Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Менеджмент

Відповіді на питання з предмету "Фінансовий менеджмент" (шпора)

Фінансовий менеджмент

1. Предмет і методи дисципліни «Фінансовий менеджмент»

2. Роль курсу «Фінансовий менеджмент»

3. Поняття управління фінансами.

4. Основні задачі які вирішуються системою фінансового управління підприємством.

5. Поняття та складові фінансової політики підприємства.

6. Поняття фінансової служби підприємства.

7. Основні напрямки фінансової роботи на підприємствах.

8. Характеристика форм фінансової звітності.\

9. Критерії управління грошовими потоками.

10. Класифікація грошових потоків.

11. Поняття операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства.

12. Аналіз руху грошових коштів непрямим і прямим методами.

13. Причини дефіциту готівки на підприємстві.

14. Етапи прогнозування грошових потоків.

15. Фактори, що визначають зміну вартості грошей у часі.

16. Дисконтова на вартість.

17. Визначення майбутньої вартості потоку платежів.

18. Доходність з розрахунку на рік.

19. Визначення ціни векселя.

20. Визначення ціни сертифікату.

21. Прибуток як категорія.

22. Порядок формування чистого прибутку.

23. Фактори, які впливають на прибуток.

24. Загальна класифікація витрат.

25. Поняття операційного аналізу.

26. Методика визначення точки беззбитковості.

27. Поняття цінової політики підприємства.

28. Порядок розподілу прибутку.

29. Напрямки використання прибутку.

30. Поняття цінової політики підприємства=27

31. Користувачі фінансової звітності.

32. Класифікація активів та пасивів.

33. Поняття ціни капіталу.

34. Поняття норми та нормування.

35. Структура та роль оборотного капіталу.+36

36. Поняття чистого оборотного капіталу.

37. Поглиблений аналіз власних оборотних коштів і поточних фінансових потреб.

38. Поняття капіталу.

39. Основні джерела внутрішнього фінансування.

40. Середньозважена вартість капіталу фірми.

41. Поняття інвестиційного проекту.

42. Види інвестиційних проектів.

43. Вплив інфляції на оцінку ефективності інвестицій.

44. Політика корпорації щодо структури капіталу.

45. Загальна характеристика ефективності інвестиційних проектів.

46. Ризик як економічна категорія.

47. Види ризиків.

48. Заходи запобігання ризику.+49+50

49. Основні правила ризик менеджменту.

50. Заходи запобігання ризику.

51. Основні поняття фінансового аналізу.

52. Горизонтальний та вертикальний аналіз фінансової звітності підприємства.

53. Система фінансових коефіцієнтів.

54. Показники рентабельності.

55. Показники платоспроможності.

56. Поняття та основні методи фінансового прогнозування.

57. Поняття банкрутства.

58. Критерії банкрутства.

59. Поняття фінансової санації.

60. Програма санації.

2. Роль курсу «Фінансовий менеджмент»

Метою навчальної дисципліни "Фінансовий менеджмент" є поглиблене вивчення теорії і практики управління фінансами підприємств, оволодіння стратегією і тактикою фінансового забезпечення підприємництва, знаходження оптимальних фінансових рішень.

Завдання дисципліни: з'ясування сутності й організації фінансового менеджменту; здобуття практичних навичок постановки і вирішення завдань ефективного управління формуванням і розміщенням капіталу підприємств; оволодіння методами аналізу фінансових звітів, фінансового прогнозування для прийняття рішень щодо формування прибутку, інвестиційної діяльності, банкрутства і фінансових санацій.

3. Поняття управління фінансами.

Управління можна трактувати як процес впливу і, водночас, як систему суб'єктів управління та управлінських дій.

Під управлінням фінансами розуміють процес впливу на фінансові відносини, фінансові ресурси, їх організацію для здійснення ефективної фінансової політики.

Поняття "управління фінансами" пов'язують з управлінням на рівні держави чи галузі. На рівні підприємств різних організаційних форм та різних форм власності найчастіше використовують поняття "фінансовий менеджмент".

4. Основні задачі які вирішуються системою фінансового управління підприємством.

Кожне з цих рішень, зрештою, відбивається на погіршенні чи поліпшення фінансового стану підприємства. Спільним для усіх підприємств є визначення головної мети фінансового менеджменту – забезпечення зростання добробуту власника капіталу підприємства, що знаходить конкретне втілення у підвищенні ринкової вартості підприємства або його акцій.

В процесі досягнення головної мети фінансовий менеджмент вирішує багато задач, основними серед яких є:

- забезпечення високої фінансової стійкості підприємства в процесі його розвидку;

- оптимізація грошового обороту і підтримання постійної платоспроможності підприємства;

- забезпечення реалізації економічних інтересів суб'єктів фінансових відносин;

- забезпечення мінімізації фінансових ризиків.

6. Поняття фінансової служби підприємства.

Третій етап вирішує основну задачу фінансового менедж¬менту- побудову сфективної системи управління фінансами, тоб¬то створення відповідної фінансової служби підприємства. Вра¬ховуючи обсяги і складність задач, що вирішуються, фінансова служба підприємства може бути представлена:

- фінансовим управлінням - на великих підприємствах;

- фінансовим відділом - на середніх підприємствах;

- фінансовим директором або головним бухгалтером, який займається не тільки питаннями бухгалтерського обліку, алс й питаннями фінансової стратегії - на малих підприємствах.

Фінансовий директор=Бухгалтерія

Аналітичний відділ

Відділ фінансового планування

Відділ цінних паперів

Відділ оперативного управління

8. Характеристика форм фінансової звітності.

• Основна вимога до інформації, що надається зовнішнім користувачам розвинутих фінансових ринків - це її корисність.

