Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Менеджмент

Інноваційний менеджмент підприємства (ВАТ Агрофірма „Прут”) (курсова робота)

Зміст

Вступ...........................................................................................................................3

1. Зміст і функції інноваційного менеджменту......................................................5

2. Економіко-організаційна характеристика діяльності ВАТ Агрофірми „Прут”.................................................................................................................................14

3. Аналіз реалізації нововведень та їх вплив на ефективність управління ВАТ Агрофірма „Прут”..............................................................................................................21

4. Інноваційне проектування як засіб підвищення ефективності інноваційного забезпечення ВАТ Агрофірми „Прут”.............................................................................23

Висновки..................................................................................................................25

Список використаної літератури............................................................................27

Вступ

Тема даної курсової роботи: „Інноваційний менеджмент підприємства”.

Актуальність цієї теми пояснюється тим, що нововведення на підприємстві не були суттєвими, тому підприємства успішно функціонували в умовах конкурентної боротьби в довгостроковій перспективі. Підприємства в умовах конкуренції на ринку повинні не тільки звертати увагу на внутрішній стан справ на підприємстві, але і вибрати стратегію довгострокового виживання. Це дозволить їм встигати за змінами, які відбуваються в їх оточенні.

Інноваційний менеджмент являє собою одну з різновидностей функціонального менеджменту, об'єктом якого виступають інноваційні процеси в усіх їх різновидах, які застосовуються в усіх сферах народного господарства.

Основна увага в інноваційному менеджменті надається розробці стратегії інновацій і заходів, направлених на їх реалізацію, тому розробці та впровадженню нових товарів, технологій наділяється основна увага. Вони становлять направлення стратегій організації і визначають її подальший розвиток.

Факторами, що гальмують освоєння нововведень у промисловості відносять недостачу власних фінансових ресурсів, і високі ставки за кредитами комерційних банків, зменшення внутрішнього попиту і економічний ризик освоєння нової продукції.

Конкурентоспроможність на світовому ринку залежить від продукції, в основі якої лежать нові знання. Розвиток продуктивних сил відбувається при тісній взаємодії науки і нових технологій з виробництвом. Тільки радикальні заходи для впровадження нових технічних і технологічних рішень, сучасних виробничих процесів, здатних випускати конкурентоспроможні товари, дозволяє економіці вийти з затяжної кризи і забезпечити Україні гідне місце у світовому співробітництві.

Ріст економіки може бути досягнутий тільки при комплексному нововведенні заходів технічного, організаційного, економічного, (господарського управління наукою), соціального юридичного характеру.

У курсові роботі неодноразово підкреслено, що суб'єктом персоналу на підприємстві є люди, які втілюють в життя інноваційні сили, використовують прийняті рішення і від них залежить ефективність і розвиток, тобто майбутнє виробництва.

Для обгрунтування основного змісту курсової роботи я використала літературу таких авторів: Василенко В.О., Шматько В.Г., Гріфін Р., Яцура В., Веснин В.Р., Завадський Й.С., Герчикова Й.Н., Андрушків Б.М.

1. Зміст і функції інноваційного менеджменту

Якщо в загальному вигляді процес управління трактувати як «методи впливу суб'єкта управління на об'єкт управління за допомогою прямих і зворотніх зв'язків в умовах впливу дестабілізуючих факторів зовнішнього і внутрішнього середовища з метою досягнення запланованого результату», а «менеджмент – як науку про найбільш раціональну організацію й управління трудовим колективом з метою одержання запланованого ефекту», я можу дати визначення поняттю «інноваційний менеджмент».

«Інноваційний менеджмент» - це сукупність визначених організаційно-економічних методів і форм управління всіма стадіями і видами інноваційних прцесів підприємств і об'єднань з максимальною ефективністю.

Innovation (англ.) – утворено з двох слів – латинського „новація” (новизна, нововведення) і англійського префікса „ін”, що означає „в”, „введення”. Тому, у перекладі з англійського „інновація” означає: введення нового, відновлення.

