Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Медицина та здоров'я

Вплив солей важких металів та радіаційного опромінення на гісто-фізіологію наднирників (дипломна робота)

АНОТАЦІЯ

Дипломна робота присвячена вивченню впливу радіації і солей важких металів на гістофізіологію наднирникових залоз.

Встановлено, що вивчені нами впливи є стресовими для тварин і викликають підвищення морфофункціональної активності наднирникових залоз, а в хронічному досліді може бути виснаження наднирникових залоз і розвиток хвороб дезадаптації.

Дослідження проводилось на кафедрі зоології та фізіології людини та тварин Чернівецького державного університету ім.Ю.Федьковича.


 

ЗМІСТ

Вступ

І. Огляд літератури

1. Загальний план будови наднирникових залоз................................... 6

2. Вплив радіоактивного випромінювання на гістохімію

наднирників.............................................................................................. 10

3. Вплив солей важких металів на гістохімію наднирників................... 23

ІІ. Матеріали і методи досліджень ............................................................... 34

1. Умови і об´єкти досліджень................................................................. 34

2. Методи досліджень.............................................................................. 35

ІІІ. Результати досліджень та їх обговорення.............................................. 40

Висновки................................................................................................... 42

Список використаної літератури............................................................. 43

Додатки..................................................................................................... 49

 

2. ВПЛИВ РАДІОАКТИВНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ НА ГІСТОХІМІЮ НАДНИРНИКІВ

Актуальнiсть проблеми впливу iонiзуючої радiацiї на функцiонування нервової i ендокрiнної систем, процеси продукування медiаторних субстанцiй гормоноутворення не вимагає в наш час особливої аргументацiї.

Загальний прогрес в застосуваннi джерел iонiзуючих випромiнювань в рiзних областях народного господарства призводить до збiльшення контингенту осiб, що наражаються на вплив iонiзуючої радiацiї в фахових умовах, при радiацiйних аварiях, а також в випадку проведення профiлактичних, дiагностичних і рентгенологiчних обстежень, променевої терапii. Iонiзуюча радiацiя впливає на людину як правило, в поєднаннi з нетрадицiйними (хiмiчними, фiзичними ) чинниками. Наприклад, радiацiйне випромiнювання поєднується з дiєю рiзноманiтних хiмiчних речовин на металургiйних, i iнших пiдприємствах, пов'язаних з переробкою сировини, що мiстить домiшки природньо-радiоактивних елементiв. Тому при гiгiєнiчнiй оцiнцi впливу на органiзм людини iонiзуючого випромiнювання необхiдно враховувати можливiсть його поєднання iз iншими чинниками навколишнього середовища (М.Н.Трахтенберг, В.С.Колєсников, В.П.Луковенко, 1994).

Променеве ураження, поряд iз супутньою й загальною для органiзму стрессовою реакцiєю, неминуче порушує функцiї такої лабiльної системи, як гiпоталамус-гiпофiз-кора надниркових залоз. Зрозумiло, в складних фiзiологiчних ситуацiях, зумовлених опроміненням, беруть участь i iншi залози внутрiшньої секреції [45].

Променевi ураження органiзму супроводжуються рядом чималих тканевих реакцiй, при яких ендокринні порушення набувають особливого значення.

Ще в 1912 г. А.Decastellos [57], а слiдом за ним Р.Н.Сottennot [56] піддаючи опроміненню собак массивними дозами рентгенiвських променів, виявили рiзкi порушення в кірковому шарі наднирникiв: знижується вага залоз, виникали крововиливи в них, дегенеративнi змiни кліткових ядер, падав вмiст лiпiдів в протоплазмі. В подальшому виникнення дегенеративних клітинних змiн в корі наднирникiв при опроміненні тварин в дозах понад 1000 р описав ряд авторiв [66].

Цi змiни вiдзначалися, як правило, не ранiше тижня пiсля моменту опромінення i в рядi випадкiв були виражені недостатньо чітко.

Окремi дослiдження радiацiйних уражень залоз внутрiшньої секрецiї ще не відображають повністю весь комплекс закономірностей ендокринного синдрому при променевій хворобі. Вiдсутнiсть обгрунтованих даних про характер променевих уражень нейросекреторних елементiв ускладнють пояснення механiзму порушень в рiзноманiтних ендокринних органах. До цього часу накопичилося багато експериментальних вiдомостей про важливу роль системи гiпофiз-кора наднирникiв в патогенезі променевої хвороби [11]. Багато дослiдників вважають, що вплив iонiзуючого опромінення на наднирникові залози здiйснюється тiльки через гiпофiз і гiпоталамус. Дiю опромінення прийнято пояснювати слiдуючим чином : сильнодiючий стресс-агент (iонiзуюче опромінення), збуджуючи ( безпосередньо або через медiатори, гiпоталамічно-нервовi центри, активiзує переднюю частину гiпофiзу в вiдношеннi деяких функцiй.

При цьому відбувається подавлення утворення пролактину, гонадоцитарного i соматотропного гормонiв. Секреція ж АКТГ пiдвищується, що рiзко пiдсилює гормоноутворення в корі наднирника і дає незвичайно багато стероiдних гормонiв [3].

Багаточислені дослiдження, проведенi на тваринах iз екрануванням наднирникiв, при одно- i двосторонній адреналектомii показали важливу роль наднирникових залоз в розвитку променевого синдрому. Адреналектомовані щурі i миші є дуже чутливими до опромінення у порівнянні із нормальними.

З'явилися роботи, які претендують на виявлення ролi рiзноманiтних гормональних препаратiв наднирникових залоз в розвитку стійкості тварин по вiдношенню до опромінення. Введення АКТГ- гормону сприяло підвищенню рівня інсулiну, кортизону або тестостерону, не сприяло зниженню смертностi гіпофізектомованих щурів. Введення екстракту iз кори наднирникiв або дезоксикортикостерон-октату ( ДОКА ) дещо збільшувало тривалість життя опромінених щурів. Встановлено, наприклад, що ДОКА виявляє позитивний вплив на здатність виживати опромінених тварин [17]. В клiнiчнiй практицi введення цього гормону хворим променевою хворобою, давало позитивний ефект. [4] приходять до висновку, що вiд стану наднирникових залоз в iстотнiй мiрi залежить стійкість тварин до опромінення.

Морфологiчна реакцiя наднирникових залоз при загальному i локальному опроміненні досить докладно описана багатьма авторами [24,25,4,12,34,35] В дослідах iз локальним опроміненням наднирників показано, що дози 800-900р викликають гiперемiю, набряк органу iз дрiбними геморагiями i невеликими некротичними змiнами, що поєднанi iз пікнозом ядер i вакуолiзацєю клiтин в кірковому шарі, особливо в його пучковой зонi ( Лiтвiнов, 1962 ).