Якісні характеристики фінансової звітності:

1) зрозумілість та адекватність тлумачення;

2) достовірність;

3) зіставність;

4) доречність;

5) доступність.

• Звітність що складається підприємствами класифікується:

1) за видами; 2) обсягом даних, що включаються у звіти; 3) метою, з якою складаються звіти; 4) періодичністю складання.

Вся звітна інформація грунтується в елементи фінансової звітності - активи, зобов'язання, власний капітал, доход, прибуток, видатки, збитки.

Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:

- фінансові звіти підприємства за різні періоди;

- фінансові звіти різних підприємств.

Критерії управління грошовими потоками.

Управління фінансовим циклом підприємства безпосередньо пов'язане з управлінням його грошовими потоками.

Фінансовий цикл представляє собою період обороту активів протягом якого готівкові кошти уречевлені в оборотних фондах.

Таким чином фінансовий цикл включає в себе час надходження оборотних коштів в 2 стадіях кругообігу - виробничий і товарний і не виключає час їх перебування в грошовій стадії.

В будь-якому випадку процедури методики прогнозування виконуються в наступній послідовності:

- прогнозування грошових надходжень за підперіодами;

- прогнозування грошових витрачань за підперіодами;

- розрахунок чистого грошового потоку (надлишок/нестача);

- визначення сукупної потреби в короткостроковому фінансуванні в розрізі підперіодів.

Платіжний календар представляє собою план грошових надходжень та витрат за визначений період із залишковим (сальдо) на поточному рахунку підприємства. Його інформаційною основою є різноманітні плани та балансу,

Підбиття підсумків.

ФЦ = ЧОЗЗ + ЧОД - ЧОК,

Процес управління потоками грошових коштів представляє собою постійний моніторинг відхилень реального руху грошових коштів від планових показників та використання заходів по усуненню таких відхилень. В свою чергу планові показники повинні враховувати пропозиції по ефективному використанню грошових коштів (наприклад, прискорення їх обороту).

Найпоширенішими прогнозними фінансовими документами надходження та витрачання фінансових коштів на підприємствах виступають:

касовий бюджет

платіжний календар

Існує шість етапів при складанні платіжного календарю:

Вибір періоду планування.

1) Планування обсягу реалізації продукції та послуг здійснюється за спеціальною методикою із урахуванням обсягу виробництва у період, що розглядається.

2) Оцінка грошових доходів

Оцінка грошових витрат.

Визначення грошового сальдо.

Витрати поточного періоду (Р) складаються із вартості (ЗТ) товаро-матеріальних цінностей та послуг, придбаних у цьому періоді, погашення кредиторської заборгованості попереднього періоду (КПР) та надання кредиту споживачу в поточному періоді (ДТ):

Р = ЗТ + КПР + ДТ (3.17)

9. Класифікація грошових потоків.

• Зміст управління потоками грошових коштів залежить від оптимізації фінансових потоків і структури капіталу підприємства. Грошові потоки повинні бути узгоджені між собою таким чином, щоб зберегти ліквідність 9фінансову рівновагу) і при цьому уникнути надлишкової (нерентабельної) ліквідності.

З позиції менеджменту підприємства з метою управління ліквідністю грошові потоки поділяють на два види: вхідні і вихідні - надходження й видатки, що знаходять своє відображення у звіті про рух грошових коштів

(П (с) БО 4).

Ступінь небезпеки ліквідності визначається двома моментами:

- величиною дефіциту фінансових ресурсів і періодом часу, протягом якого він буде зберігатися;

- можливостями керівника приймати заходи для зниження цього дефіциту і виведення підприємства з небезпечного стану ліквідності існують:

а) чисті грошові потоки - представляє собою зміну грошових коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства, за період що аналізується;

б) традиційний поток - це приблизна оцінка надходжень грошових коштів від виробничої діяльності;

в) операційний поток - сума фактичних надходжень від операцій за визначений період.

10. Поняття операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства.

нвестиційна діяльність

Придбання та реалізація тих необоротних активів і фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів

Операційна діяльність

Основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю

Фінансова діяльність

Діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства

14. Фактори, що визначають зміну вартості грошей у часі.

· Грошова одиниця, яка є сьогодні, і грошова одиниця, яка очікується до

одержання через деякий час, не є рівноцінними. Є принцип, який діє незалежно від зміни загального рівня цін: мати певну суму грошей сьогодні завжди краще, ніж мати її завтра. Це пояснюється дією трьох основних факторів:

Інфляція - явище, властиве практично будь-якій економіці. Негативне відношення до неї, яке існувало в нашій країні протягом багатьох років, не є коректним. Перманентне знецінення грошей, що відбувається в умовах інфляції, викликає, з одного боку, природне бажання вкласти їх в певні активи, тобто в деякій мірі стимулює інвестиційний процес. З іншого боку, це частково пояснює, як відрізняються наявні гроші, і ті, що очікуються до одержання в майбутньому.

Оборотність - здатність грошей до ліквідності існує тому, що в ринковій економіці грошовий сектор розпадається на дві складові.

У будь-якому випадку, навіть не враховуючи інфляцію та ризики, вартість, однієї і тієї самої суми грошей сьогодні завжди є більшою, ніж завтра. Тому що вимірювання вартості грошей грунтується на можливості їх використання протягом певного періоду часу.

Саме па базі розрахунку вартості використання грошей протягом

певного періоду часу і грунтуються концепції майбутньої та теперішньої вартості грошей.

15. Дисконтова на вартість.

