Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Медицина та здоров'я

Інгаляційна терапія. Поняття про аерозолі. Механізми дії (реферат)

1. Інгаляційна терапія: поняття, функції та переваги

Інгаляційна терапія - метод лікування, заснований на проникненні лікарських речовин у виді аерозоля в дихальні шляхи людини за допомогою приладів, називаних інгаляторами (небулайзерами). При цьому не порушується цілісність тканин, практично відсутні побічні ефекти і досягається максимальна ефективність при найменших витратах.

Аерозоль - це дрібні частки, зважені в газоподібному середовищі. Аерозолі поділяють по розмірах часток на високодисперсні, середньодесперсні і низкодисперсні. Аерозольні частки розміром більш 5 мкм осідають у ротовій порожнині й у верхніх дихальних шляхах. Частки розміром від 1 до 5 мкм осідають у нижніх дихальних шляхах, а частки діаметром менш 1 мкм вільно видихаються назад.

Інгаляційна терапія застосовується для лікування і профілактики захворювань органів дихання, таких як гострі респіраторні захворювання, хронічні захворювання дихальних шляхів, бронхіальна астма, бронхіти, фарингіти й ін.

Переваги інгаляційної терапії:

можливість безпосереднього і швидкого впливу на зону запалення в слизуватих оболонках;

значно більш дешевий спосіб домогтися швидкого зм'якшення симптомів захворювання і наступного видужання;

речовина, яка використовується в інгаляції, практично не всмоктується в кров і не робить побічних дій на інші органи і системи, як це буває при прийомі таблеток чи ін'єкціях;

можливість використання високих доз препарату з одержанням швидкого позитивного ефекту;

можливість застосування дітям, людям похилого віку й ослаблених хворих;

процедури не вимагають глибокого подиху і точної координації рухів.

Застосування лікарських препаратів залежить від того, які захворювання необхідно лікувати. Небулайзер (пристрій для інгаляцій) дозволяє вводити високі дози лікарських речовин у чистому виді, без домішок, такі як бронходилятатори, антибіотики, антисептики, стероїди, муколітики, фітозбори і мінеральні води.

Інгалятори знайшли широке застосування в пульмонології, фтизіатрії, інтенсивній терапії, ориноларингологіх й аллергології. У випадках, коли зоною впливу препарату є дрібні бронхи, а ліки мають форму сольового розчину, більш кращим є вибір ультразвукових небулайзерів. Вони необхідні також при одержанні індукованого мокротиння в лікувальних і діагностичних цілях. В інших випадках досить застосування компресорних небулайзерів.

Захворювання легень, зокрема бронхіт, бронхіальна астма і туберкульоз легень, виходять на одне з перших місць у структурі захворюваності. Серед невідкладних заходів щодо профілактики і лікування цих захворювань і дихальної реабілітації хворих важливе місце займає респіраторна терапія, основу якої складають інгаляції аерозолей лікарських препаратів. У залежності від локалізації вогнища запалення, клінічної картини захворювання, типу збудника лікар вибирає спосіб лікування і шлях введення лік. Останнім часом при лікуванні захворювань дихальних шляхів широко поширені лікарські форми для місцевого впливу у виді інгаляцій аерозолей.

Перевага інгаляційної терапії перед іншими методами полягає в більш швидкому усмоктуванні лікарських препаратів, збільшенні активної поверхні лікарської речовини, депонуванні його в підслизитому шарі (багатому кровоносними і лімфатичними судинами), створенні високих концентрацій лікарських речовин безпосередньо у вогнищі ураження. Крім того, минаючи печінку, лікарські речовини в незміненому виді діють при захворюваннях верхніх дихальних шляхів і легень більш ефективно, ніж при їх пероральному застосуванні.

2. Поняття про аерозолі,

які використовуються в інгаляційній терапії

У медицині аерозоли підрозділяють по розмірах часток на високо-, середньо- і низкодисперсние. Ніж дрібніше частки аерозоля, тим довше вони залишаються в потоці вдихуваного повітря і тем глибше проникають у дихальні шляхи. Частки діаметром 8-10 мкм звичайно осідають у порожнині рота, 5-8 мкм — у ковтку і гортані, 3-5 мкм — у трахеї і бронхах, 1-3 мкм — у бронхіолах, 0,5-2 мкм — в альвеолах.

