Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Медицина та здоров'я

Рак окремих органів: стравоходу, кишки, печінки, підшлункової залози, легень, молочної залози, нирок, шлунка та ін. (лекція)

Ракі окремих органів

Актуальність теми

Щорічно кількість нових випадків виявлення раку у всіх країнах світу складає біля 6 млн. людей. Рівень захворюваності та смертності від злоякісних пухлин в різних країнах і навіть регіонах цих країн варіабельний. В Європі за захворюваністю і смертністю сьогодні на перше місце вийшли рак легені та рак шлунка. В США – у чоловіків рак легені, передміхурової залози, а у жінок - рак молочної залози і товстої кишки. В країнах Азії та Африки домінують злоякісні лімфоми і печінково-клітинний рак. Роль морфологічних досліджень в діагностиці пухлин дуже велика. Незважаючи на появу нових сучасних методів клінічного обстеження онкологічних хворих, зараз ні в кого не викликає сумніву та обставина, що лише детальна морфологічна характеристика новоутворення може надати можливість клініцисту обгрунтовано вибрати метод адекватного лікування, оскільки пухлини різної гістологічної структури і ступеня катаплазії по-різному реагують на терапевтичний вплив. Таким чином, повноцінний онкологічний діагноз завжди є морфологічним з детальною характеристикою структури пухлини в усіх її аспектах.

Головна мета навчання вміти визначати клініко-морфологічні прояви незрілих, злоякісних епітеліальних пухлин органів найважливіших локалізацій, пояснити ймо­вір­ні причини і механізм розвитку, оцінити вихід і значення ускладнень для організму.

Для цього необхідно вміти:

— визначити макро- та мікроскопічні прояви раку окремих органів найбільш важливих локалізацій, встановити ймовірні шляхи метастазування, оцінити їхнє значення.

РАК СТРАВОХОДУ

Рак стравоходу — одна із злоякісних пухлин людини, які найчастіше зустрічаються (від 2 до 6%). Часто хворіють чоловіки у віці 50-70 років.

До сприятливих чинників відносять особливості харчування — вживання дуже гарячої і грубої їжі, шкідливі звички (паління, алкоголь), нестача вітамінів В2, А, деяких мікроелементів (міді, цинку).

Передракові стани: аномалії (дивертикули) і посттравматичні (хімічні опіки) рубцьові зміни стравоходу, хронічний езофагіт з осередками проліферації та дисплазії (лейкоплакії).

Локалізація. Рак стравоходу розвивається в природних анатомічних звуженнях: найчастіше на межі середньої та нижньої третини, що відповідає рівню біфуркації трахеї, рідше він зустрічається у нижній третині (вхід у шлунок) і дуже рідко — в початковій частині стравоходу.

Макроскопічно найчастіше зустрічається персневидний щільний рак, який циркулярно охоплює стінку стравоходу, після цього - виразковий рак, який є раковою виразкою овальної форми, що розташовується вздовж стравоходу, рідко має форму вузла у вигляді сосочкового раку.

Гістологічні типи. Найчастіше виявляється плоскоклітинний зроговілий і незроговілий рак, базальноклітинний рак. Значно рідко рак стравоходу може мати структуру аденокарциноми, яка розвивається з залишків циліндричного епітелію, котрий вистилає стравохід на ранніх стадіях ембріогенезу.

Метастазування раку стравоходу здійс­ню­ється здебільшого лімфогенним шляхом в регіонарні лімфовузли (параезофагеальні, біфуркаційні). Віддалені метастази не встигають розвинутися, оскільки хворі раніше помирають від ускладнень.

Ускладнення:

— кахексія;

— утворення стравохідно-трахеальних свищів;

— аспіраційні абсцедуючі пневмонії, гангрена легень;

— емпієма плеври;

— гнійний медіастиніт.

РАК КИШКИ

Рак тонкої кишки зустрічається дуже рідко.

Рак товстої кишки має тенденцію до почастішання, смертність від нього збільшується. З різних відділів товстої кишки рак частіше зустрічається у прямій кишці, рідше — в сигмовидній, сліпій, печінковому і селезінковому кутах поперечної ободової кишки.

Передракові стани:

— аденоми;

— ворсинчаста пухлина;

— поліпи, поліпоз кишки;

— хронічний виразковий коліт;

— хронічні свищі прямої кишки.

Макроскопічно найчастіше зустрічаються виразкова, виразково-інфільтративна форми, але можуть бути раки у формі вузла (поліпозний і крупногорбистий).

