Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Менеджмент

Успішно діючий керівник. Теорії лідерства в сучасній психологічній науці (курсова робота)

ПЛАН

1. Вступ:

вмотивування вибору проблеми, її актуальність для інтелектуального зростання

2.Основна частина:

1. Співвідносність понять

"лідер" - "керівник" "лідерство" - "керівництво"

2. Інтерпретація на аналіз: пошук робочої дефініції

3. Теорії лідерства в сучасній психологічній науці (за
матеріалами американських досліджень)

3.1 теорія рис

3.2 ситуативні теорії

3.3 особистісно-ситуативні теорії

3.4 теорія очікування-взаємодії

3.4.1 поняття емпатійного лідера

3.4.2 неагресивне лідерство у вільному від насилля
світі

3.4.3 гуманний стиль лідерства

3.5 теорії гуманістичного спрямування

3.6 мотиваційна теорія лідерства

3.7 теорія обміну та трансактного аналізу

3.8 інтегративна теорія лідерства

4. Успішно діючий керівник: що він/вона собою являє?
способи та передумови ефективного керівництва

4.1 особливості мислення керівника

4.2 уміння ладнати та боротися з агресією

4.3 управління емоціями

4.4 особистіший ідеал

5. Висновки

6. Використана література


 

ВСТУП

До теми моєї курсової роботи з психології мене наближали декілька факторів одночасно:

По-перше, спостереження за соціально-психологічною атмосферою в країні в період виборчої компанії 2002 року - як поштовх до зацікавлення питанням про механізми волі: як відбувається передача вольового імпульсу іншій особі чи особам, чому одні люди володіють цією якістю в більшій, інші в меншій мірі або не володіють взагалі. Що змушує їх в одних випадках коритися чужій волі, навіть радо її вітати, а в інших -противитися, іноді навіть на шкоду собі.

По-друге, мені здається, що саме життєве лідерство є однією із складових успіху. Лідерська позиція -це світоглядна позиція, оскільки лідерство - це повна відповідальність за самого себе і реорганізація самого себе . Я покладаю надію, що вивчення питання лідерства певним чином виховає мене дозволить розвинути якості мислячого індивіда, здатного до організації та впорядкування власного життя на засадах повної відповідальності за вчинки та думки.

По-третє, спроба наблизити себе до розуміння тези про світову історію, що на думку Тпотаз Сагіуіе* є не що інше як біографія великих особистостей, А також тривалі роздуми над так званим "комплексом бонапартизму".

*див. джерело № 5


 

1.СПІВВІДНОСНІСТЬ ПОНЯТЬ

"ЛІДЕР" - "КЕРІВНИК", "ЛІДЕРСТВО" - "КЕРІВНИЦТВО

У словнику - довіднику з Для початку вважаю за необхідне з'ясувати спільності та відмінності понять "лідер" - "керівник", "лідерство" - "керівництво". Для цього розглянемо та порівняємо з подальшим аналізом дефініції, запропоновані сучасною довідковою літературою з вищезгаданих питань.

психології* подані наступні визначення:

Руководство - деятельность, направленная на
координацию усилий людей при их
совместном достижении

определенной цели. *

Визначення подано з подальшою посилкою на статтю лідерство (см. лидерство),

Лидерство отношения доминирования и подчинения в системе межличностных отношений в группе. *

Пояснень понять "лідер" і "керівник" словник не подає. В короткому психологічному словнику**:

Лидер (ІеаСІег (англ.) - ведущий) - член группы с наивысшим социометрическим статусом, за которым признается особая роль при принятии групповых решений и организации совместной деятельности **.

Цікавим для визначення співвідносності понять "лідер -керівник" є така дефініція:

*див. джерело № 15 **див. джерело № 16


 

Руководитель - лицо, на которое официально возложены функции управления коллективом и организации его деятельности. Р. несет юридическую ответственность за функционирование группы (коллектива) перед назначившей (избравшей, утвердившей) его инстанцией располагает строго определенными возможностями санкционирования - наказание и поощрение - подчиненных в целях воздействия на их производственную (научную, творческую и пр.) активность. В отличие от лидера руководитель обладает формально регламентированными правами и обязанностями, а также представляет группу (коллектив) в других организациях. *

Що стосується понять "керівництво" і "лідерство", то у словниковій статті "руководство" дається повна посилка (см. лидерства), яке в свою чергу є повністю тотожна викладеній вище із словника-довідника з психологи **.

Словник з психології за ред. Петровського *** містить таке тлумачення поняття:

Лидер: 1) член группы, за которым она признает право принимать решения в значимых для нее ситуациях;

2) индивид, который способен играть
центральную роль в организации совместной
деятельности и регулировании

взаимоотношений в группе.

Лидер может быть руководителем группы, а может им не быть.


