Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Міжнародні відносини

Економічні відносини України з Росією та країнами ЄС та світова організація торгівлі (СОТ) (реферат)

Зміст

1. Світова організація торгівлі (СОТ) в процесі глобалізації світового господарства

2. Інституціональні зміни в сфері підприємництва України у контексті її вступу до СОТ

3. Сучасні тенденції формування конкурентного середовища на ринку споживчих товарів України

4. Особливості та тенденції розвитку малого і середнього бізнесу в умовах вступу до СОТ

5. Економічні відносини України з Росією та країнами ЄС після приєднання до СОТ

Використана література

1. Світова організація торгівлі (СОТ) в процесі глобалізації світового господарства

Створення Світової торгової організації (СОТ) можна розглядати як один з яскравих проявів процесу глобалізації світового господарства, що супроводжується передачею функцій з розробки і застосування мір у сфері регулювання зовнішньої торгівлі окремих країн багатостороннім структурам з метою впорядкування і лібералізації на користь сприяння розвитку взаємовигідного міжнародного економічного співробітництва і повнішого використання його переваг.

Лібералізація міжнародної торгівлі, разом з перевагами, в умовах нерівномірності розвитку національних ринкових господарств, розширення позицій ТНК, розповсюдження недобросовісної комерційної практики і впливу інших чинників, підсилює ризики і створює загрози вітчизняним товаровиробникам і споживачам. Тому одночасно потрібне вдосконалення регулювання зовнішньої торгівлі, щоб зростання імпорту не завдавало збитку або зводило до мінімуму позитив. Потребам світової спільноти найбільшою мірою відповідає вдосконалення регулювання торгівлі на багатосторонньому рівні.

Створення СОТ, документи якої зосереджують в єдиному комплексі узгоджені країнами-членами (на них припадає 95% світової торгівлі) заходи з лібералізації і заходи з регулювання торгівлі, розглядається як оптимальне вирішення проблеми, особливо якщо врахувати, що правова система СОТ ними постійно доповнюється і оновлюється.

Майбутнє приєднання країн України до СОТ вимагає детального вивчення всіх цих заходів для оволодіння технологією їх застосування з метою розвитку експорту і захисту внутрішнього ринку від неякісного або надмірного імпорту, для поглиблення міжнародної спеціалізації і інтернаціоналізації економіки, протидії її криміналізації, для ефективнішого використання національних ресурсів людських, інтелектуальних, фінансових і природних.

Широкий спектр зовнішньоторговельних питань, що входять в компетенцію СОТ, вивчений, на мій погляд, ще недостатньо. Мало уваги приділяється питанням вдосконалення національної системи регулювання і сприяння розвитку зовнішньої торгівлі в умовах майбутнього членства у СОТ, включаючи грамотне застосування мір, які вирішуються її правилами для стимулювання експорту і обмеження при необхідності імпорту. Цей аспект в даний час представляється особливо важливим для підвищення ефективності економічного співробітництва України з іншими країнами.

2. Інституціональні зміни в сфері підприємництва України у контексті її вступу до СОТ

Особливе значення для внутрішньо-економічного розвитку після вступу України до СОТ мають інституціональні зміни, що впливають на підприємницьке середовище. Інституціональні реформи мають носити одночасно як адаптивний характер, щоб відповідати вимогам ВТО, так і трансформуючий характер, щоб забезпечувати формування ринкових інститутів в українській економіці і сприяти ефективним структурним зрушенням. Окремі галузі і регіони повинні бачити в зміні інституціональних умов не тільки проблеми, але і нові можливості.

Разом з тим у цій діяльності необхідно віддати перевагу комплексності заходів перед швидкістю їхньої реалізації. Вступ у СОТ не означає моментальної зміни інституціональних умов господарювання. Ефект від зростаючої відкритості буде виявлятися поступово, однак відкладати перетворення до прояву очевидних проблем не можна.

У значній мірі інституціональні перетворення повинні бути спрямовані на зміну підприємницької сфери в напрямку істотного збільшення частки малих та середніх підприємств. Збільшення їхньої кількості важливо не тільки для здорової економічної конкуренції, але й може зіграти позитивну роль в умовах більшої відкритості економіки в якості як постачальника послуг, так і необхідного "субпідрядного" простору для великих західних фірм, присутність яких на українському ринку буде розширюватись.