Результатом інноваційних процесів є нововведення, а їхнє впровадження в господарську практику визначається як нововведення, тобто з моменту прийняття до поширення новація здобуває нову якість і стає інновацією.

Таким чином, інновація – це нововведення, пов'язане з науково-технічним процесом і, що полягає у відновленні основних фондів і технологій, в удосконаленні управління й економіки підприємства. Інновації є необхідною умовою розвитку виробництва, підвищення якості і кількості продукції, появи нових товарів та послуг.

У ринкових умовах інновації охоплюють всю економіку, включаючи продуктивні сили (засоби виробництва, навчання працівників) і виробничі відносини (форми і методи управління, поділу, спеціалізації і комерції праці).

Діяльність підприємства, пов'язана з науково-технічними розробками, інженерною підготовкою виробництва до переходу на новий продукт чи технологією, а також інвестуванням нововведень – визначається як інноваційна діяльність.

До інноваційної діяльності також відносять роботи тривалого характеру зі створення і реалізації інноваційних проектів за участю проектних інститутів і наукових центрів у масштабах регіонів, галузей чи країни.

Ці проекти зумовлюють вибір варіанта стратегії розвитку, найбільш прийнятого з погляду економічної вигоди організації.

Стратегічне інноваційне мислення одержує все більшу підтримку, оскільки досвід показує його більш високу ефективність в умовах швидких змін, особливо технологічних, коли рівень пердбачуваності дуже низький.

Специфіка інноваційного менеджменту полягає в особливостях управління інноваційним потенціалом, що наявний в тій чи іншій організації, у рамках функціональних аспектів управління (планування, організація, мотивація, контроль).

Інноваційний потенціал – це здатність господарства чи суб'єкта господарювання робити нову, науковомістку продукцію, що відповідає вимогам ринку і містить у собі:

- виробничі потужності для виробництва засобів виробництва4

- професійний і науково-технічний склад персоналу;

- потужності експериментальної бази, пов'язаної з підготовкою нового виробництва;

- інструмент і оснащення для проведення наукомістких операцій;

- можливості впровадження нововведень і його контролю.

Інноваційний менеджмент створює суб'єкту господарювання, що виступає як носій інновації, сприятливі і вигідні конкурентні переваги. Вирвавши ресурси з рутинного кругообігу, підприємець використовує їх новим способом. При цьому може бути не менше п'яти можливих різновидів нововведень:

1) створення нового товару (послуги);

2) створення нового способу виробництва;

3) відкриття нового ринку збуту;

4) застосування нового джерела чи виду сировини, енергії;

5) введення нових принципів організації діяльності фірми.

Успіх чи невдачу в діяльності інноваційного менеджера повною мірою розкриває ринок, що висуває строгі вимоги до результатів його діяльності.

Під інноваціями в широкому значенні розуміється прибуткове використання новацій у вигляді нових технологій, видів продукції і послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного чи іншого характеру.

Інноваційний менеджмент повинен гарантувати ефективне використання інновацій і напрямків на підвищення ефективності функціонування та розвиток організацій у ринковому середовищі. Основними функціями інноваційного менеджменту є:

- аналіз;

- прогнозування;

- планування (стратегічне, поточне та оперативне);

- організація;

- мотивація;

- облік;

- контроль;

- координація;

- регулювання;

- керівництво.

Конкретне поповнення цих функцій залежить від рівня управління: держава, регіон, конкретне підприємство. Здійснення інноваційного менеджменту в цілому включає:

- розробку планів та програм інноваційної діяльності;

- нагляд за розробкою нової продукції та технології, її впровадження;

- розгляд програм розробки нової продукції та технології;

- забезпечення єдиної інноваційної політики та координації;

- забезпечення фінансовими та матеріальними ресурсами програм інноваційної діяльності;

- затвердження тимчасових цільових груп для комплексного вирішення інноваційних проблем – від ідеї до середнього виробництва продукції.

