Архів якісних рефератів

Знайти реферат за назвою:         Розширений пошук

Меню сайту

Головна сторінка » Маркетинг

Формування та аналіз ефективності маркетингової програми на туристичній фірмі «Наталі» (курсова робота)

План

Вступ

Розділ 1. Теоретичні та методологічні основи формування маркетингової програми підприємства. 1.1. Сутність та значення формування маркетингової програми. 1.2. Розробка стратегії формування маркетингової програми.

1.3. Особливості формування маркетингової програми підприємства і особливості її ефективного застосування на сучасних туристичних підприємствах.

Розділ 2. Аналіз ефективності застосування маркетингової програми на туристичній фірмі «Наталі».

2.1. Загальна характеристика туристичної фірми «Наталі».

2.2. Оцінка господарської діяльності туристичної фірми «Наталі».

2.3. Оцінка ефективності формування маркетингової програми на підприємстві.

Розділ 3. Вдосконалення маркетингової програми на туристичній фірмі „Наталі”.

3.1. Розробка моделі маркетингової програми на туристичному підприємстві.

3.2. Етапи впровадження маркетингової програми на туристичній фірмі «Наталі».

3.3. Аналіз ефективності впровадження маркетингової програми на туристичній фірмі «Наталі».

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Маркетинг є однієї з найважливіших різновидів економічної і суспільної діяльності, однак, його дуже часто неправильно розуміють. Ціль маркетингу – підвищення якості товарів і послуг, поліпшення умов їх придбання, що у свою чергу приведе до підвищення рівня життя в країні, підвищення якості життя.

Одним з ключових моментів маркетингу є продумана і ефективна маркетингова стратегія. Стратегічні рішення по продуктам є чільними в рамках загальної маркетингової стратегії туристичного підприємства. Це зв'язано з тим, що туристичний продукт служить ефективним засобом впливу на ринок, головною турботою підприємства і джерелом одержання прибутку. Крім того, він являє собою центральний елемент комплексу маркетингу. Ціна, збут, комунікації ґрунтуються на особливостях продукту. Якщо товар не в змозі задовольнити покупця і його потреби, то ніякі додаткові витрати і зусилля, пов'язані з використанням інших елементів маркетингу, не зможуть поліпшити позиції підприємства на ринку.

Значення роботи з продуктом для економічного росту і безпеки туристичного підприємства особливо зростає в ринкових умовах. Нові або поліпшені продукти, позитивно сприйняті споживачами, забезпечують туристському підприємству на якийсь час суттєву перевагу перед конкурентами. Це дозволяє зменшити інтенсивність цінової конкуренції, з якої пов'язаний збут традиційних продуктів.

Темою даної роботи є вдосконалення маркетингової програми на туристичному підприємстві „Наталі”. Актуальність теми, обраної автором цієї роботи, для українських підприємств важко переоцінити. Можна скільки завгодно довго вивчати теоретичні джерела, що розповідають про маркетинг як інструменті підвищення прибутку, але знати – не значить вміти, а вміти – не значить робити.

Черговий етап розвитку української економіки впритул підвів українські підприємства до усвідомлення проблеми необхідності практичного застосування маркетингових принципів у своїй повсякденній діяльності. Однак, для цього потрібні не тільки підготовлені фахівці, а значні зусилля по створенню управлінських структур, у задачу яких входить аналіз, планування, організація і контроль маркетингової діяльності на підприємстві.

Мета даної роботи в теоретичному обґрунтуванні і методологічній розробці основних принципів і практичних етапів удосконалювання управління маркетинговою діяльністю на підприємстві.

Поставлена мета визначає головні задачі, що підлягають вирішенню в даній роботі:

- аналіз маркетингового середовища підприємства та ступеня готовності компанії до реалізації маркетингової стратегії;

- розробка й обґрунтування заходів щодо удосконалювання маркетингової діяльності;

- розрахунок економічної ефективності запропонованих заходів.

Об'єктом дослідження виступає туристична фірма „Наталі”, що здійснює туристичну діяльність і надання туристичних послуг. Предметом дослідження є аспекти організації маркетингової діяльності на цьому підприємстві.

Методами дослідження підприємства виступають наступні:

- аналіз техніко-економічних показників діяльності і складових елементів макро- і мікросередовища підприємства;

- аналітико-синтетичний метод дослідження сильних і слабких боків діяльності – SWOT-аналіз;

- техніко-економічний прогноз діяльності після впровадження запропонованих заходів.

Основними теоретичними і методологічними джерелами при написанні даної роботи були українські й іноземні видання, присвячені маркетингу і управлінню маркетинговою діяльністю на підприємстві. Практична частина роботи побудована на даних маркетингових досліджень і експертних опитувань співробітників компанії, клієнтів і фахівців ринку.

Автор даної роботи вважає, що практичне використання її результатів і впровадження запропонованих у ній заходів дасть позитивний ефект, підвищить рівень прибутку підприємства і буде сприяти розширенню його ринкової частки. Розділ 1. Теоретичні та методологічні основи формування маркетингової програми підприємства. 1.1. Сутність та значення формування маркетингової програми.

Туристичне підприємство діє в постійно мінливих умовах, обумовлених різноманіттям відносин, що складаються всередині нього, а також з іншими економічними суб'єктами. Сукупність цих відносин і складає поняття середовища маркетингу. Вона багато в чому визначає характер діяльності фірми і повинна в обов'язковому порядку детально розглядатися в процесі проведення маркетингових досліджень.

Для того, щоб визначити маркетингову стратегію і провести її в життя, керівництво повинне мати заглиблене представлення по:

1) внутрішньому середовищу туристичного підприємства, його потенціалу і тенденціях розвитку;

2) зовнішньому середовищу, його особливостях і місці, займаному в ньому підприємством.

Зовнішнє середовище розглядається як сукупність двох щодо самостійних підсистем:

- макрооточення;

- безпосереднього оточення.

Макрооточення (макросередовище) створює загальні умови середовища перебування туристичного підприємства. У більшості випадків макросередовище не носить специфічного характеру стосовно окремо узятої фірми. Однак кожна з них відчуває на собі її вплив і не може керувати нею.

Вивчення демографічних факторів макросередовища займає важливе місце при аналізі ринкових можливостей туристичного підприємства. Маркетинг повинний розглядати питання, що стосуються чисельності населення, розміщення його по окремих країнах і регіонам, вікової структури з виділенням працездатного населення, учнів і пенсіонерів. Так, ринок туризму людей літнього віку є в даний час самим швидко зростаючим.

