Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Менеджмент

«Організація планування експортно-імпортної діяльності» на ЗАТ “Коломийська швейна фабрика” (курсова робота)

Зміст

Вступ ................................................................................................................2

1. Організація планування експортно-імпортної діяльності підприємства.............4

2. Аналіз діяльності закритого акціонерного товариства "Коломийська швейна фабрика”.

2.1. Коротка характеристика ЗАТ "Коломийська швейна фабрика”..................9

2.2. Характеристика покупців та сегментів ринку товарів і послуг

підприємства...........................................................................................................12

2.3. Управління ЗАТ "Коломийська швейна фабрика”.......................................13

2.4. Комплекс маркетингових комунікацій

(реклама, стимулювання збуту, продаж)...............................................................16

2.5. Організаційна структура ЗАТ "Коломийська швейна фабрика”................20

2.6. Схема організаційної структури ЗАТ "Коломийська швейна фабрика”....23

2.7. Аналіз трудових ресурсів ЗАТ "Коломийська швейна фабрика”...............24

2.8. Виробничі ресурси підприємства........................................................……...29

2.9. Порядок проходження документів між підрозділами підприємства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій....................................................…30

2.10. Порядок митного декларування товарів......................................................31

2.11. Валютно-фінансові відносини з партнерами і порядок здійснення розрахунків з ними.................................................................................................33

3. Оцінка ефективності ЗЕД підприємства та пропозиції щодо його покращення..................................................................................................................34

Висновок............................................................................................................36

Список використаної літератури.................................................................38

Приклади. Запит, оферта та пропозиція........................................................39

Вступ

В умовах вствновлення ринкових відносин в Україні значно розширилося коло суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності – фізичних і юридичних осіб усіх форм власності, - що здійснюють експортно-імпортні операції з купівлі-продажу товарів.

Українське законодавство досить докладно регламентує порядок діяльності суб'єктів господарсько-правових відносин у галузі експорту та імпорту з урахуванням норм міжнародно-правових документів та положень міжнародних угод. У числі законодавчих актів, що визначають загальні засади здійснення експортно-імпортних операцій, перш за все слід назвати Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 року. № 959-ХІІ (з наступними змінами).

Важливою умовою здійснення експорту та імпорту товарів як виду зовнішньоекономічної діяльності є обов'язковість укладення зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Обов'язковим для будь-якого зовнішньоекономічного договору (контракту), що укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, є і передбачений йією ж нормою порядок підписання такого договору , за яким від імені суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності такий договір підписують дві особи, крім випадків, коли таким суб'єктом є фізична особа. Від імені суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, що є юридичними особами, зовнішньоекономічний договір підписує одна особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів даного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, та особа, яку уповноважено на це довіреністю , видано за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності одноособово чи в іншому порядку, передбаченому установчими документами, або особа, яку уповноважено на це установчими документами безпосередньо.

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України.

У цьому Законі вживаються такі терміни:

Господарська діяльність – будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Зовнішньоекономічна діяльність – діяльність суб'єкта господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що иає місце як на території України, так і за її межами.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) – матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Імпорт (імпорт товарів) – купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Експорт (експорт товарів) – продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземними суб'єктами господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на території України.

1. Організація планування експортно-імпортної діяльності підприємства.

У міжнародній торговельній практиці використовуються два основні методи здійснення експортно-імпортних операцій, а саме: прямий (direct) експорт та імпорт, що передбачає постачання товарів промисловими підприємствами безпосередньо іноземному споживачеві або закупівлю в нього відповідних товарів, і непрямий (indirect) експорт та імпорт, що припускає продаж і купівлю товарів через торговельних посередників.

Загальні принципи організації та управління виробничо-збутовою діяльністю промислових фірм.

