Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Мовознавство

Числівник як частина мови (реферат)

Зміст
 
1. Числівник як частина мови.

2. Розряди числівників за значенням і будовою.

3. Морфологічні ознаки числівників.

4. Синтаксичні особливості числівників.

5. Правопис складних числівників.

6. Відмінювання числівників.

7. Зв”язок числівника з іменником.

 
Числівник як частина мови

Числівник – це повнозначна частина мови, до складу якої входять слова, що позначають число, кількість предметів і їх порядок при лічбі.

Числівники становлять ряди слів, що об”єдналися в процесі історичного розвитку мови в самостійний граматичний клас або частину мови, відмінну за своїм значенням від інших частин мови. Їх значення конкретизується іменниками.

У сучасній українській мові нові числівники не утворюються. Утворюються лише складені числівники внаслідок комбінування простих і складних чисел (двісті п”ятдесят п”ять), або дробові числівники (одна п”ята, дві третіх) для позначення великих або малих чисел.

Числівник може означати:

1. Числове поняття, абстраговане віж предметів.

2. Назву визначеної або невизначеної кількості предметів (два інститути; декілька шкіл).

3. Сукупність перелічуваних предметів, які мисліться як єдність (троє, восьмеро).

4. Кількість, що складається з певних частин цілого (одна десята гектара).

5. Порядок предметів при лічбі (другий поверх).

За походженням числівники пов”язані з іменниками та прикметниками. Числівники треба відрізняти від лічильних імен, де кількісні значення включені в предметні (трійка, сотня, дюжина).

Розряди числівників за значенням і будовою

Усі числівники української мови за значенням поділяються на такі розряди:

· Означено-кількісні;

· Неозначено-кількісні;

· Порядкові.

Означено-кількісні числівники обіймають основну масу слів, що означають число або кількість (предметну або абстрактну) і відповідають на питання скільки?

Означено-кількісні числівники поділяються на такі групи:

Власне-кількісні, які означають певну кількість однорідних предметів у цілих одиницях (4 будинки) або абстраговане кількісне поняття (100 ділиться на 2).

Збірні числівники означають число одиниць в їх сукупності як одне ціле (семеро, десятеро). Вони вживаються переважно з іменниками середнього роду у формі називного і знахідного відмінків (двоє курчат, вікон, дітей). Інколи вживаються з іменниками чоловічого і жіночого роду (шестеро коней, четверо людей, але п”ять, шість командирів, печей, повістей). Від окремих збірних числівників творяться похідні з експресивно-оцінним значенням (двійко, трійко).

Дробові числівники означають кількість, що складається з певного числа частин цілого. Можуть уживатись і при іменниках, які не піддіються лічбі (1/3 суші). Назва, яка визначає кількість частин, виражається чисельником у формі називного відмінка кількісного числівника, а вказівка на загальний вимір – знаменником у формі родового відмінка множини порядкового числівника (дві третіх, три четвертих) або у формі називного відмінка одинини (одна п”ята). Вони можуть виражатися іменниками: половина (замість одна друга), третина (замість одна третя) або власне кількісними числівниками та іменниками з прийменниками (два з половиною).

Числівник пів у сучасній українській літературній мові вживається як елемент складного слова – іменника чи прикметника (півметра, півквартири) і виконує роль підпорядковуючої частини цього слова (пів – сантиметра, відра). В окремих словах пів – не є числівником (півсонний). Тут він не керує другим елементом складного слова, а разом з другою частиною такого слова відповідає на питання що?

Неозначено-кількісні числівники становлять невелику групу слів, що вказують на загальну, точно не визначену кількість предметів (багато запитань, мало книжок, кілька осіб, безліч народу, кільканадцять кавунів). Окремі з них (багато, мало, чимало, небагато) можуть вказувати на невизначену кількість певної маси, яка не рахується, а вимірюється одиницями об”єму чи ваги (багато молока, чимало муки, мало меду, небагато піску), або означають обставини дії і тому виконують роль не числівника, а прислівника (Хто багато обіцяє, той мало дає).

Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий? (п”ятий, сотий).

За будовою (морфологічним складом) числівники поділяються на:

· Прості, до яких належать числівники з непохідною основою (від одного до десяти, сорок, сто, багато, мало, кілька) та похідною однокореневою основою.

· Складні, які утворились шляхом стягнення (з певними фонетичними змінами) двох або трьох слів в одне (від одинадцяти до дев”ятнадцяти, двадцять, тридцять; від п”ятдесяти до вісімдесяти; від двохсот до дев”ятисот).

· Складені – становлять комбіновані сполучення двох і більше простих і складних числівників (тридцять шість цілих три восьмих, одна тисяча сімсот одинадцять).

Морфологічні ознаки числівників

Числівники не мають категорії роду, оскільки позбавлені предметності; не мають категорії числа, бо своїм лексичним значенням виражають кількість.

