Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Менеджмент

Сутність менеджменту (лекція)

Сутність менеджменту

1. Визначення менеджменту.

2. Критерії успіху організації.

3. Менеджер та підприємець.

4. Спеціалізація менеджеру.

5. Власність та підприємництво.

1. Визначення менеджменту

МЕНЕДЖМЕНТ :

– це вміння досягти встановленої цілі, використовуючи труд та здібності інших людей;

– це функція або діяльність по керівництву людьми;

– це галузь знань, наука про методи такої діяльності;

– це певна категорія (соціальний клас зі своїми відносинами) професійних управлінських робітників.

Таким чином, МЕНЕДЖМЕНТ – це діяльність одних працівників з іншими і за допомогою інших для досягнення встановлених цілей організації у змінному середовищі. Це процес проектування дій робітників, об'єднаних у організацію, причому вона повинна зберігатися як ціле та продуктивно досягати встановлені цілі.

Основні напрямки, внутрішні завдання менеджменту (як комплексна взаємодія процесів) показані на малюнку 3.1. В решті решт, менеджмент являє собою єдність теорії та практики, що дозволяє узагальнювати опит та допомагати досягненню успіху організації, її діяльності.

2. Критерії успіху організації

Загальновизнаний діалектичний підхід полягає у вивченні явищ з позицій – загального – особливого – одиничного. Виходячи з цього, на рівні загального можна виділити такі критерії оцінки діяльності організації (загальні критерії):

1. виживання – час існування дієздатної організації;

2. продуктивність – співвідношення результатів та ресурсів;

3. прибутковість – фінансові показники діяльності.

v Критерії вдалого менеджменту П. Друкера (1954 р.) можна представити як рівень особливого:

1 дієвість (задоволення споживача, результативність робіт та соціальна відповідальність організації);

2 економічність (співвідношення планових та фактичних витрат);

3 якість продукції;

4 продуктивність (співвідношення між результатами та витратами);

5 якість трудового життя;

6 прибутковість;

7 інноваційність. 

Прогнози:

1. Очікування змін.

2. Обмеження.

3. Інтереси.

4. Перешкоди.

Очікування пов'язаних груп

1. Клієнтура.

2. Кадри.

3. Керівництво.

4. Власники.

5. Держвлада.

6. Фінансисти.

7. Компаньйони.

Можливості

1. Область діяльності.

2. Ринки.

3. Конкуренція.

4. Соціальні фактори.

5. Політичні фактори.

6. Інституціональні фактори.

Ризик

1. Область діяльності.

2. Ринки.

3. Конкуренція.

4. Соціальні фактори.

5. Політичні фактори.

6. Інституціональні фактори

Переваги

ü у виробництві;

ü на ринках;

ü у економіці;

ü управлінні;

ü ресурсах

Недоліки

ü у виробництві;

ü на ринках;

ü у економіці;

ü управлінні;

ü ресурсах.

ВИСНОВКИ

1. реагування на прогнози;

2. реагування пов'язаних груп;

3. використання можливостей;

4. попередження небезпеки;

5. удосконалення переваг, їхнє використання;

6. праця над недоліками.

Нарешті маємо:

1. стратегічні плани;

2. річні (тактичні) плани

· Мал. 3.2. Фактори успіху організації

Фактори успіху


 

v Цікаві критерії вдалих організацій журналу "Форчун”:

1 якість менеджменту;

2 якість продукції та послуг;

3 здібність до нововведень;

4 віддача від довгострокових інвестицій;

5 фінансова стабільність;

6 здібність приваблювати та утримувати талановитих людей;

7 відповідальність перед суспільством;

8 використання активів корпорації.

Спробуйте, прочитав та обміркував вищевикладене, записати свої критерії, свої уявлення про те, що говорить про успіх бізнесу підприємницької діяльності. Іншими словами, які боки, моменти, показники дозволяють говорити по успіх організації, фірми.

А головне – які критерії оцінки є специфічними, визначальними і показними для державних закладів, бюджетних організацій та служб.

Фактори, що визначають успіх діяльності організації схематично представлені на малюнку 3.2.