Промислові фірми мають у своєму складі різні підрозділи, які можна розділити на три групи:

1) виробничі відділи, що займаються питаннями, пов'язаними з випуском продукції;

2) функціональні відділи, куди входять відділи збуту, вивчення ринків, реклами, постачання, транспорту, страхувааня, юридичний, економічний і планування;

3) адміністративні відділи: фінансовий відділ, бухгалтерія, відділ кадрів, відділ відносин із службовцями й урядом.

Організаційна структура фірми і принципи управління визначаються низкою чинників – розмірами виробництва, виробничим профілем, технологією виробництва, сферою діяльності, масштабами закордонної діяльності й ін.

Розрізняють дві головні форми управління промисловими фірмами: централізована і децентралізована. Централізована передбачає управління господарською діяльністю підприємств з одного центру, жорстку регламентацію і координацію їх діяльністі, повну відсутність господарської самостійності. Децентралізована форма управління передбачає створення усередині фірми виробничих відділень, що користуються повною господарською самостійністю. До структури управління децентралізованої фірми входять: центральний апарат; виробничі відділення; центральні служби, контрольна і фінансова служби.

Центральний апарат. Вищою керівною ланкою фірми є загальні збори акціонерів. Практично фірмою керує наглядова рада і правління. Наглядова рада обирається на загальних зборах акціонерів. Очолює раду голова. Кількість членів визначається Статутом. Члени правління одержують високу зарплату або гарантовану у вигляді відрахування від прибутку. Сьогодні президент фірми рідко сам керує фірмою, звичайно управління здійснюється колективно з участю різних комітетів, які створюються при наглядовій раді і формуються з її членів.

Виробничі відділення. Сучасна велика компанія складається зі значної кількості виробничих відділень. Їх очолюють управляючі. Виробничі відділення об'єднюють дочірні компанії, що входять до фірми і здійснюють свою діяльність через відповідні функціональні відділи. Розрахунки здійснюють на основі трансфертних цін через бухгалтерію, грошових платежів немає. Управляючі самі встановлюють норму прибутку для всього відділення. Вони самостійно ведуть облік, підбір кадрів.

Центральні служби децентралізованої фірми представлені науково-дослідними і конструкторськими відділами, лабораторіями обчислювальних машин, статистичними відділами, відділами будівництва, транспорту, збуту, постачання, маркетингу, реклами, юридичного відділу і віділлу планування.

Контрольна та фінансова служба складається з контролера, скарбника, головного ревізора і бухгалтера.

Організація експортних операцій.

Якщо обсяг зовнішньоторговельних операцій у фірми незначний і основна частина продукції реалізується на зовнішньому ринку, то для здійснення зовнішньоторговельних операцій вона використовує торговельний апарат, призначений для роботи на внутрішньому ринку.

При збільшенні зовнішньоторговельних операцій створюється спеціальний експортний відділ, що не входить до складу внутрішнього збутового опарату. Він, як правило складається з таких підрозділів: функціональні сектори; територіальні сектори; галузеві сектори.

Іноді замість експортних відділів великі фірми мають підрозділи в закордонних відділеннях, побудовані за регіональним принципом. Їм підпорядковуються всі збутові і виробничі фірми за кордоном.

Для реалізації продукції усіх своїх підприємств великі фірми нерідко створюють центральний офіс у вигляді юридичного самостійного акціонерного товариства або дочірньої експортної фірми, при цьому комерційна діяльність повністю відокремлюється від виробничої.

Створення таких офісів зі збуту продукціцї вигідно великим підприємствам. Формальо фірма-мати не відповідає за діяльність цих офісів, що дає змогу проводити будь-які операції.

Дрібні і середні фірми іноді організовують спільні збутові компанії у формі експортних асоціацій. Поширеною формою експортних операцій великих фірм є складальні заводи.

У країнах, що розвиваються, монополістичні обєднання створюють змішані збутові компанії. У результаті менший ризик втрати власності, зменшуються податки, використовуються місцева збутова мережа.