У випадку успішного проведення перетворень, необхідних для створення сприятливого підприємницького клімату, кількість малих і середніх підприємств протягом десятиліття може динамічно зрости у 3-4 рази. Такі зміни, зокрема, будуть сприяти поступовому подоланню сировинної та низько технологічної спеціалізації української економіки і більш раціональному включенню України в світогосподарські процеси (наприклад, на основі виробничої кооперації з закордонними фірмами).

Розвиток малого бізнесу багато в чому стримується не тільки адміністративними бар'єрами і високими витратами заснування підприємства, але й недоступністю для цього сектора фінансових ресурсів. Тому банківська реформа повинна бути спрямована на створення можливостей доступу до кредитних ресурсів для цих підприємств. Більша відкритість банківського ринку для іноземних учасників після вступу України до СОТ буде сприяти формуванню сприятливого кредитного клімату для малого та середнього підприємництва. Зокрема необхідно створювати мережу гарантійних, страхових, пайових, інвестиційних, венчурних фондів, а також кредитувати експортні операції середніх підприємств. Особливо важливим і перспективним напрямом в українських умовах може стати інституціональне оформлення системи венчурного бізнесу.

Ряд інституціональних перетворень варто здійснити і у сфері підтримки експортної діяльності українських підприємств. Необхідно більш активно формувати інституціональну структуру державного сприяння українському експорту, насамперед експорту товарів високого ступеня обробки, високої середньо-технологічної продукції цивільного призначення, а також створити особливі механізми стимулювання експортної активності малого і середнього бізнесу (останній після вступу України до СОТ зможе нарощувати експорт продукції середнього технологічного рівня). Ці зусилля доцільно координувати з заходами регулювання прямих іноземних інвестицій, для того щоб їхнє залучення не тільки вирішувало проблеми удосконалення економічної структури, інноваційного розвитку та імпортозаміщення, але і збільшувало експортний потенціал країни.

Політика сприяння експорту вимагає ґрунтовної перебудови учбової інформаційної, консультативної, організаційної роботи Мінекономіки, інших зовнішньоторговельних структур при активній участі Торгово-промислової палати і підприємницьких об'єднань.

Крім того, за прикладом США і ЄС, варто було б проводити постійний моніторинг не тільки окремих дискримінаційних заходів з боку наших основних зовнішньоторговельних контрагентів, але і усіх торгових бар'єрів, створюваних політикою цих країн, публікуючи регулярні звіти за результатами таких моніторингів. Очевидно, цим могла б займатися спеціальна група Мінекономіки із залученням закордонних торгових представників і, головне, з урахуванням інформації від українських експортерів. Точне знання реалій зовнішньоторговельної політики наших партнерів буде сприяти більш ефективним заходам по захисту українських зовнішньоекономічних інтересів.

3. Сучасні тенденції формування конкурентного середовища на ринку споживчих товарів України

Надання Україні статусу країни з ринковою економікою, вступ у СОТ, посилення вектора європейської і євроатлантичної співпраці вимагають наукового обґрунтування оптимальних шляхів створення ефективного конкурентного середовища.

За умов соціального ринкового господарства проблема розвитку конкуренції є досить актуальною. Саме конкуренція є тим явищем, що залишає окремим громадянам свободу прийняття рішень стосовно того, які економічні цілі переслідувати, за рахунок чого та як їх досягати. Свобода споживання покупця та свобода інвестування підприємця є невіддільною складовою конкурентного середовища.

Забезпечення розвитку конкуренції є одним із найголовніших завдань економічної політики держави. Проте значний вплив на стан конкуренції справляє і міжнародний економічний простір, зокрема процес глобалізації, який на даний час активно розвивається та проявляється у найрізноманітніших сферах суспільного життя. Глобалізація сприяє розподілу праці у світовому масштабі, що проявляється у посиленні конкуренції на товарних ринках внаслідок стимулювання міжнародного товарного обміну, що зумовлено лібералізацією торгівлі.

Глобалізація по-різному впливає на конкурентне середовище. Розвиток світової економіки супроводжується зростанням глобальної конкуренції. З відкриттям ринків, зменшенням митних тарифів національні ринки піддаються натиску з боку великих транснаціональних економічних суб'єктів. Це, в свою чергу, породжує певну небезпеку, зокрема, виникає можливість утворення світових монополій, велику роль у зазначених процесах відіграють транснаціональні корпорації (ТНК), діяльність яких теж не можна однозначно оцінити.

