Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Маркетинг

Призначення та композиція заголовків в українських журналах і газетах (реферат)

Зміст

Вступ. 3

1. Призначення заголовків. 4

2. Види газетних та журнальних заголовків. 12

3. Архітектоніка газетного заголовка. 17

4. Композиція заголовка. 20

Висновки. 27

Список використаної літератури. 29


Вступ

Заголовок, як відомо, є одним з основних, постійних елементів архітектоніки будь-якого друкованого періодичного ЗМІ. Більшість підручників та курсів лекцій з техніки оформлення газети подають визначення, близькі до такого: заголовок — це концентроване відображення головної ідеї твору, головної думки автора, що є лаконічним, максимально стислим, чітким, конкретним.

Перелік характеристик, що їх повинен мати близький до ідеального заголовок такий: простота; однозначність; максимальна інформативність; лаконічність; об'єктивне відображення тематичного змісту тексту; самобутність і оригінальність; публіцистична гострота й експресивність, виразність почуттів, думок (до цього більш детально повернемося пізніше); структурна завершеність та інтонаційна виразність; актуальність і конкретність; відповідність змісту матеріалу; точність термінів [2; 4].

За яким принципом визначають ці критерії дослідники, які подають визначення заголовка і його характеристики (З. Блисковський [2], В. Іванов [4], А. Кулаков [5], М. Тимошик [7] та інші)? Чим вони об'єктивно зумовлені? Якщо досвідом працівників ЗМІ, то можна заперечити: із впровадженням нових інформаційних технологій змінюється й практика функціонування ЗМІ. Ринкові умови диктують свої правила, які, звичайно, не слід сліпо виконувати, але знати які, безперечно, необхідно.

Саме тому дуже актуальною є оцінка газетних заголовків з погляду їх ефективності, тобто функцій, що вони виконують. Не суто інформативної (адже загальновідомим є факт — в Україні поки що немає самоокупних газет, і, відповідно, - об'єктивно інформативних), а функції впливу на читацьку аудиторію. Впливу, що, по суті, є основним завданням рекламного слогана. Впливу, що здійснювався від самого початку виникнення ЗМІ — звичайно ж, замасковано, - і так само приховано здійснюється й сьогодні, але ще більш упевнено.

1. Призначення заголовків

Заголовки матеріалів у газеті — це один із найважливіших її елементів. Від їх характеру та оформлення багато в чому залежить обличчя газети.

Найважливіша функція газетного заголовка — керувати увагою читача. Заголовки допомагають читачеві ознайомитися з номером, швидко отримати уявлення про зміст його матеріалів, вибрати головне й цікаве. Характер заголовків та їх оформлення значною мірою визначають, чи буде прочитано той чи інший матеріал. Газетна практика дає численні приклади того, як унаслідок невдалого оформлення заголовка різко знижується вплив важливих виступів на читачів: змістовну статтю з невиразним заголовком не помічають і, отже, не читають. І навпаки, яскравий та правильно оформлений заголовок підвищує ефективність сприймання статті.

Коли читач відмовляється ознайомлюватися з газетним матеріалом?

1. Коли заголовок незрозумілий.

2. Коли заголовок виражає не головну думку автора, а відображає другорядні елементи змісту публікації.

3. Коли заголовок перетворився на штамп, трафарет, стереотип. Заголовок, насамперед, завдання автора, але разом з тим і редакції газети в особі:

— відділу, який готує матеріал до друку;

— секретаріату;

— чергової зміни, яка випускає номер (черговий редактор — член редколегії, черговий заступник відповідального секретаря, черговий співробітник відділу).

Секретаріат редакції газети має створювати загальну атмосферу професійної невдоволеності заголовками і прищеплювати прагнення до пошуку кращих, виховувати в усіх журналістів відповідальне ставлення до заголовків, утверджувати високу культуру роботи над ними.

Домагаючись на стадії підготовки номера від редакційних авторів і відділів найкращих варіантів заголовків, назв і "шапок , секретаріат повинен використовувати для цього різні засоби — в1# стислого колективного обговорення пропозиції до проведення невеличких конкурсів серед журналістів.

При цьому головним предметом уваги співробітників секретаріат всіх працівників відділів залишається єдність змісту і форми в цілісній системі окремої полоси і всього номера.

Не можна зловживати ні гучним закличним словом, ні рясністю метафор, ні повторами дієслівних заголовків.

Почуття міри, вміння бачити кожну назву в загальній "оркестровці" газети — ось що тут особливо потрібне.

За які якості цінують заголовки?

Кращі газетні заголовки повинні мати такі властивості:

— максимальну інформативність;

— об'єктивне відображення тематичного змісту тексту;

— самобутність і оригінальність;

— публіцистичну гостроту і експресивність, виразність почуттів, думок;

— структурну завершеність та інтонаційну виразність;

— точність термінів.

Заголовки значною мірою визначають ефективність, дієвість матеріалів газетного номера.

Вони є постійним елементом газети, як і назва друкованого органу, як і полоси номера, що складаються з текстових колонок, як і текстові матеріали, ілюстрації, як і службові деталі — колонтитули та вихідні видавничо-реєстраційні відомості.