3. Менеджер та підприємець

Визначив менеджмент як сферу діяльності та сукупність методів управління, менеджером слід називати людину, професійно зайнятою управлінням. Важливо показати різниці понять "менеджер” та "підприємець”.

Ще у XVIII століття французький економіст Р. Кантільйон ввів термін "підприємець”. Це означало людину, яка бере на себе риск організації нового підприємства або розробки нової ідеї, продукції чи виду послуг. Таке уявлення і зараз лежить у основі поняття підприємництва:

ПІДПРИЄМНИЦТВО = СВОБОДА + ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Свобода – вести діло самостійно, розпоряджатися засобами та ресурсами. Відповідальність – зобов'язання відповідати за свої рішення матеріально та морально.

Зазвичай підприємці самостійно формують цілі організації та управляють нею на початку діяльності, тобто вони є менеджерами. Але часто фінансові можливості підприємця не забезпечені його здібностями ефективно управляти, тим більш, що управління великою організацією потребує ще й спеціалізації по функціям планування, мотивації, контролю та ін. Звідси – потреба у професійних спеціалістах – менеджерах.

Управлінська діяльність різноманітна, має загальні, особливі та приватні ознаки. Вони визначаються рівнем правління, специфікою видів діяльності. Але кожен менеджер виконує свої функціональні обов'язки, входячи у своєрідні управлінські ролі. Їхня класифікація по Г. Мінтцбергу представлена у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Управлінські ролі по Г. Мінтцбергу

Категорія

Роль

Характер ролі

Міжособові ролі

Інформаційні ролі

Вирішальні ролі

1. Номінальний начальник

2. Лідер

3. Зв'язник

4. Нервовий центр

5. Розповсюджувач

6. Представник

7. Підприємець

8. Ліквідатор

9. Розподіляє кошти

10. Посередник

Символ юридичної влади, що виконує певні церемоніальні обов'язки (наприклад, підписання документу і прийом відвідувачів)

Стимулює підлеглих на досягнення цілі

Є ланкою у горизонтальному (а також у вертикальному) ланцюжку обміну інформацією

Збирає несистематизовану інформацію, приймає усі типи інформації

Передає відібрану інформацію підлеглим

Передає відібрану інформацію у зовнішній світ

Проектує і починає зміни усередині організації

Приймає коректуючи міри у незвичайних ситуаціях

Вирішує, хто повинен отримати ресурси

Приймає участь у переговорах з іншими сторонами (наприклад, з оптовиками і профспілками), щоб захистити інтереси організації

4. Спеціалізація менеджера

"Менеджер” – це англомовний еквівалент російського терміну "керівник”. Існує декілька версій походження терміну "менеджер”. До речі, найбільш часто у нас використовують термін "управлінський персонал”, до якого відносять усіх зайнятих у сфері управління.

Менеджер – професійний спеціаліст з організації та управління у сферах виробництва, збуту і обслуговування, який має певну адміністративно – господарську самостійність. Управляючий, керівник, директор, завідуючий, адміністратор – це спеціалізації менеджера (див. .мал. 3.3.)

Керівник реалізує функції управління, для чого обкладається обов'язками та наділяється правами. Управляючий – посада, іншими словами 0 різновид керівника. Організатор проектує та забезпечує діяльність. Налагодив її, він від вузької функції координації може повернутися до більш широких масштабів керівництва, а може й зовсім вийти із сфери управлінської діяльності чи виконувати чисто технічні функції, займатися фізичною працею. Друкарка, секретар і технічні працівники, працюючи лише з інформацією, все ж таки відносяться до управлінського персоналу. Та сама друкарка, координуючи дії своїх співробітників під суботника (миття вікон) стає організатором. В решті решт, якщо функції організації, координації передує самостійний аналіз, прийняття рішення і контроль за його реалізацією іншими людьми, то ми маємо керівника.

5. Власність та підприємництво

Підприємницька діяльність може бути організована на базі:

v приватної власності:

§ індивідуальне (родинне) приватне підприємство;

v колективної власності:

§ повне товариство, змішане товариство;

§ товариство з обмеженою відповідальністю;

§ акціонерне товариство.

v Державної власності:

§ Державне підприємство, муніципальне підприємство.

