Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Медицина та здоров'я

Рикетсіози: епідемічний та спорадичний висипний тиф, ку-рикетсіоз або ку-гарячка (лекція)

Ріккетсіози

Актуальність проблеми

Рикетсіози — група гострих інфекційних хвороб людини і тварин, які викликаються бактеріоподібними мікробами — рикетсіями. Збудник був названий іменем американського мікробіолога Рикетса, який вперше їх виявив у 1909 році в крові хворих і в кліщах-переносниках "плямистої лихоманки” Скелястих гір. Аналогічні мікроби у вошей вперше у 1913 році описав чеський мікробіолог Провачек. Обидва вчених заразилися під час дослідження мікроорганізмів висипним тифом і померли. Інколи в літературі вживають термін рикетсії Провачека. На сьогодні описано біля 40 різновидів патогенних рикетсій, які викликають захворювання у людей і у деяких тварин.

На відміну від бактерій, рикетсії є внутрішньоклітинними паразитами і заселяють клітини ендотеліального або мезотеліального типу. Рикетсії, як і віруси, культивуються на спеціальних поживних середовищах з живими тканинами. Рикетсії слабко стійкі в навколишньому середовищі і швидко гинуть під впливом температури 50-70 °С та різних дезінфікуючих засобів, але добре переносять висушування (у висушених вошах і їхніх екскрементах зберігаються до 2 місяців і більше).

У природних умовах рикетсії зустрічаються в диких ссавців (здебільшого у гризунів), бліх і кліщів, які можуть заражати і не страждають від паразитуючих в їхньому організмі рикетсій. Більше того, кліщі здатні довго зберігати рикетсій, передаючи їх своєму потомству.

Збудники рикетсіозів під час хвороби цир­ку­люють у крові людини (тварини) і передаються у кров здорової людини комахами (вошами, блохами) та кліщами, які виділяють рикетсії з екскрементами (воші, блохи) або з екскрементами і секретом слинних залоз (кліщі). При Ку-гарячці люди заражаються через забруднені виділеннями хворих тварин руки (тваринники, ветеринари), при вживанні сирого молока від хворих корів, кіз, овець.

До рикетсіозів відносяться епідемічний висипний тиф, окопна гарячка, блошиний висипний тиф, північноазіатський кліщовий рикетсіоз, марсельська гарячка, гарячка цуцугамуші, Ку-гарячка тощо.

Епідемічний висипний тиф та окопна гарячка є антропонозами, тобто захворюваннями, які зустрічаються тільки у людини. Інші рикетсіози — зоонози; людина захворює, піддаючись нападу бліх або кліщів, які, у свою чергу, заразилися від хворих тварин.

Мотиваційна характеристика теми. Знання теми необхідне для засвоєння інформації про рикетсіози на клінічних кафедрах. У практичній роботі лікаря знання необхідні для проведення клініко-анатомічного диференціального діагнозу.

Головна мета навчання — вміти визначати за макро- і мікроскопічною картиною ознаки рикетсіозів, пояснити причини і механізм їх розвитку, оцінити ймовірні наслідки, вихід і значення морфологічних ускладнень для організму.

Для реалізації цієї мети необхідно вміти:

— визначити місцеві (в органах-мішенях) морфологічні розпізнавальні ознаки рикетсіозів;

— пояснити морфогенез епідемічного висипного тифу;

— оцінити значення структурних змін у розвитку ускладнень та виходу епідемічного висипного тифу;

— пояснити морфогенез Ку-рикетсіозу;

— оцінити значення структурних змін у розвитку ускладнень та виходу Ку-рикетсіозу.

ЕПІДЕМІЧНИЙ ВИСИПНИЙ ТИФ

Епідемічний висипний тиф (thyphus exenthematicus) — інфекційне захворювання, яке перебігає з ураженням судин мікрогемоциркуляторного русла і центральної нервової системи та характеризується специфічним висипанням і гарячкою.

Масове поширення висипного тифу постійно спостерігалося під час війн, голоду та інших соціальних потрясінь, які супроводжувалися різким погіршенням житлових і побу­тових умов життя населення (вошивість), а також при пересуванні великих груп людей.

Етіологія. Збудник висипного тифу — рикетсії Провачека — стійкі до висушування і заморожування. Вони швидко гинуть при нагріванні вище 50° С і під впливом дезінфікуючих речовин. Джерелом захворювання і резервуаром рикетсії є хвора людина Зараження відбувається від людини, хворої на епідемічний висипний тиф. Переносником збудника є воша (частіше одежна). Воша заражається при ссанні крові хворого на висипний тиф, рикетсії проникають в кишку воші, де розмножуються. При кровососанні на здоровій людині у вошей водночас відбувається дефекація і разом з фекаліями виділяється велика кількість рикетсій. На місці укусу воші появляється свербіж: людина чухає шкіру і втирає в неї фекалії воші, які містять рикетсії. Останні можуть бути занесені в шкіру і при терті одягом (коміром, поясом). Рикетсії попадають в кров людини і розносяться по всьому організму, проникаючи в різні органи. У крові збудники гинуть, виділяючи ендотоксин, який уражає судини і токсично діє на організм.