Отже, заголовок — це складова частина, постійний елемент газети — незмінний, повсякденний, завжди присутній у газетному номері.

Призначення газетного заголовка:

— зацікавити читача, бо найперше, що впадає в око читачеві, це заголовки;

— стисло й виразно донести до читача головну ідею публікації (повідомити основний зміст);

— привернути увагу читача до газетного матеріалу (тобто спонукати його прочитати надруковане під заголовком).

Гарний газетний заголовок:

— виражає єдність форми і змісту матеріалу;

— забезпечує актуальність і конкретність публікації;

— передає ставлення автора і редакції до описуваних подій, процесів, явищ;

— підкреслює значення повідомлюваного факту і, отже, активно впливає на читача.

Гарний газетний заголовок має впливати на читача, і тому в його основі завжди лежать відповідність змістові, ясність, точність, яскравість, виразність.

Отже, гарний заголовок у газеті — це концентроване відображення головної ідеї твору, головної думки автора, але відображення лаконічне, максимально стисле, чітке, конкретне.

Що значить конкретне?

Ця важлива якість заголовка виявляється в різних формах, а саме:

— у формі чіткого і ясного гасла;

— у формі стислого узагальнюючого висновку ("Не конкуренти, а союзники", "Каскад набирає силу", "Рекордні кілограми");

— у формі влучної характеристики повідомлюваних фактів ("Дерева розповідають про клімат", "Питання стоїть, а будинок валиться", "Замість саду — терема", "Острова неряшливости в море чистоты");

— у формі стисло викладеного єдиного факту, який становить весь зміст замітки ("Діагноз за телефоном", "Перша продукція", : "Сільський завод", "Відкриється китайський магазин", "Динозаври на Чукотці");

— у формі якогось елемента, який з достатньою повнотою виражає сутність матеріалу, підсумкових даних, влучного висловлювання, характерного факту ("Гроші... за приписки", "Премія... з пальця", "Від простоїв до авралів", "Коса на камінь", "Сеанс, якого не було", "Шість пострілів завершили розмову").

Отже, для заголовка кожного матеріалу доцільним є власний ступінь конкретності, тобто чим конкретнішим є матеріал, тим конкретнішим, точнішим, чіткішим має бути заголовок.

Чи може бути той самий заголовок однаковим за побудовою для репортажу, інтерв'ю, фейлетону, нарису, звіту, замітки? Ні, бо особливості кожного газетного жанру обумовлюють і форми заголовків. І якщо, скажімо, заголовок буде вдалим для статті чи кореспонденції, то це аж ніяк не означає, що він буде виразним і точним для замітки чи репортажу.

Візьмемо приклад короткої інформаційної замітки. Вона лаконічно, здебільшого без будь-яких коментарів, оперативно сповіщає тільки окремий факт. Тому невелика за розміром замітка вимагає найкоротшого заголовка (в одне-два, рідше в три слова), що передає сутність змісту.

Приклади:

— "Телескоп дивиться в небо";

— "Новосілля у ветеранів";

— "Львівські сувеніри";

— "Рекорд штангіста";

— "Допомагає ультразвук";

— "Шкільний кооператив";

— "Санаторій змінює профіль".

Важливою властивістю заголовка у фейлетоні є його оригіналь-ність, образність, дотепність. Заголовок фейлетону має іскритися новизною, бути стислим і сатиричним. Адже фейлетон є літературно-публіцистичним газетним твором сатирично-гумористичного характеру на злободенну тему. Заголовок у фейлетоні незвичний, він одразу впадає в око, нерідко стає крилатим висловом. Такі заголовки взагалі несуть у собі елементи сатири, іронії, гумору, тобто елементи, які зовсім невластиві, наприклад, статті на економічну тему.

Приклади:

— "Бабушка и управдом";

— "Песня в нагрузку";

— "Преміальна гарячка";

— "Ділове порося";

— "Електронна карамель";

— "Гусак у магнітному полі";

— "Службовий анонім";

— "Директорський віник";

— "Будяк у перспективі".

Втім, якості газетного фейлетонного заголовка були б недоречні, наприклад, у відділі пригод, де потрібні винятково стримані, короткі, суто інформаційні заголовки.

Приклади:

— "Несподівана знахідка";

— "Вогонь на балконі";

— "Ешелон зупинено вчасно";

— "Тяжке похмілля";

— "Нічна зустріч".

Наведені приклади підтверджують думку про те, що зв'язок між заголовком і жанром, характером публікації існує. А втім, залежність Ця надто умовна і стверджувати категорично, що, скажімо, жанрові Кореспонденції властива тільки така інтонація заголовка, жанрові Репортажу — зовсім інша, а заголовкові нарису потрібне зовсім не Те забарвлення, не можна.

Тому в живій, творчій газетній справі надмірна регламентація чи безапеляційні ствердження в конструюванні газетних заголовків були б помилковими.