[24,25,34,35] пiдтвердили наявнiсть двохфазної цитологічної реакцiї кори наднирникiв на вплив сублетальних i летальних доз iонiзуючої радiацiї. На протязi 2- 3 днiв вiдзначається посилений ріст клубочкової зони, збiльшення числа клітинних ядер в ній. Е.А. Моєсєєву з спiвробiтниками [34] вдалося виявити морфологiчнi ознаки стимуляції кіркового шару пiсля впливу порiвняно невеликих доз опромінення 25 -100р. Н. М. Патт i спiвробiтники [63],[62] пiсля тотального рентгенiвського опромінення щурів в дозi 650 i 500р виявили рiзке збiльшення ваги адреналових залоз ( до 100% ).

Е.Бетц [4] в умовах загального опромінення дозою 350р визначив появу в наднирникових залозах сильно вакуолiзованих клiтин з пікнотичними ядрами. Опромінення великими дозами призводило до набряку органу, повнокрів¢я судин, метастазам, крововиливів, дистрофiчних, некробiотичних змiн клiтин в пучковій i сітчастій зонах [24,25]. Для загального рентгенiвського опромінення є характерним збiльшення ваги залози i розширення кіркового шару, а також залежність ваги наднирників вiд дози опромінення [37]. Змiни в нервових волокнах i закінченнях в наднирникових залозах в раннi термiни променевого ураження - реактивнi, а в пiзнi - дегенеративнi [1]. На час відмирання тваринного організму залоза стає набряклою, в ній виявляються багаточисленні крововиливи, кiлькiсть хромофiнних включень зменшується [24,25]. На гiпертрофiю кіркового шару наднирникiв внаслiдок загального рентгенiвського опромінення тварин вказують також Л.В.Боженко [5].

Таким чином, опромінення в широкому дiапазонi доз (вiд тисячних до десятих i аж одиниць рентгенів ) як при загальному, так i при мiсцевому впливі викликає гiпертрофію адреналових залоз.

При внутрiшньому опроміненні шляхом введення S131 описана вакуолiзація i дегенерацiя клiтин пучкової зони i слабо виражені змiни в iнших зонах. Пояснюючи причини морфологiчних змiн в наднирниках пiсля опромінення, Tusques, Senelar [67] зв'язують їх із ураженням кровоносних судин, оскiльки капiлярна сiтка в ураженних дiльнках сильно розширюється i наповнюється кров'ю, а змінені клітини розташовуються по ходу судин.

Реакцiя мiтохондрій, що реагують зразу ж пiсля закiнчення опромінення, проявляється в фiзико-клiнiчних змiнах, які пiзнiше сприяють порушенням мікроструктури мiтохондрій (Шабадаш, 1957; 1961 ). В першi днi пiсля опромінення збiльшується кiлькiсть мiтохондрій в усiх зонах. В клубочковій i сітчастій зонах виявляються окремi клiтини з палочковидними мiтохондрiями. В пучковій зонi мiтохондрii бiльшою частиною зернистоподобні. В подальшому (вiд 3 до 7 днiв) мiтохондрii набухають i сильно збiльшуються. Виявляється нерівномірний вмiст їх в рiзних клiтинах, особливо в клiтинах пучкової зони. В частинi клiтин кiлькiсть мітохондрій надмiрно збiльшена ( темнi клiтини ), в iншiй частинi вони одиничнi ( свiтлi клiтини ). Через 7 - 10 днiв пiсля опромінення кiлькiсть мiтохондрій в клiтинах кори наднирникових залозах зменшується. В клубочковій i пучковій зонах бiльше стає палочковидних i менше зернистоподібних форм цього органоїду. На протязі 30 i 60 днiв дещо нормалiзуєтся структура i кількість мiтохондрій.

Безпосередньо пiсля опромінення проходить потовщення i ущiльнення мембранних структур або руйнування внутрiшньої структури мiтохондрій, зокрема, зовнiшнiх i внутрiшнiх мембран. Змiни в них ведуть до порушення окислювального фосфорилювання, пов'язаного з ензiматичною активнiстю цитоплазматичних органоїдів і, частково, з метаболічними функцiями ядра (Мантейдель, Мейсель, 1962).

Провiдною ланкою клітинних радiацiйних пошкоджень є розлад синхронностi метаболічних ядерномiтохондрiальних взаємовiдносин [49]. Порушення структури клітинного ядра часто залежить вiд функцiональної недостатностi мiтохондрій [31]. Ядра клiтин полiморфні, багато iз них блiдо забарвлені i вiдрiзняються вiдсутнiстю хроматину.

Через 1 день i більше пiсля опромінення гамма-променями Со60 ( 400р ) в клiтинах клубочкової зони комплекс Гольджi набухає, збiльшується в обсязi. В пучковій зонi збiльшується кiлькiсть клiтин iз густорозмiщеними аргентофiльними кільцями, зернами i тяжами. Тут, як i в iнших зонах, тяжi, гранули і кільця, що складають комплекс Гольджi, збiльшуються. Кiлькiсть темних клiтин iз грубими тяжами Гольджi зростає. Потовщення органоїду в клiтинах пучкової зони виражено більше ніж в iнших. Iз 7-го по 10-ий день пiсля опромінення, в частинi клiтин всiх зон кори наднирника проходить розпад тяжів сiтки Гольджi на окремi глибокi фрагменти. Виявляються також окремi клiтини з повнiстю фрагментованою сiткою Гольджi. Через 10 i 20 днiв пiсля опромінення в кірковому шарі з¢являється безлiч клiтин з фрагментованою сiткою органоїду. Пiзнiше iде поступове відновлення структури комплексу Гольджi в залозистих клiтинах з збереженням одиничних клiтин, що мiстять аргентофільні фрагменти сiтки Гольджi.

Вивчення комплексу Гольджi в клiтинах наднирникових залоз опромінених кішок показало, що у них на вiдмiну вiд щурів фрагментація сiтки Гольджi починається вже через 2 дні. З збiльшенням термiну пiсля опромінення, кiлькiсть клiтин iз набухлим, гiпертрофованим i фрагментованим комплексом Гольджi збiльшується в усiх зонах наднирника. В кірковому шарі збiльшується число свiтлих клiтин, в кожної iз яких спостерiгається фрагментація сiтки Гольджi, що триває до загибелі опроміненого тваринного організму [45].

Близькi по характеру зміни в наднирникових залозах при рiзноманiтних умовах опромінення описанi багатьма авторами [35,5,12,37,9,15,8,27,19]. Всi сходяться на тому, що розширення кіркового шару, гiпертрофiя наднирникiв, редукція аскорбiнової кислоти i холестерину є показниками пiдсилення гормоноутворення в залозi.

L.Tusques'a & R.Senelar'a [67] наводять данi, в яких пов'язують змiни в наднирникових залозах з ураженням кровоносно-судинної сiтки i переважною локалiзацією змiнених клiтин по ходу судин. Разом iз тим, було б одностороннiм прийняття порушення в судинній системi у виглядi єдиних в детермiнацiї кардинальних порушень в наднирниках опромінених тварин.

Шабадаш, Аграчева, Зеликiна [50] при вивченнi органоїдів в клiтинах наднирникових залоз показали, що однi i тi ж ядра викликають неодинакові змiни в залозах рiзноманiтних видiв тварин.

