Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Медицина та здоров'я

СНІД у дитячому віці. Імунна недостатність у дітей та клінічні форми імунодефіцитних станів (лекція)

ТЕМА: ІМУННА НЕДОСТАТНІСТЬ У ДІТЕЙ. КЛІНІЧНІ ФОРМИ ІМУНОДЕФІЦИТИ СТАНІВ. СНІД У ДИТЯЧОМУ ВІЦІ. ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ІМУНОДЕФІЦИТНИХ СТАНІВ.

Мета: Ознайомити студентів із особливостями систем вродженого і набутого імунітету, клінічного перебігу, діагностики, принципами лікування первинної і вторинної іиунологічної недостатності у дітей.

План

1.Актуальність імунної патології і визначення поняття "імунітет”

2.Онтогенез ІС

3.Особливості системи вродженого неспецифічного імунітету

4.Особливості специфічного набутого імунітету

5.Критичні періоди ІС

6.Класифікація ІДС

7.Клінічна характеристика комбінованих імунодефіцитів

8.Особливості клініки ІДС пов'язаних з патологією клітинної ланки ІС

9.Клінічна характеристика ІДС пов'язаних з недостатністю гуморального імунітету

10. Характеристика ІДС пов'язаних із зміною систем комплементу, та гранулоцитів

11. Вторинні ІДС

12. Діагностичні критерії ІДС

13. Профілактика і лікування ІДС

Ключові слова: імунітет, імунологічна недостатність, діти, діагностика, лікування.

Імунологія значною мірою визначає базові знання в медицині. Сучасний лікар потребує динамічних і глибоких знань тонких механізмів розвитку хвороб на лігандно-сигнальному, молекулярно-генетичному рівнях, освоєння сучасних біотехнологій у діагностиці і лікуванні хворих. Окрім того, життя заставляє лікарів серйозно працювати над цією медичною дисципліною, бо впродовж останніх років спостерігається значений ріст імунотропних інфекцій, імунозапальних хвороб, імуногенопатій. За даними експертів ВООЗ не існує практично жодного захворювання, при якому б не були в тому чи іншому ступені зміни показників імунної системи. З успіхами імунології пов'язується рішення таких проблем, як застосування нових високо діагностичних тестів і лікарських препаратів, профілактика і лікування ряду бактеріальних і вірусних інфекцій, розшифрування механізмів виникнення найбільш тяжких захворювань людини (пухлинного росту, алергічних, імунодефіцитів, в тому числі і СНІДу).

Імунітет – це генетично-детермінована здатність контролювати і забезпечувати клітинний і гуморальний гомеостаз через систему захисту від чужорідної генетичної інформації.

Морфологічною основою імунітету є багатокомпонентна збалансована імунна система. ІС – це єдиний дифузний орган з масою 1,5-2 кг, репрезентований величезною кількістю імунних клітин. Кожна 10-а клітина в організмі - це імунна клітина, яка здійснює імунний нагляд. Це система взаємодіючих між собою гуморальних та клітинних елементів.

Онтогенез

Кровотворення починається на 2-3 тижні ембріогенезу в стінці жовткового мішка. З мезентеріальних клітин інтраваскулярно утворюються стовбурові клітини, які дають початок усім клітинам крові.

Після редукції жовточного мішка на 6-8 тижні розвитку функцію кровотворення підхоплює печінка. Кровотворення в печінці продовжується до кінця ембріонального періоду. Перші лімфоцити, що мають фенотип природних NK-клітин, виявляються в печінці на 6-му тижні гестації, попередники Т- і В-лімфоцитів на 7-8 тижні.

Тимус закладається на 4-5 тижні ембріонального розвитку з зачатків ІІІ і IV зябрових дуг. З цих же дуг утворюється паращитовидні залози, ротоглотка, серце.

На 6-му тижні з мезодерми окремо від кровоносної системи, поблизу великих вен появляється правий і лівий яремні лімфатичні мішки, які утворюються з дрібних лімфатичних щілин. Трохи пізніше розвиваються підключичні мішки, грудна протока.

Лімфатичні вузли утворюються за ходом лімфатичних судин. Зовнішня стінка судин дає початок капсулі майбутнього вузла, а просвіт судини перетворюється в краєвий синус.

З 12 тижня починається кістково-мозкове кровотворення

Продукція плазматичних клітин - з 10-13 т.г., а Ig G продукується в 17 т.г. – 0,1 г/л, 32 т.г. – 0,4 г/л, 40 т.г. – 1,0 г/л.

Формування ІС у плода завершується до 23-25 т.г. А продукція власних Ig M можлива з 20 т.г.

Усі фактори імунної системи поділяють на клітинні і гуморальні. В залежності походження, функціонування є система вродженого неспецифічного імунітету і система специфічного набутого імунітету.

Система вродженого неспецифічного імунітету

Дана система з'явилась на зорі еволюції. Становлення її пов'язане з зародженням паразитизму. Вже в перших багатоклітинних організмів можна знайти зачатки гуморальних і клітинних захисних факторів.

Першим компонентом неспецифічного захисту є: захисний бар'єр шкірних покривів, слизових оболонок, робота війок, вплив бактерицидних секретів, висока кислотність шлункового соку, мікробний антагонізм. Якщо м/о перебороли всі ці бар'єри, вони зіштовхнуться з імунною системою організму.

Гуморальні фактори системи вродженого імунітету

1. Система комплементу представлена складними комплексами білків, які приймають участь у згортанні, фібринолізі захисті від м/о. Білки системи позначаються символом С і цифрою. Яка швидше відповідає часу відкриття цього білка, ніж порядковому номеру в послідовчій реакції.

Існує 3 шляхи активації системи комплементу: класичний, альтернативний і манозозв'язуючий лектиновий. Альтернативний шлях більш філогенетично древній, але був відктирий пізніше від класичного.

Активація системи комплементу по альтернативному шляху відбувається при взаємодії С3 компонента комплементу з поверхнею м/о. В результаті запускається ланцюгова реакція, що веде до формування комплексу молекул, здатних ушкоджувати мембрани збудника, так званого мембраноатакуючого комплексу (МАК). Альтернативний шлях є автономним.

Класичний шлях пов'язаний з існуванням специфічних до м/о АТ. При цьому активується С1 компонент комплементу, а далі знову ланцюгова реакція, що призводить до утворення МАК.

Манозозв'язуючий пектиновий шлях активізується при взаємодії розчиненого у плазмі людини лектину з відповідними залишками цукрів на поверхні м/о (маннози, фукози, глюкози). Наслідком цього є активація фрагментів які виконують функції притаманні активованого С1 компоненту комплементу. В подальшому все відбувається як по класичному шляху.