Робота над заголовком — процес творчий. Зрозуміло, він має відповідати певним вимогам. Лише той заголовок здатен привернути увагу читача і створити первісне уявлення про публікацію, який тісно пов'язаний зі змістом і, навіть більше, безпосередньо випливає з цього змісту.

Причому творча робота над заголовком — це не тільки пошук самого заголовка. Хоч і важко знайти заголовок до матеріалу, проте на цьому процес роботи над ним не закінчується. Розміщення заголовків різного типу на газетних полосах, їх композиція, архітектоніка, шрифтографія — це сходинки, етапи творчої роботи над заголовком.

Отже, змістовність заголовка, точність висловленої в ньому теми виступу або головної думки, виразність і простота форми, його нестандартність, оригінальність, нарешті, правильне його композиційно-графічне оформлення — ось головні критерії, основне мірило в оцінці якості газетного заголовка.

Добре оформити можна тільки грамотний заголовок. Погано відредагований, штампований заголовок статті не дає можливості для гарного технічного оформлення — брак думки не можна приховати ніякими технічними прийомами. Тому ретельна літературна підготовка заголовка є найважливішою умовою його правильного технічного оформлення.

У редакціях можна почути: газетний заголовок повинен "пра-цювати". Це означає, що він має бути цікавим настільки, щоб привернути увагу читача, заінтригувати його, спонукати прочитати чи хоча б переглянути статтю. Домогтися такої якості заголовка нелегко. Для цього користуються різними засобами. Не вдаючись до аналізу, зазначимо, що краще "працює" короткий заголовок, який енергійно, іноді афористично виражає головну думку матеріалу-Довгий, розтягнутий заголовок стомлює читача, вимагає зусиль, щоб прочитати його до кінця.

Завдання технічного оформлення газетного заголовка — з допомогою графічних засобів виявити його зміст, виділити в ньому головне. Оформлення заголовка має відповідати його значенню, важливості статті чи замітки, до яких він належить. Зміст газетного матеріалу, його місце в номері, смислове навантаження заголовка визначають спосіб його технічного оформлення, поліграфічні засоби, що будуть для цього використані. Привертаючи увагу читача, будь-який газетний заголовок має легко сприйматися, читатися без утруднень.

Отже, до заголовка ставляться такі основні вимоги:

— він має бути чітким і коротким, спонукати читача звернути увагу на матеріал;

— відображати найголовніше в публікації;

— у ньому не повинно бути штампів і двозначностей;

— слід уникати повторів;

— рекомендується вводити в заголовок дієслово;

— у заголовку не можна вживати скорочень.

Незважаючи на різницю між газетами, при виборі заголовків

журналісти припускаються однакових, типових помилок. Одна з них — повтори в заголовках. Нерідко навіть в одному й тому самому номері, не кажучи про різні номери однієї газети, трапляються заголовки, що повторюються ледве не повністю. Ще частіше на полосах з'являються заголовки з повтором одного чи декількох слів. Це свідчить або про обмеженість словникового запасу редакційних працівників або про їхню неуважність. Досить переглянути зверстані полоси газетного номера, щоб помітити й вилучити всі повтори в заголовках.

Друга помилка пов'язана з неправильним розміщенням газетного заголовка, особливо багаторядкового. Розбивши його на рядки, нерідко встановлюють їх над різними частинами тієї самої статті. У результаті вона ніби розпадається зовнішньо на самостійні статті, кожна з власним заголовком. Іноді такий заголовок доводиться читати немов по діагоналі — зліва вгору направо.

Тільки неуважністю можна пояснити смислові злиття сусідніх заголовків. А якщо вони розташовані на одному рівні й набрані подібними шрифтами, то читаються як одне речення, а часом набувають двозначного змісту.

Небажаного злиття двох заголовків легко уникнути, піднявши чи опустивши один із них, чи набравши різними шрифтами та розділивши текстовою оборкою.

Двозначність злиття може виникнути через неуважність щодо постановки заголовка й підзаголовка чи рубрики і заголовка замітки. Іноді, зливаючись, вони читаються як одне речення.

Не меншої уваги вимагає й постановка заголовка поруч з ілюстрацією — фотознімком, карикатурою тощо. Іноді може виникнути невдале поєднання заголовка та ілюстрації.

Більшість усіх помилок є наслідком поспіху та неуважності під час макетування та верстки номера.


2. Види газетних та журнальних заголовків

За способом поліграфічного виконання всі заголовки в газеті або журналі поділяються на набірні та клішовані. У свою чергу набірні заголовки поділяються на ті, що виконуються шрифтами ручного і машинного набору. У великих друкарнях набір більшості заголовків здійснюється на великокегельних машинах.

У газеті використовують декілька видів заголовків, що різняться за своїм призначенням, роллю, яку вони відіграють на полосі.

Газетні заголовки поділяються на кілька типів:

— основні (або головні);

— підзаголовки;

— внутрішні підзаголовки;

— надзаголовки;

— рубрики;

— шапки.

Основний (головний) заголовок є органічною частиною газет-ного твору, одним з основних засобів організації уваги читача. Він коротко і логічно характеризує зміст, ідею публікації, створює про неї у читача чітке уявлення.