 

*** ****

див. джерело № 16 *див. джерело № 15 див. джерело №17 див. джерело №18


 

І, нарешті, "Психологічний словник" * пропонує таке визначення Іоняття

Лідер - це людина, яка завдяки своїм особистим якостям має переважний вплив на членів соціальної групи, і здійснює функції впливу, організації, мобілізації, цементування чи роз'єднання в групі засобами морального впливу, апелюючи до громадської думки (керівник виконує зазначені функції, спираючись на адміністративну владу, юридичний статус).

Б.Д.Паригін виділяє наступні відмінності між лідером та врівником:

1. Керівник звичайно призначається офіційно, а лідер
висувається стихійно

2. Керівнику надаються законом певні права та обов'язки,
а лідер може їх не мати

3. Керівник володіє певною системою офіційно
встановлених санкцій (соціальний контроль),
використовуючи які, може впливати на підлеглих;
лідеру цих санкцій не надано

4. Керівник представляє свою групу у зовнішній організації
та вирішує питання пов'язані з її офіційними
відносинами зовні. Лідер у сфері своєї активності
обмежений в основному внутрішньо груповими
відносинами

5. Керівник, на відміну від лідера, несе відповідальність
перед законом за стан справ у групі. Якщо керівником
групи та її лідером є не одна і та сама особа, то
взаємовідносини між ними можуть допомагати
ефективності спільної діяльності та гармонізації життя
групи або ж, навпаки, набути конфліктного характеру,
що в кінцевому результаті визначається рівнем
групового розвитку.

У групи (колективі), як правило, буває не один, а декілька лідерів. Завдання офіційного керівника групи (колективу):

* див. джерело № 18


 

вміло спиратися на цих лідерів, використовуючи авторитет і вплив кожного з них для успішного виконання предметної діяльності, оптимізації між особистісного спілкування.

Оптимальною для справи і психологічної атмосфери колективу є ситуація, коли офіційний керівник і неофіційні лідери становлять ядро колективу, мають єдині погляди на принципові питання життєдіяльності групи (колективу), спільно ведуть її до поставленої мети. *

'див. джерело №18


 

• 2.1НТЕРПРЕТАЦ1Я ТА АНАЛІЗ: • ПОШУК РОБОЧОЇ ДЕФІНІЦІЇ

Отож, чи існує різниця між лідерством і керівництвом?

У збірнику "Перехресні напрямки у лідерстві" * наводяться

{і точки зору американських вчених на це питання. Для одних

орів ці питання є синонімічними. Інші доводять, що лідером

/Іожливо стати, не будучи ефективним керівником, і навпаки. Інші

ціляють лідера від керівника зовсім чітко. Для них керівництво

Іначається як набір дій, заснованих на використанні раніш

Ічених технік та засобів, в той час як лідерство є загадкою, що

іується перш за все на особистості, яка самовільно виникає із

)цесів впливу та влади. На погляд Х.Минцерга, лідерство є

нією із ролей керівника. А.Залезник вважає, що лідери і керівники

няться з точки зору їх особистісних особливостей, уявлень про

5оту, відносин з іншими та уявлень про самого себе. Але якщо

ганізації зацікавлені в лідерах, то вони формувати їх так само, як

раз вони формують керівників. Н.Холломан операціональоно

зрізняє керівництво і лідерство. Перше характеризується

росинами влади, в той час як друге розглядається з точки зору

обистісного впливу. Керівництво зберігається системою директив,

! формально інституалізований авторитет, тоді як лідерство

мрається на думку групи і залежить від того, приймає група

Іизначеного керівника (лідера), Ч.Холломан наполягає на

шежуванні між самим індивідом і позицією, яку він займає.

Хоча лідерство і є одним з найбільш вивчених та зрозумілих Інструктів (Б.Гріффін) в соціальній психології, до середини 70-их жів стало зрозумілим, що спроба досягнути єдиного розуміння дерства на основі синтетичного підходу закінчилося невдало і зивела лише до виникнення великої кількості теорій - міні. В такий Іосіб це призвело до парадоксальної ситуації, коли виникло стільки визначень лідерства, скільки існує людей, що намагаються изначити це поняття.

Далі розглянемо декілька теорій лідерства, що иокремлюються на сучасному етапі розвитку психологічної науки.

див. джерело №2


 

З.ТЕОРІЇ ЛІДЕРСТВА У СУЧАСНІЙ

ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ (на матеріалах

американських досліджень)

3.1 Теорія рис * та її різновиди виникла під впливом зсліджень англійського психолога та антрополога Ф.Гальтона, який Іе на початку століття намагався пояснити лідерство на основі Іадковості. Основною ідеєю такого підходу було переконання, що )ли лідер володіє якостями, (які передаються спадково) котрі ідрізняють його від його послідовників, то ці якості можна иокремити. Проте перелік таких рис не вдалося укласти, коли в амках цього напряму були спроби дослідити царські династії різних ацій та проаналізувати шлюби між різними правителями.