Числівник один змінюється як прикметник, він зберіг три форми роду: чоловічого (один), жіночого (одна), середнього (одне, одно). За походженням один – займенниковий прикметник. У формі множини він вживається в окремих випадках, наприклад, при іменниках, що мають лише множину або означають парні предмети (одні двері, руки).

Числівники від трьох до дев”ятисот втратили категорію роду і числа, не мають співвідносних форм однини і множини.

Числівники два, обидва, півтора зберегли тільки форми роду (чоловічий і середній): дві, обидві, півтори – жіночий рід.

Числівники тисяча, мільйон, мільярд мають морфологічні ознаки, властиві іменникам (категорію роду, числа і т.д.). Але іменниками їх назвати не можна, бо вони виражають число, абстрактну кількість, а не предмет і відповідають на питання скільки?, а не хто?.

Числівники (крім півтора, пів, півтораста, півтори, мало, чимало), відмінюються за відмінками.

Числівники не мають предметності, категорії роду, тому й не можуть мати при собі пояснювальних слів.

Порядкові числівники мають морфологічні ознаки прикметників.

Синтаксичні особливості числівників

У реченні числівники переважно виступають у ролі

· означення: виражають ознаку предметів щодо кількості або їх порядок при лічбі (Ще треті півні не співали).

Також числівники можуть виступати в ролі

· підмета (шість ділиться на три);

· іменної частини складеного присудка (Два рази по два - буде чотири);

· обставини розом з іменником (Літ за двадцять до цієї події);

· додатка (Наші кораблі лишають за собою двадцять пінявих доріжок).

1.

2. 5.Правопис складних числівників

РАЗОМ ПИШУТЬСЯ:

1. складні кількісні числівники: одинадцять, п”ятдесят, триста;

2. складні порядкові числівники й схожі з ними прикметники, останнім компонентом яких є –сотий, -тисячний, -мільйонний: дев”ятисотий, п”ятнадцятий, шістдесятий, кількамільйонний;

ОКРЕМО ПИШУТЬСЯ:

1. складені кількісні і порядкові числівники: тисяча, п”ятсот, тридцять один;

2. порядкові числівники, до складу яких входять слова з половиною і под.: три з половиною, тисячний загін;

Відмінювання числівників

1. Числівники один, одна, одно (одне) відмінюються як займенники той, та, те:

Н.

Один (одно (е))

Одна

Одні

Р.

Одного

Однієї (одної)

Одних

Д.

Одному

Одній

Одним

З.

Один, одно (е), одного

Одну

Одні, одних

О.

Одним

Однією (одною)

Одними

М.

На одному (однім)

На одній

На одних

Особливістю цього типу є те, що в родовому та орудному відмінках виступають дві паралельні форми жіночого роду: однієї, однією (подібно до тієї, тією) і одної, одною (подібно до доброї, доброю, нової, новою).

2. Числівники два, три, чотири:

Н.

Два, дві

Три

Чотири

Р.

Двох

Трьох

Чотирьох

Д.

Двом

Трьом

Чотирьом

З.

Як Н. або Р.

Як Н. Або Р.

Як Н. Або Р.

О.

Двома

Трьома

Чотирма

М.

На двох

На трьох

На чотирьох

До цього ж типу відмінювання належать:

а) збірні числівники двоє, обидва, обоє, троє, четверо;

б)неозначено-кількісні і займенникові числівники багато, небагато, кілька, скільки, стільки. До особливостей словозміни числівників три, троє, чотири, четверо, багато, небагато, належить пом”якшення приголосних основи, крім форми чотирма.

3. Числівники п”ять – двадцять, тридцять – вісімдесят мають у непрямих відмінках однакові закінчення і становлять один тип відмінювання:

Н.

П”ять

Тридцять

Р.

П”яти (п”ятьох)

Тридцяти (тридцятьох)

Д.

П”яти (п”ятьом)

Тридцяти (тридцятьом)

З.

Як Н. або Р.

Як Н. або Р.

О.

П”ятьма, п”ятьма

Тридцятьма (тридцятьома)

М.

На п”яти (п”ятьох)

На тридцяти (тридцятьох)

У непрямих відмінках усі числівники цього типу відмінювання мають паралельні форми. До цього ж типу словозміни належать збірні числівники п”ятеро, шестеро (і далі). У непрямих відмінках їм властиві тільки вторинні (паралельні) форми, що виникли під впливом два, три, чотири (шестеро дітей, шістьох дітей, шістьом дітям, шістьма (шістьома) дітьми).

Неозначено-кількісні числівники кільканадцять, кількадесят відмінюються за зразком п”ять- десять, одинадцять, п”ятдесят і, отже, мають варіанті відмінкові форми.