Основні заголовки можуть бути:

— привітальними ("З Новим роком!");

— закличними ("Більше світла!");

— узагальнюючими ("Спортсмени — гордість Вітчизни", "Досвід — наше багатство");

— інформаційними ("Плакат юної художниці", "Солодкий подарунок", "Кубкові вершини футбольної Європи").

Вони мають такі форми:

— запитання ("Десять з медалями. З якими?", "Як вас тепер називати?", "Один раз одріж... А чим?", "За що ж премія?", "По силам ли ноша?", "Кто поспорит с чемпионом?", "Как найти миллион?", "Кто поможет "чернобыльцам" — самоубийцам?");

— оклику ("Зеленій, Тетянине поле!", "Хороший був день!");

— звертання ("Чекаємо на вас, випускники", "Прошу пана до пера!");

— ствердження ("Удивительные магниты", "Бетон сталь береже", "Зв'язок через Гімалаї", "Подземный поток усмирен", "Акція доброї волі");

— заперечення ("Ні, не господарі ви", "Покупатель не торопится").

Підзаголовок має відношення до всього матеріалу.

Він частіше тематичний — пояснює, уточнює, іноді розвиває заголовок. Підзаголовок може бути і службовим; у цьому випадку він указує на характер, спрямованість газетного виступу, на його літературну форму чи джерела інформації.

Приклад. Заголовок: "29-й день уже начался". Підзаголовок: "Новое предостережение Римского клуба".

Внутрішній підзаголовок використовують для розчленування значного за розміром суцільного тексту публікації на окремі частини (розділи), щоб допомогти читачеві краще орієнтуватись у великому матеріалі.

Надзаголовок — завжди конкретний, деталізує основний заголовок, наголошує на основній думці публікації. Інколи стисло висловлює ставлення до повідомлюваних фактів, сповіщає адресність виступу.

Установлюють надзаголовок, як правило, двома-трьома рядками, набраними видільним вузьким шрифтом, над основним заголовком.

Рубрика — особливий різновид газетного заголовка, що визначає тематичний напрям або характер матеріалу, його жанрові особливості. Рубрика не розкриває змісту публікацій, а в найзагальніших рисах вказує на порушувані в них проблеми.

Значення рубрики: вона виконує не тільки інформаційну функцію, а й звертає увагу читачів на матеріали, які відображають важливі теми сьогодення.

Є кілька форм рубрик.

Службові рубрики:

— вказують на жанр публікації (інтерв'ю, репортаж...);

— визначають джерело інформації ("Від власного кореспондента", "Повідомлення Укрінформ", "Читачі пишуть", "Прочитано в журнале "Шпигель" та ін.);

— уточнюють характер аудиторії, для якої призначено матеріал ("Куточок друзів природи", "Поради рибалкам", "Садоводам" та ін.);

— вказують на час події ("Учора в місті", "Сьогодні вранці", «Сьогодні», "Коли верстався номер");

— інформують про форми й методи редакційної роботи ("Клуб ділових зустрічей", "Лист покликав у дорогу", "Виїзне засідання редколегії газети"...)- Усе це — службові рубрики.

Тематичні рубрики визначають напрям, тему газетного виступу, його характер, інколи — позицію автора і редакції з тієї чи іншої проблеми. Тематичні рубрики супроводжують важливі розділи або відділи газети ("Редакційна пошта", "Вчитися демократії", "Мистецтво планети", "Турнірна орбіта").

Одним із видів тематичних рубрик є рубрика-девіз. Це — заклик, під яким проводиться газетна кампанія ("Рідному місту — красу і нарядність", "Шляхами реформи", "Не хочемо бути заложниками"). Різновидом є і суперрубрика. Вона позначає тематичне спрямування публікацій усієї полоси, тому розміщують її не над окремими матеріалами, а над верхнім колонтитулом або ж одразу під колонлінійкою повним рядком на формат усієї газетної полоси.

Суперрубрика допомагає читачеві орієнтуватись у публікаціях номера газети.

Рубрики бувають постійні, тимчасові, епізодичні. Постійні живуть у газетах незмінно або тривалий час. Тимчасові потрібні лише на певний час, вони пов'язані з політичною або економічною кампанією або ж мають сезонний характер. Тимчасові рубрики з'являються тоді, коли починається кампанія, і зникають, коли вона закінчується ("Весна в полі і на фермі", "До Дня Перемоги"). Епізодичні уточнюють характер окремих публікацій і цим звертають увагу читача на порушуване газетою питання. З'явившись у якомусь номері газети, така рубрика, як правило, більше не повторюється.

"Шапка" — один із типів заголовка, що об'єднує декілька газетних публікацій, кожна з яких має власне найменування.

Призначення "шапки" — привернути увагу читачів до розвороту, полоси, добірки (блоку) матеріалів на актуальну політичну, економічну чи культурну тему, виразно й стисло висловити загальний смисл цих матеріалів.