Лише в 1940 році американський психолог К.Берд склав список $ 79 рис, котрі різні дослідники визначають як "лідерські". Серед них іули названі ініціативність, комунікабельність, почуття гумору, Іпевненість, приязність тощо.

Незалежно від ставлення до цієї теорії та її наукової вартості, Іюди продовжують вважати, що лідер повинен володіти деякими юновними рисами. І в залежності від відповідності певного лідера дом уявленням залежить міра вияву до нього (не'Одовіри масами.

Вважаю доцільним привести приклад, що вказує на деякі національні особливості сприймання лідера населенням **. Отож, в Іідері населення повинно побачити ті характеристики, які воно ж ;аме вважає визначальними. Звідси важливість соціальних зпитувань, які допомагають виокремити центральні для образа підера характеристики. Наприклад англійці найбільш важливими характеристиками для управління державою вважають відвертість, працелюбність, чесність, силу, впевненість. При цьому порядок перерахування відповідає пріоритету тієї чи іншої характеристики в масовій свідомості. У американців доволі часто перевага надається такій рисі, як компетентність, тобто здатність кандидата ефективно функціонувати на найвищій сходинці ієрархії. З цієї причини настільки важливою виявляється біографія лідера, адже вона слугує доказом того, що на своїй новій посаді він (вона) зможе використовувати досвід, здобутий раніше.

див. джерело №1 :*див. джерело №8


 

3.2 Ситуативні теорії лідерства. На зміну теорії рис прийшли ситуативні теорії лідерства, згідно з якими поява лідера є результатом місця, часу і обставин. Тобто в різних конкретних ситуаціях групового життя виділяються окремі члени групи, які перевершують інших принаймні в одній якості, але оскільки саме ця якість і виявляється визначальною і необхідною в цій ситуації, людина, яка нею володіє стає лідером. У цьому сенсі цікавим є висловлювання американського дослідника Дж.Шнейдера про те, що кількість військових лідерів Англії пропорційна кількості конфліктів, в які була залучена країна, це, на його думку, свідчить на користь впливу ситуативних факторів на висунення лідера. Ситуативна теорія лідерства підкреслює відносність рис, характерних лідеру, і передбачає, що якісно різні обставини можуть дати запит на якісно різних лідерів.

Для того, аби запобігти можливим запереченням, ніби теорія розглядає особистість лідера як маріонетку, американський вчений Е.Хартлі запропонував модифікацію цієї теорії. Він запропонував:

По-перше, якщо людина стає лідером в одній ситуації, то не виключено, що вона стане ним в іншій;

По-друге, в результаті стереотипного сприйняття лідери в одній ситуації розглядаються групою як "лідери взагалі";

По-третє, ставши лідером в певній ситуації, людина здобуває авторитет, який сприяє обранню її лідером наступного разу;

По-четверте, лідером частіше обирають людину, яка має мотивацію для досягнення цієї позиції.

3.3 Особистїсно-ситуативні теорії. Однак таке розмите формулювання не зняло однобокості з цієї теорії і, як часто трапляється в науці, два крайніх варіанти породили третій - більш чи менш компромісний, а саме особистісно-ситуативні теорії. В 1952 році Г.Герт та С.Мілз виділили чотири фактора, які, на їх думку, слід враховувати при розгляді феномену лідерства:

а) риси та мотиви лідера як людини

6} образи лідера та мотиви, що існують у свідомості його послідовників, які спонукають їх слідувати за ним

в) характеристики ролі лідера

г) інституціональний контекст, тобто ті офіційні та правові
параметри, в яких працює лідер і в які він та послідовники залучені.

Стогдилл та Гиатлі запропонували вивчати лідерство з точки зору статусу, взаємодії, сприйняття та поведінки індивідів стосовно інших членів групи. Таким чином, лідерство почало розглядатися як відносини/стосунки між людьми, а не як характеристика окремого індивіда.