К.Д.Гелашвiлi [9] дослiдив вплив пiдвищеного рiвня радiацiї на морфофункціональний стан наднирників мишей. Проведенi дослiдження вказують, що в процесi впливу опромінення на органiзм в малих дозах проходять змiни розмiрiв кіркового шару наднирникiв. Чергування змiн параметрiв кіркової речовини наднирника проходить в рiзноманiтнi сторони, поряд з чергуванням нормальної їх величини. Так на 2-ий, 7-ий i 14-ий мiсяць після опромінення кіркова тканина рiзко зменшена у порiвнянні з даними контрольних тварин, у тварин пiсля 1-го мiсяця після опромінення ширина кіркового шару рiзко збiльшена. Змiни менш виражені в клубочковій зонi, хоча до 11-го мiсяця після опромінення її ширина збiльшена у порівнянні iз даними контрольних тварин ( сумарна доза 16,2р ). Змiни явно проявляються в пучковій і сітчастій зонах, але мають дещо рiзний характер; параметри пучкової зони змінюються в рiзнi боки у порiвняннi з нормою, що вказує на деяку функцiональну напруженність клiтин даної зони, що безумовно, впливає на виробiток глюкокортикоцитів в органiзмі. В пучковій зонi зміни параметрів виражено збiльшуються, досягаючи мiнiмальних величин до 3-го мiсяця дослiду ( сумарна доза 3, 24р ) i максимальних величин до кiнця дослiду. Припинення хронiчного опромінення викликає тенденцiю до вiдбудови параметрів всiх зон кіркової речовини наднирника. При загальному опроміненні органiзму в наднирниках в цей перiод проходить гiпертрофiя паренхiми, можливо збiльшення ваги органу. В клiтинах коркової зони проходить накопичення суданофiльного матерiалу. Вмiст кетостероїдів в цей перiод, по даним iммунологічного аналiзу, перевищує нормальний рiвень. Клубочкова зона потовщується, але складається iз власне нормальних клiтин. Реакцiю наднирникiв не можна назвати специфiчною i можна розцiнювати як типово стресову. Збереження в клiтинах кетостероїдів свiдчить про вiдносну функцiональну недостатність, яка зумовлена пригніченням або заторможенням гiпоталамогiпофiзарної системи i зниженням надходження АКГТ в кров.

Є данi про депонування в наднирниках iзотопів торiю i деяких інших важких металiв. Морфологiчнi змiни в наднирниках при цьому розвиваються через 1-4 роки. З 5-го року пiсля введення iзотопів зміни виражаються в атрофії кіркового шару. Поряд з зонами атрофiї, вiдзначаються вузли гiперплазованих клiтин. Цi вузли розташовуються, як правило, пiд капсулою на межі iз мозковим шаром. Клiнiчним проявом атрофічних процесiв є хронiчна наднирникова недостатність.

Перiод пригнічення дiяльностi екдокринових органiв змінюється хвилеподібно. Перiод вiдбудови носить тимчасовий характер i знову змінюєтся регресивними змiнами, розривом окремих клiтин з появою вогнищ клiтинного колоїду. Причина хвилеподiбної течiї фази полягає в порушеннi механiзму гормоновиділення i тривалiй вiдбудовi цього механiзму. Хвилеподiбна течiя вiдновної фази - найбiльш характерний прояв променевих порушень секреторних клiтин, що реалiзується в перiод переходу в стан нормального активного функцiювання.

В наднирниках вiдновний перiод характеризується пониженням функцiональної активностi - зниженням вiдносної ваги органу, звуженням пучкової зони [32].

В полівок, відловленних в районi Чорнобильської АЕС, показники активностi кори наднирникiв більш високi, ніж у полівок середньотайгової зони. Однiєю iз характерних ознак кори наднирникiв тварин iз радiоактивних територiй стало її чимале збільшення, причому гiпертрофiя кори проходила за рахунок збiльшення розмiрiв пучків. Ознаки активностi залози супроводжувалися збiльшенням розмiрiв самих адренокортикоцитів i їх ядер. Разом iз тим, у полівок Чорнобильської популяцiї спостерiгалися i ознаки пошкодження клітинно-тканинних структур. Цi ознаки носили однотиповий характер. Найбiльш характерними були : дезорганiзацiя кори наднирників i локальні вогнища лейкоцитарних iнфiльтратів. З'являються клiтини iз пікнотичними ядрами i проходить пiдвищення мiтотичної активностi клiтин пучкової i клубочкової зон,а також збільшення диплоїдних i полiплоїдних клiтин. Цi факти підкреслюють повноцінність i напруженість компенсаторно-вiдновних процесiв, що вiдбуваються в адреналовій залозi [15]. Тривала робота клiтин з бiльшою, ніж в нормi, iнтенсивнiстю при хронiчному радiацiйному впливi веде до дистрофiчних i некротичних змiн в органах ендокринної системи. Внаслiдок цього проходить зменшення вiдповiдного виду клiтин i зростає навантаження на клiтини, що залишилися (за умови збереження дiї чинника, що викликає цю стимуляцію). Останнє, по всiй iмовiрностi, зумовлює перехiд системи на новий рiвень функцiювання, i викликає комплекс змiн, що призводять до передчасного старіння органiзму. В цiлому аналiз даних морфофункціональних показникiв наднирникiв показав, що тривалий вплив iонiзуючого опромінення з низькою потужнiстю дози в природнiй сферi викликає хронiчну функцiональну напругу кори наднирників. Спостерiгається гiпертрофiя i гiперплазiя пучкової зони, збiльшення розмiрiв ядер адренокортикоцитів. Таким чином, тривале перебування тварин в радiоекологічних умовах, подiбних цим, пiсля аварiї на ЧАЕС, веде до змiн в органiзмi, тобто, до хронiчної форми розвитку неспецифичної реакцiї стану напруги органiв ендокринної системи, що в кiнцевому пiдсумку призводить до розвитку багатьох захворювань i рiзного роду вiддалених наслiдкiв.

Т.А.Вилечжанiна i Н. А. Богуш [8] в дослiдженнях на статевозрілих морських свинках – самках показали, що пiд впливом одночасного зовнiшнього рентгенiвського опромінення в дозi 12,9 мкр і ізотопу J131 в дозi 6,5 мкр, через певний проміжок часу в наднирниках розвиваються морфологiчнi змiни, що свiдчать про стан функцiональної напруги органу. В експериментi вiдзначається атрофiя наднирникової залози. При мікроскопічному дослiдженнi спостерiгається розростання з¢єднувальної тканини в трабекулах, що iдуть вглиб кіркової речовини, кора звужена, пучкова зона практично не виражена, кіркова речовина в основному представлена клiтинами сітчастої зони. Зустрiчаються вузлові гiперплазiї пiд капсулою залози, вростання клiтин пучкової зони в сітчастий шар аж до мозкової речовини, в сітчастому шарі – аденоподібні вузли.