"Шапки" бувають: шрифтові — набрані друкарським способом, штрихові — намальовані художником, тонові — фотографовані. За характером "шапка" може бути:

— привітальною — газета користується привітальною формою "шапок" у дні великих свят, видатних подій, пам'ятних дат ("Слава вам, дочки Батьківщини!", "Привіт вам, відмінники навчання!");

— закличною — газета звертається до всіх або окремих груп читачів із закликами політичного, господарського, культурного значення ("Пускові будови дострокові!");

— узагальнюючою — "шапка" висловлює головну ідею, сутність добірки матеріалів, об'єднуваних нею, а також зміст тематичної полоси, розвороту, цільового номера ("Зкологические хроники", "Под прессом бешеньїх цен");

— інформаційною (констатуючою) — повідомляє про певне явище, подію або місце, де вона відбувалася, може вказувати й на найважливіший факт (полоса: "Школа професіоналів управління.

Розповідь ректора Київської школи господарського управління, виступи викладачів і випускників").

Якщо у великому матеріалі, добірці цільової полоси треба дати відразу декілька підзаголовків, то їх можна винести на початок публікації та подати як єдиний блок — анонс. Він використовується для того, щоб посилити зорово-змістовий центр публікації, відразу подати читачеві головні теми і проблеми. Усе це враховується під час створення всіляких "афішок", блоків із підзаголовків, назв матеріалів, що виносяться на перші сторінки газет під рубриками типу: "Сьогодні читайте", "Сьогодні в номері" тощо.

Безпосередньо примикає до тексту такий заголовний елемент, як епіграф. Він пояснює характер публікації, її головну ідею. Епіграфом можуть служити не тільки цитати, а й самостійні повідомлення, складені автором, редакцією (наприклад, епіграф, що коментує карикатуру).

Газетна практика показала доцільність сполучення заголовків різних видів над одним текстом. Рубрика розкриває напрям і характер публікації, основний (головний) заголовок дає уявлення про зміст, ідею матеріалу, підзаголовок уточнює цей зміст. Отже, читач отримує той мінімум інформації, що викликає інтерес до тексту.

Тобто йдеться про застосування комплексу заголовних відомостей: основного заголовка, підзаголовка, рубрики. Комплексні заголовки набувають у газетах все більшої популярності.

Відмова від сполучення різних заголовків погіршує оформлення газети, позбавляє її додаткових можливостей впливу на читацьку аудиторію. Але, з іншого боку, не слід зловживати цим прийомом — занадто часте його застосування може призвести до нагромадження заголовків на газетній полосі. Найчастіше в газетах використовують сполучення двох видів заголовків — рубрики і звичайного заголовка чи заголовка й підзаголовка.


3. Архітектоніка газетного заголовка

Розміщення заголовків на полосі підлягає певним правилам. Є заголовки, набрані в один газетний рядок, у два, три й навіть більше рядків. Це залежить в основному від кількості слів у заголовку.

Чим більше рядків у заголовку, тим важче його оформити. Набраний великим шрифтом багаторядковий заголовок займає на полосі значну площу; він утворює чорну пляму, яку, щоб вона не виділялася на полосі занадто різко, треба чимось зрівноважити. Тому багаторядкові заголовки рекомендується набирати меншими шрифтами.

Якщо, скажімо, довгий заголовок розмістити одним рядком не можна, то його поділяють на певні частини, причому так, щоб кожна частина зберігала свій акцент, свій сенс.

Розбиваючи заголовок на рядки, не слід залишати в першому рядку займенники, допоміжні слова, сполучники і прийменники. Не можна переносити власні імена (або ініціали й прізвища).

Неправильно:

— "Вісті з ланів";

— "Київ — до свята".

Отже, необхідно підібрати такий шрифт, щоб уникнути переносів у рядках. Тире має залишатися в першому рядку газетного заголовка:

— "Автомобіль —

не розкіш".

Не можна поділяти слова, зв'язані дефісом. Згадаємо, як позначається дефіс в оригіналі. Не можна:

— "Отставка генерал-губернатора";

— "Обіцянка-цяцянка".

Якщо при наборі заголовка обраним шрифтом рядок не входить у форму, необхідно змінити кегль, накреслення чи навіть гарнітуру шрифту, аби тільки зберегти правильний змістовий розподіл на рядки.

Поділ заголовка за змістом дає нам:

1. Рядки однакової довжини на повний формат колонок.

2. Рядки не на повний формат колонок.

3. Рядки неоднакової довжини.

При такому сполученні рядків форми заголовка можуть бути найрізноманітніші:

— стрибкоподібні;

— пірамідальні;

— блокові;

— ступінчасті.

Розміщення заголовків над текстом — найбільш поширений прийом. Застосовують також заголовки над опущеними колонка-ми тексту, між колонками тексту ("впропал"), з боку від тексту — ліворуч і праворуч ("кватирка"), "утоплені" тощо.

Схема однорядкових заголовків

· Заголовок виключено (поставлено) ліворуч.

· Заголовок розміщено в центрі.

· Заголовок виключено праворуч.

Схема дворядкових заголовків

· Заголовок виключено ліворуч (блоком).

· Рядки заголовка розміщено один під одним, у центрі (блоком).

· Заголовок виключено праворуч (блоком).