Демографічні зміни торкаються і родини. Для кожної групи населення, класифікованої по тій або іншій демографічній ознаці, потрібно "свій" туристичний продукт. У кожної такої групи свій бюджет, що також повинне вивчатися фахівцями з маркетингу.

До групи демографічних факторів відноситься й урбанізація, тобто збільшення частки міського населення. Вона є однієї з основних передумов розвитку масових форм туризму, тому що ступінь виїзду населення в туристичні поїздки прямо пропорційні ступеню урбанізації. Найвищий рівень урбанізації в країнах Північної Америки (77 %) і Європи (71 %), що і є основними "постачальниками" туристів. У межах однієї країни в містах ступінь туристичної активності значно вище, ніж у сільській місцевості. Причому чим крупніше місто, тим більше число його жителів виїжджає в туристичні поїздки.

Зібравши дані про тенденції в демографічних процесах, можна проаналізувати можливий їх вплив на діяльність туристичної фірми, визначити напрямку застосування основних зусиль і прогнозувати результати майбутньої роботи.

Економічні фактори не менш важливі, чим демографічні. Мало знати, скільки у фірми потенційних клієнтів. Важливо визначити ще скільки і які послуги вони захочуть придбати. На платоспроможний процес населення впливає багато факторів, серед яких і рівень економічного розвитку самої країни, і розмір заробітної плати, і інфляція, і безробіття. Необхідно враховувати високу залежність попиту на туристичні послуги від рівня доходу.

Досить важно також знати структуру розподілу доходів між різними групами населення. Нерівномірність такого розподілу — цілком закономірне явище. Тому при виборі для обслуговування визначеного сегмента ринку фірма повинна виходити з матеріального становища своїх потенційних клієнтів. Крім того, надзвичайно важливо досліджувати структуру витрат споживачів. Це дозволяє приблизно визначити, яка частка витрат кожної групи населення приходиться на споживання туристичних послуг. Так, у світі спостерігається стійка тенденція збільшення частки туристичних послуг у загальній структурі споживання населення. Усереднені дані по різних країнах свідчать, що в загальній сукупності витрат родини витрати на подорожі складають 12-19 %. На жаль, цього не можна сказати про нашу країну, де населення змушене витрачати тільки на придбання продуктів харчування близько 70 % своїх доходів. Така ситуація негативно впливає на розвиток ринку туристичних послуг.

Таким чином, вивчаючи розподіл доходів між різними групами населення і структуру витрат на споживання, фірма одержує необхідну інформацію, що дозволяє враховувати фактори економічного середовища.

Природні фактори не можуть не впливати на діяльність туристичного підприємства, тим більше, що питання раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища переходять у розряд глобальних. Крім того, природні фактори (клімат, топографія, флора і фауна) — найважливіший елемент спонукання клієнтів до здійснення подорожі і залучення туристів у той або інший регіон або країну. Так, наприклад, природні ресурси Болгарії дозволяють залучити туристів у літній період. У Бєларусі орієнтир може бути узятий на використання природних багатств. Тому що природокористування усе більше підпадає під контроль держави, то фірми у своїй маркетинговій діяльності повинні враховувати і даний аспект.

Маркетинг туристичного підприємства знаходиться під впливом соціально-культурних факторів. Найбільшою силою володіють сталі норми, прийняті в суспільстві, системи соціальних правил, духовних цінностей, відносин людей до природи, праці, між собою і до самих себе. Знання соціально-культурних факторів дуже важливо, тому що вони впливають як на інші елементи макросередовища, так і на внутрішнє середовище підприємства (наприклад, відношення співробітників до роботи). Тому підприємство повинне серйозно відслідковувати можливі соціально-культурні зміни і використовувати їх у практиці маркетингу. Наприклад, у даний час у багатьох країнах люди прагнуть більше вільного часу приділяти спортові і відпочинкові. А це відкриває нові перспективи для розвитку сфери туризму. Задача ж маркетингу складається у виявленні відзначених і інших тенденцій у соціально-культурному середовищі й орієнтації на них діяльності фірми.

Аналіз науково-технічних факторів дозволяє вчасно побачити ті можливості, що розвиток науки і техніки відкриває для виробництва нових видів послуг, їх збуту й удосконалювання обслуговування клієнтів.

Розвиток науки і техніки сприяє удосконалюванню засобів масового виробництва туристичних послуг (матеріально-технічної бази в готельному господарстві, на транспорті, у бюро подорожей). Особливо варто підкреслити впровадження в індустрію туризму комп'ютерної техніки, без чого в даний час немислима організація масових туристичних подорожей. Багато туристичних фірм приділяють велику увагу комп'ютеризації системи бронювання в режимі реального часу. Усі пункти продажу в Німеччині і Франції оснащені такими системами. Високий рівень їх використання в Іспанії, Данії і Нідерландах.

Дослідження політико-правових факторів макрооточення повинно проводитися в першу чергу для того, щоб мати ясне представлення про наміри органів державної влади і управління у відношенні розвитку суспільства і про засоби, за допомогою яких держава має намір проводити в життя свою політику. Аналіз законів і інших нормативних актів, що встановлюють правові норми і рамки відносин, дає туристському підприємству можливість визначити для себе припустимі границі дій і прийнятні методи відстоювання своїх інтересів. При цьому необхідно вивчати законодавчо-правові акти, що регулюють господарську діяльність у цілому, і туристичний бізнес зокрема.

Проводячи дослідження факторів макросередовища, дуже важливо мати на увазі два принципових моменти.

По-перше, усі фактори макрооточення маркетингу сильно взаємозалежні і впливають один на одного. Тому їх аналіз необхідно вести не по окремості, а системно, у комплексі.

По-друге, ступінь впливу факторів макросередовища на різні підприємства неоднакова і залежить від їх розмірів, територіального розташування, особливостей діяльності і т.д.

Крім того, фірма повинна визначити для себе, які з зовнішніх факторів роблять на її функціонування найбільш істотний вплив. Тому важливо виявити ті фактори, що є потенційними носіями погроз для підприємства. Також доцільно знати зовнішні фактори, зміни в які можуть відкрити додаткові можливості для фірми.

Безпосереднє оточення представлене тими складового зовнішнього маркетингового середовища, з якими туристичне підприємство знаходиться в безпосередній взаємодії. При цьому важливо підкреслити, що фірма може впливати на характер і зміст цієї взаємодії. Тим самим вона може активно брати участь у формуванні додаткових можливостей і запобіганні появи погроз її подальшому існуванню.