Великі фірми створюють власний зовнішньоторговельний апарат за кордоном. До його завдань входить вивчення ринку, умов угод, смаків споживачів. За кордоном експортер може організовувати оптові фірми зі збуту продукції. Вони приймають від імпортерів замовлення, пересилають їх своїм фірмам, стежать за виконанням замовлень, беруть участь у здаванні продукції замовникам, роблять із ними фінансові розрахунки, організовують рекламу. Деякі фірми мають склади готової продукції. Тоді їхні функції розширюються, вони демонструють товари і реалізують їх за кордоном.

За кордоном створюються і фірми, що займаються не тільки оптовою, а й роздрібленою торгівлею. Організація роздрібленої торгівлі за кордоном характерна для фірм, що випускають автомобілі, телевізори, взуття, парфумерію й інші товари. Оптові фірми виконують свої функції через комівояжерів, що є безпосередніми представниками промислових фірм. Вони приймають замовлення, ознайомлюють покупців із товарами, інформують фірму про смаки покупців, іноді є інкасаторами сум, одержуваних від покупців.

Облік експортних операцій.

Експорт – це продаж товарів або послуг іноземному покупцю з відправленням товару в країну покупця. Існують такі основні види експортних операцій: а) поставки експортного товару; б) експорт товару на умовах комерційного кредиту; в) експорт товару в рахунок державного кредиту (України), наданого країні іноземного покупця; г) експорт товару при компенсаційній угоді; д) експорт товару в рахунок надання допомоги. Крім товарів, можливий експорт робіт і експорт послуг.

Експорт товару оформляється контрактом, один примірник якого зберігається в головного бухгалтера, котрий контролює стан розрахунків. У контракті обов'язково вказується порядок розрахунків готівкою або в кредит, тобто з розстрочкою платежу. Розрахунки готівкою здійснюються через банки, форми розрахунків готівкою такі: банківський переказ; документарне інкасо; документарний акредитив; розрахунки за відкритим рахунком; розрахунки чеками.

Таким чином, розрахунки готівкою – це здебільшого розрахунки в безготівковій формі. Для проведення таких розрахунків в уповноважений банк, де відкрито рахунок резидента, подаються:

· контракт або договір із нерезидентом, що передбачає повну або часткову оплату готівкою у ВКВ на суму до 10 тис. дол. США.

· оригінали митних декларацій про вивіз із країни нерезидента і ввезення в Україну вільно конвертованої валюти;

· копія паспорта уповноваженої особи для внесення в касу суми готівки;

· повноваження фізичної особи-нерезидента відповідно до умов контракту або договору.

За наявності зазначених документів нерезидент безпосередньо здає в касу банку готівку для зарахування її на розподільний рахунок резидента.

Форма розрахунків вказується в контракті. Розрахунок у кредит або розрахунок із розстрочкою платежу має дві форми:

1) комерційний кредит (кредит експортера імпортеру);

2) видача авансу імпортером експортеру.

Експортним операціям вигідніші розрахунки готівкою, оскільки вони дають змогу швидко втягнути в обіг валютну виручку. В імпортних операціях доцільніше користуватися комерційним кредитом з урахуванням умов його надання.

Під час обліку експортних операцій необхідно чітко визначити, хто експортер товарів – підприємство-виробник, зовнішньоторговельна фірма, яка створена на підприємстві для цих цілей, але не є юридичною особою, чи спеціалізована зовнішньоторговельна фірма, що виконує доручення підприємства-виробника експортувати товар за комісійну винагороду, тобто здійснює посередницьку функцію.

Облік імпортних операцій.

Можливі такі варіанти придбання імпортного товару (або послуг):

1) придбання товару за готівку;

2) на умовах комерційного кредиту, наданого іноземним постачальником;

3) у рахунок погашення кредиту, наданого Україною країні іноземного постачальника, що погашається поставками імпортних товарів підприємствами країни іноземного постачальника;

4) у порядку компенсаційної операції;

5) у порядку бартерної угоди.

Рахунки з іноземними постачальниками за імпортні товари відображаються на рахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками”.