Підприємства можуть поєднуватися у союзи, асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні та інші об'єднання. Вони утворюються на договірній основі з метою розширення можливостей підприємства у виробничому, науково – технічному та соціальному розвитку. Підприємство має право закладати представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи з правом відкриття поточних та розрахункових рахунків, які діють на основі статутів.

Приватний бізнес – це варіант, коли людина є єдиним користувачем, власником та розпорядником майна. Уся відповідальність кладеться тільки на нього. Звичайна сфера приватного бізнесу – магазини, ремонтні майстерні, побутове обслуговування, фермерське господарство.

Приватний бізнес – це ідеал малого підприємництва. На певному етапі розвитку власник стоїть перед дилемою: з одного боку, йому необхідні засоби для розширення виробництва, але з іншого – він втрачає унікальне право єдиного учасника діла.

Приватний капітал об'єднується з іншим приватним капіталом на умовах партнерства. Товариство (партнерство) – форма організації спільної власності. Така Форма організації виробництва, як партнерство, наражається на риск із-зі можливого виходу з діла одного з учасників. При виході учасника з партнерства йому повертається його частка з статутного капіталу. Партнерство доречно у тому випадку, якщо для організації бізнесу потрібний первісний сплачений капітал. Це велика перевага для торговельно–посередницьких та інших комерційних структур, чий оборот у майбутньому нічим не зв'язаний з первісним вкладенням. Але бізнес у сфері виробництва завжди був заснований на використанні певного виду обладнання та робочої сили. У цій сфері необхідні додаткові фінансові ресурси. Ось тут й здійснюється перехід у організаційній структурі виробництва бізнесу та партнерства до акціонерної форми власності.

Акціонерна власність – закономірний процес розвитку, трансформації приватної власності, коли на певному етапі розвитку масштаби виробництва, рівень технологій, система організації фінансів утворюють передумови для принципово нової форми організації виробництва на базі добровільної участі акціонерів. Правові умови функціонування (існування) різних форм власності представлені у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Правові умови функціонування різних форм власності

Критерії

Індивідуальне підприємство

Господарське товариство

Господарське об'єднання

Кооперативне підприємство

1. Основи для створення

Для реєстрації необхідне отримання відповідної ліцензії

Створюється на основі засновницького договору, який підписують усі повні товариші; необхідна державна реєстрація

Засновується на підставі статуту, затвердженого засновниками; необхідна державна реєстрація

Створюється на основі добровільності та взаємодопомоги по місцю проживання або роботи для сумісного господарювання з метою отримання економічної та соціальної вигоди. Необхідна державна реєстрація. Основний документ, регулюючий діяльність - статут

2. Джерело капіталу

Власник

Внески учасників, розміри яких визначаються засновницьким договором

Статутний капітал – сума внесків його засновників + додатковий капітал у вигляді акцій, розповсюджуваних у державі (АТ відкритого типу) або серед учасників (засновників)(АТ закритого типу)

Майно кооперативу утворюється за рахунок грошових та матеріальних внесків його членів, доходів від виробничої діяльності, викупу орендованих основних фондів, а також за рахунок майна неподільних (цільових) фондів

3. Кількість власників

1

>2

АТ : >7

>3

4. Контроль за діяльністю

Підприємець повністю контролює діяльність

.Повне: контроль здійснюють учасники, кожен з яких має рівні ступень контролю, якщо у засновницькому договорі не передбачені інші умови. Командитні: повні товариші контролюють діяльність, вкладники (командисти) не беруть участі в управлінні

Володіння та управління діяльністю відокремлені: індивідуальні держальники акцій у товаристві відкритого типу не приймають участі у прийнятті поточних рішень по управлінню; у акціонерному товаристві закритого типу власники зазвичай беруть участь в управління

Вибірні органи контролю (на виборах кожен учасник має право тільки на 1 голос)

5. Відповідальність власників

Підприємець несе безмежну персональну відповідальність за свій бізнес

Повне товариство: учасники несуть відповідальність за свій бізнес належним їм майном.