Вживання форми знахідного відмінка регулюється іменниковою лексико-граматичною категорією істот-неістот: зустрів (двох, трьох, п”ятьох друзів), прочитав (дві, три) книжки.

Важлива особливість відмінювання числівників на позначення десятків (п”ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят) полягає у тому, що їх перша частина не змінюється.

4. Числівники сорок, дев”яносто, сто в усіх непрямих відмінках (крім знахідного, що збігається з називним), мають закінчення –а: сорока, дев”яноста, ста.

5. Числівники від двохсот до дев”ятисот відмінюються за одни зразком:


 

Н.чотириста

Р.чотирьохсот

Д.чотирьомстам

З. як Н. або Р.

О.чотирмастами

М.на чотирьохстах


 

У складних числівниках на позначення сотень відмінюються обидві частини. Перша частина складних числівників двісті – дев”ятсот відмінюється як власне кількісні числівники два – дев”ять. Але з двох паралельних форм, які мають при відмінюванні числівники п”ять, шість, сім, вісім, дев”ять у родовому, давальному і місцевому відмінках числівників п”ятсот – дев”ятсот закріпилася лише форма на –и. В орудному відмінку можливі обидва відмінкові варіанти першої складової частини числівників п”ятсот – дев”ятсот.

6. Не відмінюються дробові числівники пів, півтора, півтори, півтораста; неозначено-кількісні числівники мало, немало, чимало та рідковживані збірні числівники двійко, трійко, четвірко, п”ятірко.

7. У складених числівників відмінюються всі компоненти як відповідні прості або складні числівники:

Н. триста п”ятдесят вісім

Р.трьохсот п”ятдесяти восьми (п”ятдесятьох вісьмох)

Д.трьомстам п”ятдесяти восьми (п”ятдесятьом вісьмом)

З.триста п”ятдесят вісім (трьохсот п”ятдесяти вісьмох)

О.трьомастами п”ятдесятьма вісьма (п”ятдесятьома вісьома)

М.на трьохстах п”ятдесяти восьми (п”ятдесятьох вісьмох)

8. Дробові числівники мають змішаний тип відмінювання. Чисельник відмінюється як власне кількісний числівник, а знаменник – як порядковий прикметник у множині. Якщо дріб мішаний, то назви одиниць відмінюються як власне кількісні числівники.


 

Н.три цілих п”ять сьомих

Р.трьох цілих п”яти сьомих

Д.трьом цілим п”яти сьомим

З.три цілих п”ять сьомих

О.трьома цілими п”ятьма сьомими
М.на трьох цілих п”яти сьомих


 

Якщо непрямим відмінкам власне кількісного числівника, що є чисельником дробу, властиві паралельні форми, то в дробовій назві перевага віддається першому варіанту форм.

7.Зв”язок числівника з іменником

Числівники мають своєрідні синтаксичні зв”язки з іменником.

У називному відмінку (і в знахідному при назвах неістот) вони виступають як незалежні слова і керують певним відмінком іменника (Двадцять сурмачів заграли на сурмах);

З числівниками два, три, чотири у називному відмінку іменники вжіваються у формі називного відмінка множини, в більшості з наголосом родового відмінка однини (три сестри/, два відра/, чотири книжки, але дві топо/лі, три анке/ти);

Якщо у сполученнях цих числівників з іменниками при іменнику є означення, виражене прикметником, дієприкметником чи займенником, то воно вживається у формі родового або називного відмінка множини (чотири високих (високі) будинки, два цинкових (цинкові) відра);

З числівниками п”ять, шість, сім, десять, двадцять і т.д. у називному відмінку іменники вживаються у формі родового відмінка множини (п”ять бригад, двадцять будинків);

Якщо числівники два, три, чотири, п”ять, десять і т.д. стоять у постпозиції (після іменика) і означають приблизну кількість, то іменник (з прийменником або без нього) вживається у формі родового відмінка множини (кілометрів десять, будинків зо три, років два);

З неозначено-кількісними числівниками іменники вживаються у формах родового відмінка множини і однини: у формі множини вживаються тоді, коли ці числівники вказують на неозначену кількість предметів (мало коней, кілька яблук). А у формі родового однини – коли вони вказують на неозначений об”єм якоїсь маси (багато снігу, чимало піску).

Зі складним числівником, що стоїть у формі називного відмінка, іменник вживається в тій формі, якої вимагає останнє слово числівника (сто двадцять чотири роки, сто двадцять сім років);

Числівник один, як і прикметник, узгоджується з іменником в роді, числі і відмінку (один стіл, одна квітка, одно вікно);

У непрямих відмінках (крім знахідного) всі числівники узгоджуються з іменниками (п”яти (п”ятьох) будинків, п”яти (п”ятьом) будинкам);

Порядкові числівники, як і прикметники, узгоджуються з іменниками в роді, числі і відмінку.





Реферат на тему: Числівник як частина мови (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.