Основними документами для відображення в бухгалтерському обліку придбання імпортних товарів і розрахунків за них іноземними постачальниками є акцептований рахунок іноземного постачальника з прикладеними до нього товаросупровідними документами, передбаченими умовами контракту.

Рахунок 632 кредитується відповідно до розрахункових документів іноземного постачальника в межах суми акцепту. Невідфактуровані поставки відображаються в обліку за цінами контракту. На вартість придбаних імпортних товарів робиться запис на кредит рахунку 632 та дебет рахунку 281 "Товари на складі”.

Товари які імпортуються, обліковуються підприємством як імпортні товари з моменту надходження відповідних розрахункових і комерційних документів, що оформляють придбання товарів, до моменту їхньої оплати підприємством.

Імпортні товари враховуються за фактурною імпортною вартістю, під яким розуміють вартість самого товару і вартість тоари й упакування, оплачуваних іноземному постачальнику за його рахунком відповідно до контракту.

Покупцеві при імпорті товару важливо знати умови поставки товару, тому що вони впливають на імпортну (фактурну) вартість товару (СІФ, ФОБ, франко-кордон тощо). Так, у ціну товару на умовах ФОБ включаються транспортні й інші витрати постачальника до моменту навантаження товару на борт корабля.

Облік імпортних товарів, як і експортних, ведеться за обліковими партіями, при визначенні ознак яких беруться до уваги вид товару, можливість збереження партій у процесі перевезення, перевалювання і зберігання вантажів та інші умови.

Обліковуючи імпортні операції, потрібно чітко визначити, хто є покупцем товару на зовнішньому ринку – підприємство-споживач чи його посередник, бо це впливає на організацію обліку імпортних операцій.

Розглянемооблік закупівлі імпортних товарів за готівку при прямому виході підприємства на зовнішній ринок.

Облік руху імпортних товарів починається з акцепту рахунку-фактури постачальника за відвантажений товар.

Розрахунки з іноземною фірмою-постачальником можуть відображатися в бухгалтерському обліку до початку обліку товароруху чи після залежно від форми розрахунків. В Україні сьогодні найпоширенішими формами розрахунків за імпортні товари є: документальне інкасо, документарний акредитив і банківський переказ.

Оприбутковування імпортних товарів на склад покупцю здійснюється на підставі приймального акта або акта експертизи торговельно-промислової палати. У разі виявлення недостачі або дефекту товарів їх приймання неприпиняється, а складається рекламаційний акт, у якому, крім відповідних реквізитів, указується на невідповідність якості, комплектності тощо даним супровідних документів. Рекламаційні акти складаються упродовж 10-ти днів із дня прибуття товару на кожну партію, що надійшла за одним транспортним документом окремо за кожним постачальником. Якщо постачальник надає гарантії, то такий акт складається протягом 5-ти днів. Оформлений відповідним чином рекламаційний акт та інші документи надсилаються іноземному постачальникові. Недостача обліковується на рахунку 374 "Розрахунки за притензіями”.

Відповідно до чинного законодавства на імпортні товари (крім критичного імпортує) нараховується податок на додану вартість, що включається зовнішньо торговельну собівартість імпортного товару. Критичний імпорт – це перелік товарів установлених Кабінетом Міністрів України тільки для резидентів і тільки для вітчизняного виробнитцтва.

Для товарів що ввозятся на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не нижча митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетинання митного кордону України, сплата брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних із ввезенням таких товарів, плата за використання об'єктів інтелектуальної власності що належить до таких товарів, акцизних зборів, а також інших податків, зборів, за винятком податку на додану вартість, включених у ціну товарів, відповідно до законів України з питань оподаткування. Визначена в такий спосіб вартість перераховується в українскі гривні за валютним (обмінним) курсом Націонольного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань. Ставка податку на додану вартість – 20%.

