Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Менеджмент

Оборотний капітал та поточні фінансові потреби підприємства (реферат)

Активи підприємства поділяються на основні (фіксовані, постійні — земля, будинки, споруди, устаткування, нематеріальні активи та ін. основні засоби і вкладення) і оборотні (поточні, тобто всі інші активи балансу). Основні активи важкореалізовані в тому розумінні, що можуть знадобитися значний час, чималі турботи і навіть додаткові витрати для реалізації цих активів у разі потреби. У свою чергу, оборотні активи поділяються, у залежності від здатності більш-менш легко конвертуватися у гроші, на повільнореалізовані (запаси готової продукції, сировини і матеріалів), швидкореалізовані (дебіторська заборгованість, засоби на депозитах) і найбільш ліквідні (кошти і короткострокові ринкові цінні папери). Далі, основні активи і та частина оборотних активів, що знаходиться протягом досить тривалого періоду на незмінному рівні, не залежачи від сезонних та інших коливань, у сумі складають стабільні активи. Інші ж активи можуть бути названі нестабільними.

Пасиви підрозділяються на власні і позикові. Власні засоби і довгострокові кредити і позики поєднуються в постійні пасиви, короткострокові кредити і позики, кредиторська заборгованість і та частина довгострокових кредитів і позик, термін погашення якої настає в даному періоді, складають у сумі короткострокові (поточні) пасиви.

Тісно взаємозалежні і взаємообумовлені завдання комплексного оперативного керування поточними активами і поточними пасивами підприємства зводяться до:

1) перетворення поточних фінансових потреб підприємства у від'ємні значення;

2) прискорення оборотності оборотних коштів підприємства;

3) вибору найбільш придатного для підприємства типу політики комплексного оперативного керування поточними активами і поточними пасивами, керування «працюючим капіталом».

У процесі експлуатації інвестицій, тобто в поточній господарській діяльності підприємство випробує короткострокові потреби в коштах: необхідно закуповувати сировину, оплачувати паливо, формувати запаси, надавати відстрочки платежу покупцям і т.д.

Різниця між поточними активами і поточними пасивами являє собою чистий оборотний капітал підприємства. Його ще називають працюючим робочим капіталом, а в традиційній термінології — власними оборотними коштами. Помітимо, що чистий оборотний капітал можна з однаковим успіхом підраховувати по балансу двома способами: «знизу» і «зверху». Виконуючи ці операції, визначаємо величину оборотних активів підприємства, що формуються за рахунок власних коштів і довгострокових запозичень (рис.5.1).

Частину ж оборотних активів, що залишилася, якщо вона не покрита коштами, треба фінансувати в борг – кредиторською заборгованістю. Не вистачає кредиторської заборгованості — доводиться брати короткостроковий кредит.

Ми підходимо, таким чином, до поняття поточних фінансових потреб.

ПОТОЧНІ ФІНАНСОВІ ПОТРЕБИ – це:

• різниця між поточними активами (без коштів) і кредиторською заборгованістю;

• різниця між засобами, іммобілізованими в запасах сировини, готової продукції, а також у дебіторській заборгованості, і сумою кредиторської заборгованості;

• не покрита ні власними засобами, ні довгостроковими кредитами, ні кредиторською заборгованістю частина чистих оборотних активів;

• потреба в короткостроковому кредиті.

Циркуляційна природа поточних активів має ключове значення в керуванні оборотним капіталом. Поточні активи розрізняються за ступенем ліквідності, тобто за їхньою здатністю трансформуватися в кошти, що володіють абсолютною ліквідністю. Грошові еквіваленти найбільш близькі за ступенем ліквідності до коштів. Ліквідність дебіторської заборгованості вже може відчутно варіювати. Найменш ліквідні матеріально-виробничі запаси; з них готова продукція більш ліквідна, ніж сировина і матеріали.

Що стосується обсягу і структури оборотних коштів, то вони в значній мірі визначаються галузевою приналежністю. Так, підприємства сфери торгівлі мають високу питому вагу товарних запасів, у фінансових корпорацій звичайно спостерігається значна сума коштів та їхніх еквівалентів. Прямого зв'язку між оборотними коштами і кредиторською заборгованістю немає, однак вважається, що в нормально функціонуючого підприємства поточні активи повинні перевищувати поточні зобов'язання.

Величина оборотних коштів визначається не тільки потребами виробничого процесу, але і випадковими факторами. Тому прийнято підрозділяти оборотний капітал на постійний і змінний (рис. 5.2).