Перші "серед рівних" у безпосереднім зовнішнім оточенні туристичної фірми — це, безумовно, споживачі. Їх вивчення дозволяє краще усвідомити те, які послуги найбільшою мірою будуть ними прийматися, на який обсяг продажу можна розраховувати, наскільки можна збільшити коло потенційних клієнтів. Маркетинг не може "жорстко" контролювати споживачів і не повинний ними маніпулювати. Головне для туристичної фірми полягає в тім, що маркетинг у стані чуйно реагувати на зміни споживчого поводження, аналізувати причини, що їх викликали, і пропонувати відповідні заходи щодо корегуванню діяльності підприємства.

Наступною найважливішою складовою безпосереднього зовнішнього середовища є конкуренти, що беруть участь у суперництві за переваги споживачів. Американський фахівець в області маркетингу Дж.Пілдіч у своїй книзі "Шлях до покупця" підкреслює, що знати своїх конкурентів, —не шкодуючи часу і сил, скрупульозно вивчати них. Для чого це необхідно? А для того, що саме конкуренти задають ті критерії, що фірмі необхідно досягти або перевершити.

Практично жодне туристське підприємство не в змозі самостійно організувати тур, забезпечити клієнтів усіма необхідними транспортними засобами, надати житло, організувати харчування і т.д. Для цього звичайно залучаються відповідні підприємства й організації ("партнери"), що забезпечують відсутні ланки в комплексному обслуговуванні:

- засоби розміщення;

- транспортні фірми,

- екскурсійні бюро й інші фірми, що надають послуги по супроводу й інформаційному забезпеченні туристів;

- посередницькі туристичні підприємства;

- торговельні підприємства;

- підприємства суспільного харчування і т.д.

Істотний вплив на діяльність туристичного підприємства роблять відносини з контактними аудиторіями. Вони являють собою групи осіб, організацій, установ, що потенційно або реально впливають на діяльність фірми. Потенційний вплив може виражатися як у збереженні нейтралітету стосовно фірми, так і в прояві визначеного відношення до неї.

Основними контактними аудиторіями, що оточують туристську фірму, є:

- фінансові кола (банки, інвестиційні фонди, фінансові, страхові компанії й інші фінансово-кредитні інститути);

- засоби масової інформації (преса, радіо, телебачення);

- громадськість (союзи споживачів, суспільні формування, а також населення, що не виступає за яку-небудь організовану силу, наприклад, жителі курортної зони);

- персонал фірми, від думки якого про діяльність свого підприємства залежить відношення до роботи. Крім того, гарний імідж фірми в очах її власних працівників благотворно впливає і на інші контактні аудиторії. Отже, від керівництва туристичного підприємства потрібні зусилля по підвищенню рівня інформованості службовців про діяльності фірми, проведення заходів щодо стимулювання їх праці, підвищенню соціальних гарантій.

Задача маркетингової програми складається в одержанні інформації про настрої, що панують у контактних аудиторіях, передбаченні найбільш ймовірних дій у відношенні фірми, а також пошуку засобів для налагодження конструктивного співробітництва з громадськістю.

Таким чином, туристичне підприємство на ринку діє не відокремлено, а в оточенні і під впливом різноманітних сил, що складають зовнішнє середовище маркетингу. Відносини, що складаються між суб'єктами середовища і фірмою, різноманітні і по характері впливу на них з боку фірми вони можуть бути контрольованими і неконтрольованими. Задача підприємства зводиться до мінімуму неконтрольованих факторів середовища і пошуку можливостей опосередкованого впливу на них.

1.2. Розробка стратегії формування маркетингової програми підприємства.

Для здійснення успішної діяльності на ринку необхідна детально розроблена і добре продумана маркетингова програма. Стратегічні рішення по продукту є складовими в рамках загальної маркетингової стратегії туристичного підприємства. Це зв'язано з тим, що туристичний продукт служить ефективним засобом впливу на ринок, головною турботою підприємства і джерелом одержання прибутку. Крім того, він являє собою центральний елемент комплексу маркетингу. Ціна, збут, комунікації ґрунтуються на особливостях продукту. У зв'язку з цим американський маркетолог С.Маджаро зовсім справедливо відзначив: "Якщо товар не в змозі задовольнити покупця і його потреби, те ніякі додаткові витрати і зусилля, зв'язані з використанням інших елементів маркетингу, не зможуть поліпшити позиції підприємства на ринку".

Значення роботи з продуктом для економічного росту і безпеки туристичного підприємства особливо зростає в ринкових умовах. Нові або поліпшені продукти, позитивно сприйняті споживачами, забезпечують туристичному підприємству на якийсь час суттєву перевагу перед конкурентами. Це дозволяє зменшити інтенсивність цінової конкуренції, з яким пов'язаний збут традиційних продуктів.

Продуктова стратегія являє собою розробку напрямків оптимізації продуктового ряду і визначення асортименту продуктів, найбільш сприятливого для успішної роботи на ринку і який би забезпечував ефективність діяльності туристичного підприємства в цілому.

Відсутність продуктової стратегії веде до нестійкості структури пропозиції через вплив випадкових поточних факторів, утраті контролю над конкурентноздатністю і комерційною ефективністю продуктів. Прийняті в таких випадках поточні маркетингові рішення нерідко ґрунтуються винятково на інтуїції, а не на тверезому розрахунку, що враховує довгострокові інтереси туристичного підприємства.

Навпроти, добре продумана продуктова стратегія не тільки дозволяє оптимізувати процес відновлення туристичної пропозиції, але і служить для керівництва фірми свого роду покажчиком спрямованості дій, здатних скорегувати поточні рішення.

Продуктова стратегія розробляється на перспективу і передбачає рішення принципових задач, зв'язаних з:

- оптимізацією структури пропонованих продуктів узагалі, у тому числі і з погляду їх приналежності до різних стадій життєвого циклу;

- розробкою і впровадженням на ринок продуктів-новинок.

У маркетингу розробка нового туристичного продукту має риси цілісного процесу, у якому виділяється ряд етапів (Рис. 1.1).

Пошук ідей

 

Вибір ідей

 

Розробка задуму продукту і його перевірка

 

Розробка стратегії маркетингу

 

 

 

 

 

 

 

 

Аналіз маркетингових можливостей

 

Розробка туристичного продукту

 

Іспит продукту в ринкових умовах

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.1. Основні етапи розробки туристичного продукту.