 

2. Аналіз діяльності закритого акціонерного товариства "Коломийська швейна фабрика

2.1. Коротка характеристика ЗАТ "Коломийська швейна фабрика

Закрите акціонерне товариство (ЗАТ) "Коломийська швейна фабрика” засноване товариством покупців "Коломийської швейної фабрики” шляхом викупу її майна відповідно договору купівлі-продажу від 26 січня 1994 року згідно законів України "Про господарства товариства” та "Про підприємства в Україні”.

Форма власності підприємства – колективна. У організації є операційні виробничі плани, річні плани – прогнози.

Адреса підприємства:

78200, Україна,

Івано–Франківська область,

м. Коломия,

вул. Театральна, 35.

Скорочене найменування товариства – ЗАТ "КШФ”.

В 1995 році був створений проект під назвою "Нова високовиробнича технологія виготовлення одягу легкого асортименту”. Ідея проекту: виробництво сучасного високоякісного одягу легкого асортименту і його реалізація на вітчизняному і зарубіжному ринках.

Проектом передбачено здійснення слідуючих мироприємств:

1. Придбання високовиробничого обладнання.

2. Збільшення об'ємів виробництва підприємства.

3. Покращення асортименту і якості продукції.

В ЗАТ "Коломийська швейна фабрика” безцехова структура управління, дві пошивочні дільниці. Дільниця №1 по вул. Театральній, 35, де знаходяться приміщення адміністративного корпусу. На дільниці №1 (по вул. Театральній, 35) розміщені чотири пошивочні потоки, два з яких працюють в двозмінному режимі праці та відпочинку, в цьому ж приміщенні – експерементальна дільниця, підготовчо-розкрійна дільниця.

Основною метою діяльності акціонерного товариства є реалізація економічних, соціальних, професійних і творчих інтересів та працівників товариства, отримання прибутку від діяльності по задоволенню суспільних потреб, напрямки і форми котрого визначаються чинним законодавством та статутом.

Основними видами діяльності акціонерного товариства є:

♦ виробництво швейних виробів та товарів народного вжитку;

♦ здійснення посередницької та торгівельної діяльності;

♦ надання послуг населенню: пошиття сорочок, блуз та інших виробів;

♦ здійснення зовнішньоекономічної діяльності згідно встановленого чинним законодавством порядку за напрямками діяльності товариства.

Товариство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації, має самостійний баланс, розрахунковий валютний та інші рахунки у банку, печатку і штамп з власним найменуванням, фірмовий знак, зареєстровані у встановленому законом порядку. Акціонерне товариство здійснює свою діяльність на основі та у відповідності з чинним законодавством України та статутом. ЗАТ "КШФ” може створювати на території України і за її межами дочірні підприємства, та філії, представництва відповідно до чинного законодавства України.

Для забезпечення діяльності товариства створюється статутний фонд в розмірі 13965 млн. грн., який поділений на 13965 простих номінальною вартістю 1 млн. грн. кожна.

В зв'язку із розвитком ЗЕД підприємство активно працює по давальницькій схемі. ЗАТ "Коломийська швейна фабрика” відноситься до міністерсива промислової політики України.

Основний асортимент виробів, які шиються на фабриці – це легкий асортимент:

♦ блуза;

♦ сукня;

♦ спідниця;

♦ брюки;

♦ комбінезони ;

♦ жилетки;

♦ плаття та ін.

Середньомісячний обсяг продукції, що випускається складає 280 – 340 тис. шт. в залежності від асортименту, що складає в порівняних цінах на 1.01.1999 року 3083 тис.грн.., в діючих цінах – 960,7 тис.грн.

Усі працівники управлінського персоналу мають певні знання, освіту та досвід, вищу або середню-технічну освіту. Головне завдання керівництва фабрики заключається в пошуку партнерів для співпраці, оперативного розмитнення і замитнення продукції, якісного пошиву. Щоб ефективно працювало підприємство необхідно мати кваліфікованих працівників, які б могли правильно організувати діяльність роботи на підприємстві.