Гістологічні типи: найпоширенішою є аденокарцинома (до 80%). Можуть зустрічатися також персневидно-клітинний рак, а в ділянці анального отвору — плоскоклітинний зроговілий і незроговілий раки.

Метастазування: в параректальні лімфовузли і лімфовузлі малого тазу, поза цим - в брижові лімфовузли, а у жінок — в обидва яєчники. Гематогенно рак кишки може метастазувати в печінку, легені.

Ускладнення:

— кровотеча;

— перфорація кишки з розвитком перитоніту, парапроктиту (залежно від локалізації пухлини);

— розвиток кишкової непрохідності;

— формування свищів (кишково-сечоміхуровий, кишково-піхвовий).

РАК ПЕЧІНКИ

Рак печінки для європейського і північноамериканського континентів — відносно рід­кісна пухлина. Африка та Азія відноситься до регіонів з високою частотою раку печінки.

До етіологічних чинників відносяться радіоактивні речовини (торотраст), стероїдні гормони, афлатоксин (отруйний метаболіт, утворений грибом Aspergillus flavus, що, як припускається, є основною причиною раку печінки у людей). Гриб росте на продуктах, що неправильно зберігаються, особливо зерні і арахісі. В Африці надходження великої кількості афлатоксину з їжею супроводжується високою частотою виникнення гепатоцелюлярного раку.

У чоловіків рак печінки зустрічається вдвічі частіше, ніж у жінок. Нерідко поєднується з цирозом печінки. Здебільшого локалізується у правій долі печінки в ділянці воріт або ближче до діафрагмальної поверхні.

Передракові стани: цирози печінки, хронічні запальні процеси з проліферацією і дисплазією гепатоцитів.

Макроскопічно виділяють дві основні форми:

— вузлову;

— дифузну.

Частіше зустрічається масивний солітарний вузол або вузол з внутрішньопечінковими метастазами. Колір пухлинної тканини залежить від секреції жовчі, ділянок некрозу, крововиливів і може змінюватися від сірувато-білого до зеленувато-коричневого.

За гістогенезом рак печінки ділять на:

— гепатоцелюлярний (печінково-клітинний);

— холангіоцелюлярний (з епітелію жовчної протоки).

Метастазує рак печінки лімфогенно в перипортальні лімфатичні вузли, очеревину. Рідше — гематогенно в саму печінку, легені, кістки.

Ускладнення. Найчастішим ускладненням раку печінки є гепатаргія (печінкова недостатність), кахексія, інколи можлива кровотеча в черевну порожнину з пухлинних вузлів, які розпадаються.

РАК ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ

Рак підшлункової залози виявляється в осіб, старших 40 років, частіше у чоловіків. Він виникає на тлі хронічного панкреатиту (передраковий стан).

Локалізується рак підшлункової залози частіше в голівці, рідше — в тілі і хвості.

Макроскопічно пухлина має вигляд щільного вузла неправильної форми, без чітких меж, часто з вираженою волокнистістю. Розміри пухлини можуть досягати 10 см в діаметрі. Нерідко в центрі пухлини можна виявити осередки розпаду з формуванням порожнини. В тілі і хвості частіше зустрічається пухлина у вигляді інфільтрату.

Гістогенетично пухлина росте з протокового епітелію.

За гістологічною картиною найчастішими є:

— аденокарцинома;

— солідний рак;

— скірозні форми недиференційованого раку.

Ускладнення. Рак голівки підшлункової залози в результаті проростання і здавлення жовчних шляхів веде до розвитку механічної жовтяниці і печінкової недостатності. При локалізації раку в тілі і хвості підшлункової залози в клініці спостерігаються сильні оперізуючі болі у зв'язку з проростанням нервів діафрагмального сплетення. Смерть настає від кахексії і приєднаної пневмонії.

РАК ЛЕГЕНЬ

Захворюваність на рак легень і смертність від нього в економічно розвинених країнах неухильно ростуть. В США смертність від раку легені серед чоловіків вища, ніж від раку шлунка, товстої кишки, передміхурової і підшлункової залози, разом взятих. В Україні смертність від раку легені за останнє десятиріччя зросла більш, як на 30%.

В етіології раку легені найбільше значення мають вдихаючі канцерогенні речовини, паління цигарок.