Лікарські засоби, які рекомендуються, для використання в інгаляторах (застосовувати тільки по призначенні лікаря):

Натуральні й ефірні олії

Вдихання ефірних олій - ефективний метод ароматерапии. Випливає з обережністю використовувати різні олії, підбор олій повинний бути індивідуальний. Перед застосуванням ефірних олій варто обов'язково проконсультуватися з лікарем. При використанні ефірних олій їхня концентрація не повинна перевищувати 5%.

Лужні розчини

Натрію гідрокарбонат. Застосовується 2% розчин для розрідження слизу і створення лужного середовища у вогнищі запалення. Десятихвилинна інгаляція збільшує ефективність видалення слизисто-гнійної речовини з порожнини носа більше ніж у 2 рази.

Сольові розчини

Натрію хлорид. 0,9% розчин не робить подразливого впливу на слизуваті оболонки, застосовується для їх зм'якшення, для очищення і промивання порожнини носа при влученні їдких речовин. 2% гіпертонічний розчин сприяє очищенню порожнини носа від слизисто-гнійного вмісту.

Бронходилятатори

Атровент - робить як безпосередньо бронходилятуючу дію, так і аналогічний профілактичний ефект, викликає зменшення секреції бронхіальних залоз і попереджає розвиток бронхоспазма. У розчині для інгаляцій через небулайзер застосовується по 1 мол від 3 до 5 разів у день для дорослих.

Сальбутамол - купірує спазм бронхів, зменшує бронхіальний опір і збільшує життєву ємність легень.

Беротек (фенотерол) - для інгаляції через небулайзер застосовують у виді 0,1 % розчину по 2 мол 3-4 рази в день з метою одержання швидкого бронхорасширяющего дії.

Беродуал - препарат швидкої дії з тривалістю дії до 5-6 годин, що дозволяє використовувати його для купіровання бронхоспазму.

Муколітики.

Ацетилцистеїн - застосовується для інгаляцій через небулайзер у виді 20% розчину по 2-4 мол 3-4 рази в день.

Мукоміст - для інгаляцій застосовується ампулированний розчин, що містить у 1 мол 0,2 м активні речовини.

Лазолван - для інгаляційної терапії може застосовуватися при обструктивному хронічному бронхіті в стадії загострення.

Пульмікорт - застосовується суспензія по 0,25 мг 2-3 рази в день.

Антибіотики.

Дuоксuдuн - противомикробний препарат, що діє також на штами бактерій, стійких до різних антибіотиків, у виді 1 % розчину.

Фурацилин (1 :5000) впливає на грамположительние і грамотрицательние мікроби; ефективні інгаляції в гострих фазах захворювань верхніх дихальних шляхів. Рекомендуються інгаляції 2 рази в день у кількості 2-5 мол.

Малавит - могутній антисептичний і антибактеріальний засіб, що володіє антивірусним і противогрибковим, а також знеболюючою властивістю.

Тубазид - використовується у виді 6% розчину по 21 мол двічі в день.

Стрептоміцин - для інгаляційної терапії використовують свіжоприготовлений розчин стрептоміцину в изотоническом розчині хлориду натрію з розрахунку 0,2 - 0,25 м стрептоміцини в 3-5 мол розчину хлориду натрію щодня.

Не рекомендуються для інгаляторів:

усі розчини, що містять олії;

суспензії і розчини, що містять зважені частки, у т.ч. відвари і настої трав;

еуфиллин, папаверин, платифиллин, димедрол і їм подібні засоби, що як не мають субстрату впливу на слизуватій оболонці.

3. Механізм дії

Механізм поширення аерозолю в дихальних шляхах наступний. У процесі розпилення частки здобувають швидкість. Великі частки одночасно рухаються і швидко осідають під дією сили ваги на стінках верхніх дихальних шляхів. Дрібні частки набагато швидше гальмуються опором повітря, швидкість їхнього руху знижується, вони як би зависають у потоці вдихуваного повітря і рухаються з цим потоком, повільно осідаючи під дією сили ваги. Швидкість руху повітря у верхніх дихальних шляхах вище, що перешкоджає осіданню дрібних часток. Лише потрапивши в нижні відділи бронхів, потік повітря сповільнюється і стає ламінарним, що сприяє осіданню дрібних часток. Повільний глибокий вдих і затримка подиху наприкінці вдиху збільшують масу аерозоля, що осідає на стінках дрібних бронхів і альвеол.