Управління підприємством веде голова правління, йому безпосередньо підпорядковуються:

 інженер по техніці безпеки;

 начальник відділу технічного контролю;

 заступник голови правління по виробництву (бригади, швейні цехи, розкрійно-підготовчі дільниці);

 заступник голови правління по зовнішньоекономічних зв'язках (відділ збуту і постачання);

 заступник голови правління по економіці та загальних питаннях;

 відділ кадрів.

Всі підрозділи пов'язані між собою. Кожному заступникові підпорядковуються відділи, які ділять між собою основні види діяльності. Виробничий процес підприємства грунтується на базі укладених зовнішньоекономічних контрактів з іноземними замовниками за схемою давальницької сировини.

Потенційні замовники підприємства:

1. "NV DELTEX” (Німеччина);

2. "ХЕКО Беклейд” (Німеччина);

3. "ЛОУ - ЛЕВІ” (Німеччина);

4. "ЕКОМ” (Німеччина).

Вище зазначені компанії – замовники є одночасно і постачальниками сировини для виробництва готової продукції. Кожне замовлення на виготовлення швейних виробів супроводжується окремою специфікою та технічною схемою пероробки давальницької сировини.

Дане підприємство неодноразово нагороджувалось європризами, також воно проявило себе як конкурентноздатне, працівники стали більш кваліфікованими. ЗАТ "Коломийська швейна фабрика” увійшла у каталог "Золоті сторінки”.

2.2. Характеристика покупців та сегментів ринку товарів і послуг підприємства.

ЗАТ "Коломийська швейна фабрика” в основному орієнтується на закази іноземних партнерів. У відповідності з тим, як буде виконкний заказ залежить діяльність підприємства.

Вимоги іноземних фірм дуже високі. Якість повинна відповідати тим цінам, які існують за кордоном.

Підприємство повністю залежить від заказчика, в разі недотримання якості і вимог відвантаженої продукції підприємству може бути виставлена притензія-рекламація. Це означає, що робітники за виконану роботу не отримають заробітну плату, фабрика недополучить валюту, а згідно українського законодавства, таке підприємство позбувають ліцензії на право займатися зовнішньоекономічною діяльністю. Крім цього податкова адміністрація напротязі трьох років покладає штраф і пеню на таке підприємство.

Ринок одягу відрізняється від інших ринків наступними параметрами:

1. Великий діапазон цін (ринок заповнений як продукцією по найнижчих цінах , так і по найвищих цінах, при чому є недостача якісного товару по середніх цінах).

2. Дуже широкий асортимент продукції.

3. Наявність потужної роздрібної мережі.

По даним операторів ринку, якщо спробувати розділити легкий одяг на чоловічий і жіночий, то частка першого складає 65%, іншого – 35%. При чому легкий одяг в 6 – 5 раз по об'єму продаж має перевагу над верхнім, оскільки споживач частіше змінює свій легкий гардероб.

Порівнюючи приведені вище дані із специфікою виробництва і ринку збуту продукції ЗАТ "Коломийська швейна фабрика”, можна стверджувати про сприятливі умови для того, щоб фабрика і далі виходила на ринок з одягом легкого асортимену, при чому завдяки новій технології він був дишевший і якіснішим, тобто попадав під категорію якісного товару по середніх цінах. Цей сегмент ринку є найбільшим незаповненим, тобто має велику ємність. Збут продукції планується на зовнішньому і внутрішньому ринках, тобто підприємство буде функціонувати вже по відпрацьованій давальницькій схемі, а в подальшому буде виходити на вітчизняний ринок з цією ж продукцією, а також з виробами виготовленими по власним дизайнерським розробках.