До передракових станів відносять хроніч­ні бронхіти, хронічні пневмонії, які супроводжуються гіперплазією, метаплазією і дисплазією епітелію бронхів. Встановлено, що рак може виникати в осередках пневмосклерозу після перенесеного туберкульозу, інфаркту легені, навколо чужорідних тіл, так званий "рак в рубці”. В рубці є ряд умов, які сприяють злоякісній трансформації клітин: депонування канцерогенів, гіпоксія, місцева імуносупресія, порушення міжклітинних взаємодій.

Класифікація раку легені

За локалізацією:

прикореневий (центральний), який виходить зі стовбурового, дольвого і початкової частини сегментарного бронху;

периферійний, який виходить з периферій­ного відділу сегментарного бронху і його гілок, а також з альвеолярного епітелію.

За характером росту:

— екзофітний (ендобронхіальний);

— ендофітний (екзо- і перибронхіальний).

За макроскопічною картиною:

— бляшкоподібний;

— поліпозний;

— ендобронхіальний дифузний;

— вузлуватий;

— розгалужений;

— вузлувато-розгалужений.

За гістологічною структурою:

— плоскоклітинний (епідермоїдний) рак;

— аденокарцинома;

— недиференційований анапластичний рак (дрібноклітинний, великоклітинний);

— залозисто-плоскоклітинний рак;

— карцинома бронхіальних залоз.

За останнє десятиріччя відбулася зміна частоти окремих гістологічних форм раку легені. Відзначається збільшення частоти виникнення дрібноклітинного раку і аденокарциноми за рахунок зменшення частоти виникнення плоскоклітинного раку. Причина цих змін досі не встановлена. Можливо, це пов'язано зі зміною екології, оскільки помічено, що у робітників уранових рудників переважає дрібноклітинний рак, азбестовий пил викликає аденокарциному і мезотеліому.

Метастазування. Перші лімфогенні метастази виникають в перибронхіальних і біфуркаційних лімфатичних вузлах, після цього — шийних, заочеревинних. Серед гематогенних метастазів для раку легені характерні метастази в печінку, головний мозок, кістки (особливо в хребці) і наднирники.

Ускладнення:

— ателектази легень;

— кровотеча;

— абсцедуюча пневмонія;

— гангрена легені.

РАК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

Рак молочної залози займає перше місце серед всіх злоякісних новоутворень у жінок. Виникає в будь-якому віці, але частіше у віці від 45 до 65 років. Рідко зустрічається у чоловіків. Є поодинокі випадки у дітей.

У більшості випадків рак молочної залози виникає на тлі передракових змін.

Передракові зміни: передусім це дисплазія молочних залоз і папіломи молочних проток. Дисплазія молочних залоз включає комплекс процесів, які характеризуються, за формулюванням ВООЗ, широким спектром проліферативних і регресивних змін тканини молочної залози з неправильним співвідношенням епітеліального і сполучнотканинного компонентів. Основну групу дисплазій складають непроліферативна і проліферативна форми фіброзно-кістозної хвороби.

З біологічних особливостей раку молочної залози необхідно відзначити, що він часто, але не стовідсотково, залежить від естрогенів і рідше — від прогестерону. Гормональна залежність зумовлена присутністю на мембрані клітин епітелію, який вистилає протоки молочної залози, рецепторів для естрогену і прогестерону. При даних пухлинах в багатьох розвинених країнах обов'язково визначають за допомогою біохімічних або імунологічних методів чутливість пухлин до даних гормонів. Видалення яєчників або лікування препаратами, які блокують рецептори до естрогенів, наприклад, тамоксифеном усуває вплив естрогенів і викликає регрес естроген-залежних пухлин молочної залози. Але цей регрес — тимчасовий. Родичі (матері, сестри, дочки) жінок, які захворіли на рак молочної залози в передменопаузному періоді, мають підвищений ризик виникнення раку молочної залози (в п'ять разів вищий, ніж в загальній популяції). Розвиток раку в одній з молочних залоз є фактором ризику виникнення раку в протилежній (за статистикою ризик підвищується приблизно в 10 разів у порівнянні з загальною захворюваністю на рак молочної залози).

Існує безліч класифікацій раку молочних залоз. На сьогодні виділяють дві основні форми, які базуються не на гістогенетичному принципі, а на гістологічній структурі:

— неінфільтруючий (неінвазивний) рак (внутрішньопротоковий і внутрішньочасточковий);

— інфільтруючий (інвазивний) рак.

Як показує практика, такий поділ є важливим, оскільки має певне прогностичне значення. Інфільтруючі (інвазивні) раки мають гірший прогноз у клініці.

Макроскопічно рак молочної залози може бути у вигляді:

— вузла;

— інфільтрату.