У ході активації білків системи комплементу за будь-яким шляхом відбувається розщеплення білків з утворенням великих фрагментів, які зв'язуються з поверхнею м/о і дрібних, які залишаються у вільному стані. Великі фрагменти ушкоджують мембрани, зв'язуються з поверхнею фагоцитів. Короткі (дрібні) фрагменти дістали назву анафілатоксинів, які викликають де грануляцію клітин.

2. Система інтерферонів

Це група біологічно активних речовин, які забезпечують міжклітинну взаємодію. Залежно від клітин – продуцентів, своїх властивостей інтерферони поділяють на 3 класи:

- a і b

- g

- w - омега

Інтерферони І класу.

Гени, які кодують обидва інтерферони розташовані в 9 хромосомі.

Є 10 підтипів інтерферону альфа і 1 підтип гама. Ці інтерферони синтезуються будь-якими клітинами інфікованими вірусами і виділяються в міжклітинний простір. У клітині, яка зазнала впливу інтерферонів активується щонайменше 2 гени, і починається синтез двох ферментів, які впливають на клітинний метаболізм. Це – протеїнкіназа – форфорилює рибосомальний білок і фактор ініціації, необхідний для синтезу білка. Другий фермент активує латентну ендонуклеазуяка сприяє руйнуванню нуклеїнових кислот, що знаходяться в цитоплазмі клітини. При цьому руйнуються як молекули власної матричної РНК клітини, так і вірусні нуклеїнові кислоти. Результатом дії інтерферонів І класу є глибоке пригнічення синтезу білка, а значить усієї життєдіяльності клітини.

Інтерферони ІІ класу

Синтезується Т-л, а саме Т-хелперами. Основний вплив на макрофаги, активізуючи процеси внутріклітинного знищення м/о. Під його дією завершується фагоцитоз.

Інтерферони ІІІ класу

Виявлений у плаценті тварин. Роль його остаточно не вирішена. Але передбачається, що він бере участь у забезпеченні виношування вагітності.

3. Білки гострої фази

- СРП

- лізоцим

- церулоплазмін

- альфа2-макроглобулін

Клітинні фактори неспецифічного вродженого імунітету

1. Нейтрофіли. Основна функція – фагоцитоз. Рух фагоцитів є далеко не хаотичним. Активність і напрямок руху залежить від дії хемокінів та хемотаксинів. Хемокіни – речовини, які підвищують рухову активність фагоцитів. Хемотаксини – речовини, які направляють рух фагоцитів у вогнище проникнення збудника. Після зближення фагоцита з патогеном відбувається адгезія патогенна на мембрані фагоциту. Міцність зв'язку між ними забезпечують опсоніни – речовини, що зв'язуються з поверхнею м/о і фагоцитуючою клітиною. Опсоніни – це АТ, великі фрагменти молекул системи комплементу.

2. Еозинофіли.

3. Базофіли. Це міграційна форма тучних (опасистих) клітин.

4. Макрофаги.

5. Природні кіллерні клітини. Природні, натуральні, нормальні кіллери, великі гранулярні лімфоцити, NK-клітини є єдиними лімфоцитами, що належать до системи неспецифічного вродженого імунітету. На відміну від інших лімфоцитів природні кіллери мають великі розміри, в цитоплазмі великі гранули (великі гранулярні лімфоцити).

6. NK-клітини здатні розпізнавати і знищувати клітини, що несуть на поверхні ознаки чужерідності (пухлинні, інфіковані вірусами. Для цих клітин немає необхідності в попередній сенсибілізації, тобто знищення клітин відбувається зразу після розпізнавання.

Система набутого специфічного імунітету

Є надбудовою над системою неспецифічного імунітету. Компоненти системи

вродженого і набутого імунітету функціонують в умовах тісної кооперації. Загальними властивостями системи набутого імунітету є:

- специфічна, тобто здатна до індивідуального розпізнавання кожного патогенну і формуванню спрямованого проти нього відповіді

- наявність імунологічної пам'яті

- системі набутого імунітету необхідний час від моменту контакту з патогеном до формування відповіді

Наприклад, антитілоутворення. При первинному контакті з АГ необхідний час для формування імунної відповіді, так звана Lag-стадія. Першими АТ є Ig M. Через деякий час до них приєднюються Ig G. Рівні АТ при первинній відповіді є невеликими. Повторний контакт з АГ веде до скорочення Lag-стадії. Практично одночасно з Ig M появляються Ig G, які досягають досить високих значень.

Система набутого специфічного імунітету складається з органів, клітин, біологічно активних молекул, що виділяють клітинами.

Органи імунної системи поділяють на:

1.Первинні (центральні):

- вилочкова залоза

- кістковий мозок

2.Вторинні (периферичні):

- селезінка

- лімфатичні вузли

- мигдалики

- лімфоїдна тканина, асоційована з слизовими оболонками кишок, бронхолегеневої системи

Процеси, які відбуваються в центральних органах імунної системи

- проліферація

- генерація розмаїтості структур лімфоцитів здатних до розпізнавання антигенів

- селекція

- диференціювання

Проліферація – полягає у збільшенні кількості клітин шляхом поділу поліпотентних клітин-попередників.

Генерація розмаїтості структур лімфоцитів здатних до розпізнавання антигенів – запускається паралельно з проліферацією. У ході генерації (рекомбінації) під впливом ферментів (рекомбіназ) відбувається перебудова ділянок генів, які кодують специфічні області, що відповідають за розпізнавання антигену на поверхні Т- і В- лімфоцита. У процесі цієї випадкової перебудови утворюються клітини, здатні розпізнавати різноманітні антигени. У кожного індивідуума набір цих клітин індивідуальний!!!

У випадковості процесів рекомбінації криється гарантія невразливості Людства як виду від збудників інфекційних захворювань. Якщо припустити, що колись появляться досі невідомі мікроорганізми, то варто враховувати величезну ймовірність того, що вже існують на планеті Земля люди, здатні сформувати ефективну імунну відповідь до цих невідомих збудників. У результаті епідемії, що виникне загине багато людей, але ті, які виживуть, будуть несприятливими до цього збудника. Це може призвести до повного припинення циркуляції і зникненню цього мікроорганізму.

Зрілі лімфоцити, які закінчили диференціювання, залишають первинні органи ІС і мігрують у периферичні. Клітини, які вийшли з центральних органів ІС, до контакту з антигеном (АГ) мають "наївний” фенотип.

Процеси, які відбуваються в периферичних органах імунної системи:

- активація

- бласттрансформація

- проліферація

- селекція

- диференціювання

При контакті з Аг відбувається активація лімфоцитів. Активації підлягають лише ті клітини, чий рецептор зміг зв'язатись з АГ.

Клітини, які розпізнали АГ, піддаються бласттрансформації, тобто втрачають ознаки спеціалізації і отримують здатність до проліферації.

У ході проліферації утворюються ефекторні клітини, здатні елімінувати АГ і клітини пам'яті.