Змiни в структурi наднирникiв, що виражаються в розростанні сполучної тканини, розвитку мікроаденом, вогнищевих гiперплазій, лiмфоцитарних iнфiльтратів, є характерними для похилого вiку. Пiсля гама - впливу, функцiя гормональної ланки лiмфато-адреналової системи знижена, тодi як кіркова речовина працює в режимi пiдвищеної функцiональної активностi. На думку Л.А.Кащенко [22] вiддаленi наслiдки хронiчного опромінення секреторних залоз аналогичні тим, що розвиваються в фiзiологiчних умовах в старостi..

Н.А.Дорошкевич, Е.А.Галицький, А.Н.Анцулєвич [14] вивчали активнiсть процесiв перенесеного окислення лiпiдів в корі наднирників щурів при тривалому введеннi радiоiзотопів. Вони пишуть, що введення тваринам iзотопів Сs137 i J131 призводить в короткi термiни ( до 3-х мiсяців ) до пiдсилення стероїдогенезу в корі наднирників. Проте більш тривалий вплив, а також розмiщення тварин в З0 км зоні ЧАЕс викликає деяке зниження кiлькостi стероїдів. Припускають, що тривалий вплив радiонуклідів призводить до перезбудження адреналових залоз і зниження їхньої функцiональної активнiсті.

Л.А.Луцкевич і Н.Ф.Іваницька [19, 27] вважають, що система гiпофiз-кора наднирникiв є найбiльш радiочутливою в режимi хронiчного опромінення, при цьому поряд iз стресовою реакцiєю кори наднирникiв в експериментi на тваринах були виявлені дистрофiчнi i атрофічні змiни, вогнищева вузлова гiперплазiя, гiперальдостеронiзм i пухлини клубочкової зони. Альдостерон, накопичуючись в судиннiй стінці, особливо в судинах нирок, збiльшує їх чутливість до катехоламiнів i викликає склеротичні змiни по типу судиного нефросклерозу.

Л.А.Луцкевич [27] вивчав змiну стероїдосекреторної активностi наднирникiв щурів при рентгенiвському обпроміненнi. Пiсля опромінення щурів в дозi 10 Гр розвивалася типова кишкова форма променевої хвороби. Одним iз проявiв гострого променевого синдрому, що супроводжує розвиток пошкоджень радiочутливих систем органiзму є радiацiйний гiперкортицизм. Пiдвищена секреторна активнiсть кори наднирникiв є вiдповiддю на радiацiйний стрес. Пiдсумовуючи приведенi лiтературнi данi, можна прийти до висновку, що початкова реакцiя кіркового шару наднирникiв на опромінення полягає в пiдсиленнi його функцiй, хоча існують i окремi суперечливі результати.

Кірковий шар наднирникiв виявляє вагому чималу чутливість до радiацiйних впливів. Досліди на тваринах дозволили переконатися, що початковою реакцiєю цiєї залози на опромінення є пiдсилення її дiяльностi, що супроводжується зростанням ваги адреналових залоз внаслідок пiдвищення кровенаповнення iз наступною гiпертрофiєю їх. Рiзнi зони в корі наднирників виявляють неоднакову чутливiсть до iонiзуючого випрмінення. Клубочкова зона в цьому вiдношеннi є дуже резисстентною. Змiни ультраструктури клiтин наднирників супроводжуються нарушеннями їх внутрiшньоклiтинного метаболiзму.

В умовах постiйного поширення дiапазону застосування різних джерел випромінення в побутi i народному господарствi, були проведенi дослiдження, спрямованi на вияв можливого шкідливого впливу тривалих опромінень. Безумовний інтерес серед об'єктiв впливу становлять органи ендокринної системи.

І.А.Слободянюк i В.Р.Лядов [40] характеризують структурнi змiни кори наднирникiв при впливi постiйного магнiтного поля. Одержанi ними результати дозволяють сказати про те, що при впливi постiйного магнiтного поля найбiльш помітні змiни спостерiгаються в пучковій i сітчастій зонах i в меншiй мiрi в клубочковій зонi кори наднирникiв.

При черезшкірному iмпульсному iнфрачервоному опроміненнi областi наднирників білих безпородних щурів за допомогою напiвпровiдникового лазеру "Узор", спостерiгалися ознаки гiперфункцiї наднирникiв, збiльшувалася маса залоз i в них спадав вмiст холестерину [33].

Морфологiчний аналiз наднирникiв тварин, що піддавалися опроміненню ЕМП iз густиною потоку енергiї 500 мк Вт/см2 на протязi одного мiсяця iз щоденним сеансом 2 години, не виявив кількiсних характеристик, виявив збiльшення розмiрiв кіркової зони. Збiльшення кіркової зони у тварин цiєї групи проходить, в основному, за рахунок клубочкового, частково за рахунок пучкового шарів. Гiпертрофiя клубочкового i пучкового шарів свiдчить про напружену синтетичну дiяльнiсть клiтин цих шарів, вiдповiдальних за синтез альдостерону i кортикостерону.

Морфологічний аналiз наднирникiв тварин, що піддавалися впливу МП iз густиною потоку енергiї 1000мк Вт/см2 протягом одного мiсяця з щоденним сеансом 2 години показав, що при заданому режимi впливу радiохвиль спостерiгається зменшення товщини всiх зон наднирникiв. У деяких тварин iз піддослідної групи на кордонi клубочкового i пучкового шарів локально вiдрiзнялися клiтини iз пікнотичними ядрами. Зменшення площ iнших зон наднирникiв, поява клітин, що гинуть - факти, що свiдчать про виснаження адаптаційних резервiв у тварин.

Морфологiчний аналiз наднирникiв тварин при режимi впливу радiохвиль ( ППЕ = 1000мк Вт/см2, 4 години щодоби ) на протязі пiвтора мiсяця показав, що при незмiннiй загальнiй площi кіркової мозкової речовини в пучковому i, особливо, в клубочковому шарах кори наднирникiв обпроміненних тварин локально виявилися вогнища деструкції. Пiсля 4-ох місячного хронiчного впливу ЕМП (ППЕ = 500мк Вт/см2, експозиція 2 години ) у тварин спостерігали зменшення загальних розмiрiв наднирникiв за рахунок кіркової та мозкової речовини. По морфологiчних характеристиках, таким чином, в наднирниках піддослідних тварин є ознаки функцiонального виснаження, що характернi для тривалого стану напруги [26].

3. ВПЛИВ СОЛЕЙ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ НА НАДНИРНИКИ

Серед факторів, що забруднюють середовище існування, iстотна роль належить солям важких металiв [20, 36]. Їх впливу на рiзноманiтнi органiзми присвячена обширна лiтература [20, 16, 36]. Встaновленi ПДК рiзних солей вaжких металів в водоймах і атмосферному повітрі [36]. В меншій степені вивчені механізми токсичної дії цих факторів і недостатньо відомостей про їх вплив на органи ссавців [16].

Вивчення морфофункціонального стану наднирників потрібне для вияснення компенсаторно-пристосувальних можливостей організму в умовах отруєння важкими металами і зворотності змін, які виникли [18].