Крім того, виділяють особливу форму: рак соска і соскового поля (хвороба Педжета молочної залози).

Для вузлуватого раку характерна наявність вузла діаметром від 0.5 до декількох сантиметрів. В одних випадках вузол щільний, білувато-рожевий, з прошарками сполучної тканини, які від нього відходять і проникають в оточуючу жирову клітковину. В інших — він м'який, соковитий на розрізі з ділянками ослизнення і некрозу. Дифузний рак інфіль­трує молочну залозу на великому протязі і визначити його межі практично неможливо. При розташуванні пухлини ближче до поверхні, можливе її проростання з розпадом пухлини і формуванням ракової виразки. В деяких випадках пухлина поширюється по поверхні молочної залози і вся залоза стає покритою щільним панциром — це "панцирний рак”.

Метастазування. Лімфогенні метастази появляються в регіонарних лімфатичних вузлах: передніх грудних, підпахових, під- і надключичних, пригрудинних. Гематогенні метастази виявляються частіше в кістках, легенях, печінці, нирках. До особливостей метастазування слід віднести той факт, що при раку молочної залози нерідко зустрічаються також так звані латентні, або дрімаючі метастази, які можуть розвинутися через 7-10 років (описано і через двадцять років) після радикального видалення первинної пухлини.

РАК МАТКИ

Рак матки серед злоякісних пухлин жіночих статевих органів займає друге місце. Розрізняють рак шийки і рак тіла матки.

Рак шийки матки зустрічається частіше, ніж рак тіла матки.

Передракові процеси: ендоцервікози, поліпи, хронічні ендоцервіцити, лейкоплакія з явищами атипії клітин, аденоматоз (атипічна залозиста гіперплазія), дисплазія важкої форми.

В групі раку шийки матки виділяють:

— преінвазивний рак (carcinoma in situ);

— інвазивний рак.

За топографією розрізняють:

— рак піхвової порції шийки матки;

— рак цервікального каналу.

Рак піхвової порції шийки матки росте екзофітно, в порожнину піхви, рано виразкується. Рідше він росте в стінку шийки і оточуючі її тканини.

Рак цервікального каналу, як правило, росте ендофітно, проростає шийку, оточуючу клітковину і вростає в стінку сечового міхура і прямої кишки.

За гістологічною структурою найчастіше зустрічається плоскоклітинний рак (95%), рідше — залозистий рак.

Метастази при раку шийки матки виникають рано — лімфогенним шляхом у лімфовузли малого тазу, після цього в пахові та заочеревинні. Гематогенні метастази спостерігаються здебільшого в печінці та легенях.

Рак тіла матки спостерігається частіше у жінок, віком від 50 років і старших. У розвитку раку тіла матки велике значення придають порушенню гормонального балансу (вмісту естрогенів), що зумовлює гіперпластичні зміни епітелію слизової оболонки матки і є основою для злоякісного росту.

Передракові зміни: атипічна залозиста (залозисто-кістозна) гіперплазія ендометрію та поліпи ендометрію.

Макроскопічно рак тіла матки росте найчастіше у вигляді вузла типу цвітної капусти або поліпу на широкій основі (екзофітний ріст). В пухлині часто спостерігається некроз, розпад і покриття виразками. Інколи рак тіла матки може рости у вигляді інфіль­трату (ендофітний ріст).

За гістологічною структурою рак тіла матки, як правило, має структуру аденокарциноми. Дуже рідко зустрічається недиференційований рак.

Метастази при раку тіла матки спостерігаються передусім у лімфатичних вузлах малого тазу. Гематогенні метастази розвиваються рідко.

Ускладнення раку матки:

— кровотеча;

— піхвово-сечоміхурові і/або піхвово-прямокишкові свищі;

— гнійний параметрит.

РАК ЯЄЧНИКІВ

Частота раку яєчника складає 20-25% серед різних локалізацій генітального раку. Рак яєчника може виникнути у жінок будь-якого віку, але частіше він зустрічається у віковій групі, близькій до менопаузи, і в післяменопаузі.

Розрізняють злоякісні серозні та муцинозні пухлини яєчників.

Серозна цистоаденокарцинома – це найчастіша незріла, злоякісна пухлина яєчників. У 50% випадків буває двосторонньою. В деяких випадках можливе метастазування з одного яєчника в інший. Мікроскопічно виявляються розростання катаплазованого епітелію у вигляді сосочків, осередків солідної або аденоматозної структури. Нерідко пухлинні клітини проростають стінку кісти і поширюються по очеревині.

