиката другорядних членів (в еліптичних реченнях із нульовим присудком) і форми присудка та семантики предикатної синтаксеми в позиції присудка (в еліптичних реченнях із нульовим підметом), напр.: По блакитному степу Вороний вітер! (П. Тичина); Майбутні злочинці іще в личинці (Л. Костенко); Прокинься лиш (Є. Маланюк); Отак пройду крізь твій великий подив, не зачеплюсь об лагідні слова (Л. „Костенко). Речення типу По блакитному степу вороний вітер з семантичного боку повні, а з формально-синтаксичного — неповні, оскільки присудок (дієслово руху) лексично не виражений. Відсутність лексично вираженого присудка в таких реченнях надає дії відтінку швидкості, стрімкості, інтенсивності, напруженості. У другому реченні Майбутні злочинці іще в личинці наявний нульовий присудок-дієслово буття. Останні два речення являють собою еліптичні речення з лексично не вираженим (нульовим) підметом.

Два різновиди неповних речень варто розглядати з мовленнєвого й мовного боку. Перший різновид (формально й семантично неповні речення) назвемо власне-неповними реченнями, оскільки вони допускають необмежену кількість різноманітних варіацій і вирізняються не-закріпленістю цих варіацій у мовній системі. Тому в подібних неповних реченнях бувають неназваними будь-які головні або другорядні члени:

а) підмет: Ти десь за білим забуттям і навіть далі Все важиш молодим життям у молодій печалі (В. Стус);

б) присудок: Одні залюблені в старі листи. Ті — в музику. А ті — в руді томища (Б. Олійник);

в) підмет і присудок: — А коли ж ми зустрінемося? — Ну, коли-небудь... (П. Загребельний);

г) другорядні члени речення: — Скільки тобі вчитися в училищі?Два роки (Григір Тютюнник);

д) головні і другорядні члени речення: — Здоров! Ти був на річці? Був (В. Винниченко); Що я для тебе маю? Серце! Руки! Уста! (Д. Павличко) тощо.

Другий різновид неповних речень (еліптичні речення.) відрізняються від власне-неповних речень закріпленістю структурних схем у мовній системі і вужчим функціональним діапазоном: еліптичні речення стосуються тільки двоскладного речення, до того ж нульовими тут виступають лише головні члени.

Отже, еліптичні речення розподіляються на дві групи:

а) речення з нульовими присудками: А тут і Чіпка в хату (Панас Мирний); Я вперше в Києві (Л. Костенко);

б) речення з нульовим підметом: Спогадаймо повість незабутню про далеку вільную країну, Про стару Шотландію славутню (Леся Українка); Поховали старезного діда, закопали навіки у землю святу (В. Симоненко).

Використана література:

1. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник.— К., Либідь, 1993.— 368 с.

2. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К., 1992. С. 35—36.

3. Іваницька Н. Л. Двоскладне речення в українській мові. К-, 1986. С. 16—27.

4. Кадонцева Л. О. Українська мова: Синтаксис простого речення. К.. 1985. С. 5—92.

5. Мельничук О. С. Розвиток структури слов'янського речення. 1966. С. 116—190.





Реферат на тему: Двоскладні й односкладні прості речення. Нечленовані, повні й неповні речення (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.