Розробка нового туристичного продукту починається з пошуку ідей для новинки. Він повен вестися систематично, а не від випадку до випадку. У противному випадку фірма може знайти десятки ідей, але більшість з них не підійде з погляду специфіки її діяльності. Фірма повинна чітко визначити, на які продукти і які ринки варто звертати основну увагу. Вона повинна чітко сформулювати, чого саме прагне досягти фірма за допомогою новинок: надходження великої кількості готівки, що домінує в рамках визначеної частки ринку або якихось інших цілей.

Розробка задуму продукту і його перевірка являють собою важливий момент у роботі туристичного підприємства. Важливо провести чітке розходження між ідеєю продукту і його задумом.

Ідея продукту — це загальне представлення про можливий продукт, що фірма могла б, на її думку, запропонувати ринкові.

Задум продукту — пророблений варіант ідеї, виражений значимими для споживача поняттями.

Підбір підходящого задуму здійснюється як за допомогою його аналізу з погляду вигідності для туристичної фірми і наявності відповідної потреби з боку споживачів, так і шляхом з'ясування думки клієнтів цільового ринку з приводу пропонованих альтернативних варіантів. За результатами опитування клієнтів можна судити про перспективи розвитку різних варіантів майбутнього продукту й обсяги можливого збуту.

Необхідно враховувати, що перевага туристичного продукту створюється не тільки високим рівнем обслуговування при мінімальній ринковій ціні, але й індивідуальним характером пропозиції, власним виглядом цього туристичного продукту, виглядом, який не можна повторити, імітувати в іншому місці в конкурентів.

Після підбору кращого задуму туристичного продукту приступають до розробки стратегії маркетингу. Вона повинна давати чітке представлення про конкретні заходи для виведення продукту-новинки на ринок.

Насамперед стратегія маркетингу повинна містити докладний аналіз цільового ринку, визначати конкретні групи клієнтів, зацікавлених у придбанні цієї послуги. Аналіз цільового ринку необхідний не тільки для визначення передбачуваних на найближчий час обсягів збуту й одержуваного прибутку, але і вивчення перспектив розвитку даного виду послуг. Крім того, стратегія повинна містити розрахунок пропонованої ціни продукту, структури, витрат і частки в них витрат на маркетинг.

Наступним етапом розробки нового туристичного продукту є аналіз маркетингових можливостей. Їх необхідно аналізувати по трьох основних напрямках:

- аналіз ринкових можливостей, що відкриваються продуктом-новинкою;

- аналіз можливостей туристичного підприємства;

- співвідношення наявних перспектив з цілями підприємства.

Якщо аналіз усіх зазначених складових частин маркетингових можливостей пройшов успішно, можна приступати до безпосередньої розробки продукту.

Розробка туристичного продукту відповідальний етап створення нової пропозиції. На цій стадії задум продукту повинний втілитися в щось більш конкретне. Саме головне полягає в тому, щоб домогтися повної відповідності послуги характеристикам, закладеним у її задумі. Тільки в цьому випадку новий продукт буде зустрінутий клієнтами так, як і передбачалося при формуванні його ідеї.

При розробці нового туристичного продукту необхідно вміти правильно скомплектувати пропозиція.

Для цільових груп з подібними потребами підбираються туристичні товари і послуги, що можуть вирішити найбільше повно проблему вимог, пропонованих ними до споживання на місці. Правильний набір послуг у "пакет" по кількості створює ясність туристові ще до початку самої подорожі і полегшує йому вибір.

Комплексна туристична пропозиція може містити, наприклад:

- у випадку організації зимового відпочинку — транспорт (літак і автобус) до курорту, проживання в готелі, харчування, екскурсійне обслуговування, абонемент на ліфт-підйомник, навчання катанню на лижах. Крім того, вартість турів, наприклад, в Австрію, залежить від того, у якій частині країни розташований обраний клієнтом курорт. Основний принцип простий: чим далі на Захід, тим дорожче;

- у випадку відпочинку з метою лікування — крім основних туристичних послуг, первинний огляд хворого з метою встановлення діагнозу і наступного призначення на процедури, щоденне медичне обслуговування відповідно до розпоряджень лікаря, надання медикаментів, вільний доступ до споруджень для проведення загальоздоровчих вправ, заключний огляд і т.д.;

- у випадку відпочинку на морських курортах — участь у декількох екскурсіях, у фольклорних і інших заходах, одержання подарунків — одержання путівника, сувенірів, картки з видом курорту і т.д.;

- у випадку відпочинку туристів, орієнтованих на спорт, — абонемент на користування спортивними спорудженнями і послугами на вибір.

Комплексне обслуговування допомагає туристам планувати й організовувати раціонально вільний час і орієнтуватися на рівень цін, що реально діє на ринку. Це, безумовно, веде до збільшення реалізації туристичного продукту.

Іспит продукту в ринкових умовах припускає його експериментальне впровадження. Воно може бути сполучене з рекламним безкоштовним (або пільговим) круїзом, автобусною подорожжю і т.д. Етап іспиту важливий з погляду перевірки на практиці якості туристичного продукту, потреби в ньому, приступності ціни і т.д.

У випадку позитивних результатів ринкового іспиту туристське підприємство приймає остаточне рішення про виведення туристичного продукту на ринок на комерційній основі.

Ціна є найважливішим елементом комплексу маркетингу. Підприємства прагнуть не піддаватися стихії ринку, а намагаються самі сформувати вигідні і їм, і споживачам ціни. В умовах ринку ціноутворення піддається впливові багатьох факторів. А тому, природно, базується не тільки на рекомендаціях маркетингу. Але вибір стратегії ціноутворення, підходу до визначення ціни на нові туристичні продукти, регулювання цін на вже наявні є складовою частиною маркетингу туристичного підприємства. На жаль, практика свідчить, що цінові стратегії, розроблювальні туристськими підприємствами, часто слабко погоджуються з загальною стратегією маркетингу. Це є причиною недостатнього використання ними такого могутнього фактора впливу на ринок, як ціна.

Актуальність проблем розробки цінової стратегії в діяльності туристичних фірм зв'язана з його наступними факторами:

- ціноутворення є однієї з найважливіших сторін маркетингової діяльності, важливим засобом управління, що дозволяє формувати обсяг прибутку фірми;

- вільне встановлення ціни на туристичні послуги пов'язано з рішенням ряду методичних проблем: Як повинна формуватися ціна в ринкових умовах? Які критерії вибору можна використовувати? Який порядок регулювання цін з боку держави?;

- більшість дрібних і середніх туристичних фірм не мають достатньої кількості ресурсів для активного використання методів нецінової конкуренції;

- ринок туристичних послуг по суті є ринком покупця.