Ефекторні клітини забезпечують знищення патогенів і живуть коротко. Клітини пам'яті, навпаки, являють собою популяцію клітин, тривалість життя яких відповідає тривалості життя людини. При повторному контакті з збудником за рахунок активації клітин пам'яті імунна відповідь формується швидше. Утворення клітин покладене в основу вакцинації.

Після контакту з АГ в одній ділянці організму лімфоцити, що утворились, мігрують по інших тканинах. У процесі імунної відповіді відбираються клітини, чий рецептор розпізнавання АГ краще взаємодіє з АГ. Тому специфічність клітин до даного АГ наприкінці імунної відповіді зростає. Цей процес добору найбільш специфічних клітин у ході імунної відповіді отримав назву клональної селекції.

Система CD

На поверхні всіх клітин є велика кількість білківі. Ці білки можна виявити за допомогою моноклональних АТ. Моноклональні АТ – АТ однієї специфічності, отримані від нащадків клітини сенсибілізованої до даного АГ. Вивчення поверхневих білків дає змогу ідентифікувати клітини, оцінити їх ступінь зрілості, функціональний стан. З метою уніфікації опису поверхневих білків клітини прийнята міжнародна номенклатура CD (Cluster of differentiation – кластер диференціювання. На одній клітині можна виявити одночасно декілька CD маркерів.

Апоптоз – це форма регульованої клітинної загибелі, при якій під впливом певних стимулів у клітині-мішені відбувається ушкодження ядерного матеріалу (хроматину), що супроводиться його фрагментацією. Процес загибелі завершується поглинанням клітини макрофагом.

На відміну від лізісу, для апоптозу не характерне руйнування мембрани, вивільнення її вмісту і запуск запальних реакцій. В ІС апоптоз вирішує такі завдання:

- елімінація попередників лімфоцитів, здатних розпізнати власні тканини, тобто які несуть ознаки автореактивності

- елімінація не функціонуючих клонів циркулюючих лімфоцитів

- елімінація активних лімфоцитів після припинення антигенної стимуляції з метою завершення імунної відповіді.

Вилочкова залоза

Основний орган ІС, є "годинником життя”. Є органом внутрішньої секреції:

- соматотропний (ріст і фізичний розвиток)

- тімозини (перехід тимоцита в Т-лімфоцит)

- біоактивні сполуки (продукти життєдіяльності Т лімфоцитів: ІЛ, лімфокіни

Процес утворення Т-лімфоцитів в тимусі є складним, у ході якого , у природних умовах утворюється величезне число неповноцінних клітин. Лише 10% утворених клітин виходять у периферичну кров.

Кістковий мозок

- лімфоцити складають 20% кістково-мозкових клітин

- це єдиний постачальник В-лімфоцитів

- основне джерело сироваткових імуноглобулінів

- важлива роль у вторинній імунній відповіді: вже через декілька днів після початку вторинної імунної відповіді відбувається міграція активованих В-лімфоцитів пам'яті в кістковий мозок, де вони дозрівають у плазматичні клітини.

Селезінка

- завдяки скупченню фагоцитуючих в ній клітин вона відіграє роль своєрідного бактеріального фільтру, видаляючи бактерії, які потрапили в кров. Особливо це капсульні форми м/о

- в селезінці утворюються нові лімфоцити (ефекторні, клітини-пам'яті) у відповідь на чужерідні антигени, які потрапили в кров

- це місце синтезу АТ плазматичними клітинами

- контроль за клітинним складом крові, видаляючи з крові, еритроцити і лейкоцити, що втратили функціональну здатність

Лімфатична система

Лімфоїдна тканина травного тракту і дихальної системи

- це особлива секреторна система, у якій циркулюють клітини, що синтезують АТ, насамперед Ig A

Лімфоцити

В-лімфоцити

Термін "В-лімфоцит” утворений за першою буквою англійської назви органів, в яких відбувається формування цих клітин – сумка Фабріціуса у птахів і кістковий мозок (bone marrow) у людини і інших ссавців.

Центральним органом утворення В-л є кістковий мозок. Периферичним – кістковий мозок, селезінка, лімфовузли. CD маркерами лімфоцитів є CD 19, CD20, CD21.

Є декілька субпопуляцій В-л:

- "наївні” В-лімфоцити - це зрілі В-л, які вийшли з кісткового мозку, але ще не розпізнали АГ, до якого вони специфічні

- В-лімфоцити пам'яті – це субпопуляція В-лімфоцитів, яка утворюється з "наївних” В-л у результаті імунної відповіді на АГ. На відміну від наївних” В-л, кожний з них несе унікальний рецептор розпізнання АГ. Кількість В-л пам'яті, які мають одинакову специфічність обраховується десятками клітин

- плазматичні клітини – це клітини, які продукують АТ

Антитіла (імуноглобуліни)

Властивостями їх є:

- аффінність – ступінь відповідності області що розпізнає АГ молекули АТ до АГ

- авідність – міцність зв'язку між молекулою АТ і АГ.

Імуноглобуліни М

- 10% - 0,5-2 г/л

- період піврозпаду – 5 діб

- першими з'являють в ході імунної відповіді

- перші синтезуються в онтогенезі

- не проникає через плаценту, тому у новонароджених вони відсутні

- високий вміст Ig M в пуповинній крові вказує на внутрішньоутробне інфікування

- Ig M активно активує комплемент

- бере участь у лізісі та аглютинації м/о

Імуноглобуліни G

- 75% - 7-20 г/л

- період піврозпаду – 23 діб

- появляються в завершальній фазі первинної імунної відповіді

- проникають через плаценту і формують антиінфекційний імунітет у немовлят, який захищає їх з перших днів життя. IgG у здорової доношеної дитини більше ніж у плазмі матері

- є чотири підкласи. При довготривалій антигенній стимуляції спочатку переважає утворення IgG1, а потім починає домінувати IgG4

Імуноглобуліни А

- 15% - 0,7-5,0 г/л

- період піврозпаду – 6 діб

- основна роль у захисті слизових оболонок

- високий вміст у грудному молоці, що сприяє ефективному захисту від м/о, особливо кишкових інфекцій

- є дві форми: сироваткова і секреторна. Основною є sIgA

- мають високу стабільність до коливань рН, протеолізу

- при зв'язуванні sIgA з АГ не відбувається запуск реакції запалення

Імуноглобуліни Е

- 0,02 – 0,04 г/л

- період піврозпаду – 2 доби

- забезпечує захист проти паразитів

- основна роль в алергічних реакціях полягає у прикріпленні IgЕ до тучних клітин, після чого відбувається їх дегрануляція

Імуноглобуліни D

- 0,000001 – 0,0003 г/л

- період піврозпаду – 3 доби

- найменш вивчений клас

- основна маса IgD знаходиться у зв'язаному з мембраною В-лімфоцита стані

Т-лімфоцити

- утворюються в тимусі

- CD маркером Т-лімфоцита є CD3

- Самі по собі Т-лімфоцити не здатні розпізнати АГ. Для розпізнавання необхідно, щоб АГ був представлений на поверхні клітинної мембрани в зв'язку з білками головного комплексу гістосумісності (МНС)

Є декілька субпопуляцій Т-лімфоцитів:

1.Т-хелпери (CD3+ CD4+) – помічники, індуктори – регуляторні клітини ІС, які стимулюють запуск і розвиток імунних реакцій. Стимулюють секрецію АТ В-лімфоцитами, активують моноцити, тучні клітини попередники Т-кіллерів до участі в клітинних імунних реакціях.