Таким чином, ключову роль ініціації інноваційних процесів відіграє наукова сфера, яка регулюється Законом України „Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності” і визначає:

- роль держави в розвитку науки і техніки, використанні науково-технічних результатів для перетворення суспільного виробництва та задоволення потреб людей;

- основні цілі, напрями та принципи державної науково-технічної політики;

- форми та методи державного регулювання науково-технічної політики;

- форма та методи державного регулювання в науково-технічній сфері;

- повноваження державних органів у здійсненні науково-технічної політики;

- економічні та правові гарантії розвитку науково-технічної діяльності.

Інновації на сучасному етапі розвитку економіки стають головним засобом збереження конкурентноспроможності і стають невід'ємною частиною підприємницької діяльності. Управління нововведеннями здійснюється паралельно з управлінням діючим традиційним підприємством. Методи управління інноваціями відрізняються від методів управління традиційним виробництвом, оскільки інноваційні процеси спрямовані на створення раніше неіснуючих продуктів, якісне оновлення виробничих сил та виробничих відносин.

Слід врахувати, що час постійно знецінює існуючі продукти та технології, тому для уникнення технологічного відставання нововведення слід прогнозувати і займатися ними постійно, а не тільки тоді, коли настають критичні обставини. Продуктові, технологічні та організаційні нововведення взаємопов'язані, тому проводити їх треба комплексно. Головними принципами управління нововведеннями є:

- принцип безперервного прогнозування інноваційної ситуації;

- принцип динамічного попередження технологічного відставання;

- принцип системного впровадження новин у взаємопов'язаних сферах підприємницької діляльності;

- принцип поєднання інвестицій з інноваціями;

- принцип поєднання фінансового та інженерного аналізу результативності нововведень.

Якщо гроші взяті на нововведення з бюджетних коштів, будь-які нововведення з мінімальним прибутком підприємству вигідні. В умовах самофінансування гроші для реалізації НТД беруться з обігових коштів підприємства, тому інноваційний менеджер повинен шукати переконливі аргументи, обгрунтувати необхідність нововведень та відповідних капітальних вкладень у майбутній розвиток підприємства для збереження ним гідного місця на ринку товарів і послуг.

Період часу від зародження ідеї, її розробки до впровадження інновації називають життєвим циклом нововведення. З урахуванням послідовності проведення робіт життєвого циклу нововведення всю цю діяльність розглядають як інноваційний процес.

Основним товаром ринку нововведень є науковий та науково-технічний результат – продукт інтелектуальної діяльності, на який діють авторські права, оформлені згідно з діючим міжнародним правом та чинним законодавством України.

Розвиток ринку та конкуренція не тільки стимулюють, але й заставляють комерційні організації приймати участь у формуванні ринку нововведень за наступними направленнями:

· розвиток особистої наукової, науково-технічної та експериментальної бази для проведення науково-дослідних робіт;

· проведення досліджень на комерційних засадах з іншими організаціями;

· оформлення замовлень на проведення науково-дослідних чи експериментальних робіт з іншою організацією;

· придбання ліцензій на право виробництва товарів чи послуг;

· купівля готового виробу, технологій, ноу-хау та іншої інтелектуальної власності.

Основною умовою формування ринку інновацій є об'єми інвестицій як у сфері наукової, так і науково-технічної діяльності. Враховуючи протяжність інноваційного процесу в 3-5 років, головну роль відіграють довгострокові та середньострокові інвестиції, які забезпечують фінансування інновацій напротязі всього життєвого циклу.

Інноваційна діяльність спрямована на практичне використання наукового, науково-технічного результату й інтелектуального потенціалу з метою одержання нової чи радикально поліпшеної виробленої продукції, технології її виробництва і задоволення платоспроможного попиту споживачів у високоякісних товарах і послугах, удосконалення соціального обслуговування.

Інноваційний процес можливо розглядати з різних позицій та з різним ступенем деталізації:

- паралельно-послідовне виконання науково-технічної інновації виробничої діяльності і маркетингу;

- у вигляді тимчасових етапів життєвого інновації від виникнення ідеї до її розробки на впровадження;

- як процес фінансування та інвестування розробки на впровадження і розповсюдження нового продукту або послуги.