При захворюваннях верхніх дихальних шляхів запальний процес розвивається в слизуватій оболонці. Саме тут відбувається адгезія (прилипання) патогенних мікроорганізмів, їхнє розмноження, що є пусковим механізмом розвитку запальної реакції. Спочатку виникає гострий процес, що триває в середньому близько 1-2 тижнів. Якщо лікування недостатнє ефективно, запальний процес переходить у подострий період, надалі може розвитися і хронічна форма запалення. У залежності від органа, де найбільш виражені запальні зміни слизуватої оболонки, і тривалості захворювання воно протікає у формі гострого чи хронічного риніту, фарингіту, ларингіту, трахеїту, іноді поширюється на 2-3 відділу.

У клінічної оториноларингологии аерозоли як високоефективні засоби можуть використовуватися як у якості монотерапии, так і в комбінації з іншими терапевтичними методами. Для скорочення термінів лікування гострих і хронічних ринітів, фарингітів, тонзилітів, ларингітів, гострих респіраторних захворювань і гострих респіраторних вірусних інфекцій верхніх дихальних шляхів інгаляційна терапія всі частіше призначається в комбінації з іншими методами. Місцеве застосування лікарських засобів у формі інгаляцій широко використовується й у фониатрической практиці для лікування різних захворювань голосового апарата, проведення медикаментозної терапії після хірургічних утручань на гортані і верхніх відділах трахеї. При цьому препарат впливає не тільки на гортань і голосові складки, але і на інші відділи верхніх і нижніх дихальних шляхів. Це дозволяє при правильному виборі ліків проводити комплексне лікування не тільки порушень голосового апарата, але і всього респіраторного тракту.

За допомогою інгаляторів можна вводити антибіотики, антигистаминние, бронхорасширяющие і протизапальні препарати, био-стимулятори. Застосовують також антисептичні, в'язкі, муколитические, гормональні, противогрибковие засобу, біологічно активні речовини як мінерального (гумизоль, пеллоидин), так і рослинного походження (сік каланхое, подорожника, екстракти шипшини, ромашки, кора дуба й інші).

Масляні інгаляції при гострих і хронічних запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів призначають у виді монотерапии чи додаткових процедур після тепловлажних, лужних чи інгаляцій вдихання протеолитических ферментів, що роблять незначне місцеве дратівне дію. У цих випадках масляні інгаляції призначають з метою створення на слизуватій оболонці тонкого захисного і зм'якшуючого шару. Тривалість

Інгаляції антибіотиків рекомендують після визначення чутливості до них мікрофлори і відсутності індивідуальної підвищеної чутливості. Однак у лікаря поліклініки часто немає можливості швидко провести лабораторну діагностику і правильно визначити природу інфекції: вірусну, бактеріальну чи змішану. Тому частіше проводять емпіричну терапію, з огляду на, що риніти, фарингіти, тонзиліти, ларингіти мають вірусну етиологию, а синусити — бактеріальну природу. Однак бувають і виключення. Зокрема, ангіна може бути викликана патогенним стрептококом. Крім того, варто пам'ятати і про різко мінливу структуру збудників інфекцій верхніх дихальних шляхів і про їхній зростаючій резистентності до многим давно використовуваного в лікарській практиці антибіотикам і хіміопрепаратам.

При проведенні інгаляційної терапії необхідно дотримувати визначену послідовність використання лікарських речовин. Наявність великої кількості мокротиння, кірок на поверхні слизуватої оболонки перешкоджає усмоктуванню ингалируемих речовин. У зв'язку з цим лікування треба починати з відхаркувальних засобів розріджують, що слиз і. І лише після цього рекомендують аерозоли лікарських препаратів з наступним ингалированием (через 20-30 хвилин) рослинних олій (шипшини, обліпихи, ретинолу, маслинового й інших), якщо в пацієнта виникає відчуття дискомфорту в горлі. Не зупиняючи детально на симптоматиці, клінічній картині і класифікації цих захворювань, приведемо лише основні принципи лікування за допомогою інгаляційного введення тих чи інших засобів.

Використана література:

1. Медична енциклопедія. – М., 2000.

2. Шуров В.І. Основи інгаляційної терапії. – Харків, 1996.

3. Якушев М.В. Лікування захворювань дихання. – К., 2000.






Реферат на тему: Інгаляційна терапія. Поняття про аерозолі. Механізми дії (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2017. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.