В реалізації будь-якої стрес-реакції факторами, які визначають її патогенну основу, є активація системи гіпоталамус-гіпофіз-кора наднирників, а також генералізоване збудження симпатичної нервової системи. До гормонів, які приймають головну роль в формуванні стресу, відносять кортиколіберин, АКТГ, соматотропний гормон, кортикостнроїди і, можливо, тіреоїдні гормони.При цьому виділення адреналіну - один із найбільш важливих пускових механізмів стрес-реакції.

Можна було з достатньою впевненістю думати, що при тривалій дії на організм важкіх металів і їх сполук на рівнях малих інтенсивностей буде проходити перебудова функцій гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи, що призведе до порушення гормональних регуляцій [43].

При аналізі літератури про вплив промислових хімічних сполук на кору наднирників ми виходили із оцінки токсичної речовини як різновиду ушкоджуючого фактору. В багаточисельних дослідженнях [28] показано, що реакція кори наднирників на дію токсичного фактору, незалежно від його природи, визначаючись концентрацією речовини, яка вводилася, і її строками впливу, протікає фазово. Каннер Н.Л. [21] показала, що в початковий період інтоксикації свинцем, аніліном і бензином має місце неспецифічна реакція кори наднирників, яка протікає по типу реакції тривоги, коли відмічається короткочасна активація залози у вигляді концентрації 17-ОКС в крові і посилення реакції кори наднирників на АКГТ. В подальшому спостерігається зниженя зворотньої реакції кори наднирників на стимуляцію і зменшення спонтанної секреції стероїдів. Ця стадія змінюється нормалізацією функіонального стану наднирників, яку автор розцінює як адаптивну. І нарешті, при вираженій інтоксикації спостерігається пригнічення стероїдної функції кори наднирників. При цьому слід вказати,що, на думку автора, пригнічення функції кори наднирників можливо залежить і від прямого ушкоджуючого впливу токсичного фактору на метаболізм наднирників.

Аналогічної точки зору дотримується і В.М.Макатченко, І.С.Сонкін, З.І.Цюхно [30], які констатуючи зниження функціонального стану кори наднирників в стадію вираженого хронічного отруєння свинцем, пояснюють це можливістю безпосереднього впливу цого на кору наднирників із порушенням в ній стероїдогенезу. Згідно сучасних експериментальних і клінічних досліджень, на початку хронічного отруєння свинцем підсилюється секреторна діяльність кoркової речовини наднирників, далі з'являються ознаки пригнічення секреторного процесу, виникають вогнища некрозу, жирової дистрофії.

При аналізі літературних даних про зміну структури кори наднирників на різних стадіях токсичного впливу також помічається фазовість морфологічної реакції залози.

Так, в роботах авторa [47] в початковий період інтоксикацаї різними по своїй природі токсичними продуктами спостерігається різке наповнення кров'ю наднирників, відмічається збільшення ваги органу, що зумовлене гіпертрофією кіркового шару. Кірковий шар збільшується переважно за рахунок пучкової зони.Клубочкова і сітчаста зони при цьому звужені.Спостерігається також збільшення ядра і ядерець клітин наднирників, зменшення в них ліпідів і підвищення вмісту нуклеїнових кислот.

Поряд з морфологічними ознаками, посилення функції кори наднирників в початкові періоди інтоксикації можуть спостерігатися і явні ознаки прямого ушкоджуючого впливу токсичного фактору на клітини наднирників. Л.А.Зубарєва [18], вивчаючи вплив біхромату калію, виявила в початкові періоди при гострій хромовій інтоксикації пригнічення активності сункцинатрегідрогенази і високу активність неспецифічних естераз, що є, на думку автора, ознакою прямого пригнічуючого впливу шестивалентного хрому на дихальні ферменти і його здатність накопичувати білкові молекули.

В стадію виснаження пригнічення функціонального стану кори наднирників також має свій морфологічний субстрат. Так, В.Ф.Чернокан [47] показав, що в результаті тривалого токсичного впливу, коли функціональна активність наднирників зниженa, спостерігається зменшення маси наднирників, звуження кіркового шару, зміна його звичайної будови внаслідок дистрофічних змін клітин і їх дискомплекції. Відмічаються обширні крововиливи, в кірковому шарі знижується вміст нуклеїнових кислот і ліпідів.

А.М.Шахназаров [51] провів гістохімічні дослідження наднирників щурів в динаміці при гострому отруєнні біхроматом натрію. Через 3 години після введення біхромату натрію спостерігалося зменшення ліпідів в кірковій речовині наднирників, особливо в пучковій зоні.Через 3 доби спостерігалося подальше зниження ліпідів в кірковій речовині наднирників,переважно в клубочковій зоні у вигляді слабкої суданофільної зернистості. В пучковій зоні зустрічалися одиночні темні клітини з високою ензиматичною активністю, тоді як в основній масі паренхіми спостерігалося зниження. Через 15 діб при добре вираженому зниженні ліпідів в клубочковій зоні спостерігалося помітне накопичення їх в решті зон кори. Через 30 діб після отруєння проходило помітне накопичення ліпідів в цитоплазмі клітин всіх зон кори наднирників.

Таким чином,виявлені в перші 3 години після гострого отруєння зміни наднирників відповідають "стадії тривоги” загального адаптаційного синдрому. На протязі 3 діб появляються ознаки функціонального виснаження їх, відновлення яких проходить асинхронно в різних ділянках кори через 30 діб після досліду.

Слід відмітити і роботу Л.А.Зубарєвої [18]. Це дослідження присвячене вивченню морфофункціонального стану наднирників в плані вияснення компенсаторно-пристосувальних можливостей організму в умовах хронічної хромової інтоксикації і зворотності змін, які виникли.

Робота була проведена на кроликах і собаках. В наднирниках тварин, які знаходились в умовах досліду на протязі року було відмічено потовщення капсули надниркових залоз. Капсула ставала масивною з відходячими в глибину тканини залози відрогів. Гломерулярна зона варіювала по ширині за рахунок аденоматозних розростків, як правило розміщених по сусідству з ділянками склерозу. Петлі більшості клубочків заокруглені.

Кіркова речовина була різко звужена за рахунок пучкової зони, яка також має на своїй території поля з склерозом. На окремих ділянках пучкова зона представлена вузькою полосою. Сітчаста зона найменше змінена склеротичними процесами. По території коркової речовини розкидані аденоми. Деякі з них складались з клітин, характерних для всіх зон коркової речовини, але ці зони розміщувалися в зворотньому порядку — внутрішня виявилась клубочкова зона. Також структури відрізнялись високою функціональною активністю і розглядаються як компенсаторна реакція надниркових залоз на несприятливі дії. Що стосується всієї решти кори, то відмічається спустошення її від холестерину і нейтральних жирів. Ліпідні попередники кортикостероїдів у вигляді дрібних краплин збереглись тільки в аденоматозних вузлах.