У маркетинговій діяльності ціна виконує важливу функцію: узгодження інтересів туристичного підприємства і клієнтів. При формуванні цінової стратегії необхідно враховувати наступні характерні риси, що впливають на процес ціноутворення в сфері туризму:

- висока еластичність цін у різних сегментах туристичного ринку;

- розрив у часі між моментом установлення ціни і моментом купівлі-продажу туристичного продукту;

- нездатність послуг до збереження, унаслідок чого роздрібні торговці не розділяють з виробниками ризику, пов'язаного з утворенням нереалізованих запасів;

- високий ступінь впливу конкурентів;

- значний ступінь впливу державного регулювання в сфері транспорту, що часто включає елементи контролю цін;

- необхідність сезонної диференціації цін;

- високий рівень орієнтації на психологічні особливості споживача, оскільки ціна подорожі може бути пов'язана зі статусом клієнта, його положенням у суспільстві;

- значна вартість операцій з туристськими послугами.

Зазначені особливості визначають ціноутворення туристичних підприємств на двох рівнях.

Перший рівень відповідає стратегії ціноутворення і являє собою сукупність цін, що підлягають обов'язковому опублікуванню в каталогах, брошурах, путівниках і інших друкованих виданнях. Дані ціни торкаються глобальних питань положення продукту і фірми, довгострокового прибутку на інвестований капітал.

Другий рівень, що визначає в цілому тактикові ціноутворення, характеризує ціни, по яких здійснюється реалізація послуг, виходячи з конкретної ситуації (наприклад, час поїздки, подорож групою і т.д.).

Ціна відноситься до категорії контрольованих факторів маркетингу. Тому ретельна розробка цінової стратегії виступає як найважливіша задача туристичного підприємства. При цьому надзвичайно важливо забезпечити погодженість і взаємозв'язок цінової і загальної стратегії підприємства.

Виявлення зовнішніх, по відношенню до підприємства, факторів, що впливають на ціни

Формування цін

Вибір методу ціноутворення

Визначення цінової стратегії підприємства


 

Рисунок 1.2. Етапи розробки цінової стратегії.

Процес вироблення цінової стратегії складається з ряду послідовних етапів (Рис. 1.2).

Цінова стратегія — це вибір можливої динаміки зміни вихідної ціни туристичного продукту в умовах ринку, щонайкраще відповідної мети підприємства.

Визначення цінової стратегії залежить від того, на який продукт встановлюється ціна: на новий або на продукт ринку збуту, що сформувався.

Ступінь новизни продукту грає в ціноутворенні помітну роль, оскільки методологія визначення цін на нові і, зокрема, на унікальні послуги є найбільш складною проблемою. Дійсно, у нових і особливо унікальних продуктів більш широкі і менш чіткі границі порівняння і зіставлення їх з іншими продуктами. Більш того, у ряді випадків це неможливо через відсутність аналогів. Така ситуація приводить до більш гнучких рішень при встановленні цін. Гнучкість, однак, часто означає велику складність ухвалення рішення.

Для успішного просування нового туристичного продукту може бути використано кілька цінових стратегій. Найбільш розповсюдженими серед них є: стратегія "зняття вершків" і стратегія цін проникнення на ринок.

Вибір тієї або іншої цінової стратегії залежить від сполучення і взаємодії багатьох факторів, найважливішими з яких є: характеристики і ступінь новизни туристичного продукту, відносна його винятковість у порівнянні з іншими; умови конкуренції; особливості ринку збуту; витрати і величина очікуваного прибутку; інші фактори, що стосуються діяльності фірми на ринку (наприклад, її імідж).

Вимоги маркетингу не обмежуються лише створенням високоякісного туристичного продукту і правильним встановленням ціни на нього. Необхідно ще і відповідним чином довести цей продукт до кінцевого споживача — туристів, і забезпечити його приступність цільовому ринкові. Для забезпечення ефективної реалізації туристичних послуг туристське підприємство повинне проводити комплекс заходів, що знаходять своє вираження у формуванні маркетингової збутової стратегії.

Роль збуту в маркетинговій діяльності обумовлена наступними обставинами:

- у сфері збуту остаточно визначається результат усіх маркетингових зусиль підприємства;

- пристосовуючи збутову мережу до запитів споживачів, створюючи їм максимальні зручності до, під час і після придбання, підприємство має значно більше шансів для виграшу в конкурентній боротьбі;

- саме під час збуту найбільше ефективно відбувається виявлення смаків і переваг споживачів.

Той факт, що прибуток в остаточному підсумку реалізується в сфері збуту, пояснює пильну увагу, що приділяється кожною туристською фірмою організації й удосконалюванню своїх збутових операцій.

Розробка і реалізація збутової стратегії припускає рішення наступних принципових питань:

- вибір каналів збуту;

- вибір посередників і визначення прийнятної форми роботи з ними.

Збутова стратегія туристичного підприємства розробляється на основі прийнятій даним туристським підприємством загальної програми маркетингу з обліком всіх інших її компонентів (продукт, ціна, комунікації).

Процес розробки збутової стратегії по суті представляє визначену послідовність дій (Рис. 1.3).

Визначення зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на організацію збутової мережі — перший і один з найважливіших етапів у розробці збутової стратегії. На цьому етапі необхідно відповісти на наступні питання:

- Що продається і кому продається?

- Де продається?

- Яким чином продається?

- Можливості й обмеження по розширенню обсягів продажів.

Визначення зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на організацію збутової мережі

 

Постановка цілей збутової стратегії

 

Вибір каналів збуту (розподілу) і методів керування ними

 

Аналіз і контроль за функціонуванням збутової мережі

Рисунок 1.3. Етапи розробки збутової стратегії туристичного підприємства.

Постановка цілей збутової стратегії. Одержавши відповіді на першому етапі і, визначивши в такий спосіб вихідні дані, туристське підприємство повинне сформулювати основні цілі і задачі збутової стратегії підприємства, що виражаються в його збутовій політиці. Основною метою збутової політики будь-якого підприємства, а туристичного особливо, є доведення продукту до споживача в максимально зручній для нього формі, у найкоротший термін і доступне місце.

Вибір каналів збуту (розподілу) і методів управління ними — основний етап у розробці збутової стратегії туристичного підприємства. Канали розподілу туристичного підприємства визначаються виходячи з цілей і задач збутової політики підприємства, обсягів збуту і швидкості звертання. Одним з найважливіших елементів цього етапу є керованість каналу, велика гнучкість і здатність адаптуватися до вимог споживача, а також можливість підвищення ефективності його використання.