 

Між іншим, існують і інші школи, що мали свою частку у вивченні іеї проблеми Наприклад, 3.4 Теорія очїкування-взаємодГГ. її

редставниками є Дж.Хоманс, Дж.Хеліфіл, Р.Стогділ, С.Еванс, >.Фідлер. Цій школі належить спроба створення операционально"»* Іоделі лідерства, зокрема Ф.Фідлер пропонує свій варіант -шовірна модель ефективності лідерства", де робиться акцент на ггеграції впливу лідера (а саме його особистісних характеристик) і итуативних перемінних (відносин між лідером та послідовниками, тупені влади лідера, сутності групового завдання). Фідлер виділяє : можливих стиля лідерства:

орієнтацію на задачу (інструментальне) орієнтацію на між особистісні стосунки (емоціональне)

На думку Фідлера, стиль лідерства співвідноситься з ситуативними перемінними (при чому кожна перемінна має чітке Іількісне вираження) таким чином, що найбільш сприятлива ситуація для лідера включає гарні стосунки з послідовниками, добре юзроблене завдання, сильну позицію лідера. З цього передбачення ЭДдлер робить висновок, що в дуже сприятливих, або, навпаки, дуже ^сприятливих для групи ситуаціях, лідер, скерований на задачу, цосягає більше результатів, ніж лідер орієнтований на людей. При помірно сприятливій ситуації більш успішним виявляється лідер, орієнтований на людей *.

3.4.1. Поняття "емпатійного" лідера

Емпатійний лідер - це уміння розуміти і розподіляти почуття інших, а також прогнозувати їх емоційні реакци в залежності від того, наскільки ті чи інші дії влади зачіпають їх особистісні проблеми та інтереси, всі питання їх людського існування. Іншими словами, це лідер орієнтований на людей.

3.4.2. Неагресивне лідерство у вільному від насилля
світі.

Вважаю за доцільне прослідкувати деякі тенденції агресивного лідерства на противагу тенденції можливого об'єднання найбільш дієвих елементів стилів керівництва, притаманних обом статям, в єдиний стиль, який буде здатний протистояти насиллю, що домінує в світі.

*див, джерело № 13


 

Г. Нікарті, Н. Готліб і С. Коффман проаналізували агресивні стилі лідерства. До них належать:

а) маніпулятивний стиль: його носи приховують власні
помилки, у всьому звинувачують інших, розширяють коло обов'язків
підлеглих, не беруть до уваги потреби інших. Такий керівник
зазвичай заперечує власні погані стосунки із співробітниками і не
втручається, коли хто-небудь інший ставиться до них погано.

б) керівники схильні до диктаторського стилю лідерства,
зазвичай відповідають на скарги підлеглих з пропозицією піти з
роботи та ствердженням їх нікчемності. Такі адміністратори
розглядають підлеглих як засіб для випуску продукції, нехтуючи
значення їх почуттів.

в) адміністраторський тип керівництва відрізняється
зорганізованістю, боротьбою за честь мундира, прагнення до
ефективності закриває потреби людей. Вплив умов праці на
підлеглих не береться до уваги.

г) псевдо - демократичний стиль характеризується
роздачею доручень та заохочень, але в напружених ситуаціях такий
адміністратор вдається до образ та докорів у відчайдушній спробі
закінчити роботу вчасно. Такий стиль може переходити в
диктаторський.

Ті ж автори описують не передбачуваний стиль лідерства, що характеризується хаос ними переходами від крику до похвали і знову до критичних зауважень. В результаті - заохочення та приниження співробітника можуть відбуватися в один день, рішення керівника часто перешкоджають виявленню ініціативи підлеглими.

д) стиль керівництва, що полягає у поступовому подоланні
криз, провокує власне їх появу, тому планувати будь-що не є
можливим. Такий стиль супроводжується також вибаченнями
керівника перед співробітниками в персональному порядку, хоча
ображено їх було публічно.

Отож, агресивний стиль керівництва може бути притаманним як чоловікам, так і жінкам, і спрямований він на адресу тих І інших. Він залежить від готовності використовувати владу, необхідності контролю, готовності рахуватися з почуттями та потребами підлеглих на противагу прямим емоційним атакам, заснованих на переконанні, що така розрядка власної напруги припустима, якою б не була її ціна для підлеглих та колег.


 

3.4.3. Гуманний стиль лідерства. * Гуманним та ефективним лідерство може стати противагою агресивним стилям, що відображають жорстокість, яку ми бачимо довкола і відчуваємо на собі.

Такий стиль керівництва має бути неагресивним, раціональним та інструментальним і ставить за ціль досягнення результату разом з піклуванням про підлеглих з врахуванням їх почуттів та потреб (так як і решти колег та керівництва). Внесок кожного учасника у загальну справу має цінитися належним чином, незалежно від того, чи впливає він на прийняті в кінці рішення. На жодному з рівнів адміністрації не має бути допустимим агресивне поводження, а у посаді. Таке розуміння гуманного лідерства має на меті певну зміну поглядів на виробничі відносини - методи керівництва мають ставити своєю кінцевою метою як створення продукції високої якості.

Така норма - неагресивної, необразливої атмосфери на робочому місці створить клімат довіри та співробітництва, а керівник має заохочувати всіх підлеглих, об'єднувати зусилля та вміння для виробництва продукції відмінної якості. Гуманне лідерство призводить до того, що виникає порядок, за якого досягнення виробничої цілі не супроводжується агресією чи образами ні за яких обставин.