По закінченні року після отравлення в наднирниках піддослідних тварин зберігаються склеротичні зміни, але вже менш виражені. В літературі маються дані про можливість по закінченню дії причини, призупинення циротичних змін і при наявності регенераторних процесів, відновлення структури органів. Зубарєва пише, що такі процеси були на лице. В капсулі зустрічались вузлики кортикальної тканини. Поза сформованими вузликами в капсулі знаходились структури, які складались з поліморфних малодиференційованих клітин, які трансформуються в клітини залозистого епітелію. Така здатність кори надниркових залоз до збільшення об'єму за рахунок використання "камбіального резерву” являється продуктом еволюції, що забезпечує високу лабільність реакції адаптації організму до значних змін в умовах внутрішньої та зовнішньої сфер. В даному зв'язку залоза володіє значною амплітудою функціональної активності і здатністю до широких морфологічних перебудов.

В пучковій зоні відновлюється запас ліпідних попередників стероїдних гормонів. На цьому фоні відмічалась центральна деліпоідізація, тобто зникнення жирів з сітчастої і внутрішнього відділу пучкової зони, що дозволяє оцінити ступінь напруги.

Таким чином, довготривала хромова інтоксикація викликає важкі зміни в надниркових залозах, які призводять до регресивної трансформації кори, падінню секреторної здатності надниркових залоз, причому кора пошкоджується в більшій степені, ніж адреналова система. Після призупинення отруєнь через рік з сторони наднирників відмічаються чітко виражені процеси відновлення структури і функції коркової речовини у вигляді активації діяльності камбіального резерву, прогресивної трансформації кори, відновлення секреторної здатності кортико-стероїдів і катехаламінів.

В промисловості поряд з шестивалентним хромом широко використовуються сполуки трьохвалентного хрому. Найбільш обширні дослідження торкаються дією на організм шестивалентного хрому. Ж.К.Урдабаєв, І.Н.Насиров [44] показали, що з'єднання трьохвалентного хрому виявляють виражений місцевий та загальнотоксичний вплив, майже не уступаючий вплив найбільш токсичного з'єднання біхромату.

Г.І.Герасимович [10], досліджуючи функціональний та морфологічний стан наднирників при довготривалому введенні сірчанокислого цинку виявила у них зональне потовщення капсули і розростання нижніх пучків фіброретикулярної тканини між клітинами клубочкової і пучкової зони. В частині препаратів клубочкова зона погано диференціюється, і клітини пучкової зони починаються безпосередньо від капсули.

Автор вказує, що пучкова зона в більшості випадків не широка з характерною правильною будовою епітеліальних подовжень, де переважають клітини з темною компактною цитоплазмою. В більшості препаратів відмічено розширення сітчастої зони і поява помірного венозного застою. При вимірюванні кори наднирників і її зони виявлено, що в уражених мишах мається незначна тенденція до потовщення кори наднирників. Відрізняється гіпертрофія сітчастої зони за рахунок зменшення ширини пучкової зони.

Герасимович робить висновок, що довготривале введення препаратів цинку мишам викликає гіпертрофію сітчастої зони наднирників, що надає змогу думати про підвищення андрогенної функції кори наднирників.

Г.Г.Антонов і Є.В.Івановіч [2] вивчали зміни активності деяких ферментів в наднирниках щурів при дії оцтовокислого свинцю. Активність всіх ними досліджуваних ферментів зменшилась, що, на думку авторів, свідчить про порушення окисно-відновних процесів і енергетичному дизбалансі в наднирниках. Під впливом свинцю проявляється чітко виражене зниження фінкціональної активності тканини, в наслідок чого, ймовірно, порушуються і баланс синтезуючих гормонів. Це в свою чергу може погіршити метаболічні порушення і призвести до розвитку судинних уражень, зниженню імуннологічної активності, до симптомів, які проявляються у хворих сатурніазмом або у отруєних свинцем тварин [38].

Широке розповсюдження ароматичних вуглеводів в сучасному виробництві і перспективі їх подальшого використання приваблює увагу дослідників до вивчення біологічного впливу цих сполук на організм. Наявні у літературі клінічні і експериментальні дані показують, що хронічна інтоксикація ароматичними вуглеводами призводить до зміни функціонального стану нейроендокринної системи і порушення гормонального гомеостазу в організмі [29]. Певна роль при цьому відводиться дослідженню кори наднирників, як одної з ланок нейроендокринної системи.

Частково, вплив стеролу на кору наднирників вивчала Л.Ш.Сафінова [39]. На довготривалих строках експерименту (як через один місяць, так і через 4 місяця) було виявлено, що капсула наднирників набрякла. Спостерігається різке повнокрів'я сітчастої зони місцями з зонами крововиливу, тоді, як зовнішні відділи пучкової зони по характеру кровонаповнення не відрізнялись від контролю. Стінки капілярів (синусоїди) являються потоншеними і ядра ендотеліальних клітин збільшені.

Зональна будова кори наднирників зберігається, однак, звертають на себе увагу окремі ділянки проліферації клубочкової зони, в яких порушується типове гніздове розміщення клітин, утворюються вузлики, які мають іденоматозну будову. Клітини клубочкової зони розміщуються більш компактно, ядра гіперхромні, цитоплазма скудна, базофільна. В окремих групах клітин пучкової зони спостерігаються дистрофічні зміни: неоднорідне забарвлення цитоплазми, еозінофільних краплин та глибок.

На строці 1 місяця експерименту спостерігалась тенденція до зниження вагових коефіцієнтів наднирників. Під кінець експерименту відбувалось підвищення відносної ваги наднирників.

Вже на ранньому строці експерименту у відповідь на дію стиролу визначається різна чутливість і різнонапрямлена реакція зовнішніх та внутрішніх зон кори наднирників: звуження пучкової і особливо клубочкової зон і тенденція до розширення сітчастої.

На 4-й місяць затравки стиролом спостерігається розширення клубочкової зони, на відміну від якої, пучкова та сітчаста зони звужуються. При цьому ширина пучкової і сітчастої зон до кінця експерименту у тварин, яких травлять стиролом, стає нижче контрольної з максимальною різницею в пучковій зоні. Таким чином, на 4-й місяць експерименту найбільш чутливою до дії стиролу стає пучкова зона.

Аналіз каріометрії показав, що через 2 місяці від початку експерименту у тварин, яких травлять стиролом, спостерігається зниження каріометричного показника у всіх трьох зонах кори наднирників. Максимально виражене зменшення розмірів ядер в пучковій зоні, мінімально — в клубочковій.

Можна з достатньою впевненістю сказати, що при тривалій дії на організм важких металів і їх сполук навіть на рівнях малих концентрацій буде проходити перебудова функцій гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, що призведе до певних порушень в гормональних регуляціях. Вказані зміни були виявлені І.М.Трахтенбергом, В.С.Колесниковим, В.П.Луковенко [43] при вивченні функціонального стану кори наднирників і щитовидної залози у робітників, які працювали в умовах контакту з свинцем, ртуттю і марганцем. З цією метою вплив малих концентрацій вказаних металів досліджували і в експерименті на тваринах.