Аналіз і контроль за функціонуванням збутової мережі, як і будь-який інший компонент загальної стратегії маркетингу туристичного підприємства, збутова стратегія являє собою постійний аналіз і контроль здійснюваних заходів з метою нагромадження інформації про ефективність діючої збутової мережі, підвищення цієї ефективності, а також розробки коригувальних заходів у рамках збутової політики.

Основними елементами функціонування збутової мережі, що підлягають аналізові, є: обсяги реалізації, витрати на підтримку обраних каналів розподілу, швидкість звертання, швидкість і якість обслуговування споживачів, дотримання встановлених стандартів і технологій обслуговування й ін.

Стимулювання збуту як елемент комплексу комунікацій являє собою систему спонукальних мір і прийомів, призначених для посилення відповідної реакції цільової аудиторії на різні заходи в рамках маркетингової стратегії туристичного підприємства в цілому і його комунікаційної стратегії зокрема. Стимулювання збуту є засобом короткочасного впливу на ринок. Однак ефект від заходів щодо стимулювання збуту досягається значно швидше, ніж у результаті використання інших елементів комунікацій (Рис. 1.4.).


 

Стимулювання Час

Рисунок 1.4. Частковий ріст продажів після кампанії по стимулюванню збуту.

Виходячи зі своїх особливостей і можливостей стимулювання збуту використовується головним чином для пожвавлення упалого попиту, підвищення поінформованості клієнтів про пропоновані продукти, створення їм необхідного іміджу. Особливу роль грає стимулювання збуту в період упровадження на ринок нового туристичного продукту.

Підготовка і проведення заходів щодо стимулювання збуту включає ряд етапів (Рис. 1.5.).

Розробка програми стимулювання збуту

Тестування заходів щодо стимулювання збуту

Реалізація програми стимулювання збуту

Аналіз результатів стимулювання збуту

Рисунок 1.5. Основні етапи підготовки і проведення заходів щодо стимулювання збуту.

Розробка програми стимулювання збуту зв'язана з рішенням цілого ряду послідовних задач:

- установлення цілей стимулювання збуту;

- вибір інструментів стимулювання збуту;

- виявлення кола учасників;

- визначення інтенсивності заходів щодо стимулювання збуту;

- прийняття рішень про засоби поширення інформації про програму стимулювання збуту;

- визначення тривалості стимулювання;

- вибір часу проведення заходів щодо стимулювання збуту;

- розробка бюджету стимулювання збуту.

Встановлення цілей і вибір інструментів стимулювання збуту тісно зв'язані між собою. Справа в тім, що інструменти стимулювання збуту можуть бути спрямовані на:

- персонал фірми, що продає послуги;

- торговельних посередників (роздрібних туристичних фірм і організацій);

- клієнтів.

У цьому розрізі і розглянемо заходу щодо установленню цілей і виборові інструментів стимулювання збуту.

Стимулювання співробітників фірми відноситься до сфери мотивації персоналу і спрямовано на підвищення якості обслуговування клієнтури, ріст професійної майстерності, а також на заохочення до внесення пропозицій по різних напрямках діяльності туристичного підприємства, наприклад, по розробці й удосконалюванню окремих послуг. З цією метою можуть використовуватися:

- навчання;

- можливості просування по службі;

- грошові премії;

- подарунки;

- додаткові відпустки;

- конкурси професійної майстерності.

Стимулювання торговельних посередників переслідує наступні цілі: заохочення їхній до введення нових туристичних послуг в об'єкти своєї торговельної діяльності; досягнення найбільшого охоплення системою поширення; зведення до мінімумові зусиль конкурентів по стимулюванню збуту; формування прихильності до фірми в представників роздрібних підприємств.

Конкретними методами стимулювання торговельних посередників є:

- установлення прогресивної комісії за продаж туристичних поїздок понад установлену квоту;

- збільшення розміру знижки з цін на обслуговування в несезонний період у випадку гарантій з боку посередників у росту обсягів несезонного туризму;

- вручення представникам фірм-посередників представницьких подарунків і сувенірів;

- надання знижок з оголошених цін на групові поїздки у випадку збільшення обсягів продажів;

- надання безкоштовного обслуговування працівникам роздрібної фірми, що супроводжує в поїздці туристичні групи;

- організація рекламних поїздок працівників роздрібних туристичних фірм безкоштовно або з наданням їм значних знижок з оголошених цін;

- проведення туристичних бірж, на яких продаж турів проводиться на пільгових умовах;

- спільна реклама;

- надання спеціальних знижок, наприклад, що стимулюють збут нових туристичних продуктів;

- премії — "штовхачі", надані роздрібним туристським фірмам за "проштовхування" окремих туристичних продуктів, що користуються недостатнім попитом;

- торговельні конкурси, що переслідують ціль підвищити (нехай навіть на короткий час) зацікавленість посередників у реалізації продуктів фірми. Переможці конкурсу нагороджуються коштовними призами.

Заходи стимулювання збуту, спрямовані на клієнтів, найчастіше переслідують цілі: заохочення більш інтенсивного споживання послуг; спонукання туристів до придбання продуктів, якими вони раніше не користувалися; "підштовхування" споживачів до покупки; заохочення постійних клієнтів; зниження тимчасових (наприклад, сезонних) коливань попиту; залучення нових клієнтів. При визначенні цілей необхідно приймати в увагу ймовірні відповідні дії конкурентів.

Для досягнення поставлених цілей стимулювання клієнтів застосовуються різноманітні інструменти, які можна об'єднати в кілька груп.

1. Знижки є одним з численних і часто застосовуваних прийомів. Вони, у свою чергу, підрозділяються на наступні різновиди:

1.1. знижки з оголошених цін на туристичні послуги і поїздки у випадку попереднього бронювання у встановлений термін;

1.2. знижки сезонних розпродажів;

1.3. знижки визначеним категоріям клієнтів (діти, молодятї і т.д.);

1.4. бонусні знижки, надані постійним клієнтам.

2. Зразки. Поширення зразків важливо, як засіб для стимулювання споживачів. Однак на відміну від звичайних товарів, що мають фізичне втілення, туристичні продукти не видні клієнтові. Це істотно ускладнює використання зразків у сфері туризму. Тому їхнє поширення здійснюється за допомогою надання додаткового безкоштовного обслуговування протягом декількох днів у тому випадку, якщо турист купить тур з максимальною тривалістю поїздки. Наприклад, при придбанні туру тривалістю в 24 дня турист може одержати безкоштовне обслуговування ще на 2-3 дня. Стимулювання збуту може бути досягнуте також шляхом включення в комплексне обслуговування деяких безкоштовних додаткових послуг (наприклад, користування тенісними кортами, безкоштовний вхід на пляж і т.д.).