· Верхній рядок виключено ліворуч, нижній — праворуч "сходинами".

· Верхній рядок виключено праворуч, нижній — ліворуч "сходинами".

Схема трирядкових заголовків

· Заголовок виключено ліворуч (блоком).

· Слова заголовка розміщено один під одним по центру (блоком).

· Заголовок виключено праворуч (блоком).

· Стрибкоподібний заголовок, виключений ліворуч.

· Стрибкоподібний заголовок, виключений праворуч.

· Заголовок виключено ліворуч, нижній рядок довший.

· Заголовок виключено ліворуч, верхній рядок довший.

· Заголовок виключено ліворуч, середній рядок довший.

· Заголовок виключено праворуч, середній рядок довший.

· Заголовок виключено праворуч, нижній рядок довший.

· Заголовок виключено праворуч, верхній рядок довший.

· Слова заголовка розміщено по центру у вигляді перевернутої піраміди.

· Слова заголовка розміщено по центру у вигляді прямої піраміди.

Отже, поділ заголовків на два чи три рядки проводиться, якщо:

— цього вимагає смислове розчленування заголовка;

— за меншої кількості рядків заголовок не входить у виділений формат;

— цього вимагає композиція верстки, тобто порядок розміщення матеріалу на полосі залежно від його значення.

Щоб заголовки не "різалися" — не стояли на одній лінії та прикрашали полосу — їх інколи "утоплюють" у текст або зсувають у різні боки. Якщо заголовок стоїть зверху над багатоколонковим матеріалом і виключений ліворуч, то з правого боку часто залишають одну чи дві колонки, "не накриті заголовком", якщо заголовок виключений праворуч, то першу колонку здебільшого пропускають, не накривають, ставлять ініціал.


4. Композиція заголовка

Від середини 60-х рр. дедалі чіткіше окреслюється сучасний стиль композиційно-графічного оформлення газет.

Наша періодична преса набуває рис, які найповніше відповідають естетичним вимогам теперішнього часу і зростаючим запитам читачів.

Позаду лишився період перегляду застарілих оформлювальних канонів, коли майже всі газети широко використовували принципи ламаної верстки — всілякі уступи, "ніжки", "чобітки", різних розмірів колонки та ін.

Газети повернулися до чіткої прямокутної конструкції матеріалів тієї самої прямої верстки, яку так наполегливо виганяли зі своїх сторінок наприкінці 50-х рр. Але це вже пряма верстка нового, набагато вищого рівня.

Особливості кожного типу газети вносять певні зміни в їхнє ком-позиційно-графічне оформлення. Проте слід іще раз підкреслити, що, зрештою, кожен нюанс оформлення газети диктується насамперед її змістом, функціональним призначенням, типом.

Усі характеристики заголовків, які ми досить детально розглянули, виступають у тісній діалектичній єдності. У заголовку зміст і форма складають нерозривне ціле.

Якщо є вади у змісті заголовка, то їх не приховати ніяким майстерним оформленням. Навпаки, добре оформлений заголовок контрастуватиме зі змістом, підкреслюючи прорахунки.

Тому, працюючи над заголовком, треба враховувати всі найважливіші вимоги до нього.

Заголовки — дороговказ газетного номера, прапорці газетних полос. Це визнається всіма. І тому дивитися на них слід саме так, як на прапорці, і ставитися до роботи над заголовками в усіх її аспектах з високою вимогливістю і відповідальністю.

І як не важко знайти заголовок до матеріалу, на цьому, повто-рюємо, процес роботи над ним не завершується. Розміщення заголовків на газетних полосах, їх композиційно-графічне моделювання, шрифтове оформлення — це важка справа, це робота, яка потребує від журналіста великих творчих зусиль.

Які є способи композиційного розміщення заголовків на газетній полосі, у газетному номері?

1. Найпоширеніший прийом у нашій пресі — відкрита верстка заголовка. Це заголовок, який стоїть над усім текстом. Його побудова не залежить від змісту, обсягу та місця матеріалу на полосі. Враховується лише кількість колонок, на яку розверстано публікацію.

До відкритої верстки належать і знаки, формат яких є меншим, аніж формат матеріалу. У таких випадках частину тексту набирають в оборку.

Оборка — це частина тексту, набрана на звужений формат для розміщення на вивільненій площі знаків, рубрик, ілюстрацій, таблиць. Оборки бувають однобічними і двобічними.

2. Напів від крита верстка. Заголовок розміщують не над усіма колонками тексту, а тільки над їх частиною — ліворуч або праворуч угорі матеріалу, над опущеними колонками.

3. Закрита верстка заголовка. Заголовок розміщують теж угорі публікації, але між колонками тексту (цей спосіб у редакції часто називають "впропал").

4. Напівглуха верстка заголовка. Текст обрамляє заголовок із трьох боків.

5. Глуха верстка. Текст обрамляє заголовок з усіх чотирьох боків. Заголовок розміщують усередині публікації. Його в редакціях називають "зануреним".

"Занурений" заголовок використовують тоді, коли треба ти злиття сусідніх заголовків, що стоять на одному рівні над стами.