Дисконтована вартість виражає вартість майбутніх потоків платежів в значенні поточних потоків платежів. Метод оцінки інвестицій, за яким розраховується приведена (дисконтована) вартість прогнозованих в майбутньому надходжень від основної діяльності підприємства (прибутків) і відповідних видатків коштів (наприклад, вартості інвестицій) з застосуванням вибраного коефіцієнту дисконтування (завжди рівного необхідній нормі прибутку). Приведена (поточна) вартість всіх передбачених надходжень коштів (прибутку) мінус приведена вартість очікуваних наявних затрат. Якщо їх різниця позитивна, тобто одержана позитивна чиста приведена вартість, даний проект прийнятний. У фінансових розрахунках виникає необхідність порівнювати між собою різні суми грошей в різні мо¬менти часу.

Щоб порівняти суми грошей в часі, їх необхідно привести до одного "часового" знаменника. В практиці фінансових розра¬хунків прийнято приводити суми коштів, які одержить інвестор, до сьогоднішнього дня (початкової точки відліку), тобто визна¬чити величину суми Р, яка в майбутньому повинна скласти зада¬ну величину Рn.

Розрахунки теперішньої вартості здійснюють за допомогою дисконтування.

Дисконтування - це зведення економічних показників різних років до порівнянного в часі вигляду. Дисконтування здійснюється за допомогою коефіцієнта дисконтування (дисконтуючого множника), в основі якого лежить формула складних відсотків і значення якого також табульовані.

Цю задачу вирішують за допомогою формули (4.18), яка називається формулою дисконтованої або приведеної вартості. Вона випливає з формули (4.5):

P = , (4.18)

16. Визначення майбутньої вартості потоку платежів.

Нехай інвестор протягом певного періоду часу в кінці кожного року одержує платежі, які не є однаковими. Якщо він буде інвестувати суму кожного платежу на час до закінчення даного періоду, то після його завершення одержить деяку суму грошей, яку називають майбутньою вартістю потоку платежів.

Майбутню вартість потоку платежів можна визначити за формулою:

, (4.34)

де: F – майбутня вартість потоку платежів;

Ct – сума платежу за рік t;

r – відсоток, під який інвестується сума Ct;

n – кількість років, протягом яких проводяться виплати.

Виникають ситуації, коли отримують (або виплачують) не одну суму, а декілька. Причому виплату (отримання) цих сум проводять за такими правилами: однакова сума через рівні проміжки часу за однієї й тієї самої діючої відсоткової ставки.

Такий механізм припливу (відпливу) грошей одержав назву ануїтету або ренти.

Приведена вартість ануїтету при здійсненні виплат m разів на рік. Для випадку, що розглядається, приведену вартість ануїтету знаходять дисконтуванням майбутньої вартості ануїтету на (1 + r/m)mn.

17. Доходність з розрахунку на рік.

Результативність інвестицій порівнюють за допомогою такого показника, як доходність. Доходність – це відносний показник, що показує, який відсоток приносить 1 гривня інвестованих коштів за певний період. Наприклад, доходність інвестиції складає 20 %. Це означає, що інвестована гривня приносить 20 копійок прибутку. Більш високий рівень доходності означає кращі результати для інвестора.

У загальному вигляді показник доходності можна визначити як відношення одержаного результату до витрат, що сприяли отриманню даного результату. Доходність виражають у відсотках.

Доходність з розрахунку на рік. На фінансовому ринку виникає необхідність порівнювати доходності різних фінансових інструментів. Тому показником доходності, що зустрічається найчастіше, є доходність в розрахунку на рік. Він визначається як середнє геометричне, а саме:

,

18. Визначення ціни векселя.

Визначення суми нарахованих відсотків і вексельної суми за процентним векселем. За процентним векселем нараховуються відсотки за ставкою, яка зазначається у векселі. Суму нарахованих відсотків можна визначити за формулою:

, (4.71)

де: I – сума нарахованих відсотків;

N – номінал векселя;

C% – відсоткова ставка, що нараховується за векселем;

ts – кількість днів від початку нарахування відсотку до його погашення.

Визначення ціни векселя. Ціна векселя визначається за формулою:

, (4.73)

де: P – ціна векселя;

t – кількість днів від купівлі до погашення векселя;

r – доходність, яку бажав би забезпечити собі інвестор.

19. Визначення ціни сертифікату.

При погашенні сертифікату інвестору також повернуть суму номіналу паперу. Загальну суму, яку одержить вкладник при погашенні сертифікату, можна визначити за формулою:

, (4.75)

де: S – сума відсотків і номіналу сертифікату.

Визначення ціни сертифікату. Ціна сертифікату визначається за формулою:

, (4.76)

де: P – ціна сертифіката;

t – кількість днів з моменту купівлі до погашення сертифікату;

r – доходність, яку бажав би забезпечити собі інвестор.

20. Прибуток як категорія.

Прибуток – найважливіша фінансова категорія, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і в кінцевому рахунку свідчить про обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Одночасно прибуток впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності. Він є не лише джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, а й джерелом формування бюджетних ресурсів держави.

Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства представляє собою різницю між загальною сумою доходів і витратами на виробництво і реалізацію продукції.

21. Порядок формування чистого прибутку.

справжнім доходом є чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ЧД), який розраховується шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (Д) податку на додану вартість (ПДВ), акцизного збору (АЗ), інших зборів або податків з обороту (ІЗП) та інших вирахувань з доходу (1В), тобто

ЧД = Д – ПДВ – АЗ – ІЗП – 1В (5.1.)

Якщо доход від операції неможливо достовірно оцінити і немає впевненості у відшкодуванні понесених витрат, доход не визнається, а витрати визнаються як витрати звітного періоду.

Поняття фінансових результатів діяльності трактується в П(С)БО3 "Звіт про фінансові результати”.

Збитки – перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені ці витрати.

Прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Чистий прибуток (збиток) формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та надзвичайної діяльності та включає:

чистий доход (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

валовий прибуток (збиток);

фінансовий результат від операційної діяльності;

прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування;

прибуток (збиток) від звичайної діяльності;

прибуток (збиток) від надзвичайної діяльності.

Різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) називається валовим прибутком (збитком).

22. Фактори, які впливають на прибуток.

на формування абсолютної суми прибутку підприємства у впливають

результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера

діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку

фінансових результатів.

Важливим фактором, який впливає на величину прибутку, є рівень ціни закупівлі товарів. Підприємство при здійсненні комерційних угод мусить намагатися закупити товар за якомога нижчою ціною. Це може бути досягнуто шляхом скорочення кількості посередників при закупівлі товарів, використання цінових знижок при узгодженні ціни товару, закупки партій товарів в період їх сезонного розпродажу.Зростання розмірів одержання прибутку пов'язане також із збільшенням рівня цін продажу товарів. Управління цінами реалізації залежить від обґрунтованості вибору цінової політики підприємства на споживчому ринку, використання сприятливої торговельної кон'юнктури в окремі періоди року.Маса одержання прибутку залежить від обсягу діяльності підприємства (товарообігу), кількості реалізованих товарів. Збільшенню обсягу продажу сприяє здійснення ефективної маркетингової політики шляхом включення в перелік взаємодоповнюючих товарів, надання споживчого кредиту при реалізації товарів, розширення системи додаткових торговельних послуг, здійснення ефективних рекламних заходів.

23. Загальна класифікація витрат.

Основною ознакою розподілу витрат для загальної класифікації є місце появи витрат і відношення витрат до різних сфер діяльності підприємства. Така класифікація використовується для упорядкування витрат в рамках звіту про прибутки підприємства і послідовного порівняльного аналізу окремих видів витрат підприємства. Згідно даної класифікації всі витрати розподіляються на виробничі і невиробничі.

За характером поведінки витрати підрозділяються на змінні, постійні і змішані.

Змінні (або пропорційні) витрати зростають або зменшуються пропорційно обсягу виробництва. Це витрати на сировину, матеріали, електроенергію, транспортні та інші витрати.

Постійні (непропорційні або фіксовані) витрати не змінюються з витратами виробництва. До таких витрат належать амортизаційні відрахування, відсотки за кредит, орендна плата, зарплата управлінського персоналу адміністративні витрати та ін.

Змішані витрати складаються з постійної та змінної частини. Наприклад, поштові та телеграфні витрати, витрати на поточний ремонт обладнання та ін.

Існує три основні методи класифікації витрат:

1) метод максимальної і мінімальної точки;

2) графічний (статистичний) метод;

3) метод найменших квадратів.

24. Поняття операційного аналізу.

Ефективним методом фінансового аналізу з метою оперативного й стратегічного планування служить операційний аналіз або „Витрати – Обсяг - Прибуток” ("Costs – Volume – Profit” – CVP), який відслідковує залежність фінансових результатів бізнесу від витрат та обсягів виробництва/збуту.

Ключовими елементами операційного аналізу є операційний важіль, поріг рентабельності і запас фінансової міцності підприємства.

Дія операційного (виробничого, господарського) важеля полягає у тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації завжди породжує більш сильну зміну прибутку.

У практичних розрахунках для визначення сили впливу операційного важеля застосовують відношення так званої валової маржі (результати від реалізації після відшкодування змінних витрат) до прибутку. В економічній літературі показник валової маржі називають також сумою покриття.

Поріг рентабельності – це така виручка від реалізації, за якої підприємство вже немає збитків, але ще не має й прибутку. Валової маржі цілком вистачає на покриття витрат, і прибуток дорівнює нулю.

Пройшовши поріг рентабельності, фірма має додаткову суму валової маржі на кожну наступну одиницю товару. Відповідно, зростає і сума прибутку.

Визначивши поріг рентабельності, можна визначити запас фінансової міцності підприємства, який являє собою різницю між досягнутою фактичною виручкою від реалізації і порогом рентабельності. Якщо виручка від реалізації стає нижчою від порогу рентабельності, фінансовий стан підприємства погіршується, з'являється дефіцит ліквідних коштів.

25. Методика визначення точки беззбитковості.

Істотним недоліком традиційного планування є одноваріантність планів. У реальній практиці, як правило, існує кілька варі-
антів розвитку подій. Тому на особливу увагу заслуговують методи планування, що дозволяють реалізувати один із важливих принципів планування— його гнучкість. Таким є метод «витрати— обсяг— прибуток», що його частіше називають аналізом беззбитковості, або «break-even-point» аналізом (аналізом точки розриву). Він дозволяє:

визначити планові обсяги виробництва і продажу товару з погляду їх беззбитковості;

прийняти рішення щодо цільових розмірів прибутку;

збільшувати гнучкість фінансового планування, ураховуючи можливі зміни в ціні реалізації, обсягу продажу, постійних і змінних витрат.

Суть методу аналізу беззбитковості полягає в пошукові критичного обсягу реалізації продукції, при зменшенні якого підприємство починає зазнавати збитків. Це можна визначити одним із двох способів— графічним чи за допомогою формули норми беззбитковості.

26. Поняття цінової політики підприємства.

Працюючи в умовах ринку, не можна забувати про те, що ціна і цінова політика для підприємства — головний елемент маркетингу. Саме тому розробці цінової політики повинна приділятися найпильніша увага з боку керівництва фірми, яка бажає найбільш ефективно і довгочасно розвивати свою діяльність на ринку, тому що будь-який помилковий чи недостатньо продуманий крок негайно позначається на динаміці продажів і рентабельності.

Цінова політика підприємства — поняття багатопланове. Фірма не просто встановлює ту чи іншу ціну, вона створює свою систему ціноутворення, що охоплює весь асортимент продукції, яка випускається, або послуг, що надаються, враховує розходження у витратах виробництва і збуту для окремих категорій споживачів, для різних географічних регіонів, специфіку в рівнях попиту, сезонність споживання товару і багато інших факторів. Крім того, варто пам'ятати, що діяльність фірми здійснюється в умовах постійно мінливого конкурентного оточення. Іноді фірма сама виявляє ініціативу зміни цін, але частіше просто реагує на дії конкурентів.