Говорячи про тенденції розвитку, що намічаються на ближню перспективу, і то можна сказати, що у зв'язку із складною економічною ситуацією в країні не передбачається позитивних змін, які б стимулювали розвиток і вдосконалення вітчизняної швейної промисловості. Відсутність бкдь-яких пільг, економічних стимулів гальмує створення і розвиток підприємств, які можуть забезпечити вітчизняний ринок продукцією легкої промисловості. Обтяжливий податковий тиск не дає можливості підприємствам розгорнути свою виробничу діяльність. Тому підприємці шукають вихід із складного становища, налагоджуючи стосунки з іноземними партнерам.

2.3. Управління ЗАТ "Коломийська швейна фабрика.

Товариство має право залучати до роботи як спеціалістів України так і іноземних спеціалістів, самостійно обумовлюючи розміри і види оплати їхньої праці. Товариство забезпечує соціальний захист штатних працівників у відповідності з діючим законодавством України. Весь персонал підприємства поділяється на: ♦ Промислововиробничий – це працівники, які зайняті у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні (робітники основні і допоміжні, робітники обслуговуючого виробництва, працівники науководослідних підрозділів, лабораторій, складів та охорони). ♦ Непромисловий – це працівники, які не зв'язані з процесами промислового виробництва, але сприяють цьому (житловокомунальні працівники, робітники дитячих садків, амбулаторій, клуби, бібліотеки і т. д.). Крім того весь персонал поділяється на чотири категорії: 1. Керівники.

2. Спеціалісти.

3. Службовці.

4. Робітники.

За рівнем кваліфікації робітники поділяються на чотири групи:

1. Висококваліфіковані робітники – виконують особливо складні та відповідальні роботи (ремонт і накладка обладнання, виготовлення швейних виробів).

2. Кваліфіковані робітники – виконують складні роботи.

3. Малокваліфіковані робітники – виконують накладні роботи.

4. Некваліфіковані робітники – виконують допоміжні та обслуговуючі роботи.

Усі працівники управлінського персоналу мають певні знання, освіту та досвід роботи, вищу або середню-технічну освіту.

Управління товариством здійснюють:

♦ Вищий орган товариства – загальні збори.

♦ Спостережна Рада.

♦ Правління товариства.

♦ Ревізійна комісія.

Вищим органом товариства є загальні збори.

До компетенції Вищого органу товариства відносяться:

1. Затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 5 статутного Фонду товариства.

2. Визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів та звітівт про їх виконання.

3. Визначення організаційної структури товариства.

4. Обрання та відкликання членів спостережної Ради товариства.

5. Затвердження статуту та внесення до нього змін та доповнень.

6. Визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, призначееня ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

7. Затвердження правил розпорядку, внутрішніх документів товариства.

8. Винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства.

9. Визначення порядку покриття збитків.

10. Затвердження річних результатів діяльності товариства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядок розподілу прбутків.

11. Обрання та відкликання членів правління та ревізійної комісії товариства.

Вищий орган товариства може розглядати й інші питання діяльності товариства.

Правомочність загальних зборів та прийняття ними рішень: порядок та строки їх скликання визначається відповідно до чинного законодавства України.

Спостережна рада є органом АТ. Вона формується з представників засновників ЗАТ. Спостережна рада має право:

1. Отримати інформацію про діяльність товариства.

2. Залучити експертів до аналізу окремих питань діяльності товариства.

3. Заслуховувати звіти правління, посадових осіб товариства.

Спостережна Рада подає загальним зборам звіт про роботу за рік. У разі визнання роботи спостережної Ради незадовільно – загальні збори подають пропозиції про зміни у її складі.

Спостережна Рада створена відповідно до статуту, діє не менше року до звіту про свою роботу за рік. По закінченні року обирається нова спостережна Рада, або затверджують на наступний період стару. Члени спостережної Ради несуть відповідальність у межах своїх повноважень за дотриманням інтересів акціонерів згідно з чинним законодавством.

