Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Медицина та здоров'я

Вісцеральні мікози (лекція)

ВІСЦЕРАЛЬНІ МІКОЗИ

АКТИНОМІКОЗ

Мотиваційна характеристика теми. Знання теми необхідне для подальшого вивчення актиномікозу на клінічних кафедрах. У практичній роботі лікаря знання необхідні для клініко-анатомічного аналізу і постановки діагнозу.

Головна мета навчання вміти визначати за макро- і мікроскопічною картиною ознаки актиномікозу, пояснити причини і механізм їх розвитку, оцінити ймовірні наслідки і значення ускладнень для організму.

Для цього необхідно вміти:

— визначити тип тканинної реакції у відпо­відь на проникнення Actinomyces Israeli;

— оцінити значення патоморфологічних проявів і пояснити причини смерті при актиномікозі.

Актиномікоз — інфекційне захворювання, яке викликається анаеробним променистим грибом Actinomyces Israeli. Уражає головним чином тварин (здебільшого велику рогату худобу), рідше — людей.

Збудники хвороби широко розповсюджені у природі: вони живуть у грунті, шлунково-кишковому тракті багатьох тварин, на колосках злакових рослин. У людини актиноміцети майже завжди виявляються у порожнині рота, кишках, верхніх дихальних шляхах, причому вони не приносять їй шкоди, тобто існують як сапрофіти. І тільки за певних умов, які знижують захисну реакцію організму (гострих респіраторних захворюваннях, алергічних станах, місцевих змінах у тканинах і органах, викликаних, наприклад, пародонтитом, апендицитом, запаленням або туберкульозом легень), грибки можуть набувати хвороботворних властивостей. Потрапивши у тканини, які втратили опір, вони здатні викликати в них специфічний запальний процес. Дуже рідкісні випадки зараження актиномікозом в результаті проникнення актиноміцетів безпосередньо з навколишнього середовища через пошкоджену шкіру або слизову оболонку (поверхневий актиномікоз). Актиномікоз кишки або легені може розвинутися при ковтанні або аспірації (вдиханні) остей колосу жита, пшениці та інших злакових рослин, забруднених променистим грибком. Від хворої людини до здорової актиномікоз не передається.

Актиномікоз виникає частіше на шкірі в області щелепи і шиї, а також в органах черевної порожнини і легенях. Розрізняють локальний і генералізований актиномікоз.

При поверхневому актиномікозі на шкірі або слизовій оболонці утворюються масивні запальні вогнища у вигляді синюшних або червоного кольору, щільних на дотик, трохи болючих припухлостей, у товщі яких містяться гнійні порожнини.

При проникненні променистого гриба в тканину навколо нього розвиваються гіперемія, стаз, після цього появляється посилена еміграція лейкоцитів і формування невеликого гнояка. Навколо нього відбувається проліферація молодих сполучнотканинних елементів, плазматичних клітин, з'являються макрофаги, ксантомні клітини, новоутворені судини. Утворюється актиномікотична гранульома. Біля неї з'являються нові гранульоми, вони зливаються між собою. Так формуються інколи великі вогнища актиномікотичного ураження (інфільтрації) тканини, в яких ділянки гнійного розплавлення оточені дозріваючими грануляціями та зрілою сполучною тканиною.

Вогнища актиномікозу щільні, на розрізі жовто-зеленуватого забарвлення, безліч дрібних гнояків придає тканині щільникоподібну будову. В гною видно білі крупинки — зерна друз актиноміцетів. Друзи складаються з численних коротких паличкоподібних елементів гриба, прикріплених одним кінцем до гомогенного центру, який являє собою конгломерат з переплетеного міцелію.

Захворювання перебігає тривало, причому розповсюдження актиномікотичного інфільтрату відбувається по клітковині і сполучнотканинних прошарках органів і тканин. Інфільтрат завжди прямує до вільної поверхні органів або тканин і відбувається їх деструкція. Для актиномікозу характерне формування свищів. В одних випадках переважає руйнування тканини з утворенням великих гнояків (альтеративна форма), в інших деструктивні зміни поєднуються з розростанням сполучної тканини (альтеративно-проліферативна форма). Залежно від локалізації актиномікоз ділять на:

— актиномікоз шкіри;

— шийно-лицьовий (найчастіший прояв);

— актиномікоз легень та органів грудної клітки;

— актиномікоз абдомінальний;

— кістково-суглобовий і м'язовий;

— актиномікоз нервової системи та інших органів.

Ускладнення

Хворі помирають від медіастиніту (при шийно-лицьовій формі актиномікозу), перитоніту (при абдомінальній формі актиномікозу), актиномікотичної пневмонії (актиномікоз легень та органів грудної клітки), сепсису. До найважчих ускладнень всіх форм актиномікозу слід віднести амілоїдоз.





Реферат на тему: Вісцеральні мікози (лекція)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.