Інноваційний процес полягає в одержанні комерціалізації винаходів, нових технологій, видів продукції та послуг, рішень організаційно-технічного,економічного,соціального та інших результатів інноваційної діяльності. Інноваційний процес здійснюється в чотири стадії:

І. Фундаментальні дослідження в академічних інститутах, вищих навчальних закладах, спеціалізованих лабораторіях. Бюджетне фінансування на безповоротній основі.

ІІ. Дослідження наказового характеру. Проводяться в усіх наукових організаціях і фінансуються як з бюджету, так і за рахунок замовників. Дослідження не завжди пророкуються,і тому носять ризиковий характер.

ІІІ. Проводяться дослідно-конструкторські та експериментальні розробки. Проводяться в підрозділах науково-дослідних інститутів, спеціалізованих лабораторіях, підрозділах великих промислових підприємств. Фінансуються як з державного бюджету, так і за рахунок замовників, а також за власні кошти.

ІV. Проводиться процес комерціалізації, починаючи із впровадження у виробництво, виходу на ринок та продажу.

Слід враховувати, що нововведення завжди пов'язані з ризиком, проте відмова в них є ще більше ризикованою. Дуже часто необхідність оновлення продукції або технології виникає саме тоді, коли фінансові результати підприємства виглядають добре і складається помилкове враження, що підприємство ще довго може існувати в традиційному вигляді. Завдання інноваційного менеджера полягає в тому, щоб подолати це протиріччя, переконати керівництво та та весь колектив у необхідності змін, якщо є можливість за рахунок тимчасового зниження доходів забезпечити їх суттєве зростання в майбутньому. Справа в тому, що зменшення доходу від інвестицій в існуючу традиційну технологію спочатку уявляється незначним, але якщо конкуренти здійснюють прорив у нову технологію, споживачі можуть дуже швидко віддати переваги новій продукції конкурентів.

Управління технологіями потребує великих витрат ресурсів, накопичення великого обсягу знань та інформації, координації значної кількості виконавців, формування попиту на нову продукцію, психологічної підготовки колективу до прийняття новин. Нововведення пов'язані з болючим перерозподілом ресурсів між діючим та новим виробництвом, з порушенням рівноваги в економічній системі реорганізацєю виробництва, перекваліфікацією робітників. Інколи рішення керівництва щодо нововведень уявляється такими, що штучно гальмуючи нововведення, можна втратити перспективу на ринку товарів і послуг або взагалі збанкрутувати підприємство.

Науково-технологічний прогрес, визначений у всьому світі як найважливіший фактор економічного розвитку, все частіше пов'язують з поняттям інноваційного процесу. Це єдиний у своєму роді процес, що поєднує науку, техніку, економіку, підприємство і менеджмент. Він полягає в одержанні новації і простягяється від зародження ідеї до її комерційної реалізації.

Інновації поділяються на продуктові, технологічні і нетехнологічні (нематеріальні). До перших відносяться зміни в продукції, до других – зміни в засобах і методах виробництва, що асоціюються з поняттями НТП. До третіх – зміни в організаційних формах господарської діяльності, а також у факторах соціального характеру й інших зрушень, що лежать за межами поняття виробництва у вузькому значенні слова.

Протікання інноваційного процесу обумовлено складною взаємодією багатьох факторів. Результати діяльності в інноваційній сфері не тільки впливають на суспільство і НТП, але й випробовують на собі зворотній його вплив, причому у всіляких аспектах: науково-технічному, організаційному, соціальному, виробничому, економічному.

Для характеристики інноваційного процесу використовується категорія, що позначає його найважливішу внутрішню складову – поняття «дифузія інновацій» (передача і застосування передових інновацій).

При цьому варто підкреслити, що не завжди дифузія виступає як наслідок інновацій, можливі і зворотні ситуації.

В інноваційному процесі варто виділити наступні фази (стадії):

- досягнення фундаментальної науки;

- прикладні дослідження;

- дослідно-конструкторські розробки;

- первинне освоєння (провадження );

- широке впровадження;

- використання;

- старіння інновацій.