Міжнародна конкуренція та проникнення на національний ринок міжнародних господарюючих суб'єктів веде до підвищення загального рівня конкуренції внаслідок застосування ними міжнародних виробничих стандартів, що зумовлює необхідність постійного підвищення конкурентоспроможності виготовлюваної продукції, а це є значним поштовхом до розвитку конкуренції.

Отже, в сучасних умовах розвиток світової економіки супроводжується зростанням глобальної конкуренції. З іншого боку, цій самій глобальній конкуренції загрожує можливість утворення світових монополій. Поєднання переваг міжнародного поділу праці та процесу глобалізації у поєднанні з ефективною міжнародною політикою захисту конкуренції є передумовою для формування високорозвинутого конкурентного середовища, яке б забезпечувало максимальне задоволення потреб кожної національної економіки у світовому господарстві.

Аксіомою ефективного розвитку економіки є державний захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Всі розвинені країни, які досягли відчутних успіхів у соціально-економічному розвитку, питанням конкуренції приділяють першочергову увагу. Порівняно з ними конкурентна політика держави в Україні має відносно невеликий досвід. Якщо у США закон Шермана, який обмежує монополістичні дії, був прийнятий ще у 1890 році, то українське конкурентне законодавство діє лише близько десяти років. Високорозвинені країни, формуючи національну конкурентну політику, не мали світових аналогів і вчилися на власних помилках, ми маємо можливість вчитися на чужому досвіді.

Для створення ефективного конкурентного середовища на більшості ринків сільськогосподарської продукції потрібно формувати ринкову інфраструктуру агропромислового виробництва, налагодити ефективну роботу відповідних бірж, побудувати транспортні шляхи та інші комунікації, які б сприяли вільному доступу сільського товаровиробника до сфери реалізації його продукції. На біржі, де існує цивілізована конкуренція, ціна формується об'єктивним шляхом, а тому є вигідною для її учасників.

Проблеми на ринку молочної продукції теж значною мірою пов'язані з обмеженнями конкуренції. Так, на етапі закупівлі молока для його подальшої переробки в окремому населеному пункті внаслідок змов закупівельних структур з місцевою владою, як правило, працює лише одна підприємницька структура, що приймає молоко. Відсутність конкуренції дає можливість знижувати закупівельну ціну, внаслідок чого селянам стає невигідно продавати свою продукцію. Все це призводить до зменшення поголів'я великої рогатої худоби та подальшого зниження виробництва молока. Потрібно здійснити ряд дієвих заходів щодо захисту конкуренції на ринку заготівлі молока. Зокрема, зняти адміністративні бар'єри для доступу на цей ринок для широкого кола закупівельних організацій. Конкуренція між ними сприятиме підвищенню цін на молоко і, відповідно, сприятиме збільшенню поголів'я корів.

Крім проблем на окремих товарних ринках, існує проблема монополізації нашої торгівлі. В останні роки торгівля сконцентрувалася або у величезних супермаркетах, або на ринках. Аналогічних проблем, що мають своїм підґрунтям порушення правил добросовісної конкуренції, можна навести безліч. Необхідно завчасно створити конкурентні умов у різних секторах суспільного виробництва, а не витрачати зусилля на боротьбу з наслідками.

У світі нині найпоширенішими є дві головні концепції конкурентної політики. Перша ґрунтується на пануванні ринку, і згідно з нею підприємцям законом дозволено займати монопольне становище на ринку, але не допускаються зловживання із застосуванням ринкової влади. Законодавства держав на основі цієї концепції більше уваги приділяють створенню здорового конкурентного середовища та контролю за дотриманням суб'єктами господарювання встановлених правил поведінки на ринку.

Друга концепція конкурентної політики базується на владі над ринком: законодавства держав опираються на визначення частки на ринку підприємницьких структур та структури ринку, вивчення умов виходу на ринок, наявність бар'єрів та товарів-замінників.

У сучасній економічній науці відомі також різновиди державної політики щодо захисту конкуренції: антитрестовська політика, характерним прикладом якої є політика США; конкурентна політика, якої найсуворіше дотримуються законодавства країн Європейської спільноти; антимонопольна політика, яка представлена законодавчою системою, що функціонує в Японії.