Командитне: повні товариші несуть безмежну відповідальність, а вкладники (командисти) – у межах своїх внесків

Відповідність акціонерів обмежена їхніми внесками

Кожен учасник кооперативу несе відповідальність по його обов'язках у межах свого пайового внеску

6. Розподіл прибутків

Власник

Розподіляється між учасниками пропорційно до кількості часток у статутному капіталі, якщо засновницьким договором не передбачено інших умов

Розподіляється між акціонерами пропорційно до кількості акцій (вкладеній сумі – паю)

Прибуток поділяється не по розміру пайових внесків, а по трудовій участі

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

Практичне заняття з теми "Сутність менеджменту” може стати поворотним у учбовому процесі. Для цього рекомендується провести його у формі ділової гри. (ДГ). Методика цієї ДГ "Якості ідеального менеджера” досить складна. Вона проводиться у декілька етапів:

ü на першому організується проста колективна взаємодія – відбір одної якості з кількох запропонованих шляхом звичайного голосування;

ü індивідуальна робота кожного гравця по ранжируванню складеного колегіально переліку якостей, впорядженню їх за ступенем значущості у уявленнях гравців;

ü повернення до групової діяльності шляхом обліку індивідуально складених ранжируваних переліків;

ü на четвертому етапі гравцям пропонується використати отримані тільки що загальногрупові оціночні, рангові коефіцієнти для проведення самооцінки.

Опис ДГ "Якості ідеального менеджера” та методологічні рекомендації з її організації представлені у темі 18. Слід відмітити, що ця ДГ створює значну мотивацію до навчання. По-перше, вона демонструє можливості колективної діяльності мислення (КДМ). По-друге, ДГ являє собою відпрацьовану методику формування нормативної бази для послідуючої оцінки придатності конкретних претендентів на реальні функціональні посади.

Можна запропонувати учням заповнити тести профвідбору "Диференціально–діагностичне опитування” та тест "Мотивація до успіху”.

ТЕСТ 3.1. "Диференціально–діагностичне опитування”

Методика створена для відбору на різні типи професій у відповідності до класифікації типів професій Е.А. Климова. Можна використовувати при профорієнтації підлітків та дорослих.

Зміст методики: опитуваний повинен у кожній з 20 пар запропонованих видів діяльності обрати лише один вид і у відповідній клітинці листа відповідей поставити знак "+”.

Інструкція: "Уявімо, що після відповідного навчання Ви зможете виконувати будь-яку роботу. Але якщо б Ви були змушені обирати лише одну з двох можливостей, чому б Ви віддали перевагу?”

Текст опитування

1а. Доглядати тварин або

1б. Обслуговувати машини, прилади (регулювати, налагоджувати)

2а. Допомагати хворим або

2б. Складати таблиці, схеми, програми для обчислювальних машин

3а. Слідкувати за якістю книжкових ілюстрацій, плакатів, художніх листівок, грамплатівок та ін.

3б. Слідкувати за станом, розвитком рослин.

4а. Обробляти матеріали (дерево, тканини, метал, пластмасу та ін.) або

4б. Доводити вироби до споживачів, продавати

5а. Обговорювати науково – популярні книжки, статті або

5б. Обговорювати художні книжки (чи п'єси, концерти)

6а. Вирощувати молодняк (тварин якоїсь породи) або

6б. Тренувати товаришів (або молодших) у виконанні якихось дій (трудових, учбових, спортивних)

7а. Копіювати малюнки, зображення (чи настроювати музичні інструменти) або

7б. Керувати яким-небудь вантажним засобом (під'ємним чи транспортним) засобом

8а. Віщати, роз'ясняти людям необхідні їх відомості (у довідковому бюро, на екскурсії та ін.) або

8б. Оформляти виставки, вітрини (або приймати участь у підготовці концертів, п'єс)

9а. Ремонтувати речі, вироби (одежу, техніку) житло або

9б. Шукати та виправляти помилки у текстах, таблицях, малюнках

10а. Лікувати тварин або

10б. Виконувати обчислення, розрахунки

11а. Виводити нові сорти рослин або

11б. Конструювати, проектувати нові види промислових виробів (машини, одежу, будинки та ін.)