Чим вищий рівень поширення інновацій, тим більш "автоматично” працюють канали дифузії інновацій. Для регулювання інноваційних процесів у різних фазах використовується різні методи, оскільки в цих фазах переслідуються різні цілі.

Інновація, відповідно до загальновизнаного визначення, є процес розробки, освоєння, експлуатації і вичерпання виробничо-економічного і соціально-організаційного потенціалу, що лежить в основі новації. У вузькому значенні під інновацією розуміється фаза введення новації, а момент першого виробничого освоєння новації вважається моментом її введення. Під інновацією розуміється щось нове, і воно близьке до поняття винаходу між заявою новації і перетворенням її в інновацію існує значний часовий лаг.

Гіпотезу про те, що інновації заявляються в економічній системі не рівномірно, а у вигляді кластерів вперше висловили І.Шумпетер і Г.Менш.

Інновації впливають на динаміку економічного росту з одного боку, відкривають нові можливості для розширення економіки, з іншого боку – унеможливлюють продовження цього розширення в традиційних напрямках. Інновації руйнують економічну рівновагу, вносять збурювання і невизначеність в економічну динаміку. Згідно І.Шумпетера, інновація супроводжується творчим руйнуванням економічної системи, обумовлюючи її перехід з одного стану рівноваги в інший.

До об'єктів інновації відносять:

- продукція;

- матеріали;

- засоби виробництва;

- технологічні процеси;

- людський фактор;

- соціальна сфера;

- розвиток організації.

Інноваційними є будь-які технічні, організаційні, економічні й управлінські зміни, відмінні від існуючої практики в даній організації. Вони можуть бути відомі і використовуватися в інших організаціях, але для тих організацій, у яких вони ще не основні, їхнє впровадження є новою справою і може привести до чималих труднощів. Організації мають різну сприятливість до інновацій. Їхній інноваційний потенціал залежить від параметрів організаційних структур менеджменту, професійно-кваліфікаційного складу, промислово-виробничого персоналу, зовнішніх умов господарської діяльності й інших факторів.

2. Економіко-організаційна характеристика діяльності ВАТ Агрофірми „Прут”

Агрофірма „Прут” – це добровільне об'єднання громадян, які об'єдналися у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Агрофірма є юридичною особою, має відособлене майно, самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банку, круглу печатку зі своєю назвою, штамп, бланки, товарний знак, фірмову емблему, інші реквізити та атрибутику. Сама діяльність Агрофірми регулюється Законами України „Про колективне сільськогосподарське підриємство”, „Про власність”, „Про підприємства в Україні”, „Про підприємництво”, Земельним кодексом України, Статутом, Установчим, рішенням зборів Засновників та іншими нормативними та законодавчими актами України. А також фірма самостійно володіє, користується і розпоряджається належним їй майном (сировиною, матеріалами) та об'єктами власності. Трудова діяльність здійснюється на підставі укладених трудових договорів, контрактів і угод відповідно до вимог цивільно-правового характеру. Агрофірма може створювати дочірні підприємства, філії і представництва. Філії і представництва діють від її імені на підставі Положення про них, а дочірні підприємства – на підставі статутів, затверджених власником. Фірма несе відповідальність перед державою та кредиторами усім своїм майном та коштами в порядку, передбаченим чинним законодавством України.

Місцеперебування агрофірми «Прут»: Україна, с.Підгайчики Коломийського району, Івано-Франківської області.

Агрофірма створювалася з метою об'єднання майна Засновників для вирощування с/г культур, виробництва с/г продукції, безпосереднього виконання рішень (доручень) Міністерства сільського господарства та продовольства України, виконання замовлень для фізичних та юридичних осіб, одержання прибутку, збільшення робочих місць в галузі зайнятості населення.