Відмова від таких форм поведінки на робочому місці створює прототип мирного співробітництва у всьому світі.

Хоча гуманна атмосфера на робочому місці не може покінчити з насиллям у світі, що нас оточує, але робить свій внесок у створення прототипів спільного функціонування; бажано, безперечно, аби до них приєднувалися і моделі не насильної взаємодії в сім'ї та суспільстві.

Інше розуміння лідерства представлено в теоріях так званого 3.5. Гуманістичного спрямування, яке стверджує, що людське створення по своїй природі - складний мотивований організм, а організація, в принципі, завжди підлягає управлінню. Саме тому лідер повинен так установити організацію, аби індивіду була забезпечена свобода для здійснення власних цілей, потреб і разом з тим аби робити внесок у здійснення цілей організації. Ці ідеї були розвинені у працях Р.Алейка, Дж.Макгрегора та інших

американських психологів._______________________________________________________

*див. джерело №8


 

3.6 Мотиваційна теорія лідерства *

Отримала досить широку підтримку так звана мотиваційна теорія лідерства. Представники якої (С.Мітчел, С.Еванс та інші) доводять, що ефективність лідера залежить від його впливів на послідовників, на їх здатність до продуктивного виконання завдань та задоволення, яке вони відчувають в процесі роботи. Ця теорія передбачає- певну структуру лідерського процесу, визначає типи лідерської поведінки: це підтримуюче лідерство, директивне лідерство та лідерство, орієнтоване на досягнення якісного результату установки поведінки послідовників, які враховують задоволення чи незадоволення роботою, схвалення чи несхвалення лідера, мотивацію поведінки; ситуативні фактори, які по-перше , включають індивідуальні риси послідовників і по-друге, фактор "оточуючого середовища" (поставлене завдання, система влади в групі тощо), який виконує 3 функції, від яких залежить вплив лідера на мотивацію послідовників:

мотивацію послідовників на виконання поставленого завдання стабілізацію поведінки послідовників нагородження за розв'язання завдання

Мотиваційна теорія лідерства дозволяє не лише припустити завчасно, який стиль буде найбільш ефективним в тій чи іншій ситуації, але й пояснити чому.

3.7 Теорії обміну та трансактного аналізу

Помітне місце серед досліджень проблеми лідерства займають і теорії обміну та трансактного аналізу. Дж. Тібо, Дж.Марч, Г.Саймон. Дж.Хоманс, Г.Келлі. К.Джерджен розглядають лідера як особу, котра відчуває потреби та бажання своїх послідовників і пропонує їм способи їх здійснення та задоволення.

3.8 Інтегративна теорія лідерства

Не важко помітити, що всі вище перелічені підходи мають право на існування, оскільки всі вони відображають той чи інший аспект проблеми. Але, очевидно, для комплексного розуміння феномену лідерства необхідно враховувати різні типи перемінних, які в сутності визначають природу лідерства в кожній конкретний період.

*див. джерело №18


 

Під перемінними цієї системи слід розглядати:

спекуляції над особистістю лідера (його походження, процес соціалізації та спосіб висунення)

аналіз характеристик послідовників аналіз відносин між лідером та послідовниками

розгляд результату взаємодії між лідером та прихильниками в певних ситуаціях

За такого підходу на перший план висуваються відносини Іідера з послідовниками. Деякі вчені вважають відносини "лідер -Іослідовники" домінуючим фактором, який визначає лідерство, Іаприклад, М.Едельман вважає, що лідерство визначається ;пецифічною ситуацією і виявляється у відповіді послідовників на дії •а звертання лідера. Якщо вони відповідають ствердно, слідують за шм ,то це лідерство, якщо ні, то це лідерством назвати не можна.

Тут акцент робиться на емоційній стороні процесу: лідер може )ути орієнтованим на розв'язання реальних завдань, досягнення Іевних цілей, а може надавати перевагу взаємовідносинам зі своїми Іослідовниками. Саме такий стиль лідерства став предметом аналізу тих теорій, де міжособистісні відносини виступають на перший план.

!, нарешті, атрибутивні теорії, які розглядають лідера як свого роду маріонетку, яка отримує прямі вказівки та владу від своїх послідовників, які приводять лідера в рух як лялькар ляльку. Феномен лідерства може розглядатися або з акцентом на активність лідера, або з акцентом на активність послідовників, або як результат двобічного впливу.

Прикладом першого варіанту може послужити ідея Р.Мічелза про "технічну необхідність" лідерів, які завжди існують поза контролем послідовників, концепція лідерства як результату творчості групи запропонована А.Бентлі, ілюструє можливість іншого варіанту. Дж.Пейдж вважає, що лідери частково є послідовниками тих, ким вони керують, а послідовники - лідерами тих, за ким вони слідують.