Є 2 класи:

- Т-хелпери 1 типу (Th1) активують макрофаги, природні кіллери, цитотоксичні лімфоцити. Під їх впливом здійснюється переключення синтезу АТ з IgМ на IgG,A – нормальна імунна відповідь

- Т-хелпери 2 типу (Th2) впливають на синтез еозинофілів, В-лімфоцитів, переключають синтез АТ з IgМ на IgЕ – розвиток алергії

2. Т-цитотоксичні лімфоцити/Т-кіллери (CD3+ CD8+) – викликають лізис клітин з чужерідним АГ (противірусний імунітет, знищення пухлинних клітин)

3. Т-супресори (CD?)

- необхідні для завершення імунної відповіді після елімінації патогенну для запобігання розвитку аутоімунних чи алергічних реакцій

Цитокіни

- це біологічно активні молекули, які виділяються клітинами імунної відповіді, що впливають на інші клітини ІС

- регують процеси проліферації, диференціювання, активації, супресії клітин ІС

- це "мова, на якій розмовляють клітини ІС”

Існує декілька груп цитокінів:

- фактори росту гемопоетичних клітин

- інтерферони

- інтерлейкіни

Фактори росту гемопоетичних клітин - впливають на клітини, що дають початок індивідуальним лініям клітин. Прикладом є гранулоцитарний фактор, що стимулює ріст колоній, і гранулоцитарно-моноцитраний фактор, що стимулює ріст колоній. Вплив цих факторів веде до утворення тільки гранулоцитів чи гранулоцитів і моноцитів.

Інтерлейкіни (Interleukins – IL) – це біологічно активні речовини, які виділяються переважно лімфоїдними клітинами. Є різні (15) види:

IL1- "ендогенний піроген”

IL2 – фактор росту Т-лімфоцитів, індукує секрецію інтерферону альфа

IL3 – сприяє проліферації попередників цілого ряду паростків кровотворення (еритроцитарний, гранулоцитарний, моноцитраний, мегакаріоцитраний)

IL4 – відповідає за переключення синтезу IgМ на інші класи. Виділяється активованими Т-лімфоцитами.

IL5 – стимулює проліферацію еозинофілів

IL8 – залучає у вогнище запалення нейтрофіли

IL12 – стимулює синтез гама-інтерферону

IL13 - відповідає за переключення синтезу IgМ на IgЕ

IL14 – стимулює ріст і диференціювання В-лімфоцитів

Антигени головного комплексу гістосумісності

Відомо, що спроби трансплантації викликають процеси відторгнення трансплантату. Ці реакції пов'язані з так званими антигенами головного комплексу гістосумісності (Mayor Histocompatibility Complex – MНС). Набір генів МНС унікальний для кожного індивідуума. Тільки одно яйцеві близнюки мають ідентичний набір цих генів. Гени МНС успадковуються за домінантним типом, половину від матері, а половину від батька.

Виділяють 3 класи генів МНС:

- гени І класу кодують білки, які екс пресуються практично на всіх клітинах організму (за винятком трофобласту)

- гени ІІ класу кодують білки, розташовані на антигенпрезинтуючих клітинах – макрофагах, дендритних клітинах, В-лімфоцитах)

- гени ІІІ класу кодують деякі компоненти системи комплементу, інші захисні білки

Антигени МНС І і ІІ класів, розташовані на поверхні клітин називають ще людськими лейкоцитарними антигенами (Human Leucocytrs Antigens (HLA)). Тобто: МНС І = HLA І; МНС ІІ = HLA ІІ.

Особливістю будови HLA є те, що вони кон'юеговані з додатковими амінокислотними послідовностями – пептидами.

Якщо це HLA І класу – ці пептиди мають внутрішньоклітинне походження (відтворює внутріклітинний білковий склад), а HLA ІІ класу беруть свій початок у фаголізосомах (відтворює білковий спектр фагоцитованих часток). Зміна внутріклітинного білкового спектру може бути пов'язана з розмноження внутріклітинних патогенів (вірусів, бактерій, найпростіших), злоякісним переродженням. Білковий спектр фагоцитованих часток являє собою антигени бактерій, проти яких потрібно формувати імунну відповідь.

Тому функцією HLA є презентація антигену Т-лімфоцитам

В розвитку ІС та її функціонування у дітей розрізняємо критичні періоди:

І – й період – новонародженості

Особливість

Клінічне значення

Недовершені бар'єри шкіри і слизових

Потребується добрий догляд

Найбільш ефективним з факторів природної резистентності є лізоцим

Один з основних механізмів місцевого захисту

Незавершеність фагоцитозу

Інтоксикація організму екзотоксинами – висока захворюваність пневмонією, ускладнене протікання

Обмежена активність цитокінів, в т.ч. інтерферонів

Слабий противірусний захист, схильність до ранньої генералізації вірусної і бактеріальної інфекцій

Значно знижений рівень NK-клітин

Малий противірусний та протипухлинний захист

В-лімфоцити мають низьку чутливість до інтерлейкінів Т-клітин

Зниження синтезу специфічних АТ

Захищають тільки IgG, які отримані від мами

Захист від дифтерійного токсину, вірусів поліомієліту, кору, краснухи, мікробних інфекцій

Низька продукція IgА, IgМ

Схильність до вірусних і бактеріальних інфекцій

Відносно високий рівень IgЕ

Посилення імунного запалення

До 0,5% новонароджених мають ознаки вродженої вірусної інфекції

ІІ – й період – 3-6 місяців

Суттєве зниження IgG (за рахунок катаболізму АТ, які були від мами)

Зниження пасивного гуморального імунітету

З 3-ох місячного віку підвищення синтезу sIgА, але зберігається недостатність місцевого імунітету до 4-ох років

Висока чутливість до ГРВІ

Найбільш низькі рівні всіх класів імуноглобулінів

Фізіологічна гіпоімуноглобулінемія

Низька здатність до синтезу інтерферону

Часті ГРВІ

На більшість АГ розвивається первинна імунна відповідь з синтезом IgМ, не зберігаючи імунологічної пам'яті

Атипово протікає кір, коклюш, не залишаючи імунітету. Вірус ГВ рідко викликає жовтяницю

Вакцинація не залишає імунної відповіді, і лише ревакцинація формує вторинну імунну відповідь.