Предметом діяльності Агрофірми є:

- виробництво, організація заготівлі, зберігання, реалізація та переробка сільськогосподаської продукції, товарів народного вжитку;

- здійснення програм по селекції насінництва та племінній справі;

- виробництво залізобетонних виробів та металоконструкцій;

- ковальське виробництво;

- спонсорська діяльність;

- здійснення благодійної діяльності;

- постачання населення товарами народного вжитку власного виробництва, а також інших товаровиробників;

- організація та участь у торгах, ярмарках, виставках, культурних та спортивних заходах;

- організація, участь, сприяння в міжнародному туризмі;

- виконання будівельних, монтажних і ремонтних робіт, будівництво жилих і нежилих приміщень, об'єктів соціально-побутового призначення та інфраструктури;

- виробництво та реалізація будівельних матеріалів, а також виробів на них;

- виробництво безалкогольних напитків (мінеральної води, соків) та пива;

- виробництво та реалізація алкогольних напоїв, шампанських вин, лікерів, вин, коньяків, віскі, джину, рому при наявності ліцензії (дозволу) державних органів влади;

- будівництво та експлуатація автозаправочних станцій, обслуговування та ремонт автотранспотних засобів, а також організація пунктів їх сервісного обслуговування та прокату;

- надання транспортно-експлуатаційних послуг при перевезеннях зовнішньоторговельних і транзитних вантажів та громадян на території України та за її межами;

- надання науково-технічних, соціально-економічних, інформаційних, соціально-прибуткових та посередницьких послуг;

- виготовлення та реалізація всіх видів друкованої продукції і реклами, а також рекламних оголошень;

- випуск цінних паперів (акцій, чеків, облігацій), в тому числі організація банківської системи згідно чинного законодавства України;

- організація підприємства громадського харчування, утримання готелів, кафе, ресторанів, буфетів;

- реалізація відповідно до чинного законодавства України ноу-хау на внутрішніх та зовнішніх ринках;

- надання юридичних та фінансових послуг фізичним і юридичним особам при здійсненні ними виробничої діяльності;

- комерційно-посередницькі послуги та послуги менеджменту українським та зарубіжним партнерам;

- розробка та впровадження програмного забезпечення та інформаційних технологій.

Займатися будь-якою іншою діяльністю, яку Агрофірма вважатиме припустимою, що випливатиме за предметів її діяльності. Предмети діяльності, які потребують спеціального дозволу (ліцензії), відповідно до Закону України „Про підприємництво” здійснюється тільки на підставі такого дозволу (ліцензії).

Агрофірма самостійно визначає напрямки сільськогосподарського виробництва, її структури і обсяг, самостійно розпоряджається виробленою продукцією та доходами, здійснює будь-яку діяльність, що на суперечить законодавству України. Майно Агрофірми складається з основних та оборотних засобів виробництва, які нароблені засновниками Агрофірми в результаті виробничо-господарської діяльності, матеріальних та фінансових ресурсів. До майна фірми належить земля, яка закріплена за нею та за її засновниками. Всіма землями та майном розпоряджається Голова Агрофірми „Прут”.

Статутний фонд становить 9655637 грн, що утворився за рахунок діяльності засновників Агрофірми. А одержаний прибуток після сплати обов'язкових платежів в бюджет є її власністю. Агрофірма самостійно визначає порядок формування та використання фондів і резервів відповідно до рішень Правління.

Вищим органом управління Агрофірми є збори засновників до виключної компетенції яких належить:

- внесення змін та доповнень до установчих документів Агрофірми;

- обрання голови Агрофірми;

- прийняття рішеня про реалізацію або ліквідацію Агрофірми.

Голова Агрофірми обирається Зборами засновників терміном на 17 (сімнадцять) років. Дострокове обрання голови можливе тільки у випадку його засудження або смерті. Голова має право без доручення представляти інтереси Агрофірми в державних органах влади, підприємствах, установах, організаціях на території України та за її межами з усіма правами та обов'язками керівника.