Патогенез. Інкубаційний період триває протягом 5-25, частіше 10-12 днів. Захворювання починається гостро: з'являються сильний головний біль, здебільшого у висковій області (голова мов охоплена обручем); хворі втрачають апетит. Почуття холоду змінюється відчуттям жару. Температура піднімається поступово (ступенеподібно) і до 4-5-го дня досягає 39-40 °С. Поведінка хворого не відповідає важкості захворювання. Хворий збуджений, говорить, очі блищать, лице червоне, ледь набрякле, губи червоні. На висоті гарячкового періоду (на 2-3-й тиждень хвороби) у зв'язку з ураженням довгастого мозку можуть розвиватися порушення актів ковтання і дихання (бульбарні явища). Відзначається падіння артеріального тиску аж до розвитку колапсу. Ураження симпатичної нервової системи і наднирників посилює гіпотонію, що супроводжується порушенням діяльності серця, недостатність якого може призвести до летальності. У більш великих кровоносних судинах на відносно пізніх стадіях хвороби можливий розвиток секторальних або циркулярних деструктивних змін, які супроводжуються плазморагіями та інколи крововиливами. На 4-5 день хвороби на шкірі живота і прилеглих ділянках грудної клітки з'являється характерне висипання, одні елементи якого блідо-рожевого кольору зникають при натискуванні (розеоли), інші — яскраво-червоні і при натискуванні не зникають (петехії). Поширені васкуліти у поєднанні з розладами нервової трофіки знижують стійкість тканин, і у хворих легко розвиваються некрози, пролежні. Хворого турбують задишка, серцебиття, безсоння, головний біль. З 12-14-го дня температура падає, стан покращується. За відсутності вчасного лікування можливі ускладнення — запалення легень, гострий серозний менінгіт.

Патологічна анатомія. Патогномонічних макроскопічних морфологічних ознак хвороби немає. Основні прояви цієї недуги виявляються шляхом мікроскопії. Макроскопічно на аутопсії найбільше діагностичне значення має екзантема у вигляді розеол і петехій та дрібнокрапкове кон'юнктивальне висипання у вигляді нечітко контурованих плям і крапок коричневого і червоного кольору, які виявляються з 2-го по 4-ий тиждень хвороби. Крім того, виявляються повнокров'я внутрішніх органів, речовини головного мозку. М'які мозкові оболонки на випуклих частинах обидвох гемісфер повнокровні, тьмяні, напівпрозорі, набряклі, що є проявом серозного менінгіту. Простежується також повнокров'я і головного мозку, де, крім того, може виявлятися серозний менінгіт. Відзначається також виражена гіперплазія селезінки: маса її досягає 400-600 г. Пульпа на розтині повнокровна, в'яла, із значним зішкріб­ком. В інших органах відзначаються дистрофічні зміни.

При мікроскопічному дослідженні найхарактерніші зміни спостерігаються у дрібних артеріях і капілярах шкіри та головного мозку — гіперемія, порушення проникності, тромбоваскуліт, а в подальшому і деструктивні зміни. Закономірно відбувається набухання, а після цього десквамація ендотелію і проліферація клітин адвентиції з утворенням периваскулярних інфільтратів (висипнотифозних вузликів). Висипнотифозні гранульоми виявляються у всіх системах та органах, за винятком печінки, селезінки, лімфатичних вузлів і кісткового мозку. До їхнього складу крім клітин адвентиції входять лімфоцити, нечисленні нейтрофільні лейкоцити, а в ЦНС — і клітини глії. В головному мозкові висипнотифозні вузлики з'являються в основному на 2-й тиждень і зникають на початку 6-го тижня захворювання. Вони виявляються у мості і ніжках мозку, підкоркових гангліях, довгастому мозку (особливо часто на рівні нижніх олив), задній частині гіпофізу. У білій речовині півкуль великого мозку вузлики будуть відсутні. Найбільше діагностичне значення мають гранульоми у довгастому мозку, особливо в області нижніх олив. Крім того, в тканині головного мозку спостерігаються гіперемія, стази, периваскулярні (головним чином перивенозні) муфти з плазматичних клітин, вогнищева проліферація мікроглії. Таке ураження розглядається як енцефаліт, який часто поєднується з серозним менінгітом.

У симпатичній нервовій системі розвиваються запальні зміни з утворенням вузликів та інфільтратів з лімфоїдних клітин (висипнотифозний гангліоніт). У периферійній нервовій системі також розвиваються запальні зміни.

У серці при висипному тифі виявляється або вогнищевий, або дифузний проміжний міокардит, в результаті чого може виникнути серцева недостатність.