12а. Розглядати спори, сварки між людьми, переконувати, роз'ясняти, карати, заохочувати або

12б. Займатися кресленням, схемами, таблицями (перевіряти, уточнювати, приводити до ладу)

13а. Стежити, вивчати роботу гуртків художньої самодіяльності або

13б. Вивчати та стежити за життям мікробів

14а. Обслуговувати, лагодити прилади, апарати або

14б. Надавати людям медичну допомогу у разі поранення, хвороби та ін.

15а. Художньо описувати, відображувати події (реальні чи вигадані) або

15б. Складати точні описи – звіти про спостерігаючи явища, події, об'єкти виміру та ін.

16а. Робити аналізи у лікарні або

16б. Приймати та обстежувати хворих, розмовляти з ними, назначати лікування

17а. Красити чи розмальовувати стіни приміщень, поверхні виробів або

17б. Здійснювати монтаж чи збирання машин, приладів

18а. Організовувати культпоходи ровесників або молодших у театри, музеї, екскурсії, туристичні походи та ін. або

18б. Грати на сцені, приймати участь у концертах

19а. Виготовлювати по малюнку деталі, вироби (машини, одежу), будувати споруди або

19б. Займатися кресленням, копіювати малюнки, карти

20а. Вести боротьбу з хворобами рослин, з паразитами лісу, саду або

20б. Працювати на клавішних машинах (пишучій машинці, телетайпі, комп'ютері та ін.)

Лист відповідей

1

2

3

4

5

 

 

 

 

 

 

 

10а

 

 

10б

 

11а

11б

12а

12б

13а

13б

14а

14б

15а

15б

16а

 

16б

 

17а

 

17б

18а

 

18б

 

19а

 

19б

 

20а

 

 

20б

 

Лист відповідей розроблений таким чином, щоб можна було підраховувати кількість знаків "+” у кожному з 5 стовпчиків. Кожен з 5 – ти стовпчиків відповідає певному типу професій. Випробуваному рекомендується обрати той тип професій, який отримав максимальну кількість знаків "+”. Назва типів професій по стовпчикам:

1. "Людина – природа” – всі професії, пов'язані з рослинністю, тваринництвом та лісовим господарством.

2. "Людина – техніка” – всі технічні професії.

3. "Людина – людина” – всі професії, пов'язані з обслуговування людей, зі спілкуванням.

4. "Людина – знак” – всі професії, професії, пов'язані з розрахунками, цифровими та буквеними знаками, у тому числі й музичні спеціальності.

5. "Людина – художній образ” – усі творчі спеціальності.

Час обстеження не обмежується. Хоча випробуваного слід попередити про те, що над питаннями не треба довго замислюватися та зазвичай на виконання завдання потрібно 20 – 30 хвилин.

Можливо, використання методики індивідуально і у групі.

Експериментатор може зачитувати питання групі випробуваних, але у цьому випадку обмежується час відповіді. Такий спосіб застосовується, коли експериментатор повинен працювати у обмеженому часовому інтервалі.

ТЕСТ 3.2. "Мотивація до успіху (тест на оцінювання сили мотивації до прагнення цілі, до успіху. Запропонований Т. Елерсом)”

Інструкція

Вам пропонується 41 ствердження. Кожне з них підтвердить відповіддю "ТАК” у випадку згоди або "НІ”, якщо ви його не поділяєте.

1. Коли є вибір між двома варіантами, його краще зробити швидко ніж відкласти на певний час.

2. Я легко дратуюся, якщо помічаю, що не можу повністю виконати завдання.

3. Коли я працюю, це виглядає так, якби я все ставив на карту.

4. Коли виникає проблемна ситуація, я зазвичай приймаю рішення одним з останніх.

5. Коли у мене два дні поспіль немає діла, я втрачаю спокій.

6. У певні дні мої успіхи нижче середнього.

7. Стосовно себе я більш суворий, чим стосовно інших.

8. Я більш доброзичливий, чим інші.

9. Коли я відмовляюся від важкого завдання, я потім суворо засуджую себе, тому що знаю, що в ньому я домігся б успіху.