Найбільш розповсюджена помилка ціноутворення - зайва орієнтація на витрати, що не дозволяє підприємству адаптуватися до зміни ринкових умов і вимог різних сегментів ринку.

27. Порядок розподілу прибутку.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому. Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

28. Напрямки використання прибутку.

29. Поняття цінової політики підприємства=27

30. Користувачі фінансової звітності.

З погляду відношення до підприємства користувачів фінансової інформації можна поділити на внутрішніх (акціонери, вищий управлінський персонал та ін.) та зовнішніх (інвестори, уряд та урядові органи та ін.). Останні, у свою чергу, можуть мати прямий фінансовий інтерес до підприємства (тобто бути зацікавленими в результатах діяльності підприємства — інвестори, кредитори та ін.) або непрямий (державні органи).
Слід зазначити, що фінансова звітність має задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їхніх інформаційних потреб.

Користувачами фінансових звітів є наявні та потенційні інвестори, працівники, постачальники та інші торгові кредитори, замовники, уряд та урядові установи, громадськість, інші фізичні та юридичні особи. Вони використовують фінансові звіти для задоволення різноманітних потреб у фінансовій інформації

31. Класифікація активів та пасивів.

Основним компонентом фінансової звітності є її баланс.

Баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Баланс показує реальний фінансовий стан підприємства на конкретну дату та відображає співвідношення між економічними ресурсами підприємства й вимогами до них, є індикатором здатності підприємства виконувати свої зобов'язання.

Активи – ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Пасиви – джерела утворення цього майна і його цільове призначення.

Групи економічно однорідних активів та їх джерел, об'єднаних під однією назвою і виражених однією загальною сумою, показують відповідно в активі або пасиві балансу на одному рядку. Їх називають статтями балансу. Наприклад, стаття активу балансу "Товари” показує наявність товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу, а стаття пасиву балансу "Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці” – заборгованість працівникам підприємства. Однорідні за економічним змістом статті об'єднуються в розділи активу і пасиву балансу.

У діючій формі балансу всі статті згруповано за їх економічним змістом у трьох розділах активу та 5 розділах пасиву, які мають відповідну назву. Загальні підсумки активу і пасиву балансу мають дорівнювати один одному. Це зумовлено тим, що в обох його частинах показано те саме майно але згруповане воно за різними ознаками: в активі – за складом і розміщенням, у пасиві – за джерелами його утворення і цільовим призначенням. Якщо актив балансу позначити через А, пасив – через П, статті активу – через а1, а2, а3, ..., аn, статті пасиву – через n1, n2, n3, ..., nn, можна побудувати математичні моделі рівності балансу.

32. Поняття ціни капіталу.

Для інвестора ціна капіталу є доходом, який він отримує від вкладення інвестицій у фінансові активи. Для емітента — фінансовими витратами, які він повинен сплатити інвестору у процентах до отриманого капіталу.
Ціна капіталу визначається попитом і пропозицією, які залежать на фінансовому ринку від багатьох факторів. Особливе значення мають ризики. Дохід, на який розраховує інвестор, визначається не тільки кон'юнктурою ринку, але й надійністю фінансових активів, в які вкладаються грошові кошти. Формується структура процентних ставок, що встановлюється за строками цінного папера, його ліквідністю, можливістю у визначений час сплачувати борг та іншими факторами.
На рівень процентних ставок (ціну капіталу) має вплив інфляція. На формування ціни впливають також інші ризики. За кожним з них визначається премія, яка додається до номінальної ставки.

33. Поняття норми та нормування.

Існує цілий ряд причин, що зумовлюють необхідність нормування на підприємствах .Нормування - це процес обчислення тієї частини оборотних активів (запасів та витрат), яка потрібна підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та здійснення розрахунків. Нормування оборотних активів включає розробку та встановлення на кожному підприємстві спеціальних норм за окремими видами матеріальних цінностей, витрат виробництва і т.д. та розрахунок нормативу власних оборотних активів в грошовому виразі на кінець року, кварталу.

Норма - це обчислювальна за кожним видом оборотних активів відносна або мінімальна їх величина, що необхідна для розрахунку нормативу. За окремими видами оборотних активів вона розраховується в абсолютних величинах (гривнях, копійках), за іншими - у відносних (відсотках).

Розроблені норми діють протягом декількох років та переглядаються при зміні технології виробництва, номенклатури продукції, що випускається, умов матеріально-технічного постачання та ін.

34. Структура та роль оборотного капіталу.+36

визначає оборотні кошти як "авансовану в грошовій формі вартість для планомірного створення та використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в мінімально необхідних розмірах, що забезпечують виконання підприємством виробничої програми і своєчасного здійснення розрахунків”. Чистий робочий капітал (NWC) в традиційній західній термінології представляє собою власні оборотні кошти.

Функціональна роль оборотного капіталу в процесі виробництва суттєво відрізняється від ролі основного капіталу. Оборотні засоби забезпечують безперервність процесу виробництва. Характерною їх особливістю є швидкість обороту.

Речові елементи оборотного капіталу (предмети праці) повністю споживаються в кожному виробничому циклі шляхом зміни своєї натурально-речової форми і повністю включаються до вартості виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг).

Структура - товарно-матеріальні цінності, товари відвантажені, грошові засоби, деб заб, ін об активви.