У віці до 4-5 міс дебютують Т-клітинні ІД

У віці біля 6-ти місяців дебютують дефіцити АТ

ІІІ – й період - 2- 3 – й рік життя

Зберігається первинний характер імунної відповіді

Погано адаптується до дитячого колективу

Зберігається дефіцит IgG

Зберігається чутливість до вірусних інфекцій, палочки інфлюенци. Дозріває гуморальний імунітет

Підвищується чутливість В-лімфоцитів до інтерлейкінів, активується хелперна функція

Проявляються аномалії імунітету

Незрілість імунних процесів в слизових

Діти чутливі до вірусних інфекцій, часті захворювання ЛОР-органів

Значне розширення контактів зумовлює підвищення частоти захворювань, що призводить до декомпенсації незрілих механізмів і маніфестації аномалій імунітету.

4 – й період – 4-6 рік життя

Здійснюється другий перехрест крові: знижується абсолютна кількість лімфоцитів підвищується вміст нейтрофілів

 

Формується вторинна імунна відповідь на більшість АГ

Підвищується імунорегуляторний індекс

Зменшується абсолютна к-сть В-л

IgМ досягає рівня дорослого

Секреторний IgА значно нижче рівня дорослого

Зберігається недостатність імунітету слизових

Підвищення рівня IgЕ

Підвищена частота проявів ІД

Завершується становлення набутого імунітету.

5 – й період – 12-13 років

Зменшується маса лімфоїдних органів

 

У хлопчиків стимуляція секреції статевих гормонів (андрогенів), які знижують імунітет

Підвищується чутливість до мікобактерій туберкульозу.

У дівчаток невстановлене співвідношення естрогену і прогестерону призводить до зниження суп ресорної функції Т-ланки

Тяжче протікають алергічні і аутоімунні захворювання

Дисфункція імунної системи – це транзиторні стани і імунодефіцитні захворювання, які характеризуються симптомами і синдромами зміни функції імунної системи з підтвердженими різнонаправленими змінами ряду показників імунограми, які не відповідають стадії хвороби і об'єктивним клінічним даним

Поняття "імунологічна недостатність” і "імунодефіцитне захворювання” (ІДС) досить близькі за значеннями, але термін "імунологічна недостатність” використовують частіше і не обґрунтовується. В даний час є гіпердіагностика імунологічної недостатності. Зсуви в імунній системі характеризують різні стадії імунної відповіді і не повинні розцінюватись тільки, як виключно дефіцит окремих компонентів чи дефекти функціонування імунної системи.

Імунологічна недостатність (ІН) – це транзиторна зміна кількісних і функціональних параметрів імунної системи, що може проявлятись клінічними симптомами, які складають картину зниженого опору організму.

ІДЗ – це стійкий дефіцит (первинного чи вторинного характеру) одного чи декількох параметрів імунної відповіді, яка проявляється чіткими клінічними симптомами чи синдромами

 

 

 

Робоча класифікація ІДС (Вельтищев,1984)

Комбіновані ІД

- тяжкий комбінований імунодефіцит ний стан – ТКІН 15-20%

- синдром Віскота-Олдріча (WAS)

- швейцарський тип агамаглобулінемії

- синдром Незелофа (французький тип)

- синдром Гуда

- синдром Німегена

- ретикулярна дизгенезія

- синдром Луи-Бар (атаксія-теленгіектазія)

- синдром "голих лімфоцитів”

- синдроми зміни обміну

o дефіцит аденозиндезамінази

o оротацидурія

o ІДС при спадкових змінах обміну

o ентеропатичний акродерматит

Переважно Т-клітинні дефекти 10%

- гіпоплазія тимуса Ді-Джорджа

- дефіцит пуриннуклеозидфосфорилази (ПНФ)

- метафізарна хондродисплазія Мак-К'юзика

- хронічний слизисто-шкірний кандидоз

ІД гуморального типу 45-75%

- первинна агамаглообулінемія, Х-зчеплена Бутона

- загальний варіабельний ІД

- синдром Блума

- дефіцит транскобаламіну

- транзиторна гіпогамаглобулінемія немовлят

- селективний дефіцит Ig A

- селективний дефіцит sIg A

- селективний дефіцит Ig М

- гіпогамаглобулінемія з гіпер Ig М

- селективний дефіцит антитіл з нормальним рівнем імуноглобулінів

Дефекти гранулоцитів

- спадкова нейтропенія

- хвороба Швахмана

- синдром Чедіака

- Хронічний гранулематоз

- синдром Джоба

- синдром затримки відпадіння залишку пуповини

Дефіцит білків комплементу

- зокрема

- спадковий ангіоневротичний набряк

Тяжкий комбінований імунодефіцит

- це група захворювань з варіабельними клініко-лабораторними даними.

Є 2 генетичниі варіанти:

1.Х-зчеплений до 60% всіх ВКІД

2.Аутосомно-рецисивний

Х-зчеплений

- генетичний дефект на зміненій структурі гена, що кодує ІЛ-2

- хворіють тільки хлопчики

- інфекційний синдром

- дисемінована інфекція після БЦЖ

- інвазивні захворювання

- кандидоз – Candida, Aspergillus

- рефрактерність до терапії

- поствакцинальні поліомієліти

- дисемінована вітряна віспа

- протозойні інфекції

- синдром мальдабсорбції

- погане збільшення чи втрата ваги

- вперта діарея

- виражена лімфопенія

- відносно високі рівні В-лімфоцитів (­75%), які мають "незрілий” фенотип, нездатні до переключення синтезу Ig M на інші імуноглобуліни

- відсутність матриної РНК гама-ланцюга рецептора ІЛ-2 в лімфоцитах, або відсутність цього білка на поверхні лімфоцитів

- лікування: трансплантація стовбурових клітин

Синдром Віскота-Олдріча (WAS)

Це тріада симптомів:

1.Тромбоцитопенія з мікротромбоцитами

2.Екзема

3.Комбінований ІД

- частота 1-2 на 106 немовлят

- мутація WAS-гену, який локалізований на Х-хромосомі. Кодує білок, що бере участь у формуванні клітинного цитоскелету – порушення функціонування лімфоцитів, фагоцитуючих клітин, тромбоцитів