Проведені дослідження функіонального стану кори наднирників у працівників, що піддавалися в процесі професійно-виробничої діяльності впливу малих концентрацій свинцю, ртуті і марганцю, виявили перш за все однотиповість виявлених порушень. Дані порушення виникають в порівняно ранні строки і мають фазовий характер. Це відноситься до нарушень в глюкокортикоїдовій та андрогенній функціях кори наднирників.

Результати експериментальних досліджень показали, що вплив на щурів низьких концентрацій вказаних металів суупроводжувались ранніми якісно однотиповими, хвилеполібними змінами функіональної активності кори наднирників. На початкових етапах дії низьких концентрацій досліджуваних металів спостерігали значний викид в кров накопичених в наднирниках гормонів і активування процесів, які вели до їх синтезу.

В подальшому спостерігалося пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи, зокрема під впливом марганцю і свинцю на тварин через накопичення вказаних металів в кірковому шарі наднирників і безпосереднім специфічним впливом вказаних металів на ці залози; трансгіпофізарним впливом металів на наднирники і зменшенням секреції АКГТ, внаслідок чого виникає пригнічення активності пучкової і сітчастої зон. Імовірно, нарушення даної системи проходить через гіпоталамус, який регулює гормональну діяльність гіпофізу.

В результаті проведених досліджень було виявлено, що в умовах хронічного хімічного стресу тривале напруження адаптаційних і компенсаторних механізмів може привести до їх виснаження. Виявлені зсуви і нарушення носять зворотній характер. В більшості випадків була відмічена тенденція до нормалізації функціонального стану організму і систем після припинення впливу низьких концентрацій свинцю, ртуті і марганцю.

Таким чином, при дії на організм промислових хімічних речовин розвиваються фазові зміни структури і функції, які є характерними для ОАС. В початковий період морфологічної перебудови кори наднирників спостерігається підсилення їхньої функції. Однак, при активації функціонального стану органу, в початкові періоди інтоксикації можуть змінюватися співвідношення глюко- і мінералкортикоїдної функції, а також спостерігалися морфологічні ознаки пошкодження кортикоцитів, що пов¢язане із прямим впливом токсичної речовини. Під час стадії резистентності відмічалася стабілізація структури і функції наднирників. І, накінець, при тривалому хронічному впливі токсичного фактору наступає функціональне виснаження кори наднирників, що має під собою чіткий морфологічний субстрат. Також, причиною пригнічення і виснаження кори наднирників є з одного боку, перенапруження гіпофізарно-адреналінової системи на початкових стадіях інтоксикації і з другого боку, ¾ можливість прямого пошкоджуючого впливу токсичного фактору на клітини кори наднирників.


 

ІІ. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

1. УМОВИ ТА ОБ´ЄКТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Завданням нашої роботи було морфометричне дослідження об´єму ядер кортикоцитів усіх зон кори та ядер нор- і епінефроцитів мозкової речовини в умовах слідуючих дослідів:

1 ¾ контрольні щури;

2 ¾ 12 щурів на протязі двох тижнів пили воду з підвищеним вмістом солей;

3 ¾ 12 щурів опромінювали дозою 1 R/сек на протязі двох тижнів;

4 ¾ 12 щурів на протязі одного місяця одержували воду з підвищеним вмістом солей;

5 ¾ 12 щурів на протязі одного місяця одержували солі і під кінець досліду на протязі одного тижня кожний день опромінювали 1 R/сек;

6 ¾ 12 щурів опромінювали дозою 1 R/сек і на протязі останнього тижня давали солі;

7 ¾ 10 щурів опромінювали дозою 100 R, а через дві неділі протягом двох тижнів одержували солі;

8 ¾ 10 щурів одержали 100 R опромінення, а через 3 тижні протягом двох неділь одержували солі.

Опромінення проводили за допомогою рентгенівської установки ¾ діагностичним апаратом 12П6 з потужністю дози 1 R/с. Тварини з водою одержували суміш нижче наведених солей в такій концентрації:

CuSO4 × 5H2O ¾ 80 мг/кг;

CoSO4 × 7H2O ¾ 130 мг/кг;

ZnSO4 × 7H2O ¾ 200 мг/кг;

Ni(NO3)2 ¾ 100 мг/кг;

K2Cr2O7 ¾ 120 мг/кг;

Pl (CH3COO)2 ¾ 20 мг/кг.

Після закінчення експериментів проводили декапітацію тварин під легким ефірним наркозом, забирали надниркові залози, і після цього ми займалися виготовленням препаратів загальноприйнятими гістологічними методами.

2. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Гістологічні методи досліджень.

Перш за все, цитологічний матеріал (в наших дослідженнях це наднирники щурів) потрібно зафіксувати. В основі фіксації лежить стабілізація структур. З метою їх мінімального пошкодження краще застосовувати забуферені фіксатори. Слід пам´ятати, що при фіксації зміни в тканинах і клітинах залежать в більшій мірі від осмотичної концентрації буферу, ніж від типу фіксуючого агента. Об´єм фіксуючої рідини повинен приблизно в 20 разів перевищувати об´єм об´єкту.

В нашому випадку ми користуалися найбільш розповсюдженим фіксатором ¾ 8% розчином формальдегіду (формаліну). При виготовленні фіксатора необхідно враховувати, що формальдегід містить домішки метилового спирту, мурашиної кислоти, ацетону. Розбавлені водою розчини формаліну мають кислу реакцію. Для нейтралізації кислих продуктів застосовують у надлишку карбонат кальцію або карбонат магнію (рН 5.7¾6), а також використовують буферні розчини. Час фіксації формальдегідом, як і будь-яким іншим фіксатором, залежить від концентрації і температури агента. В 4% розчині формальдегіду достатньо фіксувати препаратом на протязі 48 годин при температурі 37°С, а в розчині з підвищеною концентрацією формалдегіду (8%) ¾ 5-9 годин при температурі 37°С.

Заливка.

Для виготовлення якісних зрізів тканини спочатку просочують спеціальними речовинами (в нашому випадку парафіном). Для заливки в парафін необхідно використовувати аморфний (гомогенізований) парафін. Оскільки парафін не розчиняється у воді, тканини обезводнюють в рідинах, які змішуються з водою.Обезводнення проводиться частіше всього в етиловому, ізопропіловому спиртах або ацетоні. Тканини переносять з води спочатку в 50%, а потім в 80%, 96% і 100% спирт або ацетон. В деяких лабораторіях обезводнення починають в 70% або 80% обезводнюючій рідині. Тривалість обезводнення залежить від розмірів гістологічних об´єктів. При обезводненні ізопропіловим спиртом тканини можна зразу переносити в парафін.