оборотний капітал виявляє певні взаємозв'язки між активом та пасивом балансу підприємства, тобто зобов'язання погашаються за допомогою активів, що повинні беззбитково реалізуватися:

NWC = CA – CL, (6.1)

де NWC – чистий оборотний капітал підприємства;

СА – поточні активи підприємства;

СL – поточні зобов'язання підприємства.

35. Поняття чистого оборотного капіталу.

36. Поглиблений аналіз власних оборотних коштів і поточних фінансових потреб.

Мета поглибленого аналізу - деталізований факторний аналіз і оцінка структурних змін майнового і фінансового стану підприємства та можливостей його розвитку на перспективу. Він конкретизує і доповнює експрес-аналіз, дає можливість всебічно оцінити фінансовий стан суб'єкта господарювання, пооб'єктно виявити внутрішньогосподарські резерви, визначити шляхи та прийняти управлінські рішення щодо їх використання.

37. Поняття капіталу.

Капітал – це економічна категорія, яка відома давно, але отримала новий зміст в умовах ринкових відносин. Як головна економічна база створення і розвитку підприємства, капітал у процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу.
Капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які інвестуються у формування його активів.

Капітал підприємства є основним фактором виробництва, Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, які забезпечують дохід, Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників,

Капітал підприємства є головним виміром його ринкової вартості, Динаміка капіталу підприємства є важливим барометром рівня ефективності його господарської діяльності

38. Основні джерела внутрішнього фінансування.

У науково-практичній літературі можна зустріти дві основних концепції трактування сутності та класифікації внутрішніх джерел фінансування. Перший підхід зорієнтований на фінансові результати, другий — на рух грошових потоків[44]. Це зумовлено тим, що не завжди доходи та витрати підприємства, відображені у звіті про фінансові результати, збігаються з грошовими надходженнями (видатками) в рамках операційної та інвестиційної діяльності відповідного періоду

До внутрішніх джерел фінансування підприємств здебільшого відносять такі:

чистий прибуток;

амортизаційні відрахування[45];

забезпечення наступних витрат і платежів.

Дезінвестиція і раціоналізація – інші форми вивільнення капіталу

39. Середньозважена вартість капіталу фірми.

Залучаючи капітал із різних джерел, фінансові менеджери намагаються оптимізувати структуру капіталу, щоб зменшити середньозважену вартість капіталу. Середньозважена вартість капіталу – середня ціна, яку платить підприємство за використання сукупного капіталу, сформованого з різних джерел.

можемо зробити висновок:

1) Чим більший грошовий потік, обумовлений діяльністю підприємства, і нижча вартість капіталу, тим більша вартість підприємства.

2) Якщо вартість фінансування збільшується, тоді вартість підприємства зменшується.

3) Зі зменшенням вартості фінансування, вартість підприємства збільшується.

40. Поняття інвестиційного проекту.

Проект є організаційною формою реалізації процесу інвестування. У цьому понятті зосереджені як стратегічне планування інвестиційної ді-яльності, так і практична реалізація щоденного оперативного керування нею.

Для того щоб повніше охопити багатофункціональність поняття "проект", визначимо інвестиційний проект у двох аспектах: як документ і як конкретні дії інвестора щодо реалізації своїх інвестиційних намірів.

Інвестиційний проект — це спеціальним способом підготовлена документація, що містить максимально повний опис і обґрунтування всіх особливостей майбутнього інвестування. У такому розумінні проект є документованим інвестиційним планом.

Інвестиційний проект — це комплекс заходів, що здійснюються інвестором з метою реалізації свого плану нарощування капіталу. Дії інвестора мають бути оптимальними для досягнення поставлених ці-лей при обмежених часових, фінансових і матеріальних ресурсах.

Така подвійність визначення дає змогу надалі точніше і повніше представити питания розробки й експертизи інвестиційного проекту. На відміну від поняття "інвестиційний проект" терміном "бізнес-план" позначають спеціальний документ, що містить тільки економічний план реалізації проекту та його обґрунтування. Бізнес-план є складо-вою інвестиційного проекту.

Слід зазначити, що інвестиційний проект як план дій інвестора в обраному напрямку істотно впливає на якість (тобто ефективність) інвестування. Можна стверджувати, що за наявності плану інвестор (чи його менеджер по проекту) досягне вищих результатів, аніж за відсутності плану (проекту) інвестування. Проект вносить системність та організованість у процес інвестування.

41. Види інвестиційних проектів.

Проекти прийнято розділяти на тактичні і стратегічні. До останніх

належать проекти, що передбачають зміну форми власності (створення

орендного підприємства, акціонерного товариства, приватного

підприємства, спільного підприємства і т.д.) або кардинальну зміну

характеру виробництва (випуск нової продукції, перехід до цілком

автоматизованого виробництва і т.п.). Тактичні проекти звичайно

пов'язані зі зміною обсягів продукції, що випускається, підвищенням

якості продукції, модернізацією устаткування.

42. Вплив інфляції на оцінку ефективності інвестицій.

Інфляція є постійною супутницею економічного життя планети з того моменту, коли гроші перестали вільно обмінюватися на золото і, навпаки, були введені обмеження на вивіз золота за державний кордон. СТАВКА ДИСКОНТУВАННЯ ТА ІНФЛЯЦІЯ. Коли людина йде до банку і вкладає гроші на депозитний рахунок, вона відмовляється від їх споживання в даний момент. За таку відмову вона хоче одержати певну плату, припустимо 10 %, щоб мати через рік можливість спожити більшу кількість товарів. Чи означає це, що через рік її купівельна спроможність збільшиться на 10%?
Звичайно, що ні, якщо в суспільстві існує інфляція. Припустимо, що її рівень становить 6 %. Це означає, що одиниця товару, яка коштує сьогодні 1 дол., завтра коштуватиме 1, 06 дол,000000000 ГРОШОВИЙ ПОТІК ТА ІНФЛЯЦІЯ. Аналізуючи грошовий потік, розрізняють два визначення:
* реальний грошовий потік - грошовий потік від реалізації продукції, який розрахований без урахування інфляції;
* номінальний (дійсний) грошовий потік - грошовий потік від реалізації продукції, що розрахований з урахуванням темпів інфляції.
Це означає, щр якщо в інвестиційному проекті буде розрахований грошовий потік, відповідно до якого ціна на продукцію буде збільшуватися щорічно на 2%, незважаючи на темпи інфляції (наприклад, завдяки зростанню авторитету торгової марки), то ми матимемо справу з реальним грошовим потоком.