Ось так, навіть короткий аналіз наявних теорій лідерства дає уявлення про цей феномен. Хоча точного у науковому розумінні визначення поняття лідерства немає.


 

4.Успішно діючий керівник і він/вона собою представляє *

В даному розділі будуть наведені результати досліджень, проведені американськими вченими Дж.П.Кенджемі та К.Дж. Ковальські на предмет виявлення особливостей поведінки успішно діючих керівників вищої ланки компанн"'Фортуна 100".

4.1 Особливості мислення:

1.Здатність до екстраполяції: сильні лідери не потребують
занадто багато даних. Володіючи глибокими і широкими
знаннями, вони інтуїтивно розуміють як далеко вони можуть
зайти в своїй експлуатації ситуації.

2. Здатність до розробки декількох проблем одночасно:
занадто високий рівень наполегливості для успішно діючих
керівників небажаний. Оскільки потребується гнучкість, яка
складає дуже важливий елемент поведінки лідера.

3. розуміння: успішно діючі лідери володіють високим рівнем
сприймання, відрізняються добре розвиненою інтуїцією, їм
притаманна здатність, яку можна назвати "спритність у
вуличному натовпі". Вони вихоплюють суть справи інтуїтивно
і швидко відокремлюють суттєву сторону ситуації від
несуттєвої.

4. Стійкість у ситуації невизначеності: лідера не лякає
невизначеність чи відсутність зворотного зв'язку. Білі плями
не заважають його діяльності. Лідер виконує свою справу і
без негайного зворотного зв'язку і розв'язує проблеми, що є
непосильними для інших, нездатних до дії в умовах
невизначеності.

4.2 Уміння ладнати та боротися з агресією:

5. Здатність брати керівництво на себе: лідер швидко
входить в роль керівника з моменту свого призначення, не
вибачаючись за нього і не звертаючи увагу на претензії тих,
хто вважав себе кандидатом на цю посаду. Лідер не дозволяє
їх розчаруванню, ревнощам та заздрощам заважати
виконанню своїх обов'язків.

6. Наполегливість: успішно діючі керівники за відсутності
догматизму та ригідності наполегливо виконують задумане,
навіть якщо їхня точка зору виявиться непопулярною, їм
притаманне інтуїтивне розуміння, за які ідеї слід триматися,
при цьому вони активно цікавляться всіма доступними
даними, їх не лякає незгода з іншими.


 

7. Здатність до співпраці: успішно діючі керівники вміють
скривати свою ворожість і діяти ефективно, не
дивлячись на неї. їм вдається нівелювати свої неприязні
почуття. Таким керівникам притаманне вміння
розмовляти з людьми, такт, можливість спілкуватися на
будь-якому рівні. Завдяки добрій здатності до
міжособистісних контактів, такі лідери добиваються
ґрунтовної підтримки своїх ідей.

8. Ініціативність **: успішно діючий лідер активний.
Він/вона веде в атаку. Йому/їй зрозумілі можливості, які
залишаються поза увагою інших. Він/вона знає, коли
розпочати - це частина його інтуїтивного знання. Коли
інші вагаються, лідер діє. Ініціативність такого керівника
включає одне із основних складових, які ведуть до успіху
- здатність ризикувати.

9. Енергійність: керівникові важко досягти успіху, не
володіючи витривалістю, без фізичних та
інтелектуальних сил, які поповнюються за рахунок
величезної енергії успішно діючого лідера. Такий
керівник продовжує справу, коли інші вже "падають від
утоми".

4.3 Управління емоціями:

10. Здатність робити ставку на інших: успішно
діючий керівник охоче передає знання, дає поради
допомагає зростанню інших, не жалкуючи на це часу.
Він/вона завжди готовий(а) допомогти професійному
зростанню та розвитку, просуненню Інших по службовій
дробині.

11. Сенситивність: керівники мають бути чутливими
до почуттів інших, їм властива емпатія. Вони здатні
поставити себе на місце іншого і відчувати переживання
іншого. Лідери, які досягають успіху, володіють свого
роду особистим радаром, що дає їм можливість
відчувати і навіть думати як їх колеги.