БАЛАНС
"Зверху”:
"Знизу”:
ЧИСТИЙ ОБОРОТНИЙ КАПІТАЛ= ПОТОЧНІ АКТИВИ-ПОТОЧНІ ПАСИВИ
ЧИСТИЙ ОБОРОТНИЙ КАПІТАЛ= (ВЛАСНІ КОШТИ+ ДОВГОСТРОКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ)-ОСНОВНІ АКТИВИ

ФІКСОВАНІ

(ОСНОВНІ)

АКТИВИ

ВЛАСНІ КОШТИ

ДОВГОСТРОКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

ГРОШОВІ КОШТИ

ПФП

ПОТОЧНІ

ПАСИВИ

Власні кошти та довго-строкові зобов'язання перевищують основні активи на цю величи-ну: сума перевищення залишається на формування власних оборотних засобів
Ця частина оборотних активів покрита власни-ми коштами та довго-строковими зобов'язан-нями. Таким чином, чистий оборотний капі-тал– це власні оборотні засоби підприємства

ЧИСТИЙ

ОБОРОТНИЙ

КАПІТАЛ

Рисунок 5.1 - Розрахунок чистого оборотного капіталу


У теорії фінансового менеджменту існують два основні тлумачення поняття «постійний оборотний капітал». Відповідно до першого тлумачення постійний оборотний капітал (чи системна частина поточних активів) являє собою ту частину коштів, дебіторської заборгованості і виробничих запасів, потреба в яких відносно постійна протягом всього операційного циклу. Це усереднена, наприклад, за тимчасовим параметром, величина поточних активів, що знаходяться в постійному розпорядженні підприємства. Відповідно до другого тлумачення постійний оборотний капітал може бути визначений як мінімум поточних активів, необхідних для здійснення виробничої діяльності. Цей підхід означає, що підприємству для здійснення своєї діяльності необхідний деякий мінімум оборотних коштів, наприклад, постійний залишок коштів на розрахунковому рахунку, деякий аналог резервного капіталу.

Категорія змінного оборотного капіталу (чи частини поточних активів, що варіює), відбиває додаткові поточні активи, необхідні в пікові періоди як страховий запас. Наприклад, потреба в додаткових виробничо-матеріальних запасах може бути пов'язана з підтримкою високого рівня продажів під час сезонної реалізації. У той же час у міру реалізації зростає дебіторська заборгованість. Додаткові кошти необхідні для оплати постачань сировини і матеріалів, а також трудової діяльності, що передують періоду високої ділової активності.

Рисунок 5.2 – Компоненти динамічного ряду активів підприємства

Цільовою настановою політики керування оборотним капіталом є визначення обсягу і структури поточних активів, джерел їхнього покриття і співвідношення між ними, достатнього для забезпечення довгострокової виробничої й ефективної фінансової діяльності підприємства. Взаємозв'язок даних факторів і результатних показників досить очевидний. Хронічне невиконання зобов'язань перед кредиторами може привести до розриву економічних зв'язків із усіма наслідками, що звідси випливають.

На рис. 5.3 показана залежність між прибутком підприємства і рівнем оборотного капіталу. При низькому рівні оборотного капіталу виробнича діяльність не підтримується належним чином, звідси — можлива втрата ліквідності, періодичні збої в роботі і низький прибуток. При деякому оптимальному рівні оборотного капіталу прибуток стає максимальним. Подальше підвищення величини оборотних коштів призведе до того, що підприємство буде мати в розпорядженні тимчасово вільні, бездіяльні поточні активи, а також зайві витрати фінансування, що спричинить зниження прибутку. У зв'язку з цим сформульований вище варіант керування оборотними коштами, пов'язаний зі зниженням ризику ліквідності, не зовсім правильний.

Рисунок 5.3. Взаємозв'язок прибутку і рівня оборотного капіталу

Таким чином, політика керування оборотним капіталом повинна забезпечити пошук компромісу між ризиком утрати ліквідності й ефективністю роботи. Це зводиться до вирішення двох важливих завдань.

1. Забезпечення платоспроможності. Така умова відсутня, якщо підприємство не в змозі оплачувати рахунки, виконувати зобов'язання і, можливо, оголосить про банкрутство. Підприємство, що не має достатнього рівня оборотного капіталу, має високий рівень ризику неплатоспроможності.

2. Забезпечення прийнятного обсягу, структури і рентабельності активів. Відомо, що рівні відповідних поточних активів по-різному впливають на прибуток. Наприклад, високий рівень виробничо-матеріальних запасів вимагає відповідно значних поточних витрат, у той час як різноманітний асортимент готової продукції надалі може сприяти підвищенню обсягів реалізації і збільшенню доходів. Кожне рішення, пов'язане з визначенням рівня коштів, дебіторської заборгованості і виробничих запасів, повинно бути розглянуте як з позиції рентабельності даного виду активів, так і з позиції оптимальної структури оборотних коштів.


ЛIТЕРАТУРА

1. Конституція України.—К., 1996.

2. Закон України «Про власність» // Відомості Верховної Ради України.— 1991—№20.

3. Закон України «Про підприємництво» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 14.

4. Закон України «Про господарські товариства» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49.

5. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутом». 784-ХІУ від 30.06.1999.

6. Указ Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» // Урядовий кур'єр. — 1994. — № 31—32.

7. Закон України «Про банки й банківську діяльність» // Урядовий кур'єр від 17.01.2001.

8. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991.

9. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» // Інформаційний бюлетень. Асоціація українських банків. — 1996.— №12.

10. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом — М.: Финансы и статистика, 1995.





Реферат на тему: Оборотний капітал та поточні фінансові потреби підприємства (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.