Псевдомуцинозна цистоаденокарцинома складається з багатошарових пластів атипових клітин, які утворюють залозисті, солідні, криброзні структури. Епітелій зберігає слизоутворюючу функцію. В пухлині часто виявляються осередки некрозу. Псевдомуцинозна цистоаденокарцинома частіше буває односторонньою. Макроскопічно пухлина може бути багатокамерною і досягати 50 см в діаметрі.

Для раку яєчників характерне широке раннє лімфогенне і гематогенне метастазування.

РАК НИРОК

Серед злоякісних епітеліальних пухлин у дорослих найчастіше зустрічаються різні варіанти нирково-клітинного раку. Паренхіма нирково-клітинного раку може бути представлена клітинами, цитоплазма яких має різні тинкторіальні властивості. При забарвленні гематоксиліном і еозином цитоплазма цих клітин може бути світлою, зернистою, еозинофільною або базофільною. Розрізняють наступні варіанти нирково-клітинного раку:

— світлоклітинний (гіпернефроїдний);

— зернистоклітинний;

— залозистий (аденокарцинома нирки);

— саркомоподібний (веретеноклітинний і поліморфно-клітинний);

— змішано-клітинний.

Всі перераховані варіанти виникають у кірковій речовині зі стовбурових клітин канальцевого епітелію. Найчастішим і відповідно найтиповішим раком для нирок є світлоклітинний (гіпернефроїдний) рак.

Мікроскопічно світле забарвлення цито­плазми зумовлене тим, що вона містить у великій кількості глікоген і ліпіди. Пухлинні клітини мають полігональну форму і містять дрібні круглі гіперхромні ядра, які розташовані в центрі. Комплекси пухлинних клітин формують альвеоли і дольки, поділені вузькими прошарками ніжноволокнистої сполучної тканини, яка містить велику кількість тонкостінних кровоносних судин. Для цього раку характерні некрози та крововиливи. В пухлинній тканині виявляються нерідко кристали холестерину, ділянки відкладення солей кальцію.

Макроскопічно пухлина має вигляд вузла. На розрізі тканина жовтуватого або строкатого кольору з наявністю осередків некрозу і крововиливів різної давності. Нерідко виявляються кісти з прозорою, бурою або кров'янистою рідиною.

Метастазування. Для нирково-клітинного раку характерне проростання пухлинною тканиною лоханки і ріст її по венах аж до впадання нижньої порожнистої вени в праве передсердя з формуванням тромбів, які містять пухлинні клітини. Відриваючись, такі тромби є нерідко причиною смертельної емболії. Рак нирки дає ранні множинні гематогенні метастази в легені, кістки, печінку, протилежну нирку. Ранні метастази виявляються в регіонарних лімфатичних вузлах.

РАК ШЛУНКА

Рак шлунка — одна із злоякісних пухлин людини, які зустрічаються найчастіше. За статистикою захворюваності рак шлунка займає перше місце в багатьох країнах, зокрема, в скандинавських країнах, Японії, Україні, Росії та інших державах СНД. Разом з тим, в США за останні двадцять років відбулося помітне зниження захворюваності на рак шлунка. Аналогічна тенденція відзначена у Франції, Англії, Іспанії, Ізраїлі. Багато фахівців вважають, що це відбулося завдяки поліпшенню умов зберігання продовольства з широким використанням холодильних установок, що дозволило зменшити потребу в консервантах. У цих країнах знизилося споживання солі, солених та копчених продуктів, підвищилося вживання молочних продуктів, екологічно чистих, свіжих овочів та фруктів.

Висока захворюваність на рак шлунка у вище наведених країнах, за винятком Японії, на думку багатьох авторів, зумовлена вживанням в їжу продуктів, які містять нітрити. З нітритів шляхом перетворення в шлунку утворюються нітрозаміни. Пряма локальна дія нітрозамінів, як вважається, є однією з найважливіших причин виникнення як раку шлунка, так і раку стравоходу. Висока захворюваність на рак шлунка в Японії, як припускають, зв'язана зі споживанням великої кількості копченої риби, яка містить поліциклічні вуглеводи, а не завдяки високому вмісту нітрозамінів у продуктах.

На сьогодні рак шлунка став виявлятися частіше в молодому віці, у вікових групах 40-50 років. Найбільшу групу серед раку шлунка складають аденокарциноми і недиференційовані раки. Раки виникають, як правило, на тлі хронічних запальних захворювань шлунка.