12. Ідентифікація себе зі справою: здатність
переживати невдачі без почуття поразки чи приниження,
їх приваблює сам процес досягнення результату; вони
не намагаються бути всемогутніми та все бачними; не
намагаються бути всюди одночасно, робити всю роботу
за інших, не намагаються вдавати, що вміють все. Лідери

*див. джерело №11 **див. джерело №12


 

високого рівня вміють доручати роботу іншим, їх не приваблює влада як така, вони скоріше зацікавлені в досягненні цілі. Вони отримують справжню насолоду від успіху інших, а не від власного необмеженого могуття і всевладдя. Влада, якою вони користуються, походить із поваги, яку вони викликають. Вони не прагнуть зайняти якомога більше керівних посад, знаючи, що їх вплив і так достатній і їм немає потреби застосовувати владу для досягнення успіху. Вони знають собі ціну і задоволені нею, у них повна впевненість у собі. Все це дає такому лідеру сили протистояти небажаному розвиткові подій.

13. Здатність до співчуття: вони виявляють співчуття
до інших, не очікуючи, що за це їх будуть любити. Вони
здатні неупереджено і точно оцінити своїх підлеглих,
чудово розуміючи, що всіх задовольнити при
неможливо. Вони уміють поспівчувати людині, не
дозволяючи при цьому зробити себе безпорадним та
невимогливим. Такий лідер прекрасно розуміє, що
прагнення за будь-що подобатися своїм підлеглим
робить його нездатним керувати ними. Дякуючи
сильному почуттю ідентифікації він/вона здатен(а)
приймати непопулярні рішення

14. Зацікавленість у рості організації, а не v власній
кар'єрі: справжній лідер обов'язково зацікавлений_в
тому, що він залишить після себе. Його(н) найбільше
прагнення не до особистої влади, йому не потрібно аби
вся організація підходила під його смаки. Йдучи,
він/вона хоче залишити результат своєї роботи.

15. Незалежність: лідери, що досягають успіху,
розуміють кордони своїх можливостей. Тому вони
співпрацюють з іншими, дослухаються до них, але коли
справа доходить до прийняття кінцевого рішення, вони
показують незалежність. Прийнявши рішення на основі
всіх фактів, що є у розпорядженні, вони дотримуються
його. Такого лідера не можна примусити схилитися до
рішення, з яким він/вона не згоден(а): скоріше він усуне
себе з посади, ніж піде наперекір своїм поглядам та
переконанням.


 

4.4 Особистісний ідеал

16. Гнучкість: керівн икові немає потреби
зосереджуватися в кожний момент на єдиній проблемі,
він/вона може вирішувати одночасно декілька питань і,
коли це необхідно, переключитися з одного напряму
діяльності на Інший. Керівник, який прагне успіху,
розвиває в собі гнучкість, розуміючи, що дуже легко
залишитися обмеженим своїми смаками та
захопленнями.

17. Стійкість до стресу: лідер вміє піклуватися про своє
здоров'я, як тілесне, так І психічне і боротися зі
стресами. Він/вона розуміє, що для цього необхідно
вести збалансований спосіб життя, І керувати своїм
життям і своїм часом. Успішний керівник не дозволяє
обставинам і часу керувати собою. Він/вона відчуває
себе за такого способу життя добре і з задоволенням
передчуває все, що чекає його/її попереду щодня.
Відчуваючи дію стресу, він/вона знає, що зробити аби
запобігти шкоди для здоров'я

18. Наявність мети: лідер має тверді наміри,
переконання та ясну мету. Ціль є в його житті, ціль є в
його роботі. Проникнувши він/вона просто чекає, що
принесе йому день новий. Наявність цілі передбачає
планування, і щодня наближає лідера до досягнення
поставленої мети. Ціллю, за звичай, є реалізація мрії:
мрії проте, чим стане все його життя. Лідер любить і
вміє часто по-філософськи говорити про свою мрію
однак погляди керівника не повинні бути закостенілими.
Мрія повинна розвиватися як і пов'язана з нею ціль.

19. Керування авторитетом: керівник використовує всю
свою владу і вплив на благо суспільства. Він/вона
відповідально ставиться до відповідальності, що
покладається на нього. Лідер присвячує свій час, сили
та енергію на покращення життя людей та розвитку
суспільства, використовуючи всі можливі ресурси.

20. Почуття гумору: найбільшого успіху досягають
керівники, що володіють почуттям гумору. Вони здатні
бачити гумористичний бік там, де інші бачать лише
трагедію. Вони не дозволять невдачам пригнічувати
себе, вони здатні знайти в будь-якій ситуації щось
комічне. Вони легко знаходять різноманітні можливості.
Зробивши помилку вони визначають її готові сміятися
над собою, а не перекладати провину на Інших


 

21. Цільність особистісного ідеалу: лідер добре уявляє те, до чого прагне, як живе. Він послідовний і постійно докладає зусиль до того, аби слова не розходилися з ділом, аби відповідати своєму особистішому ідеалу. Наслідком співпадіння цього ідеалу і фактичної поведінки є те, що лідер живе у злагоді з самим собою *, з ним легко спілкуватися, оточуючі почувають себе поряд з ним невимушене, незалежно від їх посади чи суспільного становища. Люди не відчувають страху і охоче довіряють такому лідеру свої переживання і проблеми, лише особистісна мета робить це можливим.