Агрофірма здійснює зовнішньоекономічну діяльність відповідно до Статуту та чинног законодавства України. У випадку, передбаченому чинним законодавством України, фірма отримує ліцензію на укладання окремих угод. Валютна виручка зараховується на рахунок Агрофірми. Після всіх відрахувань на користь державного бюджету, згідно чинного законодавства, використовується нею самостійно, інші вилучення валютних коштів Агрофірми забороняється. Агрофірма має право відкривати за межами України свої представництва, філії, виробничі підрозділи, одержувати позику від іноземних партнерів. При цьому валюта зараховується на рахунок Агрофірми.

Фірма веде оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи і статистичну звітність. Порядок ведення бухгалтерського обліку і статистичної звітності визначається чинними нормативними актами України. А сам контроль за фірмою здійснюють державні органи в межах своєї компетенції, яка встановлена законодавчими актами України.

У випадку припинення діяльності Агрофірми здійснюється шляхом її ліквідації або реоганізації за рішенням Загальних зборів.

Агрофірма ліквідується у випадку прийняття рішення Загальними зборами про ліквідацію Агрофірми та визнання її банкрутом.

Ліквідація проводиться згідно чиного законодавства України. Грошові засоби і майно після розрахунків з бюджетом, після оплати праці працівникам, виконання зобов'язань перед кредиторами використовується Власником на свій розсуд. У випадку реорганізації Агрофірми, його права та обов'язки переходять до правонаступників згідно чинного закоодавства України.


 

Начальник виробництва

Головний інженер

Відділ технічного контролю

Бухгалтерія

Голова правління

Основні цехи

Заступник голови правління з питань економіки

Заступник голови правління з комерційних питань

Заступник голови правління з кадрових питань

Відділи:

- організації праці і заробітної плати;

- фінансовий

Відділи:

- постачання;

- збуту;

- реклами;

- транспорту

Відділ кадрів


Рис. 1. Організаційна структура ВАТ Агрофірма „Прут”


 

Основні показники господарської діяльності ВАТ Агрофірма „Прут”

за 2004-2005 рр.

Показники

Одиниці вимірювання

2004 р.

2005 р.

1.

Чисельність працюючих з них:

- основні робітники;

- керівники;

- спеціалісти;

- майстри;

- непромислова група

чол.

140

128

2

5

3

2

150

138

2

5

4

2

2.

Реалізована продукція

тис. грн

2322,3

2400,2

3.

Витрати на виробництво реалізованої продукції

тис. грн

2098,5

2156,4

4.

Прибуток від реалізації

тис. грн

223,8

243,8

Порінявши аналіз основних показників господарської діяльності ВАТ Агрофірма „Прут” за 2004-2005 рр., можна зробити висновок, що ефективність її діяльності зросла. Підтвердженням цього є збільшення обсягу реалізованої продукції у 2005 році в порівнянні з 2004 роком на 78 тис. грн. Це сприяло збільшенню прибутку від реалізації на 58 тис. грн.

3. Аналіз реалізації нововведень та їх вплив на ефективність

управління ВАТ Агрофірма „Прут”

ВАТ Агрофірма „Прут” працює над розробкою технологічного процесу (потокової лінії) по переробці сільськогосподарської сировини. Вартість пректних робіт становить 64 тис. грн, які мають бути освоєні протягом двох років: 44 тис. грн першого року і 20 тис. грн – другого.

Виготовлення технічних засобів повинно тривати рік. Вартість обладнання – 70 тис. грн, а монтажу – 24 тис. грн, який повине бути виконаний протягом року.

Освоєння проектованого технологічного процесу дасть змогу переробляти щорічно 1000 т сировини і виробляти 200 тис. умовних банок консервної продукції за ціною 2,1 грн/банку. Собівартість продукції – 1,6 грн/банку.

Супутні капіталовкладення становлять 1100 грн щорічно.

Термін експлуатації потокової лінії становить 5 років. Я обчислю народногосподарський ефект від розробки і використання нової технології у переробній галузі.

Народногосподарський ефект за весь термін служби потокової лінії може бути обчислений як різниця вартісної оцінки результатів від використання лінії і вартісної оцінки витрат на її проектування, виготовлення і експлуатацію:

Ет = Рт– Вт

При цьому слід врахувати різночасовість витрат і результатів та привести їх до одного моменту часу – першого року експлуатації лінії.