Процеси глобалізації посилюють роль та вплив цих міжнародних організацій на розвиток і регулювання конкуренції. Вже нині конкурентна політика набуває рис глобальної, що і підтверджує важливий вплив таких структур на формування вітчизняного конкурентного середовища.

Процес адаптації України до глобального економічного середовища ускладнюється трьома обставинами. По-перше, як незалежна держава Україна змушена набувати власний досвід зовнішньоекономічної діяльності та формувати якісно нову систему комунікацій з країнами СНД, Східної Європи та іншими. По-друге, в процесі ринкової трансформації Україна зазнала значного скорочення економічних показників і має менший економічний потенціал, ніж партнери, з якими вона бажає співпрацювати. По-третє, останнім часом рецесія світової економіки негативно позначається на економіці країн з перехідною економікою, до яких належить і Україна, і різко зменшує їх експортні можливості.

Першочерговими заходами у розв'язанні проблеми адаптації України до системи глобальної торгівлі та активізації політики формування конкурентного середовища на ринку споживчих товарів можуть бути:

- зниження залежності країни від зовнішньої торгівлі та прискорений розвиток внутрішнього ринку;

- послідовне наближення структури експорту та імпорту до співвідношень, характерних для загальносвітової структури (основою такої перебудови має стати інноваційний розвиток, реформування відносин власності, трансформація форм господарювання);

- зменшення імпортної залежності щодо стратегічної сировини та палива; розвиток ефективного вітчизняного імпортозамінного виробництва;

- визначення стратегічних напрямів державної підтримки високотехнологічних галузей (авіакосмічна галузь, літакобудування, електротехнічні підприємства, верстатобудування, виробництво зброї) з метою підвищення частки наукомісткої продукції в експорті і зменшення імпортної залежності з високотехнологічних товарів;

- розвиток патентно-ліцензійної торгівлі, торгівлі ноу-хау і послугами типу інжиніринг, всебічний розвиток транзитного сектора;

- розробка економічного механізму стимулювання імпорту передових технологій та продукції, які сприятимуть модернізації національної економіки, створенню замкнутих технологічних циклів;

- диверсифікація експорту, державна підтримка підприємств, що виходять на нові міжнародні ринки;

- входження до міжнародних структур, що визначають правила і регулюють умови торгівлі; активне застосування в регулюванні зовнішньоекономічної діяльності правил та вимог СОТ з тимчасовим збереженням диференційованих експортних та імпортних тарифів;

прискорення адаптації вітчизняного законодавства в сфері стандартизації та сертифікації до міжнародних норм і вимог.

4. Особливості та тенденції розвитку малого і середнього бізнесу в умовах вступу до СОТ

Вступ до СОТ розширює можливості України щодо інтеграції до міжнародної ринкової економіки, створення сприятливого інвестиційного клімату, забезпечення правових засад для стабільного та передбачуваного ведення бізнесу та міжнародної торгівлі, доступу до міжнародного механізму вирішення торговельних спорів.

Основними цілями СОТ є підвищення рівня життя та зростання реального доходу в країнах-членах, оптимальне використання світових ресурсів, забезпечення зайнятості та розширення виробництва і торгівлі. Вступ до СОТ надає Україні шанс повністю використати свій потенціал, поліпшити торгівлю з країнами-членами СОТ, на які припадає понад 95% обсягу світової торгівлі, забезпечити ширший вибір товарів і послуг для споживачів.

Зміни в економічному середовищі які очікуються найближчим часом в Україні прямо чи опосередковано вплинуть на діяльність малих і середніх підприємств, роль яких в економіці стає все більш вагомою. За деякими показниками розвитку український малий та середній бізнес (МСБ) вже практично досяг середньоєвропейського рівня. Так кількість суб'єктів МСБ в Україні становить більше 2,4 млн., тобто понад 58 в розрахунку на 1000 населення. На цей сектор припадає 73% всієї реалізованої продукції. Понад 10 млн. чол. або кожен другий працездатний громадянин України працює в МСБ, тоді як в країнах ЄС питома вага зайнятих в цьому секторі в середньому становить 65%, а в деяких країнах, таких як Данія, Португалія, Італія сягає 80%.

Зважаючи на зростаюче значення малого і середнього бізнесу в економіці країни важливо визначити який вплив на тенденції розвитку цього сектору економіки матиме вступ України до СОТ.