ВИБІР СТАВКИ ДЛЯ ДИСКОНТУВАННЯ. Загальним принципом під час оцінювання інвестиційних проектів є те, що для дисконтування слід використовувати ту ставку, яка була взята для розрахунку грошового потоку.

43. Політика корпорації щодо структури капіталу.

Складові частини капіталу корпорації: власний капітал корпорації і залучені в борг кошти: V = Ve + D. Структура капіталу як комбінація цінних паперів, що їх емітує корпорація. Структуру капіталу корпорації становлять дві частини: сплачений акціонерний капітал та зобов'язання (борги). орпорація має прагнути досягти цілі оптимізації капіталу, яка полягає в тому, щоб співвідношення між запозиченими коштами та акціонерним капіталом забезпечувало найнижчу ціну капіталу за найвищої ринкової оцінки її вартості. Необхідно розуміти категорії «фінансовий леверидж» та «операційний леверидж». Перший розглядається як міра фінансового ризику, оскільки боргові зобов'язання в структурі капіталу збільшують ризик неповернення боргу. Другий є мірою операційного ризику, тобто можливістю управляти операційними витратами.

Слід також знати, як розраховуються фінансовий та підприємницький ризики, засвоїти категорію беззбитковості витрат. Треба навчитися визначати точку беззбитковості витрат (критичне співвідношення), або фінансову точку переходу, в якій очікувані доходи точно дорівнюють витратам.

Дивідендна політика є важливою складовою фінансової політики корпорації.

44. Загальна характеристика ефективності інвестиційних проектів.

Важливо розрахувати показники, які використовують у міжнародній практиці для визначення ефективності інвестицій, а саме:

- суму чистого приведеного доходу, що визначається за формулою

ЧПД = ГП-І,

де ГП — сума грошового потоку, приведена до теперішньої вартості з використанням методу дисконтування; І — сума інвестиційних коштів, що спрямовуються на фінансування інвестиційного проекту;

- індекс дохідності інвестиційного проекту

і« = ™;

- період окупності

° ГПп'

де ГПп — сума грошового потоку, приведена до теперішньої вартості, в окремому періоді. Для короткострокових інвестицій за такий період бе-руть календарний місяць, а для довгострокових — один рік.

Якщо підприємство планує залучити до співробітництва іноземного інвестора, то в цьому розділі необхідно викласти основні правові питан-ня, які гарантують захист іноземних інвестицій, пославшись на законо-давчі акти України, зокрема на Закони України "Про інвестиційну діяль-ність”, "Про режим іноземного інвестування”, "Про оподаткування прибутку підприємств” та ін.

45. Ризик як економічна категорія.

Зрозуміло, що ризик як економічна категорія виник з появою товарно-грошових відносин і відображає подію, яка може відбутися або ні. До того ж, для події, що відбулася, можливі три варіанти економічного результату. А саме:

позитивний ( вигода, прибуток);

нульовий (результат не змінився);

від'ємний (збиток, втрата).

Вчені вважають, що вперше спроба наукового визначення сутності та змісту поняття "ризик” була зроблена математиком Йоганом Тетенсом (XVIII ст.).

46. Види ризиків.

47. Заходи запобігання ризику.+49+50

управління ризиками - заходи, які здійснюються суб'єктами

первинного фінансового моніторингу, з визначення, оцінки,
моніторингу, контролю ризиків, що спрямовані на їх зменшення до
прийнятного рівня;

Для мінімізації негативних наслідків фінансових ризиків існує багато

внутрішніх механізмів їх нейтралізації. Серед них: запобігання ризику,

лімітування концентрації ризику, самострахування, хеджування, розподіл

ризику, диверсифікація та інші методи.

Під ризик-менеджментом слід розуміти систему управління ризиками на підприємстві, що передбачає використання методів та інструментів, спрямованих на виявлення, ідентифікацію ризиків, розрахунок ймовірності їх настання, їх оцінку (визначення можливого розміру фінансових втрат) та нейтралізацію (внутрішнє і зовнішнє їх страхування).

Основна мета управління фінансовими ризиками – мінімізація пов'язаних з ними фінансових втрат. Головними завданнями управління фінансовими ризиками є оптимізація структури капіталу (співвідношення між власними та позичковими джерелами формування фінансових ресурсів) та оптимізація портфеля боргових зобов'язань. Передумовою оптимізації структури капіталу є розрахунок ефекту фінансового левериджу. Оптимізація портфеля боргових зобов'язань досягається на підставі:

диверсифікації кредиторів;

максимізації рівня показника дюрації (середньозваженого строку непогашеної заборгованості);

мінімізації платежів за користування позичковим капіталом.

48. Основні правила ризик менеджменту.

Основні правила ризик-менеджменту:

1.Не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал.

2.Треба думати про наслідки ризику.

3.Не можна ризикувати багато чим ради малого.

4.Позитивне рішення приймається лише при відсутності сумніву.

5.При наявності сумнівів приймаються негативні рішення.

6.Не можна думати, що завжди існує тільки одне рішення можливо, є і інші.