3. Премії, надані найчастіше в речовинній формі як винагороду за звертання до конкретної послуги. Премії можуть виступати в найрізноманітніших формах — фірмові майки, дорожні сумки, квіти, дрібні предмети домашнього побуту, калькулятори й ін.

4. Залікові талони — це, по суті, спеціальний вид премії, по якій винагорода безпосередня не видається при покупці туристичного продукту, а надається у виді талона, по якому його можна одержати в іншому місці. Прикладом може служити пропозиція як заохочення придбання туру талонів на оренду транспортних засобів (автомобілів, катерів, яхт і ін.).

5. Купони, що представляють собою своєрідні сертифікати, що дають власникові право на знижку при придбанні туристичних послуг. Для поширення купонів можуть використовуватися самі різноманітні способи: безпосереднє поширення співробітниками фірми, розсилання поштою, поширення через пресу.

6. "Підкріплення " продукту являє собою міри, що підтримують імідж туристичного підприємства і сприяють залученню нових клієнтів.

7. Експозиції в місцях продажу. Вони використовуються в основному для підвищення ступеня поінформованості клієнтів про пропоновані послуги. Однак відсутність у туристичного продукту матеріальної форми істотно ускладнює привабливе оформлення експозицій. А це, у свою чергу, безумовно позначається на результатах — далеко не всяка експозиція викликає в клієнтів бажаний інтерес.

8. Презентації продукту здобувають усе більше значення як елемент маркетингової діяльності туристичних фірм. Проведення різних семінарів, консультаційних днів і "виїзних" (наприклад, на виставках) показів сприяє залученню клієнтів. Фірми, що активно застосовують цей інструмент стимулювання споживачів, створюють професійні спеціальні команди, що представляють продукти.

9. Конкурси й ігри являють собою досить ефективний спосіб заохочення споживання туристичних послуг і залучення нової клієнтури. Особливим успіхом подібні заходи користуються в таких сегментах ринку, як молодіжна аудиторія й особи третього віку.

10. Лотереї і вікторини. У цій області туристичні підприємства мають волю творчості і можуть пропонувати зовсім незвичайні умови. Як приз (призів) звичайно використовуються дорогі товари (автомобілі, туристичні поїздки, високоякісна аудио- і відеотехніка й ін.), що залучає до цих заходів, (а, отже, до фірми і її послуг) додаткова увага потенційних клієнтів.

На третьому етапі розробки програми здійснюється виявлення кола учасників стимулювання збуту. Це припускає виділення визначених сегментів для того, щоб зосередити основні зусилля на конкретних цільових групах, що фірма хотіла б охопити проведеними заходами.

Наступний етап зв'язаний з визначенням інтенсивності заходів щодо стимулювання збуту. Дієвість застосовуваних стимулів повинна бути достатньої, щоб забезпечити бажаний рівень споживання туристичного продукту. У той же час варто враховувати, що якщо заходів занадто багато, то їх ефективність знижується. Крім того, необхідно забезпечити оптимізацію зв'язаних зі стимулюванням збуту витрат.

Наступна задача — визначення тривалості стимулювання. Необхідно, з одного боку, надати цільовим групам досить часу, щоб скористатися пропонованими пільгами, а з іншого боку — не допустити надмірної розтягнутості заходів, що може привести до втрати ними сили свого впливу.

Ефективність стимулювання багато в чому залежить від вибору часу його проведення. У практиці туризму час здійснення окремих заходів щодо стимулювання прив'язується до визначеного сезону. Доцільно також домогтися погодженості окремих заходів з термінами. При цьому важливо не допустити таку їх послідовність, при якій хоча б одна дія туристичної фірми по стимулюванню збуту своїх продуктів виявилася б у тіні якого-небудь іншого заходу (свого або конкурента).

Реклама — самий дорогий елемент комплексу маркетингових комунікацій. Від того, наскільки правильно будуть визначені мети реклами, обрані засоби її поширення, розроблені рекламні звертання з урахуванням цільової аудиторії і багато чого іншого залежить кінцевий результат рекламних заходів, окупність вкладених коштів і одержання того ефекту, на який розраховує туристське підприємство. Отже для того, щоб зусилля і витрати принесли необхідний результат, необхідний системний і комплексний підхід до здійснення рекламної діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, рекламна діяльність туристичного підприємства повинна мати риси цілісного логічного процесу з виділенням ряду етапів (Рис. 1.6).

1. Визначення цілей реклами

 

2. Ухвалення рішення про рекламне звертання

 

3. Планування засобів поширення реклами

 

4. Розробка рекламного бюджету

 

5. Оцінка ефективності рекламної діяльності

Рисунок 1.6. Основні етапи здійснення рекламної діяльності.

Зупинимося на кожному з виділених етапів рекламної діяльності, що має безупинно розвивається.

Цілі реклами визначаються прийнятої на туристському підприємстві загальною стратегією маркетингу і його комунікаційної стратегії. Величезна розмаїтість можливих цілей можна звести до двох великих груп:

- цілі в області збуту, що повинні привести до відчутного приросту обсягів продажів або спонукати споживачів до придбання туристичних послуг;

- цілі в області комунікацій, спрямовані на передачу визначених ідей, формування іміджу підприємства, зміна споживчих звичок, що сприяє росту рівня продажів у довгостроковому періоді. У той же час не завжди виявляється досить просто визначити характер висунутої мети. Це обумовлено відсутністю чітко виражених розходжень між відзначеними вище двома групами цілей. Підприємства при здійсненні рекламної діяльності найчастіше звертаються до їх комбінації.

Реклама в області комунікацій виконує інформативну і нагадуючу функції, а в області збуту спрямована головним чином на умовляння (переконуюча функція). У розрізі цих трьох функцій можуть бути виділені найбільш типові цілі реклами (Табл. 2.1).

Реклама, що має метою формування іміджу фірми, як правило, спрямована на вселяння громадськості бажаного образа туристичного підприємства. Звичайно туристичні фірми прагнуть до того, щоб їхня назва асоціювалася в людей з надійністю, упевненістю, якістю наданих послуг. Реклама такої спрямованості призначається для створення диференціації між окремими туристськими підприємствами.

Таблиця 1.1.