Серед основних очікуваних переваг, які отримають суб'єкти МСБ від вступу України до СОТ фахівці виділяють наступні:

- покращення регуляторного середовища;

- спрощення зовнішньоекономічних торговельних процедур;

- спрощення доступу до іноземних ринків товарів та послуг;

- здешевлення імпортованої сировини та проміжної продукції, що використовується для власного виробництва;

- доступ до дешевших кредитних ресурсів та більш якісних фінансових послуг;

- вирівнювання правил гри для малого та великого бізнесу;

- спрощення процедур сертифікації та стандартизації.

Реалізація нових можливостей формує наступні тенденції розвитку МСБ в Україні:

1. Зростання потенціалу малих підприємств внаслідок зменшення регуляторних і адміністративних перешкод для ведення бізнесу.

Досвід європейських країн, зокрема Хорватії, Грузії, Болгарії, Естонії та Латвії, цьогорічних лідерів рейтингу Світового банку щодо створення сприятливих умов для ведення бізнесу, свідчить, що у міру спрощення регулювання бізнес середовища, спостерігається зростання чисельності підприємців та підвищення інвестиційного потенціалу МСБ. Україна, за оцінками експертів Світового банку, створила найменш сприятливі умови для ведення бізнесу в порівнянні зі своїми сусідами, країнами Східної Европи і Центральної Азії і, нажаль, займає передостаннє 27 місце рейтингу "Doing business" та 139 місце серед 178 країн світу. Така ситуація не сприяє розвитку МСБ, тому Україна мусить швидко здійснювати реформи спрямовані на спрощення регуляторних процедур та запровадження прозорих і передбачуваних правил ведення бізнесу, тим більше, що Україна взяла на себе такі зобов'язання вступаючи до СОТ.

2. Збільшення частки підприємств МСБ, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, покращений доступ до зовнішніх ринків внаслідок спрощення митних процедур.

Для більшості підприємств МСБ складні експортні та імпортні процедури, висока їх вартість та довга тривалість, стояли на заваді здійснення зовнішньоторговельних операцій. За дослідженням Світового банку, час на проходження всіх процедур, пов'язаних з оформленням стандартної партії товару при експорті становить 31 день, при імпорті 39 днів (для порівняння в країнах з високим рівнем доходу на душу населення відповідно 9,8 дня та 10,4 дня). Вартість експорту з України на 15,5% перевищує відповідні показники економічно розвинених країн і це не враховуючи неофіційні витрати підприємств, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю.

Звичайно, основним фактором, що обмежує вихід МСБ на зовнішні ринки, є конкуренція між виробниками, тому зменшення витрат на митні процедури, скорочення їх терміну є значним резервом підвищення конкурентоспроможності продукції як підприємств експортерів, так і підприємств, що використовують імпортні комплектуючі.

3. Підвищення якості продукції повинно стати пріоритетом для МСБ. Продукція низької якості не пройде через нетарифні бар'єри країн членів СОТ. Адже в національному законодавстві країн членів СОТ залишаються санітарні і фітосанітарні норми, що захищають ринок від неякісних товарів.

Україна зобов'язалася до кінця 2011 року гармонізувати національні стандарти та технічні регламенти з відповідними міжнародними. До 2010 року необхідно прийняти більше 8,5 тис. гармонізованих стандартів, тобто понад 2 тис. на рік, а протягом 2007 року було прийнято лише 877 таких стандартів. Тобто зрозуміло, що процес гармонізації національних стандартів з міжнародними європейськими має бути прискорений, щоб не ставати на заваді в міжнародній торгівлі. Отже, інституційне та фінансове сприяння запровадження міжнародних стандартів ведення бізнесу та популяризація вітчизняної продукції повинна стати першочерговим завданням уряду України у сфері розвитку малого бізнесу.

4. Малі підприємства зростатимуть, якщо отримають доступ до дешевих інвестиційних і кредитних ресурсів.

Завдяки СОТ Україна стане більш прозорою і зрозумілою для західних інвесторів, тому урядом прогнозується збільшення прямих іноземних інвестицій протягом перших двох років після вступу до СОТ в 1,5-2 рази з наступним їх збереженням в обсягах. Однак, наразі, в наслідок світової фінансової кризи, відчутного дефіциту фінансових ресурсів на міжнародних ринках, ці прогнози видаються занадто оптимістичними.