 

5. ВИСНОВКИ

1.Підсумувавши все вище зазначене, можна зробити висновок,
що всі концептуальні підходи до проблеми лідерства
знаходяться локи-що на стадії зовнішнього опису явища і
систематизації ознак, які спостерігаються: передбачення та
накопичення емпіричних матеріалів у цих межах.

2. Спроби виокремити ставитися з повагою до різних стилів
керівництва, що притаманні певній статі чи типу особистості,
настільки ж важливі для гармонійних та спокійних взаємин на
робочому місці, так як і набуття особистісно-орієнтованого та
інструментального стилю керівництва. Виробничі цілі легше
досягаються там, де керівництво зацікавлене долею
підлеглих-звільнених, фізично-неспроможних чи людей, які
страждають депресією. Якщо стиль лідерства, що
заключається у співробітництві і відмові від агресії, стане
нормою, якщо йому будуть вчити, це дасть імпульс до розвитку
справи і всього суспільства у гуманістичному напрямку.

3. Чим повніше відповідають цілі, інтереси кожного співробітника
спільним цілям, чим більше співробітники знають про ці цілі,
про характер своєї роботи, про оточуючих, тим краще вони
працюють, виявляють більшу відповідальність за спільну
справу, у них менше непорозумінь і конфліктів з керівництвом,
а це означає - вищі показники ефективності праці.

І Як показує охоплений аналізом матеріал, існує певна неможливість дати повну, кінцеву дефініцію поняттям "лідер" -"керівник", "лідерство" - "керівництво". На основі опрацьованого матеріалу можу лише припустити, що керівництво - це скоріше соціальна роль, а керівник, відповідно, - її виконавець, лідерство - це скоріше риса психіки, що виявляється в умінні акумулювати, концентрувати у собі інтереси групи і повести її за собою, в свою чергу, лідер - це людина, якій притаманні вищезазначені якості.


 

6. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

СТАТТІ:

1) Е.Б.Абашкина, Ю.Н.Косолапова. О теориях лидерства в
современной политической психологии // США: Экономика,
политика, идеология. 1993 / №4

2) С.А.Алифанов. Основные направления анализа лидерства //
Вопросы психологии. 1991 / №3

3) Д.Д.Вачугов, В.Р.Веснин. Как руководить людьми // Социально-
политический журнал. 1993 / №4

4) Ю.І.Нєженцев. особистість керівника // Комуніст України. 1990 /
№7

5} В.Ршетников. Наш партнер Б.Клинтон: психолого-аналитическое исследование // Российские вести. 22/04/1993

6) Ю.Гарденс. Исцели свое прошлое // Интересная газета. №3(66}
1999г.

НАУКОВО-ПОПУЛЯРНІ ВИДАННЯ:

7) Лидерство в бизнесе: психологические проблемы / под ред.
Ушакова Т.Н., -Феникс. -Дубна. -1997

ВИКОРИСТАНО МАТЕРИАЛИ СТАТТЕЙ:

8) Лоринг. Гуманное лидерство в 20-ом столетии

9) Р.У.Клоуз. Мировое лидерство в 20-ом веке

10) Р.К.Гибсон. Лидерство в свободном обществе

11) Дж.П.Кенджеми, К.Дж.Ковальски. Успешно действующий
руководитель: что он собой представляет?

12) Н.Хилл. Думай и богатей. -4. -Настольная книга бизнесмена.
Шестнадцать законов успеха. -М., Торговый гранд. -1998

ЛІТЕРАТУРА ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ:

13) Оеап КеіШ ЗітопШоп. Огеаїпезз: УУгІо таКез НізЬгу апс! \#Іту.
Тгіе СІЖогсІ Ргезз Ме\л/ УопЧ Іопо'оп. 1994

14) Раи! СНапсе, Т Оеогде Наггіз. ТЬе Везі от" Рзуспоіоду Тосіау. Мс
Огсм-НіІІ РиЬІізИіпд Сотрапу Ые\л/ УогК ЗІ Іоиіз Зап Ргапсізсо.
1990

ДОВІДКОВА ЛИТЕРАТУРА:

15) Н.И.Конюхов. Словарь-справочник по психологии. -М., -1996

16) Краткий психологический словарь // под общей ред.
А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского, -М., Изд-во политической
литературы, -1985

17) Словарь по психологии // под ред. Петровского А.В., -Мм -1985

18) Психологічний словник // за ред. В.І.Войтка, -К., вид-во Вища шк., -1982





Реферат на тему: Успішно діючий керівник. Теорії лідерства в сучасній психологічній науці (курсова робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.