Результати від експлуатації лінії становлять за рік 200000 • 2,1 = 420 тис. грн, а за весь термін експлуатації:

Рт= + =420 + 381,8 + 347,2 + 315,8 + 287,7 = 1752,5 тис. грн.

Витрати на створення і використання потокової лінії складаються із витрат на пректування, виготовлення обладнання, монтаж лінії, а також витрат у процесі її експлуатації.

Витрати на проектування, виготовлення і монтаж лінії з врахуванням фактора часу дорівнюють:

В1 = 44 • (1 + 0,1)4 + 20 • (1 + 0,1)3 + 70 • (1+ 0,1)2 + 24 • (1+0,1) = 200,6 тис. грн.

Річні витрати в процесі експлуатації лінії становлять:

20000 • 1,6 + 1,1 = 321,1 тис. грн,

а за весь термін служби:

Рт =

тис. грн.

Вт = В1 + В2 = 200,6 + 1339,7 = 1540,3 тис. грн.

Ет = 1752,5 – 1540,3 = 212,2 тис. грн.

4. Інноваційне проектування як засіб підвищення ефективності інноваційного забезпечення ВАТ Агрофірми „Прут”

Інтенсифікація економіки допускає пошук і ефективне використання нових джерел і організаційних методів економічного розвитку. Збільшення обсягу, прискорення темпів його відновлення, що відбувається в світі, вимагають постійного удосконалення форм і методів управління різними процесами і, в першу чергу, інноваційними.

Всі нововведення на підприємстві зорієнтовані на динамічний розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, спираються на власні юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти. Вони не можуть справляти належний вплив на масштаби і строки досягнення соціально-економічних цілей діяльності підприємства. Тому треба позитивно оцінювати:

- активізацію законодавчих процесів в Україні, які сприяють швидкому переходу до соціально орієнтованих відносин між суб'єктами господарювання;

- розробку і прийняття пакету законів і державних механізмів їх практичної реалізації, що визначають і регулюють діяльність підприємства усіх галузей народного господарства.

Для підвищеня ефективності інноваційного забезпечення ВАТ Агрофірми «Прут» потрібно:

1). Провести розширення і поглиблення процесу поділу праці. Тому велика увага буде приділятися програмам і проектам прикладних досліджень, результати яких можуть бути отримані в найближчі роки.

2). Повинні широко використовуватися засоби державних бюджетів.

3). Повинні застосовуватися різні пільги і заохочення для інноваційної діяльності.

4). Крім кредитів під низькі відсотки щоб передбачалася особлива форма державного фінансування, яка б поєднувала в собі риси кредитування і субсидування.

5). Надання безпроцентної банківської позички.

6). Щоб всі структурні підрозділи, весь колектив і кожен працівник були залучені у всі фази прийняття рішення і впровадження новацій.

Також важливим є ефективність окремих глобальних і локальних заходів, але недостатнім вимірником ступеню нововведень організаційно-технічного характеру на результативність діяльності підприємтсва. Тому необхідно знати конкретну методику виявлення інтегрального впливу певної сукупності нововведень на ключові позики виробничо-господарської діяльності підприємства. У зв'язку з цим можна використовувати загальний методичний підхід, суть якого буде зводитися до обчислення за спеціальнми формулами основних показників, що характеризують економічну ефективність запроваджених впродовж року (декількох років) нових технічних і організаційних рішень.

Усі локальні і глобальні нововведення можуть забезпечуватиможливий прогресивний вплив на виробництво за умови, якщо вони будуть використовуватися підприємством постійно, комплексно і гармонійно. Найбільший за наслідками безпосередній вплив на ефективність діяльності підприємства справляють технічні і організаційні нововведення. Інші новвведення впливають на виробництво опосередковано.

Висновки

Отже, інноваційний менеджмент – одне і з направлень стратегічного управління, що зд




Реферат на тему: Інноваційний менеджмент підприємства (ВАТ Агрофірма „Прут”) (курсова робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2017. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.