Після повного просочування тканин парафіном, їх заливають в останній, використовуючи спеціальні форми, або кутники. (Г-подібні пластинки). Заливку проводять при температурі парафіну не вище 60°С.Тканини поміщають в парафін, налитий в форму, потім об´єкт орієнтують в необхідному положенні і парафіновий блок різко охолоджують за допомогою води з льоду або рефрижератора. Для того, щоб парафін легко відставав від форми, останню попередньо змащують гліцерином. Для швидкої заливки в парафін тканину фіксують в двох змінах ацетону¾хлороформа (1:1) по 30 хвилин. Переносять на 30 хвилин в чистий хлороформ, потім просочують порафіном на протязі 1 години і заливають.

Виготовлення зрізів і їх окраска.

Статична електрика, що накопичується в зрізах в результаті тертя ножа до блока тканини, видаляється іонізацією повітря за допомогою радіоактивного полонія або створенням поблизу ножа поля високої напруги.

В якості іонізуючого джерела ми застосовуємо ртутно-кварцеву лампу, якою локально висвічуєм ріжучу ділянку блока. Хороші результати отримали при іонізації повітря іонізаторами Микулича, або побутовими іонізаторами.

Для монтування парафінових зрізів на предметних скельцях можна застосовувати желатиновий клей. Його готують розчиненням 1г желатина в 100 мл дистильованої води при температурі 300С, додають 2 г кристалічного фенола і 15 мл чистого гліцерину, добре перемішують і фільтрують. Потім змішують з 3% розчином формаліну у співвідношенні 1 : 140. На предметні скельця, які змочені цією сумішшю поміщають парафінові зрізи. При температурі 50 – 600С дають їм розпрямитися, а потім фільтрувальним папером видаляють надлишок вологи і витримують 1 год. при температурі 200С. З цією ж метою можна використовувати ацетат целюлози. Краплю 2% целлоїдину наносять на скельця і висушують в термостаті при температуті 600С не менше 2 год. Потім їх депарафінують ксилолом, проводять через 3 – 4 зміни абсолютного спирту і витримують 6 хвилин в 2% розчині ацетату целюлози на ацетоні. Потім зрізи переносять в абсолютний спирт на 10 - 15 с, а потім у воду і забарвлюють.

Забарвлення проводим на предметних, або годинникових скельцях на протязі 5 – 20 хв. (в залежності від активності гематоксиліну), потім переносять зрізи в 1% розчин НСl і диференціюють в ній від декількох секунд до декількох хвилин (в залежності від виду гематоксиліну і степеня забарвлення зрізів). Степінь диференціації бажано контролювати під мікроскопом. Після диференціації зрізи добре промивають водою для повного видалення кислоти (15 - 30 хв.). Для пришвидшеної нейтралізації НСl можна застосовувати слаболужні буферні розчини. Потім поміщають зріз на предметне скельце і наливають на нього 0.5 – 1% розчин еозину. Через 1 – 2 хв еозин зливають і добре промивають зріз. Видаливши зі зріза воду, наливають на предметне скельце 96% спирт. Витримують 3 – 4 хв. Зливши спирт, наливають 2 – 3 зміни ксилолу або іншого просвітляючого середовищаі витримують зрізи в кожній порції 0.5 – 1 хв., потім заключають в бальзам або синтетичні смоли. Перед закрашуванням парафінових зрізів проводять депарафінізацію в парафін-розчиняючих речовинах (ксилол, хлороформ, диоксан, тулуол бензол). Пришвидшення цього процесу проходить при підвищеній температурі (37 – 400С). Потім предметні скельця зі зрізами проводять через батарею спиртів (100%, 96%, 70%) до води і забарвлюють, як описують раніше.

Наступним етапом наших досліджень є визначення об´єму ядра за допомогою мікроскопа. Визначивши об´єм ядра в умовних одиницях ми перевели їх в мкм. за допомогою слідуючої формули:

V=2ПR2

Наступним етапом наших досліджень було визначення діаметра ядер картилоцитів та норепінефроцитів за допомогою окуляра-мікрометра при збільшенні мікроскопа 7 х 90 під імерсією, а потім обчислювали об´єм ядер. Статистичну обробку цифрового матеріалу ми проводили за допомогою комп´ютера з врахуванням критерія Стьюдента.


 

3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Як видно із додатка 1, який відображає вплив двохнедільного згодовування сумішшю солей на об´єм ядер клітин кори та мозкової речовини, у піддослідних тварин вірогідно збільшується об´єм клітин пучкової та сітчатої зони кори та мозкової речовини. Враховуючи, що об´єм ядра є показником морфофункціонального стану клітин, результати нашого дослідження можна трактувати як морфологічний прояв підвищення функції кори та мозкової речовини надниркових залоз в умовах даного досліду.

Аналіз результатів морфометричного дослідження ядер клітин наднирників в умовах впливу двохнедільного опромінення в дозі 1R/сек., що подано в додатку 2, показав, що опромінення викликало збільшення об´єму ядер лише пучкової зони кори та мозкової речовини, хоча ядра сітчатої зони кори теж збільшувалися в об´ємі, але не вірогідно. Таким чином, незначні дози опромінення на протязі 2 неділь викликали підвищення морфофункціональної активності надниркових залоз.

На основі вивчення показників об´єму ядер клітин наднирників щурів, котрі піддавались дії сумішей солей важких металів протягом одного місяця, (додат. 3), можна заключити, що в цих умовах відбувається вірогідне збільшення ядер клубочкової зони кори. Окрім того збільшувалися ядра клітин мозкової речовини. Усі одержані показники свідчили про підвищення активності як кіркової, так і мозкової речовини надниркових залоз.

У щурів, котрі одержували 1 місяць солі і під кінець досліду протягом 1 тижня кожен день піддавались опроміненню в дозі 1R/сек. (додат. 4), відбувалося також вірогідне зростання об´єму ядер усіх, окрім клубочкової, зон кори надниркових залоз та ядер клітин мозкової речовини, що в загальному вказувало на зростання функції наднирників.

Під впливом 2-х недільного опромінення і тижневого навантаження солями (додат. 5), спостерігаються аналогічні попереднім дослідам зміни в об´ємі ядер клітин кори та мозкової речовини, тобто відбувалося зростання активності наднирників.

Збільшення дози опромінення протягом 2 неділь до 100 R/сек і навантаження протягом одного тижня солями (додат. 6), не змінило реакції надниркових залоз.

Опромінення протягом трьох тижнів (100 R/сек.) і навантаження солями протягом двох тижнів (додат. 7), теж викликало збільшення об´єму ядер клітин пучкової, сітчастої зони кори та мозкової речовини надниркових залоз.

Наші результати підтверджують відомі факти, отримані в різних інших дослідах, що тривалі шкідливі фактори зовнішнього середовища протягом навіть двох чи трьох місяців не викликають значних морфологічних і функціональних змін в мозковій речовині надниркових залозах, окрім підвищення їх активності. Але пояснити стійке підвищення активності кори надниркових залоз в умовах тривалої дії опромінення і солей важких металів досить важко. Можливо, що більш тривале, наприклад, до трьох місяців введення солей і опромінення, може викликати зниження функціональної активності кори і розвиток її недостатності.





Реферат на тему: Вплив солей важких металів та радіаційного опромінення на гісто-фізіологію наднирників (дипломна робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.