5. Посилаючись на досвід інших країн та на очікуваний негативний вплив вступу до СОТ на деякі галузі промисловості, варто очікувати подальшого перерозподілу малих підприємств за галузями економіки.

Малий бізнес збільшить свою присутність у сфері послуг. Очікується подальше зростання частки малих підприємств в транспорті, дистрибуції та туризмі. Ці тенденції проявляються вже сьогодні, у сфері торгівлі діє 35% підприємств МСБ, в сфері нерухомості 24%, в промисловості 15%, 4в секторі будівництва 12%, транспорті та зв'язку 6%, громадського харчування 4%4.

Український МСБ зможе скористатися значними позитивними наслідками від приєднання до СОТ у разі сприяння його розвиткові з боку держави. Подальше спрощення правил діяльності для малого бізнесу, вдосконалення податкової політики, надання підтримки інноваційним малим і середнім підприємствам, боротьба з бюрократією і хабарництвом є ключовим завданням уряду, спрямоване на підвищення конкурентоспроможності підприємств на світовому ринку.

Набуття членства у СОТ разом з внутрішніми реформами сприятиме цілковитому використанню потенціалу малих і середніх підприємств, забезпечить економічне зростання та підвищить добробут людей.

5. Економічні відносини України з Росією та країнами ЄС після приєднання до СОТ

Остаточне закріплення за нашою державою членства у Світовій організації торгівлі в 2008 році надасть Україні чудову можливість зробити заявку на вступ до робочої групи з питань приєднання Росії до цього об'єднання. Випередивши головного конкурента при вступі до найвпливовішого торговельного клубу світу, Україна отримає перевагу через членство у групі врегулювати проблеми, що накопичилися з початку 1990-х років ХХ ст. в торговельних відносинах між країнами. Робота в даній групі сприйматиметься представниками ЄС як перевірка здатності України вести переговори в рамках світового законодавства.

Провівши двосторонні переговори з понад 60-ма країнами світу, Росія планує приєднатися до СОТ в кінці літа 2008 року, завершивши переговорний процес з Саудівською Аравією, ОАЕ та Грузією. Поряд з тим, остаточно не завершені багатосторонні переговори між країнами ЄС та Росією з питань збільшення експортного мита на вивезення лісу та розміру субсидування сільського господарства. Окрім цього, Саудівська Аравія та Об'єднані Арабські Емірати вимагають від Росії зняття обмежень на доступ іноземних компаній до російських надр.

У свою чергу, Грузія прагне спільного контролю над абхазькими і південноосетинськими ділянками її кордонів, пояснюючи власну позицію щодо вступу Росії неможливістю укладання митної угоди між двома державами, не маючи змоги контролювати частину власного кордону.

В процесі переговорів по СОТ Україна отримає змогу висунути Росії найрізноманітніші претензії. Зокрема, мова йде про обмеження доступу вітчизняних товарів на російський ринок, проти яких проводилися антидемпінгові розслідування, а саме м'ясо-молочної продукції, деяких видів трубопрокату, алкогольних напоїв, залізничних вагонів, цукру, спирту і кондитерських виробів. І, це при тому, що між нашими державами діє угода про Зону вільної торгівлі (ЗВТ) від 1993 року, в яку внесено велику кількість вилучень і обмежень, зокрема і по вище перерахованих видах товарів. Ситуація не змінилася і після 2003 р., коли між країнами була підписана угода про ЗВТ в рамках ЄЕП, так і не ратифікована Держдумою Росії.

В цій ситуації Україна може розраховувати на послаблення у відміні обмежень доступу на російський ринок, насамперед стосовно тих українських товарів, що мають зростаючий попит на споживчому та інвестиційному ринках Росії.

Так, у 2007 році обсяг торгівлі товарами між Україною і Росією зріс у порівнянні з 2006 роком на 32,3% або 29,691 дол. США (табл. 1.). При цьому Україна експортувала продовольства в 2007 році в Російську Федерацію на 1,462 млрд. дол. США або на 64,8% більше, ніж у 2006 році,