До передракових станів відносять хронічний атрофічний гастрит, хронічну виразку шлунка, аденоматозні поліпи. До передракових гістологічних змін слизової оболонки шлунка відносять кишкову метаплазію і важку дисплазію. Разом з тим, деякі автори вважають, що рак шлунка може розвиватися і de novo, без диспластичних і метапластичних змін, які йому передують.

Питання про гістогенез раку шлунка спірне. Існує декілька гіпотез про джерела виникнення різних гістологічних типів раку шлунка. Наприклад, професор В. В. Сєров вважає, що рак шлунка виникає з єдиного джерела — камбіальних елементів, або клітин-попередників в осередках дисплазії і поза ними. Деякі європейські автори припускають, що аденокарцинома шлунка виникає з кишкового епітелію, а недиференційовані раки — з шлункового. Є також думка, що джерелом виникнення аденокарцином є проліферуючі клітини покривно-ямкового епітелію слизової оболонки шлунка, а з епітелію шийок залоз виникають недиференційовані раки.

Локалізація. Найчастіше рак в шлунку виникає в пілоричному відділі, поза цим - на малій кривизні, в кардіальному відділі, на великій кривизні, рідше — на передній і задній стінці, дуже рідко — в ділянці дна.

Макроскопічні форми. Найчастіше рак шлунка має виразкову форму з горбистими піднесеними або плоскими краями, інколи в поєднанні з інфільтруючим ростом — виразково-інфільтративний рак, на другому місці є дифузний рак (форма інфільтрату) (з обмеженим або тотальним ураженням шлунка). Значно рідше в шлунку буває рак у вигляді вузла (бляшкоподібний, поліпозний, грибоподібний).

Гістологічні типи. Найчастішим гістологічним типом раку шлунка є аденокарцинома. З недиференційованих раків зустрічаються солідний, скірозний рак, а також персневидно-клітинний рак. В кардіальному відділі шлунка може розвиватися плоскоклітинний зроговілий і незроговілий рак.

Метастазування раку шлунка здійснюється лімфогенним, гематогенним та імплантаційним (контактним) шляхом. Особливе значення мають лімфогенні метастази в регіонарні лімфатичні вузли, розташовані вздовж малої і великої кривизни шлунка, а також у лімфовузли великого і малого сальника. Вони з'являються першими і визначають обсяг і характер оперативного втручання. До віддалених лімфогенних метастазів відносяться метастази в лімфовузли воріт печінки (перипортальні), парапанкреатичні і парааортальні. До найважливіших за локалізацією відносяться ретроградні лімфогенні метастази:

— "вірховські метастази” — в надключичні лімфовузли (частіше в ліві);

— "крукенбергський рак яєчників” — в обидва яєчники;

— "шнітцлерівські метастази” — в лімфовузли параректальної клітковини.

Крім того, можливі лімфогенні метастази в плевру, легені, очеревину.

Гематогенні метастази у вигляді множинних вузлів виявляються в печінці, легенях, підшлунковій залозі, кістках, нирках і наднирниках.

Імплантаційні метастази виявляються у вигляді множинних різної величини пухлинних вузлів у парієтальній та вісцеральній очеревині, які супроводжуються фібринозно-геморагічним ексудатом.

Ускладнення. До найчастіших ускладнень раку шлунка слід віднести:

— виснаження (кахексія), яке зумовлене порушенням харчування та інтоксикацією;

— хронічне недокрів'я, пов'язане з голодуванням (порушене засвоєння їжі), дрібними але частими крововтратами, порушенням синтезу антианемічного фактора (фактор Кастла), пухлинною інтоксикацією, метастазами в кістковий мозок (порушення гемопоезу);

— загальне гостре недокрів'я, яке може виникнути в результаті роз'їдання великих судин і стати причиною смерті;

— перфорацію пухлинної виразки шлунка та розвиток перитоніту;

— флегмону шлунка в результаті інфікування;

— розвиток шлункової і кишкової непрохідності, яка виникає при проростанні і здавленні просвіту пілоруса і кишки (частіше ободової);

— розвиток механічної жовтухи, портальної гіпертензії, асциту в результаті проростання пухлиною голівки підшлункової залози, жовчної протоки, ворітної вени або здавлення їх метастазами в лімфовузли воріт печінки.





Реферат на тему: Рак окремих органів: стравоходу, кишки, печінки, підшлункової залози, легень, молочної залози, нирок, шлунка та ін. (лекція)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.