В артеріях великого, середнього і дрібного калібрів при висипному тифі часто спостерігається некроз ендотелію, інколи сегментарні некрози м'язової стінки, що призводить до пристінкового або обтуруючого тромбозу і розвитку локальних гемодинамічних порушень. В результаті у хворих може розвинутися гангрена кінцівок, вогнища некрозу в головному мозку, сітківці ока.

В ендокринних залозах відзначаються різні зміни. У щитовидній залозі розвивається проміжне запалення, в наднирниках — ендо-і периваскуліти, тромбоендоваскуліти, типові для висипного тифу. В тканині наднирників спостерігаються вогнища некрозу, крововиливи в мозковому шарі.

В інших органах можуть зустрічатися проміжні гістіолімфоцитарні та плазмоклітинні інфільтрати, крововиливи.

Ускладнення висипного тифу різні і пов'язані зі змінами судин і нервової системи. Часто розвиваються:

— трофічні виразки шкіри тулуба і кінцівок;

— вогнищеві некрози підшкірної клітковини з формуванням олеогранульом;

— пролежні, гангрена кінцівок;

— гнійні паротит та отит;

— бронхопневмонії;

— вогнища сірого розм'якшення головного мозку, сітківки ока;

— вогнищевий або дифузний міокардит;

— сепсис.

Смерть при висипному тифі настає найчастіше в результаті гострої серцевої недостатності, пневмонії, сепсису. Висипний тиф у дітей перебігає легко і дає невелику леталь­ність.

СПОРАДИЧНИЙ ВИСИПНИЙ ТИФ (ХВОРОБА БРІЛЛА)

Спорадичний висипний тиф, або хвороба Брілла, являє собою різновид висипного тифу, який може виникнути через багато років в осіб, які хворіли на епідемічний висипний тиф.

Хвороба Брілла характеризується легшим перебігом, ніж епідемічний висипний тиф, появляється при відсутності вошивості і ніколи не переростає в епідемію. Морфологічні зміни аналогічні з описаними вище при епідемічному висипному тифі, але виражені в меншому ступені.

КУ-РИКЕТСІОЗ

Ку-гарячка, або Ку-рикетсіоз — гостре інфекційне захворювання, яке перебігає з гарячкою та ураженням легень.

Захворювання розповсюджене в Австралії, у багатьох країнах Америки, Європи та Азії. Вогнища хвороби виявлені в багатьох районах нашої країни.

Збудник рикетсії Бернета — стійкі до впливу факторів навколишнього середовища; на одягу зберігаються протягом місяця, у воді — більше 4 місяців, у свіжому м'ясі при температурі 4-8 °С —протягом 30 днів, в засоленому м'ясі — навіть до 90 днів, в молоці, сирі, кефірі — до 30 днів; але гинуть протягом години при нагріванні молока до температури 90 °С, при його кип'ятінні гинуть через 10 хв.

Джерелами рикетсій Бернета є багато ссавців, тварини і птахи. Домашні тварини (корови, вівці, кози, кури, гуси, качки) заражаються від диких при укусах кліщами, а збудників виділяють з екскрементами, молоком, навколоплодовою рідиною.

Людина заражається при вдиханні пилу, який містить рикетсії (на виробництвах, пов'язаних з обробкою вовни, хутра і шкіри тварин), використанні соломи і сіна, забруднених екскрементами хворих тварин; вживанні в їжу зараженого сирого молока і продуктів, приготованих з нього. Можливе зараження через пошкоджену шкіру при догляді за хворими тваринами, при їх забої, наданні їм ветеринарної допомоги, особливо при пологах. Не виключається можливість зараження людей під час купання у водосховищах, забруднених виділеннями хворих тварин. Випадки зараження людей при укусі кліщами, а також від хворої людини зустрічаються рідко.

Інкубаційний період триває від 1 до 4 тижнів. Захворювання починається зненацька, температура підвищується до 39-40 °С. Температура тримається до 2 тижнів, потім поступово знижується. Відзначається головний біль, біль в м'язах (особливо поперекових і гомілкових), слабість, безсоння. Нерідко бувають нудота, блювота, носові кровотечі, особливо у дітей. Як правило уражаються легені: появляється сухий кашель, інколи з мокротою.

Основні морфологічні зміни розвиваються в судинах мікрогемоциркуляторного русла у вигляді проліферативних васкулітів. У людей найчастіше розвивається вогнищева пневмонія, яка може прийняти тривалий, затяжний перебіг і призвести до смерті. В легенях виявляються проліферативні васкуліти, ділянки карніфікації, у бронхо-асоційованій лімфоїдній тканині відбувається формування епітеліоїдно-плазмоклітинних вузликів, які містять гігантські багатоядерні клітини.





Реферат на тему: Рикетсіози: епідемічний та спорадичний висипний тиф, ку-рикетсіоз або ку-гарячка (лекція)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.