Можна скористатися "глухою" версткою ("зануреним" заголовком) і тоді, коли треба якось "розрядити" текстовий масив ("цеглину").

За будь-якого переміщення заголовка всередину тексту слід неодмінно вказувати початок матеріалу з допомогою ініціала (ініціальної літери).

Не рекомендується переносити всередину тексту той заголовок формат якого дорівнює загальному форматові матеріалу: такий заголовок "переріже" публікацію, відокремить верхню її частину від нижньої.

Заголовок не варто опускати нижче від оптичного центра матеріалу, бо він порушить його пропорції. Не треба встановлювати заголовок унизу газетного тексту.

6. "Кватирка". Заголовок "кватиркою" вміщений всередині тексту на спеціально залишеному білому просторі в лівій або правій верхній частині матеріалу.

"Кватирка" неодмінно набирається в оборку і на формат, ширший від основного (стандартного).

Такий заголовок може бути накритий зверху кількома рядками тексту (не менш як два).

7. Журнальна верстка газетного заголовка. Заголовок розміщують вертикально, літера під літерою.

До такої верстки належить і заголовок, що "лежить" збоку тексту. Цей спосіб у деяких редакціях називають "лежачим" заголовком.

Але тут треба зауважити: журнальну верстку заголовків у газетах майже не застосовують, оскільки правилами читання українського тексту встановлено — читати слід зліва направо, а не зверху вниз чи знизу вверх!

І ще одне зауваження: журнальна верстка заголовка вимагає застосування оборок або ж зменшення формату набору. Цього не слід забувати!

8. "Прапорцева" верстка. Це складна форма заголовка, що розміщується над більшою кількістю колонок, ніж їх забирає матеріал, до якого він належить. Буває, наприклад, так: заголовок охоплює чотири або п'ять колонок, а текст — лише одну чи дві колонки.

Дуже ефективний спосіб оформлення. Його використовують тоді, коли хочуть підкреслити актуальність і важливість порівняно невеликого матеріалу.

Від інших публікацій заголовок - "прапорець" відокремлюють удільними лінійками; отже, він має вигляд прапора. Це — складний засіб композиції заголовків.

9. Комбінований спосіб. Він також належить до складних видів композиційного оформлення заголовків. "Шапка", скажімо, набрала кількома шрифтами різних кеглів. Приклади:

ПОКИ НЕ ВДАРИЛИ МОРОЗИ, покінчити з недоліками в підготовці комунальних служб до зими

БІЛЬШЕ ХОРОШИХ ТОВАРІВ! Ініціативу шкіряників стримує прохолодне ставлення до важливої справи

ЕКЗАМЕНИ НЕ ЗА ГОРАМИ! Шановне студентство, беріться за книги, підручники, конспекти!

Отже, у сучасного оформлювача в розпорядженні вдосталь варіантів, щоб зробити змістовні та яскраві композиції. Важливо тільки, щоб пошуки і вибір нових рішень відповідали характерові видання і законам сприйняття. Останні можна висловити двома правилами.

1. Читач має з першого погляду визначити, що цей заголовний комплекс належить саме до цього матеріалу. За повної розверстки заголовків такий висновок напрошується сам собою. А от за часткової, особливо коли заголовок переміщено праворуч або всередину тексту, потрібні додаткові орієнтири: вільна ліва колонка має починатися з ініціала, матеріал із "зануреним" заголовком треба чітко відділити від інших лінійками.

2. Між заголовними елементами має бути досить чітка субординація, котра визначається їхнім місцем у заголовному комплексі та відповідним розміром. Центральне місце та найбільший обсяг відводиться заголовку. Від нього не можна відривати підзаголовок як основний роз'яснювальний елемент. Якщо рубрика подає в матеріалі розділ газети, то її краще місце — на початку комплексу, зверху.

Система рубрик та їхня графіка

Ми вже знаємо, що рубрика є особливим видом заголовка в газеті або журналі, який групує матеріали за відповідними проблемами чи жанровими ознаками.

На відміну від інших видів заголовка, рубрика не розкриває змісту журналістських творів. Вона тільки в найзагальніших рисах підкреслює характерні особливості змісту публікацій або ж вказує на порушену проблему.

Не пов'язуючись із конкретним матеріалом, рубрика повторюється в багатьох газетних номерах.

В одних випадках вона є заголовком добірки чи блоку ("Новини спортивного життя", "Мистецька хроніка"). В інших — називає кампанію, вказує на загальні проблеми, порушені в публікаціях ("Соціальна сфера: магазин, товар, покупець"), підкреслює жанр надрукованих матеріалів (нарис, репортаж). Рубрики є постійні й тимчасові. Останні припиняються з завершенням кампанії, якій вони присвячені.

Набирають рубрики шрифтом (ми вже говорили) невеликого кегля (10—12—14 пунктів) і вміщують над заголовком, поряд із заголовком, під заголовком. Шрифт рубрики має відрізнятися від основної текстової гарнітури.

Верстка рубрик у газеті передбачає використання різних композиційних і видільних, а також набірно-графічних засобів.