- хворіють хлопчики

- тромбоцитопенія з утворенням тромбоцитів малих розмірів, яка не піддається лікуванню ГКС

o екхімози

o носові кровотечі

o кров'яниста діарея

o внутрішньочерепні крововиливи

- екзема (80%)

o розвивається протягом перших 6-ти місяців життя

o клінічні прояви наростають при дії білків коров'ячого молока, інфекції, у зимовий час

o можливі бронхіальна астма, атопічний риніт

- комбінований ІД

o рецидивуючі отити, синусити, пневмонія, частота яких збільшується відповідно до розвитку придаткових пазух

o частіше капсульні м/о

o сепсис від Грам-негативних м/о

o вітряна віспа та оперізуючий лишай перебігають тяжко

o інфекції є причиною смерті у 50%

- підвищена схильність до злоякісних новоутворень

- аутоімунна патологія: частіше аутоімунна гемолітична анемія, артрити, гломерулонефрит, аутоімунна тромбоцитопенія і нейтропенія

- зниження рівня Ig G, Ig М на тлі нормальних чи навіть підвищених рівнів Ig А, Ig Е

- лікування:

o трансплантація стовбурових клітин

o препарати імуноглобулінів для довенного введення

o гіперспленізм – спленектомія

o уникати д/м введень з огляду на ризик розвитку тяжкої кровотечі

- протипоказані живі вакцини

- додатково вакцинація проти менінгокока, гемофільної палички та пневмокока

Синдром Незелофа (французький тип)

- лімфоцитарна дисгенезія

- клітинний ІД з імуноглобулінами

- етіологія і патогенез не вивчені

- порушення дозрівання попередників Т-лімфоцитів, що веде до їх функціональної неповноцінності

- аутосомно-рецисивний тип

- з народження рецидивуючі пневмонія, діарея, екзема, лімфаденіти, сепсис

- гіпоплазія вилочкової залози за рахунок відсутності лімфоїдних клітин і тілець Гассаля

- виражена схильність до інфекційних агентів:

o бактерій: туберкульозу, лістерії, кишкової палички, сальмонели

o вірусів: герпесу, ЕВ, рота вірусів, аденовірусів, ентеровірусів, РС-вірусів

o простіших: пневмоцисти, токсоплазми, криптоспорідіуми

o гриби: кандіда, криптококи, нокардія

- лімфоцитопенія

- низький рівень Т-лімфоцитів

- норма В-лімфоцитів

- нормальні чи підвищені рівні імуноглобулінів

- зниження утворення специфічних імуноглобулінів

- лікування: трансплантація стовбурових клітин

"Швейцарський тип” (алімфоцитарна агамаглобулінемії)

- аутосомно-рецисивний тип успадкування

- в основі – зміни на рівні стволової клітини

Перші ознаки:

o гіпотрофія

o алопеція

o зміни апетиту

o системні реакції після БЦЖ-вакцинації аж до БЦЖ-сепсису

Пізніше:

o кореподібна екзантема

o діарея, яка не піддається дієтотерапії

o кандидоз

o рецидивуючі бактеріальні та вірусні інфекції

o пневмоцистна пневмонія

o на Rtg відсутність тіні вилочкової залози

o гіпогамаглобулінемія з низьким рівнем всіх імуноглобулінів

o лімфоцитопенія

o лейкопенія

o тромбоцитопенія

o анемія

o прогноз несприятливий

o лікування: трансплантація стовбурових клітин

Синдром Луї-Бар (атаксія-теленгіектазія)

- порушення репарації ушкоджень ДНК, що виникають на дію муганенів (насамперед іонізуючою радіацією) і належать до сигнальних протеїнкіназ

- 1-3 на 106 немовлят

- на момент народження ознаки відсутні

- в подальшому в міру нагромадження ушкоджень ДНК, появляються клінічні прояви, що прогресують

- порушення координації протягом перших 2-ох років життя:

o порушення розлади рухів очних яблук – порушення акомодації, горизонтальний ністагм

o дизар трія

o м'язова слабість

o зниження рефлексів

o до 10 років можливе формування легкої розумової відсталості

o з віком неврологічні порушення прогресують, що веде до втрати самостійного пересування у 10-12 років

- теленгіектазії – розширення капілярів:

o появляються вперше у 4-8 років

o частіше на склерах, вушних раковинах, обличчі, твердому піднебінні

o вогнища гіпо/гіперпігментації

o атопічний дерматит

o екзема

o атрофія шкіри

o передчасне посивіння волосся

- підвищена сприйнятливість до інфекцій

- бронхоектази

- серединні отити та синусити

- підвищена схильність до злоякісних утворень: лімфоми, гострий лімфобластний лейкоз, лімфогранулематоз, гепатоцилюлярна карцинома, пухлини головного мозку

- перший лабораторний признак – лімфопенія, порушення утворення АТ

- селективний дефіцит Ig А до агамаглобулінемії

- порушення утворення Т-лімфоцитів

- підвищення рівня альфа-фетопротеїну і раково-ембріонального антигену

- лікування:

o д/в імуноглобуліни

o тривала а/б терапії при рецидивуючих інфекціях

o протипоказана інсоляція

o рентгенологічне обстеження при наявності вагомих основ

Синдром Німегена

- аутосомно-рецисивне

- є формою КІД ендемічною для України

- мутація гену, який розмішений на 8 хромосомі

- порушення репарації веде до нагромадження ушкоджень ДНК

- діти з синдромом Німегена часті слов'янського походження

- мікроцефалія, яка з віком прогресує

- різні ушкодження головного мозку: субарахноїдальні киста, агенезія мозолистого тіла, гідроцефалія

- "птахоподібне” обличчя – низьке чоло, вилиці, що виступають, великий ніс, порівняно великі та диспластичні вуха

- затримка фізичного розвитку

- затримка формування вторинних статевих ознак

- з часом олігофренія

- порушення пігментації у вигляді плям "кави з молоком”

- іноді теленгектазії, пігментні невуси, капілярні чи кавернозні гемангіоми

- передчасна сивина

- аномалії розвитку інших систем

- рецидивуючі інфекції дихальних шляхів, з формування бронхоектазів

- причина смерті – злоякісні утворення: лімфоми, гострий лімфобластний лейкоз, лімфогранулематоз

- лімфопенія, переважно за рахунок CD4+ лімфоцитів

- інверсії відношення CD4+/CD8+

- підвищення вмісту NK-клітин

- дефіцит IgA

- дефіцит субкласів IgG до гіпогамаглобулінемії

- IgM норма чи навіть підвищені

- лікування: трансплантація стовбурових клітин

Ретикулярна дизгенезія

- ВКІД + нейтропенія

- порушення диференціювання кісткового мозку (лімфоїдного та гранулоцитарного паростків) в терміні до 10-го тижня гестації

- ознаки зразу після народження

- діарея, нудота

- блювота

- інфекційний синдром

- швидко прогресує

- смерть може бути внутріутробною або зразу після народження

- зниження лімфоцитів аж до відсутності

- в крові є лише Ig від матері передані трасплацентарно

- Гб, тромбоцити в нормі чи злегка знижені

- мієлограма: норма еритроцитарних, моноцитарних попередників та мегакаріоцитів, відсутність чи зниження гранулоцитарних попередників