Таблиця 1

Динаміка торгівлі товарами і послугами між Україною і Росією

Рік

Експорт з України, млрд. дол. США

Зміни у порівнянні з минулим роком, %

Імпорт в Україну, млрд. дол. США

Зміни у порівнянні з минулим роком, %

Сальдо, млрд. дол. США

Товари

послуги

товари

Послуги

товари

послуги

товари

послуги

товари

Послуги

2001

3,6

2,0

104,6

100,6

5,8

0,19

99,8

107,7

-4,1

+2,7

2002

3,1

2,3

86,6

112,1

6,3

0,25

108,6

128,5

-5,1

+2,5

2003

4,3

2,1

135,1

95,0

8,6

0,29

136,8

114,8

-5,3

+2,1

2004

5,8

2,3

136,5

105,3

11,8

0,3

136,6

117,2

-5,9

+ 1,9

2005

7,4

2,5

127,3

111,5

12,8

0,4

105,9

128,4

-4,3

+ 1,9

2006

8,6

3,1

115,5

121,9

13,7

0,5

107,4

136,6

-3,2

+2,0

2007

12,6

3,4

146,4

108,4

16,8

0,6

122,1

115,7

-2,1

+ 1,8

Джерело: за даними Держкомстату 2001-2008 рр. http://www.ukrstat.gov.ua/


 

що пояснюється попередньою забороною на ввезення м'ясо-молочної продукції. Разом з тим, Україна збільшила експорт продукції машинобудування в РФ на 59,54% або на 4,782 млрд. дол. США. Обсяги торгівлі з усіма країнами Європи незначною мірою перевищують обсяги торгівлі з Росією (табл. 2.).

Таблиця 2

Динаміка торгівлі товарами і послугами між Україною і країнами Європи (ЄС + Швейцарія і Балканські країни)

Рік

Експорт з України, млрд. дол. США

Зміни у порівнянні з минулим роком, %

Імпорт в Україну, млрд. дол. США

Зміни у порівнянні з минулим роком, %

Сальдо, млрд. дол. США

Товари

послуги

товари

послуги

товари

Послуги

товари

послуги

товари

послуги

2001

5,7

1,3

122,2

103,5

4,9

0,9

115,5

97,3

+0,7

+0,4

2002

6,5

1,6

113,8

116,7

5,7

0,8

115,4

98,0

+0,7

+0,7

2003

9,1

1,9

140,5

118,4

8,1

1,0

142,0

117,4

+0,9

+0,8

2004

11,7

2,7

128,6

145,1

9,9

1,6

122,3

142,8

+ 1,7

+ 1,1

2005

10,8

3,2

92,5

117,7

12,6

2,3

128,1

144,8

-1,7

+0,8

2006

12,6

4,0

116,1

123,4

16,8

3,1

132,6

128,8

-4,1

+0,9

Джерело: за даними Держкомстату 2001-2008 рр. http://www.ukrstat.gov.ua/

Використовуючи фактор членства у СОТ, Україна навряд чи доб'ється від Росії значних поступок на зниження мита на нафту чи прийнятної ціни на газ у 2009 році. Тому, що Росія, вступаючи у СОТ, прекрасно розуміє потребу європейських і азійських країн у власних нафтових та газових ресурсах.

Ставши членом СОТ, Росія не зможе, як раніше, впроваджувати антидемпінгові санкції проти українських товарів, знаючи, що український уряд зможе оскаржити їх в органах СОТ. Україні не слід вимагати значних поступок, так як це може негативно відобразитися на нещодавно розпочатих переговорах щодо створення Зони вільної торгівлі з Євросоюзом, які, за попередніми прогнозами, будуть тривати 1,5-2 роки і, у разі успіху, усунуть експортні і імпортні мита, лібералізують сферу послуг і нададуть можливість доступу до ринку із значними можливостями, продукцію якого споживають 500 млн. європейців.

Використана література:

1. Юрченко К.С., аспірант. Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі. Світова організація торгівлі (СОТ) в процесі глобалізації світового господарства

2. Онищенко В.П., Фабрика І.В. Інституціональні зміни в сфері підприємництва України у контексті її вступу до СОТ

3. Орленко О.В. Сучасні тенденції формування конкурентного середовища на ринку споживчих товарів України

4. Цесаренко СІ., ст. викладач кафедри світового господарства та міжнародної економічної інтеграції УДУФМТ. Особливості та тенденції розвитку малого і середнього бізнесу в умовах вступу до СОТ

5. НауменкоН.С., к. е. н., УДУФМТ. Економічні відносини України з Росією та країнами ЄС після приєднання до СОТ





Реферат на тему: Економічні відносини України з Росією та країнами ЄС та світова організація торгівлі (СОТ) (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.