1. Оформлення рубрики без лінії. Для верстки рубрики над основним заголовком без лінійки збільшують розміри відбивки, тобто збільшують "повітря". Іншими словами, зростає вільний простір навколо рубрики.

Варіанти:

а) верстка рубрики без лінії з боку основного заголовка (ліворуч,

праворуч):

Полеміка. ПОШУК ЧЕРЕЗ ТРАДИЦІЮ

Факт і коментар. ОХОРОНА ПРИРОДИ НЕ ЗНАЄ МЕЖ

б) верстка рубрики без лінії під основним заголовком:

ПАРТНЕРАМИ СТАЛИ КООПЕРАТИВИ

Інтерв'ю на актуальну тему

2. Оформлення рубрики прямою тонкою лінією. Внизу ПІД текстом рубрики ставлять пряму тонку лінію (1—2 пункти), яка "підсікає" (підкреслює) довжину всіх слів рубрики.

Варіант: рубрику "підсікають" прямою напівжирною лінією (4-— 6 пунктів).

3. Оформлення рубрики фігурною прикрасою чи набірною кінцівкою. Рубрика, виключена по центральній осі, може бути відокремлена від основного заголовка фігурною прикрасою (ромбик, квадратик, кружечок та ін.) або ж невеличкою лінією у вигляді кінцівки (кінчика).

4. Оформлення рубрики, встановленої всередині ліній. У разі розміщення рубрики між двома лініями, встановленими зверху й знизу, використовують симетричну чи асиметричну виключку рядка.

5. Оформлення рубрики рамкою. Якщо рубрика верстається поряд з основним заголовком (праворуч або ліворуч), її можна замкнути в набірну рамку або напіврамку.

6. Оформлення рубрики з допомогою набірних ліній, які заповнюють місце поряд із рубрикою. Для ефектного виділення короткої рубрики її встановлюють у верхньому кутку (праворуч або ліворуч) або в центрі над основним заголовком: заповнюють частину формату, що залишається, напівжирною, жирною, штрихованою (шатиркою чи асюре) лінією, яка часто має товщину кегля рубрики. "Молодь України", наприклад, користується 6-пунктовими тупими (жирними) лініями.

7. Оформлення рубрики виворітним кліше, що дає біле зображення на чорному тлі.

Слід запам'ятати, що виворітне кліше є одним з найсильніших засобів виділення.


Висновки

Найкоротше і найпростіше визначення поняття заголовка може бути таким: це назва твору або окремих його частин.

Однак, у контексті видавничої справи та редагування таке загальне, енциклопедичне, визначення потребує уточнення, конкретизування. Ідеться про те, що редактор у процесі своєї роботи над авторським оригіналом матиме справу зі значною кількістю різноманітних заголовків. Цей своєрідний комплекс завдяки належній організації може й повинен слугувати справжнім стрижнем цілого видання. Отож, складовими названого комплексу є заголовки частин, розділів, підрозділів, параграфів, підпараграфів окремого твору, службової частини видання, назви рубрик, таблиць. Кожен з них має свої специфічні функції.

Отже, у газетах та журналах у тексті будь-якого твору заголовки виконують кілька важливих функцій. Виділимо найголовніші:

- структурування значного за обсягом текстового чи ілюстративного матеріалу на окремі частини;

- полегшення роботи читача з виданням;

- організація процесу читання;

- осмислення окремих частин прочитаного; підготовка читача до сприйняття нового, відносно закінченого, цілого;

- забезпечення зручності в пошуку вибіркової інформації;

- акцентування на окремих частинах тексту, сприяння глибшому його засвоєнню.

Узагальнивши теоретичні розробки представників різних шкіл теорії й практики видавничої справи та редагування, а також спираючись на власний багаторічний практичний досвід, спробуємо запропонувати авторську класифікацію видів заголовків.

Аби безпомилково розрізняти сутність, значення й місце кожного заголовка в тексті, спочатку редакторові доцільно навчитися розрізняти заголовки за трьома головними функціональними ознаками:

- за змістом;

- за формою зображення;

- за місцем розташування.


Список використаної літератури

1. Бакало А.Заголовок друкованого ЗМІ: рекламний слоган // Друкарство. -2006. -№ 5. - С. 36-39

2. Блисковский 3. Д. Заголовок // Газетные жанры. -М., 1971. -С. 166-182.

3. Гід журналіста: пер. з франц. / У поряд. А. Лазарева. - К.: Інститут масової інформації, 1999. -96 с.

4. Іванов В. Ф. Техніка оформлення газети: Курс лекцій. - К.: Знання, КОО,2000. -222 с.

5. Кулаков А.Н. Заголовок и его оформление в газете: Учеб. пособие. -Л., 1982.

6. Лазарева Э. Заголовок в газете/ Э. А. Лазарева,. -Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1989. -94 с.

7. Тимошик М. С. Особливості редакторської підготовки окремих складових тексту: заголовки, цитати // Друкарство. — 2005. - № 2. - С 42-48.





Реферат на тему: Призначення та композиція заголовків в українських журналах і газетах (реферат)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.