Типові цілі реклами

Вид реклами

Цілі реклами

Інформативна

Формування іміджу фірми Формування іміджу продукту Надання інформації про продукт Коректування представлень про діяльності фірми

Переконуюча

Зміна відносини до продукту Спонукання до придбання продукту Збільшення продажів Протидія конкуренціїЩо

Нагадуюча

Підтвердження іміджу Підтримка поінформованості і попиту

Для багатьох туристичних продуктів необхідний власний, відмінний від аналогічних продуктів конкурентів, образ. Реклама, спрямована на формування іміджу продукту, прагне підкреслити його відмінні риси.

Рекламні заходи, спрямовані на корегування представлень про діяльність фірми, призначені для виправлення сформованої думки про туристичне підприємство і пропонованих їм продуктах. Досягнення подібної цілі, як правило, істотно полегшується, коли сформовані перекручені представлення не мають під собою реальної основи. У противному випадку від фірми будуть потрібні попередні зусилля по усуненню недоліків.

У залежності від цілей маркетингу і комунікаційної стратегії туристичні фірми орієнтуються або на відносно невелику групу постійних клієнтів або на максимально велику аудиторію.

1.3. Особливості формування маркетингової програми підприємства і особливості її ефективного застосування на сучасних туристичних підприємствах.

Звертаючись до поняття ринку, можна виділити два основних підходи до його визначення.

Перший заснований на виділенні політико-ідеологічного і філософського змісту, коли як основні характеристики ринку розглядаються:

- ринок як спосіб організації суспільного виробництва;

- ринок як спосіб поводження господарських об'єктів;

- ринок як спосіб мислення.

Строго говорячи, у практичному маркетингу абстрактне поняття ринку не застосовується. Ринок завжди конкретний. Тому перш ніж приступити до його дослідження, необхідно визначити, на якому ринку працює підприємство. Для цього необхідно виділити конкретні товарні ринки, до числа яких відноситься і ринок туризму.

Ринок туризму можна визначити як суспільно-економічне явище, що поєднує попит та пропозиція для забезпечення процесу купівлі-продажу туристичного продукту тепер і у визначеному місці.

При характеристиці ринку туризму необхідно враховувати наступні моменти:

- основним предметом купівлі-продажу є послуги;

- крім покупця і продавця в механізм туристичного ринку включається значна кількість посередницьких ланок, що забезпечують зв'язок попиту та пропозиції;

- попит на туристичні послуги відрізняється рядом особливостей: великою розмаїтістю учасників поїздок по матеріальних можливостях, вікові, цілям і мотивам;

- еластичністю: індивідуальністю і високим ступенем диференціації;

- великою замінністю: віддаленістю за часом і місцем від туристичної пропозиції;

- туристична пропозиція також характеризується рядом відмітних характеристик: товари і послуги в туризмі мають потрійний характер (природні ресурси, створені ресурси, туристичні послуги);

- висока фондоємність галузі;

- низька еластичність; комплексність.

Як і всякий інший товарний ринок, ринок туризму неоднорідний. У його структурі виділяються більш дрібні по своїх масштабах ринки. У зв'язку з цим існує досить багато ознак класифікації туристичного ринку. Відзначимо лише найбільш важливі, котрі мають першорядне значення для маркетингових досліджень.

З погляду просторових характеристик (територіального охоплення), виділяють ринки:

- приміського туризму (поїздки городян за місто в період відпусток або у вихідні дні);

- внутрішньо-регіонального туризму (подорожі в рамках якого-небудь регіону);

- внутрішньодержавного туризму (подорожі, обмежені рамками державних кордонів країни);

- міжнародного туризму (поїздки за межі країни).

З погляду особливостей і змісту маркетингової діяльності, виділяються наступні ринки:

- цільовий, тобто ринок, на якому фірма реалізує або збирається реалізовувати свої мети;

- марний, тобто ринок не має перспектив для реалізації визначених послуг;

- основний, тобто ринок, де реалізується основна частина послуг підприємства;

- додатковий, продаж деякого обсягу послуг;

- зростаючий, тобто ринок, що має реальні можливості для росту обсягу продажів;

- ринок, на якому комерційні операції нестабільні, але маються перспективи перетворення в активний ринок за певних умов. Однак може стать і марний ринок.

Для приклада потенційний ринок регіону складає 10 % жителів. У його склад входять клієнти, що виявляють цікавість до придбання туристичних послуг. Тим часом, одного лише бажання явно недостатньо. Необхідно мати кошти для покупки. Платоспроможні ж споживачі повинні мати доступ до туристичних послуг, здатним задовольнити їх потреби. Якщо всі перераховані умови дотримуються, їсти підставу говорити про так називаний дійсний ринок.

100%

Чисельність Потенційний

населення ринок

 

Дійсний ринок

Кваліфікований ринок

Потенційний Обслуговується ринок

ринок Освоєний ринок

100%

40%

20%

10%

10%

5%

Рисунок 1.7. Якісна структура туристичного ринку.

Його варто зменшити на кількість клієнтів, що по тим або інших причинах не реалізують свою зацікавленість у туристичних послугах некваліфікованому ринку. Останній у моєму прикладі (Рис.1.7.) складає 20 % потенційного ринку або 50 % дійсного.

Підприємство активне обслуговує 10 % споживачів потенційного ринку, нашого регіону, що мають можливість робити вибір із усього різноманіття пропонованих продуктів, у тому числі і конкуруючих фірмах.

Освоєний ринок утворять клієнти, що віддають перевагу послугам даного підприємства. У моєму прикладі вони складають лише 5 % потенційного і 50 % ринку, що обслуговується.

Подібна класифікація корисна для планування маркетингу: будучи незадоволеної розмірами продажів, фірма розглядає перспективи і вибирає інструменти розширення ринку і насамперед за рахунок його частини, що обслуговується.

Загальна мета дослідження ринку складається у визначенні умов, при яких забезпечується найбільш повне задоволення попиту населення в туристичних послугах і створюються передумови для ефективного їхнього збуту. Відповідно до цим першочерговою задачею вивчення ринку є оцінка поточного співвідношення попиту та пропозиції на туристичні послуги, тобто кон'юнктури ринку.

Поточне спостереження за розвитком кон'юнктури припускає збір, збереження, перевірку, коректування, систематизацію і первинну обробку одержуваних даних про стан досліджуваного ринку.

Ціль аналізу кон'юнктурної інформації — виявлення закономірностей і тенденцій формування кон'юнктури досліджуваного ринку.





Реферат на тему: Формування та аналіз ефективності маркетингової програми на туристичній фірмі «Наталі» (курсова робота)


Схожі реферати



5ka.at.ua © 2010 - 2016. Всі права застережені. При використанні матеріалів активне посилання на сайт обов'язкове.    
.