- лікування:

o після народження помістити в стерильні умови

o трансплантація стовбурових клітин в ранньому неонатальному віці

o а/б терапія

o д/в імуноглобулін

o гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор

Синдром Гуда

- тяжкий комбінований імунодефіцит з тімомою

- тип успадкування не встановлений

- рецидивуючі бактеріальні, вірусні та грибкові інфекції

- схильність до злоякісних пухлин

- зниження Т-клітин, преВ-клітин

- зниження імуноглобулінів

- еозинопенія

- еритробластопенія

- апластична анемія

- гістологічно – затримка розвитку тімуса

Переважно Т-клітинні дефекти 10%

Гіпоплазія тимуса Ді-Джорджа

- не успадковується

- порушення формування і редукція зачатків ІІІ і IV зябрових дуг в ході ембріогенезу

- мікроделеція 22 хромосоми

- "CATCH 22”:

o cardiac defects - кардіальні аномалії

o abnormal facies - аномалії розвитку лицевого скелету

o thymic hypoplasia - тимічна гіпоплазія

o cleft palate - розщеплене піднебіння

o hypocalcemia - гіпокальциємія

Клінічно:

- зразу після народження

- тетанія

- порушення розвитку обличчя: мікрогнатія, гіпертелоризм, аномалії вушних раковин

- вади розвитку ССС і серця

- катаракта

- рецидивуючі інфекції легень і кишечника

- але інфекції не є маніфестими у клініці

- гіпокальциємія

- гіперфосфатемія

- лімфоцитопеня

- зниження Т-клітин

- норма або більше В-клітин та імуноглобулінів

- відсутність реакції на відторгнення шкірного трансплантату

- лікування: трансплантація тимуса

Метафізарна хондродисплазія Мак-К'юзика

(синдром коротконогих карликів,

синдром хрящево-волосистої гіпоплазії)

- аутосомно-рецисивний тип успадкування

- непропорційна будова тіла з моменту народження

- кінцівки короткі і товсті

- низькорослість

- навколо шиї, кінцівок виражені шкірні складки

- зуби малих розмірів, неправильної форми

- сплющення тіл хребців

- поперековий лордоз

- сплющення грудної клітки

- викривлення нижніх ребер назовні

- викривлення нижніх кінцівок

- гіпермобільність суглобів, що супроводжується розширенням амплітуди рухів

- дефекти формування волосся

- мальабсорбція

- целіакія

- виражений інфекційний синдром

- лімфопенія

- Т-лімфоцити з низькою функціональною активністю

- В-клітин, імуноглобулінів та NK-клітин – норма

- лікування: імунопрепарати та а/б

Дефіцит пуриннуклеозидфосфорилази (ПНФ)

- дефект гену, який кодує фермент ПНФ (обмін пуринів) на 14 хромосомі

- фермент каталізує фосфорилювання метаболітів, які є токсичними для Т-лімфоцитів

- в результаті відсутності активності ферменту відбувається нагромадження токсичних метаболітів, загибель Т-лімфоцитів

- аутосомно-рецисивний тип успадкування

- виражений інфекційний синдром

- лімфопенія

- анемія: мегалобластична, аутоімунна або гіпопластична

- лімфоми

- діарея

- спастична тетраплегія

- атаксія

- низький рівень сечової кислоти в крові і сечі

- мало Т-лімфоцитів

- норма В-лімфоцитів і імуноглобулінів

- лікування: трансплантація стовбурових клітин

Хронічний слизисто-шкірний кандидоз

- аутосомно-рецисовний тип

- початок на 2-ому півріччі життя

- грибкові ураження шкіри і додатків шкіри: алопеція

- ендокринні аномалії: гіпогонадизм, недостатність ЩЗ, наднирників, паращитовидних з-з

- рецидивуючі інфекції не тяжкі

- кератопатія

- гемолітична анемія

- хронічний агресивний гепатит

- ревматоїдний артрит

- мало Ig A

- норма - Ig G,М,Е

- зниження Т-лімфоцитів

- лікування: препарати вилочкової залози

ІД гуморального типу 45-75%

Первинна агамаглообулінемія, Х-зчеплена Брутона

- дефект на 22 хромосомі

- мутація в цитоплазматичній тирозинкіназі, що призвидить до порушення синтезу Ig – блок на рівні формування ранніх В-лімфоцитів

- хворіють тільки хлопчики

- початок з 6-ти місяців, після зникнення з крові імуноглобулінів матері

- рецидивуючі інфекції

- відсутність або малі розміри периферичних л/в

- туберкулінові реакції в нормі

- відсутність лейкоцитозу при інфекціях

- анемія

- імуноглобулінів менше 2г/л (на першому році життя менше 1 г/л)

- Ig A, M – відсутні

- зниження В-лімфоцитів (менше 5 на 1тис лімфоцитів)

- плазматичні клітини відсутні

- Т-лімфоцитів норма

Загальний варіабельний ІД (ЗВІД)

- це група ще повністю недиференційованих синдромів, які характеризуються дефектами утворенням антитіл

- проявляється в любому віці – частіше до 3-ох років

- в сімейному анамнезі: аутоімунні реакції, системний червоний вовчак, тромбоцитопенічна пурпура, гемолітична анемія

- рецидивуючі бактеріальні інфекції дихальних шляхів і кишечника:

o бронхоектази

o гіпоплазія лімфоїдної тканини кишечника

o мальабсорбція з спруподібним синдромом

o тяжкий лямбліоз

- часто лімфоретикулярні і ШКТ злоякісні пухлини

- схильність до аутоімунних захворювань

- рецидивуюча ентеровірусна інфекція з хронічним менінгоенцефалітом

- синдром дерматоміозиту

- спленомегалія у 1/3

- дефіцитна анемія

- гіпопротеїнемія

- зниження Ig М незначне

- Ig G, і IgA можуть бути зниженими і нормальними

- зниження співвідношення Тх/Тс = CD4/CD8

- підвищення вмісту антилімфоцитарних АТ

- низькі титри ізогемаглютинінів А і В

Синдром Блума

- аутосомно-рецисивний

- дефіцит транскобаламіну, в результаті чого змінюється В12-залежна диференціація В-клітин

- карликовий ріст

- підвищена чутливість до сонячних променів

- часто злоякісні утворення

- Т- і В-лімфоцитів – нормі, але при стимуляції кількість імуноглобулінів не підвищується

- Тому – гіпоімуноглобулінемія

- лікування: великі дози В12

Дефіцит транскобаламіну

- аутосомно-рецисивний

- з народження пенцитопенія:

o лейкопенія

o мегалобластична анемія

o тромбоцитопенія

- рецидивуючі інфекції. Атрофія ворсин кишечника – порушення всмоктування – гіпотрофія