Реалізація першого правила означає, що раніше, ніж ухвалити рішення про ризикове вкладення капіталу, фінансовий менеджер повинен:

1)визначити максимально можливий обсяг збитку по даному ризику;

2)зіставити його з обсягом капіталу, що вкладається;

3)зіставити його з усіма власними фінансовими ресурсами і визначити, чи не приведе втрата цього капіталу до банкрутства даного інвестора.

49. Заходи запобігання ризику.

50. Основні поняття фінансового аналізу.

Фінансовий аналіз – це спосіб оцінювання фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємства на основі даних поточного обліку і фінансової звітності.

Метод фінансового аналізу – комплекс науково–методичних прийомів дослідження фінансового стану підприємства.

Рентабельність – виражений у відсотках показник прибутковості, який характеризує ефективність витрат підприємства загалом або ефективність виробництва окремих видів продукції.

Ліквідність – здатність підприємства розраховуватися за своїми поточними фінансовими зобов'язаннями за рахунок своїх поточних активів.

Платоспроможність – здатність підприємства своєчасно і повністю сплачувати за своїми платіжними зобов'язаннями (негайно погасити свої поточні зобов'язання).

Фінансова стійкість – спроможність підприємства забезпечити фінансову діяльність за рахунок власних коштів.

Фінансовий стан підприємства – комплексне поняття, яке є результатом взаємодії усіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення й використання фінансових ресурсів.

54. Показники платоспроможності.

При оцінці ліквідності розраховують три основні коефіцієнти:

коефіцієнт покриття; Коефіцієнт покриття = Оборотні активи (ряд. 260 ф.1) + Витрати майбутніх періодів* (ряд. 270 ф. № 1) / Поточні зобов'язання (ряд. 620 ф.1) + Доходи майбутніх періодів** (ряд. 630 ф.1)

коефіцієнт швидкої ліквідності; Коефіцієнт швидкої ліквідності = Оборотні активи (ряд. 260 ф.1) – Запаси (ряд. 100-140 ф.1) + Витрати майбутніх періодів* (ряд. 270 ф.1) / Поточні зобов'язання (ряд. 620 ф.1) + Доходи майбутніх періодів** (ряд. 630 ф.1)

коефіцієнт абсолютної ліквідності. Коефіцієнт абсолютної ліквідності = Грошові кошти та їх еквіваленти (ряд. 230 + ряд. 240 ф.1) / Поточні зобов'язання (ряд. 620 ф.1) + Доходи майбутніх періодів** (ряд. 630 ф.1)

Для оцінки платоспроможності і фінансової стійкості не тільки розраховують співвідношення між поточним активами і поточними зобов'язаннями, але також визначають і їх різницю.

55. Поняття та основні методи фінансового прогнозування.

Під прогнозом розуміється науково обґрунтоване судження про можливі зміни об'єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни їх здійснення. Процес розробки прогнозів називається прогнозуванням. Є два основних методи прогнозування. Перший з них ґрунтується на фінансовій інформації попередніх років з урахуванням планів підприємства на наступний період, нинішнього і майбутнього впливів на елементи структури попиту.

У цьому напрямку пропонується прогнозування доходів підприємства із застосуванням економетричних моделей.

Другий метод базується на досягненні наміченої вищим рівнем менеджменту мети щодо заданого доходу при планових витратах або при беззбитковому рівні роботи. Якщо перший метод застосовується тоді, коли підприємство функціонує вже кілька років і накопичено достатній обсяг фінансової інформації, то другий використовується тоді, коли підприємство утворене нещодавно і тому не має інформації за попередні роки. У цьому випадку процес прогнозування починається з прогнозів обсягу реалізації, після чого прогнозують суми прибутків і збитків, рух готівки і балансові звіти. Визначення майбутнього обсягу виробництва й реалізації продукції є вхідною величиною і необхідним елементом встановлення взаємозв'язку між можливостями розвитку підприємства, потребами в інвестиціях і фінансових ресурсах.

56. Поняття банкрутства.

Сучасне поняття банкрутства бере своє джерело з конкурсного процесу, що мав місце в середньовічній Італії. Термін банкрутство в перекладі з італійської означає: banco — лава, rotto — зламаний. Така назва походить від звичаю перекидати чи ламати лаву, на якій сидів неплатоспроможний міняйла. З часом термін банкрут (банкрутство) залишився, але став означати фінансовий крах боржника, неспроможного виконати свої зобов'язання перед кредиторами.

Законодавче визначення поняття банкрутства міститься в Господарському кодексі України (далі — ГК) і в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»

Водночас, поряд з поняттям банкрутства, важливим є поняття неплатоспроможності боржника, оскільки ГК і Закон першою чергою спрямовані на відновлення платоспроможності.

58. Поняття фінансової санації.

Для запобігання банкрутства підприємства і його фінансового оздоровлення проводять фінансову санацію. Санація – це комплекс послідовних, взаємопов'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного і соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення його прибутковості та конкурентоспроможності у довгостроковому періоді.

Фінансова санація включає комплекс заходів, направлених на мобілізацію та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємства. Мета фінансової санації – покриття поточних збитків і усунення причин їх виникнення, поповнення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємства, скорочення усіх видів його заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу, формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

59. Програма санації.

Відповідно до вибраної стратегії розробляється програма санації, тобто система запрогнозованих, взаємозв'язаних заходів, спрямованих на виведення підприємства з кризи. Вона формується на підставі комплексного вивчення причин фінансової кризи... Конкретизує програму санації план її здіснення. В плані санації передбачаються заходи з відновлення платоспроможності, строки відновлення платоспроможності, умови залучення інвесторів, умови відповідальності інвестора за невиконання своїх зобов'язань, задоволення вимог кредиторів. План санації розробляється у формі бізнес-плану як сенаторами, так і підприємством-боржником





Реферат на тему: Відповіді на питання з предмету "Фінансовий менеджмент" (шпора)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.