10. У процесі роботи я маю потребу в невеликих паузах для відпочинку.

11. Ретельність – це не основна моя риса.

12. Мої досягнення в праці не завжди однакові.

13. Мене більше залучає інша робота, чим та, котрою я зайнятий.

14. Осудження стимулює мене сильніше, ніж похвала.

15. Я знаю, що мої колеги вважають мене діловою людиною.

16. Перешкоди роблять мої рішення більш твердими.

17. У мене легко викликати честолюбство.

18. Коли я працюю без натхнення, це звичайно помітно.

19. При виконанні роботи я не розраховую на допомогу інших.

20. Іноді я відкладаю те, що повинен був зробити зараз.

21. Потрібно покладатися тільки на самого себе.

22. У житті мало речей більш важливих, чим гроші.

23. Завжди, коли мені треба виконати важливе завдання, я ні про що інше не думаю.

24. Я менш честолюбний, чим багато інших.

25. Наприкінці відпустки я звичайно радуюся, що незабаром вийду на роботу.

26. Коли я розташований до роботи, я роблю її краще і кваліфікованій, чим інші.

27. Мені простіше і легше спілкуватися з людьми, що можуть завзято працювати.

28. Коли в мене немає справ, я почуваю, що мені не по собі.

29. Мені приходиться виконувати відповідальну роботу частіше, ніж іншим.

30. Коли мені приходиться приймати рішення, я намагаюся робити це якнайкраще.

31. Мої друзі іноді вважають мене ледачим.

32. Мої успіхи якоюсь мірою залежать від моїх колег.

33. Безглуздо протидіяти волі керівника.

34. Іноді не знаєш, яку роботу прийдеться виконувати.

35. Коли щось не ладиться, я нетерплячий.

36. Я звичайно звертаю мало уваги на свої досягнення.

37. Коли я працюю разом з іншими, моя робота дає великі результати, чим робота інших.

38. Багато чого, за що я беруся, я не доводжу до кінця.

39. Я заздрю людям, що не завантажені роботою.

40. Я не заздрю тим, хто прагне до влади і положення.

41. Коли я упевнений, що стою на правильному шляху, то для доказу своєї правоти я йду аж до крайніх мір.

Підведіть підсумки

Використовуючи ключ, підрахуйте кількість балів. Ви одержуєте по 1 балу за відповідь «так» на питання: 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 14, 15, 16, 17, 21, 22, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 32, 37, 41 і за відповідь «ні» на питання: б, 13, 18, 20, 24, 31, 36, 38, 39.

Відповіді на питання 1, 11, 12, 19, 23, 33, 34, 35, 40 не враховуються.

Підрахуйте суму набраних балів. Оціните свій результат.

1—10 балів. Низька мотивація до успіху.

12—15 балів. Середній рівень мотивації.

17—20 балів. Помірковано високий рівень мотивації.

Понад 21 бал. Занадто високий рівень мотивації до успіху.

Дослідження показали, що люди, помірковано і сильно орієнтовані на успіх; віддають перевагу середньому рівню ризику. Ті ж, хто боїться невдач, віддають перевагу малому чи, навпаки, занадто великому рівню ризику. Чим вище мотивація людини до успіху — досягненню мети, тим нижче готовність до ризику. При цьому мотивація до успіху впливає і на надію на успіх: при сильній мотивації до успіху надії на успіх звичайно скромніше, ніж при слабкій мотивації до успіху. До того ж людям, мотивованим на успіх і маючи великі надії на нього, властиво уникати високого ризику. Ті, хто сильно мотивований на успіх і мають високу готовність до ризику, рідше попадають у нещасливі випадки, чим ті, котрі мають високу готовність до ризику, але високу мотивацію до запобігання невдач (захист). І навпаки, коду в людини мається висока мотивація до запобігання невдач (захист), те це перешкоджає мотиву до успіху — досягненню мети.

Використана література:

1. Клівець П.Г. Менеджмент: теорія і практика. – Д.: Вид-во ТОВ "Баланс-Куб”, 2006.





Реферат на тему: Сутність менеджменту (лекція)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.