Спостережна Рада з метою захисту інтересів акціонерів здійснює контроль за діяльністю правління товариства. Спостережна Рада:

♦ розглядає та затверджує звіти, які подають правління, ревізійна комісія за квартальний рік;

♦ здійснює дії щодо контролю діяльності правління;

♦ вносить загальним зборам пропозиції з питань діяльності товариства;

♦ погоджує проведення операцій розпорядження нерухомим майном;

♦ виступає у разі необхідності ініціатором проведення позачергових ревізій та аудиторських перевірок фінансово-господарської діяльності товариства;

♦ аналізує дії правління щодо управління товариством, реалізації інвестиційної, технічної та цінової політики, додержання номенклатури товарів і послуг.

За членами спостережної Ради на період повноважень зберігаються місця роботи та середньомісячний заробіток. Засідання спостережної Ради проводять не раніше одного разу на квартал і вважаються правомірними, якщо на них присутні 2/3 її членів. Рішення спостережної Ради приймаються більшістю голосів. У разі розподілу голосів порівну, голос голови є вирішальним.

Члени спостережної Ради АТ можуть бути членами виконавчого органу.

Виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю , є правління. До компетенції правління відносяться всі питання діяльності товариства, окрім тих, що згідно з чинним законодавством відносяться до компетенції вищого органу товариства. Вищий орган товариства може прнімати рішення про передачу частини йому належних прав до компетенції правління. Правління обирається на 5 років. Воно підзвітне у своїй діяльності вищому органу та спостережній Раді товариства і організовує виконання їх рішень.

Засідання правління товариства проводяться не раніше одного разу на місяць і вважаються правомочними, якщо на них присутні ½ його членів. Рішення правління приймаються більшістю голосів. При розподілу голосів порівну , голос голови є вирішальним. Позачергові засідання правління скликаються на вимогу голови правління або 1/3 його членів.

На підставі рішень, прийнятих правлінням, голова правління надає накази на інші розпорядчі документи діяльності товариства. Члени спостережної Ради АТ можуть бути членами виконавчого органу. Перевірка господарсько-фінансової діяльності товариства проводиться ревізійною комісією яка затверджується вищим органом товариства.

Ревізійна комісія звітує тільки йому. Матеріали перевірки комісія надає вищому органу товариства – спостережній Раді. Комісія складається з шести членів. Ревізійна комісія має право залучати до своєї роботи експертів, аудиторські організації. Перевірки здійснюються за дорученням вищого органу товариств спостережної Ради, за власною ініціативою ревізійної комісіїабо на вимогу акціонерів. Ревізійна комісія зобо'вязана вимагати позачергового скликання загальних зборів, або проведення засідання спостережної Ради товариства, якщо виникла загроза інтересам товариства, або виявлено зловживання, допущені посадовими особами. Члени ревізійної комісії мають право брати участь у засіданнях правління. Ревізійна комісія складає висновки на підставі річних звітів та балансів. Без висновків ревізійної комісії вищий орган товариства не може затверджувати баланс. Посадовими особами АТ не можуть бути члени органів державної влади і управління, посадові особи органів прокуратури, військослужбовці, посадові особи державної безпеки та інші особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути посадовими особами АТ. Особи, які мають судимість за крадіжки та інші корисливі злочини, не можуть займати у товаристві керуючі посади, посади пов'язані з матеріальною відповідальністю.

Посадові особи відповідають за заподіяну ними товариству шкоду відповідно до чинного законодавства України. Посадовими особами товариства визначаються голова, члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії та члени спостережної Ради. Посадові особи повинні зберігати комерційну таємницю, конфіденційну інформацію і несуть за її розголошення відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

 

2.4. Комплекс маркетингових комунікацій (реклама, стимулювання збуту, продаж).

Специфіка маркетингової діяльності базується на основі укладених контрактів з іноземними замовниками. Головним поняттям маркетингового плану є товар, продукція. Але підприємство само не вирішує, яку продукцію воно буде виробляти. Це визн




Реферат на тему: «Організація планування експортно-імпортної діяльності» на ЗАТ “Коломийська швейна фабрика” (курсова робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2017. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.