- лікування: В12

Транзиторна гіпогамаглобулінемія немовлят

- початок у 3-6 міс

- недостатність Тх

- дебют – тяжкий перебіг інфекції

- часті бактеріальні інфекції

- тривалий немотивований субфебрилітет

- затримка наростання ваги

- гіпопротеїнограма менша 6 г/л

- лікування: симптоматичне лікування

- введення імуноглобуліну призводить до пригнічення власних імуноглобулінів

Селективний дефіцит Ig A

- частота 1:500

- порушення переключення чи дозрівання лімфоцитів, які продукують IgA

Можливі ознаки:

- хронічна діарея

- рецидивуючі інфекції

- ревматоїдний артрит

- дерматоміозит

- СЧВ

- хронічний активний гепатит

- схильність до анафактичних реакцій

- підвищена схильність до пухлин

- IgA менше 0,05г/л

Селективний дефіцит sIg A

- клініка таж

- IgA в крові в нормі

- часті захворювання бронхо-легеневого апарату, астма

- часто синдром раптової смерті

Селективний дефіцит Ig М

- аутосомно-рецисивний тип успадкування

- швидкий розвиток і тяжке протікання бактеріальних інфекцій, особливої пневмококової і менінгоковової з розвитком синдрому Уотерхауса-Фрідріксена

- збільшення периферичних л/в

- спленомегалія

- схильність до атопічних реакцій

- регіонарний ентерит

- прогноз тяжкий

Гіпогамаглобулінемія з гіпер Ig М

- зчеплене з Х-хромосомою

- проявляється у 1-2 роки

- часті інфекційні синдроми

- нейтропенія

- тромбоцитопенія

- гемо чи апластична анемія

- сепсис

- гіперплазія вилочкової залози

- переключення на утворення IgG-антитіл немає

- зниження IgA, G

- низька активність Тх

- прогноз несприятливий

Селективний дефіцит антитіл з нормальним рівнем імуноглобулінів

- зміна якісного складу імуноглобулінів

- відсутність імунної відповіді на визначені антигени, особливо вірусні інфекції

Дефекти гранулоцитів

Спадкова нейтропенія

- нейтрофілів менше 1500 в 1 мкл

Варіанти:

1. Інфальтильний летальний агранулоцитоз (хвороба Костмана)

- аутосомно-рецисивний тип успадкування

- в кістковому мозку відсутні більш зрілі клітини нейтрофільного ояду, чим мієлоцити

- рецидивуючі бактеріальні інфекції:

o особливо волосистої частини голови

o слизових

o додаткових пазух носа

o легень

o сепсис

o остеомієліт

- типовим є пародонтоз

- до вірусів і грибів хворі резистентні

- лейкоцитів норма

- різкий моноцитоз

- еозинофілія

- прогноз несприятливий

2. Циклічна нейтропенія

- періодично лихоманка з ознобом

- артралгії

- болі в животі

- гепатоспленомегалія

- піодермія

- періодично нейтропенія з інтервалом 3-4 тижні

- кількість лейкоцитів під час приступу знижене

- прогноз сприятливий за відсутності сепсису

3. Сімейна доброякісна нейтропенія

- схильність до затяжного протікання бактеріальних інфекцій

- лейкопенія 3-4*109

- нейтрофіли до 35%

- лікування симптоматичне

- прогноз сприятливий

4. Хронічний дитячий агранулоцитоз

- рецидивуючі інфекції

- лейкоцити внормовуються до 3-5 років

- на першому році життя:

o імпетиго

o гнійні інфекції шкіри і підшкірної клітковини

o стоматит

o гінгівіт

- лікування симптоматичне

- прогноз сприятливий

Хвороба Швахмана

- спадкова екзокринопатія – підшлункової залози

-

- низькорослість

- метафізарний дизостоз

- діарея

- відставання у вазі

- рецидивуючі інфекції легень, шкіри

- інколи сепсис

- в калі: багато жиру

- в дуодентальному вмісті: відсутні трипсин, амілаза, ліпаза, хімотрипсин

- рівень електролітів в нормі

- нейтропенія

- наростаюча анемія з підвищенням рівня фетального гемоглобіну

- лейкопенія

- тромбоцитопенія

- імуноглобуліни в нормі

Синдром Чедіака

- частковий альбінізм

- фотофобія

- патологія очей:

o ністагм

o помутніння рогівки

o знебарвлення райдуєки

o слаба пігментація очного дна

o поблідніння дисків зорового нерва

- гепатоспленомегалія

- збільшення периферичних л/в

- рецидивуючі інфекції шкіри, легень

- приступи лихоманки

- схильність до сепсису і злоякісних пухлин

- нейтропенія

- анемія

- тромбоцитопенія

- Т- і В-лімфоцити в нормі

- в цитоплазмі моноцитів і лімфоцитів – гігантські гранули "вторичні лізосоми”

- дефіцит мієлопероксидази нейтрофілів

- лікування: великі дози в.С

Синдром Джоба

- низька хемотаксична активність нейтрофілів і моноцитів

- екзема

- множинний фурункульоз

- рецидивуючі бронхолегеневі інфекції

- отит

- кератит

- синуїти

- стоматити

- рижий колір волосся

- холодні абсцеси підшкірної клітковини

- підвищення рівня IgE

- лейкоцитоз

- різка еозинофілія

Хронічний гранулематоз

- зчеплений з Х-хромосомою

- здатність нейтрофілів і моноцитів поглинати, але не знешкоджувати Гр.”+” і Гр.”-" м/о

- порушення окисного метаболізму – блок в утворенні супероксиданіону і перекису водню

- екзема

- рецидивуючі гнійні зміни шкіри

- лімфаденопатії

- гепато і спленомегалія

- гнійні лімфаденіти

- гнійні інфекції генералізовані

- Т- і В-ліфоцити в нормі

Дефіцит білків комплементу

Існує 3 типи дефекту:

1.Зменшення активності системи в результаті підвищеного використання С-активізуючими агентами, наприклад імунними комплексами (СЧВ, РА)

2.Функціональна неспроможність деяким компонентів

3.Спадкові дефекти синтезу окремих

Клінічно є такі типи порушень:

1."алергічні” ураження судин

2.рецидивуючі гнійні інфекції

3.колагенози або колагенозоподібні синдроми

4.рецидивуючий менінгококовий менінгіт

Спадковий ангіоневротичний набряк

- дефект, при якому 5-10% нормальної концентрації інгібітора С1-альфа-2-нейрамінпептидоглікану

- рецидивуючі приступи набряку шкіри без почервоніння і зуду

- набряк гортані

- набряк кишківника

- провокатори: травма, переохолодження, емоційний стрес, менструації





Реферат на тему: СНІД у дитячому віці. Імунна недостатність у дітей та клінічні форми імунодефіцитних станів (лекція)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.